Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/9578/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2020.
Дата набрання законної сили: 25.11.2020
Номер судового провадження: 61-5808ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		25 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/9578/15-ц
		провадження № 61-5808св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , департамент містобудування Львівської міської ради,
		третя особа - державна реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції,
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 липня 2019 року у складі судді Стрельбицького В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., 
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа - державна реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про скасування наказу, зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку у горищі,
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа - державна реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про скасування наказу, зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку у горищі.
		 
		В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . 
		 
		11 березня 2015 року позивач звернулась до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області із заявою про здійснення незаконного будівництва співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Листом від 25 березня 2015 року за № 1013-6/1314-15 департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області повідомив позивача, що замовниками будівництва на горищі будинку АДРЕСА_3 є відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
		 
		Крім цього, 07 травня 2015 року її представнику стало відомо, що департаментом містобудування Львівської міської ради видано наказ від 15 липня 2013 року № 217 «Про затвердження громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища, з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел». Підставою для видачі наказу зазначено: звернення громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , свідоцтво про право власності на квартиру, реєстраційне посвідчення, витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно; висновок управління охорони історичного середовища Львівської міської ради № 04/40 від 2009 року, попередні технічні умови ВАТ «Львівгаз»; згода власників квартир будинку на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_3 , завірена директором Львівського КП «Княже місто», заява-згода ОСОБА_1 на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_3 .
		 
		Позивач стверджує, що жодної згоди, як співвласник багатоквартирного будинку, на реконструкцію приміщень (зміну правового режиму власності) спільного користування (горища) вона не надавала. Тому видача наказу № 217 від 15 березня 2013 року здійснена департаментом містобудування з порушенням встановленої Львівською міською радою процедури та в не передбачений законодавством спосіб. Всі дії, вчинені відповідачами на виконання незаконного наказу, також є незаконними, а тому їх наслідки повинні бути усунені.
		 
		Зазначала, що оспорюваний наказ порушує права та законні інтереси позивача, оскільки здійснені відповідачами за згодою департаменту містобудування роботи призвели до пошкодження як спільного майна в будинку, так і її особистого майна - належної їй на праві власності квартири. Внаслідок таких дій відповідачів вона змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та просити суд відновити попереднє становище шляхом знесення здійсненої реконструкції з відновленням доступу до горища та наявних там систем комунікацій, зокрема, димовентканалів.
		 
		Просила скасувати наказ департаменту містобудування Львівської міської ради № 217 «Про затвердження громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 , з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел» від 15 липня 2013 року; зобов`язати громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 привести у попередній стан горище будинку АДРЕСА_3 шляхом знесення за їхній рахунок незаконної надбудови 3 поверху будинку АДРЕСА_3 ; зобов`язати громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 привести у попередній стан дах першого поверху по прибудованій ОСОБА_1 та перекритій прибудові будинку АДРЕСА_3 шляхом знесення за їхній рахунок незаконної надбудови 2 поверху будинку АДРЕСА_3 ; зобов`язати громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні горищем будинку АДРЕСА_3 та демонтувати незаконно встановлені залізні бронедвері; визнати за ОСОБА_1 60/100 часток горища будинку АДРЕСА_3 , а за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 40/100 часток горища будинку АДРЕСА_3 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 16 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорюваний наказ департаменту містобудування Львівської міської ради виданий на підставі поданих відповідачами належних документів та в межах наданих департаменту містобудування Львівської міської ради законом повноважень, а тому відсутні законні підстави для його скасування. 
		 
		З матеріалів справи встановлено, що заявою ОСОБА_1 від 17 серпня 1998 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шахрай С. О. та зареєстрована в реєстрі за № 3481, надано згоду ОСОБА_7 , власнику квартири АДРЕСА_2 , зробити добудову другого поверху по добудованому нею і перекритому першому поверсі до будинку АДРЕСА_3 (т. 2 а. с. 90б).
		 
		Крім цього, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 від 13 травня 2008 року, адресована голові Міжвідомчої комісії при Галицькій райдержадміністрації м. Львова, наступного змісту: «Даю згоду власникам квартири АДРЕСА_2 зробити реконструкцію квартири (другого поверху) в двоповерховому житловому будинку та переобладнати горище під мансардний поверх» (т. 2 а. с. 90а, 98).
		 
		В ході розгляду справи позивач заперечила написання нею заяви-згоди від 13 травня 2008 року, а тому у справі було призначено почеркознавчу експертизу.
		 
		Згідно висновку експерта від 20 лютого 2019 року за результатами проведеної почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 на заяві-згоді від 13 травня 2008 року виконаний самою ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 136 - 137).
		 
