Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/10000/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 30.09.2020
Номер судового провадження: 61-3487ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/10000/17
		 
		провадження № 61-3487св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),               Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, 
		відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Альт-Хаус», 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду         від 09 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченко М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Альт-Хаус», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання недійсними наказів, рішення сільської ради і договорів оренди земельних ділянок, витребування майна з незаконного володіння.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Києво-Святошинського району прокуратурою Київської області виявлено порушення вимог законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності.
		Так, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області  від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5090 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.
		ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року № 7339 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_7 .
		Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області           від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013587 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5091 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.
		На підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2016 року № 485          ОСОБА_4 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_6 .
		Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області          від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013586 затверджено проект із землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5092 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.
		ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року        № 1081 відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_8 .
		У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 липня 2016 року за № 4194, № 4189, № 4184 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 у спільну часткову власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які у свою чергу за заявою від 21 липня 2016 року об`єднали ці ділянки в єдину, внаслідок чого утворилася земельна ділянка площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177.
		На підставі заяв від 10 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177, внаслідок чого утворилися дві земельні ділянки: площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113.
		Рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району                від 20 грудня 2016 року № 111 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112. Віднесено вказану земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме        майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договорів від 30 січня 2017 року № 300 і від 04 квітня 2017 року № 1477 передали в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Альт-Хаус» земельні ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113 терміном на 3 роки.
		Прокурор вказував, що зазначені накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка без припинення права користування чи вилучення незаконно вибула із користування державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани», у подальшому була відчужена та поділена на декілька земельних ділянок. 
		На підставі вказаного заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України просив суд: визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585,  № КИ/3222481600:02:001/00013587, № КИ/3222481600:02:001/00013586 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; визнати недійсним рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району від 20 грудня 2016 року № 111 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове признання якої змінюється»; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 30 січня 2017 року № 300, від 04 квітня 2017 року           № 1477 та витребувати на користь держави в особі державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України із незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,239 га, кадастровий номер: 3222481600:02:001:5112, площею 2,011 га,       кадастровий номер: 3222481600:02:001:5113, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, загальною вартістю  103 903,00 грн. Крім того, заступник прокурора Київської області просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його, мотивуючи тим, що про необхідність захисту прав та інтересів держави прокурору стало відомо лише у 2017 року за результатом системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Головного управління Держземагентства у Київській області, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, що підтверджують незаконне відведення у власність спірних земельних ділянок.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області                    від 20 червня 2019 року у задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані накази Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області про передачу спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб є нормативними актами, які вичерпують свою дію внаслідок їх виконання,  тому скасування таких актів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок. Крім того, позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу заявлено відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року  апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області                       від 20 червня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Київської області.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження знаходження спірних земельних ділянок (переданої у власність відповідачів) у межах земельної ділянки площею 5 га, які є особливо цінними землями. Крім того, прокурором при визначенні органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не враховано, що ні Національний науковий центр «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, ні державне підприємство «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи іншими суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, що свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
		При цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог прокурора, оскільки ці вимоги є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в позові.
		 
		 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі виконуючий обов'язки прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 2-318/12, від 10 липня 2019 року у справі № 22-55/12, від 18 вересня 2019 у справі 362/2873/13-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі 362/2875/13-ц, у постановах Верховного Суду України          від 26 жовтня 2016 року у справі № 1008/2631/12-ц, від 27 вересня 2017 року у справі № 362/2381/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права,           що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову заступника прокурора Київської області, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на підставі належних і достатніх доказів підтверджено, що територія, за рахунок якої Головним управління Держгеокадастру у Київській області передано у приватну власність спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, з 2003 року відповідно до державного акта від 30 грудня 2003 року серії І-КВ № 001207 перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України та віднесена до особливо цінних земель, а тому згідно з вимогами статті 84 ЗК України є землею державної власності, яка не підлягає вилученню для подальшої передачі у приватну власність.
		Також судами не враховано, що, подаючи позов в інтересах держави, який спрямований на відновлення порушених прав держави на особливо цінні землі, прокурор вірно зазначив в якості позивачів від імені держави державне підприємство «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України - безпосереднього землекористувача спірної землі та Національний науковий центр «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України - орган управління спірним державним майном, що покликаний забезпечувати контроль за раціональним і ефективним використанням й розпорядженням ввіреним йому державою майном, а саме особливо цінною землею. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		31 травня 2001 року Українська академія аграрних наук надала згоду на вилучення 5,0 га землі із землекористування державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України» для створення матеріальної бази громадської організації «Центральний спортивний клуб автомобілістів».
		 
