Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4534/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2020. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		05 жовтня 2020 року                               м. Київ                              № 640/4534/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА"
		до                    Головного управління Державної податкової служби у Київській області
		про                    визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		за участю:
		представників позивача - Яким`яка О.В., Петровської-Іваніченко О.С., Голомб В.О.,
		представника відповідача - Капустіної А.А.,
		експерта - Ковбич Т.М.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі-відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.11.2019 №000655501, №000656501, №000657501, №000659501, №000658501.
		В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими відповідачем на підставі висновків акта позапланової перевірки 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 та вважає їх протиправними, оскільки господарські операції, що здійснювались позивачем в межах взаємовідносин з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 відображені у бухгалтерському обліку товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» та підтверджені усіма необхідними первинними документами (договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами наданих послуг, розрахунковими документами), необхідність яких передбачена статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку позивача, надані до перевірки документи чітко та однозначно дозволяють встановити реальність поставлених пиломатеріалів та наданих послуг, рух активів та зв`язок придбаних матеріалів і послуг із господарською діяльністю позивача, а тому твердження відповідача про безтоварність операцій із згаданими вище фізичними особами - підприємцями грунтуються виключно на припущеннях.
		Зазначено, що в ході проведення документальної перевірки ревізори Головного управління Державної податкової служби у Київській області відвідували виробничий цех і були ознайомлені з технологічними картами та повним циклом виробничого процесу, починаючи від розкрою дошки (сировини) і закінчуючи пакуванням готової продукції, перевірили факт придбання пиломатеріалів та інших матеріалів, необхідних для виробництва меблів (клей, фурнітура тощо), адже сировина придбавалась позивачем не тільки у згаданих вище фізичних осіб - підприємців, переконались в наявності деревообробного обладнання, трудових ресурсів, підтвердили в акті перевірки факт отримання прибутку від провадження господарської діяльності, а також підтвердили факт експорту виготовлених позивачем меблів за кордон. За вказаних обставин твердження контролюючого органу про недоведеність позивачем використання придбаних пиломатеріалів у господарській діяльності, а саме для виробництва дерев`яних меблів, є надуманими та неаргументованими.
		Також вказано, що нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за нормами пункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України можливе лише щодо тих товарів та послуг, які були придбані з ПДВ. Матеріали та сировина придбавались позивачем, серед іншого, у суб`єктів господарювання, які не є платниками ПДВ, а саме фізичні особи - підприємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На думку позивача, твердження щодо заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ за 2016-2019 роки на суму 9 697 480 грн. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/4534/20 та вирішено, що розгляд справи буде здійснюватись в порядку загального позовного провадження. 
		Відповідачем 19.03.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що позивачем до перевірки не надано завірених належним чином копій первинних документів по взаємовідносинах з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: видаткових накладних, договорів на придбання пиломатеріалів, договорів про надання послуг перевезення, актів прийому-передачі дошки дубової на сушіння, завірених копій сертифікатів відповідності на пиломатеріали (дошку дубову необрізну, брус дубовий та ін.), документів на підтвердження походження придбаних пиломатеріалів від вищезазначеного постачальника пиломатеріалів, дозволів на проведення рубки (лісорубні квитки) на пиломатеріали, отримані від фізичних осіб - підприємців, завірених копій товарно-транспортних накладних 1-ТТН (ліс), завірених копій специфікацій-накладних на деревину відпущену (СН), та ін. за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, про що складено відповідні акти від 03.10.2019, від 08.10.2019.
		Вказано, що податковим органом встановлено відсутність проведення операцій по постачанню пиломатеріалів та встановлено діяльність спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди товариству з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» з метою штучного формування витрат, дані операції оформлені лише на папері. 
