Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/10870/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: 51-3745км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019040650001712

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		20 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 201/10870/16
		провадження № 51-3745км20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		потерпілих  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		представника потерпілих   ОСОБА_8 ,
		в режимі відеоконференції:
		захисника  ОСОБА_9 ,
		засудженої  ОСОБА_10 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650001712, за обвинуваченням
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року ОСОБА_10 засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Згідно з вироком ОСОБА_10  визнано винною у вчиненні злочину за наступних обставин. 
		Так, 07 червня 2019 року приблизно о 00:30 год, перебуваючи зі своїм співмешканцем ОСОБА_11 за місцем свого проживання на 
		АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ними виникла лайка, в ході якої, ОСОБА_11 наніс понад 10 ударів у різні частини тіла засудженій ОСОБА_10 .
		Далі, ОСОБА_10 , діючи умисно, з метою подальшого припинення протиправних дій ОСОБА_11 , не оцінивши небезпечності посягання та обстановки захисту, перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки захист явно не відповідав характеру нападу, маючи можливість передбачити настання небезпечних наслідків своїх дій і бажала їх настання, тобто, діючи умисно, перебуваючи в коридорі біля вхідних дверей, тримаючи в правій руці ніж, який під час сварки взяла у нижньому ящику на кухні, нанесла один удар ножем у район черевної порожнини, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді поверхневої непроникаючої колото-різаної рани на передній черевній стінці та один удар ножем у район грудної клітини, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені. Проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення і знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2020 року вирок районного суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі представник потерпілих, даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, посилаючись на неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що дії ОСОБА_10 за ст. 118 КК України кваліфіковано неправильно і їх необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вона діяла з умислом направленим на вбивство потерпілого і не перебувала в стані необхідної оборони.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_6  і ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 захисник засудженої ОСОБА_10  адвокат ОСОБА_9 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
		У судовому засіданні потерпілі і їх представник підтримали подану скаргу, а прокурор, засуджена та її захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами. 
		Доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_10 є необґрунтованими.
		За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
		Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. 
		Згідно зі ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).
		Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
		Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_10 та мотивів її діяння. Так, ОСОБА_10 у суді першої інстанції свою вину у раніше пред`явленому обвинуваченні у вчиненні умисного вбивства не визнала і пояснила, що напередодні трагічних обставин, 06липня 2019 року ОСОБА_11 був на неї роздратований на ґрунті ревнощів і у них стався словесний конфлікт. Будучи вдома, вживши спиртні напої, конфлікт між ними наростав і ОСОБА_11 протягом деякого часу наносив їй удари рукою по обличчю, в область спини і вилиці. Від ударів вона падала на підлогу, а ОСОБА_11 стояв над нею і посміхався. Після того, як вона піднялась, вона почала голосно кликати на допомогу сусідів і вибігла у тамбур, однак ОСОБА_11 вийшов за нею у тамбур, вдарив її і затягнув у квартиру та зламав ручку на вхідних дверях, щоб вона більше не змогла вийти. Після цього, злякавшись за своє життя, з метою оборони, вона забігла на кухню, де взяла до рук кухонний ніж і вибігла до дверей, однак ОСОБА_11 побіг за нею і коли він її наздогнав, стоячи спиною до дверей, вона обернулася і завдала ОСОБА_11 два удари в область тіла, після чого, будучи в шоковому стані вона пішла у приміщення кухні, сіла на підлогу і почала плакати. ОСОБА_11 підійшов до неї, обійняв і просив заспокоїтися, а потім почав повільно присідати на підлогу, у зв`язку із чим вона одразу викликала швидку медичну допомогу. Після того, як приїхали лікарі і співробітники поліції, її затримали і вона розповіла, що це вона нанесла удари ножем ОСОБА_11 . 
		Суд також безпосередньо дослідив, оцінив з точки зору належності, допустимості й достовірності та обґрунтовано послався, у тому числі: на дані, які містяться в протоколах: огляду місця події з фотознімками до нього, огляду трупа, отримання зразків для експертизи від 07 липня 2019 року, огляду місця події від 08 липня 
