Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/42484/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2020. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.

Номер судового провадження: 1-кс-38580/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015000000001111

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/42484/20-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 жовтня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на слідчого, прокурора, у рамках кримінального провадження № 42015000000001111,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
		У вимогах даної скарги, особа, яка її подала просить скаргу зобов`язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000001111 від 10.06.2015 року прийняти передбачене п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України рішення про закриття кримінального провадження відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376-1 КК України, у зв`язку із відсутністю події та складу кримінальних правопорушень, а також відсутністю доказів, необхідних для доведення винуватості ОСОБА_4 в суді та вичерпанням всіх можливостей для їх отримання.
		Мотивуючи означену скаргу адвокат посилається на необґрунтованість пред`явленої підозри ОСОБА_4 , також вказує, що останній не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 376-1 КК України, що в свою чергу свідчить про відсутність події і складу кримінального правопорушення та наявності підстав для закриття кримінального провадження. Окрім того, захисник зазначає у скарзі, що строк досудового розслідування кримінального провадження закінчився та вказує на невиконанні органом досудового розслідування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2019, якою встановлено строк два місяці для завершення досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001111 та прийняття одного з рішень, передбачених ст. 283 КПК України щодо ОСОБА_4 .
		У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги визначені у скарзі підтримали, просять задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.
		Слідчий та/або прокурор у судове засідання не з`явились, про розгляд скарги повідомлялись у встановлений КПК України порядок. 
		Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до положень ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Між тим, за практикою Європейського суду початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, а й момент коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
		Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»). При цьому, за практикою ЄСПЛ висуненням обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»).
		При цьому, Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов`язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
		Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного та відповідно до положень ч. 6 ст. 28 КПК України.
		У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
		Так, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42015000000001111 від 10.06.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376-1 КК України.
		Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Київської міської прокуратури.
		Як вбачається із тексту повідомлення про підозру від 24.06.2015 року, зміст якої зводиться до того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді Голови Апеляційного суду міста Києва, та відповідно до ст. 29 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», будучи наділений повноваженнями слідчого судді, користуючись своїм впливом, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, з метою визначення його головуючим по розгляду апеляційних скарг у справах №757/28658/14-к, №757/11003/15-к, №757/11944/15-к, №757/12381/15-к, №757/14086/15-к, №757/16863/15-к, №757/16865/15-к та №757/18528/15-к, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 1606 у приміщенні Апеляційного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, нібито надавав невстановленій службовій особі Апеляційного суду міста Києва вказівки про необхідність незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу.
		Після чого невстановлена службова особа Апеляційного суду міста Києва отримавши вказівки від ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з останнім, нібито вчиняла незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, в результаті чого визначала ОСОБА_4 головуючим у вищевказаних справах.
		В подальшому, 25.11.2014 року, 21.04.2015 року, 22.04.2015 року, 23.04.2015 року, 28.05.2015 року та 08.06.2015 року, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що склад суду нібито є некомпетентним (неповноважним), а як наслідок незаконним, діючи з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, не повідомив учасників судового провадження у справах №757/11003/15-к, №757/11944/15-к, №757/12381/15-к, №757/14086/15-к, №757/16863/15-к, №757/16865/15-к про неможливість розгляду апеляційних скарг за його участі, внаслідок чого 21.04.2015 року, 22.04.2015 року та 23.04.2015 року постановлено завідомо неправосудні ухвали.
		Має місце посилання захисника на те, що досудовим розслідуванням не встановлено, хто є тими службовими особами Апеляційного суду міста Києва, яким нібито давалися вказівки та якими нібито здійснювалося втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Апеляційного суду міста Києва; не встановлено, яким саме чином здійснювалося втручання в автоматизовану систему документообігу; не підтверджено факт втручання в автоматизовану систему документообігу Апеляційного суду міста Києва.
		З огляду на те, що не встановлено особу, якій нібито надавались вказівки вчиняти незаконні дії щодо втручання в автоматизовану систему документообігу, а також особу, яка нібито здійснювала таке втручання, висновок сторони обвинувачення про причетність до вказаних дій ОСОБА_4 є безпідставним.
		При цьому, ОСОБА_4 не відноситься до кола осіб які наділенні правом доступу до автоматизованої системи автоматизованого розподілу суду.
		Окрім того, ухвали суду на неправосудність яких вказується у повідомленні про підозру не скасовані та набрали законної сили.