		Також зазначено, що в ході позапланової документальної перевірки товариство з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» документально не підтвердило списання матеріалів та сировини на виробництво готової продукції, в бухгалтерському обліку відсутня кореспонденція рахунків К-т 80 Д- т -23 за 2017 рік на суму 21816799,50 грн., за 2018 рік на суму 28104150,89 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 9272536,45грн. В ЄРПН за 2017 рік, за 2018 рік, за 1 квартал 2019 року відсутня реєстрація податкових накладних на реалізацію сировини та матеріалів за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн., за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536,45 грн.
		На думку представника відповідача, Головне управління Державної податкової служби у Київській області правомірно винесло податкові-повідомлення рішення, а викладені доводи позивача у позивній заяві не спростовують висновки перевірки, які викладені в акті від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977.
		Позивачем 18.05.2020 подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що в ході проведення перевірки позивачем були надані оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують взаємовідносини із контрагентами-постачальниками, а саме фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Вказане підтверджується копіями супровідних листів про надання оригіналів первинних бухгалтерських документів перевіряючим в ході проведення перевірки. Оригінали первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з придбання пиломатеріалів у вказаних вище фізичних осіб - підприємців були оглянуті фахівцями Головного управління Державної податкової служби у Київській області та описані в акті перевірки.
		Зазначено, що позивач в ході проведення перевірки неодноразово наголошував, що не підпорядковується Держлісагенству України та не є лісогосподарським підприємством, господарських операцій з лісогосподарськими підприємствами за період, що є предметом перевірки, не мав, а тому вимоги перевіряючих щодо надання журналів виконаних лісогосподарських робіт (форма ЛГ-2), реєстрів товарно-транспортних накладних (форма ЛГ-9), товарно-транспортних накладних (форма 1-ТТН (ліс), журналів надходження лісопродукції ЛГ-10 є незаконними.
		Представником відповідача 03.08.2020 подано додаткові пояснення, в яких більш детально вказано щодо господарських операцій з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказано, що винагорода за договорами комісії контрагентам становила всього 8 683 400 грн, це в свою чергу економічно недоцільно для позивача, оскільки він мав всі законні можливості для своєї господарської операції сам закупити на пряму без посередників та не витрачати такі великі кошти на посередницькі послуги.
		В судовому засідання 06.08.2020 представником позивача долучено до матеріалів справи висновок експерта від 31.07.2020 №SE/02/2003-05 за результатами проведення судової економічної експертизи.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/4534/20 по суті.
		Представником відповідача 08.09.2020 подано додаткові пояснення, в яких вказано, що неприпустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Запитання, яке ставиться експерту, має бути чітко сформульовано, виключати неоднозначне його розуміння й тлумачення та відповідати тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Економічний експерт зазначив у висновках, що висновки акту перевірки документально не підтверджуються та використання сировини та матеріалів, що обліковувалися товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» документально підтверджується. Зазначено, що судовий експерт робить висновок за наявної первинною документацію, яка відображається в бухгалтерському та податковому обліку, проте не може у повному обсязі досліджувати всі обставини реального виконання зобов`язань між позивачем та його контрагентами. Судовий експерт не може врахувати економічну доцільність операцій між позивачем та контрагентами, також не може врахувати обізнаність та добросовісність позивача при виборі контрагентів.
		Представником позивача 16.09.2020 подано додаткові пояснення, в яких вказано, що висновок експерта від 31.07.2020 №SE/02/2003-05 був складений за результатами проведення судової економічної експертизи судовим експертом Ковбич Тетяною Миколаївною, яка має стаж експертної роботи з 2000 року за такими видами експертиз: 11.1. «Дослідження документів, бухгалтерського, податкового обліку та звітності», 11.2. «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3. «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій». Повноваження експерта підтверджені свідоцтвом Міністерства юстиції України про присвоєння кваліфікації судового експерті №1077 від 12.12.2006 дійсне до 01.03.2022. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України. Питання, що були поставлені на вирішення експертизи не суперечать орієнтовному переліку питань, що ставляться на вирішення судової економічної експертизи, наведеного у науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
		В судовому засіданні 05.10.2020 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
		Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
		Також, в судовому засіданні 05.10.2020 допитано експерта ОСОБА_4 .
