Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/5176/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2020. Зареєстровано: 13.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 10.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 240/5176/20 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е. 
		Суддя-доповідач - Франовська К.С. 
		10 грудня 2020 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Франовської К.С. 
		суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И В :
		У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування прийнятих 20 березня 2020 року податкових повідомлень-рішень :
		- №0004983305,яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 562 952,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями - 375301,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 187 651,00 грн.;
		- №0004993305, яким попереджено про необхідність зареєструвати податкову накладну та застосовано штрафні санкції у розмірі 186 015,00 грн. за платежем податок на додану вартість.
		 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позов ТОВ "АГРО-СЕМ 3" задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Житомирській області форми від 20.03.2020 №0004983305 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 372030,00 гривень та в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 186015,00 гривень.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Житомирській області від 20.03.2020 №0004993305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 186015,00 гривень.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11160,90 гривень .
		 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що в цілому призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити .
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган зазначає, що відповідно до ст.4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на одному з основних принципів: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
		Скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що під час перевірки встановлено ознаки нереальності господарської операції з придбання ТОВ "АГРО-СЕМ3" у ТОВ "Дніпроресурспостач" запасних частин. Поза увагою суду залишились доводи контролюючого органу про нереальність використання придбаних запчастин на ремонт транспортних засобів та неможливість їх списання, і як наслідок, використання в господарській діяльності платника податків. 
		 
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що наведені відповідачем у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
		 
		Як встановив суд, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" (код ЄДРПОУ 34066111) перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку IV групи.
		Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код згідно КВЕД - 01.11) .
		Позивач є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ від 01.01.2017 №200317920, індивідуальний податковий номер 340661106033) та перебуває на обліку в Бердичівській ОДПІ ГУ ДПС у Житомирській області.
		 
		В період з 03.02.2020 по 21.02.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.01.2020 №77 і плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, а також відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п.77.4 ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України була проведена планова виїзна документальна Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.
		 
		За наслідками перевірки складений акт від 28.02.2020 №72/06-30-05-08/34066111, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп.14.1.179 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" занижено податок на додану вартість всього в сумі 375301 грн., в т.ч. за грудень 2018 року в сумі 362357 грн., за вересень 2019 року в сумі 8973 грн., за грудень 2019 року в сумі 3971 грн.
		 
		У зв`язку з виявленим під час перевірки заниженням Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 375301 гривень, Головне управління ДПС у Житомирській області винесло податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 №0004983305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 375301 грн., та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України застосовано до нього штрафні санкції в розмірі 187651 гривень (а.с.64).
		 
		Крім того, у зв`язку з тим, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом було встановлено відсутність складання та/або реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 372030 гривень, Головне управління ДПС у Житомирській області винесло податкове повідомлення рішення від 20.03.2020 №0004993305, яким до позивача на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України застосовано до нього штрафні санкції в розмірі 186015 гривень (а.с.67).
		 
		Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		 
		Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо заниження податкового зобов`язання в сумі 372030 грн., з вартості списаних в грудні 2018 року запасних частин на ремонт техніки на загальну суму 186051,70 грн., які використані не у господарській діяльності платника податків.
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим, з огляду на таке.
		 
		В ході перевірки відображених Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" у рядку 4 Декларації "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою" показників посадовими особами контролюючого органу було виявлено їх заниження на загальну суму 372030 грн., в т.ч.: за грудень 2018 року на суму 372030 грн.
		 
		На переконання контролюючого органу вказане заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 372030 гривень, відбулося у зв`язку із списанням Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" у грудні 2018 року запасних частин на загальну вартість 1860151,70 гривень, які не були використані не у господарській діяльності платника податків (1860151,70 грн. * 20 % = 372030,34 грн.).
		 
		Висновок про списання Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" не використаних у його господарській діяльності запасних частин на загальну вартість 1860151,70 гривень, посадові особи Головного управління ДПС у Житомирській області зробили у зв`язку з наступними фактами:
		- відповідно до лімітної картки №1 за грудень 2018 року працівнику ОСОБА_1 видано для ремонту с/г машин (без конкретного найменування будь-якого агрегату - інвентарний номер, назва і т.д.): 15 коробок відбору потужності на загальну вартість 73275,00 грн. Коробка відбору потужності призначена для приведення в дію різних робочих механізмів, встановлених на автомобільних шасі, шляхом приведення в дію від карданного вала або гідравлічного насоса. Проте, в лімітній карточці не зазначено, на які с/г машини витрачено 15 коробок відбору потужності; 29 гальмівних дисків на загальну суму 62373,20 грн., 78 барабанів гальмівних на загальну суму 55364,40 грн., які за своїми технологічними властивостями призначені для ремонту гальмівної системи транспортних засобів (автомобілі, причепи); 15 валів розподільних на загальну суму 129957,30 грн., які призначені для ремонту двигунів; 27 дисків зчеплення на загальну суму 81000,00 грн., 5 корзин зчеплення , які використовуються для ремонту трансмісій автомобілів, тракторів на загальну суму 36 799,95 грн.;
		 
