Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3219/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо статусу народного депутата України, депутата місцевої ради, організації діяльності представницьких органів влади, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2020. Зареєстровано: 22.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		м. Вінниця
		 
		16 листопада 2020 р.                                                                    Справа № 120/3219/20-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Шаповалової Т.М., 
		за участю: 
		          секретаря судового засідання:  Ковальова В.О.,
		          позивача              ОСОБА_1 ,
		          представника відповідача 1: Траченко Н.М.,
		          відповідача 2: Весняного В.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом         ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,          
		 
		ВСТАНОВИВ:
		           
		В липні 2020 року   ОСОБА_1  (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до   Тульчинської міської ради, голови Тульчинської міської ради Весняного Валерія Михайловича,  у якому просив:
		визнати  протиправним і скасувати рішення 51 позачергової сесії 7 скликання Тульчинської міської ради № 1725 від 04 червня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 , з посади першого заступника Тульчинського міського голови»;
		визнати протиправним і скасувати розпорядження Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича № 08-03-143 від 04 червня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року;
		стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
		стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30  000 грн.;
		рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року допустити до негайного виконання;
		рішення в частині стягнення з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання у  межах суми стягнення за один місяць.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням 51 позачергової сесії 7 скликання Тульчинської міської ради № 1725 від 04.06.2020 року було вирішено припинити службу в органах місцевого самоврядування та звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинської міської ради.
		Підставою для прийняття даного рішення стала саме ініціатива депутатів.
		На виконання вказаного рішення Тульчинської міської ради, 04.06.2020 року Тульчинським міським головою Весняним Валерієм Михайловичем прийнято розпорядження № 08-03-143 про  звільнення ОСОБА_1 , з посади Першого заступника Тульчинського міського голови за порушення Присяги (Додаток 7).
		Позивач вважає оскаржувані рішення та розпорядження протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав:
		ініціатива депутатів про звільнення позивача містить помилкові висновки щодо начебто порушення ним вимог законодавства, висновки ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідних норм;
		ОСОБА_1 не порушував Присяги;
		проголосований проект рішення про звільнення позивача із посади не був опублікований, що порушує визначену законом процедуру прийняття рішень відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Регламенту щодо оприлюднення проекту рішення;
		порушено порядок скликання позачергової сесії, на якій звільнено позивача; сесію скликано менше ніж за 1 день, за відсутності передбачених законодавством виняткових випадків та без повідомлення про винесення питання щодо звільнення позивача на розгляд сесії;
		службове розслідування доручили провести депутатам, які до цього ініціювали його звільнення, тобто мали реальний конфлікт інтересів;
		службове розслідування було упередженим та необ`єктивним, депутати-ініціатори звільнення формально підтвердили у акті свою ж позицію про порушення позивачем законодавства. В той же час, акт службового розслідування не став підставою для звільнення.
		Також на думку позивача, він не порушував  ч. 3 ст. 47  Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Позивач вказує, що йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася  у  різкому погіршенні стану здоров`я,  пов`язана із фінансовими складнощами в утриманні неповнолітньої дитини, а також у зниженні його авторитету та репутації серед жителів  громади м. Тульчина.
		Вважаючи, шо його права оскаржуваними рішеннями порушені, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Ухвалою суду від 15.07.2020 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду    за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом)  сторін  у судове засідання на 05.08.2020 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
		04.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач, перебуваючи одночасно в статусі депутата міської ради та заступника міського голови, порушив вимоги ч. 3 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка містить заборону заступнику міського голови  бути головою або членом постійної комісії.
		Водночас, згідно з ч. 2 ст. 49  Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як депутат ради ОСОБА_2 повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Такі ж твердження містять норми статей 18, 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
		Доводи позивача про те, що зазначенні у ч. 3 ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» заступники - це лише заступники голови районної у місті (уразі її створення), районної, обласної ради, оскільки вказані посадові особи обираються виключно з числа депутатів відповідної ради не заслуговують на увагу у зв`язку із тим, що згідно з чинними граматичними правилами речення не є закінченим за змістом, а тому роз`єднувати його з частиною змісту іншого закінченого словосполучення цієї ж норми, яким є органічно об`єднане з «сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради» словосполучення «їх заступники», - нелогічно і неправильно граматично та спростовують доводи позовної заяви.
		Вказував, що позивач зобов`язаний був увійти до складу виконавчого комітету, вчинивши з свого боку певні дії щодо складання депутатських повноважень за заявою у відповідності до ч.2 ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
		Разом з тим, ОСОБА_1 не може бути одночасно і депутатом міської ради, і членом її виконавчого комітету (обов`язок як заступника міського голови), і ця норма також не містить альтернативних варіантів.
		Отже, позивач повинен був згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» скласти за заявою повноваження депутата міської ради та дати можливість раді прийняти рішення про його персональне затвердження у складі виконавчого комітету (за посадою).
		Щодо доводів позивача щодо не порушення ним присяги, відповідач вказує, що ОСОБА_3 при виконанні посадових обов`язків першого заступника міського голови усвідомлював факт використання свого правового статусу й той факт, що це суперечить змісту присяги; передбачав, що такі дії завдають шкоду змісту правильної роботи, авторитету органу місцевого самоврядування, де він працює, створюють загрозу настання такої шкоди і бажав вчинити такі дії.
		Також вказує, що при прийнятті рішення про звільнення позивача за порушення Присяги до відома депутатів міської ради  доведені факти, які мали місце під час службового розслідування за особистою ініціативою ОСОБА_1 у роботі комісії 24.03.2020 року, де він будучи запрошеним на комісію, надавав усні та письмові пояснення, зловживав своїми правами, порушував регламент роботи комісії, неналежно поводив себе, вдаючись до погроз членам комісії за участь у роботі комісії позовами до суду та зверненнями до органів протидії корупції; роботу комісії 26.03.2020 року було зірвано негідною поведінкою ОСОБА_4 у державній установі, що закінчилося викликом поліції. Спілкувався з міським головою, членами комісії з службового розслідування у присутності представників поліції на підвищених тонах, у неприйнятній для посадової особи з принизливим підгрунтям формі, вдаючись до образ та погроз, з підкресленням своєї посади та «особливого статусу», що є вчинком проти інтересів служби, який підриває та принижує авторитет органу місцевого самоврядування.
		Тому, на думку відповідача, наявні елементи юридичного складу діяння  порушення присяги.
