Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/22517/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 30.10.2020. Зареєстровано: 01.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.

Номер судового провадження: 2/953/860/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                
		Справа № 953/22517/19
		н/п 2/953/860/20 
		                                        РІШЕННЯ
		                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		29 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова
		у складі: головуючого - судді Якуші Н.В.,
		за участю секретаря судового засідання Коваль А.О.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		представник відповідача - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа -Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
		ВСТАНОВИВ:
		І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		13 листопада 2019 року  ОСОБА_1  (далі позивач) звернулась з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі відповідач) з вимогою про позбавлення батьківських прав.
		Позовні вимоги представник позивача обґрунтовані тим, що починаючи з 12 жовтня 2007 року позивач перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. У зв`язку з тим, що сімейне життя не склалось, 30 листопада 2018 року рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 , який на даний час проживає з матір`ю, що не заперечувалось відповідачем. Вказала, що відповідач сплачує аліменти, однак на цьому його участь у вихованні та утриманні сина закінчується. Зустрічатися чи спілкуватися батько також не бажає. Відповідач сам проживає в 2-х кімнатній квартирі, яку вони з позивачем придбали разом, зробили там ремонт та придбали меблі, але позивач була змушена переїхали звідти задля уникнення скандалів та негативного впливу на дитину. У позові зазначено, що ані у шлюбі, ані після його розірвання відповідач не виявляв зацікавленості у вихованні сина, не переймався його розвитком та навчанням. Після рідких зустрічей з батьком, які мали місце після розлучення, дитина потребувала часу для того, щоб прийти в себе, доволі часто позивач з дитиною звертається до шкільного психолога. Зазначила, що відповідач не допомагає матеріально дитині, при цьому позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати нотаріально посвідчену заяву щодо згоди на виїзд сина за кордон, проте прохання залишилось поза увагою. Відсутність такої згоди створює для позивача незручності.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві (а.с.38-39) зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Наголошував на тому, що протягом всього часу після того, як він з позивачем стали проживати окремо, він намагався встановити контакт з ОСОБА_6 та вирішити питання шляхом компромісу та взаємних поступок щодо черговості спілкування з малолітнім сином ОСОБА_5 та способів його участі у вихованні. Адже, за час у шлюбі та спільного проживання між ним і сином був налагоджений тісний батьківський зв`язок, він регулярно проводив з ним час, сумлінно виконував покладені на нього обов`язки по вихованню сина. Але колишня дружина на підставі виключно особистої неприязності до нього, всіма можливими способами перешкоджає його спілкуванню з сином, навіть під час їх рідких зустрічей всіляко намагається налаштувати сина проти нього. Крім того, звертав увагу суду, що позивач зазначає у своїй позовній заяві, що він нібито ухиляється від виконання батьківських обов`язків з 2010, 2011 року, а вже в наступних абзацах зазначає з 2008 року, тобто з моменту народження сина, що не відповідає дійсності. Зазначив, що не дивлячись на постійний супротив дружини проти його участі у вихованні сина, він хоче виконувати свої батьківські обов`язки та не ухиляється від їх виконання. Ніяких доказів, що підтверджують його умисну, винну поведінку, спрямовану на свідоме ухилення від обов`язків щодо виховання дитини, позивачем надано не було. Крім того, вказав, що ним в повному обсязі сплачуються аліменти на утримання сина з чим і погоджується позивач. Факт сплати аліментів та відсутності заборгованості підтверджується розрахунками.
		26 лютого 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що позивання відповідача щодо відсутності в нього можливості зустрічатися з дитиною не відповідають дійсності. 
		11.03.2020 року від третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківській міської ради надійшли письмові пояснення по справі, в яких було зазначено, що Департамент в повному обсязі підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться станом здоров`я сина, що відповідно до ч.2 ст.164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав. Відповідно до ч.5 ст. 15 СК України Департамент надав до суду письмовий висновок та акт обстеження умов проживання дитини. Просили суд розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.
		ІІ. Пояснення учасників справи в судовому засіданні.
		В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, пояснили, що дитина з часу фактичного припинення сімейних відносин між сторонами дитина мешкає разом з позивачем, відповідач вихованням дитини не займається, не піклується про неї, з серпня 2020 року зупинив сплату аліментів. Як мету позбавлення відповідача батьківських прав зазначила те, що бажає відмежувати дитину від негативного впливу з боку батька, а також безперешкодного вивозу дитини за кордон.
		Представник позивача наголошувала на тому, що поведінка відповідача свідчить про те, останній виявив бажання виконувати свої батьківські обов`язки. Наголошувала на тому, що дитина вимагає постійного піклування, проте відповідач не вважав за необхідне приділяти увагу сину, піклуватися ним, виховувати.
		Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, засвідчив, що він любить свого єдиного сина, бажає брати участь у його вихованні, сплачував аліменти на його утримання, підтвердив суду, що дійсно у серпні місці цього року втратив роботу, а тому з серпня по жовтень 2020 року відповідних перерахувань не здійснював, проте оскільки знову має постійну роботу, то виправить цю ситуацію у найближчий час. Зазначив, що через те, що колишня дружина чинити перешкоди у його спілкуванні сином, вже рік він не має змоги з ним спілкуватися. Також зазначив, що раніше йому будь-яких попереджень щодо зміни ставлення до виховання дитини не виносили, до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків він не притягувався, пояснив, що колишня дружина створює перешкоди йому в побаченні з дитиною. Засвідчив, що отримував запрошення до Департаменту на розгляд питання щодо позбавлення його батьківських прав та направив туди свої письмові пояснення. Просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки він не бажає втрачати свого сина.
		Представник відповідача заперечував проти вимог, вважав їх необґрунтованими, оскільки його довіритель ніколи не відмовлявся від свого сина. Вважав, що стосунки між сторонами не можуть впливати на право батька приймати участь у вихованні дитини. 
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, у своїх письмових поясненнях підтримали позовні вимоги та пояснили, що орган опіки та піклування надав відповідний висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній не виконує своїх батьківських обов`язків.
		Допитаний у судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_5 суду зазначив, що у нього є лише погані спогади про батька, у яких батько на нього кричав, не приходив на його свята, а якщо приходив, то все псував, оскільки полюбляє випити. Також наголосив на тому, що у батька є його мобільний телефон, проте він йому не пише та не телефонує, інтересу до нього не проявляє. Згадав про неприємні розповіді матері за часи, коли він був маленький і підтвердив суду, що мати сама починає розповідати ці історії. На питання суду відповів, що якщо б батько до нього прийшов і виявив бажання спілкуватися та при цьому б змінив свою поведінку, перестав на нього кричати, то він би не заперечував проти цього.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працює вихователем у Харківській санаторній школі №13, де вже протягом п`яти років навчається ОСОБА_5 . Дитину охарактеризувала як активну, здібну, талановиту ,відповідальну, лідера у класі. Зазначила, що активну участь у вихованні ОСОБА_5 приймає його мати ОСОБА_1 , яка забирає його зі школи, сплачує необхідні кошти. Батька ОСОБА_5 у школі бачили лише один раз, коли він прийшов на останній дзвоник і був у нетверезому стані і наголосила, що ОСОБА_5 у той день сторонився свого батька. Підтвердила, що за період навчання до ОСОБА_5 у школу окрім матері приходять бабуся та дідусь зі сторони батька, сестра позивача та її батьки.
		ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. 
		13 квітня 2020 року з підстав звільнення судді ОСОБА_10 з посади судді у відставку, на підставі повторного автоматизованого розподілу справи між суддями цивільну справу розподілено в провадження судді Якуші Н.В.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 року закрито підготовче засідання по вказаній цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
		ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
		ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №3 Харківського міського управління юстиції, актовий запис №4997 (а.с.8).
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2018 року та до його повноліття (а.с.9).
		Судом встановлено та не заперечується сторонами, що дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено договором оренди від 14.08.2019 року (а.с.1-12).
		Згідно з інформацією КЗ «Харківська санаторна школа №13» вбачається, що ОСОБА_5 навчається в даному закладі з першого класу. В позаурочний час відвідує гуртки. Мати приділяє належну увагу сину, підтримує зв`язки з класним керівником та вихователями. Кожного дня приводить та забирає дитину зі школи, сплачує проїзд та участь у конкурсах (а.с.13).
		Згідно з інформацією адміністрації КНП «Міська дитяча поліклініка №23», де ОСОБА_5 перебуває під наглядом фахівців з народження, вбачається, що вихованням та забезпеченням дитини займається мати. Амбулаторні прийоми лікаря ОСОБА_11 відвідує у супроводі матері. Батько дитини до поліклініки не звертався, станом здоров`я не цікавиться (а.с.77).
		Крім того, відповідно до наданих довідок (а.с.14-15) вбачається, що ОСОБА_5 відвідує зайняття з англійської мови з вересня 2019 року та зайняття з плавання.
		Відповідно до психологічного висновку на учня 5 класу КЗ «Харківська санаторна школа №13» ОСОБА_11 вбачається, що метою обстеження є перехід до школи середньої ланки, адаптація нових умов навчання. Відповідно до висновку існує припущення, що спілкування з батьком впливає на дитину негативно, і може бути пов`язано з некоректною поведінкою батька по відношенню до сина (а.с.18).
