Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/21240/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2020. Зареєстровано: 03.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2020.
Дата набрання законної сили: 03.12.2020
Номер судового провадження: 2/947/1379/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		___________________________________________________________________________________________________________________________
		Справа № 947/21240/19
		Провадження № 2/947/1379/20
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		23.10.2020 року
		 
		Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Тайм Кемп» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Тайм Кемп» 04.09.2019р. звернулося до суду з даним позовом, який обґрунтувало тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на відкритій публічній сторінці в соціальній мережі «Facebook» розмістила публікацію для невизначеного кола осіб (пост) негативного характеру, в якій зазначені фактичні дані, що не відповідають дійсності, а саме (мовою оригіналу): 
		-«То что они обещают за эти деньги - это обман, никому не нужен ваш ребенок у них цель содрать денег и все»
		-«Когда я приехала забирать ребенка в офис, я вообще ох…ела: дочка стояла возле дороги одна с чемоданом и рядом не было ни одного вожатого или кого-то с руководства. Никто даже не видел с кем и куда она пошла.»
		-«А еще все негативне отзывы они удаляют.»
		На думку позивача вказана інформація є недостовірною, спрямована на зниження престижу, підрив довіри, впливає на імідж та принижує ділову репутацію ТОВ «Стар Тайм Кемп». Оскільки зазначеними вище діями ОСОБА_1 порушені немайнові права ТОВ «Стар Тайм Кемп», просило спростувати відповідача недостовірну інформацію у тій самій формі та у тому самому об`ємі, у якому вона була розповсюджена,стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та судові витрати.
		27.09.2019р. відкрито загальне позовне провадження за даним позовом.
		12.05.2020р. ТОВ «Стар Тайм Кемп» звернулося до суду з заявою про відмову від частини позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та просило в цій частині закрити провадження по справі. 
		14.05.2020р. ухвалою суду задоволено заяву ТОВ «Стар Тайм Кемп» про часткову відмову від позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та в цій частині закрито провадження на підставі ст. 255 ЦПК України.
		Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити.
		Представник відповідача з позовом не погодився, надав відзив у якому зазначив, що вказані висловлювання ОСОБА_1 в мережі інтернет, зокрема в соціальній мережі «Фейсбук» взяті із контексту її постів щодо обговорення вражень відповідача щодо перебування її доньки в таборі «СТАР ТАЙМ», а тому на ОСОБА_1 не може бути покладена цивільно-правова відповідальність за допущені висловлювання критики щодо позивача. Самі по собі висловлювання не носять характер образ (хоча і висловлені в агресивній формі), а є вираженням погляду відповідача на вказані події та не є фактичними даними щодо яких мають бути відновлені немайнові права ТОВ «Стар Тайм Кемп» шляхом спростування недостовірної інформації, розповсюдженої відповідачем. 
		Вислухавши пояснення учасників справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об`єктивно оцінивши докази та письмові матеріали справи, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) судам роз`яснено, що статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		У пункті 15 Постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		У пункті 19 вказаної Постанови також роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Порушенням або ж приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) слід розуміти поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів і такі дії можуть завдавати моральної чи матеріальної шкоди суб`єктам господарювання.
		Судом встановлено та сторонами не заперечується той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на відкритій публічній сторінці в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_1 розміщено публікацію для невизначеного кола осіб (пост), в якій (окрім іншого тексту) зазначені наступні фрази (мовою оригіналу): 
		-«То что они обещают за эти деньги - это обман, никому не нужен ваш ребенок у них цель содрать денег и все»
		-«Когда я приехала забирать ребенка в офис, я вообще ох…ела: дочка стояла возле дороги одна с чемоданом и рядом не было ни одного вожатого или кого-то с руководства. Никто даже не видел с кем и куда она пошла.»
		-«А еще все негативне отзывы они удаляют.»
		За правилами ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
		Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин того, що пост зі вказаними вище фразами був опублікований в соціальній мережі «Facebook» саме відповідачем, а тому вважає їх доведеними. 
		Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України та ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Оцінюючи надані докази, суд вважає не доведеним твердження позивача, про поширення відповідачем саме недостовірної інформації. 
		Так, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Суд враховує правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п.39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п.75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Позивач повинен довести факт поширення саме недостовірної інформації відповідачем (а не оціночних суджень), а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Суд не приймає до уваги наданий позивачем в якості доказу поширення відповідачем недостовірної інформації висновок експерта ТОВ «Експертна-дослідна служба України» №498/03/2020 від 27.03.2020р., виконаний експертом ОСОБА_3 та вважає його недопустимим доказом, з огляду на наступне. 
		За правилами ч.1 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. ТОВ «Експертна-дослідна служба України» не є державною установою, тому експертизу може виконати саме судовий експерт. 
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» особа, яка замовляє судову експертизу, може доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів. Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
		До висновку експерта №498/03/2020 від 27.03.2020р., складеному ОСОБА_3 та скріпленого печаткою ТОВ «Експертна-дослідна служба України» додано два свідоцтва, виданих Міністерством юстиції України № 26-11 та №448-16. 
		Відповідно до картки атестованого судового експерта, розміщеної на сайті Міністерства юстиції України, а також з даних Реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/) вбачається, що свідоцтва № 26-11 та №448-16, які видані ОСОБА_3 анульовані. За таких обставин ОСОБА_3 не має права здійснювати експертну діяльність на підставі свідоцтв № 26-11 та № НОМЕР_1 .
		Посилання представників позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2012 року в справі №К-9991/54050/12, як на застосування норм права до спірних правовідносин є недоречним, оскільки за правилами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, Закон не зобов`язує суд застосовувати висновки Вищих судів України, викладених в ухвалах, на відміну від постанов. 
