Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/23966/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про стягнення плати за користування житлом.
Надіслано судом: 25.10.2020. Зареєстровано: 26.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2020.

Номер судового провадження: 2/753/9438/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/23966/19
		провадження № 2/753/9438/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" серпня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		       У грудні 2019 р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» (далі по тексту - ОСББ «Анни Ахматової 22», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідачі) про стягнення заборгованості за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території з урахуванням інфляційної складової боргу та трьох процентів річних в загальному розмірі 4 356,80 грн. пропорційно частки кожного з відповідачів у праві власності на житло.
		       Позов обґрунтований такими обставинами. Відповідачі є співвласниками квартири  АДРЕСА_1 , при цьому  ОСОБА_1  та ОСОБА_2  володіють по ј частці вказаної квартири, а ОСОБА_3  належить Ѕ частка квартири. У будинку АДРЕСА_2 створене ОСББ «Анни Ахматової 22», метою діяльності якого є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів. Загальними зборами було затверджено розмір внесків на утримання будинку, обов`язкових до сплати переважною більшістю власників квартир та нежитлових приміщень в будинку. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язані сплачувати кожного місяця, починаючи з липня 2018 р., по 59,85 грн., а з травня 2019 р. - по 71,25 грн. Відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний сплачувати кожного місяця, починаючи з липня 2018 р., 119,70 грн., а з травня 2019 р. - 142,50 грн. Проте з початку створення та реєстрації ОСББ відповідачі не сплатили жодного внеску, у зв`язку з чим за період з 01.07.2018 по 30.09.2019 у кожного з відповідачів утворилась заборгованість за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, а саме: у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по 954,75 грн., у ОСОБА_3 - 1 909,50 грн. Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані сплатити зазначену суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
		 
		Ухвалою від 08.01.2020 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
		24.01.2020 відповідач ОСОБА_3 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 76).
		У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк відповідачем ОСОБА_3 було подано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка ухвалою суду від 28.01.2020 була залишена без задоволення.
		В подальшому відповідачем ОСОБА_3 подавались численні клопотання та заяви, а саме: щодо долучення до матеріалів справи матеріалів цивільної справи № 753/11790/18 за його позовом до ОСББ «Анни Ахматової 22» про визнання недійсним протоколу установчих зборів та скасування державної реєстрації; про продовження процесуального строку для підготовки відзиву; про витребування від позивача усіх протоколів загальних зборів, протоколів засідання правління, журналів їх реєстрації; щодо не розгляду судом його клопотань; про порушення судом його прав та інтересів; про розгляд справи в судовому засіданні.
		Заяви про розгляд справи в судовому засіданні були подані також відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		За результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотань та заяв відповідачів з таких підстав. 
		Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленні при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
		За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
		Стаття 84 цього Кодексу визначає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. 
		Ураховуючи, що предметом даного позову є вимоги про стягнення заборгованості за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, тягар доказування існування заборгованості та її розміру покладається на позивача.
		На підтвердження вимог позову позивачем надано копії протоколів установчих та загальних зборів об`єднання співвласників, на яких затверджувались розміри внесків, які діяли у спірний період, при цьому на фальшивість даних протоколів відповідач не посилається.
		З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що матеріали, які містяться в ініційованій відповідачем цивільній справі про визнання недійсним протоколу установчих зборів та скасування державної реєстрації позивача як юридичної особи, а також усі протоколи загальних зборів, засідання правління та журнали їх реєстрації, містять будь-яку інформацію щодо предмета доказування.
		Більше того, процесуальний закон чітко визначає, що клопотання про витребування доказів подається відповідачем разом з поданням відзиву на позов (частина 1 статті 84, частина 3 статті 83 ЦПК України). В даному випадку клопотання відповідача заявлені до подання відзиву на позов, тобто без дотримання встановленого цивільним процесуальним законом порядку. 
