Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/11501/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано судом: 24.11.2020. Зареєстровано: 25.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2020.
Дата набрання законної сили: 12.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 листопада 2020 року Справа № 160/11501/20 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                   Лозицької І.О. 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повне зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		21.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд:
		- повністю зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, які пов`язані із експлуатацією ставка-копані з порушенням умов дозволу на спеціальне водокористування № 162/ДП/49д-18 від 15.03.2018 року ФОП ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; місце провадження діяльності: територія   с. Іванівка, Петриківський район, Дніпропетровська область, РНОКПП НОМЕР_1 ) до повного усунення порушення.
		Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 14.09.2020 року по 15.09.2020 року на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 09.09.2020 року № 587-П, направлення на перевірку від 09.09.2020 року № 4-610-3-3 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_1 .        За результатом перевірки складено Акт № 314/3-8-11/20 від 15.09.2020 року.
		Позивач зазначає, що виявлені, в результаті перевірки, факти є грубим порушенням природоохоронного законодавства України провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 , що пов`язані з використанням земель сільськогосподарського призначення не за цільовим призначенням та господарською діяльністю щодо видобування корисних копалин, що забороняється законом, тому підлягає безумовній тимчасовій забороні (зупиненню).
		Ухвалою суду від 05.10.2020 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
		Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують законність та обґрунтованість проведеної позапланової перевірки, зокрема, не надано копії скарги гр. ОСОБА_2 від 25.08.2020 року                      № 2.2/1072ПГ - на підтвердження підстав такої перевірки.
		Також, відповідач вважає, що позивач безпідставно посилається на висновок державної комплексної експертизи №04-219-10, оскільки, з 11.05.2011 року скасовано необхідність отримання такого висновку.
		Серед іншого, на думку відповідача, законодавством чітко визначено, що риба є сільськогосподарською продукцією. Відповідно, створення ставка для товарного виробництва риби (тобто для товарного виробництва сільськогосподарської продукції) на землях, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є цільовим використанням зазначених земель відповідно до діючого законодавства України.
		Відповідач вказує, що відповідно до Акту №3-02/13-2013-24 Пз обстеження ділянки надр від 16.05.2013 року, виданого Південним міжрегіональним територіальним сектором Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України - порушень діючого законодавства України про надра при вилученні мінерального ґрунту (піску) при веденні робіт по будівництву ставка-копані для товарного виробництва риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району, що здійснюється           гр. ОСОБА_1 - не встановлено.
		Відповідно до відповіді Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області Держкомзему України за № М-93/15 від 03.02.2012р., отримання ФОП ОСОБА_1 дозволу зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки загальною площею 10, 4017 га, яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області - не є потрібним.
		Також, відповідач зазначає, що в позовній заяві позивач не зазначає в чому саме відповідачем виразилось порушення дозволу на спеціальне водокористування та на підтвердження зазначеного не надано жодного допустимого доказу. Будь-які правові обґрунтування порушень дозволу спеціального водокористування також відсутні. 
		Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити  в повному обсязі.
		Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що наказом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 09.09.2020 року № 587-П «Про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України в частині охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, в частині використання та охорони земель, в частині використання і охорони надр ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; фактичне місце здійснення виробничої діяльності: територія с. Іванівка, Петриківського району, Дніпропетровська область) визначено з 14.09.2020 року по 25.09.2020 року провести позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України в частині охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, частині використання та охорони земель, частині використання і охорони надр ФОП ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; фактичне місце здійснення виробничої діяльності: територія с. Іванівка, Петриківського району, Дніпропетровська область.
		З матеріалів справи вбачається, що у період з 14.09.2020 року по 15.09.2020 року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого було складено Акт від 15.09.2020 року № 314/3-8-11/20.
