Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/3051/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: 61-13971ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		15 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 203/3051/17
		провадження № 61-13971св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Приватстройінвест»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Приватстройінвест» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді 
		Казака С. Ю., від 08 грудня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., 
		Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 17 січня 2019 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Приватстройінвест» про припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності.
		Позовна заява  ОСОБА_1 мотивована тим, що 26 квітня 2011 року між нею та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого їй у користування була передана земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0, 0780 га, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083. 
		В межах зазначеної земельної ділянки невідомими особами без жодних дозволів та оформлення належним чином прав користування землею, фактично захопивши частину ділянки, що надана їй в користування, було здійснено самовільне будівництво будівлі, якій присвоєно адресу 
		АДРЕСА_2 . Вказані обставини встановлені рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у справі № 203/2406/15-ц, на підставі якого ТОВ «Приватстройінвест» було зобов`язано усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по 
		АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту по АДРЕСА_2 .
		18 серпня 2017 року в рамках виконавчого провадження № 54333183 Центральним ВДВС м. Дніпра рішення суду було повністю виконано та знесено самочинно збудовану будівлю за АДРЕСА_2 . Однак, не дивлячись на те, що наразі самочинна будівля № 44Н знесена, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і надалі продовжує існувати запис про право власності відповідачів на вже неіснуюче майно, що призводить до порушення її прав, оскільки вона не може здійснювати право користування земельною ділянкою через постійні та необґрунтовані претензії відповідачів, в тому числі шляхом надуманих позовів, які обґрунтовуються порушенням їх права власності. 
		З урахуванням викладеного, позивач просила суд припинити право власності відповідачів на будівлю АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності відповідачів на спірну будівлю.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 
		2017 року позовні вимоги задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Приватстройінвест» на торговельний комплекс літ. А-1 загальною площею 231, 1 кв. м, розташований по АДРЕСА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Приватстройінвест» на торговельний комплекс літ.А-1 загальною площею 231, 1 кв. м, розташований по 
		АДРЕСА_2 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відповідачами зареєстровано право власності на торгівельний комплекс, який, як встановлено судом, було збудовано на частині земельної ділянки, переданій в оренду позивачу, а також з цих підстав оспорюється її право, як законного землекористувача, що як вважав суд свідчить про порушення та невизнання відповідачами прав позивача на користування переданою їй в оренду земельною ділянкою.
		Судом також враховано, що зареєстроване за відповідачами на праві власності нерухоме майно на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року, ухваленого з урахуванням вимог частини четвертої статті 376 ЦК України 2004 року, було знесено та на теперішній час не існує, як річ та об`єкт права власності.
		Обраний позивачем спосіб захисту суд вважав є належним, спрямованим на захист та відновлення порушених прав та таким, що узгоджується з положеннями ЦК України.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 рокуапеляційну скаргу ТОВ «Приватстройінвест» залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року - без змін. 
		Приймаючи постанову від  17 січня 2019 року, апеляційний суд погодився з висновками районного суду щодо обрання позивачем належного способу захисту порушеного права, яке підлягає захисту, шляхом припинення права власності відповідачів на майно та скасування державної реєстрації такого права, з огляду на те, що будівництво торговельного комплексу по 
		АДРЕСА_2 здійснювалось без відповідних дозвільних документів на проведення будівельних робіт та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети забудовнику, оскільки розмір останньої значно перевищує розмір земельною ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:056:0092 переданої в оренду. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У липні 2019 року ТОВ «Приватстройінвест», в інтересах якої діє його представник - директор Васільєв Є. С., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову  ОСОБА_1 .
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень у справі № 203/3051/17, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, якими не було застосовано до спірних правовідносин положення статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 5, 13, 15, 27, 33 Закону України «Про оренду землі», та помилково встановлено наявність у позивача статусу землекористувача та наявність відповідних прав, що підлягають судовому захисту. 
		Заявник вважає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 не мала статусу орендаря (землекористувача), оскільки строк дії її договору оренди земельної ділянки сплив 26 листопада 2014 року, а доказів поновлення права оренди землі та відповідно прав ОСОБА_1 , як орендаря, матеріали справи не містять.
		Звертає увагу касаційного суду, що ні в позові, ні в оскаржуваному судовому рішенні не зазначається та не обґрунтовано, яким чином порушує права позивача запис про право власності відповідачів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 14                                  від 19 серпня 2015 року складено комісією без участі відповідачів.