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» з питань, що стали предметом заперечення на акт від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977.
		Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
		- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14; пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями); пунктів 5, 6, 7, 10, 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, з урахуванням змін, унесених наказом від 19.10.2018 №842, пункту 5 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), пункту 5 П(С)БО №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 5834057 грн., в тому числі по періодах:
		- за 2016 рік на суму 1423435 грн.;
		- за 2017 рік на суму 2218120 грн.;
		- за 2018 рік на суму 1748650 грн.;
		за 1 квартал 2019 року на суму 443852 грн. та встановлено завищення від`ємного значення з податку на прибуток за 2016 рік на суму 772700 грн.;
		- пункту44.1, пункту 44.2 статті 44; пункту 198.5 статті 198; пункту 187.1 статті 187; пункту 188.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями); Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "3апаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року №751/4044; пункту 2 статті З, статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 9697480 грн., в тому числі по періодах:
		за грудень 2017 року на суму 3328165 грн.;
		за грудень 2018 року на суму 4924649 грн.;
		за березень 2019 року на суму 1444666 грн., та встановлено завищення суми податку, що підлягав бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (ряд. 20.2.1 декларації) в сумі 1923630 грн., в тому числі по періодах:
		за грудень 2017 року на суму 1035102 грн.;
		за грудень 2018 року на суму 609270 грн.;
		за березень 2019 року на суму 279258 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2019 року у розмірі 217587 грн.;
		- статті 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99. Станом на 01.01.2017 не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по Договору позики №1 від 13.08.2015, що укладений з компанією «ХК-Лаймхольцпрофі.де Гмбх» в сумі 169 825,00 євро (Гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату виникнення не погашеної позики, строк погашення якої настав 31.12.2016, 28,4226 гривень/євро становить 4 826 868,045 гривень);
		- пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки в розмірі 50935,98 грн.;
		- частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016-2019 роки. в розмірі 61631,76 грн.;
		- підпункту 1.4 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2019 роки, в розмірі 4202,16 грн.
		На підставі вказаного акта перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення:
		від 18.11.2019 №000655501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 7 292 571,25 грн. (за податковими зобов`язаннями у розмірі 5 834     057,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 458 514,25 грн.);
		від 18.11.2019 №000656501, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 772    700,00 грн.;
		від 18.11.2019 №000657501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 121       850,00 грн., (за податковим зобов`язанням у розмірі 9 697       480,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 424       370,00 грн.);
		від 18.11.2019 №000659501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2 404 537,50 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування 1 923       630,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 480 907,50 грн.);
		від 18.11.2019 №000658501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 217    587,00 грн.
		За результатами розгляду скарги позивача на вищезазначені податкові повідомлення-рішення, рішенням Державної податкової служби України від 06.02.2020 №4680/6/99-00-08-05-01-06 скарга в частині оскарження податкових повідомлень рішень від 18.11.2019 №000657501, №000658501, №000659501, №000655501, №000656501 залишена без задоволення, а вказані рішення - без змін.
		Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої       статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Статтею 67 Конституції України  передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
		Згідно підпункту 4.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з       розділом V цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до пункту 198.3  статті  198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом  193.1  статті 193  цього  Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Згідно з пункту 187.1 статті  187 Податкового кодексу України  датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		Згідно пункту 198.6  статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом       201.11   статті   201 цього   Кодексу.
		З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
		Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до вимог пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого       наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88       і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
		Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
		З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		За пунктом 44.2       статті       44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		У пункті   134.1.1  пункту 134.1 статті  134 Податкового кодексу України  визначено, що об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		Аналіз положень пунктів 44.1,  44.2  статті  44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України       свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування-прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		З акта перевірки вбачається, що висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" приписів податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість зроблено з огляду на те, що перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 .
		Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" (Покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) було укладено договори постачання пиломатеріалів від 07.04.2016 №07/04-16 та від 15.06.2016 №17/06-16, відповідно до умов яких продавець зобов`язується продати і передати у власність покупця пиломатеріали дубові обрізні або необрізні свіжопиляні, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату (Том 1 а.с.81-86).
		На виконання умов вказаних вище договорів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було виписано видаткові накладні: №1 від 25.04.2016, №2 від 12.05.2016, №3 від 13.05.2016, №4 від 16.05.2016, №5 від 19.05.2016, №6 від 17.06.2016, №7 від 04.07.2016, №8 від 05.07.2016, №9 від 07.07.2016, №10 від 07.07.2016, №11 від 07.07.2016, №12 від 07.07.2016, №13 від 14.07.2016, №14 від 17.08.2016, №15 від 17.08.2016, №16 від 02.09.2016, №17 від 02.09.2016 на загальну суму 4 630       000,00 грн., які також було надано позивачем контролюючому органу під час перевірки, що підтверджується змістом акту перевірки (Том 1 а.с.22-23).
		Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" (Комітент) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Комісіонер) було укладено було укладено договір комісії від 04.05.2017 №27/05-17, відповідно до якого комісіонер зобов`язувався від свого імені, але за рахунок грошових коштів комітента, укласти необхідну кількість правочинів щодо пиломатеріалів, на умовах найбільш вигідних для комітента. Комітент, у свою чергу, зобов`язувався оплатити виконання та відшкодувати фактичні витрати, понесені комісіонером у зв`язку із вчиненням правочинів, сплатити винагороду комісіонеру та прийняти належне виконання договору (Том 1 а.с.96-100).
		На виконання зобов`язань за договором комісії від 04.05.2017 №27/05-17 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 поставлено на користь позивача обумовлені пиломатеріали, на підтвердження чого були складені видаткові накладні №1 від 17.05.2017, №2 від 05.06.2017, №5 від 04.07.2017, №6 від 05.07.2017, №7 від 05.07.2017., №8 від 05.07 2017, №9 від 05.07.2017, №10 від 27.07.2017, №10/1 від 14.08.2017, №10/2 від 14.08.2017, №11 від 31.08.2017, №12 від 08.09.2017, №13 від 11.09.2017, №14 від 25.09.2017, №15 від 10.10.2017, №16 від 11.10.2017, №17 від 18.10.2017. №18 від 18.10.2017, №19 від 19.10.2017, №20 від 14.11.2017, №21 від 15.11.2017, №22 від 28.11.2017, №23 від 29.11.2017, №24 від 05.12.2017, №25 від 06.12.2017, №26 від 07.12.2017, №27 від 08.12.2017, №5 від 15.08.2018, №6 від 15.08.2018, №8 від 29.08.2018, №9 від 05.09.2018, №10 від 20.09.2018, №12 від 09.10 2018, №13 від 18.10.2018, №14 від 30.10.2018, №15 від 19.11.2018, №16 від 29.11.2018, №17 від 29.11 2018, №18 від 29 11.2018, №19 від 05.12.2018, №1 від 18.01.2019 на загальну суму 8 511 641 грн. ( Том 3 а.с. 2-249, Том 4 а.с.1-34), що також відображено і в акті перевірці (Том 1 а.с.22-23).
		Відповідно до звітів-актів комісіонера на виконання договору комісії від 04.05.2017 №27/05-17 комісіонер здійснив та передав, а комітент прийняв об`єкт пропозиції відповідно до договору комісії (Том 1 а.с 149-189).
		Отримані пиломатеріали від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, а також актами звіряння взаєморозрахунків (Том 1 а.с.108-110, а.с. 233-240).
		Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (продавець) 21.11.2016 було укладено договір постачання пиломатеріалів №21/11, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати і передати у власність покупця пиломатеріали дубові обрізні або необрізні свіжопиляні, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату (Том 1 а.с.87-89).
		На виконання умов вказаного вище договору фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 поставлено на позивачу дошку дубову необрізану свіжопиляну, брус дубовий свіжопиляний, дошку дубову обрізану свіжопиляну та були виписані накладні №1 від 21.11.2016, №2 від 25.11.2016, №3 від 29.11.2016, №4 від 05.12.2016, №5 від 05.12.2016, №6 від 07.12.2016, №7 від 20.12.2016, №8 від 27.12.2016 на загальну суму 1 390 538,00 грн., які також було надано позивачем контролюючому органу під час перевірки та відображено в акті перевірці (Том 1 а.с.30).
		Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" (комітент) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (комісіонер) 04.05.2017 було укладено договір комісії №29/05-17, відповідно до якого комісіонер зобов`язувався від свого імені, але за рахунок грошових коштів комітента, укласти необхідну кількість правочинів щодо пиломатеріалів, на умовах найбільш вигідних для комітента. Комітент, у свою чергу, зобов`язувався оплатити виконання та відшкодувати фактичні витрати, понесені комісіонером у зв`язку із вчиненням правочинів, сплатити винагороду комісіонеру та прийняти належне виконання договору (Том 1 а.с.101-105).
		На виконання зобов`язань за договором комісії від 04.05.2017 №29/05-17 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 відвантажено на позивачу пиломатеріали, на підтвердження чого були складені видаткові накладні №1 від 24.01,2017, №2 від 24.01.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 05.06.2017, №5 від 22.06.2017, №6 від 22.06.2017, №7 від 23.06.2017, №8 від 26.06.2017, №9 від 26.06.2017, №10 від 26.06.2017, №11 від 20.07.2017, №12 від 25.07.2017, №13 від 27.07.2017, №14 від 31.07.2017, №15 від 08.09.2017, №16 від 11.09.2017, №17 від 11.09.2017, №18 від 11.09.2017, №19 від 25 09.2017, №20 від 25.09.2017, №21 від 26.09.2017, №22 від 26.09.2017, №23 від 10.10.2017, №24 від 11.10.2017, №25 від 19.10.2017, №26 від 15.11.2017, №27 від 16.11.2017, №28 від 28.11.2017, №29 від 22.12.2017, №1 від 26.12.2018, №2 від 27.12.2018, №1 від 21.01.2019, №2 від 01.02.2019, №3 від 25.02.2019, №4 від 26.02.2019, №5 від 01.03.2019, №6 від 07.03.2019, №7 від 14.03.2019 на загальну суму 5 911 267,00 грн. (Том4 а.с.35-228),  та відображено в акті перевірці (Том 1 а.с.30).
		Відповідно до звітів-актів комісіонера на виконання договору комісії від 04.05.2017 №27/05-17 комісіонер здійснив та передав, а комітент прийняв об`єкт пропозиції відповідно до договору комісії (Том 1 а.с.190-225).
		Отримані пиломатеріали від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, а також актами звіряння взаєморозрахунків (Том 1 а.с.111,112, а.с. 241-247).
		Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (продавець) 01.02.2016 було укладено договір постачання пиломатеріалів №05/02-16 (Том 1 а.с.78-80).
		На виконання умов вказаного вище договору фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 відвантажено позивачу дошку дубову нарізану суху згідно видаткових накладних №РН-1103 від 11.03.2016, №СФ-0000010 від 29.03.2016, №1104 від 29.03.2016; дошку дубову нарізану суху згідно видаткових накладних №РН-000003 від 31.03.2016, №РН-000004 від 05.04.2016, а також дошку дубову необрізану згідно накладних №1 від 13.10.2016, №2 від 27.10.2016, №3 від 27.10.2016, №4 від 15.11.2016, №5 від 23.11.2016, №6 від 24.11.2016, №7 від 07.12.2016 на загальну суму 2660133 грн., які також було надано позивачем контролюючому органу під час перевіркита відображено в акті перевірці (Том 1 а.с.37-38).
		Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" (комітент) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (комісіонер) 01.02.2017 був укладений договір комісії №22/02-17, відповідно до якого комісіонер зобов`язувався від свого імені, але за рахунок грошових коштів комітента, укласти необхідну кількість правочинів щодо пиломатеріалів, на умовах найбільш вигідних для комітента. Комітент, у свою чергу, зобов`язувався оплатити виконання та відшкодувати фактичні витрати, понесені комісіонером у зв`язку із вчиненням правочинів, сплатити винагороду комісіонеру та прийняти належне виконання договору (Том 1 а.с.90-95).
		На виконання зобов`язань за договором комісії від 01.02.2017 №22/02-17 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 поставлено позивачу пиломатеріали, на підтвердження чого були складені видаткові накладні №І від 05.01,2017, №2 від 09.01.2017, №3 від 24.01.2017, №4 від 27.01,2017, №5 від 21.02.2017, №6 від 24.02.2017, №7 від 24.02.2017, №8 від 01.03.2017, №9 від 03.03.2017, №10 від 14.03.2017, №11 від 20.03.2017, №12 від 20.03.2017, №13 від 20.03.2017, №14 від 21.03.2017, №15 від 23.03.2017, №16 від 28.03.2017, №17 від 18.03.2017, №18 від 31.03.2017, №19 від 11 04.2017, №20 від 25.04.2017, №21 від 25.04.2017, №22 від 25.04.2017, №23 від 25.04.2017, №24 від 25.04.2017, №25 від 04.07.2017 №26 від 10.10 2017, №27 від 09.11.2017, №28 від 22.12.2017 №29 від 28.12.2017, №1 від 15.03.2018, №2 від 19.03.2018, №3 від 11.04.2018, №4 від 10.05.2018, №5 від 15.05.2018, №6 від 21.05.2018, №7 від 04.06.2018, №8 від 11.06.2018, №9 від 27.06.2018, №10 від 10.07.2018, №11 від 26.07.2018 на загальну суму 9673302 грн. (Том 2 а.с.2-240), що також відображено в акті перевірки (Том 1 а.с.37-38).
		Відповідно до звітів-актів комісіонера на виконання договору комісії від 01.02.2017 №22/02-17  комісіонер здійснив та передав, а комітент прийняв об`єкт пропозиції відповідно до договору комісії (Том1 а.с.113-148).
		Отримані пиломатеріали від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, а також актами звіряння взаєморозрахунків (Том 1 а.с.106-107, а.с. 226-232).
		Суд зазначає, що надані товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» копії первинних документів по взаємовідносинам позивача з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та   ОСОБА_3  у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.
		Більш того, змістом акту перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 спростовуються доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем первинних документів на підтвердження правильності ведення податкового обліку та підтвердження відповідних господарських взаємовідносин. 
		Крім того, суд звертає увагу, що акт перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 вказує на взаємовідносини позивача у перевіряємий період і з іншими контрагентами, в той час як висновки щодо нереальності господарських операцій зроблено лише по взаємовідносинах позивача з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є платниками ПДВ, що не заперечувалось контролюючим органом.
		Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надано висновок експерта від 31.07.2020 №SE/02/2003-05 за результатами проведення судової економічної експертизи, зі змісту якого вбачається, що на вирішеним судової економічної експертизи поставлені наступні питання:
		- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» податку на прибуток на загальну суму 5 834 057,00 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік на суму 1 423 435,00 грн.; за 2017 рік на суму 2 218 120.00 грн.; за 2018 рік на суму 1 748 650,00 грн.; 1 квартал 2019 року на суму 443 852,00 грн.?
		- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» від`ємного значення з податку на прибуток за 2016 рік на суму 772 700.00 грн.?
