Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4122/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 26.10.2020. Зареєстровано: 27.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.12.2021
Результат оскарження 07.12.2021 Київський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/359/41/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017100000000355

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		Справа № 359/4122/17 
		Провадження № 1-кп/359/41/2020
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23жовтня 2020року                              м. Бориспіль
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:    
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		за участю прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисників  адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 42017100000000355, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2017 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорнобиль Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово офіційно непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Так,згідно обвинувальногоакту, наказом начальника Головного управління Національної поліції у Київські області № 7 від 10.01.2017 року ОСОБА_10 призначено на посаду заступника начальника 2-го відділення слідчого відділу Бориспільського відділу поліції ГУ НП України у Київській області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений:
		- визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
		- відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; 
		- ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
		- вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;
		- погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;
		- здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;
		- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
		Керівник органу досудового розслідування зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Відповідно до ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий органу досудового розслідування несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
		Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений:
		- починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
		- проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
		- доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
		- звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
		- повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
		- за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
		- приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
		- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
		Також, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
		Таким чином, перелік наданих повноважень та службових обов`язків ОСОБА_10 підтверджує те, що останній наділений повноваженнями щодо здійснення функцій представників влади, тобто є службовою особою.
		Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, особами, які займають відповідальне становище окрім інших є слідчі, керівники і заступники керівників органів державної влади, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Досудовим слідством встановлено, що 18.03.2017 року близько 23 год. 45 хв. в селі Рогозів Київської області відбувся конфлікт між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з одного боку, та ОСОБА_19 , з іншого, після чого на місце події прибули співробітники Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області, які відібрали в учасників конфлікту пояснення.
		20.03.2017 року, у зв`язку з примиренням, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 разом з ОСОБА_19 прибули до Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області, розташованого за адресою: м. Бориспіль, вул. Сергія Камінського, 4, де останній написав заяву, про те що не має претензій до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
		Після чого, до службового кабінету № 321 вищезазначеного відділу поліції, ОСОБА_10 були викликані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . В цей час у ОСОБА_10 винник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
		Після того, як ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зайшли до службового кабінету № 321, ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на особисте незаконне збагачення, став висловлювати погрози, повідомивши, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за участь у "бійці" загрожує кримінальна відповідальність за трьома статтями кримінального кодексу України та покарання у виді позбавлення волі строком до дев`яти років.
		Продовжуючи реалізовуватисвій злочиннийумисел,спрямований навимагання таодержання неправомірноївигоди, ОСОБА_10 ,будучи службовоюособою,яка займаєвідповідальне становище,висунув вимогу ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,що зане притягненнядо кримінальноївідповідальності таза закриттякримінального провадження,їм необхіднонадати йому( ОСОБА_10 ),неправомірну вигодуу розмірі1500доларів США (згіднокурсу НБУстаном на20.03.2017року становить40586,55грн.),при цьому  ОСОБА_10 встановив строк виплати грошових коштів до 18 години 00 хвилин 20.03.2017 року.
		Цього ж дня, близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на вимогу ОСОБА_10 , прибули до Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області у службовий кабінет № 321, де зустрілися з останнім. Перебуваючи у вказаному кабінеті,  ОСОБА_13 повідомив,що грошовихкоштів урозмірі 1500доларів США (згіднокурсу НБУстаном на20.03.2017становить 40586,55грн.),які вимагає  ОСОБА_10 ,в нихнемає.В своючергу ОСОБА_10 ,продовжуючи переслідуватиумисел навимагання таодержання неправомірноївигоди від  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 знову висунуввимогу пронеобхідність передачігрошових коштів урозмірі півторитисячі доларівСША зане притягнення останніх до кримінальної відповідальності та за закриття кримінального провадження у строк до 18:00. 21.03.2017 року.
		В подальшому, 21.03.2017 року о 18:00 год., під час зустрічі з ОСОБА_10 , біля будівлі Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області, розташованого за адресою: м. Бориспіль, вул. Сергія Камінського, 4, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повідомили, що грошових коштів в розмірі 1500 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 20.03.2017 становить 40 586, 55 грн.), які вимагає ОСОБА_10 в них немає.
		В свою чергу ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, продовжуючи переслідувати свій злочинний умисел спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, повідомив, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що він робить "знижку" у розмірі 300 доларів США та йому необхідно надати грошові кошти у розмірі 1200 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 21.03.2017 становить 32 469,24 грн.) за не притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
		Так, 25.03.2017 приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_13 згідно попередньої вимоги ОСОБА_10 , зателефонував останньому та повідомив, що все позитивно. Після цього, ОСОБА_10 , зрозумівши про що йде мова, наказав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 прибути 26.03.2017 о 12:00 год. до будівлі Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області.
		В подальшому, 26.03.2017 року приблизно об 11:40 год. ОСОБА_13 , виконуючи вимогу ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_14 , прибули за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_20 зателефонував останньому і повідомив, що вони на місці. ОСОБА_10 , в свою чергу, повідомив ОСОБА_13 , що їм необхідно сісти до автомобілю, що припаркований на протилежній стороні вулиці. Виконуючи вказівку ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підійшли до службового автомобіля темно синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та сіли в нього, ОСОБА_13 - на переднє пасажирське сидіння, ОСОБА_14 - на заднє пасажирське сидіння.
		Після цього, ОСОБА_10 поїхав разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у двори житлових будинків, що розташовані біля Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області, де в ході розмови, ОСОБА_10 запитав у ОСОБА_13 чи зібрав останній грошові кошти, які він повинен передати ОСОБА_10 за не притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. В свою чергу, ОСОБА_13 повідомив, що в нього наявні грошові кошти в сумі 30 000 гривень, та він готовий передати їх ОСОБА_10 за не притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
		В подальшому, 26.03.2017 року приблизно об 11:45 год., ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, продовжуючи переслідувати свій злочинний умисел спрямований на вимагання ш одержання неправомірної вигоди, наказав ОСОБА_13 покласти вищезазначені грошові кошти до "бардачка", ОСОБА_13 в свою чергу, поклав грошові кошти в сумі 30000 гривень до "бардачка". Після цього, 26.03.2017 року приблизно об 11:47 год. ОСОБА_10 був затриманий на місці вчинення злочину.
		Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України - як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10  у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що діяв виключно в межах своїх повноважень, визначених посадовою інструкцією та у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, в кінці 2016 року, у зв`язку із проведенням поліцейської реформи на базі Бориспільського ВП як "експериментальний проект", його було призначено на посаду заступника начальника 2-го відділення слідчого відділу Бориспільського відділу поліції ГУ НП України у Київській області. До цього він обіймав посаду оперуповноваженого, відділ яких було ліквідовано, у зв`язку з вказаною реформою. Хоча його посада була керівною, однак його на неї призначили у зв`язку із значним стажем роботи, близько 15 років, у правоохоронних органах, в його функціональні обов`язки фактично входило те, що він не займався розслідуванням кримінальних проваджень, а лише їх розкриттям, тобто оперативним супроводженням кримінального провадження. Будь-яких вказівок слідчим щодо розслідування кримінальних проваджень він ніколи не давав. Йому в провадження були передані матеріали минулих років, розпочатих за фактом кримінальних проваджень, з єдиною метою, щоб зменшити навантаження на слідчих СВ Бориспільського ВП, щоб в їх провадженні було менше матеріалів, для того, щоб підвищилася ефективністьрозслідування провадженьне лишеза часовими,але йякіснимипоказниками,які залишилисьу слідчих.Тільки,що зареєстрованікримінальні провадження,на ньоговзагалі нерозписували,їх розслідуваннямзаймалися лишеслідчі.Його безпосереднімкерівником був ОСОБА_18 У березні2017року,точної датине пам`ятає,це бувробочий день,або середа,або четвер,в обіднюперерву,він разомзі своїмиколегами вийшовіз приміщенняБориспільського ВП,і вцей момент,за ниміз приміщеннявиходило двоєраніше незнайомихйому чоловіків,які звернулисядо ньогона ім`ята по-батькові.Він зупинився,та запитаву них,у зв`язкуз чимвони донього звертаються.Вони йомуповідомили,що черговийБориспільського ВПпорадив їмзвернутися донього зприводу матеріалівчерез яківони приїхалидо райвідділу,оскільки вониможуть перебуватив ньогона виконанні.Враховуючи,що цебула обідняперерва,він сказавїм зачекатийого,і коливін повернетьсявони піднімутьсядо йогослужбового кабінету,і вінподивиться чинаявні внього матеріализ приводуяких воницікавляться,і втакому випадкуповідомить їмте,що їхцікавить поданому факту.Однак,вони почалипросити йогопоспілкуватися заразз ними,на вулиці,і щовони підутьразом із нимдо магазину,куди віняк разнаправлявся,щоб попитикави.Не бачачив цьомунічого незаконного,він погодився,і вониразом,а такожі йогоколеги,пішли домагазину,де взяликаву.Вийшовши ізмагазину,його колегивідразу відійшлив сторону,а вінпочав спілкуватисяз данимичоловіками,які йомувже представились,назвавшись ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,повідомивши прицьому,що декількаднів назадміж нимита місцевиммешканцем чис.Сошників,чи с.Рогозів,точно непам`ятає,виникла конфліктнаситуація,в ходіякої потерпіломубуло завданотілесні ушкодженнята пошкодженоавтомобіль,у зв`язкуз чимостанній викликавпрацівників поліції.Працівники БориспільськогоВП приїхалина вказанийвиклик,зафіксували йогота оформиливідповідні матеріали.Наступного днявони поспілкувалисяіз потерпілим,примирилися зним,все вирішили,і востаннього небуло будь-якихпретензій.При цьомувони йомуповідомили,що вонихочуть,щоб вінзакрив матеріалиданої перевірки.На щовін відразувідповів їм,він немає повноваженьна закриттяматеріалів перевірки,так яквін немає доних жодноговідношення,і неє слідчимпо данійсправі.Вказана розмоватривала близько30хвилин,і прицьому вінпостійно намагавсяїї завершити,оскільки немав жодноговідношення доданих матеріалів,однак останніу будь-якийспосіб продовжувалиїї.Також вході даноїрозмови вонинеодноразово йогозапитували,що требазробити,щоб поцій справівсе булодобре,без наслідківдля нихі якийспосіб цеможна вирішити.На щовін повідомив,що всіробиться урамках кримінальногопроцесуального законодавства,і якщоу потерпілогоне маєдо нихпретензій,то останньомунеобхідно звернутисядо БориспільськогоВП іззустрічною заявоюдо канцелярії,для їїреєстрації,і вподальшому уповноваженана цеособа,в провадженніякої знаходятьсядані матеріали,йому небуло відомоу когознаходилися даніматеріали,розгляне вказанузаяву іприйме відповіднепроцесуальне рішення,у відповідностідо вимогчинного законодавства:або прозакриття матеріалівперевірки,або провнесення відповіднихвідомостей доЄРДР.Він повноваженьна прийняттятаких процесуальнихрішень немав,про щоїм неодноразовонаголосив.На тоймомент йомунавіть небуло відомо,чи зареєстрованазаява потерпілогов ЖЄОБориспільського ВП,та чивнесені відомостідо ЄРДР.При цьому, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 постійно натікалийому,що справунеобхідно закритиякнайшвидше,бо вонипрацюють нарежимному об`єкті,в аеропорту"Бориспіль",а томупро цене повиннодізнатися керівництво,бо їхзвільнять.Вони булизацікавлені увирішення даноїсправи якнайшвидше,щоб недізналися замісцем їхроботи,і цимвони мотивувалисвоє прохання,щоб вінособисто з`їздивдо потерпілого,і відібраву ньоговідповідну заяву.Він відразуїм відмовив,і повідомив,якщо потерпілийне можеприїхати доБориспільського ВП,то нехайвін їмнапише заяву,а вонивже їїпривезуть ізареєструють.Після чого ОСОБА_13 сказав,що потерпілийнапише заявулише увипадку,якщо вонивідшкодують йомузбитки,а самепошкодження авто,або придбатив ньогодане автоза 2000доларів США.Потім діставсвій мобільнийтелефон іпоказав йомуфото пошкодженогоавтомобіля,де булозображено старийпошкоджений автомобільмарки "Opel".Побачивши вказанийавтомобіль,він зазначив,що вінне коштує2000доларів США,це занадтодорого,однак вониповинні ціпитання вирішуватисамостійно зпотерпілим,бо віндо цьогожодного відношенняне має.Він неодноразовоїм наголосив,на їхпитання щодовирішення справиу відповідностідо вимогзаконодавства ібез наслідківдля них,лише заумови,що будезаява потерпілогопро відсутністьдо нихбудь-якихпретензій.Після завершенняданої розмови ОСОБА_13 запропонував йомуспівпрацю,а саме,що,іноді,він можеповідомляти оперативнуінформацію,яка будецікавою длянього,оскільки маєбезпосереднє відношеннядо йогодіяльності,так яквін спілкуєтьсяіз людьми,які булираніше судимими,ведуть антигромадськийспосіб життя,і якіздійснюють незаконнідії.Почувши це,він відразуповідомив ОСОБА_13 ,що такаїхня співпрацяжодним чиномне вплинена хідта подальшудолю їхньоїсправи іна результатиїї вирішення.Після цьоговони розійшлися,номер свогомобільного телефонувін йомуне надавав.Більше вінз нимине бачився,і матеріализа фактомїхнього конфліктувін незаймався іне цікавився.Вказана розмовавідбувалася навулиці,і ні ОСОБА_13 ,ні ОСОБА_21 до приміщенняБориспільського ВПне заходили,що підтверджуєтьсякнигою реєстраціївідвідачів.Через декількаднів,йому зателефонувавякісь невідомийномер,як пізнішевиявилось цебув ОСОБА_13 ,однак вінце невідразу зрозумів,і взагаліспочатку думав,що цетелефонують зовсімпо іншійсправі.У вказанійрозмові ОСОБА_13 повідомив йому,що вонивирішили питання,на щовін запитав:"Позитивно?",в контекстітого,чи написавпотерпілий зустрічнузаяву,на щовін повідомив"Так".Потім вінзапитав унього,чи зможутьвони під`їхатидо БориспільськогоВП,однак останнійповідомив,що немають можливостіприїхати іпривести заявупотерпілого,у зв`язкуіз зайнятістюна роботі,та запитав,чи незміг бивін зареєструватидану заявув канцелярії.Він їмповідомив,що передатиі зареєструватизаяву,це неє проблемою,однак більшевін нічогоробити небуде,і запропонувавїм зустрітисяна вихідних,в неділю,щоб вонизмогли під`їхатиі привестизаяву,на щовони погодилися.При цьомуйого нездивувала,що вонизнали йогономер телефону,оскільки цене скритоюінформацією,його номерє ів соцмережах,і мігповідомити черговийБориспільського ВП,який направиввказаних осібдо нього.В неділювони йомузателефонували,однак вінне відповів,бо бувзайнятий.Побачивши пропущенийдзвінок,він передзвонив,і ОСОБА_13 повідомив,що вонизнаходяться білярайвідділу,однак вінбув нетам,і повідомив,що під`їдечерез деякийчас.Під`їхавшидо БориспільськогоВП,він зателефонувавдо ОСОБА_13 ,сказав наякому вінавто,і вонипідійшли донього тасіли всалон авто: ОСОБА_13 -на переднєпасажирське сидіння,а ОСОБА_21  назаднє сидіння,за ОСОБА_13 ,оскільки назадньому сидінніще лежалазапаска,і поіншому останнійніяк сістине міг.Він відразупоцікавився у ОСОБА_13 з приводузаяви,чи самостійно вонабула написанапотерпілим,за йогоініціативою,без будь-якогопримусу,на щоостанній ствердновідповів.Думаючи,що ОСОБА_13 привіз зустрічнузаяву відпотерпілого,він сказавйому покластиїї добардачка,оскільки наторпеді автолежали іншіречі,і тамне буломісця.Зміст заявийого нецікавив,оскільки жодноговідношення досправи вінне мав,і повиненбув лишеїї занестидо канцеляріїдля реєстраціїу відповідностідо вимогзаконодавства.Він побачив,як ОСОБА_13 витягнув ізфайлу листокформату А4,який бувледь складенийу двоє,не сильно,щоб незігнувся,чи булощось всерединівказаного листка,зокрема гроші,йому небуло видно,і вінпоклав вказанийлисток добардачку.Потім вонище спілкувалисяпару хвилин,як разпід`їхалидо приміщенняБориспільського ВП,і вцей моментдо автомобіляпідбігла великакількість працівниківСБУ,які спочаткунамагалися вибитивікно,а потімвони вжевідкрили двері,витягнули йогоіз автоі поклалина землю.Після цьогодо ньогохтось підійшов,зняв знього куртку,і закривнею йомуобличчя,щоб віннічого небачив.У такомуположенні вінперебував близько10хвилин,і щовідбувалося порядіз автов цеймомент йомуневідомо.Потім підійшовхтось допрацівника СБУ,який бувпоряд зним ісказав:"Вседобре.Можемо починати".Після цьогоз йогообличчя зняликуртку інаказали піднятися.З йогокишені дісталидва мобільнітелефони,які потімпоклали досалону автомобіля,а йоговідвели подалі відавто,і провелийого особистийобшук,в ходіякого внього вилучилиключі тагаманець.Потім йоговідвели щедалі,і почаливже проводитиобшук авто,який тривавблизько 10хвилин.Йому недавали можливостіспостерігати заходом обшуку.Пізніше вжейого підвелидо автомобіля,де напередньому сидіннілежали розкиданігрошові кошти,серед якихбула великакількість купюрпо 200грн.і двайого мобільнітелефони.В ньогозапитали,чи цейого грошовікошти,на щовін відповів,що ні,йому невідомо,що цеза коштиі девони взялися,йому належатьлише мобільнітелефони.В цеймомент бардачокв автобув закритий,і порядне булоні листкуформату А4,який клав ОСОБА_13 в бардачок,ні файлуз якоговін йоговитягував.У обшукуприймало участьблизько 10осіб,які булиі вцивільному одязі,і вбалаклавах,і зяких представиласьлише однаособа. Враховуючи,що післяйого затриманняогляд нерозпочинався 10-15хвилин,він вцей моментне бачив,що відбувалося,сторонні особимали доступдо автомобіля,тому вважає,що вонипідкинули коштизадля незаконногойого притягненнядо кримінальноївідповідальності.Післяобшуку автомобіля, його повели до приміщення Бориспільського ВП, де до нього підійшов слідчий, представився, і показав ксерокопію матеріалів, запитавши, чи брав він гроші за закриття даних матеріалів. Вже тоді він зрозумів, що це були матеріали кримінального провадження за фактом конфлікту, учасниками якого були ОСОБА_13 та ОСОБА_21 , які він побачив вперше. Будь-якого відношення до матеріалів вказаного провадження він не мав, досудове розслідування не здійснював, жодних вказівок нікому по ньому не давав, так само як і до коштів, які лежали в салоні авто. Після цього його було доставлено до прокуратури м. Києва. Протокол його затримання на місці не складався. Разом з ним також було доставлено ОСОБА_13 та ОСОБА_21 , яких допитали і відпустили. Після чого було лише оформлено протокол його затримання в порядку ст. 208 КПК України. При затриманнійому ненадали захисника,він вимагавзахисника,на щослідчий іпрокурор сказалипізніше.При йогозатриманні,права йомуне роз`яснювали.Після чоговже булискладені клопотанняпро обраннявідносно ньогозапобіжного заходута провідсторонення відпосади,і лишепісля цьогоз`явивсявже безкоштовнийзахисник.Однак,до цьогочасу вжеприїхав йогоадвокат івід безкоштовноговін відмовився.Зазначив,що будь-якихповноважень увказаному кримінальномупровадженні вінне мав,зі своїмключем яккористувача,він навітьне мавдоступу вЄРДР довказаного провадження.Відомості продане кримінальнепровадження внесенідо ЄРДРслідчим ОСОБА_16 за дорученнямзаступника начальникаСВ БориспільськогоВП ОСОБА_22 .Слідчим увказаному провадженнівін визначенийне був,а томунавіть іне змігби прийнятирішення прозакриття кримінальногопровадження,оскільки небув наділенийтакими повноваженнями.Жодних вказівокслідчий ОСОБА_16 щодо розслідуваннячи закриттяпровадження ненадавав,та іне мігнадати,бо вінне знавхто буввизначений слідчиму даномупровадженні.Також додав,що унього булолише двізустрічі із ОСОБА_13 і ОСОБА_21 :перша,коли вонидо ньогозвернулися,а друге прийого затриманні.Він завждисидів лишеу кабінеті№ 321,що знаходитьсяна третьомуповерсі БориспільськогоВП.Жодного разусамостійно вінне телефонував ОСОБА_13 ,не ініціювавзустрічі зними,саме останнійнаполегливо пропонувавзустрітися ітелефонував йому.Вважає такійого діїпровокацією. Будь-яких коштів ні у ОСОБА_13 , ні у ОСОБА_21 , він ніколи не вимагав, ніколи про це з ними не розмовляли, і ніяких домовленостей між ними з приводу закриття кримінального провадження не було, на цю тему навіть не спілкувалися. Матеріали вказаного кримінального провадження в його кабінеті ніколи не перебували, він їх побачив вперше, коли показав слідчий при затриманні, які він взяв у начальника СВ Бориспільського ВП або у слідчого. Також додав, що обшук службового автомобіля було проведено із порушенням вимог КПК України, оскільки дозвіл слідчого судді відсутній, а заява ОСОБА_23  начальника Бориспільського ВП, на якій навіть відсутня дата, не надавала дозволу на проведення обшуку авто, оскільки він не є володільцем авто, а лише являється керівником підрозділу в якому авто знаходиться на балансі. Переглянувши відеозапис події та прослухавши аудіозаписи, які зафіксовані в протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій, обвинувачений ОСОБА_10 зауважив, що не визнаєта частковозаперечує обставини,які тамзафіксовані,оскільки вониє неповними,вибірковими,деякі фразивзагалі незрозумілі,оскільки витягнутиіз контекстурозмови,а томуз нихнеможливо зрозуміти,що цеза записиі прощо самена нихйде мова. Також як зазначив обвинувачений, дані диски носить в собі копію аудіо- та відеозапису, а не оригінали. Пояснив, що дійсно ОСОБА_13 зазначав про 30 000 грн., однак із розмов, що зафіксовані на дисках, не зрозуміло, що це за 30000 грн., і навіщо він це озвучив. Він вважав, що ОСОБА_13 , що це сума, яку ОСОБА_13 витратив або на ремонт пошкодженого автомобіля потерпілого, або на придбання у нього вказаного авто. Крім того, як вважає ОСОБА_10 вказані записи є монтажем, а тому є такими, що не відповідають дійсності, оскільки не зафіксована суть розмови.
		При розглядікримінального провадженняв межахпред`явленогообвинувачення ОСОБА_10 ,безпосередньо допитавшиобвинуваченого,свідків,вивчивши документияк докази,на якіпосилався прокурор,вивчивши всіматеріали кримінальногопровадження,провівши дебатиу якихпрокурор просив: ОСОБА_10 визнати виннимиу скоєннікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.368КК України,а захисникта обвинувачений,які невизнавав своєївини увчиненні даногозлочину,просив йоговиправдати,оцінивши зібраніпо справідокази вїх сукупності,в результатіповного,об`єктивногоі всебічногоїх дослідженняв судовомузасіданні,суд дійшоввисновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується  ОСОБА_10 , за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_10 , в інкримінованому йому злочині.
