Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/23789/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 25.11.2020. Зареєстровано: 26.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2020.
Дата набрання законної сили: 04.03.2021 (частково)
Результат оскарження 04.03.2021 Херсонський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/766/3578/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/23789/19
		н/п 2/766/3578/20
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 жовтня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
		головуючого-судді Прохоренко В.В.,
		секретар Кравченко А.М.,
		за участю позивача: ОСОБА_1 ,
		представника позивача: ОСОБА_2 ,
		представника відповідача: Ревенко О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,, 
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»(далі ДП «АМПУ») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, 
		В обґрунтування позову зазначав, що наказом начальника адміністрації Миколаївського морського порту ДП «Адміністрація морських портів України» за № 320/оя від 11.07.2017року був прийнятий на посаду заступник начальника з економіки та фінансів.
		В період з 28.10.2019року по 14.11.2019року перебував на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серія АДЛ №856138.
		Після виходу на роботу 14.11.2019року йому було повідомлено, що згідно з наказом виконуючого обов`язки Голови ДП «Адміністрація морських портів України» від 25.10.2019року № 798-к він звільнений з посади за п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. 
		Вважає, що правових підстав для його звільнення не було, оскільки за діючим законодавством розірвання трудового договору за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників . Тому для звільнення за вказаною нормою права мають бути такі обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутися припинення його повноважень(окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ними трудового договору в порядку передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
		Згідно зі п.7.5 Статуту ДП «Адміністрація морських портів України» голова підприємства, затверджує, зокрема штатний розпис, положення про відокремлені та структурні підрозділи підприємства, організаційну структуру підприємства. Пунктом 6.1.5 Статуту передбачено, що функції, права та обов`язки відокремлених підрозділів підприємства визначається Положеннями про них, які затверджуються головою правління, а у випадках передбачених законодавством України - Уповноваженим органом управління та/або наглядовою Радою.
		Філію (адміністрацію морських портів), що утворилася в кожному морському порту, очолюють керівники адміністрації портів(начальник морських портів), які призначаються на посаду і звільняються з посади Уповноваженим органом управління за поданням голови підприємства(ч.2 п.7.9 Статуту). 
		Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.04.2019року №404 затверджено Положення про Миколаївську філію ДП «Адміністрація морських портів України».
		Пунктом 5.1 Положення керівництво філією на принципах єдиноначальства здійснює начальник філії, який призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління за поданням голови підприємства.
		Відповідно до пунктів 5.6-5.7 Положення начальник філії затверджує структуру та штатний розпис, філії за погодженням з головою підприємства. Всі заступники начальника філії, головний бухгалтер, начальник юридичної служби, головний інженер, особа відповідальна за виконання контрольно-ревізійної служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальником філії за погодженням з головою підприємства 
		Таким чином, Статутом ДП «АМПУ» і Положенням про Миколаївську філію ДП «АМПУ» непередбачена можливість припинення повноважень працівників підприємства та /або його філії, окрім повноважень Голови підприємства (ч.7 п.8.24 Статуту). Голова правління не має права призначення на посаду та звільнити з посади заступників начальника філії  таке право віднесено до компетенції начальника філії п.5.7 Положення.
		Так як наслідок, він не є працівником, який може бути звільнений на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. 
		З наведеного вбачається, що наказ виконуючого обов`язки Голови ДП «Адміністрація морських портів України» від 25.10.2019року № 798-к «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнятий з грубим порушенням вимог п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, Статуту ДП. Уповноваженим органом управління за поданням голови підприємства Положення про філію не уповноваженою на це посадовою особою відповідача і, як наслідок повинен бути визнаний незаконним.
		Крім того, у відповідності до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
		Не зважаючи на той факт, що наказ про звільнення датований 25.10.2019року в зазначену дату виданий не був, він перебував на робочому місці увесь день 25.10.2019року, однак йому ніхто не повідомив про його існування, зі змістом наказу він не ознайомлювався, копія наказу не була йому вручена і трудова книжка не була видана..
		Отже, він фактично був звільнений з роботи в період з 28.10.2019 року по 14.11.2019року тобто в період перебування на лікарняному, що є безумовною підставою для поновлення працівника на посаді.
		На підставі ч.1 ст.235 КЗпП України він повинен бути поновленим на роботі на попередній посаді заступника начальника з економіки та фінансів Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України», а рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
		При вирішенні спору про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір у відповідності до вимог ст.235 КЗпП України одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці», за правилами передбаченими Порядком 
		Згідно зі ст.237? КЗпП України підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. 
