Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/4350/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2020. Зареєстровано: 13.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 08.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/801/1847/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/4350/20
		Провадження № 22-ц/801/1847/2020
		Категорія: 80
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
		Доповідач:Сало Т. Б.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 грудня 2020 рокуСправа № 127/4350/20м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ДРАЙВ» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2020 року, ухвалене суддею Антонюком В.В. в м. Вінниці, повне рішення складено 07 серпня 2020 року, в цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕУ ЕНЕРГО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ДРАЙВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Альтернативніенергосистеми татехнології захистунавколишнього природногосередовища», про стягнення заборгованості по заробітній платі,
		встановив:
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 69000 грн, а також судові витрати.
		Позов мотивованийтим,що з01.08.2016її призначено на посаду директора ТОВ «АЕУ ЕНЕРГО». На даний час її посадовий оклад становить 12650 грн на місяць. З квітня 2019 року було збільшено розмір її основної заробітної плати на 11500 грн шляхом виплати їй щомісячної премії. Незважаючи на те, що виплата коштів в сумі 11500 грн здійснювалася з призначенням платежу «премія», її сплата не залежала від підсумків роботи за певний період. 
		Виплата, яка здійснювалася їй щомісячно з липня 2019 року у вигляді премії не може вважатися додатковою заробітною платою чи іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а є основною заробітною платою. 
		З серпня 2019 року їй було припинено виплату частини заробітної плати в розмірі 11500 грн. Вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
		Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2020 року позов задоволено.
		Стягнуто з ТОВ «АЕУ ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 69 000 гривень 00 копійок, 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
		Стягнуто з ТОВ «АЕУ ЕНЕРГО» на користь держави 2 102 грн судового збору.
		Не погодившисьіз вказанимрішенням,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «ЕКО-ДРАЙВ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
		Скарга мотивована тим, що судом не визначено на підставі якого саме документу позивачу з квітня місяця 2019 року виплачувалося 11500 грн, оскільки з наявної в матеріалах справи довідки про доходи позивача не вбачається, що протягом квітня-червня позивачу здійснювалася така доплата; позивачем до позовної заяви не додано доказів наявності заборгованості по заробітній платі в заявленому нею розмірі; хибним є висновок суду, що сума доплати в розмірі 11500 грн. є частиною заробітної плати, оскільки її виплата не регулювалася ніякими нормативними документами; посадовий оклад позивача встановлений протоколом загальних зборів учасників товариства і нових рішень загальних зборів щодо встановлення заробітної плати директору не приймалося; виплати позивачу в розмірі 11500 грн. відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, оскільки не передбачені штатним розписом, не визначені законодавством України чи нормативними документами підприємства і здійснювалися у разі погодження обома учасниками товариства; судом не взято до уваги, що рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці; виплата премії не свідчить про збільшення розміру основної заробітної плати; за відсутності письмового нормативно-правового акту на підприємстві, який б регулював виплату позивачу 11500 грн, у суду не було підстав відносити її до заробітної плати; хибним є посилання суду на правову позицію ВСУ, висловлену у постанові від 15.05.2017 у справі №6-2790цс16.
		У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. 
		Ухвалою Вінницькогоапеляційного судудо участіу справі залучено ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища», яке у поданому на апеляційну скаргу відзиві просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві вказується, що викладені в позові обставини відповідають дійсності. 
		Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з обставин встановлених судом, частина з яких не заперечувались сторонами.
		Судом встановлено, що рішенням загальних зборів Засновників від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «АЕУ ЕНЕРГО» на чотирьох годинний робочий день, на 0,5 ставки, з оплатою праці відповідно до штатного розкладу, починаючи з 2 серпня 2016 року.
		02серпня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕУ ЕНЕРГО» укладений контракт №2, згідно якого відповідач взяв на себе зобов`язання, у встановлені в Товаристві терміни у повному обсязі виплачувати директору встановлений штатним розписом та цим контрактом посадовий оклад в сумі, що дорівнює 2 525 гривень на місяць.
		Протоколом № 47 позачергових загальних зборів Учасників ТОВ «АЕУ ЕНЕРГО» від 30.06.2017 №47 встановлено посадовий оклад штатній одиниці «Директор» у розмірі 12 650,00 грн на місяць (а.с.8-10).
		На підприємстві, відповідно до останнього штатного розкладу працівників Товариства (зворот а.с.3 Т.2), станом на 01.07.2107 року існувало шість посад, серед яких: директор, заступник директора (1), головний бухгалтер (1), інженер-енергетик (2) та інженер з охорони праці (1). 
