Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/6370/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано судом: 13.11.2020. Зареєстровано: 15.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2020.

Номер судового провадження: 2/362/570/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 750/6370/19
		Провадження № 2/362/570/20 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		20 жовтня 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого - судді Ковбеля М.М.,
		за участю секретаря - Сілецької М.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Васильків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в особі житлової комісії про скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання зарахувати окремо на квартирний облік,
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати протокол, що юридично оформлений у формі засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 №5 від 20.05.2019 року та зобов`язати відповідача згідно наданих документів зарахувати його окремо на квартирний облік у відповідності до п. 2.10 наказу Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року та вимог базового житлового законодавства, на яких ця норма виписана в наказі.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після перебування у відрядженні та закінченні лікування ОСОБА_1 вже повторно звернувся до командування військової часини НОМЕР_1 з наданням рапорту від 05.02.2018 року та зібраних поновлених до нього документів щодо зарахування його на квартирний облік окремо згідно правової підстави п.2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року.
		Позивач зазначає, що командир військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 повідомив усно, що він не заперечую, та запропонував позивачу звернутися до голови житлової комісії молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , щоб останній ще раз перевірив зібрані позивачем документи і виніс це питання на засідання житлової комісії військової комісії.
		Зі слів позивача, цього ж дня голова житлової комісії перевірив в присутності його батька ОСОБА_4 (в складі сім`ї якого він перебував на квартирному обліку і який допомагав в зібранні документів), зібрані повторно документи і повідомив, які документи потрібно ще надати - це, зокрема, довідки та виписки з особової справи, яка знаходиться в іншій військовій частині, якій підпорядкована дана окрема військова частина і він винесе це питання на розгляд житлової комісії, засідання якої відбудеться орієнтовно 26.02.2018 року.
		Позивач стверджує, що зібравши терміново вказані документи, копії яких надаються в додатку він 12.02.2018 року звернувся до голови житлової комісії, який в телефонному режимі повідомив, що той у відрядженні і остаточно його документи перевірить 14.02.2018 року, а зібрані документи у нього прийме командир. Цього ж числа оригінали даних документів в його забрав командир в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_5 .
		Як зазначає позивач, 23.02.2018 року голова житлової комісії повідомив, що потрібно ще терміново надати на його ім`я довідку згідно Додатку 3 наказу МОУ №737 від 30.11.2011 року і його беззаперечно буде зараховано на квартирний облік цим числом, а тому для вирішення цього питання батько Позивача терміново написав заяву для надання йому такої довідки на адресу голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , де перебував він у складі його сім`ї на квартирному обліку.
		В подальшому, зі слів позивача, 28.02.2018 року при наданні офіційної відповіді на даний його рапорт щодо зарахування командир і голова житлової комісії повідомили додатково усно, що позивачу необхідно надати довідку згідно з Додатком 3 даного наказу МОУ №737 від 30.11.2011 року і цим рішення житлової комісії датою від 26.02.2018 року зарахують позивача на квартирний облік.
		В подальшому позивач звертався до відповідача з рапортами, надаючи додаткові докази, однак житлова комісія не вирішила питання щодо зарахування його на квартирний облік згідно підстав п. 2.10 наказу МОУ №737 від 30.112011 року.
		Як зазначає позивач, 03.03.2018 року його було незаконно звільнено, однак після поновлення на роботі, позивач подав нові рапорти від 23.04.2019 року та від 06.05.2019 року, однак житлове питання відповідно до наданого рапорту від 05.02.2018 року про зарахування на квартирний облік окремо справедливо не вирішено. 
		Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просив задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у встановлений судом строк відповідач не подав відзиву на позов, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
		Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		На підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, дослідивши письмові докази у сукупності,прийшов до наступних висновків.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Судом встановлено, що 05.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом, відповідно до якого просив зарахувати його на облік для поліпшення житлових умов у в/ч НОМЕР_1 на підставі п. 2.10 наказу Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року.
		В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що мав усні домовленості щодо розгляду його рапорту з командиром в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 та головою житлової комісії молодшим лейтенантом ОСОБА_3 , які з його слів мали розглянути рапорт орієнтовно 26.02.2018 року.(а.с. 6-8)
		Разом з тим, будь-яких доказів зазначеним вище фактів, позивач не надав, більш того вони суперечать самому рапорту ОСОБА_1 від 05.02.2018 року, в якому стоїть відмітка голови житлової комісії ОСОБА_2 про організацію перевірки та рапорту ОСОБА_1 до 05.03.2018 року, а не як зазначає позивач до 26.02.2018 року (а.с. 7).
		Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 №49 від 13.02.2018 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 14.09.2017 року, на посаді оператора радіолокаційної станції (а.с. 9, 11, 12, 13).
		Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 №50 від 13.02.2018 року, ОСОБА_1 неодружений (а.с. 10).
		Відповідно до довідки №1677 від 04.12.2017 року (а.с. 14), виданої ОСОБА_4 , останній перебуває на квартирному обліку з 23.03.1999 року у складі 5 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		26.02.2018 року ОСОБА_4 звернувся до житлової комісії Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою наступного змісту: у зв`язку з бажанням його сина ОСОБА_1 стати на квартирний облік самостійно у відповідності до п.2.10 наказу МОУ №737, ОСОБА_4 просить виключити сина зі складу його сім`ї та відповідно надати на ім`я сина довідки форми №3 та №4 (а.с. 20)
		Крім того, 01.03.2018 року ОСОБА_4 звернувся до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою наступного змісту: цією заявою ОСОБА_4 повідомляє, що якщо Чернігівський обласний військовий комісаріат може видати довідку за змістом додатку форми №3 його синові ОСОБА_1 , то він не заперечує (а.с. 22)
		Разом з тим, ОСОБА_4 отримав відповідь №727 від 12.03.2018 року від Чернігівського обласного військового комісаріата, де останнього повідомлено про те, що у разі, якщо його син, позивач по справі виявив бажання перебувати на квартирному обліку самостійно, ОСОБА_4 необхідно подати через нетаємне діловодство військової частини представнику житлової комісії заяву про внесення змін до облікової справи, у відповідності до вимог п. 2.11 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилим приміщенням, затвердженої Наказом МОУ від 30.11.2011 року №737, та до заяви необхідно додати довідки Ф3, Ф5, Ф9. (а.с. 21).
		Як вбачається з відповіді житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №176 від 28.02.2018 року (а.с. 21), позивачу ОСОБА_1 повідомлено, що рапорт складений таким чином, що вводить в оману посадових осіб, які відповідають за облік та постановку на квартирний облік, та у разі позитивного вирішення питання, призведе до порушення чинного законодавства та може нанести збитки державі, а саме:
		-На першому рядку строки рапорту написано «зарахувати», але комісії відомо, що позивач ОСОБА_1 перебуває вже на обліку в складі сім`ї батька, що суперечить вимогам п. 2.10 Інструкції (тобто якщо військовослужбовець бажає стати окремо від складу сім`ї батька, то він поновлюється, а не зараховується);
		-В рапорті ОСОБА_1 не вказано, що він перебуває в складі сім`ї батька, чим вводить в оману представників житлової комісії та що може сприяти порушенню чинному законодавству ( тобто військовослужбовець не може перебувати одночасно в черзі в декількох військових частинах і в рапорті повинен це зазначити);
		-В додатках до рапорту не вистачає довідки (додаток 3 до Інструкції), яка повинна підтвердити, що позивач ОСОБА_1 перебував на квартирній черзі в складі сім`ї свого батька, з якого часу та дійсно житло від Міністерства оборони з батьком не забезпечувався, коли батько отримував квартиру від Міністерства оборони України.
		Враховуючи вищевикладене, житлова комісія повідомила позивача про те, що вони не можуть прийняти рапорт, написаний з суттєвими порушеннями вимог Інструкції, затвердженої Міністерством оборони України №737 від 30.11.2011 року та повертають позивачу для доопрацювання.
		Крім того, в своєму повідомленні відповідач запропонував позивачу написати рапорт (додаток 1 до Інструкції) з урахуванням виявлених недоліків, не порушуючи чинного законодавства, не писати завідома неправдиві відомості, не вимагати від житлової комісії документи, які можуть нанести збитки державі, погрожуючи судами, та зверненнями до прокуратури, тим самим створюючи тиск на посадових осіб для прийняття незаконного рішення, у даному випадку вигідного позивачу. Крім того, запропоновано документи оформити без виправлень, закреслень, помилок, як того вимагає діловодство Міністерства оборони України (а..с. 21). 