		- відповідно до лімітних карток, видано працівникам на ремонт різних транспортних засобів (трактора МТЗ-82, МТЗ-80, МТЗ-920, MT3-1523, ОСОБА_2 , автомобілів ГАЗ-52, ГАЗ-53, КАМАЗ) фільтрів масляних двигуна 636 шт. на загальну суму 375 475,32 грн., фільтрів повітряних кабіни 83 шт. на загальну суму 672 474,30 грн., (технічними характеристиками транспортних засобів не передбачено наявність фільтрів повітряних кабіни), фар Т-150 передніх 120 шт. на загальну суму 27 240,00 грн., ламп-фара 40 шт. на загальну суму 41443,20 грн., замків запалювання 91 шт. на загальну суму 18218,20 грн. (ТЗ комплектуються різними замками запалювання), циліндрів гальмівних головні 20 шт. на суму 11252,00 грн. (у тракторів відсутні циліндри гальмівні головні) і т.д.
		 
		- усі номенклатурні позиції списаних у грудні 2018 року запасних частин до транспортних засобів були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" у ТОВ "Дніпроресурспостач" відповідно до укладеного договору купівлі-продажу №21/12-1 від 21.12.2018. На виконання умов договору ТОВ «Дніпроресурспостач» виписано видаткову накладну №218 від 21.12.2018 на загальну суму 2232182,04 грн., в т.ч. ПДВ 372030,34 грн. При цьому, проведеним аналізом ланцюгів постачання запасних частин зазначених у видатковій та податковій накладних відповідно до ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що єдиним постачальником ТОВ «Дніпроресурспостач» у грудні 2018 року було ТОВ «Спецторзапчастина». Однак, отримання ТОВ «Дніпроресурспостач» від ТОВ «Спецторзапчастина» запасних частин з номенклатурною назвою, які в подальшому були поставлені ТОВ «Дніпроресурспостач» на ТОВ «Агро-Сем З» встановлено не було.
		 
		За висновком контролюючого органу наведені факти свідчать про неможливість списання такої кількості запасних частин на ремонт транспортних засобів, та як наслідок, про не використання їх Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" в своїй господарській діяльності.
		 
		Перевіряючи законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
		 
		Щодо правового обґрунтування сплати зобов`язань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
		У п. 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з вимогами статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		 
		Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
		- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
		 
		- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
		- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;
		 
		- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
		 
		Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
		Згідно вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
		Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
		З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
		 
		При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
		 
		За змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.
		 
		Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг.
		 
		При цьому, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996.
		 
		Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		 
		Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
		 
		Так, проведеною перевіркою встановлено, що в грудні 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3" та ТОВ "Дніпроресурспостач" укладено договір купівлі-продажу запасних частин до автомобілів, тракторів, іншої сільськогосподарської техніки, відповідно до змісту договору здійснена поставка товару .
		При дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлена наявність первинної документації, дослідженої та оціненої судом першої інстанції.
		 
		Досліджуючи матеріали справи, судом першої інстанції описано наявність кожного первинного документу, наданого позивачем на підтвердження реальності господарських операцій.
		 
		За висновком суду першої інстанції, придбані запасні частини використані позивачем у господарській діяльності (ремонт техніки ).
		На підтвердження виконання господарських операцій позивачем було надано договір купівлі-продажу, рахунок на оплату №310 від 21 грудня 2018 року (а.с.71), видаткову накладну №218 від 21 грудня 2018 року (а.с.72), товаро - транспортну накладну від 21 грудня 2018 року №РН-243 (а.с.73-74), податкову накладну від 21.12.2018 №243 (а.с.75-76), договір про переведення боргу №31/07/2019 від 31 липня 2019 року (а.с.77-78), акт взаємозаліку від 31.07.2019 №1 (а.с.79), акт звірки розрахунків (а.с.80), книгу обліку розрахунків по Рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками ТОВ "Агро-Сем 3" за 2018 та за 2019 рік (а.с.81-86), лімітно-забірні картки, а також складську книгу(а.с.87-108).
		 
		Згідно з п. 28 Методрекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561 приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не було надано відповідних актів перевіряючим, проте колегія суддів зазначає, що їх складання для позивача не є обов`язковим з огляду на форму бухгалтерського обліку.
		 