		Згідно з актом, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 15.09.2020 року № 314/3-8-11/20, встановлено наявність порушень вимог законодавства, а саме:
		-          абзац третій частини першої статті 11 Закону України № 877 - в наявності негативний висновок державної комплексної експертизи № 04-219-10 по робочому проекту «Влаштування ставка-копані для товарного виробництва риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району» (об`єкт № 217п), затверджений ДП «Укрдержбудекспертиза» у Дніпропетровській області віл 22.04.2010 року. В наявності висновок №04/16.11.10-249 від 22.02.2011 року державної екологічної експертизи, як складової частини комплексної державної експертизи по робочому проекту «Влаштування ставка-копані для товарного виробництва риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району», Філія ДП «Укрдержбудекспертиза» у Дніпропетровській області, ФОП ОСОБА_1 . Робочий проект «Влаштування ставка-копані для товарного виробництва риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району» в ході перевірки на розгляд не надано;
		-          абзац третій частини першої статті 11 Закону України № 877 - на розгляд представлено Декларацію про початок виконання будівельних робіт, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від   26.03.2012 року на будівництво влаштування ставка-копані для товарного виробництва  риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району. Згідно Декларації наведена інформація про земельні ділянки: ділянка № 1 - 4,506 га; ділянка № 2 - 4,507 га; ділянка № 3 - 4,059 га; ділянка № 4 - 4,5061 га; ділянка № 5 - 4,5064 га; ділянка № 6 - 4,5781 га; ділянка № 7 - 4,5068 га; ділянка № 8 - 4,4263 га; ділянка № 9 - 4,3466 га (рілля, сінокоси, пасовища). Цільове призначення земельних ділянок: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час проведення перевірки документи на землекористування на вищезазначені земельні ділянки на розгляд не представлено;
		-          ст.ст. 20, 91 Земельного кодексу України та є невиконанням висновку № 04/16.11.10-249 від 22.02.2011 року державної екологічної експертизи - в ході перевірки надано Витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексацій номер 39001183 від 12.06.2015 року, власник ОСОБА_1 . Об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка за адресою: район села Іванівка, Петриківського району, с/рада Іванівська загальною площею 10,4016 га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0322. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САК № 202240 від 12.06.2015 року. До теперішнього часу земельна ділянка  використовується не за цільовим призначенням. Визначити площу земельної ділянки, на якій здійснюється виробнича діяльність не вбачалося за можливе у зв`язку з відсутністю встановлених меж земельної ділянки, великою площею та складною конфігурацією влаштування ставку-копані. Для визначення загальної площі влаштованих ставків необхідно залучення відповідної організації для проведення геодезичних зйомок, у зв`язку з чим, будуть підготовлені запити щодо проведення геодезичних вимірювань до відповідних організацій з метою нарахування збитків заподіяних державі;
		-          ст.ст. 19, 23, 24, 28 Кодексу України про надра, ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - на момент перевірки на території виробничого майданчику знаходилась спецтехніка для транспортування піску. Добування піску здійснюється за відсутності Спеціального дозволу на користування надрами; акт про надання гірничого відводу відсутній. Тип корисних копалин, сорт, марка, технологічна група не визначена, сертифікат відповідності відсутній. Під час перевірки визначити обсяг видобутого піску глибину котловану не вбачається за можливе. Інформація щодо обсягів видобутого піску за весь період здійснення виробничої діяльності відсутня, договори щодо продажу піску не надано. Статистичну звітність 5-гр «Звітній баланс запасів корисних копалин» не складається, плата за користування надрами для видобування корисних копалин не сплачується;
		-          ст. ст. 3, 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» - на теперішній час позитивний висновок державної екологічної експертизи відсутній, оцінка впливу на довкілля відсутня;
		-          абзац третій частини першої статті 11 Закону України № 877 - проект землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони і прибережної смуги ставка на розгляд не представлено;
		-          ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України - в ході перевірки на розгляд представлено Дозвіл на спеціальне водокористування ФОП ОСОБА_1 № 162/ДП/49д-18, виданий Державним агентством водних ресурсів України (Сектор Держводагентства у Дніпропетровській області). Джерело водопостачання: ставок-копань, розташований в районі села Іванівка, Петриківського району, Іванівськас/рада. Таким чином, з 2012 року до 14.03.2018 року забір води зі ставка-копані в районі с. Іванівка Петриківського району, Іванівська с/рада ФОП ОСОБА_1 здійснюється при відсутності дозволу на спецводокористування; 
		-          абзац третій частини першої статті 11 Закону України № 877 - в ході перевірки клопотання, на підставі яких отримано Дозвіл на спеціальне водокористування на розгляд не представлено, у зв`язку з чим, буде підготовлено запит до Сектору Держводагенства у Дніпропетровській області;
		-          абзац третій частини першої статті 11 Закону № 877 - паспорт рибогосподарської технологічної водойми на розгляд не представлено. Інформації щодо зариблення ставку-копані на розгляд не представлено, статистичну звітність за формою №1А-риба «Виробництво продукції аквакультури» не надано;
		-          ст.ст. 25, 44 Водного кодексу України та є невиконання дозволу на спец водокористування №162/ДП/49д-18 від 15.03.2018 року, абзац третій частини першої статті 11 Закону України № 877 - не забезпечено огляд приладу обліку води на водозаборі із ставка, паспорти лічильників на розгляд не представлено. Статистична звітність 2ТП - водгосп не складається, первинний облік водопостачання не здійснюється. Розрахунок з рентної плати  за спеціальне використання води на розгляд не надано. Таким чином, не виконуються умови дозволу на спеціальне водокористування;
		-          абзац третій частини першої статті 11 Закону України № 877 - в ході діяльності підприємства утворюються виробничі та господарсько-побутові стічні води. Інформації щодо відведення виробничих та господарчо-побутових стічних вод на розгляд не представлено;
		-          ст. ст. 44, 87, 88 Водного кодексу України - під час візуального огляду території виробничого майданчику виявлено облаштований літній душ. Скид господарсько-побутових стічних вод не облаштовано;
