Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13953/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2020. Зареєстровано: 01.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2020.
Дата набрання законної сили: 25.11.2020
Номер судового провадження: A/855/19735/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13953/15                                                                   Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.
		                                                                                                Суддя-доповідач - Губська Л.В. 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 листопада 2020 року                                                                                     м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді:                                                  Губської Л.В., 
		суддів:                                                                      Карпушової О.В., Степанюка А.Г.
		за участю секретаря                                                  Кондраток А.В.,
		представника позивача                                              Овсяннікова С.В.,
		представника відповідача                                          Кравченко О.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		В С Т А Н О В И В:
		Компанія «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» в особі Представництва «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26226552202 про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» з податку на прибуток на суму 14 111 245, 00 грн, у тому числі за основним платежем 11 288 996, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 822 249, 00 грн;
		- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 25226552206 про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» з податку на прибуток іноземних юридичних осіб  на суму 241 798, 69 грн, у тому числі за основним платежем 193 438, 59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 48 359, 65 грн;
		- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі  податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26326552212 про зменшення Представництву «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99 791, 00 грн;
		- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі  податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 № 2/26552212, видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» з податку на прибуток на суму 13 749 160, 00 грн, у тому числі за основним платежем 11 288 996, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 460 110, 00 грн. 
		Протиправність податкових повідомлень-рішень від 13.03.2015 № 26226552202 та від 07.05.2015 № 2/26552212 позивач доводить тим, що він є представництвом нерезидента, тобто, не є юридичною особою і не здійснює самостійну господарську діяльність. У всіх випадках представництво діє від імені та за дорученням нерезидента. Відтак, контролюючим органом зроблено безпідставний висновок про заниження представництвом суми доходу на 178   687   568, 00 грн, які є фінансуванням представництва його засновником. В даному випадку не відбулось переходу права власності на грошові кошти, оскільки такі операції були здійснені в межах однієї юридичної особи, а прирівняння з метою оподаткування представництва до платника податків, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента для визначення прибутку, який нерезидент одержує від господарської діяльності , здійсненої через постійне представництво, не змінює статусу представництва, яке не є юридичною особою.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 25226552206 позивач зазначає, що представництво перераховувало своєму засновнику нерезиденту кошти, які були оподатковані в Україні податком на прибуток в загальному порядку, отже відповідач дійшов хибного висновку про оподаткування даних сум податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків згідно пп. «й» п. 160.1 ст. 160 ПК України.
		В частині про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99 791, 00 грн, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26326552212, позивач вказує на те, що податковий кредит за грудень 2012 року та липень 2013 року по податкових накладних, отриманих від контрагентів ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс», ним було визначено з дотриманням вимог податкового законодавства, а твердження відповідача про безтоварний характер вказаних операцій є безпідставним з огляду на фактичний рух активів та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 13 березня 2015 року  № 25226552206, № 26326552212 та від 07 травня 2015 року № 2/26552212, що прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві. В решті позову було відмовлено.
		В подальшому, постановою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, Верховний Суд вказав, що висновки зроблені судами без посилання на конкретні положення установчих документів та без аналізу змісту та виду такої діяльності Представництва, мети та результатів її проведення, що у сукупності б підтверджувало здійснення позивачем господарської (комерційної) діяльності материнської компанії - нерезидента на території України, а отже не надано відповідної правової оцінки дійсному статусу Представництва.
		Також, судами попередніх інстанцій залишились недослідженими обставини щодо джерел походження отриманих Представництвом від материнської компанії коштів, цільове використання перерахованих нерезидентом грошових коштів та характер здійснюваної ним діяльності на території України для визначення цілей оподаткування, оскільки це має суттєве значення для правильного вирішення справи.
		Крім цього, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду судам слід перевірити наслідки розгляду кримінальної справи, на яку контролюючий орган послався висновуючись про нереальний характер операцій позивача з його контрагентами.
		За наслідками нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 березня 2015 року № 25226552206, від 13 березня 2015 року № 26326552212 та від 07 травня 2015 року № 2/26552212. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що фінансування нерезидентом свого Представництва є фінансуванням в межах однієї юридичної особи, при цьому не відбувається переходу права власності на кошти, а тому отримані Представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» кошти в сумі 22 361 892, 00 доларів США (еквівалент 178   687 568, 00 грн) від головної компанії (Республіка Кіпр) не є доходом Представництва, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року № 2/26552212. При цьому податкове повідомлення-рішення № 26226552202 від 13.03.2015 на суму основного платежу з податку на прибуток в розмірі 11   288 996, 00 грн, скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині відповідно не підлягають задоволенню, адже воно не несе для позивача жодних правових наслідків, як таке, що вважається відкликаним за результатами процедури адміністративного оскарження.
		Наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 25226552206 від 13 березня 2015 року суд першої інстанції обґрунтував тим, що суми доходів позивача, який провадив свою діяльність на території України через постійне представництво,  оподатковується за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 ПК України та не оподатковуються податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України.
		Висновуючись про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 26326552212 суд першої інстанції дослідивши надані позивачем на підтвердження реальності  здійснення господарських операцій із ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «ПТГ-Ресурс» документи, дійшов до висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову у задоволенні позову. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в порушення пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України позивачем не оподатковано кошти в сумі 178   687 568, 00 грн, отримані від нерезидента компанії «Ronalor Entertainment Ltd.» Республіка Кіпр.  Виплачений нерезиденту компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» дохід від оренди нерухомого майна підлягає оподаткуванню в Україні, внаслідок чого представництвом порушено вимоги пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів нерезидентів у сумі 193 438, 59 грн. Також позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс», з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
		В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» (республіка Кіпр) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 24.02.2015 № 159/26552202/26611296.
		За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про  порушення Представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД», зокрема:
		- пункту160.8 статті 160, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на прибуток всього на суму 11 288 996, 00 грн, в тому числі: за 2011 рік на суму 1 448 554, 00 грн, за 2012 рік на суму 6 515 607, 00 грн, за 2013 рік на суму 3 324 835, 00 грн внаслідок неоподаткування коштів в сумі 178 687 568, 00 грн, отриманих від нерезидента Компанії «Ronalor Entertainment Ltd.» Республіка Кіпр, що розцінені контролюючим органом як безповоротна фінансова допомога;
		- статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - завищено податковий кредит на суму 99 791, 00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в тому числі: за грудень 2012 року в сумі 84 065, 00 грн, за липень 2013 року в сумі 15 726,0 грн з огляду на безтоварний характер господарських операцій між позивачем і ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «ПТР-Ресурс», що мотивовано наявністю у вказаних контрагентів ознак фіктивності та відсутність необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності;
		- пункту 160.2 статті 160, з урахуванням вимог пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 193 438, 59 грн за 2013 рік у зв`язку з неоподаткуванням позивачем виплаченого нерезиденту Компанії «Ronalor Entertainment Ltd.» Республіка Кіпр доходу від оренди нерухомого майна на території України.
		На підставі висновків акту перевірки, 13.03.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
		№ 26226552202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» за платежем податок на прибуток на 14   111 245, 00 грн, в тому числі за основним платежем - 11   288 996, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 822 249, 00 грн;
		№ 25226552206, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 241 798, 69 грн, в тому числі за основним платежем - 193 438, 59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 48 359, 65 грн;
		№ 26326552212, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99 791, 00 грн.
		За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2015 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 № 26226552202 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 352 138, 50 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015  № 25226552206, № 26326552212.
		07.05.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 2/26552212, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання Представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» за платежем податок на прибуток на 13 749 106, 00 грн, в тому числі за основним платежем - 11 288 996, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 460 110, 00 грн.
		Рішенням ДФС України від 03.07.2015 № 13914/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 № 25226552206, № 26326552212 та від 07.05.2015 № 2/26552212.
		Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів перед судом правомірність своїх рішень, в той час, як надані позивачем докази та пояснення вказують на помилковість висновків контролюючого органу.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
		Згідно з пунктом 133.2 статті 133 ПК України платниками податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
		Підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.
		З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об`єкт чи пов`язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов`язана з таким майданчиком, об`єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).
		Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
		За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України під доходом з джерелом походження з України розуміється будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, в тому числі, але не виключно, доходу а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
		Об`єктом оподаткування податком на прибуток, відповідно до підпункту 134.1.2 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є, зокрема, дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
		Згідно з пунктом 160.1 статті 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
		Наведене формулювання «доходи з джерелом походження з України» не вказує напрямок руху коштів, а вказує лише зв`язок між певними доходами і господарською діяльністю в Україні. В цьому сенсі джерелом походження доходів є не резиденція суб`єкта, який здійснює відповідну виплату, а та частина господарської діяльності, яку здійснює представництво, відповідні організаційні, фінансові витрати та участь персоналу.