		Так, допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_13  показав, що в березні 2017 року, точної дати не пам`ятає, близько 23:00 год., в центрі с. Рогозів, виник конфлікт між ОСОБА_19 та місцевим жителями села, серед яких були він та ОСОБА_14 . Вказаний конфлікт виник у зв`язку з тим, що ОСОБА_19 керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, під`їхав прямо під бар, де вони в цей час відпочивали, і ледь не збив людину. Вони з хлопцями вирішили йому пояснити, що порушувати ПДР України не потрібно. В ході даного конфлікту ОСОБА_19 було кимось нанесено пару ударів. Він особисто його не бив. У зв`язку з чим ОСОБА_19 звернувся до працівників поліції, і оскільки він не пам`ятав, хто саме його бив, то вирішив звернути все на нього та ОСОБА_14 . Наступного дня до них приїхали працівники Бориспільського ВП, і повідомили, що ОСОБА_19 написав заяву про вчинення злочину, а саме з приводу угону його автомобіля, вказавши на них, як на осіб, які це вчинили. Однак, вони його автомобіль не викрадали і тілесних ушкоджень йому не наносили. Працівники поліції почали здійснювати на них із ОСОБА_14 психологічний тиск, погрожували їм, що їх затримають та закриють в СІЗО на 2 місяці, на час розслідування справи. Вони, почувши таке від працівників поліції, злякавшись за свою подальшу долю, взяли всю вину на себе, визнали все та надали пояснення працівникам поліції з цього приводу, після чого останні поїхали. З даного приводу щодо протиправних дій з боку працівників поліції він до правоохоронних органів не звертався. Однак, чому не зміг суду повідомити. На наступний день вони зустрілися із ОСОБА_19 , переговорили з ним, який їм повідомив, що вказаний конфлікт, що виник між ними можливо вирішити, за умови, що вони йому віддадуть 500 доларів США і інший, справний автомобіль. Вони погодилися на вказані умови, передали ОСОБА_19 500 доларів США, а також автомобіль, який належав ОСОБА_14 , і їх конфлікт було вирішено. Після цього ОСОБА_19 написав їм розписку, що він жодних претензій до них не має. Потім вони в трьох поїхали до Бориспільського ВП, щоб ОСОБА_19 забрав свою заяву із поліції. Приїхавши до райвідділу ОСОБА_19 зайшов у приміщення Бориспільського ВП, щоб написати відповідну заяву, що в нього не має ніяких претензій до них, а вони із ОСОБА_14 залишились на вулиці, чекали його. Через деякий час, вийшов ОСОБА_19 , та повідомив, що він відмовився від своєї заяви, однак там не все так просто, а тому їх із ОСОБА_14 викликають в кабінет № 104, однак він точно номер не пам`ятає, який знаходився чи на першому, чи на другому поверсі. Зайшовши до кабінету, там вони побачили ОСОБА_10 , який представився їм, сказав, що він заступник начальника 2-ого слідчого відділу СВ Бориспільського ВП, і який повідомив їм, що справу за заявою ОСОБА_19 , лише через те, що він забрав свою заяву, закрити неможливо. Почав їм погрожувати, вказавши, що їм загрожує покарання у виді 7 років позбавлення волі, а потім вимагати у них грошові кошти у сумі 1500 доларів США за закриття даної справи. Як саме ОСОБА_10 повинен був закрити дану справу, останній їм не повідомляв. Він лише сказав, якщо вони йому не нададуть вказану суму, то досудове розслідування даної справи продовжиться і їм загрожує покарання у виді позбавлення волі. Вони йому повідомили, що не мають такої суми грошей, на що він сказав, що неділю чи дві може почекати, поки вони знайдуть гроші. Також ОСОБА_10 надав їм номер свого мобільного телефону для зв`язку, після чого вони покинули кабінет. При цьому ОСОБА_10 йому жодного разу не телефонував, а лише він до нього дзвонив. Пізніше, цього ж дня, близько 16:00 год., розуміючи, що з нього вимагають хабар, він звернувся із заявою про злочин до СБУ в телефонному режимі, а наступного дня він вже поїхав до приміщення СБУ, що знаходиться в м. Києві, адресу він не пам`ятає. Його дядько працює в "Секторі безпеки" м. Бориспіль, і знає багатьох працівників поліції, а тому після того як він вийшов із райвідділу відразу зателефонував до дядька, все йому розповів, і останній, майже відразу, організував вже йому зустріч зі своїм знайомим, працівником поліції, який йому в свою чергу вже і надав номер працівника СБУ, якому він зателефонував і розповів про вимагання з нього хабара. Наступного дня, приїхавши до приміщення СБУ, він зателефонував, і до нього хтось вийшов, можливо слідчий, і провів відразу на другий поверх, до кабінету, де він йому все детально розповів. Після чого його направила до іншого працівника СБУ, на ім`я ОСОБА_24 , якому він вже надав пояснення і написав заяву про злочин. Зміст заяви він не пам`ятає, бо начеб то цей працівник СБУ диктував йому її зміст, а він її власноручно писав. В той же час після ознайомлення в судовому засіданні зі змістом заяви (т.1 а.с.86), ОСОБА_13 змінив свої показання, зазначивши, що вказану заяву друкував працівник СБУ від його імені, з його слів, а він її лише підписав. Після цього він вже почав співпрацювати з працівниками СБУ, а саме з ОСОБА_24 , і всі дії вчиняв відповідно до їх вказівок. Так, йому сказали, що він повинен ще раз зустрітися із ОСОБА_25 і записати їхню розмову, в якій останній вимагає від нього грошові кошти, на диктофон. Також порекомендували вказану розмову записати на свій мобільний телефон, оскільки диктофону у працівників СБУ не було. Вийшов із СБУ він відразу зателефонував ОСОБА_10 , і домовився з ним про зустріч, зазначивши, що необхідно обговорити питання з приводу грошей. Через два дні, близько 16:00 год. він разом із ОСОБА_14 приїхали до приміщення райвідділу, де поряд із приміщенням, зустрілися на вулиці із ОСОБА_25 , та в ході їхнього спілкування повідомили, що в них немає необхідної суми коштів, їм потрібен час, близько неділі, щоб її зібрати, на що ОСОБА_10 їм відповів, що він робить їм знижку, і їм потрібно йому передати вже 1300 доларів США. Але і вказаної суми в них не було, і ОСОБА_25 погодився ще трохи почекати. Вказану розмову із ОСОБА_10 він записав на диктофон у своєму мобільному телефоні, відповідно до рекомендацій працівників СБУ. Вказану зустріч влаштував виключно для того, щоб записати розмову. Після того як розмова закінчилася, він зателефонував до працівника СБУ, і повідомив, що записав розмову, в якій ОСОБА_10 вимагав з нього хабар. Наступного дня, зранку, він поїхав знову до приміщення СБУ, куди він перед цим їздив, та передав запис даної розмови з ОСОБА_10 працівникам СБУ, скинувши її зі свого телефону на флеш-накопичувач. Після цього його відпустили, і сказали, що пізніше з ним зв`яжуться. Через 1 чи 2 дні йому зателефонував працівник СБУ на ім`я ОСОБА_24 , і сказав, що йому необхідно приїхати до приміщення СБУ для участі у процесуальних діях. Він приїхав до СБУ, де йому вручили грошові кошти, в розмірі близько 30 000 грн., купюрами по 200 грн., про отримання яких він написав відповідну розписку. Також в його присутності було зроблено ксерокопії кожної купюри, складений відповідний протокол, в якому було зазначено номер та серію кожної купюри, в якому він розписався, засвідчивши, що все відповідає дійсності. Також йому надали ще відеокамеру, яка знаходилася в сумці, для фіксації передачі коштів, надавши інструктаж як правильно нею користуватися, за яку він також розписався, там де і за гроші. Гроші кошти він поклав до вказаної сумки. Під час вручення грошових коштів були присутні поняті. Після чого сказали зв`язатися з ОСОБА_10 для передачі йому коштів, що він і зробив, зателефонувавши йому. Після цього вони всі разом поїхали до приміщення Бориспільського ВП. Він їхав разом із ОСОБА_14 на автомобілі його сестри. Також по дорозі до м. Бориспіль, вони заїжджали ще на заправку "Socar", де відбулася зустріч з працівниками СБУ, в ході якої останні надали йому знову інструктаж як необхідно діяти під час проведення НСРД. Прибувши до Бориспільського ВП, зателефонував ОСОБА_10 , сказавши, що він знайшов гроші в розмірі близько 1000 доларів США, а інше  згодом. ОСОБА_10 сказав чекати його, що скоро вже буде. Близько 11:00 год., хвилин через 10, приїхав ОСОБА_10 на службовому автомобілі марки "ВАЗ 21999", припаркувався навпроти Бориспільського ВП, вони підійшли, сіли в авто: він  на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_14  на заднє. Він відразу поставив відеокамеру так, щоб зняти момент передачі грошей. ОСОБА_10 від`їхав від райвідділу, до сусідніх будинків, їдучи по дорозі, він почав з ним розмовляти, зазначивши, що має лише 30 000 грн., від продажу авто, і ОСОБА_10 сказав вказані гроші покласти до бардачка, що він і зробив, фіксуючи все це на відеокамеру. Після чого вони повернулися до райвідділу, він запитав в нього з приводу закриття кримінального провадження, на що ОСОБА_10 відповів, що все буде добре і він все вирішить, щоб вони не переживали. Тільки він відкрив двері в авто, щоб залишити салон, відразу відбулося затримання ОСОБА_10 працівниками СБУ. Сам момент затримання він не бачив, бо відразу покинув салон авто, і лише вже згодом бачив як ОСОБА_10 лежав на землі в кайданках. Під час затримання були присутні поняті. На затриманні була велика кількість працівників СБУ, і в цивільному одязі, і в балаклавах. Зазначив, що йому невідомо чи були внесені відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_19 і чи здійснювалося досудове розслідування по даній справі взагалі. Йому невідомо кому саме з працівників Бориспільського ВП ОСОБА_19 писав заяву про відсутність в нього до них претензій, і хто її розглядав. В кабінеті ОСОБА_10 лише показав їм якусь пачку документів, що це були за документи, він не знає. Відомо, що на даний момент Бориспільським ВП розслідується справа за фактом угону автомобіля ОСОБА_19 . Йому підозру не пред`являли по даній справі, але його допитували. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_14  показав, що навесні 2017 року, точної дати не пам`ятає, він разом з друзями, серед яких був і ОСОБА_13 проводили своє дозвілля в барі, що знаходиться в центрі с. Рогозів. Перебуваючи на вулиці поряд із баром, всі разом курили, то побачили як якісь водій, до цього він його не знав, на даний момент вже прізвище не пам`ятає, керує автомобілем марки "Opel", темно-сірого кольору, в стані алкогольного сп`яніння, при цьому ледь не збивши людину. Бачачи його такі дії і розуміючи, які можуть бути від них наслідки, вони з друзями догнали даного водія на мотоциклах, зупинили, та він разом із ОСОБА_13 фізично і словесно роз`яснили, що так робити не можна. Вони нанесли йому пару ударів руками в область обличчя та спини. Потім вони повернулися назад до бару. Наступного дня він перебував у гостях у ОСОБА_13 , і до нього приїхали працівники Бориспільського ВП, які їм повідомили, що потерпілий звернувся до поліції із заявою про злочин за фактом викрадення його авто, і вказав, що це саме вони вчинили із ОСОБА_13 . На що вони повідомили, що авто не викрадали, однак працівники поліції почали на них здійснювати психологічний тиск, погрожувати, що їх затримують і посадять до СІЗО, у разі якщо вони не відшкодують шкоду потерпілому, і вони злякавшись, взяли всю вину на себе. Після цього, вони зустрілись із потерпілим, поспілкувались, відшкодували йому завдані збитки, а саме: заплатили йому 500 доларів США і він віддав йому свій автомобіль, і потерпілий сказав, що він жодних претензій до них не має. Наступного дня він разом з ОСОБА_13 та потерпілим поїхали до Бориспільського ВП, щоб потерпілий забрав свою заяву і дану справу закрили. Приїхавши до райвідділу, потерпілий відразу пішов всередину, а вони залишились на вулиці його чекати. Трохи згодом він вийшов, і повідомив їм, що заяву він свою забрав, і справи вже не має. Однак їм хтось сказав, щоб вони залишились і трохи почекали. Хто саме, він не пам`ятає. Після цього, їм хтось сказав зайти до його кабінету ОСОБА_10 , там висіла на дверях табличка з його прізвищем. Особисто ОСОБА_10 їх не викликав, бо вони ще запитували як пройти до його кабінету. Коли вони зайшли до кабінету, то ОСОБА_10 сказав їм, що заява потерпілого за фактом угону автомобіля є і по цій справі буде продовжуватися досудове розслідування. Для того, щоб вказана справа була закрита, він з ОСОБА_13 повинен був дати ОСОБА_10 1500 доларів США. В них таких грошей не було, і вони повідомили ОСОБА_10 , що будуть намагатися знайти гроші, для чого їм потрібен час. На що ОСОБА_10 відповів, що в них є неділя, вказавши на конкретну дату, вже не пам`ятає яку, щоб принести йому 1500 доларів США. Після цього вони поїхали додому, і почали шукати гроші. На наступний день ОСОБА_13 повідомив йому, що він звернувся із заявою про вимагання з них хабара до працівників СБУ. ОСОБА_13 самостійно їздив до СБУ з вказаною заявою. Він з працівниками СБУ не спілкувався, співпрацював з ними лише ОСОБА_13 . З ОСОБА_10 по телефону спілкувався лише ОСОБА_13 , і телефонував йому в день їхніх зустрічей. Також вони ще зустрічалися із ОСОБА_10 в той день, коли він їм назначив зустріч, щоб вони принесли гроші, але в той день грошей в них не було. В день коли затримали ОСОБА_10 він разом із ОСОБА_13 їздив до СБУ, зайшли до якогось кабінету, де їм давали інструктаж як себе поводити під час процесуальної дії. Також в СБУ ОСОБА_13 вручали гроші в сумі близько 1000 доларів США, для передачі їх ОСОБА_10 . Також ОСОБА_13 вручили спецобладнання для відеофіксації процесуальної дії, яке знаходилась в сумці. Після того вони вже поїхали на затримання. Приїхавши до приміщення Бориспільського ВП ОСОБА_13 зателефонував до ОСОБА_10 , і трохи згодом останній під`їхав на авто, вони сіли в нього: ОСОБА_13  на переднє пасажирське сидіння, а він  на заднє, по середині між сидіннями, і від`їхали до будинків, що були неподалік. Під час руху вони спілкувалися з ОСОБА_25 з приводу закриття справи, і останній сказав ОСОБА_13 покласти гроші в бардачок, що він і зробив. Гроші були складені в пачку, яка була скріплена резинкою. Він особисто не бачив як ОСОБА_13 клав гроші в бардачок, лише чув характерний звук як бардачок відкривався. Після чого вони повернулися назад до Бориспільського ВП, на місце, де ОСОБА_10 їх забрав, і після цього відбулося затримання останнього. Працівники СБУ повідомили їм, що кримінальне провадження за фактом угону автомобіля закрито. Процесуального рішення про закриття він не бачив. Потерпілий до них жодних претензій не мав, бо вони йому все відшкодували, про що він написав їм розписку. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_15  показав, що точної дати не пам`ятає, десь в березні чи квітні 2017 року, зранку, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_26 перебували в м. Києві, а потім поїхали до м. Бориспіль. Вони знаходились поряд із приміщенням Бориспільського ВП, в особистих справах, і побачили як з`їхалась велика кількість автомобілів, було багато працівників поліції, СБУ, деякі в балаклавах, які затримували ОСОБА_10 (вказав на обвинуваченого). Потім їм запросили бути понятими під час обшуку службового автомобіля марки "Лада", на що вони погодилися. Коли вони підійшло до автомобіля, то ОСОБА_10 знадився всередині авто. В їх присутності відкрили авто. В ході обшуку даного автомобіля було виявлено: грошові кошти, посвідчення, сумка, в якій була плашка горілки. Сумка знаходилась на задньому сидінні. Гроші були виявлені у бардачку, які були складені в пачку, яку в подальшому працівник поліції дістав звідти, та виклав всі купюри на передньому сидінні. Купюри були номіналом по 200 грн. та 500 грн. Суму коштів не пам`ятає. Всі купюри в їхній присутності переписували в протокол. Виявлені речі були вилучені, їх було упаковано та опечатано в пакет. Обшук тривав не більше години, близько 35 хвилини, і обшукували в авто лише сумку і бардачок. Він із іншим понятим весь час знаходилися поряд з авто і спостерігали за діями працівників СБУ. ОСОБА_10 під час обшуку був у кайданках і стояв поряд із авто. Зазначив, що цього дня, зранку в СБУ він не був. Оглянувши в ході судового розгляду документи, а саме: протокол огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів  грошових коштів від 26.03.2017 року (т.1 а.с.146-158) свідок ОСОБА_15 підтвердив факт того, що він приймав участь у дані процесуальній дії, відомості, які в ньому відображені відповідають дійсності, що підтверджено його підписом. Після чого, на уточнюючи запитання сторони захисту свідок ОСОБА_15 , змінив показання та показав, що в цей день він дійсно був в приміщенні СБУ, що розташоване по вул. Шутова в м. Києві, його запросив ОСОБА_27 поїхати з ним і побути понятим, пояснивши, що його хтось попросив. В їхній присутності якомусь заявнику вручали грошові кошти, про що було складено відповідний протокол, який вони підписали. Після чого їм працівники СБУ сказали приїхати до м. Бориспіль. Потім вони разом з працівниками СБУ поїхали до Бориспільського ВП, де стояли і довго когось чекали, а тоді трохи згодом їх запросили вже бути понятими під час обшуку авто. Після цього було складено протокол обшуку, який вони підписали, а ОСОБА_10 затримали. І вже після цього вони з товаришем поїхали по особистим справам.
		Допитана у судовому засіданні свідок  ОСОБА_16  показала, що працювала та працює старшим слідчим 2-ого слідчого відділу СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. Точної дати не пам`ятає, начеб то в березні 2018 року, вона перебувала на добовому чергуванні у складі СОГ № 2. На той момент начальником 2-ого слідчого відділу був ОСОБА_18 , а його заступником ОСОБА_10 . Перебуваючи на чергування, на телефон, надійшло повідомлення про злочин, яке було зареєстровано в черговій частині Бориспільського ВП. На вказаний виклик виїхала СОГ № 1, в склад якої входив слідчий, який перебував разом з нею на чергуванні, прізвище не пам`ятає. Повернувшись з місця події, вказаний слідчий передав матеріали по вказаному виклику до чергової частини, а саме: відібрані пояснення в учасників події, протокол огляду місця події з фототаблицею, де вона потім їх отримала, для подальшого внесення до ЄРДР. Для внесення відомостей до ЄРДР вказані матеріали спочатку перевіряє керівник чи його заступник, який перебуває на чергуванні, ставить на них резолюцію, а потім вона вже їх вносить до ЄРДР. На скільки вона пам`ятає, тоді з нею на чергування перебував заступник керівника ОСОБА_28 , однак точно не ОСОБА_10 . Вона внесла відомості до ЄРДР за фактом населення умисних легких тілесних ушкоджень, тобто за ст. 125 КК України. На скільки вона пам`ятає, в с. Рогозів відбулася бійки, в ході якої хтось отримав тілесні ушкодження. Внесення відомостей до ЄРДР обов`язково підтверджує керівник, який перебуває на чергуванні. Зранку, після чергування, вона передала вказані матеріали, через канцелярію Бориспільського ВП, керівнику, мабуть ОСОБА_18 , для визначення слідчого, який в подальшому буде проводити досудове розслідування. Слідчого визначав або ОСОБА_18 , або начальник СВ Бориспільського ВП, на той момент, був ОСОБА_29 . Кого було визначено слідчим їй невідомо, вона не була слідчим по даному кримінальному провадження, будь-яких дій не вчиняла. Вона лише була реєстратором по даним матеріалам. Однак, вказане провадження рахувалося за нею, однак її слідчим не визначали у відповідності до вимог КПК України та провадження для проведення досудового розслідування не передавали. ОСОБА_10 з приводу даного провадження до неї не звертався, не цікавився ним, вони про це не спілкувалися, будь-яких вказівок їй не надавав. Він взагалі їй та іншим слідчим не надавав вказівок щодо розслідування кримінальних проваджень, оскільки він займався супроводженням кримінальних проваджень, зокрема збирав характеризуючи матеріали по особам, здійснював доставку осіб, забезпечував проведення слідчих дій, враховуючи, що до цього він тривалий час працював оперуповноваженим. Взагалі з приводу даного провадження до неї ніхто не звертався, ні працівники, ні учасники даної події. Вказані матеріали вона нікому не давала для ознайомлення. Всі вказівки щодо розслідування кримінальних проваджень виключно надавав керівник  ОСОБА_18 . Їй невідомо, яке відношення до вказаного провадження міг мати ОСОБА_10 . Зазначила, що за час роботи в Бориспільському ВП ОСОБА_10 зарекомендував себе як гарний, відповідальний працівник. Безпосереднім очевидцем подій не була, тому обставини справи повідомити не може.
		Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_17  показав, що працював та працює слідчим 2-ого слідчого відділу СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. На момент березня 2017 року, начальником 2-ого відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області був ОСОБА_18 , а його заступником  ОСОБА_10 . Відносини між ними виключно службі, за час роботи, ОСОБА_10 зарекомендував себе відповідальний і гарний працівник. Точної дати не пам`ятає, десь у кінці березня 2017 року, це був вихідний день, він перебував на чергуванні у складі СОГ № 1. По телефону надійшов виклик про вчинення протиправних дій в с. Рогозів, який було зареєстровано в черговій частині Бориспільського ВП. На вказаний виклик він виїхав у складі СОГ № 1, де заявник ОСОБА_30 повідомив, що в нього виник конфлікт з місцевими мешканцями, під час керування ним транспортним засобом, в ході якого йому були нанесені тілесні ушкодження та пошкоджено його автомобіль марки "Opel". По даному факту ним було проведено першочергові слідчо-оперативні заходи: огляд місця події, відібрано пояснення у заявника, та в осіб на яких вказав потерпілий, хто саме це вчинив: ОСОБА_13 , прізвище іншого  не пам`ятає, та зазначивши адреси їх проживання. В ході відібрання пояснень у ОСОБА_13 останній підтвердив, що між ними та ОСОБА_31 був конфлікт, оскільки останній керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, вони зупинили його, і ними було пошкоджено його авто, в такий спосіб вони покарали його за вчинене. По приїзду до Бориспільського ВП матеріали, оформлені ним по даному факту, він передав до чергової частини. Вказані матеріали він не реєстрував та не вносив відомості до ЄРДР, оскільки відповідно до розподілених обов`язків, цим займається слідчий, який входить у СОГ № 2. В той день разом з ним чергувала слідча ОСОБА_16 . Однак, чи вносила ОСОБА_16 відомості до ЄРДР, йому невідомо. Він по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не проводив, його не було визначено слідчим і не включено до групи слідчих. Визначенням слідчих займається керівник відділення або керівник слідчого відділу, однак не ОСОБА_10 . Про вказані матеріали він ОСОБА_10 нічого не доповідав, і останній не цікавився в нього даними матеріали і нічого не питав. Десь через 2-3 неділі йому стало відомо, що ОСОБА_10 було затримана за отримання хабара по даним матеріалам. Безпосереднім очевидцем подій не був, тому нічого не може повідомити по даному факту.
		Крім того,стороною обвинуваченняу даномукримінальному провадженізаявлялося клопотанняпро допитсвідка ОСОБА_32 ,однак надаліпрокурор,у судовомузасіданні 22.11.2018р.,відмовився відклопотання щододопиту вказаносвідка.Сторона захистуне наполягалана викликувказаного свідка. Також стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання ще про допит свідка ОСОБА_33 , разом з тим прокурор, в ході судового розгляду відмовився від клопотання щодо допиту вказано свідка, оскільки на момент розгляду кримінального провадження в суді, вказаний свідок помер (т.2 а.с.49, 50). Вищезазначені обставини, на думку суду, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.