		Факт примусового виконання рішення Кіровського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у справі № 203/2406/15-ц про задоволення вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі також не має доказового значення з огляду на те, що зазначене судове рішення було скасоване постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області                                      від 18 липня 2018 року. 
		Висновки суду про припинення права власності на завершений будівництвом об`єкт є необґрунтованими та не відповідають викладеним в позові обставинам порушення прав позивача.
		Крім того, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, заявлений у позові, та задоволений судом першої інстанції є неналежним.
		Підстави для скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності відповідачів на будинок АДРЕСА_2 , відсутні.
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані. Вважала, що доводи касаційної скарги переважно зводяться до переоцінки доказів. 
		Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, посвідчений 26 квітня 2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пустовим С. В.
		Згідно умов пункту 1, підпункту 1.1 зазначеного договору ОСОБА_1 було передано в строкове платне користування земельну ділянку для проектування та будівництва центру дозвілля по АДРЕСА_1 . Підставою укладання договору оренди були рішення Дніпропетровської міської ради №84/6 від 27 жовтня 2012 року та                          № 216/8 від 02 лютого 2011 року.
		Відповідно до умов пункту 2, підпункту 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 договору в оренду передано земельну ділянку площею 0, 0780 га, категорія та цільове призначення землі - землі житлової та громадської забудови, функціональне використання - для проектування та будівництва будівлі центру дозвілля, кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:06:056:0083.
		Пунктом 8 договору оренди встановлено, що останній укладено строком на три роки.
		Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради №278/58 від 26 листопада 2014 року було вирішено зареєструвати за територіальною громадою 
		м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради право власності на земельну ділянку площею 0, 0780 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:056:0083. Також зазначеним рішенням було поновлено право користування цією земельною ділянкою та договір оренди землі, посвідчений 26 квітня 2011 року нотаріусом Пустовим С. В., строком на три роки.
		На виконання цього рішення між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 23 грудня 2014 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 26 квітня 2011 року, посвідчену 23 грудня 
		2014 року нотаріусом Пустовим С. В.
		Згідно умов пункту 1 додаткової угоди ОСОБА_1 було поновлено право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:06:056:0083, та договір оренди землі від 26 квітня 2011 року строком на три роки з моменту прийняття рішення міської ради від 26 листопада 2014 року № 278/58.
		Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2014 року задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання договору виконаним та визнання порушеного права. Визнано виконаним зобов`язання за договором купівлі-продажу торгівельного комплексу по АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на торгівельний комплекс літ.А-1, загальною площею 231, 1 кв. м по 
		АДРЕСА_2 .
		Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 
		2015 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 .
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судами встановлено, що в подальшому право спільної часткової власності на торгівельний комплекс літ.А-1, загальною площею 231, 1 кв. м по АДРЕСА_2 було зареєстровано:
		- на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених 16 грудня 
		2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Калінович С. П. за реєстровими № 1076 та № 1083, за ОСОБА_3 (по 1/4 частині за кожним договором);
		- на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 травня 
		2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. за реєстровим № 1415, за ОСОБА_2                                   (на 4/20 частини);
		- на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 травня 
		2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. за реєстровим № 1395, за ТОВ «Приватстройінвест» (на 1/20 частини);
		- на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених 29 травня 
		2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. за реєстровими № 1395 та № 1382, за                                    ТОВ «Приватстройінвест» (на 1/20 та 1/4 частини).
		Згідно акту № 14 перевірки дотримання вимог земельного законодавства районної комісії по самоврядному контролю за використанням та охороною земель, додержання земельного та екологічного законодавства в районі, складеного 19 серпня 2015 року відповідною комісією виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, - за наслідками перевірки питання дотримання земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянкою ОСОБА_7 встановлено, що останній на підставі договору оренди землі від 02 червня 2006 року, терміном дії 20 років, було передано в оренду земельну ділянку площею 0, 0022 га, кадастровий номер - 1210100000:06:056:0092, по фактичному розміщенню торговельного павільйону, площею 0, 0022 га.
