Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17324/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2020. Зареєстровано: 12.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2020.
Дата набрання законної сили: 11.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		11 листопада 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/17324/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Огородніка К.М.- головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
		за участю представників скаржника Моторного (транспортного) страхового бюро України - Сергутіна В.А. та Проца А.В.
		 
		за розглядом у касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України 
		 
		на рішення Господарського    суду міста Києва    від 10.03.2020  
		та постанову    Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020  
		 
		у справі    № 910/17324/19
		за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України                                                                                     
		до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант"
		про стягнення 13 849,21 грн,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, позивач) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №910/17324/19.
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17324/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий),           Ткаченко Н.Г., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2020 касаційну скаргу МТСБУ залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків.
		У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17324/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Пєсков В.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020.
		Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 910/17324/19; призначено до розгляду на 07.10.2020 о 11:30.
		Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №910/17324/19 з розгляду касаційної скарги МТСБУ до 11.11.2020 о 11:30.
		У зв`язку з перебуванням судді Банаська О.О. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17324/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Пєсков В.Г., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020.
		У судове засідання 11.11.2020 з`явилися представники МТСБУ Сергутін В.А. та Проц   А.В. Інший учасник справи явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином. 
		Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2020 матеріали касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив таке.
		Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №910/17324/19.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 про часткове задоволення позову МТСБУ до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант", відповідач) обґрунтоване наступним. 
		Судом зазначено, що відповідач, який є страховиком за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування ЦПВВНТЗ), є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля (потерпілій особі) відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених вказаним полісом, а позивач набув право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки, 
		При цьому, суд першої інстанції врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, за яким право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування ЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної дорожньо-транспортної пригоди (пункт 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
		Суд встановив, що позивачем направлено відповідачу претензію щодо здійснення страхового відшкодування після спливу одного року з дня спірної дорожньо-транспортної пригоди.
		Однак, судом першої інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи будь-якої відповіді відповідача на претензію позивача, тоді як строк прийняття відповідного рішення в силу пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" станом на дату розгляду справи є таким, що настав. 
		Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми страхового відшкодування, адже відповідачем не здійснено виплати суми страхового відшкодування позивачеві в добровільному порядку. 
		Разом з тим, відмовляючи частково у позові - в частині стягнення 2 000,00 грн, господарський суд першої інстанції врахував передбачену полісом франшизу у розмірі 2 000,00 грн, яка, за висновком суду, в силу положень статті 9 Закону України "Про страхування", не відшкодовується страховиком.
		За апеляційним переглядом справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 рішення суду першої інстанції від 10.03.2020 у справі № 910/17324/19 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові повністю.
		Постанова суду апеляційної інстанції про відмову у позові обґрунтована тим, що доказів звернення потерпілого та/або МТСБУ до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП матеріали справи не містять, тому, на переконання цього суду, у ТДВ СК "Альфа-Гарант" відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування у порядку регресу, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 13 849,21 грн відсутні.
		Судом апеляційної інстанції враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 щодо того,  що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вказаного Закону право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування ЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування (п. 6.11 постанови).
		Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду МТСБУ звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 13 849,21 грн. 
		Звертаючись до суду касаційної інстанції скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме суду необхідно визначити правозастосування статті 35, пункту 37.1.4 статті 37 та статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахування того, що МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування. 
		Проаналізувавши матеріали касаційної скарги МТСБУ, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
		Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
		При підготовці до розгляду справи по суті, колегією суддів встановлено, що  22.10.2020 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 910/18279/19. 
		Аналіз змісту даної постанови та оскаржуваних рішень у вказаній справі дає підстави стверджувати про подібність правовідносин вказаної справи № 910/18279/19 та даної справи №910/17324/19, оскільки:
		-          предметом спору у справах є стягнення з страховика завданої шкоди в порядку регресу, при чому позивачем в обох випадках є МТСБУ;
		-          спір у справах виник з правовідносин обов`язкового страхування ЦПВВНТЗ;
		-          підстави позову також є подібними, оскільки виплати потерпілим особам МТСБУ здійснювало за обставин відсутності станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди застрахованої цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, яких визнано винними (кожного окремо у вказаних справах) у настанні цих ДТП. При цьому, позовні вимоги в обох справах ґрунтуються на тому, що позивачу (МТСБУ) після здійснення регламентної виплати стало відомо, що транспортні засоби на момент ДТП були забезпечені за полісом обов`язкового страхування (різняться лише страховики), тому позивач просив суд стягнути грошові кошти у порядку регресу з відповідачів (страховиків власників транспортних засобів, винних у настанні ДТП).
		За результатом розгляду касаційної скарги МТСБУ у справі № 910/18279/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 22.10.2020 оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову скасував. Ухвалив нове рішення, яким стягнув з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоду в заявленому позивачем розмірі, вирішив питання судового збору.
		Постанова суду касаційної інстанції від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19 мотивована наступним:
		1)          щодо правової природи спірних правовідносин:
