Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1747/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2020. Зареєстровано: 27.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2020.
Дата набрання законної сили: 13.11.2020
Номер судового провадження: 16/01/911/1747/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1747/20
		 
		Господарський суд Київської області в складі: 
		головуючого судді Христенко О.О.
		за участю секретаря Гарбуз Л.В.
		розглянувши справу № 911/1747/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гранд Лада», 
		м. Київ 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю МП «Перспектива», 
		м. Бровари
		про стягнення 691 561,11 грн.
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Бондарчук В.О., адвокат, ордер серії АА № 1032326 від 09.06.2020;
		від відповідача:Ткаченко Т.М., адвокат, ордер серії КС № 374104 від 29.07.2020.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гранд Лада» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МП «Перспектива» (надалі-відповідач) про стягнення 691 561,11 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018, в частині оплати отриманого товару. 
		Ухвалою суду від 22.06.2020 відкрито провадження у справі № 911/1747/20, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 05.08.2020.
		Ухвалою суду від 05.08.2020 підготовче засідання у справі № 911/1747/20 відкладено на 17.08.2020.
		14.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 12.08.2020 (вх. № 17232/20) на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову відповідач вказує на порушення саме з боку позивача умов Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018; неправомірне нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та відсутність у відповідача обов`язку щодо їх оплати, оскільки строк для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат не настав.
		Ухвалою суду від 17.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/1747/20, справу призначено до розгляду по суті на 09.09.2020.
		31.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь від 28.08.2020 (вх. № 18261/20), в якій позивач підтримуючи позовні вимоги вказує на те, що відносини між позивачем та відповідачем на підставі Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018 тривають протягом 2018-2019 років, проте лише зараз відповідачем зазначено про зміну умов договору з боку позивача. відповідач просив суд залишити відповідь на відзив без розгляду.
		В судовому засіданні 09.09.2020 судом оголошено перерву до 11.09.2020.
		В судовому засіданні 11.09.2020 представником позивача підтримані свої вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		04.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гранд Лада» (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МП «Перспектива» (відповідач/покупець) укладений Договір поставки № ДП040118-1.
		Відповідно до умов п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину договору, а покупець зобов`язується прийняти такий товар.
		Кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначається у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних (п. 1.2 договору).
		Місцем поставки товару є місцезнаходження складу постачальника. Строки поставки - протягом 10 робочих днів з дати здійснення оплати згідно з умовами цього договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).
		Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця та засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної, окрім випадків коли товар передається покупцю через служби доставки (кур`єром, поштою, тощо) (п. 3.3 договору). 
		Зобов`язання постачальника щодо поставки (передачі) товару вважаються виконаними після передачі товару покупцю (п. 3.4 договору).
		Оплата товару здійснюється в гривні. Покупець оплачує товар шляхом 100 % передплати вартості товару, вказаної в рахунках, на банківський рахунок постачальника, протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку постачальником (п.п. 5.1, 5.2 договору).
		Умовами п.п. 9.1, 9.2 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019. Після спливу строку дії цього договору останній вважається пролонгованим на 1 рік, якщо жодна із сторін не заявить про припинення договору за 1 календарний місяць до закінчення строку його дії.
		Так, позивачем були сформовані рахунки на оплату товару № СФ-0001349 від 26.04.2019 на суму 242 373,00 грн., № СФ-0002428 від 09.08.2019 на суму 69 216,00 грн., № СФ-0003009 від 03.10.2019 на суму 165 237,00 грн., № СФ-0003437 від 12.11.2019 на суму 197 955,00 грн.
		Позивачем, згідно з видатковими накладними № РН-013080 від 26.04.2019 на суму 242 373,00 грн., № РН-014011 від 12.08.2019 на суму 69 216,00 грн., № РН-014518 від 04.10.2019 на суму 165 237,00 грн., № РН-014899 від 13.11.2019 на суму 197 955,00 грн. було поставлено відповідачу товар, всього на загальну суму 674 781,00 грн.
		Вказані видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками юридичних осіб. 
		Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
		Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 132 373,00 грн., вартість товару в сумі 542 408,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. 
		У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Зі змісту ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, вбачається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
		Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
		Аналіз приписів статті 655, частини 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.