		-          ст. ст. 44, 70, 105 Водного кодексу України, ст. 164 Земельного кодексу України та є невиконанням дозволу на спецводористування № 162/ДП/49д-18 від 15.03.2018 року - територія виробничого майданчику не охоплена зливовою каналізацією. Зливові води відводяться по рельєфу місцевості. Не вжито заходи попередження забруднення зливової поверхні території. Контроль кількості та якості стічних вод не ведеться, заходи з охоронних ресурсів не здійснюються.
		Акт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не підписано. Натомість, в акті міститься відмітка, що ФОП ОСОБА_1 від підписання акту відмовився, акт направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 15.09.2020 року.
		Позивач, вважаючи факти, що виявлені в результаті перевірки, є грубим порушенням природоохоронного законодавства України провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 , що пов`язані з використанням земель сільськогосподарського призначення не за цільовим призначенням та господарською діяльністю щодо видобування корисних копалин, що забороняється законом, тому, підлягає безумовній тимчасовій забороні (зупиненню), у зв`язку з чим, звернувся до суду з цією позовною заявою.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877).
		Відповідно до ст. 1 Закону № 877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Згідно ч. 5, ч.11 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
		Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
		Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
		Частиною 1 статті 6 наведеного Закону встановлено, підставами для здійснення позапланових заходів, є:
		- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
		- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
		- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
		- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;
		- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
		- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
		- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.
		Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
		Частиною ч. 4 ст. 6 Закону визначено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.
		Згідно із ч. 1 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
		На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
		Частиною 6 ст. 7 Закону визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
		- дату складення акта;
		- тип заходу (плановий або позаплановий);
		- форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
		- предмет державного нагляду (контролю);
		- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
		- найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
		Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
		В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
		Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
		Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
		У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
		Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
		Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
		Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:
		вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;
		вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);
		відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом;
		надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;
		застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
		Відповідно до ч.2 ст.8 Закону №877-V, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, зокрема, повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом та дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання.
		За приписами ст. 11 Закону України № 877 суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:
		допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;
		виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;
		надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;
		одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.
		Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо ненадання позивачем належних і допустимих доказів, що підтверджують законність та обґрунтованість проведеної позапланової перевірки, оскільки, відповідачем не оскаржуються дії позивача чи наказ щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів. Суд зазначає, що доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України 1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		За приписами ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
		щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;
		щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
		Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
		За змістом ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
		До земель сільськогосподарського призначення належать:
		а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
		б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
		Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема:
		а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
		б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Так, як встановлено судом, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківський район, с/рада Іванівська, площею 10,4016 га, кадастровий номер: 1223781400:02:002:0322, дата державної реєстрації ділянки: 08.06.2015 року. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2015 року № 39001183, яка наявна в матеріалах справи.
		Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення «товарне сільськогосподарське виробництво».
		Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» сільське господарство  (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва  продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;  сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається   виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією; сільськогосподарське підприємство     (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке  господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської  продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.
		Таким чином, рибницьке господарство є сільськогосподарським виробництвом.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція,  що виробляється в сільському господарстві та  відповідає  кодам  01.11-01.42  та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.
		Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» сільськогосподарська продукція - продукція, що підпадає під визначення груп 1-24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), згідно із Законом України "Про Митний тариф України", за винятком підакцизних товарів, крім товарів первинного виноробства - виноматеріалів (коди УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30).
