Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/7666/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2020.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: 61-10010ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		15 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 755/7666/19
		провадження № 61-10010св20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Валько Ігор Вікторович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Чех Н. А., від 17 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В., від 04 червня 2020 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за завдану майнову шкоду в розмірі 100 471, 38 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 
		Позовна заява мотивована тим, що 08 жовтня 2018 року о 16 год 20 хв на перехресті вулиць Братської та Андріївської в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобілів марки Ford Mondeo під керуванням ОСОБА_2 та Hyundai Tucson під керуванням ОСОБА_3 в результаті якої було пошкоджено автомобіль марки Hyundai Tucson, який належить на праві власності ОСОБА_1 , крім того, зазнали пошкоджень припарковані автомобілі марки Nissan Micra, який належить ОСОБА_4 та Volkswagen Passat, який належить 
		ДП «Вільд-Україна».
		Постановою Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 
		2019 року у вчинені зазначеної ДТП було визнано винним ОСОБА_2 .
		Згідно звіту № 409 про оцінку від 04 квітня 2019 року вартість пошкоджень, які зазнав в результаті ДТП належний позивачу автомобіль Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 65 096, 43 грн, а вартість відновлювального ремонту - 138 162, 43 грн. 
		На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК8329741 у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), яке 30 листопада 2018 року виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 37 696, 05 грн, розраховане як різниця матеріального збитку з вирахуванням суми франшизи 1 000 грн та суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) 7 739, 21 грн. 
		Позивач вважала, що після виплати страхового відшкодування має право вимагати від відповідача сплатити різницю між вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля і сумою страхового відшкодування, що становить 100 471, 38 грн. 
		З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу вимогу про виплату вищевказаної суми, яка залишена без задоволення.
		Також зазначала, що через протиправну поведінку відповідача їй були спричинені моральні страждання у зв`язку з пошкодженням її автомобіля, що потягло тривалу зміну усталеного способу і ритму життя. Розмір завданої моральної шкоди у грошовому виразі оцінила у 10 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 
		2020 року позов задоволено частково. 
		Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, в іншій частині у задоволені позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Ухвалюючи рішення про відмову у відшкодуванні майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу позивача більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за законом має сплатити страховик як страхове відшкодування. При цьому, судом враховано, що у разі здійснення ремонту пошкодженого автомобіля та надання позивачем відповідних документів, ПрАТ «СК «ВУСО» зможе переглянути розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті, про що була повідомлена позивач.
		Частково задовольняючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, судом враховано, що внаслідок неправомірних дій відповідача 
		 ОСОБА_1 після ДТП не мала змоги використовувати належний їй автомобіль та була змушена витрачати час для відновлення свого порушеного права.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року - без змін. 
		Приймаючи постанову від 04 червня 2020 року, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди. При цьому, апеляційний суд врахував, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді автомобіля є меншою за страхову суму (ліміт відповідальності - 100 000 грн) відшкодування шкоди, заподіяної майну, а отже підлягає сплаті страховиком ПрАТ «СК «ВУСО», до якого позивачем в цій справі вимоги не заявлялись. 
		Апеляційним судом також зазначено, що стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5 000 грн, суд першої інстанції врахував тяжкість та тривалість моральних страждань ОСОБА_1 та істотність змін у її житті.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		06 липня 2020 року засобами поштового зв`язку представник 
		ОСОБА_1 - адвокат Валько І. В. подав касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/7666/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		У серпні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, оскільки судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 686/17155/15-ц.
		Вважає, що відповідача протиправно звільнено від обов`язку відшкодування завданої ним шкоди. Звертає увагу касаційного суду, що закон прямо звільняє страховика від відшкодування вартості зносу пошкодженого транспортного засобу (73 066 грн) та франшизи (1 000 грн). 
		Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи рішення по справі не в повній мірі врахували понесені позивачем моральні страждання у зв`язку з пошкодженням належного їй автомобіля, що потягло тривалу зміну усталеного способу і ритму життя, не врахували поведінку відповідача та повне ігнорування свого обов`язку по відшкодуванню заподіяної шкоди. 
		Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що 08 жовтня 2018 року о 16.20 годі в м. Києві по вулиці Братській, 7, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , Hyundai Tucson державний номерний знак 
		НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
		Внаслідок ДТП автомобіль Hyundai Tucson, який належить позивачу на праві власності, отримав механічні пошкодження. 
		Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 січня 
		2019 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 .
		Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ford Mondeo застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно полісу обов`язкового страхування № АК/8329741. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн, франшиза - 1 000 грн.
		Згідно Звіту № 409 від 04 квітня 2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 138 162, 43 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, як і матеріальний збиток становить 65 096, 43 грн. 
		Згідно зі страховим актом № 11533-24 від 30 листопада 2018 року                                      ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 37 696, 05 грн. Розрахунок страхового відшкодування зроблено на підставі ремонтної калькуляції № 939540, згідно з якою вартість відновлювального ремонту склала 110 871, 52 грн, а вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у                                                    розмірі 70 %) 46 435, 26 грн. 
		ПрАТ «СК «ВУСО» повідомило ОСОБА_1 , що після того, як буде надано акт виконаних робіт та фіскальний чек, що підтвердить факт оплати ремонту пошкодженого транспортного засобу, розмір страхового відшкодування буде переглянуто у межах матеріального збитку, розрахованого експертом і який не перевищить розмір прямого збитку.
		 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
		Щодо відшкодування майнової шкоди
		Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
		Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
		Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
		Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови                         від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
		За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.  
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 37 696, 05 грн. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.
		Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
		Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
		Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
		У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі 
		№ 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
		Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
		Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
		Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах 
		від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження 
		№ 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі 
		№ 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого                     2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та 
		від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження 
		№ 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
		Посилання судів попередніх інстанцій на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам розглядуваної справи та є помилковими з огляду на таке.
		Відносини між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ВУСО», яким було застраховано автомобіль Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того Договором (полісом) обов`язкового страхування № АК/8329741 передбачено франшизу в сумі 1 000 грн.
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою 
		ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
		За таких обставин саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). 
		Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 касаційний суд приймає за основу ремонтну калькуляцію № 939540 від 24 жовтня 
		2018 року, використану ПрАТ «СК «ВУСО» при визначенні страхового відшкодування з яким ОСОБА_1 погодилась та не оспорювала у встановленому порядку.
		Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні.
		Так, згідно із ремонтною калькуляцією № 939540 від 24 жовтня 2018 року, вартість відновлювального ремонту склала 110 871, 52 грн, а вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 46 435, 26 грн.
		Страховиком виплачено ОСОБА_1 37 696, 05 грн (із розрахунку 46 435, 26 грн майнового збитку з урахуванням зносу - 1 000 грн франшизи - 7 739, 21 грн ПДВ).
		Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.
		Отже ПДВ в сумі 7 739,21 грн входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто ОСОБА_1 страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.
		Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 
		65 436,26 грн із розрахунку 110 871, 52 грн - 37 696, 05 грн - 7739, 21 грн.
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди. 
		Щодо відшкодування моральної шкоди
		За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди врахували характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивач, і виходили із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Наведені в касаційній скарзі доводи в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди загалом аналогічні викладеним в позовній заяві та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків судів в цій частині.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом сплачено 1 104, 72 грн судового збору (1% від ціни позову), а за подання апеляційної та касаційної скарг 1 676, 99 грн та 2 208, 20 грн відповідно.
		Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (в сумі 70 436,26 грн, що складає 63,76% від заявлених вимог), понесені нею витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню із  ОСОБА_2 пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме за подання позову 704, 36 грн, за подання апеляційної скарги 1 069, 25 грн, за подання касаційної скарги 1 407, 95 грн.
		Керуючись статтями 133, 141, 400, 409, 410, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Валько Ігор Вікторович, задовольнити частково.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 
		2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 
		2020 року в частині вирішенням вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 65 436 (шістдесят п`ять тисяч чотириста тридцять шість) гривень 26 копійок.
		Стягнути із ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 1 069, 25 грнта 1 407, 95 грн відповідно.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 
		2020 року змінити, зменшивши розмір стягнутого із ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви із 768, 40 грн до 704, 36 грн.
		В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва 
		від 17 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 04 червня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:  Є. В. Синельников   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...