		Також, судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме:
		- рапорти, за підписом старшого оперуповноваженого УВБ в Київській області ДВБ НП України ОСОБА_32 , на ім`я начальника ОСОБА_34 , від 22.03.2017 року, незареєстрований у встановленому законом порядку (т.1 а.с.84), та за підписом старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, на ім`я т.в.о. начальника ОСОБА_35 , від 22.03.2017 року, зареєстрований за № 1925 (т.1 а.с.85), в яких констатується отримання оперативних даних щодо системних зловживань службовим становищем працівником Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, а саме заступником начальника другого слідчого відділення слідчого відділу майором ОСОБА_10 , який систематично вимагає неправомірну вигоду у громадян за не притягнення їх до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Враховуючи викладене, порушено питання про організацію участі співробітників органу досудового розслідування у документуванні вищезгаданого факту відповідно до вимог ст. ст. 214, 216 КПК України. При цьому, у змісті даних рапортів відсутня будь-яка конкретизація щодо протиправних дій ОСОБА_10 по відношенню до конкретних осіб, зокрема ОСОБА_13 чи ОСОБА_14 , у рапортах зазначено лише, що за отриманими оперативними даними ОСОБА_10 системно вимагає неправомірну вигоду у мешканців Бориспільського району;
		-заява ОСОБА_13 на ім`я заступника начальника ГУ СБ України в м. Києві та Київській області  начальника ГВ БКОЗ ОСОБА_36 , виготовлена друкарським способом, від 22.03.2017 року, зареєстрована за № Ф-340, про прийняття заходів, відповідно до чинного законодавства, щодо припинення протиправної діяльності з боку заступника начальника 2-ого відділення слідчого відділу СВ Бориспільського ВП майора ОСОБА_10 , за вимагання незаконної грошової винагороди в розмірі 1500 доларів США за закриття кримінального провадження (т.1 а.с.86-87);
		-протокол огляду місця події від 26.03.2017 року  службовий автомобіль марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , розташованого по вул. С. Камінського, 4 в м. Бориспіль Київської області (т.1 а.с.88-90), який почато о 12 год. 22 хв., закінчено о 12 год. 37 хв., проведеного слідчим в ОВС першого СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_37 , в присутності понятих: ОСОБА_15 та ОСОБА_33 , за участю: заступника начальника сектору Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області ОСОБА_38 , прокурора відділу ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , із застосуванням відеозйомки на відеокамеру "Sony". В ході даної слідчої дії, під час огляду в автомобілі, в бардачку виявлено та вилучено грошові кошти: номіналом по 500 гривень, у кількості 30 штук, та номіналом по 200 гривень, у кількості 75 штук, кожна, із зазначенням їх серії та номеру, які поміщено до паперового конверту під № 1. Також вилучено мобільний телефон марки "Iphone 4" з сім-картою "Лайф", та мобільний телефон марки "Lenovo" IMEI: НОМЕР_2 , з сім-картами оператора "МТС" та "Djuice", які поміщені до пакету під № 2;
		-письмова заява начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , якою він надав дозвіл слідчому в ОВС першого СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_39 на проведення огляду службового автомобіля марки "ВАЗ 2112", д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с.91);
		-письмова розписка начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 про отримання ключів від автомобіля марки "ВАЗ 2112", д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с.92);
		-повідомлення про підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, від 26.03.2017 року, складеного слідчим в ОВС першого СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_37 , за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_8 (т.1 а.с.93-97), на якому відсутній підпис ОСОБА_40 , оскільки вказане повідомлення про підозру йому було вручено за відсутності його адвоката. Вказані обставини були підтверджені обвинуваченим ОСОБА_41 в ході судового розгляду; 
		-ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_42 від 27.03.2017 року (т.1 а.с.102), якою відносно підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів громадян для працездатних осіб, що становить 128 000 грн.;
		-ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_42 від 27.03.2017 року (т.1 а.с.105), відповідно до якої ОСОБА_10 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відсторонено від посади заступника начальника 2-ого відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області на строк до 26.05.2017 року включно;
		-протокол огляду від 27.03.2017 року (т.1 а.с.106-107) слідчий в ОВС першого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_43 , перебуваючи у службовому кабінеті № 4 першого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, провів огляд грошових коштів, які були вилучені в ході проведення 26.03.2017 року огляду місця події, а саме службового автомобіля "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. С. Камінського, 4, які знаходилися у паперовому конверті жовтого кольору, з біркою, скріпленою печаткою, підписами учасників слідчої дії, понятих та слідчого, з пояснювальним написом, де виявлено грошові кошти у сумі 30 000 грн., купюрами номіналом по 500 гривень (30 купюр) з наступними серіями та номерами: УД 9461196; ЗЗ 0598006; УБ 5429471; ЗЗ 8160441; ЗД 8518917; ЗГ 9533702; ВФ 0935896; ВФ 0675128; ВЗ 4167497; МБ 8820341; ГК 5672624; ЛА 5717144; ЗБ 5563444; ЗИ 5954409; ВВ 0301524; ЗД 4720693; ВХ 8949669; МВ 4878486; ЗД 5145936; ЛЗ 9818334; СЗ 5173561; ВХ 4844568; МБ 1494180; ВВ 0171412; ЛВ 7913746; ЛИ 1566392; ЛИ 3932958; БТ 2678266; УГ 6521891; УГ 6521888; та купюрами номіналомпо 200гривень (75купюр)з наступнимисеріями таномерами: КЕ 5889128; ПЗ 1654432; КЖ 4098202; КК 3311087; КК 1132547; ЕЧ 5920125; ЕБ 4404279; КЕ 8878124; ВВ 9568665; ПД 5621195; КЛ 3399780; КЙ 5769983; КЄ 2527887; ВЖ 9733383; КГ 5630128; ЄЖ 8570951; ЄШ 1387710; ЗД 4650209; ЕЧ 0469188; СЄ 9813877; ПБ 7619336; ЄФ 9526452; ЗЄ 2842053; КЄ 8318232; ПА 7309553; ЄВ 7608267; ЄГ 8624455; УС 5316782; ЗЕ 4528783;     СИ7423187;УЛ 1555050;ПБ 0924516;СЄ 1138377;ПБ 9017724;АВ 9340578; ЗГ 1432307; АБ 4821657; МА 0016495; КЖ 6941939; КГ 3649890; ЄЄ 0823506; ПЗ 2673975; УЄ 2373464; ЕБ 9695530; УХ 5396246; ЕЖ 2826152; ВЄ 4303768; КИ 4138526; ЄВ 6300948; ТГ 1411393; СИ 7344576; ЄЖ 8594834; ПА 8771896; ЕИ 6323266; ВГ 7534229; СГ 5720977; ПД 0555325; ЕЮ 4403437; КГ 6447398; ЄЖ 1648328; ЄЮ 1567241; УГ 0820609; ЕИ 5002799; ПВ 7675412; МА 5443953; КЖ 3109723; ЗВ 8396831; ТИ 3953320; ВД 2349464; УХ 7800971; КГ 0202807; КБ 6003120; ТВ 2035561; КБ 0097085; ЄЩ 6542345;
		-постанова слідчого в особливо важливих справах першого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_44 про визнання речовим доказом від 27.03.2017 року (т.1 а.с.108-109);
		-протокол оглядувід 28.03.2017(т.1а.с.110-114),згідно зяким слідчийв ОВСпершого СВуправління зрозслідування кримінальнихпроваджень слідчимиорганів прокуратурита процесуальногокерівництва прокуратурим.Києва ОСОБА_43 ,перебуваючи услужбовому кабінеті№ 4першого СВуправління зрозслідування кримінальнихпроваджень слідчимиорганів прокуратурита процесуальногокерівництва прокуратурим.Києва,розташованого заадресою:м.Київ,вул.Антоновича,114,провів оглядмобільного телефонмарки "Iphone4",чорного кольору,з сім-картою"Лайф",та мобільноготелефону марки"Lenovo",з сім-картамиоператора "МТС"та "Djuice",які буливилучені вході проведення26.03.2017року оглядумісця події,а самеслужбового автомобіля"Lada",д.н.з. НОМЕР_1 ,за адресою:Київська область,м.Бориспіль,вул.С.Камінського,4,що знаходилисяу пакеті,з біркою,скріпленою печаткою,підписами учасниківслідчої дії,понятих таслідчого,з пояснювальнимнаписом.Слідчим булопроведено оглядмобільного телефонумарки "Iphone4",чорного кольору,з сім-картою"Лайф",Model263CI/ НОМЕР_3 ,встановленого йогоIMEI: НОМЕР_4 ,а також,увімкнувши який,він ввівзахисний код"0009",встановлено списоквхідних тавихідних дзвінків.Також слідчимбуло проведеноогляд мобільноготелефону марки"Lenovo"IMEI: НОМЕР_2 ,з сім-картамиоператора "МТС"та "Djuice",в ходіогляду якоговстановлено,що середпереліку вхіднихі вихіднихдзвінків містятьсязаписи продзвінки (яквхідні,так івихідні)з абонентом НОМЕР_5 ,яким користуєтьсязаявник ОСОБА_13 . Однак, вказаний документ не містить фактичних даних про вчинення ОСОБА_10 злочину;
		-постанова слідчого в особливо важливих справах першого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_44 про визнання речовим доказом від 28.03.2017 року (т.1 а.с.115);
		-копія журналу обліку відвідувачів та запрошених до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (т.1 а.с.116-118), з яких вбачається, що в період з 19.03.2017 р. по 21.03.2017 року ні ОСОБА_19 , ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_14 до Бориспільського ВП не з`являлися; 
		-відомості, що містяться у копії журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, том 3, інвентарний № 145 від 19.03.2017 року (т.1 а.с.119-121), відповідно до яких до 07:11 год. 19.03.2017 року по телефону надійшли повідомлення від ОСОБА_19 про виникнення конфлікту в с. Рогозів Бориспільського району з місцевими мешканцями, зареєстрованого за номером № 5862, По даному факту слідчою ОСОБА_16 було внесеного відомості до ЄРДР за № 1201711010000594 від 19.03.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;
		-копії матеріалів кримінального провадження за № 1201711010000594 від 19.03.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (т.1 а.с.123-, отримані слідчим в порядку ст. 93 КПК України (т.1 а.с.122-144);
		-постанова слідчого в особливо важливих справах першого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_44 про визнання речовим доказом від 27.03.2017 року (т.1 а.с.145);
		-протокол огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів  грошових коштів від 26.03.2017 року з додатком до нього (т.1 а.с.146-149, 150-158), згідно якого старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_45 , на виконання доручення № 17/2/1-1384т від 23.03.2017 року, на підставі постанови № 17/2/1-1383т від 23.03.2017 року прокурора першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових засобів (т.2 а.с.113-116), за участю громадянина ОСОБА_13 , який був залучений до проведення НСРД на підставі постанови про конфіденційного співробітництва, відповідно до ст. ст. 104-105, 252, 258, 271 КПК України, в приміщенні ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, в присутності понятих: ОСОБА_15 та ОСОБА_33 , в період часу з 09:05 год. по 09:57 год., оглянуто та вручено громадянину ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 30 000 гривень: 30 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна, та 75 купюр номінальною вартістю по 200 гривень кожна, із відображенням у протоколі серійних номерів вказаних купюр, які було відксерокопійовано. Вказані грошові кошти вручені ОСОБА_13 для передачі їх співробітнику Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (не вказано кому конкретно, задля унеможливлення витоку інформації) для отримання фактичних даних про вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_13 за не притягнення до кримінальної відповідальності. Перед початком вручення ідентифікованих засобів  грошових коштів, було проведено особистий огляд ОСОБА_13 та його речей. До даного протоколу додано ксерокопії цих купюр; 
		-протокол зарезультатами проведеннянегласної (розшукової)дії контролю завчиненням злочинуу форміімітування йогообстановки від28.03.2017року (т.1а.с.159-160),складеного ст.о/ув ОВСГВ БКОЗГУ СБУкраїни ум.Києві таКиївській області ОСОБА_45 ,на виконаннядоручення прокурорапершого відділууправління процесуальногокерівництва укримінальних провадженняхслідчих прокуратурим.Києва ОСОБА_8 ,на підставіпостанови №17/2/1-1383твід 23.03.2017(т.2а.с.112-116)про те,що проведеноконтроль завчиненням злочинуу форміспеціального слідчогоексперименту звикористанням заздалегідьідентифікованих (помічених)грошових засобівстосовно начальника2-оговідділення СВБориспільського ВПГУ НПу Київськійобласті майораполіції ОСОБА_10 , яким зафіксовано проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_10 , за участі ОСОБА_13 ;
		-протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163), складеного ст. о/у в ОВС ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_45 , за результатами проведення 26.03.2017 року співробітниками ДОТЗ СБ України негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю стосовно ОСОБА_10 , в ході яких отримано фактичні дані про злочин та особу. Матеріали негласних слідчих (розшукових) дій надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходяться на DVD-R № 51/5887т від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178) та Micro SD № 51/6451 від 03.03.2017 року (т.1 а.с.179). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмови, у роздрукованому вигляді, що відбувалася 26.03.2017 року між заявником ОСОБА_13 , який був разом із товаришем ОСОБА_14 , та обвинуваченим, під час їхнього спілкування в салоні автомобіля марки "Lada 112", під керуванням ОСОБА_10 ;
		-протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166), складеного ст. о/у в ОВС ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_45 , за результатами проведення співробітниками ДОТЗ СБ України негласних слідчих (розшукових) дій по зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме: з номеру телефону НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_13 , згідно якого було знято інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_5 , за період часу з 25.03.2017 року по 26.03.2017 року. Матеріали негласних слідчих (розшукових) дій надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходяться на СD-R № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178). У вказаному протоколі містяться аудіозаписи та стенограми проведеного оперативного-технічного заходу по зняттю інформації з мобільного номеру НОМЕР_5 , де зафіксовані дві телефонні розмови ОСОБА_13 із обвинуваченим ОСОБА_10 ;
		-звуко- та відеозаписи розмов, зафіксовані на: СD-R № 51/5887т від 22.12.2016 року, СD-R № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178) та флеш-накопичувач Micro SD № 51/6451 від 03.03.2017 року (т.1 а.с.179)  додатки до протоколів від 31.03.2017 року та 20.04.2017 року про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових дій);
		-витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 7 о/с від 10.01.2017 року по особовому складу: "По Бориспільському відділу поліції" (т.1 а.с.171), відповідно до якого на виконання вимог наказів Національної поліції України від 25.11.2016 року № 1218 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції" і Головного управління від 19.12.2016 № 1621 "Про організаційно-штатні зміни" призначено майора поліції ОСОБА_10 заступником начальника 2-ого відділення (з розслідування злочинів середньої тяжкості) слідчого відділу, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції цього ж відділу поліції;
		-копія функціональних обов`язків співробітників слідчого відділу Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (т.1 а.с.172-177), в яких, серед іншого, закріплено по яким злочинам здійснює досудове розслідування друге відділення, а також функціональні обов`язки слідчого другого відділення;
		-постанова прокурора у кримінальному провадженні  прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.03.2017 року (т.2 а.с.113-116), якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових засобів, а саме грошових коштів у національній грошовій одиниці України  гривні (30 000 гривень), щодо особи  ОСОБА_10 , 08.05.1985 року, який є заступником начальника 2-ого відділення слідчого відділу Бориспільського ВП, має спеціальне звання  майор поліції, користується номером мобільного телефону - НОМЕР_6 , свою службову діяльність здійснює в приміщенні кабінету 3 321, що розміщений в приміщенні Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області за адресою: м. Бориспіль, вул. Сергія Камінського, 4, а також шляхом спостереження за його поведінкою та прийняттям рішень щодо вчинення злочину. Проведення даної негласної слідчої дії доручено оперативним працівникам підрозділу ГВ БКОЗ СБ України в м. Києві та Київській області, в строк 60 діб з моменту винесення постанови;
		-постанова слідчого в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_44 про залучення особи до проведення негласних слідчих (розшукових) дій та конфіденційного співробітництва від 23.03.2017 року (т.2 а.с.117-118), згідно якої залучено у кримінальному провадженні № 42017100000000355 від 22.03.2017 року до конфіденційного співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі їх письмової згоди; 
		-заява ОСОБА_13 від 22.03.2017 року (т.2 а.с.127) та заява ОСОБА_14 від 22.03.2017 року (т.2 а.с.129), зі змісту яких слідує, що останні просить залучити їх до конфіденційного співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42017100000000355 від 22.03.2017 року;
		-клопотання слідчого в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_44 , погодженого з прокурором у кримінальному провадженні  прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , від 23.03.2017 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.2 а.с.119-122), в якому слідчий просить надати йому дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : аудіо-, відео контроль особи, згідно з положеннями статті 260 КПК України; зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж (втручання в приватне спілкування), а саме: з номеру мобільного телефону НОМЕР_7 , є карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар", яка знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_10 , згідно з положеннями статей 263, 265 КПК України;
		-клопотання слідчого в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_44 , погодженого з прокурором у кримінальному провадженні  прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , від 23.03.2017 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.2 а.с.123-126), в якому слідчий просить надати йому дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : аудіо-, відео контроль особи, згідно з положеннями статті 260 КПК України; зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж (втручання в приватне спілкування), а саме: з номеру мобільного телефону НОМЕР_5 , є карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ "Лайфселл", яка знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_13 , згідно з положеннями статей 263, 265 КПК України;
		-заява ОСОБА_13 від 22.03.2017 року (т.2 а.с.128) зі змісту якої вбачається, що останній не заперечує проти проведення відносно нього негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42017100000000355 від 22.03.2017 року.
		Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту.
		За клопотанням сторони захисту, в судовому засіданні 20.03.2019 року, судом було допитано свідка захисту ОСОБА_18 , який показав, що він працює на посаді начальника 2-ого слідчого відділу СВ Бориспільського ВП ГУ НП України, а ОСОБА_10 був його заступником. Безпосереднім очевидцем подій не був, а тому обставини справи йому невідомі. ОСОБА_10 призначили на вказану посаду, у зв`язку із проведенням поліцейської реформи на базі Бориспільського ВП як "експериментальний проект", до цього він обіймав посаду оперуповноваженого, відділ яких було ліквідовано. На вказаній посаді ОСОБА_10 займався оперативним супроводженням кримінальних проваджень, зокрема, забезпечував доставку осіб, які були учасниками слідчих дій, забезпечував проведення слідчих дій, виконував його доручення та слідчих. Також в провадженні ОСОБА_10 перебували лише кримінальні провадження, розпочаті по факту події, де особа злочинця була не встановлена, по яких він займався організацією розкриттів злочинів. При прийнятті будь-яких процесуальних рішень ОСОБА_10 повідомляв керівництво, і лише після погодження міг їх прийняти. Жодні процесуальні рішення ОСОБА_25 самостійно не приймав. ОСОБА_10 відомості, по матеріалам по яких його затримали, до ЄРДР не вносив, і реєструвала їх слідча ОСОБА_16 як черговий слідчий-реєстратор. Слідчий вносить відомості до ЄРДР лише після погодження це з керівником, а потім ці матеріали передаються вказаному керівнику для визначення слідчого. Слідчого чи групу слідчих, які будуть проводити досудове розслідування визначав або він, або начальник СВ Бориспільського ВП. Йому вказані матеріали для визначення слідчого не передавилися. Тому, він не визначав ОСОБА_10 слідчим по даному кримінальному провадженні. Після затримання ОСОБА_10 , зайшовши до ЄРДР під своїм ключем, згідно інформації, що містилася у розділі "Рух справи", там були відсутні відомості про слідчого, тобто фактично слідчого не було визначено, і був зазначений лише процесуальний керівник. Також жодні процесуальні рішення по даному провадженню не приймалися. Лише 03.08.2017 року він призначив слідчим ОСОБА_46 . Раніше не можливо було визначити слідчого, бо матеріали даного кримінального провадження були передачі до прокуратури м. Києва, і перебували там. Рішення про закриття кримінального провадження приймається після проведення досудового розслідування, з підстав, визначених у КПК України, слідчим, який проводив досудове розслідування. Начальник чи його заступник може прийняти рішення про закриття кримінального провадження лише у разі, якщо він визначений як слідчий по даному кримінальному провадженню. ОСОБА_10 слідчим визначеним по даному провадженню не був, а тому жодних процесуальних рішень прийняти не зміг. Матеріали кримінального провадження передаються слідчому, який буде здійснювати досудове розслідування, разом із дорученням, через канцелярію Бориспільського ВП, за які останній розписується у відповідному журналі.
		При цьому,в ходісудового розгляду,за клопотаннямисторони захисту,яке булозадоволено,до матеріалівкримінального провадженнябуло долученота дослідженосудом:лист №10302від 21.06.2019року,за підписомзаступника начальника начальникаСВ БориспільськогоВП ГУНП Українив Київськійобласті ОСОБА_47 (т.2а.с.135),отриманого наадвокатський запитадвоката ОСОБА_12 (т.2а.с.133-134),зі змістуякого вбачається,що упровадженні СВБориспільського ВПперебувало кримінальнепровадження №12017110100000594,розпочате 19.03.2017року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.125КК України.Проведення досудовогорозслідування увказаному кримінальномупровадженні 03.08.2017року булодоручено слідчійгрупі утакому складі:слідчий СВБориспільського ВП ОСОБА_48 ,який визначенийстаршим слідчоїгрупи,до якоївходили наступніслідчі: ОСОБА_49 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_50 .Заступник начальника2-оговідділення СВБориспільського ВП ОСОБА_10 ,слідчим дляпроведення досудовогорозслідування увказаному провадженні,не визначався.Дані докази були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, що було підтверджено ними в судовому засіданні.
		Отже, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_10 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.
		Згідно зі ст.2КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.
		Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_10 інкримінується одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди. 
		Відповідно до ч. 1 ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		З огляду на вищевикладене в кримінальному провадженні за висунутим ОСОБА_10 обвинуваченням за ч. 3 ст. 368 КК України обов`язковому встановленню і доказуванню підлягають наступні обставини: 
		- обставини об`єктивної сторони цього злочину - наявність ознак в діях ОСОБА_10 , службової особи, яка займає відповідальне становище, вчинення ним дій стосовно неправомірної вигоди у такій зазначеній її формі, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, - як прохання її одержання; 
		- одержання неправомірної вигоди, що передбачає будь-який спосіб її прийняття службовою особою особисто або через посередника. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає тільки за умови, якщо службова особа одержала її за вчинення чи невчинення дій в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища;
		- обставини об`єктивної сторони цього злочину - предмету злочину, тобто неправомірної вигоди, яким за висунутим ОСОБА_10 обвинуваченням є неправомірна вигода  отримання без законних на те підстав грошових коштів у сумі 30 000 гривень.
		- обставини об`єктивної сторони цього злочину, в частині визначення злочинності діяння за нормамиКримінального кодексу України, оскільки об`єктивну сторону цього злочину становлять лише вчинені, згідно пред`явленого обвинуваченню ОСОБА_10 , не вчинені дії службової особи з використанням наданої їй влади чи службового становища. Відповідно до п. 2 ППВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво" № 5 від 26.04.2002 року, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Окрім того, дії, обумовлені неправомірною вигодою, службова особа повинна була чи могла вчинити (не вчиняти), використовуючи для цього надану їй владу чи своє службове становище. Отже, стороною обвинувачення повинно бути встановлено та доказано, що ОСОБА_10 отримав неправомірну вигоду за не вчинення дій, з використанням наданої йому влади, в межах, в межах наданих йому службових повноважень, для досягнення своєї злочинної мети;
		- наявність в діях ОСОБА_10 кваліфікуючої ознаки "поєднане з вимаганням неправомірної вигоди". 
		Так, слід зазначити, що в аспекті кримінально-правової оцінки дій, інкримінованих обвинуваченому,за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, саме факти отримання неправомірної вигоди, вчинення чи невчинення обвинуваченим певних дій та факт використання влади або службових повноважень, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, поряд з доведенням інших елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, мають складати основу обвинувачення і бути підтверджені в ході судового розгляду справи належними і достатніми доказами.
		Надаючи оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Всебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суд дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги як доказ обставин пред`явленого обвинуваченому обвинувачення, оскільки вони викликають сумнів у їх достовірності та правдивості, виходячи з таких мотивів.
		Так, свідок ОСОБА_13 під час допиту в судовому засіданні показав, що дійсно між ним, ОСОБА_14 та ОСОБА_19 , в березні 2017 року, в центрі с. Рогозів, виник конфлікт, у зв`язку з тим, що ОСОБА_19 керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Однак, свідок ОСОБА_13 категорично заперечував факт того, що в ході даного конфлікту ним наносились ОСОБА_19 будь-які тілесні ушкодження, а також те, що вони із ОСОБА_14 причетні до викрадення автомобіля останнього. 
		В той же час вказані показання свідка ОСОБА_13 суперечать показанням свідка ОСОБА_14 , наданих в ході судового розгляду, в яких останній зазначив, що в ході конфлікту, який виник між ним, ОСОБА_13 та потерпілим ( ОСОБА_19 ), він разом з ОСОБА_13 наносили пару ударів руками в область обличчя та спини потерпілого, пояснюючи йому в такий спосіб, що керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, заборонено, а також матеріалам кримінального провадження, а саме: письмовим поясненням ОСОБА_13 (т.1 а.с.130) та ОСОБА_14 (т.1 а.с.131-134), які були надані 19.03.2017 року, тобто на наступний день після події, слідчому Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 та о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_51 з яких вбачається, що і ОСОБА_13 , і ОСОБА_14 , підтвердили, що конфлікт, який виник між ними та ОСОБА_19 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_19 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, переріс у бійку, в ході якої вони наносили ОСОБА_19 удари по тілу; відомостям, що містяться у копії витягу з ЄРДР за № 12017110100000594 від 19.03.2017 року (т.1 а.с.124), внесених на підставі заяви ОСОБА_19 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 
		З цих підстав показання свідка ОСОБА_13 , в частині того, що в ході конфлікту, який виник між ним, ОСОБА_14 та ОСОБА_19 , в березні 2017 року, в центрі с. Рогозів, останній не наносив ОСОБА_19 будь-яких тілесних ушкоджень, суд вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, та оцінює критично.
		Про це також додатково свідчить і те, що як вбачається із показань як свідка ОСОБА_13 , так і свідка ОСОБА_14 , останні самостійно, за власною ініціативною, наступного дня після конфлікту, зустрілися із потерпілим ОСОБА_19 з метою владнати вищезазначений конфлікт, і владнали його, погодившись на умови, які зазначив ОСОБА_19 , а саме: компенсувавши йому 500 доларів США та передавши йому автомобіль, який належав ОСОБА_14 . Це також узгоджується із даними, що містяться у заяві ОСОБА_13 від 22.03.2017 року, адресованій заступнику начальника ГУ СБ України в м. Києві та Київській області  начальнику ГВ БКОЗ ОСОБА_52 (т.1 а.с.86-87), в якій останній зазначив, що 19.03.2017 року, після того як в нього та інших учасників сварки відібрали пояснення працівники поліції, він відразу зустрівся із ОСОБА_53 ( ОСОБА_19 ) і владнав повністю інцидент, і в нього не було будь-яких претензій.
		З огляду на вищевикладене, судом беззаперечно встановлено, що 18.03.2017 року близько 23:45 хв. в с. Рогозів відбувся конфлікт між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з одного боку, та ОСОБА_19 з іншого боку, який переріс у бійку, в ході якої останніми ОСОБА_19 були спричинені тілесні ушкодження, у зв`язку з чим ОСОБА_19 викликав на місце події працівників Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. В подальшому вказаний конфлікт було врегульовано шляхом відшкодування ОСОБА_13 та ОСОБА_14 завданої ОСОБА_19 шкоду, у зв`язку з чим в останнього не було будь-яких претензій.
		В той же час, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в частині того, що під час, надання ними пояснень працівникам поліції з приводу обставин конфлікту, який виник між ними та ОСОБА_19 , вони себе обмовили, взявши всю вину на себе, хоча будь-яких протиправних дій по відношенню до ОСОБА_19 не вчиняли, перебуваючи під психологічним тиском працівників поліції, яке відображалось у вигляді їх залякування та погроз в їх адресу щодо їх затримання, взяття під варту, поміщення до СІЗО строком на 2 місяці, та притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки такі твердження свідків є абстрактними, позбавленими несучої навантаження інформації, хто саме, де, за яких обставин, і в який конкретно спосіб домагався і врешті домігся від них необхідних пояснень, в цих посиланнях прослідковується намагання свідками надати загального, всеохоплюючого характеру і шляхом компрометації працівників поліції подати події у вигідній собі інтерпретації. При цьому такі показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
		Як вбачається з копії письмових пояснень ОСОБА_13 (т.1 а.с.130) та ОСОБА_14 (а.с.131-132), наданих працівникам поліції 19.03.2017 року, останні підписані ними особисто і в них зазначено, що з їх слів записано вірно. Це в свою чергу вказує на те, що після ознайомлення зі змістом своїх пояснень, останні підписали їх, чим вони підтвердили правильність, правдивість, повноту та послідовність відомостей, викладених у вказаних письмових поясненнях, після надання їх працівникам поліції, без будь-яких зауважень та заперечень з приводу неправомірних дій працівників поліції по відношенню до них. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що після надання пояснень працівникам поліції, які були записані з їх слів, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ознайомившись із ними, підписали їх без будь-яких зауважень щодо дій працівників правоохоронних органів по відношенню до них, з приводу здійснення на них психологічного тиску не зазначили, а навпаки посвідчили, викладені у письмових поясненнях відомості, своїми підписами. Крім того, як вбачається із копії письмових пояснень ОСОБА_14 , останній навіть власноруч написав доповнення, в яких зазначив, що повністю визнає вину у скоєному по відношення до ОСОБА_19 , щиро кається, та зобов`язується повністю відшкодувати завданому йому шкоду.