		Представники позивача в своїх поясненнях наполягають на тому, що висновок експерта ТОВ «Експертна-дослідна служба України» №498/03/2020 від 27.03.2020р., виконаний експертом Фраймович Л.В. є доказом по справі в розумінні п. 2 ч.3 ст. 76 ЦПК України, а тому відповідно до вимог ст. 83 ЦПК України він повинен був бути поданий разом з клопотанням про приєднання до матеріалів справи у встановлений законом строк та заздалегідь надісланий позивачем іншим учасникам справи, що позивачем зроблено не було. Тобто сторона позивача порушила процесуальний порядок залучення доказів по справі.
		Згідно з ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що висновок експерта №498/03/2020 від 27.03.2020р., складений ОСОБА_3 та скріплений печаткою ТОВ «Експертна-дослідна служба України» є недопустимим доказом по справі.
		Суд не приймає в якості доказу висновок спеціаліста - кандидата філологічних наук, доцента ОСОБА_4 від 30.01.2020р. з огляду на наступне. 
		За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		На висновок спеціаліста - кандидата філологічних наук, доцента ОСОБА_4 від 30.01.2020р. (надалі - Висновок), який є в матеріалах справи відповідачка посилається як на доказ. Вказаний Висновок підпадає під ознаки письмового доказу. 
		Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Оформлення документів (в тому числі і в якості доказів) має відповідати Національному стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від07.04.2003р. (надалі - ДСТУ 4163-2003).
		Висновок скріплений печаткою Філологічного факультету Одеського національного університету ім.І.І.Мечнікова, тобто певної установи. 
		Згідно п.4.4 ДСТУ 4163-2003 документи, що їх складають в організації (установі), повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації, назва виду документа (не зазначають на листах), дата, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, підпис.
		       За правилами п.5.23 ДСТУ 4163-2003 підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.
		       Проте у Висновку поряд із прізвищем зазначено кандидат філологічних наук, доцент, що в розумінні ст.28 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» є науковим ступенем та вченим званням відповідно. 
		З наведеного вбачається, що спеціаліста - кандидата філологічних наук, доцента ОСОБА_4 від 30.01.2020р. оформлений з порушенням вимог діючого законодавства, а тому не може оцінюватись як доказ в розумінні ст.76 ЦПК України. 
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права. 
		У пункті 46 рішення у справі LINGENS V. AUSTRIA (08 JULY, Серія А, № 103), зазначено, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. У пункті 42 рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELS v. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
		Відповідно до ст.81ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Висловлювання відповідача наведені 29.07.2019р. на відкритій публічній сторінці в соціальній мережі «Facebook» є оціночними судженнями, оскільки розкривають враження відповідача щодо перебування її доньки в таборі «СТАР ТАЙМ». Вони не носять характер образ (хоча і висловлені в агресивній формі), за своєю природою є критикою діяльності ТОВ «Стар Тайм Кемп» та є вираженням погляду відповідача на дії працівників позивача.
		Згідно з науковим визначенням, факт - це подія, що звершилася, те, що дійсно сталося, те, що відповідає істині. Існування фактів може бути доведено, на відміну від оціночних суджень, правдивість яких не доводиться.
		Так, висловлювання (мовою оригіналу) «То что они обещают за эти деньги - это обман, никому не нужен ваш ребенок у них цель содрать денег и все» не є фактичними даними, так як з висловлювання не вбачається, ким та які саме послуги були обіцяні відповідачці щодо її доньки та за які кошти, а тому перевірити цю подію не представляється за можливе. Посилання позивача в поясненнях щодо можливості перевірки виконання умов договору є недоречним, так як у висловлюванні не йде мова про виконання ТОВ «Стар Тайм Кемп» саме умов договору, а йде мова про обіцянки, що не є тотожними поняттями. За таких обставин суд приходить до висновку, що вказане твердження є суб`єктивним відношенням відповідача до обіцянок працівників позивача, а тому відноситься до оціночних суджень.
		Висловлювання (мовою оригіналу) «Когда я примхала забирать ребенка в офіс…: дочка стояла возле дороги одна с чемоданом и рядом не было ни одного вожатого или кого-то с руководства. Никто даже не видел с кем и куда она пошла». В зазначеній фразі не відображено, ні часу в який подія могла відбутися, ні конкретних ознак місця, за якими можна було би перевірити правдивість висловлювання. Крім того, в даному випадку висловлюється лише суб`єктне відношення до подій, так як неможливо з`ясувати, який саме зміст автор вкладав у вислів «поряд з дитиною», тому як поняття «поряд» не дає конкретної відстані, а тому ці події неможливо перевірити. 
		До оціночних суджень також відноситься й вислів (мовою оригіналу) «А еще все негативне отзывы они удаляют». В даному випадку не зазначається, який саме пост, в який час, та з яким змістом був видалений. Таким чином, відповідач лише виражає свої суб`єктивні погляди на дану ситуацію, враховуючи відсутність на сайті дитячого табору негативних коментарів.
		Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що оскільки наведена відповідачем 29.07.2019р. на відкритій публічній сторінці в соціальній мережі «Facebook» інформація є вираженням суб`єктивної думки відповідача та її оціночним судженням, а відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		При виборі і застосуванні норм права для розгляду цієї справи суд врахував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року по справі №591/7099/16-ц, в якій зазначено, що будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
		Окремо суд врахував і правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі №758/14324/15-ц,відповідно до якого мовні обороти, які не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача не є порушенням балансу між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію. 
		Враховуючи, що стороною позивача не доведено обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, то у задоволенні позову слід відмовити. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження  рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
		 
		 
		Суддя                                                           Бескровний  Я. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...