		Також проект рішення «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови» відповідно ст. 44 Регламенту Тульчинської міської ради сьомого скликання, Законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», з попереднім опрацюванням відповідно до вимог ст. 39 Регламенту, офіційно оприлюднений на сайті міської ради 05.03.2020 року, рішення прийнято 04.06.2020 року, з дотриманням 20 денного терміну оприлюднення. У порядку ст.ст.66-69 Регламенту міської ради, якими передбачений порядок внесення поправок до проекту рішення на 51 сесії міської ради 04.06.2020 року після голосування за основу оприлюдненого 05.03.2020 року рішення, міським головою ОСОБА_5 були внесені поправки до рішення про звільнення ОСОБА_1 , за рекомендаціями комісії з службового розслідування (за актом комісії від 02.06.2020 року).
		Щодо порядку скликання позачергової сесії ради, то відповідно до ст.32 Регламенту
		міської ради сьомого скликання 51 (позачергова) сесія скликана за рішенням погоджувальної ради з включенням питання «Про звільнення ОСОБА_1 , з посади першого заступника Тульчинського міського голови» до порядку денного сесії у порядку ст. ст. 13-15 Регламенту міської ради. Міським головою було видано розпорядження № 02-05-131 від 03.06.2020 року «Про скликання 51 (позачергової) сесії Тульчинської міської ради 7 скликання». Оголошення про скликання сесії опубліковано на офіційному сайті міської ради.
		Що стосується порядку проведення службового розслідування, то  такий визначено Постановою КМУ від 13.06.2000 №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». 
		Стосовно входження депутатів міської ради до складу комісії з службового розслідування,  які поряд з цим ініціюють звільнення заступника міського голови, то на думку відповідача  такі дії є  частиною представницьких повноважень депутата та не становлять дій в умовах конфлікту інтересів. При цьому, комісія не приймала рішення про притягнення позивача до будь-якої дисциплінарної відповідальності, а проводила лише огляд законодавства з предмету їх службового розслідування, матеріалів сесій міської ради та констатувала факти без оцінки їх на власний розсуд. 
		Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. не підлягають задоволенню, так як відсутні підстави для визнання неправомірними та скасування рішення міської ради та розпорядження міського голови «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		Позовна вимога про поновлення на посаді першого заступника не підлягає задоволенню, оскільки рішенням 52 сесії Тульчинської міської ради 7 скликання від 18.06.2020 року № 1734 «Про внесення змін до рішення 2 сесії Тульчинської міської ради 7 скликання від 11.01.2017 року № 381 «Про структуру та загальну чисельність апарату Тульчинської міської ради та її виконавчих органів» із змінами, посада першого заступника Тульчинського міського голови з 18.06.2020 року скорочена та знято фінансування з фонду оплати праці за даною посадою на інші видатки бюджету громади, у зв`язку із невиконанням бюджетних показників внаслідок введення карантину COVID.
		Враховуючи вказані обставини, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
		12.08.2020 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити його позовні вимоги.
		05.08.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 15.09.2020 року.
		15.09.2020 року розгляд справи відкладено на 05.10.2020 року.
		05.10 2020 року відповідач 2 подав клопотання про огляд доказів на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет для встановлення та фіксування змісту даних, які містяться у відеозаписі 6 сесії Тульчинської міської ради 7 скликання від 23.05.2017 року; у відеозаписі засідання комісії з службового розслідування від 24.03.2020 року; у відеозаписі засідання комісії з службового розслідування від 26.03.2020 року; у відеозаписі 51 (позачергової) сесії Тульчинської міської ради 7 скликання від 04.06.2020 року.
		05.10.20 року розгляд справи відкладено на 07.10.2020 року.
		07.10.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 09.11.2020 року.
		09.11.2020 року   відкладено судовий розгляд справи на 16.11.2020 року.
		У судових засіданнях позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. 
		Представник відповідача 1 та відповідач 2 у судових засіданнях просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. 
		Заслухавши пояснення сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
		Рішенням Тульчинської міської ради 7 скликання 1 сесії № 361 від 29.12.2016 року визнано повноваження депутатів Тульчинської міської ради Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади 7 скликання, обраних на місцевих виборах 18.12.2016 року згідно списку.
		Відповідно до рішення Тульчинської міської ради 7 скликання 1 сесії № 367 від 29.12.2016 року утворено 4 постійних комісій та затверджено їх персональний склад, зокрема, головою  Постійної комісії з питань освіти,  культури, охорони здоров?я,  соціального захисту населення, молоді, спорту, депутатської діяльності, етики, законності та зв`язків з громадськістю затверджено ОСОБА_1 
		Рішенням Тульчинської міської ради 7 скликання 6 сесії № 452 від 23.05.2017 року затверджено ОСОБА_1 заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
		Рішенням Тульчинської міської ради 7 скликання 10 сесії № 582 від 17.08.2017 року затверджено ОСОБА_1 першим заступником міського голови.
		У березні 2020 року депутати (у кількості 18) Тульчинської міської ради звернулися з ініціативою про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги посадової особи місцевого самоврядування, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в частині зловживання законами України, нехтування сприяння втілення їх у життя та обов`язком їх неухильного дотримання. В ініціативі зазначено про  порушення ОСОБА_1 ч.3 ст.47 та ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		12.03.2020 року ОСОБА_1 подав заяву міському голові Весняному В.М., у якій просив провести повне та неупереджене службове розслідування щодо обставин, зазначених у проекті рішення Тульчинської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови» та ініціативи депутатів про звільнення ОСОБА_1 з вказаної посади.
		16.03.2020 року Тульчинським міським головою видано розпорядження № 08-03-39 «Про проведення службового розслідування на вимогу першого заступника Тульчинського міського голови ОСОБА_1 та відсторонення його від здійснення повноважень за посадою», у якому, зокрема вирішено: провести службове розслідування на вимогу першого заступника ОСОБА_1 ; створити комісію з проведення службового розслідування та затверджено її персональний склад; визначити предметом службового розслідування дотримання ОСОБА_1 під час перебування на посаді заступника з одночасним перебування у статусі депутата міської ради вимог ч. 3 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.ч. 3, 7, 9 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції»; встановити строк проведення службового розслідування десять робочих днів, з 16.03.2020 року по 27.03.2020 року включно; відсторонити першого заступника ОСОБА_1 від здійснення повноважень за посадою за час проведення службового розслідування починаючи з 16.03.2020 року без збереження заробітної плати.