		При цьому,дані відомості, що викладені у письмових поясненнях ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відібраних 19.03.2017 року, повністю узгоджуються з показаннями, наданими під час допиту в судовому засіданні, свідком ОСОБА_17 , який виїжджав на місце події у складі СОГ, за викликом, що надійшов від ОСОБА_19 , який вказав, що в нього виник конфлікт із місцевими мешканцями, останній повідомив їх прізвища: ОСОБА_13 , а іншого він вже не пам`ятає, враховуючи, що пройшов значний проміжок часу, і в ході відібрання пояснень у ОСОБА_13 , останній повністю підтвердив обставини вказаного конфлікту, вказавши серед іншого, що наносив ОСОБА_19 тілесні ушкодження, що свідчить про те, що відомості в письмових поясненнях є достовірними та такими, що відповідають дійсності.
		Крім того, детально вивчивши зміст вказаних письмових пояснень, вбачається, що як і ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 в них послідовно та детально розповідали про обставини конфлікту, що стався між ними та ОСОБА_19 18.03.2017 року близько 23:45 год. в центрі селі Рогозів Бориспільського району, поряд із баром, де вони проводили своє дозвілля. При цьому у вказаних поясненнях останні досить детально, поетапно розповіли про час, місце, обставини за яких стався конфлікт: дії як ОСОБА_19 , через які між ними виник конфлікт (керування останнім автомобілем в стані алкогольного сп`яніння), так і про їхні дії (фізичного та психологічного характеру), які були вчинені ними по відношенню до ОСОБА_54 , з метою припинити таку його поведінку, механізм та спосіб нанесення ними ударів ОСОБА_19 , а також про інші суттєві обставини конфліктної ситуації. Таким чином, як ОСОБА_13 ,, так і ОСОБА_14 , надали достатній об`єм інформації, яка співпала щодо хронології події, послідовності дій та відповідної деталізації конфліктної ситуації, яка виникла між ними та ОСОБА_19 , що в свою чергу лише додатково вказує про те, що відомості, зафіксовані у їх письмових поясненнях, відібраних на місці події, є такими, що відповідають дійсності.
		При цьому, суд звертає увагу, що ні свідок ОСОБА_13 (який в ході його допиту, ще і показав суду, що має знайомих працівників поліції через свого дядька, саме через яких він і звернувся до працівників СБУ з приводу протиправних дій, вчинених з боку ОСОБА_10 по відношенню до нього), ні свідок ОСОБА_14 жодних скарг та звернень з приводу застосування до них психологічного тиску з боку працівників поліції під час відібрання в них пояснень з приводу конфлікту, що стався між ними та ОСОБА_19 , ні під час досудового розслідування, а ні під час судового розгляду не подавали. Так, про вказані факти свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було заявлено безпосередньо лише в судовому засіданні під час їх допиту.
		Таким чином, досліджуючи вищевказані докази, суд приходить до висновку, що під час відібрання пояснень у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 19.03.2017 року працівниками поліції, на місці події, з приводу конфліктної ситуації, яка виникла між ними та ОСОБА_19 , було здійснено працівниками поліції з дотриманням вимог процесуального законодавства, будь-який тиск на ОСОБА_13 та ОСОБА_14 працівниками Бориспільського ВП, які входили до СОГ, що приїхали на місце події за викликом ОСОБА_19 , якій надійшов у телефонному режимі, що підтверджується копією витягу з інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС України за № 12444410 від 19.03.2017 року щодо надходження на спеціальну лінію 102 повідомлення про конфлікт з громадянином ОСОБА_13 , зареєстрованого в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інфоримаційний портал НП України" (журналі єдиного обліку) Бориспільського ВП за № 5862 (т.1 а.с.125 на звороті), не здійснювалися, жодна упередженість з боку правоохоронних органів у цій справі відсутня. 
		З цих підстав показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в частині того, що під час відібрання в них пояснень, працівники Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, 19.03.2017 року, з приводу обставин конфлікту, який виник між ними та ОСОБА_19 , здійснювали на них психологічний тиск, змусили їх повідомити, що саме вони завдали ОСОБА_19 тілесні ушкодження, та взяти всю вину на себе, хоча вони цього не вчиняли, суд вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.
		В той же час, така спільна зміна своїх первісних, пояснень, які були надані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , працівникам поліції 19.03.2017 року, на місці події, відразу, з приводу обставин конфлікту, який виник між ними та ОСОБА_19 , які були аналогічними, повністю відповідали один одному, як із боку свідка ОСОБА_13 , так із боку свідка ОСОБА_14 , вказує на те, що останні повідомляють суду не всі обставини даної справи, а лише ті, які вважають за потрібне, тобто свідчить про їх намагання подати події у вигідній для себе інтерпретації, а саме, щоб вони узгоджувалися із обставинами, викладеними у обвинувальному акті.
		Крім того, ні свідок ОСОБА_13 , ні свідок ОСОБА_14 під час допиту їх в якості свідків навіть не змогли пояснити, у зв`язку з чим, вони самостійно звернулися до ОСОБА_19 з метою вирішення конфлікту, який між ними виник, погодилися на його умови, щодо його вирішення, а саме: передати йому 500 доларів США та інший автомобіль (який належав ОСОБА_14 ), виконавши повністю ці умови, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , якщо вони відносно нього будь-яких протиправних дій не вчиняли, тілесних ушкоджень не наносили, та взагалі будь-якої шкоди ні його здоров`ю, ні його майну не завдавали. Тобто свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 передали ОСОБА_19 500 доларів США та інший автомобіль, що належав ОСОБА_14 , не вчиняючи будь-яких протиправних дій по відношенню до останнього. 
		Таким чином, є очевидно нелогічним та явно абсурдним, щоб особи, які в ході конфлікту, який виник між ними та ОСОБА_19 , не вчиняючи жодних протиправних дій по відношенню до ОСОБА_19 , внаслідок яких могла бути заподіяна шкода, не завдавши будь-якої шкоди ні здоров`ю, ні майну ОСОБА_19 , просто так погоджуються на висунуті ОСОБА_19 умови, щодо передачі йому 500 доларів США та іншого автомобіля, і більш того виконують дані умови. Ці обставини в сукупності, в свою чергу обґрунтовано ставлять під сумнів правдивість показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
		Отже, викладені протиріччя та суперечності у показаннях свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які не усунуті стороною обвинувачення, викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності, а тому суд їх оцінює критично, і не може покласти їх в основу вироку за відсутності достатньої сукупності інших належних та допустимих доказів.
		Крім того, при оцінці показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суд звертає увагу на відомості, які останні повідомили з приводу кримінального провадження за заявою ОСОБА_19 , а саме, що їм навіть не було відомо: чи перебувало в провадженні Бориспільського ВП кримінальне провадження за заявою ОСОБА_19 ; чи вносилися відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_19 ; чи розпочалося досудове розслідування даного провадження; чи писав заяву ОСОБА_19 про відмову від своєї заяви, та матеріалів кримінального провадження вони взагалі не бачили, і навіть не просили їм їх показати та ознайомити з ними. Також останні підтвердили, що підозри по даному кримінальному провадженню їм не пред`являли. 
		Також, слід зазначити, що ні свідок ОСОБА_13 , ні свідок ОСОБА_14 не змогли пояснити, в якості оплати за які конкретно дії ОСОБА_10 просив надати йому 1500 доларів США, зазначаючи, що ОСОБА_10 нічого їм не повідомляв, лише зазначив, що за закриття кримінального провадження та не притягнення їх до кримінальної відповідальності, необхідно передати йому таку суму коштів, однак як саме він це зробить останній їм не пояснював. Тобто свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 навіть не бачачи матеріалів кримінального провадження, не знаючи чи воно взагалі знаходиться у провадженні Бориспільського ВП, не запитували нічого з цього приводу у ОСОБА_10 , а також не цікавилися яким чином ОСОБА_10 закриє кримінальне провадження, і за що саме вони повинні віддати йому 1500 доларів США. Це в свою чергу лише додатково ставить під сумнів правдивість показань даних свідків.
		Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому суд не надає будь-якої оцінки та не приймає до уваги, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в частині того, що ОСОБА_19 звинуватив їх в угоні його автомобіля, оскільки згадана обставина не є предметом доказування у даному кримінальному провадженні.
		Також, як вбачається із показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , останні, надаючи свої показання зазначив, що із ОСОБА_10 вони зустрічалися 3 рази. Так, перший раз 20.03.2017 року, коли приїхали разом із ОСОБА_19 до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, щоб останній написав заяву, що не має до них ніяких претензій. Після того, як ОСОБА_19 пішов до приміщення Бориспільського ВП, вони залишились чекати його на вулиці поряд, і коли останній вийшов з приміщення райвідділу, то повідомив їм, що написав заяву про відсутність в нього до них претензій. Потім і свідок ОСОБА_13 , і свідок ОСОБА_14 показали, що їх викликали до одного із кабінетів Бориспільського ВП, номер якого вони не пам`ятали, однак зазначили, що кабінет знаходився на першому, чи другому поверсі, де вони побачили на дверях табличку із написом: "Заступник 2-ого відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 . При цьому свідки однозначно стверджували, що до кабінету їх викликав не особисто ОСОБА_10 , а хтось інший. Зайшовши до вказаного кабінету, ОСОБА_10 почав вимагати з них грошові кошти у розмірі 1500 доларів США за закриття кримінального провадження та не притягнення до кримінальної відповідальності, зазначаючи, що в іншому випадку їм загрожує покарання за трьома статтями КК України у вигляді 7 років позбавлення волі.
		Наступна зустріч ОСОБА_13 та ОСОБА_14 із ОСОБА_10 , відповідно до показань даних свідків, відбулася через пару днів, ініціатором вказаної зустрічі був ОСОБА_13 , який на той момент вже звернувся до СБУ із заявою про злочин щодо вимагання в нього хабара, із метою записати їх розмову на диктофон. Під час вказаної зустрічі, в ході їх розмови ОСОБА_10 знову вимагав з них грошові кошти у розмірі 1500 доларів США за закриття кримінального провадження, однак після того як вони повідомили, що в них немає такої суми коштів, ОСОБА_10 зробив їм так би мовити "знижку", зазначивши, що вони повинні йому передати чи 1200, чи 1300 доларів США, встановивши крайній строк, передачі цих коштів. Вказану розмову ОСОБА_13 записав на диктофон, що знаходився в його мобільному телефону, яку в подальшому, передав працівників СБУ, попередньо переписавши її на флеш-накопичувач.
		Третя зустріч відбулася того дня, коли ОСОБА_25 був затриманий працівниками СБУ. Перед другою та третьою зустріччю, ОСОБА_13 про них попередньо домовлявся із ОСОБА_10 у телефонному режимі, телефонуючи йому самостійно. 
		В той же час, обвинувачений ОСОБА_10 , не визнаючи вини за пред`явленим обвинуваченням, заперечував наявність самого факту здійснення ним будь-яких дій направлених на вимагання і отримання від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 неправомірної вигоди за обставин викладених в обвинувальному акті, посилаючись на те, що 20.03.2017 року він дійсно зустрічався із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які самостійно до нього звернулися, назвавши його на ім`я та по батькові, поза межами приміщення Бориспільського ВП, в обідню перерву, за порадою чергового Бориспільського ВП, з метою, щоб дізнатися відомості з приводу матеріалів через які вони приїхали до райвідділу, оскільки вони можуть перебувати в нього на виконанні. Однак, на той момент, він навіть не мав уявлення, що це за матеріали. Їхнє спілкування відбувалося на вулиці, а не в приміщенні Бориспільського ВП, ніяких прохань отримання неправомірної вигоди ОСОБА_13 та ОСОБА_14 він не висловлював, як і ніколи не зазначав, що у випадку ненадання неправомірної вигоди останні будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки матеріали по вказаних особах в його провадженні не перебували. Наступна їх зустріч вже відбулася в той день, коли його було затримано працівниками СБУ. Жодних інших зустрічей між ними більше не було.
		Обвинувачений ОСОБА_10 на доводи про свою невинуватість заперечував про наявність в реальності зустрічей з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 20.03.2017 року, зокрема в його службовому кабінеті № 321 в приміщенні Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, так само як і наявність в реальності зустрічі 21.03.2017 року з вказаними особами, поряд із приміщенням Бориспільського ВП, за обставин викладених в сформульованому і висунутому йому обвинуваченні і які прокурор вважав встановленими, посилаючись на те, що існування таких обставин є тільки припущеннями, які не підтверджені стороною обвинувачення належними і допустимими доказами, можливо отримані зі слів заявника ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_14 .
		Проте перевірити під час судового розгляду показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо наявності, з їх слів, самого факту їхніх зустрічей з ОСОБА_10 20.03.2017 року в його службовому кабінеті, стороні захисту, як і суду можливості забезпечено не було, оскільки стороною обвинувачення будь-яких належних і допустимих доказів в підтвердження існування зазначених обставин, для дослідження і оцінки взагалі, суду не було надано.
		В той же час, в матеріалах кримінального провадження, навпаки наявні докази, які підтверджують те, що ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_14 20.03.2017 року до приміщення Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області взагалі не заходили. Так, як вбачається із даних, зафіксованих, у копії журналу обліку відвідувачів та запрошених до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (т.1 а.с.116-118), відомості про реєстрацію осіб в якості відвідувачів чи запрошених до Бориспільського ВП за прізвищем ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в період з 19.03.2017 р. по 21.03.2017 року, відсутні. Це в свою чергу однозначно підтверджує те, що ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_14 до приміщення Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області 20.03.2017 року не з`являлися, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства, у журналі обліку відвідувачів та запрошених до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, в обов`язковому порядку фіксуються відомості про кожного відвідувача, який заходив до приміщення Бориспільського ВП. Тобто ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_14 20.03.2017 року до службового кабінету № 321, що знаходиться в приміщенні Бориспільського ВП, не могли заходити, оскільки в приміщенні Бориспільського ВП, в цей день, не перебували. Про це також, додатково свідчить і той факт, що ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_14 не змогли назвати номер кабінету та навіть поверх, на якому він знаходиться, зазначаючи перший чи другий поверх, що не відповідає дійсності, оскільки вказаний кабінет, відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_10 , знаходиться на третьому поверсі, що не заперечувалося стороною обвинувачення.
		При перевірці зазначених обставин у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 щодо зустрічі, яка відбулася між ним, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , 21.03.2017 року, в ході якої ОСОБА_10 , зробив останнім так звану "знижку" в 300 доларів США, то слід зазначити, що будь-яких належних і допустимих доказів в підтвердження існування взагалі таких обставин, які прокурор вважав встановленими, щодо факту такої зустрічі при обставинах зазначених в обвинувальному акті, - стороною обвинувачення під час судового розгляду також надано не було.
		В той же час, свідок ОСОБА_13 , допитаний під час судового розгляду, окрім іншого показав, що зустріч, яка відбулася між ним, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_10 , нібито зробив їм "знижку", у зв`язку з тим, що в них не було необхідної суми коштів, в розмірі 200 чи 300 доларів США, він записував на диктофон, що знаходився на його мобільному телефоні, тим самим зафіксувавши факт вимагання з них ОСОБА_10 неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження, яку в подальшому він переписав на флеш-накопичувач та особисто передав працівникам СБУ, з якими він на той момент співпрацював. Однак, сторона обвинувачення надати докази в підтвердження обставин вказаної зустрічі між ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , і фіксування факту та змісту розмови між ними, не змогла, за відсутності такого запису. Тому судом остаточно втрачена можливість перевірити факт наявності в реальності зустрічі ОСОБА_10 із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 21.03.2017 року та зміст їх розмови, як про це зазначено в пред`явленому обвинуваченні. При цьому сторона обвинувачення будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу відсутності даного доказу, суду не надала. Виходячи із положень, закріплених у ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться на його користь.
		Таким чином,при перевірцізазначених обставину кримінальномупровадженні заобвинуваченням ОСОБА_10 будь-якихналежних ідопустимих доказівв підтвердженняіснування взагалітаких обставин,які прокурорвважав встановленими,щодо фактузустрічей 20.03.2017року ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з ОСОБА_10 при обставинахі замісцем йогороботи вслужбовому кабінеті№ 321в приміщенніБориспільського ВПГУ НПв Київськійобласті,розташованого повул.С.Камінського,4в м.Бориспіль Київськоїобласті,та 21.03.2017року порядіз приміщеннямБориспільського ВП,зміст їхніхрозмов привказаних зустрічах,за обставинвказаних упред`явленомуобвинуваченні,-стороною обвинуваченняпід чассудового розглядунадано небуло. Тому такі твердження сторони обвинувачення є безпідставними та не ґрунтуються на допустимих та належних доказах.
		Отже, аналізуючи вищезазначені показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вцілому, суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає їх не логічними, не послідовними, не щирими, тобто такими, що не відповідають дійсності. Це в свою чергу свідчить про їх недостовірність та недопустимість, як доказу. Тому, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як доказ наявності обставин вимагання та одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США, суд оцінює критично, та вони не можуть бути використані як докази винуватості у пред`явленому ОСОБА_10 обвинуваченні.
		В той же час, слід зазначити, що ОСОБА_10 під час судового розгляду не заперечував факт того, що він дійсно спілкувався із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 20.03.2017 року, які самостійно до нього звернулися, повідомивши при цьому, що декілька днів назад між ними та місцевим мешканцем виникла конфліктна ситуація, в ході якої потерпілому було завдано тілесні ушкодження та пошкоджено автомобіль, у зв`язку з чим останній викликав працівників поліції, які зафіксували це, відібрали пояснення. Наступного дня, вони примирились із потерпілим, і в останнього не було будь-яких претензій. На їх неодноразові запитання, що треба зробити, щоб по цій справі все було добре, без наслідків для них і який спосіб це можна вирішити, він повідомив, що все робиться у рамках кримінального процесуального законодавства, і якщо у потерпілого не має до них претензій, то останньому необхідно звернутися до Бориспільського ВП із зустрічною заявою до канцелярії, для її реєстрації, і в подальшому уповноважена на це особа, в провадженні якої знаходяться дані матеріали, розгляне вказану заяву і прийме відповідне процесуальне рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема і про закриття матеріалів перевірки. Вони були зацікавлені у вирішення даної справи якнайшвидше, щоб не дізналися за місцем їх роботи, і цим вони мотивували своє прохання, щоб він особисто з`їздив до потерпілого, і відібрав у нього відповідну заяву. В той же час, вони повідомили, що потерпілий напише відповідну заяву, у разі відшкодування ними, завданої йому шкоди. В ході даної розмови, вони домовилися, що у разі неможливості та їх зайнятості, він зможе відповідну заяву потерпілого передати до канцелярії Бориспільського ВП, для її реєстрації і подальшого передання відповідній особі, для її розгляду, оскільки в цьому не було нічого незаконного, і він не приймав будь-яких процесуальних рішень. В той же час, дані твердження обвинуваченого ОСОБА_10 стороною обвинувачення залишились не спростовані. 
		Також, як вбачається із показань свідка ОСОБА_13 , останній, надаючи показання зазначив, що із заявою про вчинення злочину, він звернувся відразу після першої зустрічі із ОСОБА_10 , яка відбулася 20.03.2017 року, в ході якої останній вимагав в нього із ОСОБА_14 1500 доларів США за закриття кримінального провадження та не притягнення їх до кримінальної відповідальності, оскільки йому здалося, що відносно нього вчиняються неправомірні дії з боку працівника поліції. Всі подальші зустрічі між ним та ОСОБА_10 вже відбувалися після того, як він звернувся із заявою до СБУ.
		Згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_10 , наступна зустріч, після 20.03.2017 року, між ОСОБА_10 із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відбулася 21.03.2017 року близько 18:00 год. біля будівлі приміщення Бориспільського ВП, в ході якої ОСОБА_10 зробив "знижку" в розмірі 300 доларів США, та зазначив, що йому необхідно надати 1200 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. У відповідності до показань свідка ОСОБА_13 , наданих в ході його допиту, факт даної зустріч із ОСОБА_10 та зміст їхньої розмови було записано ним на диктофон, відповідно до порад, наданих йому працівниками СБУ, з якими він на той момент вже співпрацював, оскільки вже звернувся із заявою про вчинення злочину.
		В той же час, при детальному дослідженню змісту заяви ОСОБА_13 (т.1 а.с.86-87) із дати, яка там міститься, вбачається, що ОСОБА_13 звернувся із даною заявою до ГУ СБ України в м. Києві та Київській області 22.03.2017 року. При цьому зі змісту даної заяви слідує, що ОСОБА_13 в ній повідомляє про обставини зустрічі, яка відбулася між ним та ОСОБА_10 , в ході якої останній так би мовити зробив "знижку" в 300 доларів США та вимагав вже неправомірну вигоду в розмірі 1200 доларів США. Це в свою чергу свідчить про те, що або що вказана заява містить недостовірні відомості, або що вищезазначені показання свідка ОСОБА_13 є неправдивими, оскільки виходячи із його показань, вказану зустріч ОСОБА_13 ініціював самостійно, за порадою працівників СБУ, і на момент даної зустрічі із ОСОБА_10 він вже звернувся із заявою до працівникам СБУ, що прямо суперечать відомостям, викладеним у його заяві, в якій він вже зазначає про зустріч, яка відповідно до показань свідка ОСОБА_13 ще не відбулася між ним та ОСОБА_10 .
		Таким чином, вказана суперечність у змісті заяви матеріалам кримінального провадження, зокрема і показанням свідка ОСОБА_13 , лише додатково свідчити або про неправдивість показань його показань, або про неправдивість змісту заяву дійсності.
		Крім того, відповідно до п.2.6 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої Наказ Центральногоуправління Службибезпеки України16.11.2012№ 515,усні заяви,що надходятьзасобами телефонногозв`язку,приймаються співробітникамипідрозділів чергування(далі-оперативний черговий).  Під час приймання заяви засобами телефонного зв`язку заявнику пропонується особисто прибути до ЦУ або регіонального органу СБУ для подання письмової заяви.
		Як показав свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні, він особисто звернувся до працівників СБУ із усною заявою про злочин, спочатку повідомивши в телефонному режимі, і під час вказаної розмови його запросили приїхати наступного дня до приміщення СБУ. Приїхавши до приміщення СБУ він спочатку розповів в усній формі працівнику СБУ про вчинення злочину, а потім він вже власноруч написав заяву про вчинення злочину.
		В той же час, суд звертає увагу, що дана заява виготовлена друкованим способом, а не власноруч написана ОСОБА_13 , як він про це показав. При цьому свідок ОСОБА_13 , надаючи свої вільні показання зазначив, що заяву про злочин він писав саме власноруч, однак її зміст не пам`ятає, оскільки йому її диктував працівник СБУ. В той же час після ознайомлення в судовому засіданні зі змістом заяви, ОСОБА_13 змінив свої показання, зазначивши, що вказану заяву друкував працівник СБУ від його імені і з його слів, а він її лише підписав. Однак, суд не приймає до уваги показання ОСОБА_13 , в частині того, що він особисто диктував зміст заяви, оскільки спочатку він її зміст взагалі не пам`ятав, при цьому зазначивши, що писав її власноруч, не зважаючи на те, що заява виконана друкованим способом, про що останній повідомив лише після того як ознайомився із вказаною заявою в судовому засіданні. Крім того, як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, зміст даної заяви ОСОБА_13 суперечить його показанням, наданими в ході його допиту, в якості свідка, що в свою чергу лише додатково свідчить про те, що вказана заява не була на друкована зі слів ОСОБА_13 , на її зміст було виготовлено працівником СБУ самостійно, та надано її на підпис громадянину ОСОБА_13 . Про це також свідчить той факт, що у своїх вільних показаннях свідок ОСОБА_13 як раз показав, що зміст заяви йому диктував працівник СБУ.
		Також, як встановлено в ході судового розгляду, свідок ОСОБА_13 звернувся до СБУ із усною заявою про злочин у телефонному режимі, на пропозицію прибути особисто до приміщення СБУ для подачі письмової заяви він прибув, однак за результатами звернення працівниками СБУ його заява не була написана ним власноручно, а працівник СБУ самостійно виклали її зміст у друкованій формі, надавши її на підпис ОСОБА_13 .
		Це в свою чергу беззаперечно свідчить про те, що заява громадянина ОСОБА_13 в установленому, вищезазначеною Інструкцією, порядку зареєстрована не була, та ці вимоги Інструкції повністю проігноровані працівниками СБУ, що є неприпустимим, чим фактично було обмежено використання даного документу як допустимого доказу.
		Отже, з огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що вищезазначені вимого Інструкції повністю проігноровані, що ставить під сумнів добросовісність дій працівників СБУ і може свідчити про елементи можливої провокації злочину.