		- Чи підтверджується документально використання в господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» матеріалів та сировини, що обліковувались ' товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» па рахунку 20 «Запаси» за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн., за 2018 рік па суму 28 104 150.89 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536.45 грн.?
		- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» податку па додану вартість па загальну суму 9 697 480,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму 3 328 165,00 грн.; за грудень 2018 року на суму 4 924 649.00 грн.; за березень 2019 року на суму 1 444 666,00 грн.?
		- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» суми податку па додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (ряд. 20.2.1 декларації) в сумі 1923 630,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму 1 035 102,00 грн.; за грудень 2018 року на суму 609 270.00 грн.; за березень 2019 року на суму 279 258.00 грн.?
		- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2019 року у розмірі 217 587.00 грн.?
		Висновок експерта від 31.07.2020 №SE/02/2003-05 наступний:
		По першому питанню:
		Висновки Акта Головного управління Державної податкової служби у Київській області про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 39807977) на предмет дотримання ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019р законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р. від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо заниження ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» податку на прибуток на загальну суму 5 834 057.00 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік на суму 1 423 435,00 грн.; за 2017 рік на суму 2 218 120,00 грн.; за 2018 рік на суму 1 748 650,00 грн.: І квартал 2019 року на суму 443 852.00 грн. документально не підтверджуються.
		По другому питанню:
		Висновки Акта Головного управління Державної податкової служби у Київській області про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 39807977) на предмет дотримання ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» від`ємного значення з податку на прибуток за 2016 рік на суму 772 700,00 грн. документально не підтверджуються.
		По третьому питанню:
		Використання в господарській діяльності ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» сировини та матеріалів, що обліковувались 'ГОВ «ЛХП УКРАЇНА» на рахунку 20 «Запаси», за 2017 рік на суму 21816 799,50 грн., за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн. за І кварталі 2019 року на суму 9 272 536,45 грн., документально підтверджується.
		По четвертому питанню:
		Висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо заниження ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» податку на додану вартість па загальну суму 9 697 480.00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму З 328 165.00 грн.; за грудень 2018 року на суму 4 924 649,00 грн.; за березень 2019 року на суму 1 444 666,00 грн., документально не підтверджуються.
		По п`ятому питанню:
		Висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо завищення ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» суми податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (ряд. 20.2.1 декларації) в сумі 1 923 630,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму 1 035 102,00 грн.і за грудень 2018 року на суму 609 270.00 грн.; за березень 2019 року на суму 279 258,00 грн. документально не підтверджуються.
		По шостому питанню:
		Висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо завищення ГОВ «ЛХП УКРАЇНА» суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2019 року у розмірі 217 587,00 грн. документально не підтверджуються.
		Як вбачається із матеріалів справи, висновки акту планової перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 та  висновки акту позапланової перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 (яка здійснювалась за наслідками розгляду заперечень від 13.09.2019  на акт планової перевірки від 22.08.2019), по суті є однаковими.
		Так, в судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_4 , яка пояснила, що відповідно до акту перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977, в перевіряючого органу були претензії по формуванню витрат, зокрема, собівартості виготовленої продукції. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що підприємство самостійно обирає методи, якими воно обгрунтовує бухгалтерський облік господарських операцій. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" при формування собівартості продукції взяло за основу технологічний процес, тобто підприємство виходило із своїх технологічних потреб. На підставі цих документів відображалися показники по рахункам в бухгалтерському обліку. Вказала, що в акті перевірки некоректно вказані цифри щодо витрат, тобто не відповідають дійсності. Зазначила, що на виконання договорів комісії, фізичними особами-підприємцями видавалися видаткові накладні, акти звіряння та звіти комісіонера. В звітах комісіонера визначалася комісійна винагорода, проте як адміністративні витрати. Також вказала, що оскільки фізичні особи-підприємці не є платниками ПДВ, то у видаткових накладних вказано суми без ПДВ.