		За положеннями п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
		Товари «Риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні» зазначені у групі 03 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України»  від 05.04.2001 року, тобто підпадають під продукцію/товари груп 1-24 УКТ ЗЕД.
		Таким чином, суд зазначає, що законодавством визначено, що риба є сільськогосподарською продукцією. Створення ставка-копані для товарного виробництва риби, тобто, для товарного виробництва сільськогосподарської продукції, на землях, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є цільовим використанням зазначених земель.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 22.02.2011 року № 4/16.11.10-249, який є складовою частиною комплексної державної експертизи, робочого проекту «Влаштування ставка-копані для товарного виробництва риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району», робочим проектом передбачено влаштування штучної водойми у вигляді ставка-копані площею водного дзеркала 4,4254 га і глибиною до 3 м, а також виконання робіт з гідронамиву на території на площі 5,85 га.
		З висновку також вбачається, що згідно рішень обласної ради від 19.03.2002 року       № 525-11/ХХІІ та від 22.03.2006 року № 768-33/ІV земельна ділянка, на якій передбачено будівництво ставка-копані для товарного виробництва риби, знаходиться в межах території зарезервованої для подальшої організації регіонального ландшафтного парку «Петриківський».
		Зазначено, що у геоморфологічному відношенні територія досліджень та будівництва ставка-копані розташована в межах І-ї надзаплавна правобережної тераси р. Оріль.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 Водного кодексу України з метою збереження екологічного та хімічного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.
		Таким чином, надані проектні матеріали проекту відповідача, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області відхилено від подальшого еколого - експертного розгляду.
		Крім того, в матеріалах справи міститься негативний висновок від 22.04.2010 року державної комплексної експертизи №04-219-10 по робочому проекту «Влаштування ставка-копані для товарного виробництва риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району» (об`єкт № 217п), відповідно до якого зауваженням є «проектну документацію узгодити з Дніпропетровським обласним виробничим управлінням водного господарства, органами СЕС, держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області, місцевими органами архітектури.
		Так, робочий проект «Влаштування ставка-копані для товарного виробництва риби на території Іванівської сільської ради Петриківського району» (об`єкт № 217п) повернуто на доопрацювання згідно вищезазначених зауважень.
		Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо усунення порушень, виявлених у вказаних висновках, а також доказів оскарження вказаних висновків, у випадку незгоди відповідача із зауваженнями. 
		Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо того, що з 11.05.2011 року державною скасовано необхідність отримання висновку державної комплексної експертизи, а тому, посилання позивача на негативний висновок від 22.04.2010 року державної комплексної експертизи №04-219-10, на думку відповідача, є необґрунтованим. 
		Так, постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. N 1269 «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи» втратила чинність 12.06.2011 року на підставі постанови Кабінету міністрів України від 11 травня 2011 р. № 560 «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Тобто, Постановою КМУ № 560 затверджено інший Порядок про затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи.
		          Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює видобування піску, а здійснює роботи щодо будівництва ставка-копані, з огляду на наступне.
		          Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
		При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.
		Згідно зі ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
		Землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.
		Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
		Статтею 24 Кодексу України про надра визначено права та обов`язки користувачів надр.
		Так, користувачі надр мають право:
		1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції;
		2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;
		3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
		4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами;
		5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.
		Користувачі надр зобов`язані:
		1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
		2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
		3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
		4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
		4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
		5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
		Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.
		Згідно з ч. 1 ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
		Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначаються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».
		Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема:
		-           організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:
		про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля;
		про використання та охорону земель;
		про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів;
		про охорону атмосферного повітря;
		про охорону, захист, використання та відтворення лісів;
		про охорону, утримання і використання зелених насаджень;
		про використання, охорону і відтворення рослинного світу;
		про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу;
		щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними;
		під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання;
		про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі;
		про природно-заповідний фонд;
		про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
		у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію;
		щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами;
		про поводження з відходами;
		щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;
		про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;
		- одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб;
		- надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;
		- вилучення у встановленому порядку в осіб знарядь добування об`єктів тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), транспортних (у тому числі плавучих) засобів, обладнання та предметів, що є знаряддям добування об`єктів тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), незаконно добутих природних ресурсів і продукції, що з них вироблена, а також відповідних документів (ліцензій, дозволів тощо);
		- викликати громадян для одержання усних та письмових пояснень у зв`язку з порушенням ними вимог законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу.