		Наведений висновок спростовує покликання позивача про відсутність її згоди на реконструкцію належної відповідачам квартири.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		 
		 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали юридичної оцінки твердженням та доводам позивача, не вжили заходів щодо з`ясування обставин справи. Заявник вказує, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам закону та порушує право власності позивача. Зазначає, що суди не встановили наявності нотаріально посвідченої згоди позивача на реконструкцію горища.
		 
		Заявник зазначає, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу вона втратила право власності на спільне майно - горище в будинку. Згоду на розпорядження горищем позивач надала в простій письмовій формі, проте така згода є нікчемною та не породжує жодних правових наслідків. За відсутності нотаріально засвідченої згоди співвласників приміщень загального користування містобудівні умови та обмеження є такими, що видані з порушенням встановленого законодавством порядку.
		 
		В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі № 344/4760/15-а, від 17 липня 2019 року у справі № 453/749/17, від 27 січня 2020 року у справі № 332/3116/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, також заявник вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо нікчемності наданої у простій письмовій формі згоди на розпорядження спільним майном в багатоквартирному будинку.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано справу з Галицького районного суду міста Львова.
		 
		12 листопада 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.
		 
		На підставі ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров  Є. В., Фаловська І. М.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд установив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20 вересня 2006 року № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 8).
		 
		Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 20 лютого 1997 року (т. 2 а. с. 61 - 63).
		 
		15 липня 2013 року департаментом містобудування Львівської міської ради видано наказ № 217 «Про затвердження громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел» (т. 2 а. с. 32 - 37).
		 
		Підставою для видачі наказу були: звернення громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , свідоцтво про право власності на квартиру, реєстраційне посвідчення, витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно; висновок управління охорони історичного середовища Львівської міської ради № 04/40 від 12  січня 2009 року, попередні технічні умови ВАТ «Львівгаз»; згода власників квартир будинку на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_3 , завірена директором Львівського КП «Княже місто», заява-згода ОСОБА_1 на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_3 .
		Заявою ОСОБА_1 від 17 серпня 1998 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шахрай С. О. та зареєстрована в реєстрі за № 3481, надано згоду ОСОБА_7 , власнику квартири АДРЕСА_2 , зробити добудову другого поверху по добудованому нею і перекритому першому поверсі до будинку АДРЕСА_3 (т. 2 а. с. 90б).
		 
		В матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 від 13 травня 2008 року, адресована голові Міжвідомчої комісії при Галицькій райдержадміністрації м. Львова, наступного змісту: «Даю згоду власникам квартири АДРЕСА_2 зробити реконструкцію квартири (другого поверху) в двоповерховому житловому будинку та переобладнати горище під мансардний поверх» (т. 2 а. с. 90а, 98).
		 
		Згідно висновку експерта від 20 лютого 2019 року за результатами проведеної почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 на заяві-згоді від 13 травня 2008 року виконаний самою ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 136 - 137).
		 
		Додатком до наказу від 15 липня 2013 року, виданого департаментом містобудування Львівської міської ради за № 217, затверджено відповідачам «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_4 , з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел».
		 
		05 серпня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію на початок виконання будівельних робіт з реконструкції горища з влаштуванням мансардного поверху квартири АДРЕСА_2 за повідомленням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 73 - 76).
		 
		Рішенням головного інспектора будівельного нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 04 січня 2016 року № 04/01-Д скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт - реконструкція горища з влаштуванням мансардного поверху квартири АДРЕСА_2 № ЛВ082132160072 від 05 серпня 2013 року.
		 
		 
		 
		 
		Позиція колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
		 
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		Одним із доводів касаційної скарги позивача ОСОБА_1 є твердження про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі № 344/4760/15-а стосовно того, що для отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою відповідачі мали подати нотаріально засвідчену копію згоди позивача ОСОБА_1 , як  власника допоміжних приміщень. За відсутності нотаріально засвідченої згоди співвласників приміщення загального користування, а саме - горища, містобудівні умови та обмеження є такими, що видані з порушенням встановленого законодавством порядку.
		 
		У постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 344/4760/15-а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що для отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію об`єкта, крім свідоцтва про право власності на квартиру, має бути подано нотаріально завірену копію згоди власників суміжних приміщень, як того вимагає пункт 5 Положення про порядок підготовки та надання містобудівних умов та обмежень, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 698 від 11 листопада 2011 року. За відсутності нотаріально завіреної копії згоди співвласників приміщення загального користування, а саме - горища над квартирою, містобудівні умови та обмеження є такими, що видані з порушенням встановленого законодавством порядку.
		 
		В цивільній справі, яка знаходиться на розгляді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду суди попередніх інстанцій установили наявність нотаріально засвідченої згоди позивача на добудову другого поверху по добудованому позивачем першому поверсі будинку АДРЕСА_3 , проте згоду на реконструкцію горища позивач надала у простій письмовій формі.
		 