		За змістом підпункту 3.3 Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018 вбачається, що право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця та засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної, окрім випадків коли товар передається покупцю через служби доставки (кур`єром, поштою, тощо). Отже, сторони спору погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача в момент прийняття ним товару від позивача, що передує діям відповідача щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару, що здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури.
		Відтак, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку-фактури на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.
		Відповідно до статей 525, 526, 627, 629 ЦК України, зобов`язання може виникнути на підставі договору, який є обов`язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов`язання за договором.
		Розглядаючи спір по суті, судом встановлено не дотримання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за фактично прийнятий товар від позивача на підставі Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018 згідно з видатковими накладними № РН-013080 від 26.04.2019, № РН-014011 від 12.08.2019, № РН-014518 від 04.10.2019, № РН-014899 від 13.11.2019, що зумовило перехід до відповідача права власності на спірний товар, а, відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як постачальника, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача за спірним договором поставки щодо оплати вартості прийнятого ним товару.
		Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі № 918/537/18.
		Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо зміни з боку позивача умов Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018, оскільки позивачем було поставлено товар без передоплати, а зміна умов договору може бути здійснена лише в письмовій формі. Відповідач прийняв від позивача товар без здійснення передоплати, доказів відмови прийняття або повернення товару до суду не надано. Тому, обов`язок оплати товару настав в силу закону. 
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені іншими засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 542 408,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
		Поруч з цим, звертаючись до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача 121 443,16 грн. пені, 15 040,94 грн. 3 % річних та 12 669,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих від сум заборгованості по кожній видатковій накладній окремо.
		14.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 12.08.2020 (вх. № 17232/20) на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, заперечення відповідача зводяться до неправомірного нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат. За твердженням відповідача порушення умов Договору поставки № ДП040118-1 від 04.01.2018 відбулось саме зі сторони позивача, оскільки договором визначено, що покупець оплачує товар протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку та лише після цього має отримати товар від постачальника. Відповідач вважає, що позивачем на власний розсуд було здійснено поставку товару без отримання попередньої оплати, що в свою чергу призвело до змін умов договору та виключає у відповідача обов`язок щодо оплати нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат строк для нарахування яких, за відсутності письмової вимоги не настав.
		Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. 
		Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
		Умовами п. 6.4 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення. 
		Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено поставку товару на користь відповідача на загальну суму 674 781,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № РН-013080 від 26.04.2019 на суму 242 373,00 грн., № РН-014011 від 12.08.2019 на суму 69 216,00 грн., № РН-014518 від 04.10.2019 на суму 165 237,00 грн., № РН-014899 від 13.11.2019 на суму 197 955,00 грн.
		Поставлений товар прийнято відповідачем, що підтверджується наявністю підпису повноважного представника та відбитком печатки юридичної особи на відповідних накладних, а також частково оплачений відповідачем.
		Поруч з цим, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
		Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.
		Таким чином, суд здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку щодо часткового їх задоволенні, зокрема, пені в сумі 86 234,69 грн., 3 % річних в сумі 14 985,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 11 799,83 грн.
		Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МП «Перспектива» (07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол, код ЄДРПОУ 13729895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гранд Лада» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 37441799) 542 408 (п`ятсот сорок дві тисячі чотириста вісім) грн. 00 коп. заборгованості, 86 234 (вісімдесят шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 69 коп. пені, 14 985 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 49 коп. 3 % річних, 11 799 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 83 коп. інфляційних втрат та 9 831 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 42 коп. судового збору. 
		Видати наказ.
		3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.
		 
		Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст підписано - 23.10.2020. 
		 
		 
		Суддя О.О. Христенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...