Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/9389/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: 22.10.2020. Зареєстровано: 23.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2020.
Дата набрання законної сили: 21.10.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/7843/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/7843/20 Справа № 214/9389/19   Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська  А. П.
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 жовтня 2020 року                                м.Кривий Ріг
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді: Барильської А.П.,
		суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
		секретар судового засідання: Голуб О.О.
		сторони:
		позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «КР  Континент»
		відповідачі:Криворізька міська рада, ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КР  Континент» на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2019року, -
		ВСТАНОВИЛА:
		В грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КР  Континент» (надалі ТзОВ «КР  Континент») звернувся з позовною заявою до Криворізької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації.
		Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2019року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТзОВ «КР  Континент» до Криворізької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації.
		Не погодившись із зазначеною ухвалою, ТзОВ «КР  Континент», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки вважає, що їх позов має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
		Вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що в даному спорі позивач вказує на порушення його права, як законного землекористувача земельної ділянки, яка зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_1 .
		Зазначає про те, що також порушення прав позивача виникло через незаконні дії Криворізької міської ради, які виразилися в незаконному прийнятті оскаржуваного рішення Криворізької міської ради від 28 травня 2014 року №2734 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу їх безоплатно у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, індивідуальних гаражів» в частині передачі відповідачу ОСОБА_1 , на підставі технічної документації із землеустрою, у власність земельної ділянки.
		На думку апелянта спір, що розглядається не є спором між учасниками публічно  правових відносин, оскільки його вирішення впливає на право власності на земельну ділянку, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 , тому він носить приватно  правовий характер та має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
		Відзив на апеляційну скаргу не подано.
		Учасники справи, будучі належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
		Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
		Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені встатті 19 ЦПК України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 19 КАС України,юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; .
		Згідно п. 7 ст. 4 КАС України, термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
		Згідно із частиною третьоюстатті 19 КАС України,адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
		Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
		Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Аналіз змістустатті 19 ЦПК Українитастатті 19 КАС Україниу сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
		Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3, суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Відповідно дост. 2 Кодексу адміністративного судочинства України,не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень), як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
		З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення Криворізької міської ради від 28 травня 2014 року №2734 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передачу безоплатно у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, індивідуальних гаражів» в частині передачі ОСОБА_1 на підставі технічної документації землеустрою у власність земельної ділянки загальною площею 0,0935 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №1211000000:06:169:0027; визнати недійсним свідоцтва про право власності, серії та номер НОМЕР_1 , виданого 12 червня 2014 року реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер №22918308 та скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно  земельну ділянку площею 0,0935 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №1211000000:06:169:0027, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
		За змістом положеньстатті 122 Земельного кодексу України,вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленомустаттею 186-1 ЗК України.
		Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування чи власність з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для отримання земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені вЗК Україниоргани приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
		Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першоїстатті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першоїстатті 17 КАС Українивирішив, що:
		- положення пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 ЗК Україниу частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цьогоКодексувирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;
		- положення пункту 1 частини першоїстатті 17 КАС Українистосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
		Згідно зістаттею 151-1 Конституції Україн,рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
		Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Вимоги про визнання рішення незаконним мають розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
		У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 Цивільного кодексу Українита пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщофактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
		Аналогічний висновок викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2018 року по справи №536/158/16-ц.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ТзОВ «КР Континент» є земельна ділянка, яка, на його думку, неправомірним рішенням Криворізької міської ради була передана у власність відповідачу ОСОБА_1 та на яку у неї виникло право власності, зареєстроване у встановленому законом порядку.
		Тобто, на час постановлення судом оскаржуваної ухвали, був установлений факт наявності існуючого речового права відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. 
		У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що якщо в результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються одного і того самого предмету позову та нерозривно між собою пов`язані.
		Тому, суд першої інстанції помилково вважав, що спір між сторонами є публічно-правовим, у зв`язку з чим необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 186 ЦПК України.
		Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України,підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду  скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання, згідно вимог ЦПК України.
		Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КР  Континент» - задовольнити.
		Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2019року скасувати.
		Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КР  Континент» до Криворізької міської ради, ОСОБА_1 про визнаннянедійсним рішеннята скасуваннядержавної реєстраціїнаправити до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, для вирішення питання, згідно вимог ЦПК України.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
		Повний текст постанови складено 21 жовтня 2020 року.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...