		Відповідно до цього штатного розкладу посада директора рахується як 0,5 штатної одиниці, з посадовим окладом 12 650 грн.
		В листах, адресованих директору Товариства - ОСОБА_1 , від директора ТОВ СУНП «АЕТТЗНПС» від 03.10.2019 (а.с. 18 Т.») та директора ТОВ «ЕКО-ДРАЙВ» від 04.10.2019 (а.с.19 Т.»), говориться що 21.03.2109 року учасниками Товариства було досягнуто домовленостей щодо здійснення щомісячних доплат працівникам у вигляді премії.
		Також усна домовленість була між засновниками Товариства з приводу розподілу посад: на посаді директора Товариства повинна бути особа за представленням від ТОВ СУНП «АЕТТЗНПС», а головним бухгалтером  за представленням від ТОВ «ЕКО-ДРАЙВ».
		Вищеописані обставини не заперечувались в судовому засіданні представниками третіх осіб, які є засновниками (учасниками) ТОВ «АЕУ Енерго».
		Починаючи з квітня2019 року відповідач, щомісячно здійснював ОСОБА_1 разом з іншими працівниками додаткову виплату у виді премії, в розмірі 11500 грн., що підтверджується розрахунковими відомостями за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року . З серпня 2019 року виплата даних сум позивачу була припинена.
		Щомісячні доплати у виді премії здійснювались з квітня 2019 року головному бухгалтеру теж.
		Представник третьої особи  ТОВ «ЕКО-ДРАЙВ» заперечення проти задоволення вимог позову мотивує тим, що ця доплата директору і головному бухгалтеру (та іншим працівникам) - це премія, як інша заохочувальна та компенсаційна виплата.
		Суд першої інстанції, розглянувши дану справу прийшов до висновку, що зазначена позивачем доплата в розмірі 11500 грн. є основною заробітною платою, яка в квітні 2019 року була збільшена роботодавцем.
		Колегія суддів також не погоджується з позицією ТОВ «ЕКО-ДРАЙВ» з цього приводу виходячи з аналізу нормативних актів, які розкривають поняття заробітної плати та премій, а також випадки та порядок їх нарахувань та виплат.
		Відповідно до стаття 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективномудоговорі з дотриманнямнорм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язанийпогодити ціпитання звиборним органомпервинної профспілковоїорганізації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		В частині другій цієї статті вказується, що і конкретні розміри надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
		Аналогічні вимоги містяться в ст. 15 Закону України «Про оплату праці».
		Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України)
		В Методичних рекомендаціях щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, які рекомендовані Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.2003 N23, які розроблені з метою надання практичної та методичної допомоги підприємствам та організаціям щодо розробки та впровадження найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці, розкривається зміст поняття «винагорода», «премія» та «надбавки та доплати».
		Так, відповідно до згаданих Методичних рекомендацій, винагорода - це будь-яка одноразова, періодична або щомісячна матеріальна (грошова чи натуральна) виплата працюючому на підприємстві, відповідно до показників та умов цієї виплати, визначених підприємством. 
		Премія - основний вид додаткової, понад основну заробітну плату, винагороди, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством. 
		Надбавки та доплати - це законодавче гарантовані або нормативно (постанови Уряду, угоди та договори) обумовлені виплати працівникам понад їх основну заробітну плату, які пов`язані з особливостями та умовами праці, а також особистими якостями працівників.
		Згадані в рекомендаціях поняття, узгоджуються з поняттям «структура заробітної плати», яке розкривається в ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до якої входить основна заробітна плата, додаткова заробітнаплата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Матеріальне стимулювання праці - це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов`язаних з виробництвом.
		Матеріальне стимулювання праці в Методичних рекомендаціях розглядається в аспекті створення систем додаткової до основної (тарифної) заробітної плати винагороди працівникам за перевищення планових або нормативних рівнів показників індивідуальної та колективної виробничої та управлінської діяльності, а також кінцевих результатів роботи структурних підрозділів або підприємства в цілому.
		Системи матеріального стимулювання праці працівників підприємств за їх роллю, призначенням (напрямами стимулювання) можна поділити на декілька груп, однією з яких є системи матеріального стимулювання через пряме підвищення заробітної плати, до яких належать, зокрема, система матеріального стимулювання працівників управлінської ланки, побудовані на "оцінці заслуг" з урахуванням їх особистого внеску в підвищення ефективності економічної або фінансово-господарської діяльності підприємства, та система доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів та використання підвищених тарифних ставок за конкретні показники особливостей праці або особисті професійні та ділові якості працівників, які безпосередньо впливають на результати роботи працівника, структурного підрозділу або підприємства в цілому. 