		Суд погоджується з доводами позивача, що нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за нормами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України можливе лише щодо тих товарів та послуг, які були придбані з ПДВ. 
		З матеріалів справи вбачається, що матеріали та сировина придбавались позивачем у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 , які не є платниками ПДВ, а тому, суд вважає, що твердження податкового органу щодо заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ за 2016-2019 роки на суму 9 697 480 грн. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
		В акті перевірки податковим органом зазначено, що послуги з сушіння пиломатеріалів, що надавались позивачу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 також не мали реального характеру. Такий висновок обгрунтований тим, що в актах виконаних робіт з послуг сушіння пиломатеріалів у загальній кількості 99,217 м.куб. від 05.03.2019 №ОУ-0000001, №ОУ-0000002 на загальну суму 316 804,84 грн. зазначено місце складання с.Вахівка, назву пиломатеріалу не вказано. До перевірки надано копії актів завантаження сушильної камери від 28.01.2019 №1, від 07.02.2019 №2 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , де зазначено місце складання с.Порадівка.
		Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такий реквізит, як місце складання первинного документу не є обов`язковим. За посиланням позивача, станом на березень 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Відтак, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з сушіння пиломатеріалів від 05.03.2019 №ОУ-0000001, №ОУ-0000002 були складені за місцем реєстрації постачальника таких послуг, що не суперечить нормам чинного законодавства. Доказом реальності здійснення господарської операції з надання послуг сушіння пиломатеріалів є також складені виконавцем акти завантаження сушильної камери від 28.01.2019 №1, від 07.02.2019 №2. Послуги з сушіння пиломатеріалів на загальну суму 316804,84 грн. були оплачені позивачем у повному обсязі. Зазначене не заперечувалось відповідачем.
		З матеріалів справи вбачається, що послуги з сушіння пиломатеріалів, придбаних у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 , були надані позивачу такими суб`єктами господарювання, як товариство з обмеженою відповідальністю «Т-І-М» (договір №2/5 від 30.06.2015), товариство з обмеженою відповідальністю «Прагос-Буд» (договір №2017/2704 від 27.04.2017). Передача пиломатеріалів для сушіння оформлена актами прийому - передачі (Том 1 а.с.248-311).
		На підтвердження факту надання послуг з сушіння пиломатеріалів між сторонами складались акти виконаних робіт. Після завершення процесу сушіння пиломатеріали були вивезені з села Порадівка, Київської області, а також з м. Києва, вул. Червоногвардійська (Гната Хаткевича) та доставлені до виробничого цеху позивача, розташованого за адресою м. Бровари, б-p Незалежності, 24, автотранспортом, замовленим товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" на підставі договорів перевезення укладених з замовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» замовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімтрейд Україна», ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , договорів транспортного експедирування укладених з замовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Сантранс Логістик», ФОП ОСОБА_8 , замовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Владі-Транс», що підтверджується товарно-транспортними накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства (Том 1 а.с.312-335).
		Зважаючи на викладене, господарські операції, що здійснювались позивачем в межах взаємовідносин з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 відображені у бухгалтерському обліку товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» та підтверджені усіма необхідними первинними документами (договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами наданих послуг, розрахунковими документами), необхідність яких передбачена статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем сум податку на прибуток у розмірі 5 834 057 гри., та завищення суми від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі 772 700 грн. є необгрунтованими, фактично грунтуються на припущеннях.
		Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій позивача з контрагентами, меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої   статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.11.2019 №№000655501, №000656501, №000657501, №000659501, №000658501 є необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України    органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією та законами України.
		Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.11.2019 №000655501, №000656501, №000657501, №000659501, №000658501.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 24, код ЄДРПОУ 39807977) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 43141377) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять гривень) 00 копійок.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		          Суддя                                                                                      Літвінова А.В.
		 
		          Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...