		-          правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено, зокрема, приписи підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166, 1187, 1191 ЦК України;
		-          стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц) Тому під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування";
		-          у спірних правовідносинах позивач не є страховиком потерпілої особи (власника пошкодженого транспортного засобу) за договором добровільного страхування, а регламентна виплата, яку здійснило МТСБУ цій особі припинила деліктне зобов`язання між власниками потерпілої та винної осіб. Враховуючи вищенаведене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, не є суброгацією;
		-          суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи наведеного вище не врахували та не з`ясували належним чином правову природу спірних правовідносин, які виникли між сторонами спору, відтак дійшли передчасного висновку про поширення на спірні правовідносини положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";
		-          ураховуючи наведене на спірні правовідносини поширюється загальна позовна давність, яка відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки;
		2)          щодо суті та обґрунтованості заявлених вимог про стягнення шкоди:
		-          виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ передбачено статтями 41 та 42 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";
		-          підставою заявлених вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу позивачем визначено із посиланням на приписи статей підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункт 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обставини перерахуванням ним в порядку статті 41 зазначеного Закону потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП, як з`ясовано МТСБУ після здійснення ним відшкодування регламентної виплати, була застрахована відповідачем;
		-          стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає наявність у МТСБУ права на пред`явлення регресного позову за наявності однієї з умов, що вказані у підпунктах 38.2.1. - 38.2.5. пункту 38.2. цієї статті;
		-          застосування підпункту 38.2.3. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перебуває у взаємозв`язку та корелює з підпунктом "б" пункту 41.1 статті 41 цього Закону, наявність наведених обставин в якому є передумовою пред`явлення позову МТСБУ в порядку регресу до страховика. Тому посилання позивача в якості передумов звернення з цим позовом до страховика на підпункт "а" пункту 41.1 статті 41 Закону є помилковим, оскільки його застосування корелює з пунктом 3.8.2.1 Закону; 
		-          зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц). Тому під час оцінки заявлених вимог суд виходить з природи (характеру, змісту) обставин, яким він обґрунтовує такі вимоги, яким в цьому разі є підпункту "б" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";
		-          позивачем помилково визначено в якості правової підстави заявлених вимог про стягнення 100 000,00 грн норми підпункту 38.2.3. пункту 38.2. статті 38, підпункту "б" пункту 41.1 статті 41 Закону, оскільки ними передбачено обмеження обов`язку МТСБУ відшкодувати за рахунок коштів фонду спричинену потерпілому невстановленим транспортним засобом шкоду поширюється й на шкоду, завдану майну потерпілого пошкодженням його транспортного засобу; Наведені позивачем обставини в якості підстав заявлених вимог не підпадають також під решту умов вміщених у підпунктах 38.2.1. - 38.2.5. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з наявністю яких пов`язане виникнення у МТСБУ права на пред`явлення регресного позову;
		-          позивачем помилково визначено в якості правової підстави заявлених вимог про стягнення грошових коштів норми підпункту 38.2.3. пункту 38.2. статті 38, підпункту "б" пункту 41.1 статті 41 Закону, оскільки ними передбачено обмеження обов`язку МТСБУ відшкодувати за рахунок коштів фонду спричинену потерпілому невстановленим транспортним засобом шкоду поширюється й на шкоду, завдану майну потерпілого пошкодженням його транспортного засобу;
		-          судом враховується, що завданням господарського судочинства згідно із частиною першою статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;
		-          Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц). У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19);
		-          тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку шляхом уникнення його виконання. 
		-          у справі, що переглядається, збагаченням є збереження страховиком без достатніх правових підстав у себе виплати, яку він згідно закону мав виплатити потерпілій особі враховуючи спричинену шкоду його страхувальником. Таке зменшення обов`язку відповідача як страховика винної особи у ДТП відбуло відбулось за рахунок МТСБУ (позивача). При цьому, у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" (відповідача) відсутні достатні правові підстави для звільнення його від виконання цього обов`язку з огляду на встановлені судами попередніх інстанції обставини укладення між ним та власником автомобіля "УРАЛ 375" (винної у ДТП особи) договору обов`язкового страхування ЦПВВНТЗ. Тому він є достатньо обізнаним про наявність у нього відповідного обов`язку з відшкодування шкоди.
		Враховуючи наведене вище обґрунтування, колегією суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято нове рішення у справі №910/18279/19 про задоволення регресного позову МТСБУ до страховика на підставі статті 1212 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
		У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
		Колегія суддів суду касаційної інстанції за розглядом даної справи №910/17324/19 погоджується з правовими висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19, щодо того, що подібні у справах правовідносини між сторонами не є суброгацією, тому на спірні правовідносини положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не поширюються, натомість до них застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки (стаття 257 ЦК України).
		При цьому, на переконання Суду, важливим є судове тлумачення норм закону щодо кореляції (взаємозв`язку) підпункту 38.2.3. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з підпунктом "б" пункту 41.1 статті 41 цього Закону. Так, колегія суддів касаційного суду вважає, що вказане судове тлумачення положень закону та застосування норм статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин за регресним позовом МТСБУ до страховика потребує уточнення. 
		Зазначену правову проблему необхідно вирішити для формування єдиної правозастосовчої практики господарськими судами щодо правозастосування статті 35, пункту 37.1.4 статті 37, статей 38, 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також у питаннях визначення того, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору за регресним позовом МТСБУ (спеціального суб`єкта у сфері обов`язкового страхування) до страховика щодо здійсненої виплати, яку такий страховик згідно закону мав виплатити потерпілій особі, враховуючи спричинену шкоду його страхувальником. 
		За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що справу №910/17324/19 відповідно до вимог частини першої статті 302 ГПК України необхідно передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		1. Справу №910/17324/19 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий          суддя                                                                                   К.М. Огороднік 
		Судді                                                                                                      В.Г. Пєсков
		                                                                                                                  Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...