		   З матеріалів внутрішньої переписки, які містяться в справі, видно, що засновники Товариства домовились, що додаткові виплати будуть виплачуватись працівникам, в т.ч. директору, щомісячно в якості компонента твердого окладу. Засновники намагались скорегувати штатний розпис у відповідності до нових заробітних плат, що підтверджує у своєму відзиві представник ТОВ СУНП «АЕТТЗНПС». (а.с.6-7 Т.2).
		   На виконання ухвали апеляційного суду від 20.10.2020, позивач, як директор Товариства в якого витребовувались ряд документів, в супровідному від 29.10.2020 року (а.с. 2 Т.2) повідомив, що колективний договір, положення про преміювання, положення про оплату праці в Товаристві відсутні, оскільки не затверджувались загальними зборами. Також повідомлено, що в Товаристві не утворювався будь-який уповноважений орган на представництво трудового колективу, в тому числі і орган профспілкової організації. Також учасниками справи не заперечувалось, що питання преміювання не погоджувались в порядку передбаченому ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці».
		Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши, що у відповідача відсутні будь-які нормативно  правові акти, якими визначено умови та порядок виплати премій, і що щомісячна виплата в розмірі 11500 грн. не регулювалась спеціальними системами, положеннями або її виплата залежала від підсумків роботи позивача за певний період, прийшов до правильного висновку, що засновники Товариства, своїми домовленостями, фактично збільшили розмір основної заробітної плати, яка складала 50% від окладу в розмірі 12650 грн.
		Те, що доплата до заробітної плати в розмір11500 грн. це не премія, стверджує той факт, що преміювання директора Товариства не передбачено ні Контрактом, за яким вона працювала, ні Статутом Товариства.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на порядок виплати премії, і взагалі на мотиви її виплати.
		Засновниками Товариства, в порядку передбаченому Статутом, не було прийняте відповідне рішення про преміювання директора з квітня 2019 року. Домовленість між ними про здійснення доплат в цьому розмірі була усною, а отже, про що саме в усній формі домовились засновники, відомо лише їм, а відтак, на підставі документів, які є в матеріалах справи, суд повинен був встановити дійсні наміри засновників при встановленні щомісячних доплат директору. І цими намірами, на думку колегії суддів, було збільшення розміру заробітної плати, що і було зроблено ними.
		Апелянт стверджував у судовому засіданні та в апеляційній скарзі, що ця виплата є заохочувальною та компенсаційною виплатою. Такі твердження суперечать іншим його твердженням викладених в його ж листі направленому позивачу, як директору Товариства, від 04.10.2019 року (а.с.19 Т.2), в якому (абз.3) говориться, що ці доплати є виробничою премією - різновидом додаткової заробітної плати, і що невиплата директором цієї виробничої премії буде порушенням чинного трудового законодавства України, здійсненням виплати заробітної плати в неповному обсязі (абз.5).
		Також представник ТОВ «ЕКО-ДРАЙВ» зазначає в скарзі про наявність спеціального порядку здійснення виплат - шляхом погодження обома учасниками Товариства такої виплати щомісячно. Знову ж таки, апеляційний суд звертає увагу, що такої «спеціальної процедури» не передбачено ні Статутом, ні Контрактом, і такого щомісячного погодження виплат могло і не бути взагалі.
		Підсумовуючи сказане, колегія суддів вважає, що дії відповідача, в особі засновників Товариства, з приводу доплат директору, мають хаотичний характер, так як вони не передбачені внутрішніми актами Товариства та з порушенням вимог чинного законодавства. 
		Такі дії порушують трудові права позивача, передбачені ст. 43 Конституції України, якою передбачено, що право кожного на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Ті мотиви скарги, що суд неправильно застосував правову позицію ВСУ, викладену в Постанові від 15 травня 2017 року, не заслуговують на увагу, адже, в постанові Верховний Суд України зазначив, що при вирішенні спорів про виплату премії необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. У даній справі наявність таких нормативно-правових актів судами не встановлено, отже, говорити, що спірна доплата є премією не можна.
		Все вищесказане є спростуванням мотивів апеляційної скарги ТОВ «ЕКО-ДРАЙВ», а відтак, рішення суду першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, підлягає залишенню без змін.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, 
		постановив:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ДРАЙВ» залишити без задоволення.
		Заочне рішенняВінницькогоміськогосуду Вінницькоїобластівід29липня2020року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.
		 
		Головуючий Т.Б. Сало
		 
		Судді О.В. Ковальчук
		 
		О.С. Панасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...