		За змістом статті 279 ЦПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
		Аналіз положень зазначеної норми в сукупності з іншими положеннями цивільного процесуального закону, а саме: статтями 83, 84, 178, 189, 197, 277, 278 ЦПК України, дає підстави для висновку, що при розгляді справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами суд вирішує усі заяви та клопотання учасників справи (окрім тих, порядок подання та розгляду яких чітко визначений ЦПК України) під час ухвалення рішення, а відтак є необґрунтованими і безпідставними заяви відповідача з приводу неприйняття судом процесуальних рішень за його клопотаннями.
		Що стосується заяв відповідачів про розгляд справи в судовому засіданні, які надійшли 10.06.2020, тобто поза межами встановленого судом строку для подання такої заяви, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання. 
		15.06.2020 від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву.
		Ураховуючи юридичну необізнаність відповідачів та беручи до уваги, що раніше відповідачем ОСОБА_3 подавалась заява про продовження процесуального строку для підготовки відзиву, а з 12.03.2020 в Україні було запроваджено карантин, суд, керуючись завданням цивільного судочинства, вбачає підстави для поновлення відповідачам строку на подання відзиву. 
		 
		У відзиві на позов відповідачі виклали свої заперечення проти вимог позивача, які обґрунтували тим, що утворення ОСББ «Анни Ахматової 22», обрання статутних органів об`єднання та затвердження кошторису відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим рішення установчих та інших зборів є такими, що не мають юридичної сили і потреби визнавати їх недійсними у судовому порядку немає. Відповідачі не визнають легітимність існування позивача і саме тому не здійснюють сплату внесків вважаючи, що відносини між ними повинні здійснюватися виключно на договірних засадах. Оскільки позивач не підготував та не надав відповідачам договір про отримання житлово-комунальних послуг, у відповідачів не виник обов`язок з їх сплати. Водночас відповідачі вказують, що примушування їх до вступу в ОСББ є порушенням статті 36 Конституції України, а тому вони вважають неприйнятним для себе виконувати обов`язки статуту позивача. Відповідачі також посилаються на порушення судами їх права на оскарження рішення установчих зборів зі створення ОСББ «Анни Ахматової 22» і в цілому на неконституційний характер Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». З огляду на вказане відповідачі вважають, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували законність здійснення його діяльності щодо управління будинком та нарахування внесків і платежів, а тому просять відмовити у задоволенні позову.
		Заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, відповідачі зазначають, що більшість членів ініціативної групи по створенню ОСББ є фаховими юристами, а тому залучення до підготовки позову юриста ОСОБА_4 , яка до того ж на порушення законодавчих норм є членом правління позивача, є безпідставним, а роботи, зазначені у розрахунку витрат на правову допомогу, не містять юридичної складової.
		 
		Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_3  загальною площею 45,6 кв.м, житловою площею 16,8 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з даними якої ОСОБА_1  та ОСОБА_2  належить по ј частин, а ОСОБА_3 - Ѕ частина даної квартири (а.с. 27-29).
		У березні 2018 р. у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 відповідно до положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ (далі - Закон № 2866-ІІІ) створене та зареєстроване ОСББ «Анни Ахматової 22» (а.с. 25-26).
		Метою створення ОСББ «Анни Ахматової 22» є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом (пункт 1 розділу ІІ Статуту ОСББ «Анни Ахматової 22» а.с. 158-166).
		Згідно пунктів 1, 2 розділу V Статуту ОСББ «Анни Ахматової 22» співвласник зокрема має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і Статутом об`єднання, та зобов`язаний виконувати передбачені Статутом обов`язки та рішення статутних органів, прийняті у межах їх повноважень, дотримуватись правил користування приміщеннями, забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення, дотримуватись вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
		Рішеннями установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 04.03.2018 (протокол № 1) було створено ОСББ «Анни Ахматової 22», затверджено його статут, затверджено кошторис на 2018 р. в сумі 290 850 грн., резервний фонд в сумі 14 442,50 грн. за місяць та обрано органи управління (а.с. 30-32).
		Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Анни Ахматової 22» від 14.04.2019 - 29.04.2019 (протокол № 3) затверджено розмір внесків (платежів) співвласників на управління будинком в сумі 6,25 грн. за один квадратний метр (загальної площі), починаючи з 01.05.2019 (а.с. 33-35).
