Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 318/2921/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2020.
Дата набрання законної сили: 01.12.2020
Номер судового провадження: 51-2753км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018080260000349

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		01 грудня 2020 року
		м. Київ
		справа №318/292/18
		провадження № 51-2753км20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційногокримінальногосуду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		виправданого  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), 
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), 
		розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2019року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від04березня 2020 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12018080260000349, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця і жителя  
		 
		АДРЕСА_1 ,
		виправданого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України (даліКК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2019року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення цих кримінальних правопорушень на підставі п.2 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК).
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від04березня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він на початку весни на території власної присадибної ділянки, розташованої на 
		АДРЕСА_1 , незаконно посіяв насіння снотворного маку, здійснював культивування рослин, що зійшли, та незаконно виростив 10735 кущів, які є рослинами виду «мак снотворний», що були виявлені та вилучені в ході обшуку 26червня 2018 року. 
		Також ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК, приблизно у 20-х числах червня 2018року, перебуваючи за тією ж адресою, відділив від кущів рослин виду «мак снотворний» верхівкові частини  коробочки, які розклав у чотири полімерні мішки, таким чином виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено,  макову солому, загальна маса якої в перерахунку на суху речовину становить 19,4 кг, що є особливо великим розміром, який зберігав з метою подальшого збуту. Макову солому також було виявлено та вилучено в ході обшуку 26червня 2018 року.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що більша частина наданих органом досудового розслідування доказів є недопустимими та вони не доводять факту вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів, а тому його виправдав. Із правильністю такого висновку погодився і суд апеляційної інстанції.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, внаслідок чого безпідставно визнав недопустимими більшу частину доказів та дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому злочинів. Крім того, звертає увагу, що суд безпідставно вдався до оцінки законності ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук. Вказує, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора, який вимагав скасувати вирок місцевого суду та ухвалити свій вирок щодо ОСОБА_6 , залишив поза увагою доводи про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та неправильно встановив обставини кримінального провадження, що потягло необґрунтоване рішення про виправдання ОСОБА_6 .
		Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надіслали заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких обґрунтували свою думку щодо законності ухвалених стосовно ОСОБА_6 судових рішень та необхідності залишити їх без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу та вважала занеобхідне скасувати ухвалу апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Виправданий та захисники вважали, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, і просили залишити судові рішення без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
		Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
		Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Як видно зі змісту вироку, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами дані, які містяться у протоколі обшуку, оскільки цю слідчу дію було проведено на підставі незаконної ухвали слідчого судді. Зазначив, що усупереч вимогам ч. 4 ст. 107 КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалося. Клопотання прокурора про надання дозволу на обшук ґрунтувалося на даних, отриманих у межах іншого кримінального провадження, і в цьому провадженні вони не були відкриті стороні захисту. 
		Також суд дійшов висновку про те, що сам обшук проведено з порушенням вимог статей 234-236 КПК та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вказав, що дозвіл на обшук був наданий прокурорам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а у проведенні слідчої дії брав участь лише ОСОБА_11 , а також інші, в тому числі не зазначені у протоколі особи, яким дозвіл не надавався. Суд звернув увагу на те, що замість прокурора процесуальні права ОСОБА_6 роз`яснювала слідчий ОСОБА_12 й обшук на території його домоволодіння проведено на підставі ухвали слідчого судді, в якій неправильно зазначені особи, які проживають у будинку, та не вказано власників домоволодіння. 
		Прокурор, не погодившись звироком місцевого суду стосовно ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу. Мотивуючи свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, зазначав, що висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості виправданого у вчиненні інкримінованих йому злочинів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження. Зокрема, наполягав на тому, що через неправильну оцінку доказів суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про необхідність визнати недопустимими доказами дані, що містяться у протоколі обшуку, проведеного 26червня 2018 року на території домоволодіння ОСОБА_6 , розташованого на 
		АДРЕСА_1 , а також дані, які є похідними доказами від цього протоколу.
		Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи прокурора та, залишаючи без змін оскаржений вирок, фактично послався на ті ж обставини, на які вказував суд першої інстанції. При цьому не надав їм оцінки з урахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, зокрема щодо висновку суду першої інстанції про незаконність ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук. 
		А саме не висловив свого ставлення до того, що однією з підстав для такого рішення суду було те, що у цьому кримінальному провадженні клопотання прокурора про обшук обґрунтовується даними, отриманими під час розслідування іншого провадження, та не зазначив, якій саме нормі КПК це суперечить. 
		Погодившись з висновком суду першої інстанції про відсутність технічної фіксації під час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про дозвіл на обшук апеляційний суд не взяв до уваги положення ст. 22 КПК.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення 
		і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Попри те, що стороною захисту не було підтверджено факту того, що слідчим суддею цю ухвалу винесено без проведення повної технічної фіксації засідання, суд першої інстанції визнав на підставі п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК недопустимими докази, отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла. Натомість суд вказав, що прокурором не було вжито жодних заходів для отримання і надання суду відповідної технічної фіксації судового засідання від 26 червня 2018 року. 
		Апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про недопустимість доказів, отриманих під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , при цьому не взяв до уваги таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Пунктом 1 ч. 2 ст. 87 КПК передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання доказів внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. В разі, якщо суд дійде висновку про необхідність визнати недопустимими докази, отримання яких потребує попереднього дозволу суду і такий дозвіл був отриманий, суд повинен зазначити, в чому саме полягають порушення при наданні судом відповідного дозволу і яких саме суттєвих умов вони стосуються.
		Суд першої інстанції, вказавши на те, що ним виявлено недотримання вимог кримінального процесуального закону під час проведення обшуку, не обґрунтував своїх висновків, які саме порушення КПК є такими, що істотно вплинули на законність доказу та потягли необхідність визнання отриманих у ході слідчої дії даних недопустимими доказами.
		Не перевірено апеляційним судом й обґрунтованості висновку суду першої інстанції щодо недоведеності обвинувачення ОСОБА_6 , оскільки за тією самою адресою проживали і члени його сім`ї. Зокрема, не враховано, що відповідно до ч. 1 ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
		Апеляційному суду належало також оцінити висновок суду про відсутність в 
		ОСОБА_6 умислу на збут наркотичного засобу, оскільки висновком експерта
		№ 7-1262 від 03 липня 2018 року встановлено, що у вилученої під час обшуку у дворі обвинуваченого макової соломи наявні ознаки мікробної контамінації та гниття. При цьому слід зазначити, що згідно з судовою практикою про наявність в особи умислу на збут може свідчити великий розмір вилученої речовини, спосіб пакування та фасування, поведінка особи, яка, зокрема, сама не вживає наркотичних засобів, але виготовляє та зберігає їх.
		Апеляційний суд, пославшись на практику Європейського суду з прав людини, зазначив про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, а також вказав на право вмотивованості судового рішення, що не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, а більше того, дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. 
		Суд касаційної інстанції вважає, що така практика є правильною, однак визнає і необхідність суду вищої ланки обґрунтовувати свої висновки з урахуванням доводів, наведених при оскарженні судового рішення, чого в цьому кримінальному провадженні апеляційним судом не зроблено. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд не навів переконливих відповідей на спростування аргументів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, а свої висновки обґрунтував тими ж доводами, на які посилався суд першої інстанції в оскарженому вироку, при цьому залишив поза увагою, що саме вони і ставилися під сумнів прокурором.
		З урахуванням того, що прокурор, оскаржуючи виправдувальний вирок, посилався вапеляційній скарзі на однобічність і неповноту розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та помилкову оцінку ним доказів і просив апеляційний суд ухвалити свій обвинувальний вирок, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК мав створити необхідні для цього умови, у тому числі шляхом повторного дослідження доказів.
		Отже, суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону, оскільки без наведення достатніх мотивів відмовив у задоволенні клопотання прокурора про 
		 
		повторне дослідження доказів, які, на думку останнього, підтверджують винуватість виправданого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, безпосередньо не дослідив доказів та не дав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22, 23, 94, 95КПК. 
		Таким чином, апеляційний суд не дотримався вимог ст. 419 КПК, оскільки не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора та не обґрунтував свого рішення належним чином, що є істотним порушенням КПК, внаслідок якого зроблено передчасний висновок про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність.
		Зазначене порушення згідно із ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вказівки суду касаційної інстанції та постановити законне й обґрунтоване судове рішення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Запорізького апеляційного суду від04березня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...