		Запасні частини - окремі деталі, вузли, агрегати транспортних засобів, призначені для заміни зношених частин об`єктів під час технічного обслуговування та ремонту їх.
		Приймання нових запасних частин і автомобільних шин на склад здійснюють на підставі супровідних документів, виписаних організацією-постачальником: товарно-транспортною накладної, специфікації тощо.
		Кожному агрегату, який надійшов на підприємство, присвоюють номенклатурний номер (штрих-код). Під цим номером в оперативному порядку ведуть Картку обліку оборотного агрегату, в якій відображають усі дані руху агрегату (надходження, встановлення на автомобіль, зняття з автомобіля, передання в ремонт, повернення з ремонту тощо).
		 
		Видача запасних частин із складів проводиться за відомістю дефектів на ремонт машин, лімітно-забірними картками або накладними, які виписуються окремо на кожну машину, що ремонтується.
		Лімітно-забірна картка на отримання матеріальних цінностей за формою № ВЗСГ-1 та Лімітно-забірна картка на отримання запасних частин за формою № ВЗСГ-2 складаються для оформлення відпуску матеріалів, кормів, насіння, продуктів, мінеральних добрив, сировини, запасних частин та інших товарно-матеріальних цінностей. 
		Лімітно-забірні картки слугують підтвердним документом для списання матеріальних цінностей зі складів структурних підрозділів сільськогосподарських підприємств, допоміжних і промислових виробництв, а також для поточного контролю за додержанням установлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби.
		 
		Частиною другою статті 9 Закону №996-ХІV визначені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
		 
		З огляду на зазначене, аналізуючи, зокрема, зазначені лімітно-забірні картки, що долучені до матеріалів справи, апеляційний суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону №996-ХІV, а тому мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів.
		При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
		 
		У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.
		 
		Отже, здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судом першої інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем витрат по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.
		 
		Наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції придбання запасних частин та використання їх у господарській діяльності, яка забезпечується, зокрема і роботою машинно-тракторного парку господарства.
		 
		Принцип превалювання сутності над формою полягає в тому, що облік операцій і відображення їх у звітності слід здійснювати відповідно до їх економічної сутності, а не лише на основі юридичної форми. Сутність операцій та фактів господарського життя не завжди відповідає тому, що випливає з їх документального оформлення та юридичної форми. Цей принцип передбачає відображення інформації так, щоб вона не суперечила дійсності і відповідала економічній сутності.
		Таким чином, відсутність відомостей дефектів на ремонт машин, актів на виконання ремонту не може підтверджувати нереальність господарських операцій.
		 
		Статтею 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
		 
		Підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу (адміністративний арешт майна платника податків).
		 
		Норма підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України поширюється на всіх платників податків.
		Обов`язок підприємств проводити інвентаризацію встановлено статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, якою встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.
		 
		В контексті пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган під час проведення перевірки має право вимагати від платників податків проведення інвентаризації, щодо тих товарів/матеріалів, які пов`язані з предметом перевірки і таку інвентаризацію має право проводити платник податків.
		 
		Правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов`язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, (далі - Положення №879) пунктом 5 розділу І якого встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.
		 
		Системний аналіз норм права дають підстави для висновку, що контролюючий орган матиме законні підстави вважати, що товари, нестачу яких виявлено у платника податку на додану вартість, використовуються платником податків в операціях, що не є господарською діяльністю платника, і на цій підставі проводити коригування нарахованих платником податку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, приймати рішення про донарахування неповністю сплаченого, платником податку, на додану вартість, що притягнення платника до встановленої законом відповідальності за неповну чи несвоєчасну сплату сум податку на додану вартість, тільки в тому випадку, якщо таку нестачу буде виявлено на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), проведеної платником податку на вимогу такого органу, або у випадку, коли платник податків відмовився від проведення інвентаризації на законну випадку контролюючого органу.
		 
		Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Крім того, положення пп.20.1.19 п.20.1 ст.20, п.198.5 ст.198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
		У даній справі, під час проведення податкової перевірки, відповідач правом вимоги на проведення інвентаризації, не скористався.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо не підтвердження реального здійснення господарської операції з посиланням тільки на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом у розумінні процесуального Закону.
		 
		Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту та віднесення до витрат податкового періоду.
		 
		Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог щодо формування податкового кредиту чи витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, що він мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, і судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		 
		Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх рішень не виконав.
		Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
		 
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі 11 грудня 2020 року.
		 
		 
		Головуючий  Франовська К.С.    Судді    Совгира Д. І.   Боровицький О. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...