Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0340/1515/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2020. Зареєстровано: 21.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/9222/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 0340/1515/18
		адміністративне провадження № К/9901/9222/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Головуючого - Тацій Л.В., 
		суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастр) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018  року (прийняте судом у складі судді Денисюка Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Улицького В.З., суддів: Сапіги В.П., Шавеля Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,  -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру про визнання дій протиправними щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області та зобов`язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу.
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018  року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01  червня 2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, відмовляючи  ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області з підстав, що не передбачені частиною сьомою  статті 118 Земельного кодексу України  діяв неправомірно, чим вчинив протиправні дії.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		02 квітня 2019 року ГУ Держгеокадастру звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
		У скарзі зазначає, що ОСОБА_1 до клопотання додав графічний матеріал, який не дає можливості чітко ідентифікувати місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки (на викопіюванні зазначено дві земельні ділянки), тобто на графічному матеріалі на земельну ділянку, доданому позивачем до заяви від 01.06.2018, вказано земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:0030, а графічно зображена інша земельна ділянка. Крім того, Мервинською сільською радою Горохівського району надіслано лист від 13.06.2018 № 125/1.11/2-18, яким заперечувалося надання такого дозволу, оскільки на території сільської ради відсутні вільні земельні ділянки.
		Отже, місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова  Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
		Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження.
		У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року №  788/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій  Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко  С.Г., справу передано головуючому судді.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		01.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району. До вказаної заяви додав копію паспорту, викопіювання з кадастрової карти (плану).
		27.06.2018 відповідач листом за № Ч-1699/0-1109/0/95-18 повідомив позивача про те, що до ОСОБА_1 до клопотання додав графічний матеріал, який не дає можливості чітко ідентифікувати місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки (на викопіюванні зазначено дві земельні ділянки), тобто на графічному матеріалі на земельну ділянку, доданому позивачем до заяви від 01.06.2018, вказано земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:0030, а графічно зображена інша земельна ділянка.
		Також повідомлено, що на запит ГУ Держгеокадастру від 05.06.2018 за № 18-3-0.32-3915/2-18 щодо висловлення позиції стосовно можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, Мервинською сільською радою Горохівського району надіслано лист від 13.06.2018 № 125/1.11/2-18, яким заперечувалося надання такого дозволу, оскільки на території сільської ради відсутні вільні земельні ділянки.
		Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
		Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
		Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
		До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Відповідно до п. "б" ч. 1 ст.  121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
		Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
		Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
		Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
		При цьому, відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
		- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
		- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
		- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
		- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
		- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27  лютого 2018  року в справі № 545/808/17.
		Отже, вказаними нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.
		Як встановили суди попередніх інстанцій, ГУ Держгеокадастру у Волинській області у своїй відповіді від 27.06.2018 № Ч-1699/0-1109/0/95-18 на заяву ОСОБА_1 від 01.06.2018 посилалося на те, що на графічному матеріалі на земельну ділянку, доданому позивачем до заяви, вказано земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:0030, а графічно зображена інша земельна ділянка, що не дає можливості чітко ідентифікувати місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки. При цьому, послався на лист Мервинської сільської ради від 13.06.2018 № 125/1.11/2-18, яким відповідача повідомлено, що у даній сільській раді на сьогоднішній день відсутні вільні земельні ділянки, так як на землі резерву й запасу був проведений аукціон і агрофірма "Колос" не припинила користування, договір оренди від 25.06.2010, укладений з ПОА "Колос" та Горохівською РДА терміном на 10 років.
		Суди дійшли правильного висновку про те, що лист відповідача від 27.06.2018 № Ч-1699/0-1109/0/95-18 не є мотивованою відмовою у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою, оскільки, як встановили суди, з приєднаного позивачем до заяви від 01.06.2018 викопіювання можливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, зокрема дане викопіювання містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, вказано кадастровий номер суміжної ділянки, площа бажаної земельної ділянки та графічно її позначено.
		За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ГУ Держгеокадастру з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
		Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
		Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15   січня 2020 року №  460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		постановив:
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року -  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                              А.Ю. Бучик
		                                                                                                   С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...