		Позивач вказує, що починаючи з липня 2018 р. відповідачі зобов`язані кожного місяця здійснювати сплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території згідно затверджених тарифів пропорційно належної кожному з них частки квартири.
		Відповідачі не заперечують, що вони взагалі не здійснюють сплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, оскільки вважають діяльність позивача нелегітимною.
		За приписами статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. 
		Відповідно до положень статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів)...
		Основні правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ (далі - Закон № 2866-ІІІ). 
		Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
		Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
		Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
		Статтею 10 Закону № 2866-ІІІ визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. 
		До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту тощо.
		Стаття 15 Закону № 2866-ІІІ покладає на співвласника обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
		За приписом статті 20 Закону № 2866-ІІІ частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. 
		Відповідно до статті 22 Закону № 2866-ІІІ для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
		Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.
		Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
		Водночас спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
		Саме на цей Закон посилаються відповідачі як на підставу своїх заперечень. 
		На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24.06.2004 р. № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).
		За нормою статті 3 Закону № 1875-IV предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
		Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		Згідно статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до загальної площі займаної квартири. 
		Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (стаття 32 Закону № 1875-IV).
		З 01.05.2019 набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII від 09.11.2017).
		За приписом частини 2 статті 2 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017 не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
		Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Аналіз вищенаведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що співвласник в силу закону зобов`язаний сплачувати затверджені рішенням загальних зборів ОСББ внески і платежі на утримання спільного майна, при цьому укладення будь-яких окремих договорів щодо їх сплати між ОСББ як юридичною особою та співвласником закон не передбачає.
		Більше того ОСББ має статус неприбуткової організації і у своїй діяльності представляє інтереси усіх співвласників, в тому числі і відповідачів, а тому доводи останніх щодо необхідності оформлення між ними договірних відносин не заслуговують на увагу і є безпідставними. 
		Суд відкидає як необґрунтовані і доводи відповідачів про недійсність рішень установчих зборів про створення ОСББ «Анни Ахматової 22», оскільки прийняті на зборах рішення ніким не скасовувались, недійсним у встановленому законом порядку не визнавались, а відтак є чинними.
		Не заслуговують на увагу і ствердження відповідачів про те, що рішення установчих та загальних зборів з огляду на порушення закону при їх проведенні не мають юридичної сили, у зв`язку з чим немає потреби визнавати їх недійсними.
		Так, відповідно до положень частини 2 статті 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		До нікчемних правочинів законодавець відніс, зокрема, правочини, укладені з недодержанням вимог закону про обов`язкову письмову та нотаріальну форму (стаття 547, частина 1 статті 219, частина 1 статті 220 ЦК), укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (стаття 221 ЦК), укладені недієздатною фізичною особою (стаття 221 ЦК), вчинені опікуном без дозволу органу опіки та піклування (стаття 224 ЦК), які порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК) тощо. 
		Жодній з вищевказаних ознак рішення установчих та загальних зборів співвласників ОСББ «Анни Ахматової 22» не відповідають і конкретну норму закону, яка прямо передбачає недійсність цих рішень, позивачі не вказали. 
		Що стосується посилань відповідачів на неконституційність Закону № 2866-ІІІ, то слід зазначити, що за положеннями статті 147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
		Отже встановити неконституційність закону може лише Конституційний Суд України, проте рішення про неконституційність Закону № 2866-ІІІ ним не приймалося. 
		Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		Стаття 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		За змістом положень Закону № 2189-VIII, які суд застосовує до спірних правовідносин за аналогією закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
		Отже ураховуючи встановлений судом факт порушення відповідачами покладених на них законом зобов`язань по сплаті обов`язкових внесків, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення заборгованості. 
		На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано розрахунки (довідки), здійснені станом на 01.10.2019, відповідно до яких заборгованість відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 954 грн., а ОСОБА_3 - 1 909,50 грн. (а.с. 11, 12, 13).
		З огляду на те, що загальна площа належної відповідачам квартири становить 45,60 кв.м., суд дійшов висновку, що при нарахуванні відповідачам сум за період з липня 2018 р. по квітень 2019 р. позивач застосував тариф в розмірі 5,25 грн. за один квадратний метр загальної площі.
