Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/8402/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2020. Зареєстровано: 09.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2020.
Дата набрання законної сили: 04.01.2021
Номер судового провадження: 2/357/3371/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/8402/20
		2/357/3371/20 
		Категорія 19 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23 листопада 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
		при секретарі -        Кривенко О. С.,
		розглянувши  у відкритому судовому  засіданні,  в місті  Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Узинської об`єднаної територіальної громади Білоцерківського району, Київської області про визнання права на земельну частку пай, -
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що його було прийнято на посаду директора будинку культури с. Іванівка наказом № 18 від 01.10..1999 року та наказом № 51 від 17.12.2003 року він був звільнений з роботи за власним бажанням. 29.06.2005 року на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації, змінено назву на відділ культури і туризму райдержадміністрацїі. 30.01.2003 року рішенням п`ятої сесії двадцять четвертого скликання Іванівської сільської Ради було вирішено надати в постійне користування земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства із земель запасу сільської Ради в розмірі 1 гектара у відповідності з Указом Президента України від 12 квітня 2000 року № 584 «Про забезпечення інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи». Однак позивача не було включено до списків, як працівника соціальної сфери, хоча ОСОБА_1 працював на посаді директора будинку культури с. Іванівка та відповідно до Указу Президента України №584 він мав право на отримання земельної ділянки в розмірі 1 гектара, як працівник соціальної сфери. В листопаді 2019 року позивач звернувся з заявою до Старостинського округу № 2 Узинської міської об`єднаної територіальної громади з приводу виділення йому земельної ділянки розміром 1 га, однак, у відповіді йому зазначили, що для цього необхідно надати архівне рішення про виділення земельної ділянки, але такого рішення не має, ОСОБА_1 не включили в списки при розпаюванні землі. Тому, позивач просить визнати за ним право на земельну частку/пай/ розміром 1 га в межах Старостинського округу № 2 Узинської міської об`єднаної територіальної громади.
		Представник позивача, адвокат Закаблук Л.О., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача, за довіреністю, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася,  про день та час розгляду справи була повідомлена належно, 07.10.2020 року надала до суду пояснення у справі, в яких позовні вимоги підтримала та 06.11.2020 року надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі представника відповідача. 
		Відповідно до ч. 4  ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
		Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1996 року, що підтверджується копією паспорта (а.с.3).
		Також, встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , був прийнятий на посаду директора будинку культури с. Іванівка наказом №18 від 01.10.1999 року та був звільнений з посади за власним бажанням на підставі наказу №51 від 17.12.2002 року, що підтверджується копією трудової книжки та довідкою відділу культури та туризму Білоцерківської районної державної адміністрації (а.с. 5-7). 
		Як вбачається з довідки відділу культури та туризму Білоцерківської районної державної адміністрації від 14.03.209 року №21-06/73 (а.с.8) 29.06.2005 року на підставі розпорядження голови Білоцерківської районної державної адміністрації відділ культури райдержадміністрації змінено назву на відділ культури і туризму райдержадміністрацїі. 
		Судом встановлено, що 30.01.2003 року рішенням п`ятої сесії двадцять четвертого скликання Іванівської сільської ради Білоцерківського району «Про виділення земельних ділянок працівникам соціальної сфери у користування для ведення особистих підсобних господарством» вирішено надати в постійне користування земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства із земель запасу сільської ради в розмірі 1 гектара працівникам соціальної сфери у відповідності з Указом Президента України від 12 квітня 2000 року № 584 «Про забезпечення інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» (а.с.10-11).
		При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
		Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до ч. 1, 5, 8 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
		Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров`я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.
		Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності та громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (ст. 81ЗК України).
		Так, Указом Президента України №584/2000 «Про забезпечення економічні інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села і вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» від 12 квітня 2000 року (який був чинним на момент виділення земельних ділянок працівникам соціальної сфери), постановлено вжити необхідних заходів щодо виділення до 1 листопада 2000 року відповідно до законодавства  із земель запасу та резервного фонду земельних ділянок і надання їх у користування особам,  які працюють у  соціальній  сфері  села,  та пенсіонерам,  що раніше працювали у зазначеній сфері та проживають у сільській місцевості (далі - працівники соціальної сфери села та пенсіонери з їх числа), для  ведення  особистого  підсобного господарства
		Крім того, відповідно до п. 2, 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю. Установити,  що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
		Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України).
		Як встановлено в судовому засіданні, позивач не був включений до списку осіб, працівників соціальної сфери та пенсіонерів з їх числа при виділенні земель 30.01.2003 року, не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) при оформленні документів, а тому був фактично позбавлений права на отримання у приватну власність земельної частки (паю), що не відповідає вимогам чинного законодавства, на час виникнення правовідносин. Також, право за земельну частку безпосередньо не залежить від стажу роботи громадянина, його виробничих показників, особистих заслуг.
		Крім того, відповідач Узинська міська рада проти позову не заперечує з тих підстав, що позивач на час розпаювання працював на посаді директора будинку культури с. Іванівка з 01.10.1999 року по 02.01.2003 року, тому має право на отримання із земель запасу та резервного фонду, земельної ділянки у користування для ведення особистого підсобного господарства (а.с.32).
		За Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено встановлення права на земельну частку (пай) в судовому порядку за особою, якій з якихось причин не виділено земельну частку (пай). 
		Тому суд, прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню та право на земельну частку(пай) ОСОБА_1 повинно бути відновлено. 
		З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку /пай/, розміром 1 га в межах Старостинського округу №2 Узинської міської об`єднаної територіальної громади.
		Позивач, а ні у своєму позові, а ні під час судового розгляду не ставив питання щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом (а.с.12, 13), а тому, суд не розглядає питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, передбаченого ст.141 ЦПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 25, 78, 80, 81, 152 ЗК України, Указом Президента України від 08.08.1995 року №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, і організаціям», Указом Президента України №584/2000 «Про забезпечення економічні інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села і вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» від 12 квітня 2000 року, ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.4,12,13,76-89,206,211,258,259,263-265,268,273,354-355 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		Позов задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право на земельну частку /пай/, розміром 1 га в межах Старостинського округу №2 Узинської міської об`єднаної територіальної громади.
		 
		Рішення суду  може бути оскаржене до Київського апеляційного суду  шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Повний текст рішення суду  виготовлено  02.12.2020 року. 
		СуддяО. Я. Ярмола

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...