		Така суперечність та неузгодженість інформації, відображеної у змісті заяви ОСОБА_13 , з послідуючими показаннями свідка ОСОБА_13 та матеріалами кримінального провадження, є суттєвою, оскільки як стверджує ОСОБА_13 він звернувся із заявою про злочин після першої зустрічі із ОСОБА_10 в ході якої він вимагав у них із ОСОБА_14 1500 доларів США, разом з тим у змісті заяви йдеться мова вже про три зустрічі, що взагалі ставить під сумніви правдивість змісту заяву, дати її подачі та реєстрації.
		Крім того, під час допиту в якості свідка, в ході судового розгляду ОСОБА_13 не зміг детально розповісти про обставини його звернення із вищезазначеною заявою про вчинення злочину, зокрема, хто саме із працівників СБУ в нього приймав, чи слідчий, чи черговий, чи оперуповноважений, оскільки відповідно до показань ОСОБА_13 спочатку він розповів про злочин одній особі, потім він пішов до іншої особи, на ім`я ОСОБА_24 , який вже друкував заяву, не зважаючи на те, що вищезазначеною Інструкцією у п.2.1 чітко визначено коло суб`єктів уповноважених приймати в органах СБУ заяви та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; хто саме друкував вказану заяву, яка була виготовлена від його імені, оскільки як встановлено в ході судового розгляду, про що зазначено вище у мотивувальній частині вироку, ОСОБА_13 особисто текст даної заяви не готував і не диктував, оскільки її зміст він взагалі не пам`ятав, а лише зазначив, що він її підписав, однак при цьому не зміг також підтвердити факт того, що зміст вказаної заяви чітко відповідав інформації повідомленим ним, зазначивши, що мабуть так, оскільки вона писалась з його слів і він її підписав. Однак, як встановлено в ході судового розгляду зміст вказаної заяви суперечить показанням свідка ОСОБА_13 , що однозначно свідчить про те, що вона не писалася з його слів.
		Ці обставини в сукупності, на думку суду, обґрунтовано ставлять під сумнів достовірність та неупередженість у написанні заяви ОСОБА_13 , а тому всі сумніви тлумачиться судом на користь обвинуваченого.
		Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_13 щодо притягнення до кримінальної відповідальності заступника начальника 2-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 , який вимагав від нього та ОСОБА_14 неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США за закриття кримінального провадження та не притягнення до кримінальної відповідальності, зареєстрована з порушенням вимог чинного законодавства України, тобто отримана не в порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, та несе наявну інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки вона суперечать показання ОСОБА_13 , наданим в ході його допиту в якості свідка, та показанням свідка ОСОБА_14 , який показав, що ОСОБА_13 звернувся із заявою про злочин відразу після першої зустрічі із ОСОБА_10 , а також матеріалам кримінального провадження, з її змісту неможливо встановити за вчинення, яких саме дій ОСОБА_10 у нього та ОСОБА_14 вимагав неправомірну винагороду, зокрема: за закриття якого кримінального провадження, у який спосіб, за не притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення якого саме злочину чи злочинів, оскільки фактично, надана інформація в заяві ОСОБА_13 носить загальний характер, без будь-якої конкретизації щодо вимагання у ОСОБА_13 неправомірної вигоди, у ній зазначено лише припущення заявника, а тому виходячи із положень, закріплених у ч.1ст. 86 КПК України, вказаний доказ визнається судом недопустимим.
		При цьому, суд звертає увагу, що сам факт вимагання неправомірної вигоди ґрунтується лише на підставі заяви від імені ОСОБА_13 , зміст якої піддається сумніву в її достовірності та правдивості, оскільки іншими доказами не підтверджений, так як матеріали кримінального провадження, окрім даної письмової заяви ОСОБА_13 , не містять жодного конкретного та об`єктивного доказу, який би свідчив, що заступник начальника 2-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 вимагав неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності та за закриття кримінального провадження. 
		В судовому засіданні прокурором не були доведені дані, які б свідчили, що на момент складання та звернення із клопотанням про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді та винесення постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у кримінальному провадженні № 42017100000000355, тобто станом на 23.03.2017 року, ОСОБА_10 здійснював готування до вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за не притягнення до кримінальної відповідальності та за закриття кримінального провадження, і що в його, прокурора, розпорядженні були наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.
		Таким чином, на момент ініціювання прокурором негласних слідчих (розшукових) дій, органом досудового розслідування належним чином не були перевірені факти, викладені у заяві ОСОБА_13 , яка, як встановлено в ході судового розгляду, містить інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки суперечить показанням свідка ОСОБА_13 та матеріалам кримінального провадження та вона не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з показань як свідка ОСОБА_13 (заявника), так із показань свідка ОСОБА_14 , неможливо встановити усі обставини, що визначені у ст.91КПК України та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки їх показання є неточними, некоректними, нелогічними, містять суттєві протиріччя як між собою, так із матеріалами кримінального провадження, що викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності, та має трактуватися на користь обвинуваченого, а тому суд оцінює їх критично та не приймає до уваги.
		Оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, з урахуванням доводів сторони захисту про їх недопустимість, суд дійшов таких висновків.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
		Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. 
		Згідно вимог ст.89КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
		З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.
		Так, частиною 1 ст. 86 КПК передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
		Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. 
		Також в основу обвинувачення ОСОБА_10 , покладено протокол огляду місця події від 26.03.2017 (т.1 а.с.88-90),який бувпроведений записьмової згодиначальника БориспільськогоВН ГУНП вКиївській області ОСОБА_22 (т.1а.с.91)та вході якогобув оглянутийслужбовий автомобіль марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , під час огляду якого, в бардачку, вилучено грошові кошти в сумі 30 000 грн., які використовувалися при проведенні контролю за вчиненням злочину.
		Так, детально дослідивши зміст даного протоколу огляду місця події від 26.03.2017 року (т.1 а.с.88-90), з огляду на його допустимість, судом беззаперечно встановлений той факт, що слідча (розшукова) дія  огляд місця події, була проведена слідчим в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_37 , з грубим порушенням вимог КПК України, виходячи із наступного.
		За змістом статей 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
		При цьому, згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Частиною 3 ст. 233 КПК України визначено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
		Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 26.03.2017 року, проведеного слідчим в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_37 , в період часу з 12:22 год. по 12:37 год. 26.03.2017 року, було проведено огляд службового автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , під час якого, в бардачку виявлено та вилучено грошові кошти: номіналом по 500 гривень, у кількості 30 штук, та номіналом по 200 гривень, у кількості 75 штук, кожна, із зазначенням їх серії та номеру, а також мобільний телефон марки "Iphone 4" з сім-картою "Лайф", та мобільний телефон марки "Lenovo" IMEI: НОМЕР_2 , з сім-картами оператора "МТС" та "Djuice". На цьому слідча дія завершена. Зазначену слідчу дію, було процесуально оформлено відповідним протоколом як огляд місця події.
		Таким чином,зі зміступротоколу оглядумісця подіїслідує,що об`єктомогляду фактичнобув транспортнийзасіб -службовий автомобільмарки "Lada",д.н.з. НОМЕР_1 ,який перебувавна ділянцімісцевості заадресою: м.Бориспіль,вул.С.Камінського,4,а неділянка місцевості. Це також повністю підтверджується показаннями свідка ОСОБА_15 , в яких останній зазначив, що був залучений як понятий при проведенні обшуку автомобіля.
		З урахуванням наведеного, провівши аналіз вищезазначених доказів в їх сукупності, судом беззаперечно встановлено, що слідчий СВ в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_43 в період часу з 12:22 год. по 12:37 год. 26.03.2017 року фактично провів обшук (огляд) автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , у ході огляду місця події, а не огляд місця події, який в подальшому було оформлено протоколом огляду місця події, проникнувши до автомобіля та вилучивши грошові кошти та інші речі, зокрема особисті речі ОСОБА_10 .
		Слід зазначити, що Верховний Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку чи огляду, зокрема іншого володіння особи, під виглядом огляду місця події, зокрема у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 740/5066/15-к), від 26 лютого 2019 року (справа № 266/4000/14-к), від 19 березня 2019 року (справа № 380/157/14-к), від 22.05.2019 року (640/2449/16-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст. 233, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 237 КПК.
		Прокурором не надано доказів на підтвердження законності проникнення до автомобілю марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , не надано ані ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення огляду чи обшуку, ані доказів легалізації проведеного огляду ухвалою слідчого судді, ані доказів надання дозволу користувача майна провести огляд в його службовому автомобілі, згідно ст. 233-237 КПК України.
		При цьому посилання прокурора на те, що огляд автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , у ході якого було вилучено грошові кошти, проведено на підставі письмової згоди начальника Бориспільського ВН ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 (т.1 а.с.91), не спростовують висновки суду щодо несанкціонованого проникнення органами досудового розслідування до автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , який на той момент перебував у користуванні ОСОБА_10 .
		При цьому, як встановлено судом, в подальшому, всупереч наведеним вище вимогам кримінального процесуального закону, після здійсненого 26 березня 2017 року працівниками правоохоронного органу огляду автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , під час якого було вилучено грошові кошти, ні прокурор, ні слідчий не звернулися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, чим порушили вимоги ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 237 КПК.
		В той же час, наявна в матеріалах справи письмова заява начальника Бориспільського ВН ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 (т.1 а.с.91), який надав дозвіл на проведення огляду автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , і не могла бути законною підставою для проведення такого огляду, оскільки ОСОБА_22 не являється власником зазначеного автомобіля, оскільки вказаний автомобіль знаходиться на балансі ГУ НП в Київській області та закріплений за Бориспільським ВП службою СКР, що не заперечується стороною обвинувачення. Таким чином, вказана письмова згода отримана не від власника чи володільця службового автомобіля, а від керівника підрозділу в якому він використовується.
		З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги вищезазначену письмову згоду начальника Бориспільського ВН ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 (т.1 а.с.91) на огляд автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , як підставу для проникнення до володіння особи без ухвали слідчого судді. 
		При цьому, як зазначав Касаційний кримінальний суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173км18), для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду житла чи іншого володіння особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмової згоди.
		При цьому, як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 26.03.2017 року, під час проведення даної слідчої дії начальник Бориспільського ВН ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 безпосередньо присутнім не був. В той же час, при детальномудослідженню змісту, слідує, що вона складена начальником Бориспільського ВН ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 з порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки містить не всі реквізити, а саме відсутня дата її складання, що є неприпустимим. Тому зі змісту вказаної заяви неможливо встановити дати її складання, а тому суд не приймає її до уваги.
		З огляду на вищевикладене, із наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, суд позбавлений можливості встановити коли саме начальник Бориспільського ВН ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 надав дану згоду на проведення огляду автомобіля, до початку огляду місця події дії, чи вже після його завершення, оскільки під час особисто присутнім під час огляду він не був, тому не можна стверджувати, що він був здатен усвідомлювати правові наслідки такої згоди, а тому не є процесуальною гарантією забезпечення права обвинуваченого на захист.
		Аналогічна позиції притримується і Верховний Суд, зокрема у постанові від 13 травня 2020 року номер провадження51-2824км18, справа № 591/6423/15-к.
		У зв`язку з викладеним, протокол огляду місця події від 24.04.2017 року необхідно вважати недопустимим доказом, оскільки характер дій працівників поліції вказує на підміну ними однієї слідчої дії іншою, яка є різною за своєю правовою природою (процесуальною суттю) від проведеної, оскільки під час огляду місця події 26 березня 2017 року було фактично проведено огляд автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , який проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачених ч. 2ст. 237, ч. 2 ст. 233 КПК України, оскільки ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук (огляд) автомобіля органом досудового розслідування в даній справі отримано не було.
		Також в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що у проведенні огляду місця події приймали участь, окрім зазначених у протоколі огляду місця події від 26.03.2017 року, і інші особи, що слідує із показань свідка ОСОБА_15 , які повністю узгоджуються із показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 , а тому суд вважає їх такими, що відповідає дійсності, в яких він зазначив, що огляд автомобіля проводила значна кількість працівників СБУ, який хоч і не зміг вказати точну кількість працівників правоохоронних органів, оскільки з моменту події злочину до його допиту пройшов певний проміжок часу, однак він однозначно стверджував, що під час проведення обшуку було дуже багато працівників правоохоронних органів, частина з яких була одягненою у цивільний одяг, а частина в спецодяг  балаклави.
		З огляду на вищевикладене судом безсумнівно встановлено, що під час проведення 26.03.2017 року огляду місця події, у вказаній слідчій дії приймали участь значна кількість оперативних співробітників правоохоронних органів та працівники СБУ. Крім того, навіть сторона обвинувачення не заперечувала вказаного факту.
		В той же час як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 26.03.2017 року, в ньому відсутні відомості про присутність вищезазначених осіб під час проведення вказаної дії, і вказаний протокол ними не підписаний як учасниками вказаної процесуальної дії. Крім того, як зазначалося вище, зазначення у протоколі неповних відомостей про учасників слідчої дії, є неприпустимими. Ці обставини в сукупності однозначно свідчить про порушення правил складання протоколу слідчої (розшукової) дії - огляд, а тому викликає у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаному протоколі відомостей.
		Крім того, суд звертає увагу, що обшук проводився, серед інших, за участю осіб, які є працівниками оперативних підрозділів, та не відносяться, згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України до учасників кримінального провадження, а тому не могли бути запрошені слідчим для проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України. Письмове доручення слідчого на їх залучення до відповідної слідчої дії, як того вимагають ст.ст. 40, 41 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.
		Крім того, із норми ч. 7 ст. 223 КПК України випливає, що понятими мають бути незаінтересовані особи. Так, понятий - це незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, яка запрошується слідчим або прокурором для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення.Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття при провадженні слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування у процесуальних документах. Показання понятого базуються на обставинах, свідком яких він був.
		В той же час, детально аналізуючи зміст показань, наданих свідком ОСОБА_15 , який був понятим під час проведення огляду місця події 26.03.2017 року, встановлено, що останній надав противоречиві, путані показання, які неодноразово змінював в ході його допиту. 
		Так, як вбачається з показань свідка ОСОБА_15 останній показав, що він, в день проведення слідчих дій, в яких він приймав участь в якості понятого, за проханням його товариша, іншого понятого ОСОБА_55 , поїхав до приміщенні СБУ, що розташоване по вул. Шутова в м. Києві. Його запросив саме ОСОБА_27 бути понятим, а не працівники СБУ, на що він погодився, а останнього в свою чергу також хтось попросив. У м. Бориспіль, де відбувався огляд автомобіля, вони приїхали разом із працівниками СБУ, після того, як приймали участь, в якості понятих, у слідчий дії  вручення грошових коштів заявнику. Такі обставини дають підстави для висновків про залежність та підконтрольність понятих: ОСОБА_15 та ОСОБА_33 правоохоронним органам і такі обставини не спростовані в суді прокурором, що в свою чергу дають суду підставу сумніватися у незаінтересованості, зокрема, понятого ОСОБА_15 та наданні достовірних показань щодо обставин справи.
		При цьому, слід зазначити, що надаючи свої вільні показання під час допиту свідок ОСОБА_15 спочатку показав, що він разом із іншим понятим ОСОБА_56 , перебували в м. Бориспіль, поряд із приміщення Бориспільського ВП, в особистих справах, і стали випадковими очевидцями подій, що там відбувалися, а саме затримання обвинуваченого працівниками СБУ, і лише потім їх запросили бути понятими. Разом з тим, на уточнюючи запитання сторони захисту свідок ОСОБА_15 , змінив показання та показав, що цього дня зранку він спочатку був в приміщенні СБУ, що розташоване по вул. Шутова в м. Києві, куди його запросив ОСОБА_27 , і в їхній присутності якомусь заявнику вручали грошові кошти. Після чого їм працівники СБУ сказали приїхати до м. Бориспіль, куди вони поїхали разом із ними до приміщення Бориспільського ВП, де вони стояли і довго когось чекали, а тоді трохи згодом їх запросили вже бути понятими під час обшуку авто. 
		Така зміна своїх первісних показань, з боку свідка ОСОБА_15 вказує на те, що він повідомляє суду не всі обставини свідком яких він став, а лише ті, які вважає за потрібне, а саме, щоб вони узгоджувалися із обставинами, викладеними у протоколах слідчих дій, в яких він приймав участь в якості понятого.
		Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, а також враховуючи те, що судом встановлено, що свідок ОСОБА_15 та свідок ОСОБА_57 були заздалегідь, особисто, запрошені працівниками СБУ для участі у слідчих діях по даному кримінальному провадженні в якості понятих, що в свою чергу, на думку суду, свідчить про те, що останні були знайомі з працівниками СБУ, що ставить під розумний сумнів результат слідчих дій за їх участі, зокрема огляду місця події, оскільки вказані особи можуть з будь-яких причин залежати від працівників поліції.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що як свідок ОСОБА_15 , так і свідок ОСОБА_57 , являються особами, які взаємодіють з працівниками поліції, у зв`язку з чим були особами заінтересованим в результатах кримінального провадження, а тому, виходячи з положень частини 7 статті 223 КПК України, не повинні були запрошуватися слідчим в якості понятих при проведенні вищезазначеної слідчої дії. 
		Також, відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. У ст. 107 КПК України закріплено, що рішення профіксацію процесуальноїдії задопомогою технічнихзасобів підчас досудовогорозслідування,приймає особа,яка проводитьвідповідну процесуальнудію.  Прозастосування технічнихзасобів фіксуванняпроцесуальної діїзаздалегідь повідомляютьсяособи,які берутьучасть упроцесуальній дії.  У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.
		Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 26.03.2017 року, у вступній частині протоколу, на другому аркуші, слідчий вказав про застосування під час проведення слідчої дії технічних засобів фіксації, умови тапорядок їхвикористання технічнихзасобів фіксації,умови тапорядок їхвикористання,зазначивши, що під час проведення слідчої дії застосовується відео зйомка відеокамеру "Sony".
		В той же час, незважаючи на вказану у протоколі інформацію щодо використання вищезазначених технічних засобів під час проведення слідчої дії, в порушення положеньст. 105 КПК Українипро долучення до протоколу додатків, у вигляді відеозапису процесуальної дії, прокурором носії інформації із записом процесуальної дії, а також безпосередньо відеозапис, до матеріалів кримінального провадження не приєднано, він взагалі відсутній в матеріалах кримінального провадження, та такий не відкривався стороні захисту.
		При цьому жодних логічних та обґрунтованих пояснень з приводу відсутності в матеріалах кримінального провадження носія інформації із записом слідчої дії, сторона обвинувачення суду не надала.
		Також допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_58 та обвинувачений ОСОБА_10 , не підтвердили, що проводилася відеофіксація огляду автомобіля.
		Наведені обставинисвідчать провідсутність фіксування26.03.2017року слідчоїдії огляд місцяподії,відеозаписувальними технічнимизасобами. Відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано, зокрема, проведення слідчої дії  огляду місця події, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та тягне за собою недійсність відповідної слідчої дії.
		Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, зазначивши в постанові від 05.08.2020 року у справі № 334/5670/18, ненадання відеозапису огляду місця події, який є невід`ємним додатком до протоколу, стороною обвинувачення під час судового розгляду становить порушення вимог частини 2 статті 104 КПК. При цьому, щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення.
		При цьому, як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_10 , останній оспорював достовірність інформації про докази, отримані під час огляду місця події, зазначивши, що грошові кошти, які були вилучені в автомобілі йому не належать та їх походження йому невідомо. Вперше він їх побачив, як вони лежали всередині авто, на пасажирському сидінні, коли його вже підвели до авто після обшуку автомобіля. Після його затримання огляд не розпочинався 10-15 хвилин, сторонні особи мали доступ до автомобіля, тому вважає, що вони підкинули кошти задля незаконного його притягнення до кримінальної відповідальності.
		В той же час, вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_10 не тільки стороною обвинувачення не спростовані, а навпаки останні узгоджуються із матеріалами кримінального провадження, а саме як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2017 року № 757/17112/17-к (т.1 а.с.102), якою підозрюваному ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, з визначенням застави, строк тримання під вартою ОСОБА_10 відраховується з 11:53 год. 26.03.2017 року. Це в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_10 був затриманий працівниками правоохоронних органів об 11:53 год. 26.03.2017 року. При цьому, як слідує зі змісту протоколу огляду місця події від 26.03.2017 року, слідча дія розпочалася о 12:22 год. Тобто затримання ОСОБА_10 відбулося за півгодини до проведення огляду автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 .
		З огляду на вищевикладене, судом однозначно встановлено, що затримання ОСОБА_10 правоохоронними органами, відбулося, ще до початку проведення слідчої дії  огляд місця події 26.03.2017 року. Це в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_10 є такими, що відповідають дійсності. 
		Крім того, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_15 , що в момент коли вони підійшли до авто, то ОСОБА_10 знаходився всередині авто, оскільки вони суперечать його ж показанням, в яких він зазначив, що він разом з іншим понятим перебували поряд із приміщенням Бориспільського ВП, побачили, як працівники СБУ затримали ОСОБА_10 , вони лише після цього підійшли до автомобіля. Це в свою чергу свідчить про надуманість вказаних показань свідка ОСОБА_15 , оскільки його показання, в цій частині, не співпадають та суттєво відрізняються між собою. В той же час ці обставини додатково свідчать про зацікавленість та упередженість свідка під проведення слідчої дії  огляду місця події.
		За встановлених в ході судового розгляду обставин, у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що сторона захисту, вказуючи на допущені порушення вимог КПК слідчим під проведення слідчої дії  огляд місця події 26.03.2017 року, неодноразово оспорювала достовірність інформації про докази, отримані під час огляду місця події, вказуючи, що відомості зазначені в протоколі огляду місця події від 26.03.2017 року не відповідають дійсності, то суд приходить до висновку, що в даному випадку, ненадання відеозапису огляду місця події, який є невід`ємним додатком до протоколу, оскільки з його змісту слідує, що вказана слідча дія відбувалася із застосування відеофіксації, стороною обвинувачення під час судового розгляду становить порушення вимог частини 2 статті 104 КПК, що безальтернативно тягне за собою визнання даного доказу недопустимим.
		З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, встановлені в ході судового розгляду порушення вимог КПК України, які були допущені в ході проведення огляду автомобіля марки "Lada", д.н.з. НОМЕР_1 , 26.03.2017 року, в суду виникають обґрунтовані сумніви, що відомості, викладені у протоколі обшуку відповідають дійсності.
		Враховуючи наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія  огляд місця події, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даної слідчої дії, яка відображена у згаданому протоколі огляду місця події від 26.03.2017 року (т.1 а.с.88-90), була проведена слідчим в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_37 , з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України.
		Отже, органи досудового розслідування під час проведення такого огляду та вилученні майна (речей) допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим та на підставі ст. 87 КПК України пов`язані з таким оглядом докази (протокол огляду місця події) слід визнати недопустимим.
		Таким чином, оскільки основний доказ - протокол огляду місця події від 26.03.2017 року, здобутий внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, цей доказ є безумовною підставою для визнання його недопустимим. 
		Наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколі огляду місця події від 26.03.2017 року та речей виявлених та вилучених в ході такого огляду місця події, які були слідчим визнані речовими доказами, на підставі постанов слідчого в ОВС першого СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_44 про визнання речовими доказами від 27.03.2017 року (т.1 а.с.108-109) від 28.03.2017 року (т.1 а.с.115), а також у протоколах огляду від 27.03.2017 року (т.1 а.с.106-107) та від 28.03.2017 року (т.1 а.с.110-114), в яких відображено огляд даних речових доказів.
		Також в основу обвинувачення ОСОБА_10 покладені протоколи негласних слідчих (розшукових) дій з відповідними додатками, які також суд вважає необхідним визнати недопустимими доказами з огляду на наступні обставини.
		Так, при обґрунтуванні вини ОСОБА_10 прокурор посилається на наступні негласні слідчі (розшукові) дії з відповідними додатками: протокол огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів грошових коштів від 26.03.2017 року (т.1 а.с.146-158); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 28.03.2017 року (т.1 а.с.159-160); протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163); протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166); СD-R № 51/5887т від 22.12.2016 року, СD-R № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178) та флеш-накопичувач Micro SD № 51/6451 від 03.03.2017 року (т.1 а.с.179)  додатки до протоколів від 31.03.2017 року та 20.04.2017 року про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових дій).
		У відповідності до положеньст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Стаття 271 КПК України визначає порядок і підстави проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину.
		Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться, зокрема в таких формах як: спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину.
		Згідно з ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Частина 8 ст. 271 КПК України встановлює, що якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Як вбачається зі змісту постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, в ній зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017100000000355, виникла необхідність у проведенні такої негласної слідчої розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових засобів, а саме грошових коштів у національній грошовій одиниці України  гривні (30 000 гривень), які створять у ОСОБА_10 уяву про вчинення реального злочину, тобто створять відповідні умови в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_10 , а також спостереження за його поведінкою та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину, а також отримання доказів, які можуть мати суттєве значення для досудового розслідування. 
		Слід зазначити, що правова природа спеціального слідчого експерименту полягає в створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину (закріплено визначення у п.1.12.4. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні).
		Таким чином, зміст спеціального слідчого експерименту полягає в тому, що уповноважена особа, яка його проводить, вносить необхідні й достатні зміни в обстановку, у якій діє підозрюваний.
		З вищевикладеного однозначно слідує, що під час проведення спеціального слідчого експерименту виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, а тому він має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, у відповідностідо вимог,закріплених уч.1та 2ст.258,ст.260,ч.8ст.271КПК України, на підставі рішення слідчого судді за поданням прокурора згідно з вимогами ст. ст. 246249 КПК України. В ухвалі слідчого судді має бути названо конкретного виконавця проведення спеціального слідчого експерименту та викладено обставини, що свідчать про відсутність під час його проведення провокування особи на вчинення злочину.
