Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2043/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2020. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2020.
Дата набрання законної сили: 22.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/20833/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 822/2043/16
		адміністративне провадження № К/9901/20833/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (головуючий суддя - Майстер П.М., судді: Салюк П.І., Фелонюк Д.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді: Біла Л.М., Гонтарук В.М.) за заявою                    ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду першої інстанції у справі № 822/2043/16 за його позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Апеляційного суду Хмельницької області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород, визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неперерахування Апеляційному суду Хмельницької області коштів на виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 .
		Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 18 листопада               2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
		Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року вказані судові рішення залишено без змін. 
		Рішення судів мотивовано тим, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки його звільнено з посади судді 08 вересня 2016 року.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи заяви про перегляд за виключними обставинами
		Позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до суду про перегляд за виключними обставинами рішення суду першої інстанції у справі № 822/2043/16 за його позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність.
		У заяві зазначив, що оскільки приймаючи рішення у справі № 822/2043/16, Хмельницький окружний адміністративний суд застосував положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII ), які пізніше рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року                         № 2-р(ІІ)/2020 визнано неконституційними, то рішення суду першої інстанції підлягає перегляду з урахуванням згаданого рішення Конституційного Суду України.
		Заявник вважає, що викладені ним обставини є виключними, мають істотне значення для перегляду постанови суду та задоволення позову в повному обсязі.
		Крім того заявник подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог у цій справі, в якій просив стягнути з Хмельницького апеляційного суду за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» 255 200,00 грн передбаченої статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ ) вихідної допомоги.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від      22 липня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року у справі № 822/2043/16 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами суд першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення і Конституційний Суд у зазначеному рішенні не розглядав положення статті 143 Закону № 1402-VIII. Подану заявником заяву про збільшення розміру позовних вимог суди розцінили як заяву, у якій позивач просить збільшити як підставу так і предмет позову у справі.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від             10 червня 2020 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року позивач звернувся з касаційною скаргою про їх скасування.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та на порушення судами норм процесуального права. Зокрема, указує на безпідставність неврахування судами згаданого рішення Конституційного суду України, оскільки, на думку скаржника, на момент його звернення з первісним позовом положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII, які в подальшому визнані неконституційними, суперечили нормам Конституції України. 
		Хмельницький апеляційний суд у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		Рух касаційної скарги 
		Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року. 
		Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Частиною першою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі - КАС України) визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
		Відповідно до положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
		Хмельницький окружний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 18 листопада 2016 року у справі № 822/2043/16 та відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив із того, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до статті   143 Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», оскільки його звільнено з посади судді 08 вересня 2016 року.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судове рішення набрало законної сили.
		Згідно з частиною першою статті 136 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		Стаття 136 Закону № 2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII.
		Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону № 2453-VI.
		Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
		У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності      Конституції України (конституційності) Закону України від 08 грудня 2004  року № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їхнього виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.
		Таким чином, зі змістом статті 152 Конституції України випливає, що Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
		Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		У пункті 2 резолютивної частини Рішення від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
		Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII втратила чинність з               15 квітня 2020 року.
		Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що  рішення Конституційного Суду України від 15 квітня             2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у справі № 822/2043/16 виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
		Крім того, як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з посади судді                       08 вересня 2016 року, а з 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII і саме відповідно до вимог цього закону позивач звертався до суду про стягнення з Апеляційного суду Хмельницької області на його користь вихідної допомоги у розмірі 61 630,80 грн, що становить три місячні суддівські винагороди за останньою посадою.
		Конституційний Суд України 15 квітня 2020 року за № 2-р(ІІ)/2020 прийняв рішення про визнання таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року                                 № 1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, а не Закону № 1402-VIII, відповідно до вимог якого позивач звертався в суд про виплату вихідної допомоги.
		Отже, Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не впливає, з поміж іншого у звязку з тим, що Конституційний суд у зазначеному рішенні не розглядав положення статті 143 Закону України № 1402-VIII на відповідність Конституції.
		З огляду на це суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішень судом першої інстанції положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ були чинними та підлягали застосуванню, а тому сама наявність Рішення Конституційного Суду України від                 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при розв`язанні спору.
		Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
		Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами слід відмовити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року у справі № 822/2043/16 - залишити в силі.
		Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, Рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 23 січня               2019 року у справі № 820/2462/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 820/1498/16, постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 333/5015/15-а.
		Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
		Тому, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 822/2043/16 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк   О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...