		Як встановлено пунктом 160.2 статті 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		Відповідно до пункту 160.8 цієї ж статті суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
		Якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, то сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва.
		У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається органом державної податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.
		В силу норм ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Згідно з положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
		Частиною 3 ст. 4 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка підписана 29.10.1982 р. та набула чинності 26.08.1983 року визначає, що для цілей Угоди термін «постійне представництво» означає агентство, контору або інше постійне місце діяльності, через яке особа з постійним місцезнаходженням в одній Договірній державі здійснює діяльність в іншій Договірній державі.
		Незважаючи на положення пунктів 1 і 3, наступні види діяльності не будуть розглядатися як здійснюваний через постійне представництво: а) будівельно-монтажні роботи, що здійснюється протягом періоду, а що не перевищує 12 місяців, включаючи здійснення контролю за спорудженням об`єкта або будь-яких монтажних робіт. В випадку, коли такі роботи здійснюються відповідно до програмами міжурядового співробітництва, компетентні органи Договірних Держав можуть, по взаємною згодою, продовжити 12-місячний період у випадках, коли вони вважатимуть це необхідним; b) закупівля і зберігання товарів і виробів, включаючи здійснення складських операцій і постачання товарів і виробів; з) укладання угод через агента або іншого уповноваженого особи, що діє на основі довіреності або іншого письмового повноваження, якщо подібна діяльність НЕ є для нього звичайної професійною діяльністю; d) демонстрація товарів і виробів, показ експонатів на виставках, а також операції з їх продажу після закінчення виставки; е) здійснення рекламної діяльності, збір і поширення інформації, маркетинг або інша аналогічна діяльність підготовчому і допоміжного характеру; f) здійснення проектних, проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт (в тому числі спільних), інжинірингу, випробувань зразків товарів, машин і устаткування, технічного обслуговування машин і обладнання, якщо це обслуговування носить підготовчий або допоміжний характер для основної діяльності особи; g) здійснення декількох функцій з числа перерахованих вище за умови, що ця діяльність в цілому носить для основної діяльності особи підготовчий або допоміжний характер; h) здійснення інших видів діяльності, які мають для основної діяльності особи підготовчий або допоміжний характер.
		Статтею 4 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна визначено, що доходи, отримувані в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі, підлягають оподаткуванню в першій Державі, тільки якщо вони отримуються через розташоване там постійне представництво і тільки в тій частині, яка відноситься до діяльності цього постійного представництва.
		Наведені норми міжнародного та українського законодавства підтверджують висновок про те, що представництва на території України не мають статусу юридичної особи і діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. Такі представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати виключно функції, які носять допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «постійних» та «непостійних».
		Згідно пп. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 ПК України, для цілей цього розділу представництво платника податку - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів. 
		Наведене також узгоджується із визначенням представництва, наведеним в ст. 95 Цивільного кодексу України.
		Постійне ж представництво, як вже наголошувалось, це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
		Зі змісту Положення про постійне представництво «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД» в Україні, затвердженого Компанією 07.02.2011, вбачається, що Постійне представництво є представництвом Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД» в Україні, не є юридичною особою, і діє від імені та за дорученням Підприємства.
		Пунктами 2.1, 2.2 Положення визначається, що метою діяльності Представництва є досягнення прибутку (доходу) шляхом ефективного представлення комерційних інтересів Підприємства на території України у сфері інвестиційної діяльності з метою придбання, продажу, будівництва, реконструкції, управління нерухомого майна; вжиття підготовчих і допоміжних заходів для Підприємства в Україні та робота в інтересах і від лиця Компанії у зв`язку з будь-якими видами комерційної діяльності, угодами, діловими операціями та іншими заходами за дорученням Підприємства.  Предметом діяльності Представництва є представлення інтересів Підприємства щодо: операцій з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям,  будівництва та інше.
		Усе майно та кошти, одержані Представництвом або від Підприємства, або від третіх осіб, є власністю Підприємства, й можуть використовуватися Представництвом лише для цілей, в порядку й в межах повноважень, визначених Положенням, довіреністю, виданою Підприємством, засновницькими документами Підприємства, іншими розпорядчими актами Підприємства (п. 3.1).
		Майно Представництва складається з коштів, закріплених за ним Компанією, матеріальних засобів, а також майнових прав, придбаних Представництвом на підставі розпоряджень Компанії, що відображаються у загальному балансі Компанії (п. 4.2).