		Так, згідно з вимогами ч. 2ст. 290 КПК України,прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості чи меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до правового висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей85,92,290 КПКУкраїни прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Водночас, згідно з правовими висновками, сформульованими в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к,процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст. 290 КПК України, з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення нормст. 290 КПК України.
		Таким чином невідкриттяматеріалів сторонами одна одній в порядкуст. 290 КПКпісля закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		Так, в ході судового розгляду, в судовому засіданні 24.06.2020 року, стороною обвинувачення були надані розсекречені матеріальні носії за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42017100000000355 від 22.03.2017 року, які були приєднані до матеріалів кримінального провадження та безпосередньо дослідженні судом. 
		Однак, як вбачається із наданих стороною обвинувачення доказів для безпосереднього дослідження їх в суді, прокурором, в порядку передбаченому ст. 290 КПК України, не відкрита ухвала слідчого судді (суду) про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме: ухвала слідчого судді апеляційного суду м. Києва за результатами розгляду клопотання, слідчого в ОВС першого СВУ з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва м. Києва ОСОБА_44 , про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.03.2017 року (т.2 а.с.119-122), якою було б надано дозвіл на аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_10 , а також на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (втручання в приватне спілкування) з номеру мобільного телефону, якими він користуються.
		При цьому,як вбачаєтьсязі зміступротоколів зарезультатами проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій врамках кримінальногопровадження №42017100000000355,від 31.03.2017року (т.1а.с.161-163)та від20.04.2017року (т.1а.с.164-166)в нихвзагалі відсутнєпосилання,що вказанінегласні слідчі(розшукові)дії проводиласяна підставі, ухвал слідчого судді апеляційного суду м. Києва, якими було б надано дозвіл на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_10 . Це в свою чергу лише додатково свідчить про те, що вказані ухвали слідчого судді відсутні.
		Суд вважає, що ненадання ухвали слідчого судді, яка, з огляду на послідовність вчинення негласних слідчих (розшукових) дій, є єдиним процесуальним документом, що дозволяє оцінити наступні докази з критеріїв допустимості та належності, позбавляє можливості обвинуваченого забезпечити себе правом на захист.
		 Крім того, ухвали слідчого судді про проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюють обставини процесуального характеру, що мають значення при оцінці допустимості використання отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій фактичних даних як доказів у кримінальному провадженні. Такі відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.
		Тобто в даному випадку суд не має можливості з`ясувати правові підстави та порядок застосування негласних слідчих дій, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_10 , що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів, а саме: встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідним судовим рішенням.
		Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та може свідчити про порушення права особи на справедливий суд.
		Крім того, слід зазначити, що, надані стороною клопотання, слідчого в ОВС першого СВУ з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва м. Києва ОСОБА_44 , про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.03.2017 року (т.2 а.с.119-122, 123-126), за відсутності ухвал слідчого судді, за результатами їх розгляду, не можуть бути доказом законності проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки тимчасове обмеження конституційних прав особи здійснюється лише на підставі рішення слідчого судді, згідно з вимогами КПК України.
		Таким чином прокурор не виконав свій обов`язок доказування допустимості доказів, отриманих внаслідок втручання у приватне спілкування.
		З огляду на викладене, зважаючи на ненадання стороною обвинувачення відповідної ухвали слідчого судді та клопотання слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) дій ані під час виконання вимог 290КПК Україниані під час судового розгляду, що унеможливлює перевірити законність аудіо та відео контролю за ОСОБА_10 , суд вважаєнедопустимими докази, які були надані стороною обвинувачення, а саме: протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії аудіо-, відеоконтролю стосовно ОСОБА_10 , в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163); протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії по зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж аудіо-, відеоконтролю стосовно ОСОБА_10 , в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166), з додатками: СD-R № 51/5887т від 22.12.2016 року, СD-R № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178) та карта-пам`ята Micro SD № 51/6451 від 03.03.2017 року (т.1 а.с.179).
		Крім того, як вбачається зі змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії, в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 31.03.2017 року та від 20.04.2017 року, такі негласні слідчі (розшукові) дії, як аудіо- відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в рамках даного кримінального провадження були проведені старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_59 .
		Згідно з ч. 6ст. 246 КПК Українипроводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину,або за його дорученням- уповноважені оперативні підрозділи, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Порядок надання доручень на проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюється Інструкцією "Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні", затвердженої спільним наказом № 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16.11.2012 року (далі - Інструкція).
		Так, згідно з п. 3.3, п. 3.4 Інструкції слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України). До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
		Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченомуст. 252 КПК України(п.3.4.2.Інструкції).
		Отже, всі співробітники оперативних підрозділів Служби безпеки України є оперативними працівниками і мають право лише за дорученням слідчого або прокурора, проводити негласні слідчі (розшукові) дії та складати відповідні протоколи їх проведення. 
		В той же час, стороною обвинувачення не надано до суду письмове доручення слідчого, складеного на підставі ч. 6 ст.246 КПК України,пунктів 3.1-3.4Інструкції,яким бидоручалось співробітникамвідділу ГВБКОЗ ГУСБ Україниу м.Києві таКиївській області,як оперативномупідрозділу,проведення негласнихслідчих (розшукових)дій,на підставіухвали слідчогосудді Апеляційногосуду м.Києва, яка була підставою для проведення НСРД, яке б містилочітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання тощо.
		При цьому, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163) та від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166) також не містить посилання на те, що старший оперуповноважений в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_60 здійснював негласні слідчі (розшукові) дії, на підставі відповідного письмового доручення.
		Також реєстр матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не містить відомостей про письмове доручення слідчого чи прокурора співробітникам відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були б відкриті та надані стороні захисту для ознайомлення в порядку, передбаченомустатті 290 КПК України,що вказуєна те,що стороноюобвинувачення недоведено,що співробітниквідділу ГВБКОЗ ГУСБ Україниу м.Києві таКиївській області,яким булопроведено негласніслідчі (розшукові)дії,а саме: аудіо-, відео контроль та зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації, у рамках даного кримінального провадження, проводились уповноваженим оперативним підрозділом, відповідно до частини 6статті 246 КПК України, пунктів 3.1-3.4 Інструкції.
		Також відповідно доч. 1 ст. 252 КПК Українифіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. 
		Таким чином, ч. 1 ст. 252 КПК України відсилає до глави 5 КПК України "Фіксування кримінального провадження". Відповідно до ч. 1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом,хід і результатипроведення процесуальної дії фіксуються в протоколі. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 252 та ч. 1 ст. 104 КПК України, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обов`язково складається протокол прохід та результатиданої процесуальної дії.
		Відповідно до ч. 1 ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.Отже, протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії і саме тією посадовою особою, яка провела цю негласну слідчу (розшукову) дію.
		Як вбачається зі змісту протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163) вказана негласна слідча (розшукова) дія була проведена 26.03.2017 року. В той же час протокол за результатами її проведення, складений старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_45 лише 31.03.2017 року. Це в свою чергу свідчить про те, що вказаний протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складений з порушенням вищезазначених вимог законодавства, оскільки складений не безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії, а лише через 5 днів. Так само і протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166) складений не безпосередньо після припинення проведення даної НСРД, а саме 25.03.2017 року, як слідує зі змісту протоколу, а лише 20.04.2017 року.
		Крім того, із аналізу норм, закріплених у ч. 1 ст. 252 та ст. 104 КПК України, слідує, що в протоколі за результатами проведення НСРД повинно бути зафіксовано хід даної процесуальної дії. 
		Разом із тим, при детальному дослідженні змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163) та від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166) вбачається, що у них не зафіксовано весь перебіг даної процесуальної дії, обмежившись відображенням лише отриманих під час негласної слідчої (розшукової) дії результатів. Так, у вказаних протоколах відсутні будь-які відомості щодо дати та часу, коли ОСОБА_13 , який був залучений до конфіденційного співробітництва для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, прибув, в приміщення відповідного оперативного підрозділу або в інше місце, для участі в НСРД  контроль за вчиненням злочину; не вказано хто конкретно з оперативних працівників встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання; не вказано, яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на дану особу (не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання); не зазначено час, коли ця особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі з особою, відносно якої проводиться НСРД  контроль за вчиненням злочину; не зазначено маршрут повернення даної особи після проведення НСРД контроль за вчиненням злочину до оперативного підрозділу; не вказано співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з ОСОБА_13 ; не вказано учасників вказаної процесуальної дії, що в свою чергу однозначно свідчить про порушення правил складання протоколу негласної слідчої (розшукової) дії, а тому викликає у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаних протоколах відомостей.
		Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Відповідно до ч.1 ст. 107 КПК України,рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.
		Таким чином, оскільки положеннями КПК України прямо передбачено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів приймається особою, яка проводить відповідну процесуальну дію, то відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України, особа, яка проводить негласну слідчу (розшукову) дію, зокрема аудіо- відео контроль особи, контроль за вчинення злочину, повинна винести відповідну постанову про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів. При цьому, слідчий, прокурор (оперативний працівник) повинні вказати у цій постанові ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії. Не винесення відповідної постанови про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів є істотним порушенням ч.1 ст. 107 КПК України, що тягне за собою недопустимість даного доказу, оскільки даний доказотриманий не в порядку передбаченому Кримінальнимпроцесуальним кодексом України.
		При цьому у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину, винесеної прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_8 від 23.03.2017 року (т.2 а.с.113-116) ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії, також відсутні. Крім того, навіть взагалі не зазначено, що під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії буде здійснюватися аудіо-, відеоконтроль за особою із застосуванням спеціальних технічних засобів.
		Також із наданих суду показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що під час зустрічі із обвинуваченим ОСОБА_10 , коли останнього затримали, за його участі у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії працівники СБУ видавали йому відеокамеру, яку він поклав до сумки, і після закінчення вказаної дій він їм відеокамеру повернув. 
		Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3ст. 104 КПК Україниу випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Відповідно до ч. 1ст. 252 КПК Українифіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.
		Згідно із п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.
		Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язковоповинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.
		Проте, під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано та відсутні і у матеріалах кримінального провадження протоколи огляду та вручення ОСОБА_13 технічних засобів спецтехніки, якими фіксувалася негласна слідча (розшукова) дія з обов`язковим зазначенням їх виду та номеру, придатності до використання, що складається при врученні відповідних технічних засобів особі, яка має надавати неправомірну вигоду з метою документально закріпити факт її вручення цій особі. Також, не надані протоколи вилучення (повернення) у ОСОБА_13 технічних засобів аудіо-, відеоконтролю після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх огляду. 
		При цьому відсутність вищезазначених протоколів вручення та протоколів повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи та контроль за вчинення злочину, свідчить про істотне порушення вимог КПКУкраїни при проведенні таких негласних слідчих дій та фіксації їх результатів, що виключає можливість використання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, в якості допустимих доказів.
		Також відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3ст. 104 КПК Україниу випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. В протоколі повинні міститися відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.
		В той же час, вищезазначені протоколи НСРД, у порушення вимог ст.ст.104,252 КПК Українине містять будь-яких даних про те, які технічні пристрої були застосовані для фіксування інформації, кому, ким та в присутності кого такі пристрої вручались та коли, в кого, в чиїй присутності вилучались, ким, коли та в присутності кого, за допомогою якої технікиі які були створені носії інформації.
		Також, відповідно дост. 105 КПК Україниособою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовлені та/або вилученні таких додатків.
		Виходячи із вимог закріплених уст. 106 КПК Українидо складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
		Згідно ч. 3ст. 107 КПК Україниу матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.
		Як зазначено вище, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається суб`єктом, що безпосередньо її виконував, цією ж особою до протоколу долучаються додатки.
		Відповідно дост. 105 КПК України, п. 4.7.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 року за № 114/1042/516/1199/936/1687/5 додатки до протоколу мають бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути, зокрема, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та вилученні таких додатків.
		Стороною обвинувачення як доказ винуватості обвинувачених долучено до матеріалів провадження флеш-накопичувач, формату "micro sd", марки "Transcend", із написом: "ГУ СБУ № 51/6451 від 03.03.2017 року (т.1 а.с.179).
		При цьому, суд констатує, що вказаний доказ не зазначений як додаток до протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 31.03.2017, електронний носій інформації не має ідентифікуючих ознак, він не посвідчений підписами учасників вказаної процесуальній дії, не упакований належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутнє підтвердження, що фіксування аудіо-, відео контролю здійснювалось саме на вказані носії.
		Частиною 1ст. 99 КПК Українипередбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		При цьому, п. 1 ч. 2 цієї статті установлено, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимогЗакону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
		Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа  його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Згідно ч. 4 ст. 252 КПК України прокурор вживає заходів щодо збереження, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
		Як зазначалосявище,прокурором наданосуду якдоказ електроннийносії інформації-флеш-накопичувачіз написом:"ГУСБУ №51/6451від 03.03.2017року (т.1а.с.179),який нібитомістять аудіо-відеозаписиз оперативно-розшуковогозаходу зарезультатами проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій.Проте,під часдослідження цьогодоказу всудовому засіданні,відтворити інформаціюв судовомузасіданні виявилосьне можливо,оскільки флеш-накопичувачне відкривається, він не читається і просить запустити форматування. Тобто при відкритті флеш-накопичувача відразу з`являється повідомлення про помилку, що позбавило суд можливості відтворити вміст даного електронного носія інформації. Це в свою чергу беззаперечно вказує на те, що стороною обвинувачення не бути вжиті необхідні заходи щодо забезпечення збереження і цілісності одержаних матеріалів (захист від несанкціонованого втручання, деформації, розмагнічування, знебарвлення, стирання тощо), що є грубим порушенням кримінального процесуального законодавства.
		Крім того, відповідно до частини 3статті 252 КПК Українипротоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
		Як встановлено в ході судового розгляду проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в рамках даного кримінального провадження, припинено 26.03.2017 року та 25.03.2017 року відповідно, при цьому протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дій аудіо-, відеоконтролю складений 31.03.2017 року, а протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж  20.04.2017 року. Це в свою чергу свідчить про те, що вимоги закріплені у ч. 3 ст. 252 КПК України не виконані, оскільки протоколи за результатами проведення НСРД в строк, не пізніше ніж через 24 години, прокурору передані однозначно не були. Ці обставини лише додатково ставлять достовірність результатів НСРД.
		З огляду на вищевикладене, встановлено, що стороною обвинувачення не надано суду доказів з яких можна встановити яким технічним засобом здійснювався аудіо-, відеоконтроль особи та на який первинний носій проводилось фіксування вказаної негласної слідчої (розшукової) дій. Це в свою чергу свідчить про те, що процесуальна дія проводилася з порушенням вимог закріплених у кримінальному процесуальному законодавстві, без забезпечення належного зберігання оригінальних примірників технічних носіїв інформації, зафіксованих процесуальних дій.
		Не відображення зазначених відомостей в протоколах негласних слідчих (розшукових), а саме  не відображення в повній мірі ходу негласних слідчих (розшукових) дій, не здійснення заходів для збереження технічних засобів, що застосовувалися під час їх проведення, не зазначення в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій характеристик цих технічних засобів, не здійснення пакування додатків до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо- відеозаписів - позбавляє суд можливості перевірити дотримання вимог закону під час їх проведення та свідчить, що докази, зібрані під час їх здійснення, отримані не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, так як положення ч.1 ст.252 та ч.1 ст. 104 КПК України вимагають, щоб в протоколі був зафіксований хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії.
		Ці обставини в сукупності лише додатково та беззаперечно свідчать про недопустимість доказів, вищезазначених доказів, а саме протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо- відеокотроль та зняття інформації з транспортних телекомуніуаційних мереж, оскільки, внаслідок викладених порушень кримінального процесуального закону була порушена форма кримінального процесу, як основна гарантії принципу законності, що згідно презумпції невинуватості має трактуватися на користь обвинуваченого.
		Також стороною обвинувачення як доказ винуватості обвинувачених долучено до матеріалів провадження оптичний СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року та оптичний СD-R-диск № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178).
		Разом з тим, вказані докази зазначені не зазначені як додатки протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163) та від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166), а у вказаних лише містяться посилання, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходяться на СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року та СD-R-диск № 51/5888 від 22.12.2016 року відповідно. Однак, в протоколах НСРД не визначено, ким саме та під час якої процесуальної дії був виготовлений оптичний носій СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року та СD-R-диск № 51/5888 від 22.12.2016 року (чи є він оригінальним примірником), що були долучені старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_45 з посиланням на співробітників ДОТЗ СБ України до протоколів дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів та що послужило джерелом інформації, зафіксованої на даних носіях.
		Оптичні носії СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року та СD-R-диск № 51/5888 від 22.12.2016 року, були надані для дослідження в судовому засіданні, не опечатані, не містить підписів осіб, які брали участь у створенні носіїв, а також не містить номеру примірника, статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала гриф секретності, як вимагає ст.ст.105,106та252 КПК України, Інструкція (розділ V, п.п. 5.1, 5.5, 5.3), що заздалегідь ставить під сумнів достовірність наявної там інформації.
		При цьому, як вбачається із показань свідка ОСОБА_13 , фіксація НСРД здійснювалася за допомогою спеціального технічного обладнання  відеокамери, яку йому вручали працівники СБУ. Для не прийняття до уваги показань свідка в цій частині, у суду не має підстав, а тому суд вважає їх такими, що відповідають дійсності. Крім того, вказані обставини стороною обвинувачення не заперечувалися. Це в свою чергу беззаперечно вказує на те, що СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року не являються оригінальними примірниками технічних носіїв інформації, зафіксованої процесуальної дії, оскільки виходячи із технічних характеристик будь-якого обладнання, яке використовується для аудіо- відеоспостереження за особою, інформація не може фіксуватися відразу на оптичний СD-диски.
		Таким чином, під час дослідження вищезазначених доказів - оптичних СD-дисків у судовому засіданні беззаперечно встановлено, що наданий стороною обвинувачення електронні носій інформації СD-диски не є первинним носієм інформації.
		З огляду на вищевикладене, встановлено, що надані суду протоколи за результатами проведення НСРД, в рамках даного кримінального провадження, складені на підставі дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, додатки до них не відповідають вимогам цих нормКПК України, зокрема в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо- та відеозаписи розмов, які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Таким чином,оформлення оригінальнапримірника технічногоносія інформаціїзафіксованої процесуальноїдії,за результатамипроведення НСРД,який вподальшому буловизнано речовимдоказом,було здійсненоорганом досудовогорозслідування,з грубимпорушенням вищезазначенихвимог КПКУкраїни, що є неприпустимим, оскільки не були вжиті необхідні заходи щодо забезпечення збереження і цілісності одержаних матеріалів НСРД, а саме: флеш-накопичувач із написом: "ГУ СБУ № 51/6451 від 03.03.2017 року (т.1 а.с.179). Це в свою чергу свідчить про те, що органом досудового розслідування речові докази у вказаному провадженні були отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, оскільки не було належним чином забезпечено належне його вилучення та збереження з метою уникнення неконтрольованого доступу до нього, а тому, відповідно до вимог ст. 86 КПК України, вони є недопустимими доказами.
		Отже, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що стороною обвинувачення не надано оригіналів носіїв інформації, на які проводилось фіксування негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у рамках даного кримінального провадження, для безпосереднього дослідження інформації, зафіксованих процесуальних дій, в ході судового розгляду. Також вказані докази, не були відкриті стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України. 
		При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, що відеограми та аудіо записи, на які посилається сторона обвинувачення, що зафіксовані на оптичному носії СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року, не являються оригінальними примірниками технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, а тому вони є недопустимими доказами. Вказана позиція повністю узгоджується із висновками, викладеними Верховним судом у постанові справа № 149/745/14, провадження № 51-4269км19 від 11.03.2020 року.
		Також слід зазначити, не зважаючи на те, що оптичний носій СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року, не є оригіналами примірників технічних носів інформації, зафіксованої процесуальної дії, матеріали кримінального провадження взагалі не містять будь-яких даних про те, яким способом, ким було виготовлено вказані оптичні носії та на підставі якого процесуального рішення старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_45 , було отримано вказані оптичні носії. Так само, стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано (не заявлено для дослідження) в якості доказу жодного процесуального документу, який би підтверджував, що на вказаних оптичних носіях містяться резервні копії оригінальних примірників технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, виготовлені, у спосіб та у встановленому законом порядку, під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
		Таким чином, стороною обвинувачення не було надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що оптичному носії: СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року, містяться саме резервна копія вказаної негласної слідчої (розшукової) дії, оскільки його створення відбувалося не у спосіб, передбачений у кримінальному процесуальному законодавстві, а тому суд вважає, що такі твердження сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях.
		Крім того, слід зазначити, що суд був позбавлений можливості, в ході судового розгляду, з`ясувати та перевірити відеозаписи, що містяться на оптичному носії СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року, на відповідність оригінальному примірнику технічного носія інформації, зафіксованої процесуальної дії, оскільки вказаний носій інформації не зміг бути відтворений та досліджений у судовому засіданні, через його неможливість відкриття.
		Згідно положень ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
		Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та може свідчити про порушення права особи на справедливий суд.
		При цьому, надані суду протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, додатки до них не відповідають вимогам цих нормКПК України, оскільки, серед іншого, в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено відеозаписи та аудіозаписи розмов, які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що інформація, яка міститься на оптичному носії СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року, не може бути доказом вчинення обвинуваченим, інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки фіксація результатів негласних слідчих (розшукових) дії здійснюватись органом досудового розслідування неналежним чином, в порушення вищезазначених вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки вказані носії не є оригіналами, відтак суду недоведено достовірність цих результатів.
		При цьому,в ходісудового розглядуобвинувачений, після перегляду відеозапису події, який зафіксовані в протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій, зауважив, що не визнаєта заперечуєобставини,які тамзафіксовані,оскільки вониє неповними,вибірковими,деякі фразивзагалі незрозумілі,оскільки витягнутиіз контекстурозмови,а томуз нихнеможливо зрозуміти,що цеза записиі прощо самена нихйде мова. ОСОБА_10 вважає, що вказаний запис є монтажем, оскільки в ньому не зафіксована суть розмови.
		В тойже часвказані показанняобвинуваченого стороноюобвинувачення неспростовані,оскільки вматеріалах кримінальногопровадження відсутнібудь-якідокументи,на підставіяких заявнику ОСОБА_13 видавалася спеціальнатехніка длязапису зустрічіз обвинуваченим,відомості проідентифікацію цієїтехніки,дані проповернення цієїтехніки,так самояк ісамі технічнізасоби,які використовувалисяпід часпроведення аудіо-відео фіксуванняпроцесуальної дії,а такожі оригіналтехнічного носіюінформації,на якійзафіксовано процесуальнудію.Встановити жякими саметехнічними засобамиздійснювалося аудіо-відеоспостереження,без відображенняцих данихв матеріалахкримінального провадженнянеможливо.Однак,відсутність вматеріалах кримінальногопровадження відомостейпро технічнізасоби задопомогою якихздійснювалася аудіо-,відеофіксація підчас проведенняНСРД,а такожоригіналів носіївінформації, позбавилосуд можливостіперевірити твердженняобвинуваченого,що наданісуду копіївідеозаписів маютьознаки монтажу,тощо, що в свою чергу ставить отримані таким чином докази під сумнів, а тому вказані докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		При цьому, при детальному дослідженні змісту інформації, що міститься на оптичному носії  СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року, встановлено, що вона не в повній мірі відповідає інформації, викладеній у відповідних протоколах про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки, особа яка складала ці протоколи, на свій розсуд інтерпретувала та дала свою оцінку фактам та подіям записаним на оптичному носії, чим грубо порушила норми процесуального закону. Зокрема, на відеозаписі під назвою: "2017_03_26_11_40_ch", не зафіксовано, що ОСОБА_13 попередньо домовлявся зустрітися 26.03.2017 року поряд із будівлею Бориспільського ВП, разом з тим оперуповноваженим ОСОБА_45 в протоколі зазначено, що 26.03.2017 року заявник ОСОБА_13 з товаришем  ОСОБА_14 за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 приїхали до будівлі Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. Також на відеозаписі не зафіксовано чітко, що до ОСОБА_13 об 11:40 год. зателефонував саме ОСОБА_10 і з ким саме в нього відбувається телефонна розмова. В той же час, ОСОБА_45 чітко ідентифіковано, що до ОСОБА_13 зателефонував саме ОСОБА_10 , не зважаючи на те, що навіть номер мобільного телефону, який зателефонував до ОСОБА_13 взагалі не зафіксований на відеозаписі.
		З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду встановлено, що оперуповноважений в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_60 , самостійно, на власний розсуд визначив обставини події, які не зафіксовані, на наданому йому оптичному носії інформації, виклавши їх в подальшому у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії.
		Також слід зазначити, що із дослідженого в судовому засіданні відеозапису, що доданий до протоколу негласних слідчих (розшукових) дій, вбачається, що він розпочатий не з місця, де було вручено ОСОБА_13 спеціальний технічний засіб аудіо,- відеоконтролю (приміщення СБУ), не з місця, де було розпочато негласну слідчу дію, що в свою чергу не виключає того, що невстановлена під час судового розгляду особа, під контролем якої знаходився такий засіб, на власний розсуд визначала, які події будуть фіксуватися, а які - ні, а тому надані суду аудіо- та відеозаписи є вибірковими, що не відповідає вимогам КПК України щодо порядку збирання доказів. 