		2019 року, про отримання зразків для експертизи від 18 липня 2019 року , а також на дані протоколу огляду від 09 липня 2019 року, в ході якого слідчим, у присутності двох понятих, було додатково оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення, та встановлено наявність на вхідних металевих дверях механічного пошкодження її ручки, яка розташовувалась з внутрішньої сторони. Крім того, суд послався на висновок експерта № 2281е від 19 липня 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлені на обличчі, тулубі та кінцівках тілесні ушкодження у виді чисельних синців, не менше 49 саден, 3-х внутрішньо-шкіряних крововиливів на задній поверхні правого плеча в середній третині. За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень та не є небезпечними для життя; а також на акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1349 від 07серпня 2019 року та висновкок експерта № 1349/714-Е від 07 серпня 2019 року, відповідно до яких при експертизі трупа ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені, поверхнева непроникаюча колото-різана рана на передній черевній стінці. Вказані тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті. Проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені спричинене від дії плаского колючо-ріжучого предмета, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення і знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Також суд послався і на інші докази по справі, зокрема на показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які у суді першої інстанції повідомили, що 07 липня 2019 року, будучи черговим фельдшером і лікарем у КЗ ОЦКМД та МК ДОР, за повідомлення про спричинення чоловіку ножового поранення, прибули за викликом. Прибувши на місце події, вони зайшли до приміщення квартири, та побачили на підлозі чоловіка без ознак життя, на тілі якого було дві колото-різані рани. На їх запитання, що сталося, засуджена ОСОБА_10 повідомила, що це вона вдарила чоловіка ножем через раптово виниклий у них конфлікт. Після цього, за зазначеною адресою прибули співробітники поліції, які вже працювали на місці і затримали ОСОБА_10 . Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суду пояснили, що 07липня 2019 року, здійснюючи чергування у складі екіпажу патрульної служби УПП в Дніпропетровській області, їм надійшло повідомлення про спричинення тілесних ушкоджень чоловіку за адресою: АДРЕСА_2 . Прибувши у вказане місце, вони зайшли до квартири, де вже були медичні працівники, а на підлозі лежав труп ОСОБА_11 . Також на місці була присутня засуджена ОСОБА_10 , у якої була розбита губа, при цьому, в ході опитування останньої, вона підтвердила нанесення двох ножових поранень ножем потерпілому в ході конфлікту, а також пояснювала, що до цього вона вибігала у тамбур і намагалася покликати когось на допомогу. Окрім того, свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснила, що вона проживала поруч з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і є сусідкою. 
		07 липня 2019року, вночі вона лежала у ліжку та почула звуки, подібні на пересування меблів або падіння якихось предметів, після чого вона почула жіночий крик про допомогу, а після нього, стало тихо. Коли все заспокоїлося, вона почала засипати, однак у двері подзвонили співробітники поліції та попросили пройти з ними у квартиру, де було чутно звуки. Коли вони зайшли до квартири, вона побачила, що ОСОБА_10 сиділа на підлозі, а на кухні було багато крові, а також ручка дверей була зламана.
		Із встановлених фактичних обставин на підставі безпосередньо досліджених під час судового розгляду у суді першої інстанції доказів та показань самої засудженої, надані нею у суді першої інстанції і викладені судом у вироку, слідує, що у день вчинення кримінального правопорушення, засуджена ОСОБА_10 і її співмешканець ОСОБА_11 , перебували у квартирі, де між ними відбулася сварка, в ході якої, останній, будучи в стані алкогольного сп`яніння, почав умисно наносити ОСОБА_10 неодноразові удари в різні області тіла, при цьому ОСОБА_11 під час цих дій погрожував її вбивством, яку вона сприймала реально, враховуючи попередню його поведінку, а також те, що він був фізично сильнішим за неї і сварка відбувалася в темну пору доби в обмеженому просторі (кімнаті), яку вона намагалася залишити, коли вибігала у загальний тамбур і кликала голосно на допомогу сусідів, намагаючись таким чином припинити протиправну поведінку ОСОБА_11 , однак ОСОБА_11 затягнув її у квартиру, зламав ручку вхідний дверей і продовжував погрожувати та наносити їй удари, внаслідок чого вона побігла на кухню, де і взяла кухонний ніж, в той же час, не застосовуючи його на кухні, знову підбігла до вхідних дверей і не маючи можливості залишити квартиру, стала погрожувати ОСОБА_11 застосуванням ножа, у випадку якщо він не припинить свої дії, однак, дивлячись на те, що посягання з боку ОСОБА_11 не припиняються і останній активно наближався до неї з погрозами, завдала два нецілеспрямованих удари в область тіла ОСОБА_11 , від яких останній одразу припинив свої дії, а після того викликала швидку медичну допомогу для надання невідкладної допомоги потерпілому.
		Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, здійснивши порівняльний аналіз та встановивши наявність акту суспільного небезпечного посягання та акту захисту та їх співвідношення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_10 зазнала суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_11 , тобто у неї виникла підстава для необхідної оборони, мотивом дій ОСОБА_10 був захист, водночас застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_10 вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони, та правильно кваліфікував її дії за ст.118КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілих, перевірив і визнав їх безпідставними, своє рішення належним чином мотивував та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційна скарга представника потерпілих має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		 
		 
		 
		ухвалив: 
		 
		Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2020 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...