Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 186/432/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2020. Оприлюднено: 19.11.2020.
Дата набрання законної сили: 04.11.2020
Номер судового провадження: 61-2968ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                    
		Іменем України
		 
		04 листопада 2020 року                               
		м. Київ
		 
		справа № 186/432/19
		провадження № 61-2968св20 
		                                                                              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, внаслідок вчинення кримінального злочину за частиною 1 статті 121 КК України, у цивільному провадженні.
		Позовна заява мотивована тим, що вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на п`ять років та задоволено цивільний позов ОСОБА_1 у повному обсязі. 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2014 року вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину та призначення йому покарання залишено без змін, але з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 74, частиною першою статті 49 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом першої інстанції покарання у зв`язку зі спливом строків давності. Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року було скасовано в частині вирішення цивільного позову, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.
		Згідно з вказаним вироком та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 22 червня 2012 року № 39/11 завдані ОСОБА_2 тілесні ушкодження викликали у ОСОБА_1 розлад здоров`я і призвели до наслідків, які заподіяли 50 % постійної втрати загальної працездатності та непоправного знівечення обличчя, і належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: 
		- стягнути із ОСОБА_2 на його користь компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності за період з 01 квітня 2004 року до 28 лютого 2019 року у розмірі 542 510 грн. 
		- стягнути із ОСОБА_2 на його користь компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності у розмірі 10 432 грн 50 коп. щомісячно, але не менше 2,5 мінімальних заробітних плат починаючи з 01 березня 2019 року. 
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, внаслідок вчинення кримінального злочину за частиною 1 статті 121 КК України, у цивільному провадженні закрито у зв`язку з тим, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. 
		Роз`яснено сторонам наслідки закриття провадження у справі, передбачені частиною 2 статті 256 ЦПК України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на: 1/2 частку автомийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає по АДРЕСА_2 ; що належить ОСОБА_2 , який проживає на АДРЕСА_2 на праві приватної власності рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , і знаходяться у нього або на його банківських рахунках, в межах суми позову 542 510 грн, встановлені ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2019 року (а.с.154-157).
		Ухвала суду мотивована тим, що позивач уже звертався до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з аналогічним позовом до відповідача про відшкодування втраченого заробітку та просив суд стягнути з відповідача на його користь втрачений у зв`язку з втратою загальної працездатності, внаслідок злочину, заробіток (дохід) в сумі 274 245 грн та втрачений у зв`язку з втратою загальної працездатності, внаслідок злочину, заробіток (дохід) у розмірі 2,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлений законом України, щомісячно та постійно, починаючи з 01 лютого 2016 року, тому на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у цій справі підлягає закриттю.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 рокуапеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявні підстави для закриття провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, згідно з яким суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України дійшов помилкового висновку про те, що позов поданий позивачем до суду першої інстанції про відшкодування втраченого заробітку є тотожний позову, який поданий позивачем до суду першої інстанції 15 березня 2019 року про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок вчинення кримінального злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України. Заявником надано новий доказ - лист від 22 серпня 2018 року за вих. № 5/557 за підписом головного лікаря комунального закладу «ОКЦ МСЕК» ОСОБА_3, на підставі якого заявлено нові позовні вимоги.
		Відзив на касаційну скаргу відповідач не подавав.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування втраченого заробітку.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на п`ять років та задоволено цивільний позов ОСОБА_1 . 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2014 року вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину та призначення йому покарання залишено без змін, але з підстав, передбачених частиною п`ятою  статті 74, частиною першою статті 49 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом першої інстанції покарання у зв`язку зі спливом строків давності. Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року було скасовано в частині вирішення цивільного позову, справу в цій частині направлено на новий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.
		Згідно з вказаним вироком та висновком комісійної судово-медичної експертизи  від 22 червня 2012 року № 39/11 завдані ОСОБА_2 тілесні ушкодження викликали у ОСОБА_1 розлад здоров`я і призвели до наслідків, які заподіяли 50 % постійної втрати загальної працездатності та непоправного знівечення обличчя, і належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.
		Вказував на те, що оскільки вироком суду встановлено факт заподіяння йому   ОСОБА_2 шкоди каліцтвом, останній зобов`язаний відшкодувати заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати загальної працездатності.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 втрачений заробіток (дохід) на відшкодування у зв`язку із втратою загальної працездатності внаслідок злочину у розмірі 274 245 грн та у розмірі 2,5 мінімальних заробітних плат, щомісячно та постійно, починаючи з 01 лютого 2016 року. 
		Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016  року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі                                     № 186/1706/14-ц (провадження № 61-675 св 17) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016  року залишено без змін.
		Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій,  з висновками яких погодився й Верховний Суд, виходили з того, що позивачем не було надано доказів, з якого часу настала втрата працездатності та до якого часу її встановлено.
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, внаслідок вчинення кримінального злочину за частиною 1 статті 121 КК України, у цивільному провадженні.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач просив: стягнути із ОСОБА_2 на його користь компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності за період з 01 квітня 2004 року до 28 лютого 2019 року у розмірі 542 510 грн. 
		стягнути із ОСОБА_2 на його користь компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності у розмірі 10 432 грн 50 коп. щомісячно, але не менше 2,5 мінімальних заробітних плат починаючи з 01 березня 2019 року. Заявником надано новий доказ - лист від 22 серпня 2018 року за вих. № 5/557 за підписом головного лікаря комунального закладу «ОКЦ МСЕК» ОСОБА_3, на підставі якого заявлено нові позовні вимоги.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
		Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, обов`язковістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 18 ЦПК України).
		За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
		У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
		Для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
		Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що, звертаючись у жовтні 2014 року до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 втрачений заробіток (дохід) на відшкодування у зв`язку із втратою загальної працездатності внаслідок злочину у розмірі 274 245 грн та у розмірі 2,5 мінімальних заробітних плат, щомісячно та постійно, починаючи з 01 лютого 2016 року. 
		Разом з тим, звертаючись у березні 2019 року до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, внаслідок вчинення кримінального злочину за частиною 1 статті 121 КК України, у цивільному провадженні, просив: стягнути із ОСОБА_2 на його користь компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності за період з 01 квітня 2004 року до 28 лютого 2019 року у розмірі 542 510 грн; 
		стягнути із ОСОБА_2 на його користь компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності у розмірі 10 432 грн 50 коп. щомісячно, але не менше 2,5 мінімальних заробітних плат починаючи з 01 березня 2019 року. 
		Тобто, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , позивач просив стягнути із відповідача на його користь компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності за різний період часу. Крім того, заявником надано новий доказ - лист від 22 серпня 2018 року за вих. № 5/557 за підписом головного лікаря комунального закладу «ОКЦ МСЕК» ОСОБА_3 на підставі якого заявлено нові позовні вимоги.
		Таким чином, Верховний Суд встановив, що у справі, що переглядається, та у справі № 186/1706/14-ц (провадження № 61-675 св 17) позов пред`явлено з різних підстав, тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
		 
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		ОСОБА_1 звернувся із клопотанням, в якому порушує питання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що в даному випадку необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № 186/1706/14-ц (провадження № 61-675 св 17).
		Наведені заявником аргументи для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему.
		Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання
		ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для його задоволення.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання  ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                 Д. Д. Луспеник 
		 
		 
		Судді:                                                                           І. А. Воробйова 
		 
		 
		                                                                                       Г. В. Коломієць 
		 
		 
		                                                                                        Р. А. Лідовець  
		 
		 
		                                                                                        Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...