		Локальний нормативний акт Львівської міської ради схожим чином врегульовує питання надання згоди на реконструкцію горищ, як і Положення про порядок підготовки та надання містобудівних умов та обмежень, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 698 від 11 листопада 2011 року.
		 
		Зокрема, рішенням Львівської міської ради «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надає управління архітектури департаменту містобудування, примірних вимог до архітектурно-планувальної частини проекту, вимог до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, вимог до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва для ділянок, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціоні) та вимог до ескізу намірів забудови земельних ділянок» № 800 від 16 листопада 2012 року, на яке посилається позивач у касаційній скарзі, передбачено надання завіреної нотаріально або директором львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд, згоди всіх власників квартир житлового будинку - при розширенні площі приміщень за рахунок простору горища, що перебуває у спільній сумісній власності зі зміною зовнішньої конфігурації даху. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
		 
		Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		 
		Отже, при перегляді цієї справи у касаційному порядку Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повинен дати оцінку доводам касаційної скарги, зокрема щодо обов`язкової наявності саме нотаріально завіреної згоди співвласника допоміжних приміщень для отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію горища. При цьому необхідно врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
		 
		Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		 
		Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.
		 
		Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.
		 
		За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
		 
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
		 
		Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
		 
		Статтею 10 ЖК Української РСР визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
		 
		Згідно зі статтею 152 ЖК Української РСР (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
		 
		Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76(далі - Правила).
		 
		Пунктом 3.2.1 Правил встановлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (пункти 3.2.5, 3.2.7 Правил).
		 
		Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що співвласники - власники квартир у багатоквартирному будинку, зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення. Допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири у багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.
		 
		У пункті 1.3 рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 зазначено, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
		 
		Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
		 
		Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
		Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників. 
		 
		Для проведення власником приватного житлового фонду переобладнання і перепланування житлових приміщень, зокрема тих, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, необхідний дозвіл власника будинку (квартири). На підставі дозволу співвласників на проведення переобладнання і перепланування житлових приміщень власник звертається до виконавчого комітету місцевої ради.
		 
		Аналізуючи постанову від 13 вересня 2019 року у справі № 344/4760/15-а можна висловити твердження, що за відсутності нотаріально завіреної копії згоди співвласників приміщення загального користування, а саме - горища над квартирою, містобудівні умови та обмеження є такими, що видані з порушенням встановленого законодавством порядку.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
		 
		Застосовуючи за аналогією закону вказану норму щодо заяв, які не є правочинами, можна стверджувати, що заяви, підпис на яких має бути засвідчено нотаріусом, без дотримання такого порядку є нікчемними та не породжують правових наслідків.
		 
		Проте, нотаріальна форма згоди на отримання містобудівних умов та обмежень встановлена не законом, а локальними нормативними актами - рішеннями органів місцевого самоврядування. При цьому допускається засвідчення такої згоди директором комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд. 
		 
		Враховуючи, що розпорядження спільним майном здійснюється за згодою всіх співвласників, колегія суддів вважає, що важливе значення при вирішенні справ такої категорії має сам факт відповідного волевиявлення. 
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		 
		У цій цивільній справі позивач 13 травня 2008 року заявою, складеною у простій письмовій формі, надала згоду власникам квартири АДРЕСА_5 (другий поверх) зробити реконструкцію квартири (другого поверху) в двоповерховому житловому будинку та переобладнати горище під мансардний поверх, а згодом пред`явила позов мотивуючи його тим, що жодної згоди, як співвласник багатоквартирного будинку, на реконструкцію приміщень спільного користування (горища) вона не надавала.
		 
		На підтвердження позиції щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду можна навести постанову Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року у справі № 2-150/11 (провадження № 61-22530св19). У доводах касаційної скарги позивачі зазначали, що не надавали своєї згоди на розширення квартири відповідачів, жодних угод про поділ горища між ними не укладалося. Залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного суду, якою було відмовлено позивачам у задоволенні їх позову, Касаційний цивільний суд вказав, що здійснена реконструкція не суперечить суспільним інтересам, не порушує права інших осіб. При цьому матеріали справи не містять доказів щодо можливості приведення у попередній стан горища без порушення цілісності основних конструктивних елементів житлового будинку, збереження його в належному технічному стані, відповідно діючим будівельним нормам та іншим державним нормам та без зменшення ринкової вартості житлового будинку.
		 
		Отже, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі № 344/4760/15-а, щодо того, чи є сама по собі відсутність нотаріального посвідчення письмової згоди співвласника приміщення загального користування, а саме - горища, підставою для скасування наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень.
		 
		Керуючись частиною третьою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа - державна реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про скасування наказу, зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку у горищіпередати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий      Судді:В. С. Висоцька      А. І. Грушицький      І. В. Литвиненко          Є. В. Петров     І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...