Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-568/10 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.05.2010. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		№2-568/10 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  
		21 квітня 2010 року         Володарський районний суд Донецької області у складі  
		судді                     Демочко Т.Є.,  
		при секретарі              Гранкіній О.В.,  
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом: 
		ОСОБА_1 до 
		Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Донецької області  
		про відновлення строку для звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність, зобовязання  
		провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, - 
		в с т а н о в и в : 
		25.03.2010 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами, в обґрунтування яких зазначає, що: народився в 1938 році, має статус «Дитина війни» відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі: Закон Про СЗДВ) , перебуває на обліку як пенсіонер в Управлінні Пенсійного фонду України у Володарському районі (далі: УПФУ В р-ну) та має право на отримання підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючі з 01.01.06 року. Позивачу стало відомо про своє порушене право після оповіщення вказаних дій у пресі і по телебаченню. Тому позивач просить зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з березня 2007 року по  грудень 2009 року.  
		Сторони в судове засідання не зявились, але відповідно до їх заяв, просили розгляд справи проводити у їх відсутність. 
		Дослідивши матеріали справи, доводи та докази, у їх взаємній сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог по слідуючим підставам: 
		Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  
		Суд вважає встановленим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років. 
		З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян та має статус «дитина війни», знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Володарському районі та отримує пенсію за віком. Крім того, ці обставини підтверджуються і відміткою в пенсійному посвідченні «дитина війни». 
		Відповідно до довідки Управляння Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області позивач у 2007 році доплату до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” не отримував. З 01.01.2008 року по 31.12.2009 року отримувала доплату у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком. 
		Відповідно до ст.9 Конституції України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються інакше як міжнародний договір, в той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не противорічать Конституції України.  
		Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.  
		Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Наділивши позивачку зазначеною соціальною гарантією (дитина війни), держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. 
		За преамбулою Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», який був розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соцпослуг з коштів пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачених цим Законом.  
		Ст.58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовки для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, повязаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.  
		Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.  
		За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мають виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  
		   На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необґрунтованими. Крім того, суд вважає зауважити, що відповідно до ст..42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, т.б. у відповідача є обовязок щодо здійснення перерахунку по підвищенню до пенсії.  
		Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).  
		Позовні вимоги за 2007 рік, то підлягають частковому задоволенню по слідуючим підставам:  
		Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 у справі «Про соціальні гарантії громадян» положення пункту 12 статті 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що стосується дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано не конституційним.  
		Отже, з моменту втрати чинності п.12 статті 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відновилася дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про 30% підвищення до пенсії. Тому відповідач з цієї дати повинен був нараховувати та виплачувати позивачу зазначену соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Не зважаючи на таке правове положення, яке є з 09 липня 2007 року, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу як дитині війни соціальну допомогу в зазначеному розмірі.     У звязку з наведеним, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги позивачеві в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно визнати протиправною.  
		   У 2007 році згідно ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року - 410,06 гривень, з 01.10.2007 року  415,11 гривень.  На підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивач мав право на отримання підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року у розмірі 30 %.). Відповідно до Довідки позивач доплату до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” та ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2006-2007 р. не отримував, лише за період 2008 -2009 роки. 
		За період з 01.03.2007 року по 09.07.2007 року позовні вимоги задоволенню не підлягають. На цей період були чинними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію статті 6 Закону. Суд не може застосовувати при вирішенні цього спору не діючу правову норму. Крім того, надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду. 
		      Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( п.п.2 п.41 Розділ 11) були внесені зміни в закон України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема стаття 6 Закону, була викладена в новій редакції, за змістом якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») соціальна допомога повинна виплачуватися в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.  
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Т.б. враховуючи принцип дії нормативно-правового акту у часі, на підставі цього Рішення втратила чинність нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.  
		Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). Посилання відповідача при сплаті меншого розміру допомоги, на Постанову Кабінету Міністрів № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян відповідно до п.8 якого встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48.10 гривень, з 1 липня  48.20 гривень та з 1 жовтня -49.80 гривень не можуть бути прийняті судом, так як відповідно до принципу дії нормативно-правового акту в часі рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року втратила чинність редакція ст.6 Закону України „Про соціальний статус дітей війни” встановлена п.41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” і про внесення змін до деяких законодавчих актів” , а тому цим рішенням Конституційного суду України відновлена попередня редакція закону який передбачає підвищення до пенсії цій категорії громадян в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а виходячи з пріоритетності норм Закону над підзаконним актом до якого відноситься відповідна Постанова Кабінету Міністрів України, підлягає застосуванню Закон. А тому дії відповідача за вказаний період щодо проведення дітям війни підвищення до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, а не Закону є незаконним. 
		На час подання позову та розгляду справи, зміни до ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” не вносились, а тому вона є діючою. Тому за цей час вимоги позивача щодо зобовязання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни у 2008 р. підлягає задоволенню частково, лише з 22 травня 2008 року. 
		За період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки в цей період діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а стаття 6 Закону була в новій редакції, тобто правової норми про виплату соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни не було. Суд не має повноважень застосувати неіснуючу норму права.  
		Положення ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” щодо подання КМ України права в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, на спірні правовідносини не поширюється, тому що розмір соціальних виплат передбаченних ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком, а не мінімальної заробітної плати . 
		Отже нарахування та виплати у 2009 році “дітям війни” підвищення до пенсії чи державної соціальної допомоги, що виплачувалось замість пенсії повинні були здійснювалось відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV із змінами та доповненнями », у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. 
		Відповідно до ст.54 Закону України “ Про Державний бюджет на 2009 рік “ було встановлено прожитковий мінімум у розмірі. Що становив в грудні 2008 року т.т. 498грн.  
		   Законом України “ Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року №1646-VI в листопаді 2009 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на рівні 573грн. 
		За 2009 рік особа, яка має статус “ дитина війни” мала б отримати згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії у розмірі 1837,80грн ( 498х30%х10міс.)+(573х30%х2 міс.), але ж згідно відмостей наданих відповідачем, виплата відповідно до ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” не проводились, а проводились в меньшому розмірі, згідно Постанови КМ України. 
		Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково, тому що дії відповідача були неправомірними щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком ,та зобовязати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , встановленої ч1 ст.28 Закону України “ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність за періоди 09.07. 2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, за відрахуванням раніше сплачених сум. 
		    Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV із змінами та доповненнями, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 року №3474-ІV, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд, -  
		в и р і ш и в : 
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  
		Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Донецької області здійснити нарахування на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично сплачених сум. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити. 
		Повний текст рішення виготовлений 27.04.2010 року. 
		   На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження через Володарський районний суд протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі.  
		Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Володарський районний суд до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі.  
		Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  
		    Суддя                              Т.Є. Демочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...