		Отже, суд прийшов до висновку, що старший оперуповноважений в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_60 , самостійно, поза межами повноважень, визначенихзаконом, виділив та виклав у протоколах за результатами проведення НСРД, частину отриманої внаслідок НСРД інформації - вибіркові стенограми звукозаписів та відеозаписів, таким чином зробивши висновок про її значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, що, відповідно до частини першоїстатті 266 КПК України, відноситься до повноважень слідчого. Це в свою чергу унеможливлює встановити, що у них містяться фактичні дані про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, інкримінованого обвинуваченому.
		Ці обставини в сукупності обґрунтовано ставлять під сумнів результати проведенихпо кримінальномупровадженню негласнихслідчих (розшукових)дій, у зв`язку із чим зафіксовані на оптичних носіях: СD-R-диск № 51/5887т від 22.12.2016 року та СD-R-диск № 51/5888 від 22.12.2016 року, фактичні дані не відповідають критерію достовірності, оскільки під час дослідження обставин складання вищезазначених протоколів НСРД та додатків до них, судом було виявлено низку порушень вимог КПК України, допущених під час проведення, зафіксованої в них процесуальної дії.
		Тому доводи сторони обвинувачення, з приводу того, що на оптичному носії - СD-R-диск № 51/5887т, міститься резервна копія оригінального примірнику технічного носія інформації зафіксованих НСРД, проведених у рамках даного кримінального провадження, є непереконливими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях.
		Таким чином, оскільки протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в рамках кримінального провадження № 42017100000000355, від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163) та від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166) здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, ці докази є безумовною підставою для визнання їх недопустимими. 
		Наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколах в рамках кримінального провадження № 42017100000000355: аудіо- відеокотролю від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166), з додатками у виді: СD-R № 51/5887т від 22.12.2016 року, СD-R № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178) та флеш-накопичувач Micro SD № 51/6451 від 03.03.2017 року.
		Крім того, дослідивши зміст протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20.03.2017 року, а також аудіозаписи розмов, що містяться СD-R № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178), слідує, що зміст вказаних розмов не містить жодних ознак вимагання та обговорення необхідності передачі ОСОБА_13 . ОСОБА_10 саме неправомірної вигоди та саме з метою закриття кримінального провадження, а тому вказані докази на думку суду є також неналежними. В той же час, вказані докази лише додатково свідчать про те, що показання свідка ОСОБА_13 , надані в ході його допиту, в частині того, що ОСОБА_10 вимагав у нього неправомірну вигоду за закриття кримінального провадженні і під час телефонних розмов із останнім, є такими, що не відповідають дійсності.
		Що стосується, наданих стороною обвинувачення, на підтвердження пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення, таких доказів як: протокол огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів  грошових коштів від 26.03.2017 року (т.1 а.с.146-158); протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 28.03.2017 року (т.1 а.с.159-160), постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.03.2017 року (т.2 а.с.113-116), то суд вважає, що в основу визнання вказаних доказів недопустимими належить покласти принцип "отруйного дерева" (або "ефект доміно"), згідно з яким визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі (рішення ЄСПЛ у справі"Нечипорук і Йонкало проти України","Фефілов проти Росії").
		Так, як зазначалося вище, згідно постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, винесеної прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , від 23.03.2017 року (т.2 а.с.113-116) контроль за вчиненням злочину мав проводитися у формі спеціального слідчого експерименту з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових засобів у розмірі 30 000 гривень щодо ОСОБА_10 , а також спостереженням за його поведінкою та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину, тобто із спеціальних технічних засобів для спостереження у строк 60 діб з моменту винесення постанови.
		Тобто зі змісту даної постанови вбачається, що вона була направлена на тимчасове обмеження конституційних прав ОСОБА_10 , оскільки стосувались реалізації в практичній площині тимчасового обмеження конституційних прав особи, а саме здійснення під час проведення негласної слідчої дії  контроль за вчиненням злочину, аудіо- та відеоконтролю, за особою. Що також було підтверджено свідком ОСОБА_13 , в ході його допиту, який показав, що перед проведення НСРД йому було вручено спеціальне технічне обладнання для здійснення аудіо- та відеофіксації процесуальної дії.
		Таким чином, вказаний контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_10 мав проводитись, як на підставі прокурора про контроль за вчиненням злочину, так і на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_10 , та в об`ємі, який визначений даною ухвалою.
		При цьому, слід зазначити, що в постанові прокурора вказано про здійснення спостереженням за поведінкою ОСОБА_10 та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину, однак не зазначено, про застосування спеціальної технічних засобів, що мали використовуватися для здійснення аудіо- та відео контролю за особою, із конкретизацією їх технічних характеристик. 
		Таким чином, прокурор, маючи намір використати результати НСРД як доказ винуватості, зобов`язаний був вжити заходів щодо відкриття стороні захисту усіх матеріалів, в тому числі і тих, що були правовою підставою проведення НСРД, оскільки вони є невід`ємною складовою цих негласних заходів.
		В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, в матеріалах кримінального провадження, ухвала слідчого судді апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_10 , відсутня, стороною обвинувачення вона не надавалась для безпосереднього дослідження, про детально зазначено вище у мотивувальній частині вироку.
		Таким чином, аналіз наданих стороною обвинувачення вищезазначених матеріалів свідчить про те, що в даному випадку під час здійснення досудового розслідування, 26.03.2017 року, фактично було здійснено контроль за вчиненням злочину відповідно доп. 3 ч. 1 ст. 271 КПК Україниу формі спеціального слідчого експерименту, виключно на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину від 23.03.2017 року, за відсутності ухвали слідчого судді апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_10 .
		Ці обставини в сукупності свідчать про те, що органом досудового розслідування було допущено грубе порушення вимог КПК України під час проведення НСРД відносно ОСОБА_10 , а саме: останніми 26.03.2017 року було проведено НСРД  контроль за вчиненням злочину відносно ОСОБА_10 із застосуванням спеціальних технічних засобів для спостереженням за його поведінкою та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину, за відсутності за відсутності ухвали слідчого судді, не зважаючи на те, що у відповідності з вимогами ч.2 ст.246, ст.258, ст.260 КПК Українинегласна слідча (розшукова) дія у виді аудіо-, відеоконтролю особи, є різновидом втручання у приватне спілкування, і проводиться на підставі рішення слідчого судді. Проведення вказаних процесуальних дій за відсутності відповідного рішення слідчого судді, тягне за собою недопустимість доказів, отриманих внаслідок проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії.
		Також, виходячи із норм закріплених у ст. 252, ч. 3 ст. 271 КПК України негласна слідча (розшукова) дія  контроль за вчиненням злочину оформлюється протоколом про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. 
		В той же час в матеріалах кримінального провадження відповідний протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, відсутній. Однак, стороною обвинувачення надано інший протокол, а саме: протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 28.03.2017 року (т.1 а.с.159-160), проведений на підставі постанови прокурора № 17/2/1-1383т від 23.03.2017 року (т.2 а.с.113-116). 
		Це в свою чергу свідчить про те, що негласна слідча дія була проведена не у формі та спосіб, визначенийпостановою прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину № 17/2/1-1383т від 23.03.2017 року (т.2 а.с.113-116),оскільки прокуроромприйнято рішенняпро проведенняконтролю завчиненням злочинуу форміспеціального слідчогоексперименту,а неу форміімітування обстановкизлочину,а томуце єдві окремінегласні слідчі(розшукові)дії.Тобто вказаний доказотриманийне впорядку передбаченомуКримінальним процесуальнимкодексом України,а томурезультати відображенів протоколіза результатамипроведення негласноїслідчої (розшукової)дії -контроль завчиненням злочинуу форміімітування йогообстановки від28.03.2017року (т.1а.с.159-160), не мають доказового значеннята є недопустимими.
		Крім того, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 28.03.2017 року (т.1 а.с.159-160), складений з порушенням вимог закону, оскільки ч. 4ст. 271 КПК Українипередбачає складення такого протоколу у присутності особи, якщо контроль за вчиненням злочину закінчено відкритим фіксуванням, що і відбулось в межах цього кримінального провадження, оскільки як вбачається зі змісту даного протоколу та показань свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ,, після того як ОСОБА_10 повернувся до приміщення Бориспільського ВП, зупинив авто, то останній був затриманий, що і являє собою подальше відкрите фіксування.
		В той же час, всупереч цим положенням КПК України цей протокол, був складений ст. оперуповноваженим в ОВС ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_45 28.03.2017 року, тобто через два дні, і підписаний лише ним, що беззаперечно підтверджує те, доказів що вказаний його протокол у присутності ОСОБА_10 не складався.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження не дотримано вимог статей 104, 106, 107, 252, 271 КПК України під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину.
		Також,як вбачаєтьсязі зміступротоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 28.03.2017 року (т.1 а.с.159-160), в ньому стверджується, що ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді заступника начальника 2-ого відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області, 26.03.2017 року близько 11:40 хв., перебуваючи в службовому автомобілі ("Лада 112") отримав від ОСОБА_13 30 000 грн., які останній за його вказівкою поклав до бардачка автомобіля, за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, і було вилучено ці грошові кошти.
		Разом з тим, вказаний документ містить лише висновки особи, яка його складала, однак, не містить посилання на виявлені конкретні дії, висловлювання тощо, що безпосередньо розкривало суть події злочину.
		Так, згідно переглянуто в судовому засіданні відеозапису зустрічі ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , яка зафіксована на відеозаписі, що міститься на СD-R-диск№ 51/5887твід 22.12.2016року,вони спілкуютьсяміж собою,однак ізвказаної розмовинеможливо встановити,що вонавідбулася зприводу закриттякримінального провадження.На вказаномувідеозаписі незафіксовано,що ОСОБА_13 дістає самегрошові кошти(ідентифіковані),і щовін кладедо бардачкусаме гроші.Так, ОСОБА_10 в судовомузасіданні стверджує,що вінбув впевнений,що ОСОБА_13 поклав добардачку зустрічнузаяву відпотерпілого,яку вінповинен бувзанести доканцелярії БориспільськогоВП для реєстрації у відповідності до вимог законодавства. Він бачив, як ОСОБА_13 витягнув із файлу листок формату А4, який був ледь складений у двоє, не сильно, який останній поклав до бардачку. Свідок ОСОБА_13 стверджував в судовому засіданні, що він поклав до бардачку грошові кошті.
		Детально переглянувши в судовому засіданні відеозапис, суд переконався, що на ньому не зафіксовано будь-якої змістовної інформації про отримання коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_13 та розмови про будь-які кошти і їх отримання. На вказаному відеозаписі лише зафіксовано характерний звук відкриття та закриття бардачку, і що ОСОБА_13 щось туди кладе, однак що саме не зафіксовано. Це в свою чергу свідчить про те, що вказаний відеозапис не містять безсумнівного підтвердження обставин щодо безпосереднього отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_13 в автомобілі неправомірної вигоди.
		Отже,на вищезазначеномувідеозаписі лишезафіксовано,що ОСОБА_13 щось кладедо бардачку,однак недані,викладені впротоколі зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії контрою завчиненням злочинуу форміімітування йогообстановки від28.03.2017року.Таким чином,у вказаномупротоколі містятьсялише висновкиособи,якою вінбув складений,якій самостійно,на власнийрозсуд,розтлумачив розмову,яка відбуваєтьсяміж ОСОБА_10 та ОСОБА_13 ,а саме,що вониспілкуються прозакриття кримінальногопровадження,оскільки ОСОБА_10 жодного разу не сказав, що кримінальне провадження буде закрито, і навіть фраз, які б свідчили про закриття кримінального провадження не звучало, при цьому, надавши свою оцінку фактам та подіям записаним на відеозаписі, зокрема, зазначивши, що ОСОБА_13 кладе саме гроші до бардачку, хоча цього не зафіксовано на відеозаписі. Про це також додатково свідчить той факт, що ст. о/у в ОВС ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області особисто участь у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії не приймав, а лише склав протокол за результатами її проведення, на підставі наданих йому матеріалів, оскільки протокол складався не відразу по завершення проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а лише через 2 дні. Це в свою чергу унеможливлює встановити, що у вказаному протоколі містяться фактичні дані про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, інкримінованого обвинуваченому.
		Крім того, посилання в даному випадку на показання свідка ОСОБА_13 , який в ході його допиту вказав, що передав ОСОБА_10 саме грошові кошті за закриття кримінального провадження, є недоречним, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки показання свідка ОСОБА_13 є самостійним доказом, а інформація, про яку йдеться в протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, на технічному носії відсутня.
		Ці обставини вказують на те, що були порушені вимоги ст.ст. 246,247,258,260, 271 КПК України, а тому докази, що були отримані за допомогою негласних слідчих (розшукових) дій - не відповідають загальним вимогам їх допустимості для доведення винуватості обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, а саме: вимогам щодо отримання доказу в установленому законом порядку із дотриманням встановленої законом форми, адже саме така форма гарантує захист прав і законних інтересів громадян, зокрема: порушення права на таємницю спілкування та невтручання в приватне (особисте) життя. Тому, виходячи із вимог частини 1 та 2статті 86 КПК України, це є додатковою підставою для визнання протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контрою за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 28.03.2017 року, недопустимим доказам, оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не може бути взяті до уваги як доказ.
		Також стороною обвинувачення в якості доказів пред`явленого обвинувачення, наданий: протокол огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів  грошових коштів від 26.03.2017 року з додатком (т.1 а.с.146-149, 150-160). 
		Відповідно до ч. 2 ст. 106, ч. 1 ст. 273 КПК України огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів та їх вручення є процесуальною дією, яка входить до складу негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема контролю за вчиненням злочину, та проводиться з метою попередньої ідентифікації цих коштів з подальшим використання, як засобу під час проведення відповідної негласної слідчої дії, а тому вказаний протокол є недопустимим доказом, оскільки в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії в рамках даного кримінального провадження, здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини.
		Крім того, в постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.03.2017 року зазначено, що для проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід використати заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові засоби, а саме грошові кошти у національній грошовій одиниці України  гривні у розмірі 30 000 гривень. В той же час у постанові відсутні відомості про джерело походження даних коштів. Також, як вбачається зі змісту протоколу огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів  грошових коштів від 26.03.2017 року (т.1 а.с.146-160), в ньому також відсутні дані відомості.
		Як вбачається із показань свідка ОСОБА_13 грошові кошти, які йому вручали в якості неправомірної вигоди, належать СБУ. Однак, суд критично оцінює дані показання свідка ОСОБА_13 , оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, на підтвердження вказаного факту.
		Суд зазначає, що для таких цілей існує відповідний депозитний рахунок спеціальних видатків. Їх отримання і використання здійснюється згідно з відомчими нормативними актами МВС і СБУ України. В той же час дані про те, чи виділялися ці кошти із бюджету органів та підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і в якій сумі, в матеріалах кримінального провадження, наданих суду в якості доказів, відсутні.
		При цьому, відсутність в матеріалах кримінального провадження документів, які б свідчили про видачу працівникам ГУ СБ України у м. Києві та Київській області грошових коштів (спеціальних видатків) в цьому кримінальному провадженню для проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, свідчить про те, що працівники ГУ СБ України у м. Києві та Київській області об`єктивно не могли видати ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 30 000 грн., що необхідні для передачі їх ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в справі № 643/10749/14-к від 01.07.2020 року.
		Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що походження грошей, які використовувалися при проведенні НСРД  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, в матеріалах кримінального провадження не зазначено, документів про їх приналежність та видачу офіційним шляхом органу, що здійснював вказану НСРД стороною обвинувачення суду не надано. Будь-які, передбачені законом докази, які підтверджують походження даних грошових коштів, а саме: де, коли, в якій установі та за яких обставин вони були отримані, з якою метою, кому належать, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Це в свою чергу позбавляє суд можливості встановити той факт на яких законних підставах вказані грошові кошти були використані під час проведення НСРД  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, дана інформація має значення для перевірки результатів процесуальної дії, а тому є грубим порушенням кримінального процесуального законодавства і відповідно до ч. 1ст. 86 КПК Українине може визнаватися допустимим доказом. 
		Крім того, як встановлено в ході судового розгляду свідок ОСОБА_15 , як і свідок ОСОБА_57 , які приймали участь в якості понятих під час огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів  грошових коштів, які в подальшому були присутні і в якості понятих під час проведення огляду місця події, не були випадковими, небезсторонніми особами при проведенні слідчих, оперативних дій в цьому кримінальному провадженні, оскільки були залучені не випадково працівниками СБУ, а прибули самостійно до приміщення СБУ, щоб взяти участь у процесуальних діях, на прохання знайомого ОСОБА_61 . Зазначені обставини під час судового розгляду підтвердив свідок ОСОБА_15 .
		При цьому, в ході допиту свідка ОСОБА_15 , під час надання вільних показань, останній взагалі стверджував, що він приймав участь лише під час обшуку автомобіля, не зазначаючи про інші процесуальні дії, де він був також залучений в якості понятого. Вже згодом, на уточнюючи запитання сторони захисту, свідок ОСОБА_15 згадав, що був залучений в якості понятого під час вручення грошових коштів осіб для подальшої передачі їх в якості неправомірної вигоди. 
		Зазначені вище обставини в їх сукупності викликають сумнів в достовірності відомостей, які містяться в протоколі огляду особита врученнязаздалегідь ідентифікованихта оглянутихзасобів грошових коштів від 26.03.2017 року, і тягне за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні.
		Окрім вказаних вище порушень кримінального процесуального закону в ході досудового розслідування цього кримінального провадження, не залишились поза увагою суду й інші порушення, допущені у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування та процесуальним керівником.
		Так, станом на час проведення огляду місця події 26.03.2017 року ОСОБА_10 був вже фактично затриманим з 11:53 год., що підтверджується ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/17112/17-к від 27.03.2017 року (т.1 а.с.102). 
		Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору. Згідно ізстаттею 209 КПК Україниособа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Під таким наказом слід розуміти і усну вказівку прокурора, згідно з якою особа повинна залишатись поруч з ним.
		В момент затримання розпочинають спливати строки, визначені уКПК Українита настають юридичні наслідки, пов`язані із затриманням, в тому числі затримана особа набуває статусу підозрюваного з правами, передбаченимистаттею 42 КПК України(рішення ЄСПЛ у справах Смолика проти України, №11778/05 від 19 січня 2012 року, Савіна проти України, №34725/08 від 16 лютого 2012 року).
		Це зобов`язувало слідчого із самого початку фактичного затримання ОСОБА_10 повідомити йому про його процесуальні права затриманої особи, передбачені частиною 4статті 208 КПК України, в тому числі право залучити в будь-який момент захисника (ч. 1ст. 48 цього ж Кодексу) та забезпечити його участь, на вимогу ОСОБА_10 , у проведенні подальших процесуальних дій, або ж прийняти відмову від захисника, про що скласти відповідний протокол. Таких вимог процесуального закону дотримано не було, оскільки до суду не надано протоколу затримання ОСОБА_10 та доказів роз`яснення йому його прав. 
		Як показав обвинувачений ОСОБА_10 протокол його затримання був складений не відразу на місці затримання, а пізніше, вже після того як його було доставлено до прокуратури м. Києва. І лише вже в приміщенні прокуратури м. Києва було лише оформлено протокол його затримання в порядку ст. 208 КПК України. При його затриманні, права йому не роз`яснювали, участь захисника не забезпечили. 
		В той же час, вищезазначені показання обвинуваченого, стороною обвинувачення залишилися неспростовані, і до матеріалів кримінального провадження не було долучено протокол його затримання, в порядку ст. 208 КПК України, а іншого належного підтвердження роз`яснення ОСОБА_10 його прав в кримінальному провадженні під час проведення слідчих (розшукових) дій за його участю, не надано, а тому всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.
		При цьому, суд звертає увагу, що у протоколі огляду місця події від 26 березня 2017 року, слідчий зазначивши, що вказана слідча дія відбувалася за участю ОСОБА_10 не зазначив його процесуальний статус, не зважаючи на те, що як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, на момент початку проведення даної слідчої дії, а 12:22 год. 26.03.2017 року (т.1 а.с.88), останній вже був затриманий.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 , будучи фактично затриманим о. 11:53 год. 26.03.2017, саме з цього моменту був підозрюваним у кримінальному провадженні та мав права підозрюваного у кримінальному провадженні, зокрема право користуватися правовою допомогою. Однак, як вбачається із зазначеного протоколу огляду місця події від 26.03.2017 року будь-які права ОСОБА_10 не роз`яснювалися, зокрема право на отримання правової допомоги.
		На підставінаведеного судприходить довисновку,що слідчийфактично здійснившизатримання ОСОБА_10 ,не роз`яснивйому йогоправа,тим самогрубо порушившивищезазначені вимогипроцесуального закону,що єнеприпустимими.Також,після затримання ОСОБА_10  слідчий фактично допустив порушення права підозрюваного на захист, оскільки не представив на вимогу останнього йому адвоката, що є безумовним порушенням права на захист. З цього вбачається, що законні процедури не були дотримані, а отже, в діях працівників правоохоронних органів також наявне порушення засад законності кримінального провадження, визначенихст. 9 КПК України. Отже, усі докази, отримані з порушенням права на захист ОСОБА_10 , до забезпечення його правом на захист є недопустимими доказами. Це в свою чергу є додатковою підставою для визнання всіх доказів, наданих стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_10 , у вчиненні інкримінованого йому злочину, недопустимими доказами.
		Крім того, досліджені в ході судового розгляду, копії матеріалів кримінального провадження № 1201711010000594 від 19.03.2017 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, по факту завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_19 (т.1 а.с.123-144), які визнані на підставі постанови слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_44 від 27.03.2017 року, речовими доказами (т.1 а.с.145), будь-яким чином не підтверджують обставини вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення у вчиненні, якого він обвинувачується.
		Також, суд приходить до висновку, що й всі інші, надані стороною обвинувачення докази, як самі по собі так і в сукупності, не доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		З огляду на вищевикладене, надані стороною докази не можуть бути застосовані як докази винуватості обвинувачених у скоєні зазначеного та інкримінованого їм злочину. 
		Таким чином, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих обґрунтованість пред`явленого  ОСОБА_10 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку з чим у суду виникли обґрунтовані розумні сумніви щодо винуватості останнього у вчиненні, інкримінованого йому злочину. 
		Так, доводи сторони обвинувачення, що в обвинуваченого виник злочинний умисел направлений на протиправне особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за непритягнення до кримінальної відповідальності та за закриття кримінального провадження, є необґрунтованими. 
		Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 368 КК України, обов`язковою умовою цього складу злочину є виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища.
		Виходячи з цього, орган досудового розслідування мав вказати, які конкретні дії в інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , виконав ОСОБА_10 з використанням наданої йому влади чи службового становища, чи мали ці дії наслідком допомогти заявникові уникнути від кримінальної відповідальності за оговорені кошти.
		В той же час суд звертає увагу, що у пред`явленому обвинувачення стороною обвинувачення, зазначено, що обвинувачений отримав неправомірну вигоди від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за не притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, однак не встановлено, які саме дії повинний був вчинити або навпаки утриматися від їх вчинення обвинувачений ОСОБА_10 , виходячи із покладених на нього повноважень, з використанням наданої йому влади чи службового становища, спрямовані на закриття кримінального провадження.
		При цьому, в обвинуваченні взагалі не зазначено, які саме на ОСОБА_10 було покладено обов`язки, для з`ясування його службового становища, змісту та обсягу повноважень, у відповідному кримінальному провадженні, а лише вказано, яку останній займає посаду. Це в свою чергу свідчить про те, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення не зазначено та жодним чином не доведено, що на ОСОБА_10 було покладено відповідні обов`язки у кримінальному провадженні, яке він повинен був закрити, згідно пред`явленого обвинувачення.
		Так, наказом начальника Головного управління Національної поліції у Київській області № 7 від 10.01.2017 року ОСОБА_10 призначено на посаду заступника начальника 2-ого відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області.
		При цьому, виходячи із системного аналізу положень законодавства, які закріплені в ст. 39 КПК України, а також у Положенні про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС 06.07.2017 № 570, встановлено, що до службових обов`язків ОСОБА_10 як заступника начальника2-оговідділення слідчоговідділу БориспільськогоВП ГУНП Українив Київськійобласті невходить вирішенняпитання прозакриття кримінальногопровадження. Всі процесуальні дії під час досудового розслідування вчиняє слідчий, який входить до слідчої групи, створеної у даному кримінальному провадженні.
		У ч. 1 ст. 214 КПК України закріплено, що слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. В п. 1 ч. 2 даної статті закріплено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою  визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		Відповідно до ч. 1ст. 110 КПКпроцесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч.3). 
		Таким чином, виходячи із вищевикладених норм законодавства, слідує, що повноваження слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування у конкретному провадженні визначаються відповідним процесуальним рішенням, оформленим відповідно до вимог чинного законодавства, а саме постановою керівника органу досудового розслідування. За відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу досудового розслідування будь-який слідчий за посадою, в тому числі і заступник начальнику слідчого відділу, виключно за посадою, не наділений повноваженнями здійснювати досудове розслідування кримінального провадження. 
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 19.03.2017 року внесено відомості до ЄРДР за № 12017110100000594 за заявою ОСОБА_19 про те, що останньому 18.03.2017 року, невідома особа нанесла удари по АДРЕСА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Відомості про дане кримінальне правопорушення, внесені до ЄРДР слідчим ОСОБА_16 , що підтверджується копією витягу із ЄРДР за № 12017110100000594 (т.1 а.с.124).