		Строк проведення службового розслідування продовжувався відповідними розпорядженнями міського голови.
		Комісією з проведення службового розслідування складено акт службового розслідування від 02.06.2020 року, у  якому зроблено висновки та вказано, що комісія має достатні підстави стверджувати, що в ході службового розслідування знайшло своє підтвердження здійснення першим заступником міського голови ОСОБА_1 діяння у вигляді порушення присяги, що полягає в зловживанні законами України, нехтування сприянню втілення їх у життя та обов`язком їх неухильного дотримання, що завдали шкоди змісту роботи органів місцевого самоврядування та її посадових осіб у правовому полі, суперечать інтересам служби в органах місцевого самоврядування їх авторитету, призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та інтересам місцевого самоврядування загалом, підриваючи довіру до неї як носія влади. 
		В порушення приписів чинного законодавства, а саме ч. 3 ст.  47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка містить заборону заступнику міського голови бути членом постійної комісії міської ради, перший заступник міського голови ОСОБА_1 входить до її складу, де головує по теперішній час. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як депутат ради ОСОБА_1 повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Для приведення ситуації, яка була предметом службового розслідування у відповідність до чинного законодавства та її перебування у правовому полі , можливо лише при достроковому припиненні повноважень депутата міської ради або припинення повноважень з посадою.
		ОСОБА_1 був зобов`язаний увійти до складу виконавчого комітету. Однак уникнув цього всупереч ч. 3 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою збереження мандата депутата міської ради, зважаючи на заборону, встановлену положеннями ч. 9 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» про неможливість входження до складу виконкому депутата міської ради. Водночас ОСОБА_1 не може бути одночасно і депутатом міської ради, і членом її виконавчого комітету (обов`язок як заступника міського голови), і ця норма також не містить альтернативних варіантів. Окрім того, заступник голови в обов`язковому порядку повинен бути членом виконкому, не може бути депутатом будь-якої ради, як і інші члени виконкому в силу приписів ч. 7 ст. 57 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо вимоги до осіб, які входять до складу виконавчого комітету і працюють у ньому на постійні основі, обмеження сумісної їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені для сільського, селищного, міського голови визначені ч. 4 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової, і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. 
		04.06.2020 року на 51 (позачерговій) сесії, розглянувши внесену пропозицію 1/3 депутатів міської ради з ініціативою про звільнення із займаної посади першого заступника
		Тульчинського міського голови ОСОБА_1 , відповідно до ст. ст. 11, 25, ч.4 ст.42, п.2 ст. 47, ст. 51,74,75,76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 3, 4, 8, 11, 12-1, абз.2 ч. 1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», керуючись ч.9 ст.80 Регламенту Тульчинської міської ради 7 скликання, Тульчинська міська рада прийняла рішення № 1725 та вирішила підтримати ініціативу депутатів міської ради про звільнення із займано посади першого заступника Тульчинського міського голови ОСОБА_1 ; припинити службу в органах місцевого самоврядування та звільнити   ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови 04 червня 2020 року згідно абз.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги посадової особи місцевого самоврядування, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме, зловживання законами України, нехтування сприяння втілення їх у життя та обов`язком їх неухильного дотримання, що завдали шкоди змісту роботи органів місцевого самоврядування та її посадових осіб у правовому полі, суперечать інтересам служби в органах місцевого самоврядування та інтересам місцевого самоврядування загалом, підриваючи довіру до неї як носія влади.
		На виконання рішення Тульчинської міської ради 7 скликання № 1725 від 04.06.2020 року, міським головою прийнято  розпорядження № 08-03-143 від 04.06.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , першого заступника Тульчинського міського голови, 04.06.2020 року за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
		Також судом встановлено, що  Тульчинська міська рада 26 травня 2017 року зверталася до Національного агенства України з питань державної служби.
		Згідно відповіді від 30.06.2017 року міській раді надано роз`яснення щодо застосування законодавства з питань служби в органах місцевого самоврядування та зазначено, що  заступник міського голови може бути депутатом міської ради у разі, якщо він не входить до складу виконавчого комітету міської ради. 
		Листом Національного агентства України з питань державної служби (далі - НАДС) № 3308/13-20 від 24.04.2020 року відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 500, надано роз`яснення щодо
		застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах
		місцевого самоврядування та вказано, що на думку НАДС, заступник міського голови може бути депутатом міської ради, якщо він не входить до складу виконавчого комітету міської ради. Водночас, враховуючи положення ст. 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» заступник міського голови має входити до складу виконавчого комітету міської ради. 
		Крім того, із досліджених доказів та пояснень сторін суд встановив,  що у квітні 2020 року було підготовлено проект рішення «Про внесення змін до рішення 5 сесії Тульчинської міської ради 7 скликання від 12.04.2017 року №430 «Про утворення виконавчого комітету Тульчинської міської ради» зі змінами  та вирішено  ввести до складу виконавчого комітету ОСОБА_1 , першого заступника Тульчинського міського голови.
		При цьому, 27.04.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про складення депутатських повноважень, в якій зазначив, що у зв`язку із повідомленням  міською радою про подання проекту рішення, яким пропонується включити ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету, виникли підстави для дострокового припинення його депутатських повноважень.
		Проект рішення  міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови» опубліковано на сайті ради 05.03.2020 року.
		Міським головою  з врахуванням  висновків акту службового розслідування від 02.06.2020 року  вирішено внести поправки до зазначеного проекту рішення, зокрема розширити зміст порушення присяги, виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст.34 Закону України «Про запобігання корупції»; змінити дату звільнення з 12 березня 2020 року на 04 червня 2020 року.
		Розпорядженням Тульчинського міського голови  від 03.06.2020 року  вирішено скликати 51 позачергову сесію Тульчинської міської ради 7 скликання 4 червня 2020 року о 14 годині.
		Згідно протоколу погоджувальної ради від 03.06.2020 року №51 вирішено винести проекти рішень на 51 позачергову сесію міської ради, в тому числі і питання щодо звільнення ОСОБА_1 .
		Доповідною запискою міському голові секретарем міської ради повідомлено, що відповідно до ст.39 Регламенту Тульчинської міської ради сформовано проект порядку денного 51 позачергової сесії 7 скликання Тульчинської міської ради, до якого включено 3 проекти рішень, що пройшли попередній розгляд в постійних комісіях і процедуру оприлюднення, в тому числі під № 3 проект рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови. 
