Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10890/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Обіг цінних паперів; Інший спір про обіг цінних паперів.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2020. Зареєстровано: 27.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		У Х В А Л А
		 
		20.10.2020Справа №  910/10890/19
		За позовом заступника Генерального прокурора в інтересах Кабінету Міністрів України
		до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" м. Києва 
		про стягнення неустойки, ціна позову 1506487342,30 грн.
		Суддя Паламар П.І.
		Представники: 
		від прокуратури: Кузнецова Ю.В.,
		від позивача: не з`явився,
		від відповідача: Перепелиця А.В. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		у серпні 2019 року заступник Генерального прокурора звернувся в суд з позовом в інтересах Кабінету Міністрів України з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Указана стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
		Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва.
		Відповідач ПАТ "Укрнафта"є господарським товариством, більше 50% акцій якого передано у статутний фонд господарського товариства, що належить державі (ПАТ "Національна АК "Нафтогаз України"). Це підтверджується поясненнями сторін та ними не оспорюється, тому ці обставини не підлягають доведенню.
		Предметом заявленого прокурором позову є вимоги про сплату неустойки (пені) за несвоєчасну сплачену суму дивідендів за період 2011-2013 років.
		Тобто, прокурором фактично заявлено позов про захист корпоративних прав держави у статутному фонді відповідача.
		Відносини щодо участі у господарських товариствах, у т.ч. у статутному капіталі який є часткою держави, врегульовані положеннями § 1 гл. 8 ЦК України, Законами України "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності".
		Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" у редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах. Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
		Абзацом 7 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
		Порядком нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Мінекономрозвитку № 725 від 2 липня 2013 р., установлено механізм нарахування Мінекономрозвитку пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків.
		За змістом вимог п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, серед іншого, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
		Таким чином, право вимоги сплати дивідендів належить такому учаснику (акціонеру). Останній як учасник корпоративних відносин набуває суб`єктивного права вимагати відновлення своїх прав у разі їх порушення, а також притягнення до відповідальності порушника, у т.ч. шляхом стягнення з того неустойки, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов`язання.
		Та обставина, що в силу вимог Закону України "Про управління об`єктами державної власності" сплату дивідендів та неустойки, передбачено здійснювати господарським товариством безпосередньо до Державного бюджету України, не змінює характеру правовідносин як корпоративних та відповідного обсягу прав учасників такого товариства.
		Це ж саме стосується і неустойки, нарахування якої хоч і передбачено здійснювати державним органом, проте права вимагати її сплати учасник господарського товариства не позбавляється.
		Зазначене узгоджується також з положеннями п. 8.9. Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 12 травня 2007 р., згідно з яким саме на суб`єкта управління покладено обов`язок забезпечувати контроль за сплатою господарським товариством нарахованої пені.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З вещенаведених доказів слідує, що Кабінету Міністрів України, якого прокурором визначено позивачем за даним позовом, такі суб`єктивні права не належать. Тому правом самостійного звернення в суд, як про це стверджує прокурор, такий орган держави не наділений.
		Така владна функція в установленому порядку передана Приватному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як акціонеру відповідача.
		Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. 
		Відповідно до рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
		Оскільки у відносинах, що виникли, заступник Генерального прокурора невірно визначив державний орган, підстави для такого представництвом прокурором інтересів держави відсутній, то поданий позов стосовно до вимог п. 1 ст. 226 ГПК України слід залишити без розгляду.
		Керуючись п. 1 ст. 226, ст. 232-235 ГПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		1. Позов заступника Генерального прокурора в інтересах Кабінету Міністрів України залишити без розгляду.
		2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
		 
		Повний текст ухвали складено 26 жовтня 2020 р.
		 
		Суддя господарського суду міста Києва                                                                П.І.Паламар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...