		Так, як встановлено судом, позивачем при проведенні позапланового заходу, було виявлено, що на території виробничого майданчику відповідача знаходилась спецтехніка для транспортування піску. Добування піску здійснювалося за відсутності Спеціального дозволу на користування надрами; акт про надання гірничого відводу відсутній. Тип корисних копалин, сорт, марка, технологічна група не визначена, сертифікат відповідності відсутній. Під час перевірки визначити обсяг видобутого піску глибину котловану не вбачалося за можливе. Інформація щодо обсягів видобутого піску за весь період здійснення виробничої діяльності відсутня, договори щодо продажу піску відповідачем не надано. Статистичну звітність 5-гр «Звітній баланс запасів корисних копалин» не складається, плата за користування надрами для видобування корисних копалин не сплачується.
		Натомість, суд зазначає, що надані відповідачем до суду докази, а саме: висновок Дніпропетровської філії ДУ «Держґрунтохорона» Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» Міністерства аграрної політики та продовольства України №342 від 09.11.2015 року «Про родючість земельної ділянки розташованої на території сільської ради Петриківського району», висновок №3941/3942-15 судової ґрунтознавчої та інженерно-екологічної експертизи від 13.11.2015 року, проведеної в рамках кримінального провадження № 4201504052000011, Акт № 3-02/13-2013-24 Пз обстеження ділянки надр від 16.05.2013 року, лист Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, не спростовують виявленого в ході перевірки порушення.
		Крім того, статтею 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
		Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 3, абз. 1 п. 3 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, сільське господарство, лісівництво та водне господарство:зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель;видобувну промисловість: видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням.
		Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
		Згідно зі ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.
		Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
		Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.
		Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).
		На переконання суду, відповідачем у даній справі - ФОП ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що останнім здійснюється саме будівництво ставка-копані, а не видобування піску.
		Крім того, щодо твердження відповідача стосовно того, що позивачем не надано до позову копію дозволу на спеціальне водокористування №162/ДП/49д-18 від 15.03.2018 року, суд зазначає, що позивачем не заперечується факт надання вказаного дозволу позивачу під час проведення перевірки, при цьому, відповідачем у справі не спростовано ніякими допустимими доказами порушення ст. ст. 25, 44, 70, 87, 88, 105 Водного кодексу України.
		Враховуючи наведене, а також ненадання відповідачем доказів щодо усунення виявлених порушень, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а відтак, позовна заява підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
		Позивач у своїх позовних вимогах просить судові витрати Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на сплату судового збору за подання адміністративного позову, покласти на відповідача.
		          З даного приводу, суд виходить з наступного.
		          Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017р. №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Одними із основних завдань Держекоінспекції, визначених пунктом 3 Положення №275, є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
		За змістом підпункту 2 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, зокрема щодо виконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля, висновків державної екологічної експертизи; під час провадження видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; під час провадження діяльності на об`єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку; проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).
		Згідно з пунктом 7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 року     № 230 затверджено Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції.
		Відповідно до п. 1 Положення № 230 Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
		Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 230 визначено, що інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:
		1) про екологічну та радіаційну безпеку, зокрема:
		2) про охорону земель, надр, зокрема щодо:
		3) про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо:
		4) про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо:
		5) про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо:
		6) про раціональне використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу, зокрема щодо:
		7) про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів щодо:
		8) щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;
		9) про охорону, утримання і використання зелених насаджень;
		10) про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу;
		11) щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними;
		12) з питань дотримання положень Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES);
		13) під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання;
		14) про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі;
		15) про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо:
		16) з питань поводження з відходами, зокрема щодо:
		17) у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх для утилізації;
		18) щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами;
		19) щодо дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
		Відтак, суд зазначає, що позивач є суб`єктом владних повноважень, на якого покладено функцію здійснення державного нагляду (контролю).
		Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Оскільки позивачем не були понесені витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, вказана вимога позивача задоволенню не підлягає. Таким чином судом розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повне зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг - задовольнити.
		Повністю зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, які пов`язані із експлуатацією ставка-копані з порушенням умов дозволу на спеціальне водокористування № 162/ДП/49д-18 від 15.03.2018 року ФОП ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; місце провадження діяльності: територія   с. Іванівка, Петриківський район, Дніпропетровська область, РНОКПП НОМЕР_1 ) до повного усунення порушення.
		Розподіл судових витрат не здійснювався.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення суду складений  24.11.2020 року.
		 
		 
		Суддя                                                     І.О. Лозицька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...