		Скріншотом  сайту Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади підтверджується розміщення оголошення 03.06.2020року о 14:06 год про проведення 4 червня 2020 року о 14:00год  засідання 51 позачергової  сесії ради. Разом з тим, відсутня інформація щодо проекту порядку денного такої сесії.
		Вважаючи оскаржувані рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
		Згідно частини 2 статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша  статті 144 Конституції України).    Відповідно до частини першої  статті 143 Конституції України  територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в  Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
		Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються  Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР  (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280/97-ВР). Окремі особливості проходження служби в органах місцевого самоврядування врегульовані  Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ  (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2493-ІІІ).
		Статтею 2 Закону № 280/97-ВР  встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах  Конституції  і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Згідно частини першої  статті 10 Закону № 280/97-ВР  сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені  Конституцією України, цим та іншими законами.
		Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частина третя  статті 10 Закону № 280/97-ВР).
		Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша  статті 11 Закону № 280/97-ВР).
		Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина друга  статті 11 Закону № 280/97-ВР).
		Пунктом 3 частини першої  статті 26 Закону №280/97-ВР  встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад щодо вирішення виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради таких питань, як   затвердження регламенту ради; утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;
		          Статтею 42 Закону визначено повноваження сільського, селищного, міського голови,  відповідно до якої, зокрема,  він: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; видає розпорядження у межах своїх повноважень.
		Нормами частини першої  статті 46 Закону № 280/97-ВР  визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
		Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина дванадцята  статті 46 Закону № 280/97-ВР).
		            Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради.
		Згідно з частиною четвертою  статті 46 Закону № 280/97-ВР  наступні сесії ради (окрім першої) скликаються: сільської, селищної, міської ради, відповідно сільським, селищним, міським головою.
		Частиною п`ятою статті 46 №  Закону  280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
		Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради (частина десята  статті 46 Закону № 280/97-ВР).
		Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог  Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
		Відповідно до частини п`ятнадцятої  статті 46 Закону № 280/97-ВР  порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог  Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
		Частиною 1 статті 47 Закону № 280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
		До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.
		Відповідно до частини 5 статті 47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.
		Частинами 13 та 14 статті 47 передбачено, що депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею.
		Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог  Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"  щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради(частина 15 статті 47 Закону № 280/97-ВР) .
		Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 280/97-ВР повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом. Рада невідкладно інформує відповідну територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата ради.
		Частиною 2 статті 49 Закону визначено, що депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.
		Статтею 51 Закону № 280/97-ВР визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. 
		Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.
		Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
		Частинами 7, 9 статті 51 Закону № 280/97-ВР визначено, що на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.
		До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.
		В свою чергу, відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
		Статтею 59 Закону № 280/97-ВР  передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до  Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
		Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі- Закон № 2493-ІІІ).
		Статтею 1 Закону № 2493-ІІІ  визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		Відповідно до приписів  статті 3 Закону № 2493-ІІІ  посадами в органах місцевого самоврядування, зокрема, є виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
		Статтею 11 Закону № 2493-ІІІ визначено, що громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в  абзаці другому  частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту:
		"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися  Конституції України  та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки".
		Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.
		Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом. Підписаний текст Присяги зберігається за місцем служби.
		Статтею 20 Закону № 2493-ІІІ визначено підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Так, у вказаній нормі зазначено, що крім загальних підстав, передбачених  Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених  Законом України  "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої  статтею 11  цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5  цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12  цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18  цього Закону).
		Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
		Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради встановлюється Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» №93-IV.
		Частиною 2 статті 4 Закону №93-IV повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
		Частиною 1 статті 5 Закону №93- IV передбачено, що повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з  Конституцією України  і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень.
		Повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень (частина 2 пункт 2).
		Статтею 7 Закону № 93- IV передбачено, що депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги  Конституції  та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.
		Депутат місцевої ради не може використовувати свій депутатський мандат в цілях, не пов`язаних з депутатською діяльністю.
		Статтею 18 Закону № 93- IV визначено, що депутат місцевої ради зобов`язаний додержуватися  Конституції  та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень; виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.
		Відповідно до статті 20 Закону №93- IV на сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради.
		Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної у місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою.
		Депутат місцевої ради за дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, бере безпосередню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії.
		Рішенням 4 сесії  Тульчинської міської ради 7 скликання № 390 від 03.03.2017 року затверджено Регламент Тульчинської міської ради сьомого скликання (далі - Регламент).
		Згідно із ч. 1 ст. 13 Регламенту  метою попереднього узгодження питань, що вносяться на розгляд сесій ради, у складі ради утворюється та діє консультаційно -погоджувальний орган - Погоджувальна рада.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Регламенту Погоджувальна рада у зв`язку зі скликанням і проведенням сесій ради:
		1) розглядає проекти порядку денного сесій та їх розкладу;
		2) у разі необхідності розглядає питання скликання позачергових сесій ради;
		3) вживає заходів щодо забезпечення присутності депутатів на сесіях;
		4) вирішує інші питання, пов`язані зі скликанням і проведенням сесій ради.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Регламенту міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
		Згідно з ч. 3 ст. 32 Регламенту наступні сесії ради скликаються міським головою.
		Частиною 9 ст. 32 Регламенту визначено, що  рішення про скликання сесії ради відповідно до ч.4,6,8 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
		Відповідно до ч. 1 ст. 39 Регламенту суб`єктами подання проектів рішень виступають міський голова,  секретар ради, постійні комісії ради, депутати ради та виконавчий комітет ради, старости сіл, загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством та Статутом  громади.
		          Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 39 Регламенту опрацьований відповідно до вимог Регламенту Тульчинської міської ради проект рішення, завізований головою постійної комісії ради та заввідділом організаційно-правової роботи ради, не пізніше ніж за 20 робочих днів до пленарного засідання ради передається постійною комісією для візування секретарем ради та для формування порядку денного пленарного засідання ради. Не пізніше ніж у триденний термін проекти рішень та матеріали для розгляду на  засіданні ради передаються депутатам ради. 
		Прискорений розгляд проекту рішення ради допускається за дорученням міського голови, секретаря ради або за письмовим обґрунтуванням автора(-ів) проекту рішення ради, підтриманим  міським головою, секретарем ради.