		Отже, компенсацію завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових відносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
		Враховуючи викладене, судову практику він оцінює нанесену йому моральну шкоду у вигляді одноразової грошової виплати у розмірі 300000,00грн.
		На підставі викладеного, ст.43Конституції України. ст.5,41, 232-237 КЗпП України, позивач просив визнати незаконним наказ виконуючого голови ДП ««Адміністрація морських портів України» від 25.10.2019року № 798-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з економіки та фінансів Миколаївської філії ДП ««Адміністрація морських портів України»(адміністрації Миколаївського морського порту»; виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу на день прийняття рішення у справі; виплатити в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000,00грн.; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді.
		Ухвалою суду від 28.11.2019року відкрито провадження і призначеного розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. 
		У відзиві представник відповідача за дорученням Саніна Г.В. заперечувала проти позову, зазначивши, що наказом виконуючого обов`язки голови ДП «АМПУ» від 25.10.2019року № 798-к припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з економіки та фінансів Миколаївської філії ДП «АМПУ» та звільнено з роботи відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Пунктом третім наказу № 798-к визначено, що у разі тимчасової відсутності на роботі, в тому числі відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності заступника начальника з економіки та фінансів Миколаївської філії ДП «А МПУ» ОСОБА_1 датою його звільнення вважати перший робочий день, який слідує за останні днем періоду тимчасової відсутності на роботі в тому числі відпустки. відрядження, тимчасової непрацездатності.
		Наказ № 789-к про звільнення було видано ввечері 25.10.2019року, в цей день позивач не був ознайомлений з наказом, оскільки не перебував на робочому місці. В період з 25.10.2019року по 14.11.2019року позивач знаходився на лікарняному, як наслідок ОСОБА_1 14.11.2019року був ознайомлений із належно засвідченою копією наказу про звільнення. 
		Відповідно до приписів ст..44 КЗпП України при припиненні трудового договору за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток.
		В день звільнення позивачу було видано копію наказу про звільнення, трудову книжку та проведено остаточний розрахунок.
		Твердження позивача щодо не віднесення його посади до переліку посадових осіб, з якими може бути розірвано трудовий договір за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України є необґрунтованим, оскільки такий перелік посадових осіб законодавством не передбачений.
		Відповідно до п.7.9 Статуту ДП «АМПУ», затвердженого Міністерством інфраструктури України від 02.04.2018року № 149 посадовими особа підприємства, серед інших, є заступники керівників відокремлених підрозділів підприємства(філій).
		Законодавством України, а саме: Законом України «Про державну службу», визначено, що посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату , інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій;. Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. 
		Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови №5 від 26.04.2002року «Про судову практику у справах про хабарництво» роз`яснив, що організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, 
		ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
		Отже, чинним трудовим законодавство не передбачено жодних виключень з переліку посадових осіб, з якими може бути розірвано трудовий договір на підставі п.5 ч.1 ст.41КЗпП України.
		Безпідставним є також посилання позивача щодо відсутності повноважень у виконуючого обов`язки директора підприємства на звільнення заступника начальника філії, оскільки відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство  самостійний об`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту(ч.3 ст.64ГК України).
		Відповідно до п.3.3 Статуту ДП «АМПУ» підприємство здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства України та цього Статуту.
		Пунктом 6.1.3 Статуту підприємство має право за погодженням з Уповноваженим органом управління відповідно до законодавства України створювати , реорганізовувати та ліквідувати філії(адміністрації морських портів), які не мають статусу юридичної особи, наділяються майно підприємства, можуть мати окремий баланс та діють на підставці положень, які затверджуються Уповноваженим органом управління.
		Згідно зі п.3.2. Положення про Миколаївську філію ДП «АМПУ», затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 28.05.2019року при здійсненні своєї діяльності філія виконує функції передані підприємством, та керуються, зокрема, наказами, розпорядженнями та іншими актами голови підприємство, наказами, розпорядженнями та іншими актами начальника філії.
		Частиною третьою статті 64 ГК України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює численність працівників і штатний розпис .
		Відповідно до п. 6.1.5 Статуту ДП «АМПУ» підприємство самостійно встановлює численність працівників та штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом. 