		Відповідно до характеристики на інструктора виробничого навчання дитячої залізниці «Мала Південна» відокремленого підрозділу «Харківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_3 вбачається, що він трудову діяльність розпочав в 2001 році, зарекомендував себе лише з позитивної сторони, користується повагою та авторитетом в трудовому колективі (а.с.49).
		Крім того, відповідно до відповіді виробничого підрозділу «Харківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» вбачається, що з лютого 2019 року аліменти утримуються та перераховуються на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 згідно реквізитів, наявних в заяві в повному обсязі. Борг, який утворився з 26.10.2018 року по 31.01.2019 року у розмірі 6411,09 грн. утримано та перераховано в повному обсязі. Зазначене підтверджується також долученими розрахунками заробітної плати (а.с.42-47).
		Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей ХМР про доцільність позбавлення батьківських прав від 27.02.2020 року №157 - з метою захисту прав та інтересів дітей за вважає доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.83-85).
		Із змісту висновку випливає, що розглянувши питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з`ясовано, що батько дитини тривалий час вихованням та утриманням сина не займався, не цікавиться станом здоров`я сина, його навчанням та дозвіллям. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня. ОСОБА_3 за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває. Малолітній ОСОБА_5 повідомив, що підтримує позовні вимоги матері та підтверджує, що батько тривалий час не приймає участі у його житті. Враховуючи вищезазначене та рекомендації Комісії, керуючись ст.ст. 19, 164 СК України в інтересах дитини, Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Також судом встановлено, що відповідач звернувся до Служби у справах дітей із заявою про визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини (а.с.99-105).
		V. Оцінка Суду.
		А. Загальні принципи.
		В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
		Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
		При цьому, відповідно до статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.
		Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»).
		Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).
		Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.
		1). Чи здійснювалось втручання «згідно із законом».
		Досліджуючи питання чи передбачено втручання у право відповідача «законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).
		Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
		Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
		2). Чи відповідало втручання цілям передбаченим в пункті 2 статті 8 Конвенції.
		Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини  і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.
		В такій ситуації Суд звертає увагу, що позивач в судовому засіданні не зазначила та не довела суду, що позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини (див. пункт 4), проте виходячи з особливостей даної справи вказані обставини будуть враховані Судом при дослідженні питання про пропорційність втручання у право відповідача.
		3). Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним).
		Визначаючи, чи був захід по втручанню у право відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).
		Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що «основні інтереси дитини» є надзвичайно важливими. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).
		Ще більш змістовний підхід для реалізації принципу «якнайкращих інтересів дитини» було вироблено Комітетом ООН з прав дитини на підставі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
		Так, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
		Розкриваючи зміст даного принципу і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:
		«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:
		по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;
		по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).
		Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).
		У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:
		? Погляди дитини;
		? Індивідуальність дитини;
		? Збереження сімейного оточення і підтримання відносин;
		? Піклування, захист і безпеку дитини;
		? Вразливе положення;
		? Право дитини на здоров`я;
		? Право дитини на освіту.
		Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки.
		Отже, повертаючись до обставин даної справи Судом встановлено, що відповідачу, як батьку малолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК), що зазначила і позивач в позовній заяві (а.с.3-5).
		Основним твердженням позивача є те, що відповідач рік не спілкується з сином. Зі своєї сторони Суд не може покласти вказане твердження в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки судом встановлено, що відповідач у судовому засіданні висловив бажання підтримувати зв`язок з дитиною і вживати заходів по їх виконанню.
		Оцінюючи процес вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (наприклад див. пункт 51 згадуваного раніше рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).
		Зокрема, Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК).
		Відповідно до положень частини першої статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
		Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.
		Висновок, який міститься в матеріалах справи (а.с.83-85), його зміст про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача є поверховими, хоча стосується важливого питання, пов`язаного з вихованням дитини, але містить лише загальні фрази, не розкриваючи змісту в чому проявляється не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, строк їх не виконання та аналіз відповідних причин, тощо.
		У зв`язку із чим, Суд не може покласти його в основу для позбавлення батьківських прав відповідача.
		Так само не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з навчального закладу та медичних установ, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дитини і не розкривають всіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.
		Далі продовжуючи аналіз необхідності позбавлення відповідача батьківських прав для Суду є важливим питання, яким чином така юридична процедура (мається на увазі позбавлення батьківських прав) змінить існуючу ситуація в бік покращення «положення дитини» та сприятиме реалізації її інтересів.