		Частиною 1 ст. 39 Регламенту визначено, що проект порядку денного підлягає затвердженню на початку засідання сесії ради для чого головуючий оголошує розгляд питання «про порядок денний сесії ради» в такій послідовності:
		1) внесення та обговорення пропозицій про вилучення окремих питань з розгляду;
		2) внесення та обговорення пропозицій про можливість включення до проекту порядку денного додаткових питань, якщо вони підготовлені відповідно до вимог цього регламенту;
		3) голосування проекту порядку денного за основу - більшістю голосів від присутніх на засіданні;
		4) вилучення окремих питань з розгляду - більшістю голосів від присутніх на засіданні;
		5) включення додаткових питань до розгляду, якщо вони підготовлені відповідно до вимог цього регламенту - більшістю голосів від присутніх на засіданні;
		6) затвердження порядку денного в цілому -- більшістю голосів депутатів ради.
		Відповідно до ст. 79 Регламенту голова постійної комісії може бути в будь-який час достроково відкликаний радою.
		2. Пропозиції про відкликання голови постійної комісії ради вносяться:
		1) міським головою;
		2) за рішенням відповідної постійної комісії ради, прийнятим на її засіданні (без врахування голосу самого голови постійної комісії);
		3) більшістю депутатів від загального складу ради.
		3. Якщо питання про відкликання порушено за рішенням постійної комісії, рада заслуховує доповідь з цього питання одного з членів комісії, визначеного нею.
		4. Голова постійної комісії доповідає про свою діяльність на цій посаді та організацію і стан справ з питань, віднесених до його відання, та відповідає на запитання депутатів.
		5. Голосування за відкликання голови постійної комісії здійснюється відкритим голосуванням.
		6. Рішення ради про відкликання голови постійної комісії має містити відомості про причини відкликання.
		7. Якщо рішення про відкликання з посади голови постійної комісії не прийнято, наступного разу подання про відкликання може виноситися на голосування не раніше наступної сесії.
		Частинами 1-3 ст. 80 Регламенту передбачено, що кандидатури членів виконавчого комітету та заступників міського голови, за винятком тих, хто входить до складу виконавчого комітету за посадою, вносить на розгляд ради міський голова.
		Внесені на розгляд ради кандидатури заступників міського голови обговорюються в постійних комісіях, депутатських фракціях та групах, які готують щодо кандидатур мотивовані висновки і у разі потреби роблять доповіді на сесії ради.
		Постійні комісії, які обговорюють кандидатури до складу виконавчого комітету, не пізніше як за 3 дні до свого засідання повинні отримати через секретаря ради інформаційні матеріали щодо цих кандидатур, які включають автобіографію, відомості про освіту та професійну діяльність кандидата. У разі необхідності комісії можуть запросити додаткову інформацію в межах своїх повноважень, визначених законодавством та цим регламентом.
		Частиною 9 ст. 80 Регламенту визначено, що питання про звільнення із займаних посад заступників міського голови, та про внесення змін до складу виконавчого комітету виноситься на розгляд за пропозицією не менше 1/3 депутатів ради та підтримки цієї ініціативи більшістю депутатів від загального складу ради. Під час розгляду цього питання заступникам міського голови і членам виконкому необхідно надати слово для виступу.
		Згідно зі ст. 81 Регламенту будь-яка посадова особа, обрання чи затвердження якої передбачено цим регламентом, у будь-який час може скласти свої повноваження за власним бажанням шляхом подання відповідної заяви на ім`я міського голови. Рішення про задоволення заяви приймається більшістю від загального складу ради. 
		Відповідно до ст. 83 Регламенту повноваження    депутата      ради   припиняються 
		достроково   за   наявності   перелічених   підстав,   засвідчених офіційними  документами,  без прийняття рішення відповідної ради у разі: його відкликання виборцями у встановленому Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» порядку;  припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України
		обрання або призначення  його  на  посаду,  зайняття  якої  згідно  з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень; 
		обрання його депутатом іншої місцевої ради; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його  засуджено  до  позбавлення  волі, або набрання законної сили рішенням   суду,  яким  його  притягнуто  до  відповідальності  за вчинення    корупційного    правопорушення   або   правопорушення, пов`язаного  з  корупцією,  та застосовано покарання або накладено стягнення  у  виді  позбавлення права займати посади або займатися діяльністю,   що   пов`язані  з  виконанням  функцій  держави  або місцевого самоврядування; його смерті.
		              Повноваження  депутата   ради  можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку:  з набранням законної сили обвинувальним вироком  суду,  за яким  його  засуджено до покарання,  не пов`язаного з позбавленням 
		волі;  з особистою заявою депутата  ради  про  складення ним депутатських повноважень. 
		              Враховуючи встановлені обставини у справі, наведені положення нормативно-правових актів, оцінюючи підстави позову, а також аргументи відповідачів на їх спростування, суд приходить до наступних висновків.
		Що стосується  підстави звільнення ОСОБА_1 , то оскаржуваним рішенням від 04.06.2020 року позивача звільнено  згідно абз.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги посадової особи місцевого самоврядування, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме, зловживання законами України, нехтування сприяння втілення їх у життя та обов`язком їх неухильного дотримання, що завдали шкоди змісту роботи органів місцевого самоврядування та її посадових осіб у правовому полі, суперечать інтересам служби в органах місцевого самоврядування їх авторитету, призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та інтересам місцевого самоврядування загалом, підриваючи довіру до неї як носія влади.
		Такі висновки відповідачів про порушення присяги грунтуються на висновках службового розслідування та виявилися у  порушенні позивачем приписів чинного законодавства, а саме ч. 3 ст.  47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка містить заборону заступнику міського голови бути членом постійної комісії міської ради, перший заступник міського голови ОСОБА_1 входив до її складу. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як депутат ради ОСОБА_1 повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Для приведення ситуації, яка була предметом службового розслідування у відповідність до чинного законодавства та її перебування у правовому полі, можливо лише при достроковому припиненні повноважень депутата міської ради або припинення повноважень з посадою.
		Крім того, ОСОБА_1 був зобов`язаний увійти до складу виконавчого комітету. Однак уникнув цього всупереч ч. 3 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою збереження мандата депутата міської ради, зважаючи на заборону, встановлену положеннями ч. 9 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» про неможливість входження до складу виконкому депутата міської ради. Водночас ОСОБА_1 не може бути одночасно і депутатом міської ради, і членом її виконавчого комітету (обов`язок як заступника міського голови), і ця норма також не містить альтернативних варіантів. Окрім того, заступник голови в обов`язковому порядку повинен бути членом виконкому, не може бути депутатом будь-якої ради, як і інші члени виконкому в силу приписів ч. 7 ст. 57 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо вимоги до осіб, які входять до складу виконавчого комітету і працюють у ньому на постійні основі, обмеження сумісної їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені для сільського, селищного, міського голови визначені ч. 4 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною, крім викладацької, наукової, і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. 