		Пунктом 7.5 Статуту встановлено, що голова підприємства, серед іншого: затверджує штатний розпис, положення про відокремлені та структурні підрозділи підприємства. Штатний розпис в частині керівного складу підприємства затверджується за погодженням з Уповноваженим органом управління; затверджує організаційну структуру підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління; у межах своєї компетенції видає накази, розпорядження, інструкції та інші акти(рішення, доручення тощо) і дає вказівки, що відповідають вимогам законодавства України та є обов`язкові до виконання для всіх працівників, у тому числі структурних та відокремлених підрозділів підприємства, а також затверджує плани виробничо-фінансової діяльності відокремлених підрозділів підприємства; призначає на посаду та звільняє з посади працівників підприємства відповідно до штатного розпису підприємства. 
		Отже, підприємство наділене правом створювати філії, що не мають статусу юридичної особи та виконують функції, що надані підприємством, а тому Миколаївська філія ДП «АМПУ» не окремий суб`єкт господарювання, а відокремлений підрозділ ДП «АМПУ». 
		Із системного аналізу норм чинного законодавства, а також положень Статуту ДП «АМПУ» та Положення про Миколаївську філію ДП «АМПУ» вбачається, що Уповноваженим органом делеговано повноваження голові ДП «АМПУ» на управління підприємством. 
		До повноважень голови ДП «АМПУ», серед іншого віднесено повноваження звільняти з посади працівників ДП «АМПУ», в свою чергу працівниками підприємства є усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору. 
		Враховуючи викладене, хибним є висновок позивача, що начальник філії наділений виключним правом на звільнення заступників начальника філії, а у голови ДП «АМПУ» відсутні повноваження на вирішення кадрових питань у Миколаївській філії.
		Крім того, позивачем не вказано в чому саме полягають його душевні страждання, спричинені звільненням та не надано жодного доказу, що слугували би підставою для відшкодування моральної шкоди, а визначений розмір компенсації за нанесену моральну шкоду 300000,00грн. не підтверджений співмірністю заявленої суми.
		Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Ухвалою судувід 05.05.2020року клопотанняпредставника відповідачапро розглядсправи з повідомленням (викликом) сторін задоволено розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримала, просили позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.
		Заслухавши поясненнясторін,дослідивши матеріалисправи,надані докази,суд установивнаступні обставинита  відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №320/о від 11.07.2017 року ДП "Адміністрації морських портів України" Миколаївської філії ДП "Адміністрації морських портів України" Адміністрації Миколаївського морського порту, був прийнятий на посаду заступника начальника з економіки та фінансів (а.с.5).
		В період з 28.10.2019 року по 12.11.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серія АДЛ №856138 (а.с.9).
		Наказом №798-к від 25.10.2019 р. ДП "Адміністрація морських портів України" "Про звільнення ОСОБА_1 ", припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з економіки та фінансів Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту); звільнено з роботи ОСОБА_1 заступника начальника з економіки та фінансів Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) 25 жовтня 2019 року, відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України- припинення повноважень посадової особи. У разі тимчасової відсутності на роботі, в тому числі відпустка, відрядження, тимчасової непрацездатності заступника начальника з безпеки Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) Воробйова В.М, датою його звільнення вважати перший робочий день, який слідує за останнім днем періоду тимчасової відсутності на роботі, в тому числі відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності. На наказі наявна відмітка "згідно з оригіналом 25.10.2019 р.", копію наказу ОСОБА_1 отримав 14.11.2019 р. Залишає за собою право звернутися до суду для захисту своїх прав (а.с. 7).
		З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , наявний останній запис 25.10.2019 року про звільнення відповідно до п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП Україниприпинення повноважень посадової особи Наказ ДПА №798-к від 25.10.2019 р. (а.с. 6). Інші записи відсутні.
		Згідно розрахунку МФ ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського МП) середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 5054,30 грн. (а.с.8).
		Згідно копії книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ОСОБА_1 отримав трудову книжку 14.11.2019 року.
		За змістом п. 1 ч. 1ст. 41 КЗпП України, яка визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, крім підстав, передбаченихстаттею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		Згідно ч. 3 цієї статті, розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимогстатті 43 цього Кодексу.
		Приписамист.43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Згідност. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця.
		Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду України викладеної у постанові в справі №№273/212/16-цвід 23.01.2018 року, який суд у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
		Пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП Українивизначено, що крім підстав, передбаченихстаттею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
		Норму частини першоїстатті 41 КЗпП Українидоповнено пунктом 5 на підставіЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року.
		Проаналізувавши пояснювальну записку до законопроекту зазначеного вище закону можна дійти висновку про те, що доповнення частини першоїстатті 41 КЗпП Українипунктом 5 було обумовлено нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до їх виконавчих органів.