		Суд розуміє можливе існування між сторонами неприязних відносин, про що свідчать докази їх переписки, долучені до матеріалів справи, але дані суперечки не повинні йти на шкоду дитині і можуть лише свідчити про взаємну неправильну поведінку сторін по відношенню до дитини і ніяк не свідчать про необхідність позбавлення одного із батьків батьківських прав, наведене вимагає від обох з батьків зміни свого ставлення до спільної їх участі у вихованні дитини.
		Аналізуючи особу відповідача Суд звертає увагу, що він має постійне місце роботи, в матеріалах справи відсутні докази того, що він притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї.
		Важливим для Суду є те, що відповідачу ніколи раніше не виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів і сам відповідач в судовому засіданні висловив бажання приймати участь у вихованні дитини, що в сукупності з іншими обставинами переконує Суд, що відповідача не потрібно позбавляти батьківських прав.
		Суд наголошує, дійсно роль батька у вихованні дитини є край важливою для неї і посідає одне із найважливіших місць у вихованні дитини, а тому позбавлення батька батьківських прав по відношенню до дитини повинно здійснюватися як крайній захід і вимагає обов`язкового дослідження можливості застосування інших, менш радикальних заходів.
		Аналогічно в пунктах 60-61 згадуваних Загальних зауважень Комітету ООН з прав дитини закріплено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадку, коли це суперечить найкращим інтересам дитини».
		З огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучених, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута, конфлікт між самими батьками не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьком.
		Відповідно до особистої думки дитини, яка була озвучена ним у суді, неможна стверджувати щодо існування однозначного висновку про втрату довіри та любові до батька, незважаючи на те, що дитина зазначила, що у нього є тільки погані спогади про батька, що батько йому не телефонує, не пише, не проявляє до нього інтересу, оскільки малолітній ОСОБА_5 також на питання суду відповів, що якщо б батько до нього прийшов і виявив бажання спілкуватися, то він би не заперечував проти цього.
		Дослідивши вказане, суд зазначає, що важливими при врахуванні думки дитини, є ті обставини, що ОСОБА_5 довгий час мешкає разом із матір`ю, також враховується міра набуття ним знань, досвіду і розуміння дійсності, усвідомлення сутності проблеми враховуючи його вік, а тому його поглядам надається менша значимість при оцінці найкращих інтересів, наприклад в порівнянні з більш дорослою людиною. Тому, суд наголошує, що думка дитини хоч і має значення, але в сукупності з іншими обставинами не є вирішальною.
		Причиною негативного ставлення дитини до свого батька суд вважає не тільки бездіяльність останнього, але і деякий психологічний вплив з боку позивача, який якщо навіть не виявлявся в її активній поведінці, але з кожним роком міцнів через сталі сімейні зв`язки, які склались між нею та дитиною. Вказане було підтверджено свідченнями ОСОБА_5 , який повідомив суд, що мати розповідає йому про неприємні історії, які відбулись у його дитинстві разом із батьком. При цьому суд не заперечує, що дитині дійсно необхідно жити саме з матір`ю та її родиною, проте з цього всього не слідує, що біологічний батько не вправі спілкуватися з ним, а такий невеликий проміжок часу розлуки з батьком не виключає поновлення дитячо-батьківського зв`язку. 
		В обґрунтування цього доводу суд приводить приклад справи «Mandet c. France, в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.
		Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд, співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і батька для належного спілкування і розвитку дитини, особливо в тій ситуації, коли батько виявив таке бажання, це створить умови для додаткових гарантій для дитини, навіть матеріального характеру.
		Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом певного часу недостатньо приділяв уваги дитині, що вимагає від нього зміни свого ставлення до її виховання і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і охоплюється компетенцією Суду (див. пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.
		Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо його участі у вихованні дитини, яка буде знаходитись під постійним контролем органів опіки та піклування і у випадку, якщо він цього не зробить, буде ухилятись від виховання дитини, позивач в подальшому, з врахуванням обставин даної справи, може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.
		Окремо Суд звертає увагу, що розуміє складність ситуації, у зв`язку із чим в такому випадку важлива роль покладається на державу в особі її компетентних органів в контексті виконання позитивних обов`язків, які повинні забезпечити систему послідовних кроків в такому напрямку, щоб зашкодити негативному впливу на дитину, а тому на них і було покладено обов`язок по контролю за поведінкою відповідача.
		Беручи до уваги всі наведені вище міркування, Суд доходить висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, але необхідно попередити відповідача про зміну свого ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування обов`язок по контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини».
		З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа -Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
		Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_5 і покласти на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський районний суд м. Харкова.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Сторони у справі:
		Позивач -  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
		Представник позивача - ОСОБА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .
		Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
		Представник відповідача - ОСОБА_12 , адреса листування: АДРЕСА_5 .
		Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса для листування: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська 55. 
		Повний текст судового рішення складено 30.10.2020 року. 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...