Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/334/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: 61-23033ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                          
		Іменем України
		 
		20 жовтня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 338/334/19
		провадження № 61-23033св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: державний реєстратор прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Пронь Оксана Дмитрівна, Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 
		2019 року у складі судді Рибки Л. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: 
		Горейко М. Д., Василишин Л. В., Матківського Р. Й., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У березні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Пронь О. Д., Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (далі - Глибівська сільська рада) про визнання незаконними та скасування рішень.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельні ділянки загальною площею 0,4703 га, якими вона користувалася за життя.
		 
		З метою оформлення права власності на вказані земельні ділянки, відповідно до вимог абзацу 2 пункту 1 розділу Х Земельного кодексу України (далі - ЗК України), на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 18 грудня 
		2017 року за його заявами у відділі у Бородчанському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснено державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 0,4703 га з присвоєнням їм кадастрових номерів: 2620480901:01:001:0147, 2620480901:01:004:0167, 2620480901:01:004:0169, 2620480901:01:003:0088.
		 
		У подальшому, з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих на запит його представника, йому стало відомо, що на підставі рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 2620480901:01:001:0147, 2620480901:01:004:0167, 2620480901:01:004:0169, 2620480901:01:003:0088.
		 
		Зазначає, що спірні земельні ділянки були передані у приватну власність його матері ОСОБА_2 , спадкоємцем якої він є, згідно з рішенням Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 року, прийнятим відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок». За змістом пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими, тому Глибівська сільська рада не мала правових підстав приймати рішення про реєстрацію у комунальну власність, так званих «упорядкованих» земельних ділянок, які були передані у приватну власність його матері.
		 
		Посилаючись на те, що рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 
		2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» не відповідає положенням статей 78, 79 ЗК України; право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки не припинилося; реєстрація спірних земельних ділянок у комунальну власність здійснена без формування земельних ділянок згідно з вимогами частини другої статті 79-1 ЗК України, без наявності проекту землеустрою щодо упорядкування території населеного пункту та за відсутності рішення сільської ради, як підстави розробки проекту землеустрою щодо упорядкування території населеного пункту, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати зазначене рішення органу місцевого самоврядування його, а також визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Пронь О. Д. від 12 листопада 2018 року № 43990769, 
		від 12 листопада 2018 року № 43994748, від 23 листопада 2018 року 
		№ 44213224, від 14 листопада 2018 року № 44030077. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бородчанського районного суду Івано-Франківської області 
		від 22 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є позивач, за життя не набула у встановленому законом порядку права власності на спірні земельні ділянки, а тому посилання позивача на вказані обставини, як на підставу для скасування рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» є безпідставними. Рішенням Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян в землі запасу» серед інших було переведено до земель запасу сільської ради земельні ділянки загальною площею 0,43 га, що перебували у користуванні ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року, яке набрало законної сили 
		30 травня 2017 року, у справі № 338/7/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування вищезазначеного рішення сільської ради в частині вилучення земельних ділянок загальною площею 
		0,43 га, якими за життя користувалася його матір, та переведення їх до земель запасу. Ураховуючи, що рішенням Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року у справі № 338/7/17 встановлено, що ОСОБА_2 за життя не оформила у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки загальною площею 0,43 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, державних актів на право приватної власності не отримувала, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки відповідно до закону є землями комунальної власності, що не спростовує правомірності прийнятого 26 жовтня 2018 року Глибівською сільською радою рішення № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність». 
		 
		Урахувавши, що сільський голова села Глибівка надав державному реєстратору Пронь О. Д. усі необхідні документи для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки за Глибівською сільською радою, яка була проведена з дотриманням норм, передбачених частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
		від 22 грудня 2015 року № 1127, суд першої інстанції вважав необгрунтованими посилання позивача на незаконність рішень державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 листопада 2018 року № 43990769, 
		від 12 листопада 2018 року № 43994748, від 23 листопада 2018 року 
		№ 44213224, від 14 листопада 2018 року № 44030077.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 
		2019 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про необгрунтоване урахування судом першої інстанції при вирішенні спору копії рішення сесії Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року 
		№ 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян в землі запасу», без дослідження оригіналу зазначеного рішення сільської ради, вказавши на те, що у матеріалах справи міститься належним чином засвідчена його копія, законність якого, крім іншого, була предметом розгляду у справі №338/7/17 за позовом ОСОБА_1 до Глибівської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення сільської від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011, в частині вилучення земельних ділянок загальною площею 0,43 га та переведення їх до земель запасу.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
		 