		Дія положень ч. 3ст. 99 ЦК Українита п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП Українипередбачає право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, з будь-яких підстав; реалізація цього права гарантується нормами корпоративного права для припинення негативного впливу на управлінську діяльність товариства.
		Пункт 5статті 41 КЗпП Українивстановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».
		Як у назві цієї норми «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов», так і у її змісті закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою.
		Розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП Україниможливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
		Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.
		Поняття «посадові особи господарського товариства» встановлено в частині другійстатті 89 ГК України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.
		Устатті 2 Закону України «Про акціонерні товариства»міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.
		ОскількиЗаконом №1255-VІІ від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів»були внесені зміни у тому числі доГК УкраїниіЗакону України «Про акціонерні товариства», розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв`язку можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів.
		Враховуючи те, що ОСОБА_3 не був членом наглядової ради чи правління акціонерного товариства, а працював на посаді заступника начальника адміністрації з морської безпеки Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Адміністрації Миколаївського морського порту, яка не є самостійною юридичною особою, а ДП «АМПУ» не є акціонерним товариством, його призначення і фактичне звільнення відбулось не за рішенням засідання правління, як виконавчого органу товариства, а отже його посада не відноситься до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосовуватись додаткова підстава звільнення, яка передбачена пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України.
		Суд вважає неправильним застосування відповідачем норм матеріального права, а саме тлумачення пункту 5 частини першоїстатті 41 КЗпП Українита поширення цього положення на суб`єктів трудових відносин, які мають бути звільнені за загальною процедурою, передбаченою нормами трудового законодавства з відповідними гарантіями від незаконного звільнення, із зазначенням відповідних підстав.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України, який був призначений на посаду не в акціонерному товаристві, а в державному підприємстві та в загальному порядку, та не обраний на посаду шляхом голосування, є незаконним.
		Зазначене відповідає правовому висновку, що міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.09.2017 року по справі №711/9140/15-ц, постанові Верховного Суду від 25.09.2019 р. у справі №753/1604/17.
		Таким чином, враховуючи те, що п.5 ч.1ст. 41 КЗпП України застосовується до посадових осіб господарських товариств, яким не є Миколаївська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту), оскільки останнє створене та функціонує у формі філії державного підприємства, а заступник начальника з безпеки державного підприємства не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосована вказана норма, звільнення позивача на підставі п.5 ч.1ст.41 КЗпП Україниє неправомірним, у зв`язку з чим наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на роботі.
		Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника, шляхом скасування наказу №798-к від 25.10.2019 р. ДП "Адміністрація морських портів України" "Про звільнення ОСОБА_1 "
		В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.
		Частиною 1ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Згідно ч. 2ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
		При цьому, при обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
		Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати визначенийПостановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Як вбачається із розрахунку МФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Миколаївського МП) Таб №1 083 розмір середньоденного заробітку позивача за період з 01.08.2019 року по 01.09.2019 року становить 5651,69 грн.
		Середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період з 28.10.2019 року (наступний робочий день після звільнення) по 29.10.2020 року включно (дата ухвалення рішення у справі) (254 робочих днів) становить 1435529,26 грн., виходячи з розрахунку: 5651,69 грн. х 254 робочий день.
		Таким чином, стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1435529,26 грн. за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати.
		Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 300000 гривень підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Частина першастатті 23 ЦК Українипередбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на вимогахст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його трудові права. Проте виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку , що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 гривень.
		Крім того, відповідно до ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
		Відповідно до ч.1ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам судовий збір в загальній сумі 10373,40 грн.
		На підставі викладеного, ст.ст. 41, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, керуючись ст. ст.12,13, 76-82,259, 263- 268, 354 ЦПК України, суд,-
		вирішив:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати незаконним наказ виконуючого обов`язки голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 25.10.2019 року №798-к "Про звільнення ОСОБА_1 "
		Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з економіки та фінансів Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту).
		Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄРДПОУ 38727770) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2019 р. по 30.10.2020 року 1435529,26 грн., з якої підлягають сплаті відповідні податки та інші обов`язкові платежі.
		Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця звернути до негайного виконання.
		Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄРДПОУ 38727770) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.).
		В задоволенні решти вимог відмовити.
		Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄРДПОУ 38727770) в дохід держави судовий збір в розмірі 10 373,40 грн. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
		Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.В.Прохоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...