		Позивач 01.03.2018 року звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з новим рапортом, в якому зазначив, що дійсним рапортом доповідає, що довідку змістом форми №5 не може надати, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_2 службу не проходив, і на квартирному обліку не перебував (а.с. 24).
		Разом з тим, даний рапорт не відповідає дійсності, оскільки відповідно до довідки №1677 від 04.12.2017 року (а.с. 14), виданої ОСОБА_4 , останній перебуває на квартирному обліку з 23.03.1999 року складом сім`ї 5 осіб, а саме: ОСОБА_4 , позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
		Дана інформація також спростовується довідкою (Додаток 3 до Інструкції) №671 від 05.05.2018 року (а.с. 27), виданої позивачу ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач перебував на квартирному обліку у Чернігівському ОВК з 23.03.1999року по 19.04.2018 року складом сім`ї 5 осіб, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання житлових приміщень.
		23.05.2018 року позивач подав звернення наступного змісту: даним зверненням позивач надає на вимогу довідку про те, що перебував на квартирному обліку разом з батьком, яку надає на підставі рапорту від 05.02.2018 року та одночасно в даному зверненні просить повідомити щодо зарахування його на квартирний облік (а.с. 28).
		06.06.2018 року відповідач надав відповідь №469 відповідно до якої позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у поставленні на квартирний облік, оскільки згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2018 року №51 позивач був звільнений з військової служби у запас і на той час на квартирній черзі не перебував, станом на 23.05.2018 року позивач не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та втратив зв`язок з Міністерством оборони (а.с. 28).
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу було відмовлено 06.06.2018 році у поставленні на квартирний облік на підставі рапорту від 05.02.2018 року відповідно до п. 2.10 Інструкції, затвердженої Міністерством оборони України №737 від 30.11.2011 року.
		Відповідно до ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду №825/1347/18 від 04.04.2018 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі командира - майора ОСОБА_2 та голови житлової комісії - молодшого лейтенанта ОСОБА_3 прозобов`язання вчинити певні дії, а саме вирішити питання та зарахувати позивача на квартирний облік, згідно пункту 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженоїнаказом Міністраоборони Українивід 30.11.2011№ 737  закрито (а.с. 30).
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду №825/1462/18 від 11.12.2018 року, яке набрало законної сили 15.03.2019 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії  задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2018 №51, яким звільнено з військової служби позивача, визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_3 від 23.07.2017№ 210, та поновлено на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 04.03.2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 32-34).
		Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.02.2019 року, позивача поновлено на військовій службі на підставі вищезазначеного рішення суду (а.с. 35).
		Наказ Міністерства оборони України "Про затвердження Інструкції про організацію забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням" №737 від 30.11.2011 року втратив чинність 16.10.2018року на підставі Наказу Міністерства оборони№ 380від 31.07.2018 року.
		Не зважаючина втратучинності наказу,на якийпосилається позивач, ОСОБА_1 23.04.2019року звертаєтьсяз рапортом,відповідно доякого проситьзарахувати йогона квартирнийоблік згіднорапорту від05.02.2018року,врахувавши рішеннясуду від11.12.2018року,на підставіп.2.10Інструкції проорганізацію забезпеченнявійськовослужбовців ЗбройнихСил Українита членівїх сімейжилими приміщеннями №737 від 30.11.2011 року (а.с. 36)
		Крім того, позивач ОСОБА_1 06.05.2019 року звертається зрапортом,відповідно доякого проситьзарахувати йогона квартирнийоблік згіднорапорту від05.02.2018року,врахувавши рішеннясуду від11.12.2018року,на підставіп.2.10Інструкції проорганізацію забезпеченнявійськовослужбовців ЗбройнихСил Українита членівїх сімейжилими приміщеннями №737 від 30.11.2011 року, та надає перелік документів (а.с. 37).
		Однак, як вбачається з Витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №5 від 20.05.2019 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов(а.с. 38).
		Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 06.06.2019 року, тобто як зазначає сам позивач, його рапорт від 05.02.2018 року було розглянуто, та останній з ним не погоджується, разом з тим позивач надає суду в обґрунтування позову нові рапорти від 09.08.2019 року та від 11.10.2019 року (а.с. 62) в яких він зазначає, що питання щодо зарахування його на квартирний облік не вирішено, а тому він просить вирішити дане питання на підставі його рапорту від 05.02.2019 року.