		Що стосується заборони депутату ради входити до складу виконавчого комітету ради та поширення вимог щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови, то суд звертає увагу, що виключної компетенцією ради є утворення виконавчого комітету, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск (ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»). Персональний склад виконавчого комітету затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови (ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким положенням відповідають і норми Регламенту Тульчинської міської ради.
		Разом з тим, судом встановлено, що  за весь період перебування позивача на посаді заступника міського голови його не затверджено у складі виконавчого комітету.
		Посадою, несумісною із виконанням депутатських повноважень, є членство у складі виконавчого комітету. В той же час закон не містить заборони на зайняття депутатом місцевої ради посади заступника міського голови. Така позиція суду узгоджується із висновком  Верховного суду у справі №812/153/116 , а також роз`ясненнями Національного агентства України з питань державної служби, які містяться в матеріалах справи.
		З пояснень сторін, а також дослідженого в судовому засіданні відеозаписі 6 сесії Тульчинської міської ради 7 скликання 23.05.2017 року встановлено, що  23.05.2017 року на розгляд ради виносилося питання про включення позивача до складу виконавчого комітету. Разом з тим, вирішення такого  питання  було відкладено у зв`язку із  перебуванням ОСОБА_6 у статусі депутата. 
		З травня 2017 року по квітень 2020 року питання про затвердження ОСОБА_1 у складі виконавчого комітету на розгляд ради не вносилося.
		У квітні 2020 року Тульчинським міським головою  був підготовлений відповідний проект. Після доведення зазначеного проекту до відома позивача, останнім було написано заяву про  складення депутатських повноважень.
		Разом з тим, такий проект так і не було розглянуто міською радою.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про уникнення ОСОБА_1 обов`язку увійти до виконавчого комітету ради.
		Також, суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено черговості дій в такому випадку та обов`язку депутата скласти свої повноваження для включення його до складу виконавчого комітету. Такі повноваження можуть бути складені ним при чи після прийняття відповідного рішення ради. І в такому випадку, у разі не складення ним повноважень, настануть наслідки, передбачені за сумісництво посад.
		Крім того, частиною 1 статті 5 Закону №93- IV передбачено, що повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з  Конституцією України  і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень.
		Що стосується заборони заступнику міського голови бути членом постійної комісії міської ради, то суд звертає увагу, що  постійні комісії Тульчинської міської ради утворено рішенням від 29.12.2016 року та затверджено їх персональний склад. В тому числі і головою  Постійної комісії з питань освіти,  культури, охорони здоров?я,  соціального захисту населення, молоді, спорту, депутатської діяльності, етики, законності та зв`язків з громадськістю затверджено ОСОБА_1 , який як депутат ради повинен входити до однієї із комісій.
		Рішенням Тульчинської міської ради 7 скликання 6 сесії № 452 від 23.05.2017 року затверджено ОСОБА_1 заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
		Рішенням Тульчинської міської ради 7 скликання 10 сесії № 582 від 17.08.2017 року затверджено ОСОБА_1 першим заступником міського голови.
		Таким чином, на час затвердження позивача у складі комісії він не  був заступником міського голови.
		          Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії; утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій є виключною компетенцією ради (ч.2 ст.47, п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)
		Регламентом Тульчинської міської ради   передбачено, що голова  постійної комісії може бути в будь-який час достроково відкликаний радою, пропозиції щодо відкликання голови комісії вносяться: міським головою, за рішенням відповідної постійної комісії ради, більшістю депутатів від загального складу ради ( ст.79 Регламенту).
		Судом встановлено, що за весь час перебування на посаді голови постійної комісії ради пропозицій щодо його відкликання не вносилося.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи депутатом ради  повинен входити до однієї із постійних комісій, що визначено як його обов`язок в силу норм ст.20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та ч.2 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». 
		Судом не встановлено подання будь-яких пропозицій щодо виключення його зі складу комісії суб`єктами, які можуть ініціювати таке питання.
		Зазначені висновки суду підтверджуються також і положеннями ч.11 ст.19 Регламенту  Тульчинської міської ради якими визначено, що до складу комісій ради не можуть бути обрані міський голова та секретар ради.
		Законодавчі прогалини у регулюванні  такої ситуації не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності.
		Враховуючи системний аналіз  наведених норм, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення  норм ч.3 ст.47 та  ч.3 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому не знайшли своє підтвердження висновки службового розслідування відносно позивача, згідно яких такі порушення складають  елементи юридичного складу  порушення присяги позивачем.
		Окремо суд звертає увагу, що порушення    Присяги посадовою особою органу місцевого самоврядування є самостійною правовою підставою для її звільнення із займаної посади.
		При цьому, порушенням Присяги посадовою особою органу місцевого самоврядування є скоєння такою особою проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання такою особою своїх обов`язків.
		Звільнення особи за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності, яка підлягає застосуванню за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, та не може бути обґрунтовано лише загальними фразами.
		Крім того, у ході розгляду цієї справи судом не  встановлено конкретних дій (бездіяльності), вчинених (допущеної) позивачем, які б свідчили про скоєння ним проступку (вчинку) проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків, тобто не доведено саме факту порушення позивачем Присяги, регламентованої  статтею 11 Закону № 2493-III.
		Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. 
		Саме обґрунтоване рішення спрямоване на захист особи від свавілля, тобто орган повинен зазначити причини його прийняття, навести підстави та достатні аргументи для його прийняття. 
		Такі висновки суду узгоджуються з відповідними правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного суду у справах №766/6695/16-а, №495/5105/17.
		Що стосується доводів позивача про порушення порядку оприлюднення рішень, скликання сесії, на які було звільнено позивача, то суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до ч.10 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої (наступні сесії), шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. Аналогічна норма міститься і у Регламенті відповідача.
		Ч.4 ст.46 Закону  визначено, що сесії скликаються міським головою.
		Як вбачається з досліджених у справі доказів, 51 позачергова сесія була скликана  04.06.2020 року о 14:00 год Тульчинським міським головою розпорядженням від 03.06.2020 року. 