		Одночасно Представництво має штамп, бланк і рахунки в банках (для фінансування потреб Представництва і здійснення діяльності за дорученням Компанії).
		Так, під час проведення перевірки, контролюючим органом відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що Представництвом отримані від Компанії «Роналор Інтертейнмент ЛТД» кошти направлялись на будівництво торгівельно-розважального центру «Мануфактура» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5/08,7 кв. м., яким володіє Компанія «Роналор Інтертейнмент ЛТД» (Кіпр), на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно (від 04.09.2013 індекс №8939959). Для здійснення будівництва ТРЦ «Мануфактура» Представництво (Замовник) укладено договір генерального підряду від 04.04.2011 №3-РС2011 з ТОВ «Рубікон - Трейдінг» (Генпідрядник), умовами якого передбачено, що Замовник доручає, а Генпідрядник приймає на себе зобов`язання виконати з використанням матеріалів та обладнання власного постачання, власними та/або залученими силами та засобами весь комплекс будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по будівництву на об`єкті: Будівництво Торгівельно-розважального центру «Мануфактура» по вул. Харківській, 2, у м. Сумах (І черга), згідно з переданою та затвердженою Замовником проектною документацією, з дотриманням чинних в Україні державних будівельних стандартів, норм і правил, чинного законодавства України, та здати виконанні роботи Замовнику у відповідності з умовами даного Договору.
		Як вбачається з Положення про постійне представництво Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» та матеріалів справи, постійне представництво Позивача на території України займалося будівництвом торгово-розважального центру «Мануфактура», здавало в оренду приміщення в даному центрі та здійснювало інші види діяльності. Як слідує з положень Установчого договору та Статуту Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД», дані види діяльності постійного представництва Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» є тотожними  діяльності Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД», цілями якої є, серед іншого, але не виключно, використання, управління, наявність у власності, кінотеатрів, парків розваг, готелів та інших центрів розваг, купівля, надання в оренду, будівель, будинків, здійснення будь-якого виду діяльності, що має пряме чи непряме відношення до вищевказаного, займатися комерційною діяльністю із нерухомим, купувати, брати в оренду, набувати, використовувати та володіти, продавати землі, будівлі, будь-яке інше рухоме чи нерухоме майно будь-якого виду, будувати, конструювати будівлі та інше.
		Як вбачається з матеріалів справи, представництво позивача зареєстровано 04 березня 2011 року і позивач, починаючи з дати його створення, у відповідності до Податкового кодексу України визначав всі прибутки пов`язані  від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, задекларовані в податкових деклараціях з податку на прибуток за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, які подавалися відповідачеві за формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 № 114, та за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213.
		Таким чином, за наслідком дослідження установчих документів Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» та його постійного представництва в Україні, документів фінансової та податкової звітності представництва Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що здійснення представництвом видів діяльності є тотожними основній діяльності Компанії «РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД» та таке представництво має статус постійного представництва.
		Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції,  що суми доходів позивача, який провадив свою діяльність на території України через постійне представництво,  оподатковується за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 ПК України та не оподатковуються податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України, у зв`язку з чим визначення контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 241   798, 69 грн, у тому числі за основним платежем 193   438, 59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 48   359, 65 грн є безпідставним та податкове повідомлення-рішення № 25226552206 від 13 березня 2015 року підлягає скасуванню.
		Крім цього, за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту на суму 99 791, 00 грн з огляду на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» та ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс».
		Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
		Так, згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
		Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.
		Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
		Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
		При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
		Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
		Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
		Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
		З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БК «Гефест Альянс» (постачальник) та представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» (замовник) укладено договір поставки № 1/12 від 01 грудня 2012 року, за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а замовник приймає та оплачує кабельно-провідникову продукцію ААБл3*240 6 кВ, повний перелік визначений сторонами у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 договору). Загальна вартість товару, який передається у власність замовника відповідно до п. 1.1 договору, складає 504 389, 60 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 84 064, 93 грн (п. 2.1 договору).
		На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії наступних документів: додатку № 1 до договору поставки № 1/12 від 01 грудня 2012 року «Перелік та кількість товару» на загальну суму з ПДВ 504 389, 60 грн, податкової накладної № 42 від 04 грудня 2012 року на загальну суму 504 389, 60 грн, в тому числі ПДВ - 84 064, 93 грн, видаткової накладної № 42 від 04 грудня 2012 року.
