Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/13759/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано судом: 03.11.2020. Зареєстровано: 05.11.2020. Оприлюднено: 06.11.2020.
Дата набрання законної сили: 03.11.2020
Номер судового провадження: 850/6733/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		03 листопада 2020 року           справа №200/13759/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		  Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - адвоката - Лозінської Оксани Олександрівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 200/13759/19-а (головуючий суддя І інстанції Кочанова П.В.), складеного в повному обсязі 29 травня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		27 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, - зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу періоди роботи у колгоспі ім. Дзержинського:  з 11 листопада 1981 року по 03 вересня 1982 року; з 13 серпня 1984 року по 01 серпня 1986 року; з 27 жовтня 1988 року по 28 березня 1992 року; - зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи ведення селянського (фермерського) господарства з 18 березня 1992 року по 06 жовтня 1999 року (а.с. 4-6.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового  стажу  ОСОБА_1 періоди роботи в  колгоспі імені Дзержинського Волноваського району Донецької області з 11 листопада 1981 року по 03 вересня 1982 року; з 13 серпня 1984 року по 01 серпня 1986 року; з 27 жовтня 1988 року по 28 березня 1992 року, з урахуванням відомостей про кількість вироблених вихододнів, викладених в довідці №1368 Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Дмитривська" та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23 травня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено (а.с. 111-118).
		Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача - адвокат - Лозінська Оксана Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 200/13759/19-а в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги про зобов`язання Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи ведення селянського (фермерського) господарства з 18 березня 1992 року по 06 жовтня 1999 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження ведення селянського (фермерського) господарства з 18 березня 1992 року по 06 жовтня 1999 року. Вважає, що рішення суду в цій частині є необґрунтованим (а.с. 132-135).
		Сторони в судове зсідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
		Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1  (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 07 лютого 1997 року Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.
		Волноваським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області призначено ОСОБА_1  пенсію з 06.11.2014 року. 
		24.06.2019 року через офіційний сайт Пенсійного фонду ВЕБ-портал, позивач звернувся до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зі скаргою щодо роз`яснення підстав включення до страхового стажу 24 років, замість 31 року.
		05 липня 2019 року Волноваським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надано відповідь на звернення позивача №223/02, в обґрунтування якої зазначено, що останній перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком. Загальний стаж роботи складає 24 роки 9 місяців 18 днів. Стаж враховано по 28.02.2018 року. Відповідно до записів №6-7 в період з 11.11.1981 року по 03.09.1982 року, записів №11-15 в період з 13.08.1984 року по 01.08.1986 року, записів №20-21 в період з 27.10.1988 року по 28.03.1992  року він перебував в членах колгоспу «Дзержинський». Підтверджуючу довідку про виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві у вищезазначеному колгоспі надано не було, у зв`язку з чим, періоди роботи в колгоспі не підтверджено.
		19 липня 2019 року через офіційний сайт Пенсійного фонду ВЕБ-портал, позивач звернувся до Головного управління  Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою щодо зобов`язання Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати йому пенсію із включенням до стажу роботи періодів з 11.11.1981 року по 03.09.1982 року, з 13.08.1984 року по 01.08.1986 року, з 27.10.1988 року по 28.03.1992 року та періоду з 05.10.1992 року по 20.12.1999 року.
		13 вересня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь на звернення позивача №ВЕБ-05001-Ф-С-19-023546, в якому зазначено, що для врахування періодів роботи з 11.11.1981 року по 03.09.1982 року, з 13.08.1984 року по 01.08.1986 року та з 27.10.1988 року по 28.03.1992 року в колгоспі «Дзержинський» позивачу рекомендовано звернутися до управління з підтверджуючими документами. Відомості про період роботи з 05.10.1992 року по 20.12.1999 року в матеріалах пенсійної справи відсутні.
		Як вбачається з розрахунку стажу позивача, при призначенні пенсії, відповідачем не зараховано до страхового стажу останнього періоди роботи з 11.11.1981 року по 03.09.1982 року, з 13.08.1984 року по 01.08.1986 року, з 27.10.1988 року по 28.03.1992 року та період роботи з 18.03.1992 року по 06.10.1999 року.
		Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції розглядає справи виключно в межах апеляційної скарги, тобто в частині відмови від позовних вимог.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) з наступних підстав.
		Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
		Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
		Відповідно до ч. 1, 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
		При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
		Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		У відповідності до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
		Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
		Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
		Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
		Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
		Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом № 1058-V.
		При цьому, суд наголошує, що у даному випадку відповідач повинен був керуватися положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також пунктами 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, та перевірити наявність загального стажу на підставі записів у трудовій книжці, показань свідків, здійснити відповідні запити до колгоспу, де працював позивач, однак жодних з перелічених дій відповідач не вчинив, обмежившись посиланням про ненадання позивачем підтверджуючої довідки про виконання встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві.
		Згідно з статтею 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який діяв на час виникнення правовідносин, особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
		Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
		Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
		Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
		Вищевказаний закон втратив чинність 29.07.2003 з набранням чинності ЗУ «Про фермерське господарство».
		При цьому, за правилами частини 2 статті 27 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», новостворені селянські (фермерські) господарства звільнялись від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах - на 5 років. Дана норма вказаного закону продовжує діяти і тепер.
		Дана норма аналогічно регламентувалась у статті 19 Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» №400-ХІІ від 17.10.1990 року.
		Колективні сільськогосподарські, рибальські, міжгосподарські сільськогосподарські підприємства та організації, радгоспи та інші сільськогосподарські товариства колективної та приватної власності, селянські (фермерські) господарства і створені на їх базі асоціації, господарські товариства, селянські спілки звільняються від оподаткування доходів, одержаних від сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності, крім випадків, передбачених іншими актами законодавства.
		Новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах - на 5 років.