		Питання порядку денного обговорювалися на  погоджувальній раді, до повноважень якої згідно ст.15 Регламенту також входить розгляд питання про скликання позачергових сесій та розгляд проекту порядку денного.
		Оголошення про  проведення сесії розміщено на сайті Тульчинської міської ОТГ 03.06.2020 року о 14:06 год.
		Таким чином скликання сесії ради відповідає наведеним нормам закону та регламенту.  Разом з тим, скликання сесії за один день до проведення можливо у виняткових випадках. При цьому, визначення  винятковості випадків є оціночним поняттям і суд при розгляді цієї справи не може надавати оцінку мотивам  міського голови, погоджувальної ради щодо терміновості розгляду питань, внесених до порядку денного.
		Суд критично ставиться до посилань позивача, що оголошення розміщено менше ніж за день, а саме о 14:06 год, а сесія скликана наступного дня на 14:00 год, так як розміщення об`яви на 6 хвилин пізніше  не може   мати наслідком неправомірність скликання сесії, в даному випадку йдеться про порушення, яке носить формальний характер.
		Разом з тим, судом встановлено, що  всупереч змісту ч.10 ст.46 на сайті не розміщено проекту порядку денного 51 позачергової сесії.
		Щодо оприлюднення проекту рішення про звільнення позивача із посади, то судом встановлено, що такий оприлюднено на сайті 05.03.2020 року, що підтверджується скріншотом із сайту.
		Разом з тим,  враховуючи висновки службового розслідування, міським головою внесено поправки до рішення, що передбачено ст.66-69 Регламенту ради.
		  Щодо  аргументів позивача про те, що акт службового розслідування не був  підставою для його звільнення, оскільки в оскаржуваному рішенні ради відсутнє посилання на такий акт, то суд ставиться до них критично, оскільки згідно «Поправки до рішення  про звільнення ОСОБА_1 » внесених міським головою, саме з врахуванням висновків службового розслідування вирішено  розширити у проекті рішення зміст порушення присяги та виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст.34 Закону України «Про запобігання корупції».
		Крім того, із дослідженої в судовому засіданні відеофіксації засідання ради 04.06.2020 року судом встановлено, що міський голова посилався на акт службового розслідування,  обгрунтовуючи внесення поправок до проекту рішення.
		Стосовно доводів відповідачів, що про порушення присяги свідчить негідна поведінка позивача на засіданнях комісії з службового розслідування, що підтверджується і викликом поліції, то суд звертає увагу, що відеофіксація засідань  комісії з службового розслідування оглядалася депутатами після прийняття оскаржуваного рішення ради, а тому суд не надає оцінку таким відео та відмовив у задоволенні  клопотання про дослідження їх судом.
		Що стосується наявного конфлікту інтересів у осіб, включених до складу комісії з проведення службового розслідування, то суд погоджується з такими аргументами позивача з огляду на наступне.
		Так, порядок проведення службового розслідування визначено Постановою КМУ від 13.06.2000 № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». 
		Пунктом 3 постанови визначено, що  члени комісії з проведення службового розслідування у разі виникнення в них реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов`язані письмово повідомити про це керівникові органу.
		Керівник органу за результатами розгляду отриманого від члена комісії з проведення службового розслідування повідомлення про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів або з власної ініціативи забезпечує здійснення передбачених  Законом  заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такого члена комісії.
		Судом встановлено, що до складу комісії увійшли депутати, які до проведення такого розслідування увійшли до складу  групи, яка ініціювала питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади.
		Одним із таких депутатів - ОСОБА_7 подано заяву про вихід зі складу комісії з проведення службового розслідування з зв`язку на підозру про конфлікт інтересів.
		Інші депутати таких заяв не подавали. 
		Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
		Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у  пунктах 1,  2 (депутати місцевих рад в тому числі)  частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		При виявленні конфлікту інтересів керівник органу має вживати заходи врегулювання конфлікту інтересів, передбачені законом.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що при проведенні службового розслідування відносно позивача не враховано вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та вимоги Порядку №950 щодо запобігання виникнення конфлікту інтересів.
		Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели правомірності своїх  рішень. Натомість, судом встановлено відсутність у діях позивача  порушення Присяги, передбаченої ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». 
		  Таким чином,  враховуючи наведені висновки суду щодо протиправності оскаржуваних  рішень про звільнення позивача, порушення процедури проведення службового розслідування, суд приходить до висновку про необхідність їх  скасування, та враховуючи вимоги частини першої  статті 235 Кодексу законів про працю України,  є необхідним поновити позивача  на  посаді  першого заступника Тульчинського міського голови з 05.06.2020 року.
		При цьому суд не бере до уваги посилання відповідачів на неможливість поновлення позивача на такій посаді у зв`язку із її скороченням рішенням ради від 18.06.2020 року.
		Так, згідно правової позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 13.08.2020 в справі № 821/3795/15-а, зокрема пунктах 46-48 зазначеної постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що за приписами частини першої статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі (незалежно від скорочення посади, яку обіймав позивач). 
		Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
		Зазначена права позиція обґрунтовується тим, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язана виключно з однією обставиною - повною ліквідацією підприємства, установи, організації.
		У випадку ж фактичного скорочення штатної чисельності в державному органі, можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і в такому випадку незаконно звільнений працівник має бути поновлений на рівнозначній посаді, на зайняття якої він погоджується, або на скороченій посаді, яку необхідно ввести до штатного розпису на виконання судового рішення. Водночас вчинення цих дій з метою створення умов для виконання рішення суду є обов`язком роботодавця.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
		Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
		          Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або  з  інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково,  виключається з  розрахункового періоду. 
		За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
		В пункті 6  Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13  Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		          Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві,  в  установі,  організації  відповідно  до  актів 
		законодавства,  як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом  якого  за  працівником  зберігається середній заробіток,  заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при  обчисленні  середньої  заробітної  плати, за проміжок часу до підвищення   коригуються   на   коефіцієнт   їх   підвищення.   
		           Виходячи з  відкоригованої  таким  чином  заробітної  плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV  порядком  визначається середньоденний (годинний) заробіток.  У випадках,  коли підвищення тарифних ставок і окладів  відбулось  у періоді,   протягом   якого  за  працівником  зберігався  середній заробіток,  за  цим  заробітком  здійснюються нарахування тільки  частині,  що стосується днів збереження середньої заробітної плати з  дня підвищення тарифних ставок (окладів).