		24 липня 2013 року між ТОВ «ПТР-Ресурс» (постачальник) та представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» (покупець) укладено договір поставки № 72403, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю труби відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємними додатками даного договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору). Найменування, асортиментний перелік товару, одиниця виміру, ціна, загальна кількість визначаються сторонами у відповідних видаткових накладних, які є невід`ємними додатками даного договору (п. 1.2 договору). Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у накладних, що є невід`ємним додатком до цього договору (п. 4.1 договору).
		На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії наступних документів: податкових накладних № 1170 від 24 липня 2013 року на загальну суму 47 678, 40 грн, в тому числі ПДВ - 7 946, 40 грн, № 1231 від 25 липня 2013 року на загальну суму 46 680, 48 грн, в тому числі ПДВ - 7 780, 08 грн, видаткових накладних № 1231 від 25 липня 2013 року на загальну суму 46 680, 48 грн, № 1170 від 24 липня 2013 року на загальну суму 47 678, 40 грн.
		Отримані від ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс» товари (кабель та труби) використовувались позивачем в ході господарської діяльності представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД», а саме при будівництві торгівельно-розважального центру «Мануфактура», за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, 2, що підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передачі будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, приймання-передачі виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.
		Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
		Поряд із цим, у якості доказів протиправності формування податкового кредиту по вказаним операціям, відповідач посилається на матеріали кримінального провадження № 32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у банківських установах ПАТ «Реал» Банк», АТ «Брокбізне`сбанк» відкриті рахунки інших суб`єктів підприємницької діяльності, у т.ч. ТОВ БК «Гефест Альянс», які мають ознаки «фіктивності». Службові особи вказаного підприємства надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Реал Банк», ПАТ «Банк «Ринкові технології», де проводилось незаконне обготівкування грошових коштів. Під час досудового розслідування вилучені первинні фінансово-господарські документи ТОВ «БК «Гефест Альянс», які підписані від імені директора ОСОБА_1 . Допитаний як свідок батько засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_1 спростував факт придбання сином ОСОБА_1 ТОВ «БК «Гефест Альянс» та призначення його на посаду директора вказаного підприємства.
		Колегія суддів зазначає, що само по собі порушення кримінального провадження за статтями 205, 212 КК України не є беззаперечним фактом підтвердження відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентами, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка наведена в постановах  від 05.02.2019 в справі № 810/1967/16 та від 07.02.2019 в справі № 826/14416/17.
		Також, суд першої інстанції слушно зауважив, що в період господарських взаємовідносин, що були предметом перевірки контролюючого органу, керівником і засновником ТОВ «БК «Гефест Альянс» був ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , на якого вказує відповідач у своїх доводах.
		При цьому, згідно ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
		Разом з тим, слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 № 101-IX стаття 205 декриміналізована.
		Отже, оскільки відповідачем такого документального доказу як вироку, ухваленого відносно посадових осіб контрагента позивача або самого позивача, не надано, неприйняття судом першої інстанції до уваги доводів про наявність порушеного кримінального провадження є доречним, позаяк факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується необхідними первинними документами.
		Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача, відображену в інформаційній базі даних державної фіскальної служби, оскільки такі відомості не є загальнодоступними. Достовірність інформації, яка в них зберігається, не може бути перевірена ані платником податків, ані судом. Електронні докази не захищені від втручання з боку сторонніх осіб, а тому достатність і достовірність такої інформації не може вважатися такою, що «поза розумним сумнівом» доводить факти податкових правопорушень.
		Контролюючий орган також не висуває заперечень щодо окремих первинних документів, складених за наслідками здійснення наведених правочинів, а вказує на нереальність їх здійснення через відсутність у таких контрагента матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення наданих послуг, з огляду на відсутність основних засобів на балансі підприємств та відсутності інформації щодо оренди таких засобів контрагентами.
		Проте, суд акцентує увагу й на тому, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості здійснити відповідні послуги та у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції. 
		На момент здійснення своїх договірних зобов`язань позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
		Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість відображення даних у податковій звітності за спірними операціями, та безпідставність винесеного податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26326552212.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при повному з`ясуванні усіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для  його скасування не вбачається.
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 317, 321, 322 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві -  залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
		 
		Постанова в повному обсязі виготовлена і підписана 30.11.2020.
		 
		Головуючий-суддя:                                                                      Л.В. Губська
		 
		Судді:                                                                                          О.В. Карпушова
		 
		                                                                                                    А.Г. Степанюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...