Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/5306/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 61-19079ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова                                                  
		Іменем України
		18 листопада 2020 року
		м. Київ                                                           
		справа № 640/5306/13-ц
		провадження № 61-19079св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом - Мухою Дмитром Олександровичем, на заочне рішення Київського районного суду                         м. Харкова в складі судді Бородіної Н. М. від 19 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І. від 17 вересня 2019 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до                   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26 листопада 2003 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 10122155000. Згідно з кредитним договором банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 37 000 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом, з розрахунку 13% річних, строком до 26 листопада 2008 року. Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше 26 числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно пункту 1.3.4 кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місця, наступного за тим, за які були нараховані проценти. Згідно пункту 7.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісії відповідач ОСОБА_3 сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,2% від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або відсотків по кредиту, та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Виконання кредитних і супровідних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором  № 10122155000 від 26 листопада 2003 року перед позивачем були забезпечені порукою ОСОБА_2 , відповідно до укладеного з позивачем договору поруки № 16-15L/11-2003Ав від                   26 листопада 2003 року. Згідно з пунктом 1.4 договору поруки відповідальність відповідачів є солідарною перед банком за виконання умов кредитного договору.
		Позивач свої зобов`язання по вказаному договору кредиту виконав у повному обсязі, натомість відповідачі свої зобов`язання в обумовлений термін не виконали і не виконують по теперішній час, допускаючи прострочення платежів, у зв`язку із чим станом на 18 січня 2013 року за відповідачами рахується заборгованість за договором кредиту                          № 10122155000 від 26 листопада 2003 року в розмірі 69 163,15 дол. США, що станом на 18 січня 2013 року за курсом НБУ становить                      552 821,04 коп., що складається з заборгованості за кредитом                 29 639,56 дол. США; заборгованості по процентам за користування кредитом 30 642,37 дол. США; пені 8 881,22 дол. США
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь                                   ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в загальній сумі 552 821,04 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі свої зобов`язання по вищезазначеному договору належним чином не виконали, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у солідарному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року змінено. У задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом та судових витрат - відмовлено. В іншій частині заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року залишено без змін.
		Апеляційний суд, ухвалюючи нову постанову вважав за можливе застосувати до спірних правовідносин позовну давність та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом в розмірі 236 909 грн, а також відсотків в розмірі 116 854,54 грн нарахованих по                  26 листопада 2008 року. Що стосується стягнення відсотків та пені за період з 27 листопада 2008 року, апеляційний суд вважав необхідним відмовити по суті спору. Разом з тим, апеляційний суд, погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , оскільки остання в установленому законом порядку його не оскаржувала. ОСОБА_1 не уповноважувала ОСОБА_2 або його представника Мухи Д. О. представляти її інтереси в суді апеляційної інстанції.    
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду                 м. Харкова від 19 вересня 2013 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Касаційна скарга мотивована тим, що якщо відповідачів у справі два чи декілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності заяви про застосування позовної давності лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду. У даному випадку відповідачі є солідарними боржниками, достатньо заяви лише одного з них.
		Судові рішення в частині вимог банку до ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є                    (стаття 400 ЦПК України).
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду 
		від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 640/5306/13-ц з Київського районного суду м. Харкова.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду 
		від 02 жовтня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що 26 листопада 2003 року між банком та                      ОСОБА_1 було укладено договір про надання  споживчого кредиту № 10122155000.
		Згідно з кредитним договором банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 37 000 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом, з розрахунку 13% річних, а позичальник зобов`язалась повернути кредит у повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту.
		Відповідно до умов договору погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше 26 числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.
		Погашення нарахованих процентів згідно пункту 1.3.4 кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.
		Згідно пункту 7.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та\або процентів за кредит, та/або комісії відповідач ОСОБА_3 сплачує позивачу  додатково до встановленої процентної ставки за кредит пенею з розрахунку 0,2% від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та\або відсотків по кредиту, та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
		Виконання кредитних і супровідних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 10122155000 від 26 листопада 2003 року перед позивачем були забезпечені порукою ОСОБА_2 , відповідно до укладеного з позивачем договору № 16-15L/11-2003Ав від 26 листопада 2003 року.
		Згідно з пунктом 1.4 договору поруки відповідальність відповідачів є солідарною перед банком за виконання умов кредитного договору. Відповідно до умов договору поруки строк повернення кредиту встановлено з 26 листопада 2003 року по 26 листопада 2008 року.
		Позивач свої зобов`язання по вказаному договору кредиту виконав в повному обсязі, натомість відповідачі свої зобов`язання в оговорений термін не виконали.  
		З розрахунку заборгованості, наданої банком в обґрунтування свої вимог вбачається, що станом на 18 січня 2013 року заборгованість за договором кредиту № 10122155000 від 26 листопада 2003 року в розмірі 69 163,15 дол. США (що станом на 18 січня 2013 року за курсом Національного банку України становить 552 821,04 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 29 693,56 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 18 січня 2013 року становить 236 909 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом 30 642,37 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 18 січня 2013 року становить  244 924,46 грн; заборгованості (пені) 70 987,58 грн.
		Як на підставу позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» посилався на те, що зобов`язання за кредитним договором від 26 листопада 2003 року відповідачі у справі належним чином не виконали, що є підставою для стягнення суми заборгованості в загальному розмірі 552 821,04 грн.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня                     2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом - Мухою Д.О., на заочне рішення Київського районного суду                   м. Харкова від 19 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року  здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від                03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Відповідно до частин першої та другої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Таким чином, право апеляційного оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або в разі ухвалення повторного заочного рішення.
		При цьому право на подання заяви про перегляд заочного судового рішення є персоніфікованим правом виключно кожного з відповідачів і обов`язковим до виконання.
		Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не подавала заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції в порядку, встановленому частиною першою статті 284 ЦПК,  а тому апеляційний суд не мав процесуальних підстав для перегляду в апеляційному порядку заочного рішення суду в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 та залишення такого рішення без змін.  
		Крім того, апеляційний суд залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в частині вимог банку до ОСОБА_1 , зазначив про те, що остання апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не подавала.
		Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
		Аналіз статті 375 ЦПК України свідчить, що підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін є ухвалення судом першої інстанції судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і такий висновок має робитися судом апеляційної інстанції тільки у тому разі, якщо судове рішення суду першої інстанції переглядається по суті, а не у зв`язку із його неоскарженням.
		Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. 
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом - Мухою Дмитром Олександровичем задовольнити частково.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в частині позову публічного акціонерного товариства УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...