		Члени селянських (фермерських) господарств звільняються від сплати прибуткового податку з доходів, одержуваних ними від роботи в цих господарствах.
		Окрім того, статтею 34 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
		Фермерське господарство у встановленому законом порядку реєструється як платник внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
		Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування (ч.3 ст.28 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство").
		Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
		Отже з аналізу ст. 28 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» та ст. 34 ЗУ «Про фермерське господарство», випливає, що їхньою основною метою є забезпечення основного конституційного принципу громадянина, гарантованого ст. 46 Конституції України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Враховуючи вищевикладене, статтею 28 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство»  та статтею 34 ЗУ «Про фермерське господарство» закріплено обов`язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.
		Законами «Про селянське (фермерське) господарство» та ЗУ «Про фермерське господарство» передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
		Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу).
		Суд звертає увагу, що згідно ст. ст. 3, 10 Закону України "Про селянські (фермерські) господарства", в редакції, яка діяла в період 1992-1999 років, держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного постачання на період трирічного становлення селянського (фермерського) господарства; новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у їх власність або надання у користування; на них поширюються й інші пільги, встановлені чинним законодавством; Верховна Рада Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів за клопотанням районних і міських Рад можуть установлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний термін, відстрочення сплати, зниження ставки земельного податку.
		Отже, зі змісту вищевказаних правових норм вбачається, що новостворені селянські (фермерські) господарства звільнялися від плати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у їх власність або надання у користування та від сплати податку на прибуток. При цьому, вищевказані нормативні акти не встановлювали пільг фермерським господарствам по сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
		Як вбачається з довідки Донецького обласного управління статистики  № 21964423 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, Селянське (фермерське) господарство «Силка В.В.», ідентифікаційний код 21964423, зареєстровано 05.10.1992 року районною Державною адміністрацією, керівником зазначеного господарства є ОСОБА_1 .
		Згідно листа Головного управління ДФС у Донецькій області від 21.06.2019 року №61496/10/05-99-48-80 на запит керівника СФГ «Силка В.В.» - Силка В.В., станом на 01.08.2019 року СФГ «Силка В.В.», код ЄДРПОУ 21964423, з 18.03.1992 року по теперішній час знаходиться на податковому обліку Волноваської ДПІ Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області.
		Відповідно до рішення Волноваської районної ради від 06.10.1999 року №-XXIII-8/146 припинено право користування земельними ділянками, у тому числі під номером 1 зазначено ОСОБА_1 .
		В матеріалах справи є наявною довідка від 28 грудня 1999 року №70 про зняття з обліку платника податків СФГ «Силка В.В.».
		На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від  21.02.2020 року, Волноваським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надані пояснення від 13.03.2020 року №810-2/10, в яких зазначено, що протягом здійснення господарської діяльності СФГ «Силка В.В.» жодного разу не надавало звіти до пенсійного фонду щодо сплати страхових внесків та наявності зареєстрованих працівників, у зв`язку з чим, в управлінні не заводилась наглядова справа по підприємству.
		На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року, Головним управлінням ДПС у Донецькій області листом від 17.04.2020 року №33381/10/05-99-02-01-11 повідомлено суд про те, що за даними інформаційної системи ДПС України  СФГ « ОСОБА_1 » з 18.03.1992 року по 28.12.1999 року перебувало на обліку у Волноваській державній податковій інспекції Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДПС у Донецькій області, з 28.12.1999 року суб`єкт господарювання знятий з обліку за рішенням засновників (учасників). Документи, що підтверджують застосування платником фіксованого сільськогосподарського податку відсутні.
		Суд, під час розгляду справи також враховує приписи пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону (зі змінами, що набули чинності з 01.01.2018 року),  якими до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:  - з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;  - з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
		Судом також враховується й те, що керівником зазначеного господарства є ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Донецького обласного управління статистики  № 21964423. 
		В матеріалах справи відсутні докази того, що СФГ «Силка В.В.» перебував на фіксованому сільськогосподарському податку та сплачував такий податок за період 1992 року по 1999 року, як і відсутні докази того, що зазначеним господарством сплачувалися страхові внески.
		При цьому, суд зазначає, що позивачем також не надані до суду документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування. Варто зазначити, що надані позивачем до суду лист Головного управління ДФС у Донецькій області від 01.08.2019 року №61496/10/05-99-48-80, рішення про припинення права користування земельними ділянками від 06.10.1999 року №-XXIII-8/146, розрахунок фінансових санкцій до акту документальної перевірки, довідка про зняття з обліку платників податків також не містять відомостей про сплату внесків на соціальне страхування за ОСОБА_1 .          
		Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази перебування СФГ « ОСОБА_1 »  на фіксованому сільськогосподарському податку та сплата такого податку за період з 1992 року по 1999 року, відсутні докази того, що зазначеним господарством сплачувалися страхові внески,  а рішення суду не може ґрунтуватися на домислах та припущеннях, то суд позбавлений можливості встановити порушення прав позивача в частині не зарахування до страхового стажу періоду з 18.03.1992 року по 06.10.1999 року в СФГ «Силка В.В.».
		Посилання апелянта на достатність доказів для зарахування спірного стажу при обчисленні пенсії є незмістовними з огляду на вищевказані висновки суду.
		Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутні підстави для зарахування періоду роботи 18.03.1992 року по 06.10.1999 року до загального стажу роботи ОСОБА_1 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а  доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.  
		Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката - Лозінської Оксани Олександрівни - залишити без задоволення.
		Рішення  Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 200/13759/19-а - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім  випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 03 листопада 2020 року.
		 
		 
		Судді                                                                             А.А. Блохін
		 
		                                                                                                    Т.Г. Гаврищук                                                                                                                     
		                                                                                                 І.В. Геращенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...