Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/26/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2020. Зареєстровано: 18.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2020.
Дата набрання законної сили: 04.11.2020
Номер судового провадження: 854/6713/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/26/20Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Джабурія О.В.
		суддів - Вербицької Н.В.
		- Кравченка К.В.
		при секретарі -Філімович І.М. 
		за участю:
		представника апелянта  Тунік ВМ.
		представника відповідача  Вінюкова В.М.
		представника третьої особи  Джаноян Л.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН», про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради № 1316-VII від 19.10.2016 року в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5, до проектних зон змішаної забудови,
		 
		ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
		НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		 
		Прокуратура Одеської області звернулась з адміністративним позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «КАМЕРТОН», про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5, до проектних зон змішаної забудови.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до схеми зонування території детального плану земельну ділянку орієнтовною площею 1,6500 га за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5, віднесено до навчальних зон О-2. Проте, як зазначає позивач, Одеською міською радою прийнято рішення, яким затверджено план зонування території м. Одеси, зокрема й земельної ділянки орієнтовною площею 1,6500 га за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5, яку віднесено до проектних зон змішаної забудови (зона Ж-5п). 
		На думку позивача, зона Ж-5п призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю вище ніж 5 поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського та районного значення. 
		Позивач вказує, що при розроблені плану зонування не бло враховано вимоги діючого детального плану території у межах: вул. Генуезька, Піонерська, Французький бульвар, Гагарінське плато в м. Одесі, яким передбачено розміщення дошкільного навчального закладу, однак планом зонування більшість вказаної території віднесено до зони Ж-5п. 
		Прокуратура Одеської області вважає, що оскаржуване рішення прийняте Одеською міською радою з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому позивач просив суд визнати протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5, до проектних зон змішаної забудови.
		Відповідач Одеська міська рада проти позову заперечував, вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням процедури прийняття. 
		При цьому, відповідач зазначив, що рішення №6489- VІ, яким затверджено генеральний план м. Одеси є чинним та не оскаржується у даному провадженні. Так, на підставі генерального плану Одеською міською радою затверджено детальний план території в межах: вул. Генуезька, Піонерська, Французький бульвар, Гагарінське плато. Пояснювальною запискою до плану зонування зона змішаної житлової забудови та громадської забудови Ж-5 (Ж-5п, Ж-5р) призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю вище ніж п`ять поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського та районного значення. На думку відповідача, одним із супутніх видів використання даної зони є розміщення дитячих дошкільних установ, навчально-виховних комплексів, загальноосвітніх шкіл.
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН», про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради № 1316-VII від 19.10.2016 року в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5, до проектних зон змішаної забудови  відмовлено.
		На вказане рішення прокуратурою Одеської області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. 
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		 
		КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ ВСТАНОВЛЕНО
		 
		Колегією суддів встановлено, що 25.03.2015 року Одеською міською радою прийнято рішення № 6490-VI «Про розробку плану зонування території (зонінгу) м. Одеси».
		Відповідно до підпункту 3 пункту 5 вказаного рішення замовником плану зонування території визначено управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.
		Відповідно до результатів відкритих торгів, управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та TOB «Інститут Харьківпроект» укладено договір на виконання робіт (послуг) по розробці проекту плану зонування території.
		10.06.2015 року Одеською міською радою прийнято рішення №6726-VI про розробку детального плану території у межах віл. Генуезька, Піонерська, Французький бульвар, гагарінське плато в м. Одесі.
		21.04.2016 року на офіційному сайті міста Одеси розміщено оголошення про проведення громадських слухань по проекту плану зонування території, з визначенням терміну ознайомлення з документацією та поданням пропозицій. Одночасно ця інформація була надана у редакцію газети «Одеський вісник». Разом з оголошенням на офіційному сайті міста опубліковано проект плану зонування території м. Одеси. Також, матеріали проекту плану зонування території розміщені в будівлі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 134.
		Детальним планом території у межах вул. Генуезька, Піонерська, Французький бульвар, Гагарінське плато в м. Одесі, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 16.12.2015 року № 27-VII територія за даною адресою віднесена до навчальних зон.
		19.10.2016 року рішенням Одеської міської ради № 1316-VІІ затверджено план зонування території м. Одеси.
		Згідно вказаного плану територія по Гагаринському плато, 5 розташована у межах території Ж-5п  проектна зона змішаної забудови.
		 
		ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
		 
		Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
		Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).
		Згідно ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
		Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).
		До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону (ст. 19 Закону N 858-IV).
		Приписами ст. 1 Закону України від 17.02.2011 р. № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		Частиною 1 статті 18 Закону № 3038-VI визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 3038-VI план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 3038-VI у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону.
		Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
		 
		ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
		 
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що право власності на землю  це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянкам. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		Суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи  на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,  на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади,  на землі державної власності.
		Згідно Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VІ, територія по Гагринському плато, 5 розташована у межах території багатоквартирної житлової забудови.
		Детальним планом території у межах вул. Генуезька, Піонерська, Французький бульвар, Гагарінське плато в м. Одесі, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 16.12.2015 року № 27-УП територія за даною адресою віднесена до навчальних зон.
		Як було зазначено, згідно норм чинного законодавства план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		Згідно з планом зонування території м. Одеси, який був затверджений рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VІІ, територія по Гагаринському плато, 5 розташована у межах території Ж-5п  проектна зона змішаної забудови.
		За змістом розділу 2.5 «Перелік дозволених та допустимих видів забудови та використання земельних ділянок в межах територіальних зон» плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 року № 1316-VII, зона Ж-5п призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю вище ніж п`ять поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського та районного значення. Одним із супутніх видів використання даної зони є розміщення дитячих дошкільних установ, навчально-виховних комплексів, загальноосвітніх шкіл.
		Згідно до положень п. 5.10 ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 житлові зони у своєму складі містять території, що призначаються для розташування житлових будинків, споруд для зберігання індивідуальних транспортних засобів, окремих, вбудованих чи прибудованих об`єктів соціального і культурно - побутового обслуговування населення та інших об`єктів, що не потребують встановлення санітарно-захисних зон та не створюють негативного впливу на оточуюче середовище.
		Відповідно до пункту 6 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», який діяв на момент розроблення плану зонування території, дошкільні дитячі установи віднесені до підприємств та установ обслуговування.
		Проте, відповідно до п 5.9 ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011, навчальні зони Г-2 призначаються для розташування тільки закладів середньої спеціальної і вищої освіти.
		Оскільки на момент розроблення плану зонування території міста земельні ділянки для розміщення дитячих дошкільних установ та навчальних закладів у більшості випадків не були сформовані та відведенні, у зв`язку з чим дані про них та їх координати відсутні, з метою дотримання норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з урахуванням вимог ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011, у плані зонування території міста не були виділенні окремі зони для їх розміщення, а було передбачено включити дані об`єкти до можливих видів використання зон змішаної житлової та громадської забудови, що не суперечить, ані нормам містобудівного та земельного законодавства, ані положенням раніше затвердженої містобудівної документації.
		Колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування наділені виключною компетенцією у вирішенні відповідно до законодавства питань планування територій відповідних населених пунктів, розроблення та затвердження з цією метою містобудівної документації.
		 
		Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
		 
		За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
		Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач (апелянт), який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,  
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу прокуратури Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року  без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення виготовлений 17.11.2020 року.
		 
		Головуючий суддя  Джабурія О.В.Судді    Кравченко К.В.   Вербицька Н. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...