		Щодо доводів сторони захисту про закінчення строку досудового розслідування кримінального провадженні слід зазначити наступне.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Статтею 219 КПК України визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		При цьому даною статтею декларовано, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
		1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
		2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;
		3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
		Положеннями ч. 3 ст. 294 КПК України регламентовано порядок продовження строку досудового розслідування, відповідно до якої такий строк може бути продовжений, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:
		1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора;
		2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
		3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.
		Вдаючись до аналізу наведених положень закону, строк досудового розслідування може бути продовжено до шести та дванадцяти місяців виключно слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора.
		Між тим, за практикою Європейського суду початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, а й момент коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»). При цьому, за практикою ЄСПЛ висуненням обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»). 
		При цьому, гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за практикою Європейського суду з прав людини, користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»). Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов`язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
		Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного та відповідно до положень ч. 6 ст. 28 КПК України.
		Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2019 уповноваженому слідчому Центрального апарату Державного бюро розслідувань у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 42015000000001111, а також прокурору у кримінальному провадженні, строк 2 (два) місяці для завершення досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001111 від 10.06.2015 та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України щодо ОСОБА_4 .
		Поряд з цим, як зазначалось у судовому засіданні захисником дана ухвала не виконана та вказує на те, що з порушенням строків досудового розслідування постановою слідчого від 01.04.2020 зупинено досудове розслідування кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, яка була скасована ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2020.
		Вимогами п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. 
		Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2018 (судова справа № 243/6674/17-к) зазначив, що кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв`язків, свободою підприємницької діяльності тощо.
		Разом з цим, важко навіть перерахувати всі цінності і легітимні інтереси, які захищає кримінальне процесуальне законодавство від бажання розслідувати злочини за будь-яку ціну. Саме через складність визначення цього балансу, він визначається законом. 
		Положеннями ст.ст. 7-9 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час кримінального провадження слідчий суддя, прокурор, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. 
		У той же час, згідно ст. 19 Конституції України, держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, саме Конституція і закони України визначають ту межу, за яку держава в особі правоохоронних органів, слідчого, прокурора не має право переступати, і умови, за яких останні можуть втручатися у права, свободи і інтереси особи та суспільства. 
		Однак, найдосконаліша система законодавства залишиться без жодного впливу на суспільне життя, якщо судова система не забезпечує дієвість цього законодавства. Якщо судова система не забезпечує захист суспільства від втручання держави, суспільство залишається беззахисним, і межі його свободи залежать лише від бажання і здатності правоохоронних органів їх порушувати.
		Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
		Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2020 зобов`язано уповноваженому слідчому Центрального апарату Державного бюро розслідувань у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 42015000000001111, а також прокурору у кримінальному провадженні, строк 2 (два) місяці для завершення досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001111 від 10.06.2015 та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України щодо ОСОБА_4 .
		Як встановлено у судовому засіданні, вищенаведена ухвала не виконана та проігнорована слідчим та прокурором.
		Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		З огляду на вище викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що внаслідок порушення слідчим зазначених положень кримінального процесуального закону України, не вжиття всіх, передбачених КПК України, заходів для здійснення всебічного, повного та ефективного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах строків встановлених ст. 219 КПК України, це призвело до обмеження прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_4 .
		З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає такими, що сплинули можливі граничні строки досудового розслідування даного кримінального провадження, визначені ст. 219 КПК України, що в свою чергу вказує на необґрунтоване та продовжуване здійснення досудового розслідування.
		За вказаних обставин, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на необхідність вчинення у згадуваному кримінальному провадженні дій, визначених ст. 284 КПК України.
		Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше обмеження прав і свобод; які перешкоди він зобов`язаний поновити або усунути для їх реалізації.
		Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів викладених у скарзі та необхідність її задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 110, 280, 303, 304, 306 КПК України, слідчий суддя,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на слідчого, прокурора, у рамках кримінального провадження № 42015000000001111  задовольнити.
		Зобов`язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000001111 від 10.06.2015 року прийняти передбачене п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України рішення про закриття кримінального провадження відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376-1 КК України, у зв`язку із відсутністю події та складу кримінальних правопорушень, а також відсутністю доказів, необхідних для доведення винуватості ОСОБА_4 в суді та вичерпанням всіх можливостей для їх отримання.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...