		Даний факт позивач також зазначає у своїй заяві від 21.10.2019 року (третій абзац заяви) 
		Статтею 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
		Питання розподілу та надання житлових приміщень регулюється нормамиЖитлового кодексу(зі змінами та доповненнями).
		Згідно зіст. 5 ЖК Українидержавний житловий фонд перебуває у віданні міністерств, державних комітетів та відомств.
		Відповідно дост. 43 ЖК Українигромадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
		Відповідно до положеньЗакону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХIIта Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 21.12.1991 р. № 2011-ХII під військовослужбовцями розуміються громадяни України, які проходять дійсну службу на території України.
		Згідно п.1ст.12 Закону № 2011-ХIIдержава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСРта іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ч. 1ст. 46 Житлового кодексу України, поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
		Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку (ч. 3ст. 46 Житлового кодексу України).
		На виконання вказаних положеньнаказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (надалі - Інструкція №737), яка визначає організацію обліку та забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗС України.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN ANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеномуст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
		Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
		Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
		Отже, здійснюючи передбаченестаттею 55 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Разом з тим,стаття 129 Конституції Українияк одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1,5ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст.12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
		Враховуючи положення ч. 2ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
		Доказами в розумінні ч. 1ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1ст. 82 ЦПК України).
		Відповідно до положень ст. 264ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
		Тому при вирішенні спору щодо визначення місця проживання дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.
		Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку.
		Передумовою для виникнення обов`язку щодо реалізації права на забезпечення житловим приміщенням є наявність рапорту, який мав би відповідати вимогам чинного законодавства України, при цьому судом встановлено, що рапорт позивача від 05.02.2018 року не відповідав дійсності, містив не повну та недостовірну інформацію, та в даному випадку може порушувати конституційне право на житло інших громадян, що перебувають на обліку та мають право на позачергове отримання житла і також потребують поліпшення житлових умов.
		Крім того, судом встановлено, що 06.06.2018 року відповідачем фактично було відмовлено позивачу у поставленні на квартирний облік, оскільки згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2018 року №51 позивач був звільнений з військової служби у запас і на той час на квартирній черзі не перебував, станом на 23.05.2018 року позивач не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та втратив зв`язок з Міністерством оборони (а.с. 28).
		Разом з тим, позивач, зловживаючи своїми права, намагається приховати той факт, що він звернувся з новими рапортами, які мають розглядатися на підставі Наказу Міністерства оборони№ 380від 31.07.2018 року, та прагне переконати суд, що його нові рапорти мають розглядатися на підставі Наказу Міністерства оборони України «Про затвердженняІнструкції проорганізацію забезпеченнявійськовослужбовців ЗбройнихСил Українита членівїх сімейжилими приміщеннями «№737від 30.11.2011року втративчинність 16.10.2018року на підставі Наказу Міністерства оборони№ 380від 31.07.2018 року, тобто подає фактично нові рапорти, в яких просить розглянути рапорт від 05.02.2018 року, який вже було розглянуто відповідачем, що підтверджується відповіддю №469 від 06.06.2018 року, відповідно до якої позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у поставленні на квартирний облік, оскільки згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2018 року №51 позивач був звільнений з військової служби у запас і на той час на квартирній черзі не перебував, станом на 23.05.2018 року позивач не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та втратив зв`язок з Міністерством оборони (а.с. 28).
		Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост.1 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, рапорти, на які посилається позивач не відповідають дійсності, суперечать один одному, та спростовуються відповідними довідками, а витяг з протоколу, що юридично оформлений у формі засідання житлової комісії в/ч А3547 №5 від 20.05.2019 року відповідає вимогам чинного законодавства України, тобто ОСОБА_1 не довів порушення його прав відповідачем, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому в його задоволенні слід відмовити.
		Враховуючи викладене,керуючись 55 Конституції України, ст. 5, 43, 46 Житлового кодексу України, ст.ст.2,4-5,12-13,76-83,89,141,258-259,263-265,268,352,354 ЦПК України,
		 
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову  відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
		Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.
		Суддя М.М. Ковбель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...