		Проте з наданого позивачем протоколу установчих зборів вбачається, що конкретний розмір внесків (платежів) співвласників на утримання будинку, споруд та прибудинкової території на установчих зборах не затверджувався, при цьому жодної інформації щодо застосованого механізму (алгоритму) розрахунку тарифу (розміру внеску) суду не надано.
		Якщо припустити, що позивач визначив розмір внеску шляхом ділення затвердженої зборами суми річного кошторису та резервного фонду (290 850 грн.+ 14 442,50 грн.) на зазначену у протоколі загальну площу всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (58 513,90 кв.м.), то в сумі виходить 5,22 грн., але не 5,25 грн., як стверджує позивач.
		Більше того, суд визнає обґрунтованими доводи відповідачів про те, що установчі збори взагалі не мали повноважень на затвердження кошторисуОСББ, якого на той час взагалі не існувало як юридичної особи. 
		Доказів, які свідчили про те, що до квітня 2019 р. позивачем затверджувався у встановленому статутом порядку кошторис (або розмір внесків (платежів) співвласників на утримання будинку, споруд та прибудинкової території), суду не надано. 
		Отже ураховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), суд визнає недоведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.07.2018 по 30.04.2019. 
		Водночас вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, яка виникла за період з 01.05.2019 по 30.09.2019, а саме: по 356,25 грн. з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 та 712,50 грн. з ОСОБА_3 , суд вважає обґрунтованими і доведеними, оскільки розрахунок заборгованості за вказаний період здійснено на основі затвердженого у встановленому порядку на загальних зборах співвласників розміру внеску та пропорційно до загальної площі належної кожному з відповідачів частини квартири.
		Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних ґрунтуються на приписах частини 2 статті 625 ЦК України, згідно яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. 
		За змістом цієї норми інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Згідно з наданими позивачем розрахунками (а.с. 14-22) його втрати від інфляції станом на 01.12.2019 склали 370,44 грн. (92,61+92,61+185,22), а три проценти річних від простроченої суми - 167,36 (41,83+41,83+83,70).
		Оскільки суд визнав недоведеними вимоги позивача про стягнення заборгованості за оплату внесків за період з 01.07.2018 по 30.04.2019, нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат має здійснюватись лише за період з 01.05.2019.
		За практикою застосування статті 625 ЦК України сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».
		Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.
		При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
		На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
		Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, застосований ним механізм розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних не відповідає зазначеному порядку, оскільки його здійснено на загальну суму заборгованості за період з 01.07.2018 по 30.11.2019, а не за кожен місяць прострочення, як того вимагає закон, а тому суд позбавлений можливості самостійно визначити інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01.05.2019 по 30.11.2019.
		За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача лише в частині стягнення з відповідачів заборгованості за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.07.2018 по 30.04.2019, а саме: 356,25 грн. - з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 та 712,50 грн. - з ОСОБА_3 .
		Стаття 141 ЦПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позивач заявив вимоги на суму 4 356,80 грн. і поніс витрати на сплату судового збору в розмірі 1 921 грн. (а.с. 24) та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. (а.с. 39-50).
		Доводи відповідачів про необґрунтованість та неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд визнає безпідставними.
		Отже ураховуючи, що позов задоволено на 1 425 грн., тобто на 33% від заявлених вимог (1425 х100/4356,80), суд покладає на відповідачів у відповідних частках понесені позивачем судові витратив розмірі 963,93 грн. (2921х33%).
		На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 22, код юридичної особи: 42025483) заборгованість за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в сумі 356 гривень 25 копійок та судові витрати в сумі 240 гривень 98 копійок, а усього 597 гривень 23 копійки.
		Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 22, код юридичної особи: 42025483) заборгованість за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в сумі 356 гривень 25 копійок та судові витрати в сумі 240 гривень 98 копійок, а усього 597 гривень 23 копійки.
		Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 22, код юридичної особи: 42025483) заборгованість за оплату внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території в сумі 712 гривень 50 копійок та судові витрати в сумі 481 гривня 97 копійок, а усього 1 194 гривні 47 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...