		13 червня 2001 року державне підприємство «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України» погодило громадській організації «Центральний спортивний клуб автомобілістів» місце розташування спортивно-оздоровчої бази на земельній ділянці 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України» при умові надання можливості збору урожаю перспективних сортів ячменю розсадників розмноження 2 роки.
		 
		30 грудня 2003 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією було видано державному підприємству «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України» державний              акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 001207, відповідно до якого державному підприємству «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України» у постійне користування надано 330,92 га землі з цільовим призначенням для проведення науково-дослідних робіт відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2003 року № 549.
		 
		15 квітня 2003 року розпорядженням Київської обласної державної адміністрації було погоджено місце розташування спортивно-оздоровчої бази на земельній ділянці площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України» на території Гатненської сільської ради.
		 
		01 грудня 2003 року розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 764 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га) за рахунок земель державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України» на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, надано громадській організації «Центральний спортивний клуб автомобілістів» земельну ділянку в оренду на 49 років      для будівництва спортивно-оздоровчої бази.
		Відповідно до пункту 4 розпорядження доручено Києво-Святошинській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки з громадською організацією «Центральний спортивний клуб автомобілістів» за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва у встановленому порядку.
		 
		28 липня 2004 року між Київською обласною державною адміністрацією і громадською організацією «Центральний спортивний клуб автомобілістів» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Київська обласна державна адміністрація згідно з розпорядженням                від 01 грудня 2003 року № 764 надало в оренду, а громадська організація «Центральний спортивний клуб автомобілістів» прийняла у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 5,0 га (рілля 4,8 га, польові шляхи 0,2 га), розташовану на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту.
		Відповідно до пункту 1.2 договору термін дії договору 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 09 лютого 2013 року у справі № 911/2892/13 за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації, громадської організації «Центральний спортивний клуб автомобілістів», треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, державне підприємство «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України», про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, позов задоволено повністю. 
		Визнано незаконним і скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року № 764 «Про надання в оренду земельної ділянки».
		Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 липня 2004 року, укладений між Київською обласною державною адміністрацією і громадською організацією «Центральний спортивний клуб автомобілістів».
		Зобов`язано громадську організацію «Центральний спортивний клуб автомобілістів» повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:02:001:0007, площею 5,0 га, що знаходиться на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у користування держави.
		 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня     2014 року рішення Господарського суду Київської області від 09 грудня        2013 року у справі № 911/2892/13 скасовано і прийнято нове рішення, яким задоволено позов прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації, громадської організації «Центральний спортивний клуб автомобілістів», треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, державне підприємство «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України», про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.
		Визнано незаконним і скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року № 764 «Про надання в оренду земельної ділянки».
		Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 липня 2004 року, укладений між Київською обласною державною адміністрацією і громадською організацією «Центральний спортивний клуб автомобілістів».
		Зобов`язано громадську організацію «Центральний спортивний клуб автомобілістів» повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:02:001:0007, площею 5,0 га, що знаходиться на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у користування держави.
		 
		Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області            від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013585 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5090 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.
		 
		ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року № 7339 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_7 .
		 
		Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області           від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013587 затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5091 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.
		 
		На підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2016 року № 485         ОСОБА_4 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_6 .
		 
		Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області          від 21 лютого 2014 року № КИ/3222481600:02:001/00013586 затверджено проект із землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5092 для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.
		 
		ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року        № 1081 відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_8 .
		 
		У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 липня 2016 року за № 4194, № 4189, № 4184 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5090, 3222481600:02:001:5091, 3222481600:02:001:5092 у спільну часткову власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які у свою чергу за заявою від 21 липня 2016 року об`єднали ці ділянки в єдину, внаслідок чого утворилася земельна ділянка площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177.
		 
		На підставі заяв від 10 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 3,25 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5177, внаслідок чого утворилися дві земельні ділянки: площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113.
		 
		Рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району                від 20 грудня 2016 року № 111 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112. Віднесено вказану земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		 
		Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме        майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договорів від 30 січня 2017 року № 300 і від 04 квітня 2017 року № 1477 передали в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Альт-Хаус» земельні ділянки площею 1,239 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5112 та площею 2,011 га з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5113 терміном на 3 роки.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга виконуючого обов'язки прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
		 
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		За змістом статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. 
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		 
		За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		 
		Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша, друга статті 20 ЗК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		 
		Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
		 
		Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від такого права.
		 
		Частинами третьою та четвертою статті 142 ЗК Українивстановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. 
		 
		За змістом частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		 
		Згідно з пунктом «е» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
		 
		Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		 
		Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (частина третя статті 149 ЗК України).
		 
		Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (частина п`ята статті 149 ЗК України).
		 
		Відповідно до пункту «в» частини першої статті 150 ЗК України до          особливо цінних земель відносяться землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.
		 
		Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України).
		 
		За змістом статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 ЗК України).
		 
		Тобто земельна ділянка може бути вилучена як для суспільних потреб, так і для інших потреб. Для «інших» потреб земельна ділянка може вилучатися лише за згодою користувача. Примусове ж вилучення має допускатися лише для суспільних потреб.
		 
		Судом встановлена відсутність добровільної відмови користувачем від права постійного користування земельною ділянкою. Примусове припинення права користування позивача земельною ділянкою з підстав, у порядку і за умов, визначених законом також не відбувалось.
		 
		Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		 
		Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		 
		Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		 
		У порушення вимог статей 263, 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не перевірив доводів прокурора про те, що спірні земельні ділянки належать до особливо цінних земель, які були передана у постійне користування державному підприємству «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії агарних наук України», в установленому статтею 150 ЗК України порядку у землекористувача не вилучалась, не дослідив наявні в матеріалах справи доказів, зокрема: картографічні матеріали місць розташування спірних ділянок та земельної ділянки площею 5 га, яка перебувала у користуванні ГО «Центральний спортивний клуб автомобілістів», зведений кадастровий план земельних ділянок та ортофотоплан з їх відображенням, виготовлений сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , не надав зазначеним доказам належної правової оцінки.
		Окрім зазначеного, за інформацією Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2017 року № 7337/0/2-17, рішення останнім щодо вилучення особливо цінних земель державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани», за рахунок яких у подальшому відведено у приватну власність ОСОБА_10 земельної ділянки з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5093 в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району не приймалися.
		Також, відповідно до інформації Верховної Ради України від 22 серпня 2017 року № 04-12/13-656 припинення права постійного користування державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» земельними ділянками, за рахунок яких у подальшому відведено у приватну власність ОСОБА_10 земельну ділянку з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5093 в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, Верховною Радою України не погоджувалося.
		 
		Крім того, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд посилався на те, що ним не доведено накладання меж спірних земельних ділянок. Разом з тим судова земельно-технічна експертиза у справі проведена не була, право на її ініціювання сторонам не роз`яснено. Отже, ці висновки ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 81 ЦПК України.
		 
		Суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може давати оцінку чи переоцінку наданим учасниками справи доказам, а тому не може ухвалити власне рішення, відтак, прохання касаційної скарги про ухвалення нового рішення не може бути задоволено.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, з урахуванням того, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, а дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення особи права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Київської області задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...