		У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2019 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволення його позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції не урахували та не надали належної оцінки його доводам про те, що наявна у матеріалах справи копія рішення сесії Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян в землі запасу» не є допустимим доказом на підтвердження переведення до земель запасу сільської ради спірних земельних ділянок, які перебували у користуванні його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки згідно з довідкою архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 27 грудня 2016 року № Л28/04-01 на зберіганні у архіві перебуває лише рішення сільської ради; список громадян до даного рішення (додаток № 1) до архівного відділу на зберігання не надходив, а тому без зазначеного додатку неможливо встановити коло осіб, яких стосується зазначене рішення органу місцевого самоврядування. Суди на порушення вимог частини шостої статті 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), необгрунтовано відмовили йому у витребуванні оригіналу рішення сесії Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян в землі запасу», оскілки він ставив під сумнів відповідність оригіналу, поданій Глибівською сільською радою копії додатку № 1 до вказаного рішення, зокрема з тих підстав, що у копії списку померлих громадян вказана « ОСОБА_2 », тоді як дійсне ім`я його матері - « ОСОБА_2 ». 
		 
		Законність рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» підлягала доведенню Глибівською сільською радою у загальному порядку, наявність рішення Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року у справі № 338/7/17 не звільняла відповідача від обов`язку доведення законності зазначеного рішення сільської ради. Наслідком порушення судами положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, стало неповне з`ясування фактичних обставин справи, що мають істотне значення для її правильного вирішення.
		 
		Суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин положення абзацу 2 пункту 1 розділу Х ЗК України, згідно з яким рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		 
		Зважаючи на те, що земельні ділянки, які за рішенням Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 26 жовтня 2018 року 
		№ 223-20/2017 вирішено зареєструвати у комунальну власність, є земельними ділянками приватної власності, як такі, що передані його матері ОСОБА_2 , спадкоємцем якої він є, безоплатно у приватну власність для ведення підсобного господарства, згідно з рішенням Глибівської сільської ради 
		від 24 грудня 1997 року, прийняти відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», суди дійшли помилкового висновку, що оспорюване ним рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» не порушує його цивільні права та інтереси.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 
		2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду .
		 
		Справа надійшли до Верховного Суду у лютому 2020 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом.
		 
		Рішенням Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян у землі запасу» землі померлих громадян у межах населеного пункту загальною площею 4,32 га, у тому числі земельні ділянки, які перебували у користуванні ОСОБА_2 , загальною площею 0,43 га, переведено до земель запасу сільської ради. 
		 
		Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
		від 01 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року, у справі № 338/7/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Глибівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011, в частині вилучення земельної ділянки площею 0,43 га та переведення її до земель запасу, відмовлено.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року відмовлено.
		 
		Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
		від 01березня 2017 року, яке набрало законної сили 30 травня 2017 року, встановлено, що    ОСОБА_2 , спадкоємцемякої є    ОСОБА_1 , за життя не набула у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки загальною площею 0,43 га, у зв`язку з чим вони не увійшли до спадкової маси, а тому Глибівськасільська радавстановивши, щовказані земельні ділянки вільні, ніким не використовуються, правомірно перевела їх до земель запасу сільської ради, зважаючи на те, що згідно з положеннями статті 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
		 
		Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
		від 02 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року.
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 за відсутності рішення органу місцевого самоврядування виготовив на своє ім`я технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки загальною площею 0,4703 га. 
		 
		У грудні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у відділі у Богородчанському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснив державну реєстрацію земельних ділянок, а саме: 
		-                      земельної ділянки площею 0,1965 га, кадастровий номер 2620480901:01:001:0147, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в урочищі «На Горі» у селі Глибівка Богородчанського району Івано-Франківської області; 
		-                      земельної ділянки площею 0,0847 га, кадастровий номер 2620480901:01:004:0167, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; 
		-                      земельної ділянки площею 0,0358 га, кадастровий номер 2620480901:01:004:0168, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ;
		-                      земельної ділянки площею 0,1017 га, кадастровий номер 2620480901:01:004:0169, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 ;
		-                      земельної ділянки площею 0,0516 га, кадастровий номер 2620480901:01:003:0088, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в урочищі «В Саді» у селі Глибівка Богородчанського району Івано-Франківської області, 
		 
		26 жовтня 2018 року Глибівська сільська рада прийняла рішення № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність», відповідно до якого вирішила зареєструвати в комунальну власність впорядковані земельні ділянки: кадастровий номер 2620480901:01:001:0147, тип власності: не визначено; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площа 0,1965 га урочище «На Горі», село Глибівка, Богородчанський район, Івано-Франківська область; кадастровий номер 2620480901:01:004:0167, тип власності: не визначено; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0847 га, адреса:     АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 2620480901:01:004:0169, тип власності: не визначено, цільове призначення - для веденняособистого селянського господарства, площа 
		0,1017 га, адреса:       АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 2620480901:01:003:0088, тип власності: не визначено, цільове призначення - для веденняособистого селянського господарства, площа 0,0516 га, адреса: урочище «У Саді», село Глибівка, Богородчанський район, Івано-Франківська область.
		 
