Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5260/09/2670 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.05.2010. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2010.
Дата набрання законної сили: 26.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			01 квітня 2010 року 14 год. 55 хв. № 2а-5260/09/2670
			 
				 Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К. 
				За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
				 
				За позовомОСОБА_1 
				ДоКиївської міської державної адміністрації 
				Треті особи1)Комунальне підприємство «Київпастранс»
				2)Комунальне підприємство «Київський метрополітен» 
				Провизнання незаконними та скасування розпоряджень   
					 
				
				За участю представників сторін
				позивач: ОСОБА_1. паспорт с.МВ № НОМЕР_1
				від відповідача: Сагайдак О.П. за дов. № 001-97 від 05.02.2010 р., Грама А.М. за дов. № 001-86 від 04.02.2010 р.
				від третьої особи 1: Звєрєва А.О. за дов. № 06-5/194 від 25.05.2009 р.
				від третьої особи 2: Ковтун Т.О. за дов. № 1594-н від 31.12.2009 р.
				 ВСТАНОВИВ:
				ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання незаконними та скасування розпоряджень № 1490 від 30.10.2008 р. та № 90 від 28.01.2009 р.
				В засіданні суду 16.12.2009 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, в якому просив суд також, визнати незаконним та скасувати розпорядження № 1277 від 12.11.2009 р. «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському транспорті, який працює у звичайному режимі руху».
				Позивач адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. Позивач вважає вказані розпорядження такими, що порушують його права та інтереси, у зв'язку з чим мають бути скасовані з наступних підстав.
				Відповідно до ч. 2 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення», зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств. На думку, позивача при прийняті оскаржуваних розпоряджень не відбулося змін умов виробництва і реалізації продукції. Позивач стверджував, що на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень ціни на базову продукцію народного споживання збільшилися, а тому відповідач не мав права підвищувати тарифи на перевезення пасажирів та вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті.
				Також позивач вважає, що приймаючи оскаржувані розпорядження відповідач порушив його право на забезпечення доступності транспортних послуг, яке встановлено Законами України «Про міський електричний транспорт»та «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач є студентом, і його місячний дохід не дозволяє сплачувати за транспортні послуги.
				Крім того позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваних розпоряджень порушено його право, як члена громади міста Києва, на участь у обговоренні питань підвищення тарифів. 
				Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити. В обґрунтування своєї позиції здійснили посилання на наступне. Згідно з Законами України «Про міський електричний транспорт»та «Про автомобільний транспорт»формування тарифів на проїзд здійснюється відповідно до Порядків, розроблених центральними органами виконавчої влади в галузі транспорту та з питань житлово-комунального господарства. 
				Так, наказом Міністерства транспорту та звязку України від 05.03.2007 р. №191 затверджений Порядок формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (метрополітену) та наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 25.07.2007 р. №96 Порядок формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус).
				Враховуючи зазначене, в межах повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», виходячи із економічно обґрунтованих витрат підприємств транспорту на 2008 рік, розрахованих відповідно до затверджених Порядків, з 04.11.2008 р. згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.10.2008 р. №1490 в місті Києві встановлені тарифи на перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху, на економічно обґрунтованому рівні з урахуванням інвестиційної складової, спрямованої на розвиток транспортної галузі, соціального захисту киян за рахунок розширення гами проїзних квитків та запровадження значних знижок в них, в розмірі 2,00 грн. на перевезення пасажирів у метрополітені, 1,50 грн. на наземні види транспорту у разі придбання квитків поза межами рухомого складу та 2,00грн. у разі придбання квитків у рухомому складі.
				Разом з тим, на вимогу Антимонопольного комітету України у вигляді рекомендацій, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.01.2009 р. №90 з 31.01.2009 р. у столиці встановлені тарифи на перевезення пасажирів метрополітеном в розмірі 1,70 грн. замість раніше діючих в розмірі 2,00 грн., тарифи на перевезення наземними видами транспорту в розмірі 1,50 грн. (тобто скасовано тариф в розмірі 2,00 грн. на оплату проїзду безпосередньо в рухомому складі), і підвищено вартість проїзних квитків. При цьому, збережені пільги, надані окремим категоріям киян відповідними рішеннями Київської міської ради (пенсіонерам, одиноким матерям, малозабезпеченим сімям, працівникам міліції, СБУ тощо). Для студентів очної форми навчання вартість проїзних квитків встановлено на рівні 50 % від вартості таких квитків для громадян.
				Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.11.2009 р. № 1277 передбачено тарифи на перевезення пасажирів на рівні встановленому розпорядженням від 28.01.2009 р. №90, але було виключено 10, 15 та 30-денні проїзні квитки. Попередні пільги, а також вартість проїзних квитків для студентів вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації денної форми навчання збережені.
				Крім того, представниками відповідача було зазначено, що оскаржувані розпорядження прийняті у спосіб, що передбачений законодавством, тобто попередньо оприлюдненні на веб-сайті Київської міської влади, погодженні з Представництвом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в місті Києві, зареєстровані в Головному управлінні юстиції в місті Києві та опубліковані в офіційному виданні  муніципальній газеті «Хрещатик».
				Представники третіх осіб заперечували проти адміністративного позову та зазначали, що за період дії колишніх розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими були встановлені тарифи в розмірі значно нижчому від економічно обґрунтованого, вони зазнавали істотних збитків та надали суду розрахунки, у якості доказів збитковості їх господарської діяльності.
				 Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків. 
				 Позовні вимоги заявлено про визнання незаконними та скасування розпоряджень № 1490 від 30.10.2008 р., № 90 від 28.01.2009 р. та № 1277 від 12.11.2009 р.
				Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. 
				Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
				Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
				Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
				Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
				Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
				Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.10.2008 р. № 1490 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху»(зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 03.11.2008 р. за № 26/792), від 28.01.2009 р. № 90 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху»(зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві від 30.01.2009 р. за № 1/799), від 12.11.2009 р. № 1277 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху»(зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві від 03.12.2009 р. за № 24/822) встановлюють тарифи на послуги з перевезення пасажирів та вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі, фунікулері, який працює у звичайному режимі руху.
				Позивач вважає, що приймаючи дані розпорядження відповідач діяв не на підставі закону та посилається на те, що дані розпорядження порушують його права та охоронювані законом інтереси, зокрема, право на достатній життєвий рівень, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
				Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити виходячи з наступних підстав.
				Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 передбачені повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, зокрема, на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює в звичайному режимі руху).
				Відповідно до ст. 10 Закону України «Про автомобільний транспорт», тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб'єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб'єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів. Відповідно до статті 14 Закону України «Про міський електричний транспорт», установлення тарифів на проїзд у транспорті здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення беззбиткової роботи перевізників та забезпечення захисту малозабезпечених громадян.
				Таким чином, встановленні виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) тарифи на послуги з перевезення пасажирів та вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі, фунікулері, який працює у звичайному режимі руху повинні забезпечувати беззбитковість та забезпечувати підприємницький інтерес підприємств перевізників.
				Також, виходячи із положень ст. 14 Закону України «Про міський електричний транспорт», порядки формування тарифів на послуги з перевезення затверджується відповідними центральними органами виконавчої влади.
				Зокрема, Порядком формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (метрополітену), який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.03.2007 р. № 191 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.03.2007 р. за № 276/13543), встановлено, що формування тарифів на послуги з перевезень пасажирів метрополітеном здійснюється відповідно до річного плану надання послуг з перевезення пасажирів та економічно обґрунтованих планових витрат. У свою чергу, планування витрат для включення їх до повної планової собівартості послуг з перевезення пасажирів здійснюється з урахуванням витрат з операційної діяльності, фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю. 
				Порядком формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), який затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 25.07.2007 р. № 96 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 р. за № 906/14173), передбачено, що розрахунок тарифів на послуги міського електричного транспорту здійснюється відповідно до запланованого на рік обсягу транспортної роботи підприємств з використанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі галузевих нормативів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та прогнозованих цін на промислову продукцію і послуги у плановому періоді.
				Таким чином враховуючи, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів та вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі, фунікулері, який працює у звичайному режимі руху не переглядалися понад 10 років, то підвищення розміру тарифів є економічно обґрунтованим, оскільки за цей час змінився розмір заробітної плати, значно зросли витрати на капітальний і поточний ремонт ескалаторів, рухомого складу, колійного господарства, зросли витрати на електроенергію та паливно-мастильні матеріали. А тому, значно зросли і планові витрати-підприємств-перевізників, це підтверджується розрахунками наданими КП «Київпастранс»та КП «Київський метрополітен».
				Суд, також, не може погодитись з твердженням позивача, що оскаржувані розпорядження порушують право на забезпечення доступності транспортних послуг, яке встановлено Законами України «Про міський електричний транспорт»та «Про автомобільний транспорт», оскільки зазначеними розпорядженнями передбачено, що проїзд пільгових категорій громадян здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, а також встановлена вартість проїзних квитків для студентів, учнів професійно-технічних навчальних закладів та учнів загальноосвітніх учбових закладів денної форми навчання, яка істотно нижча від звичайної.
				Крім того, суд встановив, що проекти зазначених розпоряджень були оприлюднені на офіційному веб-сайті Київської міської влади, згідно з вимогами встановленими статтею 9 Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому позивач мав право приймати участь в обговорені проекту розпорядження та надавати свої пропозиції і зауваження до нього.
				Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
				Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
				Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України). 
				Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
				Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
				Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити, так як суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваних розпоряджень, адже в ході розгляду справи суд дійшов до переконання про відповідність спірних розпоряджень вимогам чинного законодавства та вважає, що відповідач як субєкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
				Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва 
				 
				ПОСТАНОВИВ:
				 В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. 
				 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
				Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
				 
					 
					СуддяО.Є. Пилипенко  
						 
					
					Дата підписання повного тексту постанови: 09.04.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...