Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/8381/20 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 04.11.2020. Зареєстровано: 05.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2020.
Дата набрання законної сили: 04.11.2020
Номер судового провадження: 854/8990/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/8381/20Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.
		Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
		Повний текст судового рішення складений 30.09.2020р.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Крусяна А.В.,
		суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Української незалежної морської профспілки на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Української незалежної морської профспілки до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В:
		01.09.2020р. Українська незалежна морська профспілка звернулася до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними дії з організації роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі на ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14.09.1993р. у частині забезпечення набуття чинності Протоколу ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі в Керченській протоці на 2020 рік як додатку VIIІ до цього Протоколу, без належних повноважень, всупереч вимогам ст.18, ч.1 ст.65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969р. та ст.7 самої вище зазначеної Угоди від 14.09.1993р., всупереч вимогам ч.3 ст.2, ч.2 ст.19, ст.134 Конституції України та всупереч вимогам ч.ч.2, 3, 4 ст.9, ч.2 ст.17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», без урахування ч.2 ст.18, ч.3 ст.24 Закону України «Про міжнародні договори України», підп.50 п.4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015р. №895, що утворило ситуацію фактичного нібито визнання Державним агентством рибного господарства України від імені України нібито повноважень окупаційних органів влади Російської Федерації в Автономній Республіці Крим щодо громадян України та риболовних суден України в сфері дії вище зазначеної Угоди від 14.09.1993р. та призвело до нібито правомірного затримання та утримання на тимчасово окупованій території України в Криму такими незаконними окупаційними органами влади в рамках таких нібито отриманих повноважень українських рибалок, членів Української незалежної морської профспілки Тюркеджи В.О., громадянина України 1992р.н., ОСОБА_1 , громадянина України 1992р.н., ОСОБА_2 , громадянина України 1989р.н., ОСОБА_3 , громадянина України 1980р.н.; зобов`язання припинити та/або не відновляти організацію роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства від 14 вересня 1993 року, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколів сесій Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, без врахування вимог ст.18, ч.1 ст.65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969р., ст.7 Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14.09.1993р., ч.3 ст.2, ч.2 ст.19, ст.134 Конституції України, ч.ч.2, 3, 4 ст.9, ч.2 ст.17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та у умовах ризиків фактичного визнання відповідачем через такі дії нібито повноважень незаконних органів влади, утворених на тимчасово окупованій території України в Криму державою-агресором щодо громадян України та риболовних суден України; 
		визнання протиправною бездіяльність, всупереч приписам підп.50 п.4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015р. № 895, яка полягала у невжитті заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, як додатку до нього, після набуття цими актами чинності, в умовах тимчасової окупації державою-агресором Автономної Республіки Крим, окремих районів Донецької області та морських вод Азовського моря, що прилягають до цих територій України, в умовах протиправної ліквідації державою-агресором на тимчасово окупованих територіях України органів Державного агентства рибного господарства України та утворення на цих територіях незаконних органів, що нібито беруть участь у реалізації Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14.09.1993р., у частині не повідомлення вчасно та належним чином у цих умовах прямо зацікавлених осіб, зокрема Українську незалежну морську профспілку та її членів про підписання та зміст чинних Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, як додатку до нього, що прямо негативно вплинуло на трудові, соціальні та інші права членів профспілки, рибалок ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в ситуації їх неправомірного затримання під час правомірної діяльності за фахом в Азовському морі та утримання на тимчасово окупованій території України в Криму незаконними окупаційними органами влади держави-агресора саме на підставі Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік;
		зобов`язання проінформувати позивача та його вищевказаних членів про вжиті згідно норм ст.18, ч.1 ст.65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969р., ч.2 ст.18, ч.3 ст.24 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. №1906-ІV, підп.50 п.4 Положення про Державне агентство рибного господарства України заходи щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та додатків до нього на права Української незалежної морської профспілки та її членів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ;
		стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду, заподіяну членам Української незалежної морської профспілки ОСОБА_4 , громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через вищезазначені незаконні (протиправні) дії та бездіяльність Державного агентства рибного господарства України з організації роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі в XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі у частині забезпечення набуття чинності Протоколу цієї сесії, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, з невжиття заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу цієї сесії та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, після набуття цим Порядком чинності, у частині не повідомлення належним чином у цих умовах про Протокол та Порядок прямо зацікавлених осіб, зокрема Українську незалежну морську профспілку та її членів, що сприяло неправомірним затриманню та утриманню цих членів Української незалежної морської профспілки на підставі Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік органами та службовими особами незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на Кримському півострові, у розмірі 150000грн. кожному.
		28.09.2020р. Українська незалежна морська профспілка подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони Державному агентству рибного господарства України, а також іншим особам, а саме службовим особам Державного агентства рибного господарства України, службовим особам інших органів державної влади та іншим особам, які є членами української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, включно з представником Української сторони в цій Комісії, вчиняти наступні дії, що стосуються предмета спору у справі 420/8381/20, а саме:
		здійснювати організацію роботи та роботу української делегації на XXXII сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколу XXXII сесії цієї Комісії, додатків до нього або інших підсумкових документів сесії, якщо такі дії та отримані за їх підсумками документи можуть призвести, всупереч вимогам ч. 3 ст.2, ч.2 ст.19, ст.134 Конституції України та всупереч вимогам ч.ч.2, 3, 4 ст.9, ч.2 ст.17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», до фактичного визнання нібито повноважень будь-яких незаконних окупаційних так званих органів влади Російської Федерації в Автономній Республіці Крим, їх так званих посадових та службових осіб, щодо громадян України та риболовних суден України з питань рибальства в Азовському морі;
		здійснювати організацію роботи та роботу української делегації на XXXII сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі шляхом застосування режиму відеоконференції (використання онлайн-трансляції) для спілкування з російською делегацією та її представниками на XXXII сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі без прибуття такої російської делегації на XXXII сесію вказаної Комісії для її проведення в Україну, або з іншими порушеннями ч.3 ст.7 Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14.09.1993р., за якою сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі проводяться почергово на території кожної із Сторін цієї Угоди, тобто проводяться у 2020 році на території України.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2020р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
		Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Тобто, ч.2 ст.150 КАС України встановлений вичерпний перелік підстав для забезпечення позову.
		Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.
		При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
		Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
		Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
		Враховуючи наведене, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду не надано.
		Отже, наведені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.
		На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону та вирішив питання по суті правильно, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Української незалежної морської профспілки залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
		 
		Головуючий суддя  Крусян А.В.Судді    Градовський Ю.М.   Яковлєв О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...