		          Позивачем до позовної заяви надано архівну відомість з січня по квітень 2020 року  та з січня  по червень 2020 року, а також табелі  використаного робочого часу за січень та лютий 2020 року. Розраховано у позовній заяві середньоденну заробітну плату, яка становить 1429,07 грн, виходячи  з останніх двох місяців роботи січень та лютий.
		           09.11.2020 року позивачем надано до суду розрахунок середньоденної заробітної плати виходячи з останніх робочих місяців лютий та березень. 
		          На ухвалу суду відповідачем Тульчинською міською радою надано довідки про середньоденну заробітну плату виходячи з останніх місяців  березень-лютий, квітень-травень, лютий-січень, листопад 2019-грудень 2019 року,  витяги з табелю відпрацьованого часу.
		          Розраховуючи розмір середнього заробітку, виходячи з положень Порядку №100, суд вважає що розмір середньоденної заробітної плати необхідно розраховувати за січень і лютий, як за два останні місці роботи (п.8), так як  16.03.2020 року Тульчинським міським головою видано розпорядження № 08-03-39 «Про проведення службового розслідування на вимогу першого заступника Тульчинського міського голови ОСОБА_1 та відсторонення його від здійснення повноважень за посадою», яким, в тому числі, відсторонено першого заступника ОСОБА_1 від здійснення повноважень за посадою за час проведення службового розслідування починаючи з 16.03.2020 року без збереження заробітної плати.
		Строк проведення службового розслідування продовжувався відповідними розпорядженнями міського голови.
		Враховуючи наведене та архівні відомості про суми заробітної плати отриманої ОСОБА_1 , які свідчать про неотримання премій і надбавок позивачем під час проведення службового розслідування, суд вважає за можливе застосувати в даному випадку положення п.2 Порядку №100 щодо виключення із розрахункового періоду часу, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством 
		або  з  інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково.
		Таким чином, заробітна плата позивача за січень та лютий склала 30010,43 грн.; число відпрацьованих робочих днів за січень та лютий - 21. А тому  середньоденна заробітна плата позивача складає 1429,07 грн.
		Також суд звертає увагу,  що Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додатки до постанови КМУ від 9 березня 2006 №268» №441 від 03.06.2020 року (набула чинності 12.06.2020 року) внесені зміни у схеми посадових окладів, зокрема першого заступника міського голови та збільшено посадовий оклад з 9500 грн. до 11500 грн.
		Згідно із листом Мінсоцполітики №383/0/206-19 від 22.03.2019 року, коефіцієнт підвищення, на який необхідно провести коригування виплат, визначається шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад(тарифну ставку), який працівник мав до підвищення. 
		Отже коефіцієнт коригування посадового окладу починаючи з 12.06.2020 року становить 1,21052. Середньоденна заробітна плата з урахуванням коефіцієнту коригування-1729,9 грн.
		Таким чином, сума середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу становить 196007,24 (робочих днів до 12.06.2020 року - 4 (4*1429,07 грн); після 12.06.2020 до 16.11.2020 року-110 (110*1729,9 грн), із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів.
		Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що наявні підстави для поновлення позивача на попередній посаді  та, як наслідок, стягнення середнього заробітку  з Тульчинської міської ради за час вимушеного прогулу в сумі 196 007,24 грн. із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів.
		Відповідно до пункту 6 частини першої  статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення  суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
		В силу положень пунктів 2,3 частини першої  статті 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Враховуючи вищенаведені норми процесуального  закону, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1  на посаді та в частині стягнення із Тульчинської міської ради на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме 34 598 грн. із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів - слід допустити до негайного виконання.
		Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 30000 грн, то позивач зазначає, що  йому було заподіяно моральну шкоду, виходячи з наступного: у процесі звільненні із займаної посади у позивача різко погіршився стан здоров`я, а тому він змушений звернутися за медичною допомогою та перебував на лікуванні у стаціонарі в травні 2020 року; у зв`язку зі звільненням та відсутністю заробітної плати у позивача існують фінансові труднощі в утриманні неповнолітньої дитини;  звільнення із займаної посади за порушення Присяги знижує його авторитет та ділову репутацію серед жителів громади м. Тульчина, а оскільки позивач є публічною особою, то репутація має для нього визначальне значення.
		          Визначаючись щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.
		Так,  статтею 56 Конституції України  передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені  Цивільним кодексом України.
		Частинами першою та другою  статті 22 ЦК України  визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Так, відповідно до частин другої, третьої  статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі  статтею 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 9  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995  № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"  розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).
		У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Враховуючи те, що в судовому засіданні на підставі досліджених доказів встановлено протиправність оскаржуваних рішень про звільнення позивача, суд приходить до висновку, що  позивачем також доведено те, що внаслідок таких дій та рішень відповідачів він зазнав фізичні, душевні та психічні страждання.
		Особливу увагу суд звертає на те, що позивач є публічною особою,  обирався депутатом місцевої влади, що свідчить про його авторитет та позитивну репутацію серед жителів територіальної громади. Разом з тим, звільнення позивача у зв`язку із порушенням Присяги безсумнівно  спричиняє негативні наслідки для його  ділової репутації та підриває довіру людей.
		Разом з тим, визначаючись щодо розміру моральної шкоди, суд враховує характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 10 000 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
		Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,  суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав,  позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з                 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради  понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
		 
		Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати   протиправним і скасувати рішення 51 позачергової сесії 7 скликання Тульчинської міської ради № 1725 від 04 червня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови».
		Визнати протиправним і скасувати розпорядження Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича № 08-03-143 від 04 червня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року.
		Стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 196 007,24 грн. (сто дев`яносто шість   тисяч сім гривень 24 копійок).
		Стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10       000 грн. (десять тисяч гривень).
		В решті позовних вимог відмовити.
		Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року допустити до негайного виконання.
		    Рішення в частині стягнення з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання у   межах суми стягнення за один місяць, а саме 34 598 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто вісім   гривень). 
		Стягнути на користь ОСОБА_1    судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80   грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Повне судове рішення складено та підписано суддею  20.11.2020 року    
		 
		  позивач:    ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )    
		            відповідач 1:       Тульчинська міська рада (код ЄДРПОУ 04051141, вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницької області, 23600)
		відповідач 2: голова Тульчинської міської ради Весняний Валерій Михайлович (вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницької області, 23600)  
		 
		 
		Суддя                                        Шаповалова Тетяна Михайлівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...