Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/8221/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2020. Зареєстровано: 19.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 25.11.2020
Номер судового провадження: 1-кп/638/704/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220510000565

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 638/8221/19
		    Провадження № 1-кп/638/704/20
		 
		17.11.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		потерпілої  ОСОБА_4 ,
		законного представника неповнолітнього обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, -
		встановив:
		На розгляді Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, який утримується під вартою. Строк дії запобіжного заходу встановлений до 19.11.2020 включно, без визначення застави.
		Прокурор подав до суду клопотання про продовження строку триманні під вартою, в якому просив суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , до 60 діб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Потерпіла підтримала клопотання прокурора.
		Захисник ОСОБА_6 проти продовження строку тримання під вартою заперечував, посилаючись на необґрунтованість ризиків, вказав, що прокурор не надав жодного доказу на існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, також вказав, що у разі якщо суд дійде висновку про існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю.
		Обвинувачений та його законний представник підтримали захисника, та просили суд застосувати домашній арешт.
		Заслухавши учасників судового засідання, суд дійшов до наступних висновків.
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 
		Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України при наступних обставинах.
		02.03.2019, близько 18:10 год., ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , на ґрунті особистих неприязних відносин, заздалегідь заготовленим кухонним ножем, діючи з особливою жорстокістю, наніс їй велику кількість (не менше тринадцяти) ударів ножем, в тому числі у ділянки життєво важливих органів, після отримання яких остання впала на землю. ОСОБА_7 , усвідомлюючи жорстокість своїх умисних протиправних дій, та те, що своїми діями спричиняє ОСОБА_8 страждання, муки та нестерпний біль, продовжив наносити удари (не менше семи) кулаками в ділянки голови, грудної клітини, попереку, заподіявши їй велику кількість тілесних ушкоджень.
		Діями ОСОБА_7 ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження, які стали безпосередньою причиною смерті неповнолітньої ОСОБА_8 й знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті.
		05.03.2019 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів (до 30.04.2019), без визначення розміру застави.
		В подальшому строки тримання його під вартою неодноразово продовжувався. Остання дата продовженого строку припадає на 19.11.2020.
		Метою застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою визначено забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вірогідності переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
		Твердження захисника, що прокурором не надано доказів на існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України є необґрунтованими, з огляду на наступне.
		Враховуючи тяжкість покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, визначено, що при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в подальшому ОСОБА_7 може покинути територію України та переховуватись від суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Оскільки ОСОБА_7 обізнаний про місце проживання свідків, не виключається можливість, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного або навіть фізичного впливу на свідків, які викривають його у вчиненні інкримінованого правопорушення. В даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Також визначено, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Суд враховує, що  ОСОБА_7  обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, не одружений, осіб на утриманні не має.
		При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд дійшов висновків, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не змінилися, що полягають у високій ймовірності ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на обставини злочину, його наслідки, поведінку обвинуваченого, яка йому інкримінується; ступінь тяжкості інкримінованого діяння, встановленого законом строку покарання в разі визнання ОСОБА_7 винним і засудження; обізнаності щодо місця проживання свідків і зацікавленості в зміні ними своїх показань, які викривають ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення; можливість вчинення іншого злочину, в тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		Можливість запобігання зазначеним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу не встановлена.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 обрано під час досудового слідства ухвалою слідчого судді, тим самим визнано наявність відповідних підстав для цього. На теперішній час вказана ухвала не скасована і її дія неодноразово продовжувалась. Доказів оскарження відповідних ухвал про обрання чи продовження строків тримання під вартою стороною захисту суду не надано, що саме по собі свідчить про згоду з висновками слідчого судді та суду.
		Тому суд, не вдаючись до суті пред`явленого обвинувачення, не визначаючи наявності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діяння, приходить до висновку про необхідність продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Враховуючи обставини злочину, а також те, що неповнолітній ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину з застосуванням насильства до потерпілої, суд вважає, що раніше обраний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, при цьому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, чи визначення розміру застави при продовженні дії запобіжного заходу на теперішній час  відсутні.
		Таким чином, суд вважає за доцільне продовжити раніше обраний строк тримання ОСОБА_7 під вартою на час судового провадження на 60 днів у відповідності до вимог розділу другого, та зокрема ст. 199 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 201, 315, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
		ухвалив:
		Продовжити на 60 днів, до 17.01.2021 включно, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, без визначення застави.
		На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
		Повний текст ухвали виготовлено 18.11.2020 року.
		 
		Головуючий суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...