		Фактично використовується земельна ділянка площею орієнтовно 
		0, 0240 га, яка огорожена парканом; ведеться будівництво будівлі (побудовані стіни). Згідно листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області вказаним Департаментом зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція торгівельного комплексу за адресою: 
		АДРЕСА_2 » від 02 квітня 2015 року 
		№ ДП 082150920151, поданої замовниками будівництва ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . За інформацією Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (лист № 1329 від 11 червня 2015 року) реєстраційних записів договорів оренди землі, укладених між Дніпропетровської міською радою та юридичними або фізичними особами, на земельну ділянку по АДРЕСА_2 не виявлено.
		Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області наказом № 123-СК від 17 червня 2015 року скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт.
		Комісією також зафіксовано, що земельна ділянка площею орієнтовно 0, 0218 га, яка використовується понад площу земельної ділянки, що надана в оренду ОСОБА_7 , є самовільно зайнятою земельною ділянкою. Частини конструкції зазначеної будівлі перетинають межу земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:056:0083, що згідно з рішенням міської ради №278/58 від 26 листопада 2014 року передана в оренду ОСОБА_12 . Документів, що підтверджували б законність користування земельною ділянкою площею 0, 0218 га комісії не пред`явлено, земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів.
		Також судами встановлено, що з метою захисту порушених прав, як користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1 , внаслідок самовільного зайняття переданої їй в оренду земельної ділянки та самочинного будівництва на ній, ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до 
		ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самовільної будівлі (справа № 203/2406/15-ц). В подальшому за клопотанням позивача в якості відповідачів по справі було залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Приватстройінвест».
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у цивільній справі № 203/2406/15-ц зобов`язано відповідачів усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту по АДРЕСА_2 .
		З постанови державного виконавця Центрального ВДВС від 18.08.2017 року встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 54333183 з примусового виконання виконавчого листа від 11 липня 2017 року, рішення суду від 06 червня 2017 року у цивільній справі № 203/2406/15-ц було фактично виконано шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту по АДРЕСА_2 та виконавче провадження закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України                          (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		Статтею 346 ЦК України врегульовані підстави припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам`яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника.
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що на переданій їй в оренду земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:06:056:0083 була розташована частина торгівельного комплексу по 
		АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за відповідачами. На підставі рішення суду зазначене нерухоме майно було знесено однак запис про право власності відповідачів на нього з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виключено не було, чим порушуються її права.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зареєстрований на праві власності за відповідачам торгівельний комплекс було збудовано на частині земельної ділянки, переданій в оренду позивачу та саме з цих підстав оспорюється право ОСОБА_1 , як землекористувача. Судами також враховано, що спірний об`єкт нерухомого майна на підставі рішення суду знесено та не існує, як річ та об`єкт права власності.
		Однак зазначені висновки є передчасними. 
		Суди встановили факт порушення прав ОСОБА_1 реєстрацією права власності за відповідачами на спірний торгівельний комплекс з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 14 від 19 серпня 2015 року та обставин, встановлених рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року в цивільній справі № 203/2406/15-ц.
		Разом з тим, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області 
		від 18 липня 2018 року скасовано рішення Кіровського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року в справі № 203/2406/15-ц та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Приватстройінвест» про зобов`язання відповідачів усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий № 1210100000:06:056:0083, розташовану за адресою 
		АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта незавершеного будівництва відмовлено.
		Апеляційний суд в справі № 203/2406/15-ц виходив з недоведеності факту накладення земельної ділянки, зайнятої нежитловою будівлею, що належить відповідачам та розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельною ділянкою, переданою в оренду                     ОСОБА_1 і відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 391, 396 ЦК України.
		Переглядаючи в апеляційному порядку рішення районного суду, апеляційний суд не звернув уваги на викладене та не надав оцінки висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження № 4955/17-41 від 05 травня 2017 року та висновку інженерно-технічного експертного дослідження № 8784 від 13 квітня 2017 року. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відсутні відомості про прийняття або відхилення вказаних доказів.
		Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З урахуванням викладеного, касаційний суд дійшов висновку, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не в повній мірі дотримався вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України, не з`ясував обставин справи, які необхідні для правильного її вирішення та не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача. 
		Доводи касаційної скарги вказують на існування підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
		За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій. 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням сторін з урахуванням того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
		Оскільки справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Приватстройінвест» задовольнити частково.
		ПостановуДніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:  Є. В. Синельников   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...