		Так, пунктами 1-3 розділу VІ "Права і обов`язки слідчих, гарантії їх процесуальної незалежності" вищезазначеного Положення встановлено, щослідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченоїКПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
		Повноваження слідчого визначені у ст. 40 КПК України. У ч. 5 даної статті закріплено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, в втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
		Так, допитаний в ході судового розгляду, за клопотанням сторони захисту, свідок ОСОБА_18 , який працює на посаді начальника 2-го відділення СВ Бориспільського ВП, показав, що слідчого чи групу слідчих, які будуть проводити досудове розслідування по кожному кримінальному провадженню визначав або він, або начальник СВ Бориспільського ВП. Слідчим, яким буде здійснювати досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, він ОСОБА_10 не визначав, а тому він не був уповноважений проводити досудове розслідування по даному кримінальному провадженню та прийняти будь-які процесуальні рішення по даному провадженню. 03.08.2017 року ним було визначено слідчого, що здійснюватиме досудове розслідування даного кримінального провадження, ОСОБА_62 .
		Вказані показання свідка ОСОБА_18 повністю узгоджуються із відомостями, що містяться у відповіді СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області № 10302 від 21.06.2019 року (т.2 а.с.135), згідно яких заступник начальника 2-го відділення СВ Бориспільського ВП ОСОБА_10 слідчим для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, не визначався, а також відомостями, що містяться у копії витягу із ЄРДР за № 12017110100000594 (т.1 а.с.124), де ОСОБА_10 не зазначений слідчим, що здійснюватиме досудове розслідування даного провадження.
		З огляду на вищевикладене судом беззаперечно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 не був визначений, керівником органу досудового розслідування, слідчим на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, а тому останній не мав повноваження щодо вчинення будь-яких процесуальних дій, які впливали на рух кримінального провадження, зокрема щодо прийняття рішення про закриття даного кримінального провадження.
		Також, як вбачається із функціональних обов`язків співробітників слідчого відділу Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, затверджених начальником Бориспільського ВП ОСОБА_22 16.01.2017 року (т.1 а.с.172-177), друге слідче відділення здійснює досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 122, 128, 193, 195, 197, частинами першими статей 130, 133, 146, статтею 259, часинами першою-третьою статті 185 (у разі заподіяння матеріальних збитків на суму від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), частинами другими статей 213, 249, частинами першими статей 197-1, 263-1, 265, 286, статтею 289, частинами першими статей 290, 293, стятими 310, 316, 322, частиною першою статті 332, статями 335, 336, 336-1, 337, 338, 358 КК України. 
		Крім того, відповідно до витягу з наказу № 7 о/с від 10.01.2017 року по особовому складу по Бориспільському відділу поліції (т.1 а.с.171) ОСОБА_10 призначили на посаду заступника начальника 2-го відділення (з розслідування злочинів середньої тяжкості) слідчого відділу.
		Як вбачається із витягу ЄРДР за № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, відомості внесені за заявою ОСОБА_19 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який на той момент, був злочином невеликої тяжкості.
		Ці обставини в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_10 навіть і не міг бути визначений слідчим, який здійснюватиме досудове розслідування по кримінальному провадженню за № 12017110100000594, оскільки розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, не входить до його повноважень. Це в свою чергу лише додатково підтверджує те, що ОСОБА_10 не міг та не мав повноважень щодо прийняття будь-яких процесуальних рішень чи здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110100000594.
		Крім того, стороною обвинувачення залишились не спростовані твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він фактично не займався розслідуванням кримінальних проваджень, а займався лише їх розкриттям, тобто оперативним супроводженням кримінального провадження, та процесуальні рішення по вказаних провадженнях він приймав виключно за погодженням з керівництвом, та навпаки, вони повністю підтверджуються показаннями, допитаного в ході судового розгляду, свідка ОСОБА_18 , який показав, що ОСОБА_10 займався оперативним супроводженням кримінальних проваджень, зокрема, забезпечував доставку осіб, які були учасниками слідчих дій, забезпечував проведення слідчих дій, виконував його доручення та слідчих, у разі прийняття будь-яких процесуальних рішень по провадженням, які в нього перебували в провадженні, останній повідомляв керівництво, і лише після їх погодження, він міг їх прийняти, а також показаннями свідка ОСОБА_16 , яка показала, що ОСОБА_10 займався оперативним супроводженням кримінальних проваджень, а не безпосередньо розслідуваннями злочинів.
		З огляду на вищевикладене, доводи сторони обвинувачення, в частині того, що обвинувачений ОСОБА_10 , відповідно до займаної ним посади  заступника начальника 2-го відділення слідчого відділу Бориспільського ВП, був наділений повноваженнями на здійснення досудового розслідування кримінального провадження за № 12017110100000594, та на прийняття по ньому будь-яких процесуальних рішень, зокрема і про його закриття, ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
		При цьому, суд звертає увагу, що в обвинуваченні, пред`явленому ОСОБА_10 , не відображено те, що ОСОБА_10 міг якимось чином вживати заходів по відношенню до інших службових осіб щодо вчинення останніми будь-яких дій.
		Також, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не повідомили суду будь-яких обставин щодо наявності у ОСОБА_10 об`єктивної можливості здійснити процесуальний чи позапроцесуальний вплив на хід подій та кінцевий результат по кримінальному провадженню № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, а також щодо обізнаності останнього про хід розкриття даного кримінального провадження, що виключає можливість впливу останнього на результат розслідування вказаного кримінального провадження та відповідно особисту зацікавленість у його вирішенні шляхом непритягнення ОСОБА_13 і ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності.
		Крім того, як свідок ОСОБА_16 , так і свідок ОСОБА_17 , в ході їх допиту, не вказали суду на обставини, що ОСОБА_10 давав їм будь-які вказівки чи розпорядження щодо здійснення слідчих чи інших процесуальних або позапроцесуальних дій, чи щодо прийняття будь-яких процесуальних рішень в кримінальному провадженню № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, зазначивши, що вони взагалі з ним навіть не спілкувалися з приводу даного провадження, і він ніколи ним не цікавився, що також підтверджує вище викладені висновки суду. В свою чергу допитані в судовому засіднні зазначені свідки надали позитивну характеристику діловим та моральниим якостям ОСОБА_10 , вказували про його добросовісність та наполегливість у роботі, порядність у відносинах з колегами та керівництвом.
		З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 не міг вплинути на хід подій та кінцевий результат по кримінальному провадженню № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, та прийняти рішення про закриття даного кримінального провадження, так як він не був наділений такими повноваженнями, оскільки не визначався слідчим, який здійснюватиме по ньому досудове розслідування. 
		Також на думку суду, вказаними доказами підтверджується той факт, що досудовим слідством не встановлено позапроцесуального впливу обвинуваченого ОСОБА_10 на слідчого, який мав повноваження приймати рішення про закриття кримінального провадження № 12017110100000594 від 19.03.2017 року. Зібрані докази не містять інформації про спроби обвинуваченого ОСОБА_10 якимось чином вплинути на прийняття рішень слідчим по даному провадженню та про його контакти з ним з цього приводу. Згідно досліджених судом доказів, то таких взагалі не вбачається і жодним чином не підтверджується. 
		При цьому, слід зазначити, що вказані відомості навіть не викладено у пред`явленому ОСОБА_10 обвинуваченні, не зважаючи на те, що правильність встановлення фактичних обставин справи, як на досудовому слідстві, так і у суді надало б можливість суду правильно дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_10 ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Разом з цим, орган досудового розслідування навіть не намагався встановити суттєві обставини пред`явленого обвинувачення.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не встановлено й не підтверджено фактвчинення чи невчинення ОСОБА_10 , як службовою особою, в інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будь-яких дії з використанням, наданої йому влади чи службового становища, в рамках кримінального провадження № 12017110100000594 від 19.03.2017 року.
		Таким чином, стороною обвинувачення ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового розгляду не встановлено та не доведено, що ОСОБА_10 вчиняв чи утримався від вчинення будь-яких дій з використанням наданої йому влади чи службового становища, що є необхідним елементом складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме об`єктивною стороною. 
		Також, на думку суду і кваліфікуюча ознака "поєднане з вимаганням неправомірної вигоди" не знайшла свого підтвердження.
		Так, у своєму висновку Верховний суд України щодо застосування кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 368 КК України  "поєднане з вимаганням неправомірної вигоди", який викладений в постанові від 04.10.2012 № 5-14кс12, констатував, що із законодавчого визначення розуміння вимагання хабара ця ознака може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара, погрожуючи вчиненням або не вчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам, того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав і інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією із основних і обов`язкових ознак вимагання. На відміну цьому, у разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів, тощо, то вимагання хабара виключається.
		Окрім того, у свої постанові від 26.12.2013 № 5-43кс13 Верховний Суд України констатував, що із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання хабара, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа - хабар одержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабар одержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та законним інтересам хабародавця. Правильне визначення меж вимагання хабара пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою хабара, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання хабара, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.
		Найбільш значущою ознакою вимагання є те, що примушування до хабара може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним.
		За законодавчим визначенням, не може розглядатися як вимагання хабара погроза з боку хабар одержувача вчинити відносно хабародавця законні дії, хоча вони й зачіпають законні інтереси останнього.
		В цій же постанові Верховний Суд України висловив свою правову позицію з приводу правильного розуміння законодавчого визначення вимагання хабара і констатував, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги тощо, то вимагання хабара виключається.
		Так, суд, оцінивши всі докази в сукупності, дійшов висновку, що під час судового провадження не доведена вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вимаганні неправомірної вигоди від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Аналізуючи всі докази по кримінальному провадженню суд вважає, що єдиним доказом можливого вимагання ОСОБА_10 неправомірної вигоди у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , можуть бути лише показання даних свідків, які суд не може взяти до уваги та оцінює їх критично, з підстав наведених вище у мотивувальній частині вироку.
		Як встановлено в ході судового розгляду, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази, на підтвердження того факту, що 20.03.2017 року ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були викликані ОСОБА_10 до службового кабінету № 321 Бориспільського ВП, а навпаки в матеріалах справи є докази, які спростовують дані твердження сторони обвинувачення. Таким чином, твердження обвинуваченого ОСОБА_10 з приводу того, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 звернулися до нього самостійно, за власною ініціативою, залишились не спростовані, стороною обвинувачення.
		В той же час, як вбачається із відеозапису, що міститься СD-R № 51/5887т від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178), як і ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 вказали, що вони зацікавленні в тому, щоб про вказану справу ніхто не дізнався ні на роботі, ні вдома. Також свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили, що вчиняли всі можливі дії для відшкодування ОСОБА_19 , завданих збитків, щоб останній не мав по відношенню до них будь-яких претензій, та забрав свою заяву із Бориспільського ВП.
		Ці обставинив сукупностібеззаперечно свідчатьпро те,що  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були особистозацікавлені утому,щоб їхне притягнулидо кримінальноївідповідальності завчиненні нимипротиправні діїпо відношеннюдо ОСОБА_19  ікримінальне провадження № 12017110100000594 від 19.03.2017 року було закрито, оскільки наявність судимості, буде мати для них негативні наслідки як на роботі, зокрема звільнення, так і в родині. 
		Крім того, допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_13 підтвердив, що ініціатором всіх дзвінків до ОСОБА_10 , та зустрічей з ним, був саме він. ОСОБА_10 самостійно йому телефонував. 
		З огляду на вищевикладене та встановлені в ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_10 , в частині того, що до нього самостійно звернулися ОСОБА_13 та ОСОБА_63 з проханням допомогти їм уникнути кримінальної відповідальності за вчиненні ними незаконні дії по відношенню до ОСОБА_19 є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, а тому є такими, що відповідають дійсності. 
		Ці обставинив сукупностісвідчать проте,що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були особистозацікавлені втому,щоб кримінальнепровадження № 12017110100000594від 19.03.2017року булозакрито,і їхв будь-якомувипадку непритягнули докримінальної відповідальності за вчиненні ними протиправні дії по відношенню до ОСОБА_19 , тобто останній прагнули обійти закон, уникнути відповідальності за скоєне, що в свою чергу виключає вимагання хабара ОСОБА_10 .
		Крім того, як вбачається із показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , наданих в ході судового розгляду, ОСОБА_10 вимагав у них грошові кошти в сумі 1500 доларів США, висловлюючи в їх адресу погрози, повідомивши, що їм загрожує кримінальна відповідальність, за декількома статтями КК України та покарання у виді позбавлення волі, у разі не надання відповідної суми коштів.
		Разом з тим, як свідок ОСОБА_13 , так і свідок ОСОБА_14 , в ході їх допиту, показали, що ніяких конкретних дій, пов`язаних з їх притягнення до кримінальної відповідальності, по кримінальному провадженню за заявою ОСОБА_19 , ОСОБА_10 взагалі не вчиняв. При цьому вони підтвердили, що з ними взагалі не проводилися будь-які процесуальні дії в рамках даного кримінального провадження, їх не затримували працівники правоохоронних органів, підозри у вчиненні злочину їм не пред`являли. Тобто, з викладеного вбачається, що у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , крім можливого побоювання вчинення певних дій обвинуваченим, який не був уповноваженою особою на здійснення досудового розслідування та прийняття будь-яких рішень по даному провадженню, не було об`єктивних підстав для передачі йому коштів, оскільки будь-якого процесуального статусу в даному кримінальному провадженні вони не мали.
		При цьому, прокурор не навів жодних логічних та переконливих доказів про істинні причини, які спонукали ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , надавати грошові кошти для передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_10 за не притягнення їх до кримінальної відповідальності, оскільки згідно їх показань, наданих в судовому засіданні, вони взагалі заперечували факт вчинення протиправних (незаконних) дій по відношенню до ОСОБА_19 за які передбачена кримінальна відповідальність, зазначивши, що між ними був конфлікт, у зв`язку з тим, що ОСОБА_19 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Тому досить дивною є ситуація, коли особи, які не вчинені дій за які передбачена кримінальна відповідальність, погоджуються передати грошові кошти за не притягнення їх до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в якому вони не мають жодного процесуального статусу. 
		В той же час, вказані обставини в сукупності, лише додатково свідчать про те, що показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в частині того, що ОСОБА_10 вимагав від них неправомірну вигоду за непритигнення їх до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, є такими, що не відповідають дійсності, а тому суд не приймає їх до уваги.
		Також сумнівними є посилання ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 на побоювання можливості притягнення їх до кримінальної відповідальності за декількома статтями КК України та, що їм загрожує кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі, оскільки згідно діючого законодавства питання про притягнення до кримінальної відповідальності та призначення покарання вирішує виключно суд. 
		При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відомості до ЄРДР за № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, внесені на підставі заяви ОСОБА_19 , за ознаками лише одного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Відповідно до санкції даної статті кримінальне покарання у виді позбавлення волі взагалі не передбачено.
		Крім того, станом на березень 2017 року кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, відносилося до проваджень у формі приватного обвинувачення.
		Як вбачається із фактичних обставин пред`явленого обвинувачення ОСОБА_10 , органом досудового розслідування встановлено, що потерпілий ОСОБА_19 , який прибув до Бориспільського ВП разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , написав заяву про те, що не має жодних претензій до останній. Тобто це може вказувати на те, що кримінальне провадження за № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, могло бути закрите, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно до якого кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовиться від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
		Ці обставини в сукупності обґрунтовано ставлять під сумнів те, що у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були підстави побоюватись, що їм загрожує покарання у виді позбавлення волі.
		З оглядуна вищевикладене,доводи сторониобвинувачення,в частинітого,що обвинувачений ОСОБА_10  висловлював ОСОБА_13 та ОСОБА_14 погрози, повідомивши, що їм за участь у бійці загрожує кримінальна відповідальність за трьома статтями КК України та покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
		Таким чином, в ході судового розгляду, не здобуто об`єктивних доказів, які б свідчили про вимагання грошових коштів зі сторони ОСОБА_10 , зокрема про створення саме ним умов, які б мали ознаки вимагання грошових коштів у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 фактично, за закриття кримінального провадження № 12017110100000594 від 19.03.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке б і так, у відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, було б закрито, слідчим, який був уповноважений на проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні, яким є був ОСОБА_10 , у разі відмови потерпілого ОСОБА_19 від підтримання приватного обвинувачення, якому як встановлено в ході досудового розслідування, та судового розгляду збитки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були відшкодовані в повному обсязі, і останній до них будь-яких претензій не мав. 
		Таким чином, в судовому засіданні не здобуто, у сукупності неспростовних доказів з переконливістю підтверджуючих висновки обвинувального акту у даній частині, щодо вимагання грошових коштів.
		Інших належних та допустимих доказів, які б безпосередньо підтвердили факт отримання та вимагання обвинуваченим ОСОБА_10 неправомірної вигоди, суду не надано.
		В той же час, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як доказ наявності обставин щодо необхідності передати неправомірну вигоду заступнику начальника 2-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області за не притягнення до кримінальної відповідальності та за закриття кримінального провадження, суд оцінює критично, з підстав наведених вище, у мотивувальній частині вироку. Окрім цього, при оцінці показань свідка ОСОБА_13 , суд враховує, що він є заявником у цьому кримінальному провадженні і це не спростовує сумнівів сторони захисту, щодо їх правдивості і наявності у нього особистої заінтересованості в результатах розгляду кримінального провадження, враховуючи, що саме свідок ОСОБА_13 ініціював контакт з обвинуваченим ОСОБА_10 , самостійно до нього звернувся, телефонував йому, його ініциативність, активність, особиста зацікавленість по кримінальному провадженню за заявою ОСОБА_19 , за обставин його безпосередньої участі під час досудового розслідування у проведенні негласних слідчих дій.
		При цьому, за відсутності інших об`єктивних підтверджень обставин, про які суду показали як свідок ОСОБА_13 , так і свідок ОСОБА_14 , сторона обвинувачення в умовах змагальності судового процесу не довела перед судом переконливості показань останніх та їх добросовісності, тому їх показання, суд оцінює критично та не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки засудження обвинуваченого не може ґрунтуватися виключною мірою на показаннях осіб, які доказами з інших джерел, досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються або визнані судом недопустимими.
		Таким чином, під час судового розгляду не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом, оскільки самих лише показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що в них ОСОБА_10 вимагав неправомірну вигоду за не притягнення до кримінальної відповідальності та за закриття кримінального провадження, недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність обвинуваченого до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		З огляду на викладене, на думку суду докази, надані прокурором та досліджені у судовому засіданні не доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		При цьому суд враховує правову позицію щодо визнання винності особи "поза розумним сумнівом" та визначення "стандартів доказування", висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі №688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17КПК України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
		Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Таким чином, суд вважає, що представлені до суду стороною обвинувачення докази здобуті з тими порушеннями кримінального процесуального закону, які підривають довіру щодо їх достовірності. А тому використання цих доказів не буде відповідати вимогам справедливого судочинства. Представлені стороною обвинувачення докази не є настільки переконливими, що давало б суду підстави дійти висновку про винуватість обвинувачених "поза розумним сумнівом".
		З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що заявлені, в ході судового розгляду, захисником обвинуваченого  адвокатом ОСОБА_12 клопотання (т.2 а.с.74-75, 76-78, 79-81, 98-99, 100-102), підтримані обвинуваченим, про визнання всіх зібраних по справі доказів недопустимими, зокрема: заяви ОСОБА_13 від 22.03.2017 року (т.1 а.с.86-87); протокол огляду місця події від 26.03.2017 року (т.1 а.с.88-90); протокол огляду від 27.03.2017 року (т.1 а.с.106-107); протокол огляду від 28.03.2017 року (т.1 а.с.110-114); протокол огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів  грошових коштів від 26.03.2017 року (т.1 а.с.146-158); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 28.03.2017 року (т.1 а.с.159-160); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42017100000000355 від 22.03.2017 року, від 31.03.2017 року (т.1 а.с.161-163) та від 20.04.2017 року (т.1 а.с.164-166); СD-R № 51/5887т від 22.12.2016 року, СD-R № 51/5888 від 22.12.2016 року (т.1 а.с.178) та флеш-накопичувач Micro SD № 51/6451 від 03.03.2017 року (т.1 а.с.179) та постанови про визнання речовими доказами від 27.03.2017 року, від 28.03.2017 року (т.1 а.с.108, а.с.115), у зв`язку з тим, що вони були одержані з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		З урахуванням викладеного, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, і ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення. 
		Сумнівний характер вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях, які наведені вище.
		Таким чином, ті обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються показаннями, допитаних судом свідків, та дослідженими матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Аналізуючи, надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх достатності, для визнання ОСОБА_10 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу того, що заступник начальника 2-го відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області одержав від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 неправомірну вигоди за те, що він, як службова особа, використовуючи надану йому владу чи своє службове становище, забезпечать не притягнення їх до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
		З урахуванням того, що сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вимагання та одержання ОСОБА_10 як службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення ним як службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, суд приходить до висновку про необхідність виправдання останнього у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину. Так, судом не встановлено беззаперечних доказів для притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності та ухвалення обвинувального вироку, як і не доведено стороною обвинувачення "поза розумним сумнівом" вчинення ОСОБА_10 злочину, у скоєнні якого він обвинувачувався.
		При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід відносно ОСОБА_10 у вигляді застави закінчив дію, 26.05.2017 року. Відповідно до ч. 11 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
		З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що сума застави, внесена, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/17112/17 від 27 березня 2017 р. (т.1 а.с.102), в розмірі 128 000 грн., підлягала поверненню заставодавцю, що й було зроблено на підставі ухвали суду від 18.09.2018 року.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		В той же час, слід зазначити, що судом не вирішується питання щодо речових доказів, а саме: грошових коштів, які перебувають на зберіганні ГУ СБУ у місті Києві та Київській області, згідно постанови про визнання речовими доказами від 27.03.2017 року (т.1 а.с.108-109), оскільки не були досліджені судомгрошові кошти у сумі 30 000 гривень, а також за відсутності у суду відомостей про їх належність. Так, зазначене питання може бути вирішеним за клопотанням прокурора чи власника таких грошових коштів, в тому числі і в порядку ст. 537 КПК України. 
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 3 ст. 368 КК України, суд -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
		Речові доказив кримінальномупровадженні,після набраннявироком судузаконної сили,а саме: грошові кошти, які вилучені під час проведення огляду місця події 26.03.2017 року у сумі 30 000 гривень, а саме їх копії, (оригінали до суду не надавалися): купюрами номіналом по 500 гривень (30 купюр) з наступними серіями та номерами: УД 9461196; ЗЗ 0598006; УБ 5429471; ЗЗ 8160441; ЗД 8518917; ЗГ 9533702; ВФ 0935896; ВФ 0675128; ВЗ 4167497; МБ 8820341; ГК 5672624; ЛА 5717144; ЗБ 5563444; ЗИ 5954409; ВВ 0301524; ЗД 4720693; ВХ 8949669; МВ 4878486; ЗД 5145936; ЛЗ 9818334; СЗ 5173561; ВХ 4844568; МБ 1494180; ВВ 0171412; ЛВ 7913746; ЛИ 1566392; ЛИ 3932958; БТ 2678266; УГ 6521891; УГ 6521888; та купюрами номіналомпо 200гривень (75купюр)з наступнимисеріями таномерами: КЕ5889128;ПЗ 1654432;КЖ 4098202;КК 3311087;КК 1132547;ЕЧ 5920125;ЕБ 4404279;КЕ 8878124;ВВ 9568665;ПД 5621195;КЛ 3399780;КЙ 5769983;КЄ 2527887;ВЖ 9733383;КГ 5630128;ЄЖ 8570951;ЄШ 1387710;ЗД 4650209;ЕЧ 0469188;СЄ 9813877;ПБ 7619336;ЄФ 9526452;ЗЄ 2842053;КЄ 8318232;ПА 7309553;ЄВ 7608267;ЄГ 8624455;УС 5316782;ЗЕ 4528783;СИ 7423187;УЛ 1555050;ПБ 0924516;СЄ 1138377;ПБ 9017724;АВ 9340578; ЗГ 1432307;АБ 4821657;МА 0016495;КЖ 6941939;КГ 3649890;ЄЄ 0823506;ПЗ 2673975;УЄ 2373464;ЕБ 9695530;УХ 5396246;ЕЖ 2826152;ВЄ 4303768;КИ 4138526;ЄВ 6300948;ТГ 1411393;СИ 7344576;ЄЖ 8594834;ПА 8771896;ЕИ 6323266;ВГ 7534229;СГ 5720977;ПД 0555325;ЕЮ 4403437;КГ 6447398;ЄЖ 1648328;ЄЮ 1567241;УГ 0820609;ЕИ 5002799;ПВ 7675412;МА 5443953;КЖ 3109723;ЗВ 8396831;ТИ 3953320;ВД 2349464;УХ 7800971;КГ 0202807;КБ 6003120;ТВ 2035561;КБ 0097085;ЄЩ 6542345,-залишити зберігатипри матеріалахсудового кримінальногопровадження;мобільний телефонмарки "Lenovo",чорного кольору,IMEI НОМЕР_8 ,SN;HB00AZізсім-картами"Djuce"та "МТС", що переданий на зберігання у камеру схову прокуратури міста Києва, - повернути ОСОБА_10 ; копії матеріалів кримінального провадження № 1201711010000594 від 19.03.2017 року на 32 аркушах, - залишити зберігати при матеріалах судового кримінального провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
		Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку  після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, їх захисникам та прокурору.
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...