		На виконання зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, сільський голова села Глибівка Богородчанського району Івано-Франківської області звернувся до Центру надання адміністративних послуг Богородчанської районної державної адміністрації із заявами про державну реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки загальною площею 0,43 га, за наслідком розгляду яких державним реєстратором прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Пронь О. Д. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 
		від 12 листопада 2018 року № 43994748, від 12 листопада 2018 року 
		№ 43990769, від 23 листопада 2018 року № 44213224, від 14 листопада 
		2018 року №44030077, згідно з якими за Глибівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 2620480901:01:001:0147, 2620480901:01:004:0167, 2620480901:01:004:0169, 2620480901:01:003:0088.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		 
		За змістом частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		 
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина друга статті 21 ЦК України).
		 
		Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
		 
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.
		 
		Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		 
		Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у статті 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належитьорганізація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
		 
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		 
		Позивач ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги про визнання незаконним рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» тим, що земельні ділянки загальною площею 0,4703 га, кадастрові номера: 2620480901:01:001:0147, 2620480901:01:004:0167, 2620480901:01:004:0169, 2620480901:01:003:0088, що розташовані в адміністративних межах Глибівської сільської ради, посилаючись на те, що рішенням Глибівської сільської ради 
		від 24 грудня 1997 року зазначені земельні ділянки були передані у приватну власність його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої він є, а тому оспорюване ним рішення сільської ради порушує його право на отримання у порядку спадкування права власності на зазначені земельні ділянки. 
		 
		Установивши, що рішенням Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян в землі запасу» серед інших було переведено до земель запасу сільської ради земельні ділянки загальною площею 0,43 га, що перебували у користуванні ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і законність зазначеного рішення сільської ради була предметом судового розгляду у справі №338/7/17 за позовом ОСОБА_1 до Глибівської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 в частині вилучення земельної ділянки площею 0,43 га та переведення її до земель запасу, за наслідком розгляду якої рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської областівід 01 березня 2017 року, яке набрало законної сили 
		30 травня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, суди першої та апеляційної інстанції обгрунтовано виходили з недоведеності позивачем порушення його прав чи законних інтересів щодо спірних земельних ділянок, унаслідок прийняття 26 жовтня 2018 року Глибівською сільською радою рішення № 223-20/2017. 
		 
		Доводи ОСОБА_2 щодо незаконності рішення Глибівської сільської ради 
		від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» зводяться до незгоди з правомірністю прийнятого 15 вересня 2011 року рішення Глибівської сільської ради про переведення земельних ділянок загальною площею 0,43 га, якими за життя користувалася ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), до земель запасу сільської ради.
		 
		Перевіряючи посилання заявника на безпідставне урахування судами попередніх інстанцій, як доказу, копії рішення Глибівської сільської ради 
		від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян в землі запасу», що викликала у нього обгрунтований сумнів у достовірності цього доказу, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		За загальним правилом, встановленим частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України, якою встановлено виняток із загального правила про преюдиційність обставин, встановлених у рішенні суду щодо певної особи, передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		 
		Урахувавши, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року, що набрало законної сили 30 травня 2017 року, у справі №338/7/17 встановлені преюдиційні при вирішенні зазначеної справи обставини правомірності віднесення спірних земельних ділянок до земель запасу Глибівської сільської ради, оскільки ОСОБА_2 за життя не оформила у встановленому порядку право власності на земельні ділянки загальною площею 0,43 га, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що спірні земельні ділянки належать до земель комунальної власності, а тому відсутні підстави для визнання незаконним рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» та визнання незаконним рішення державного реєстратора Пронь О. Д.про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 листопада 2018 року № 43990769, 
		від 12 листопада 2018 року № 43994748, від 23 листопада 2018 року 
		№ 44213224, від 14 листопада 2018 року № 44030077.
		 
		Інші доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у апеляційній скарзі, зводяться до його незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій,містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами, які Верховний Суд, діючи у межах повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі переоцінювати.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 
		від 22 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду 
		від 19 листопада 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                    Г. І. Усик
		І. Ю. Гулейков
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...