Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 585/1556/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про державну власність; щодо визнання права власності.
Надіслано судом: 16.12.2020. Зареєстровано: 17.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/816/2436/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		16 грудня 2020 року                            
		м.Суми
		Справа №585/1556/20 
		Номер провадження 22-ц/816/2436/20
		 
		 
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
		суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. 
		з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І., 
		сторони:
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач  Новогребельська сільська рада Роменського району Сумської області, 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
		на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Шульги В.О., ухвалене у м. Ромни, 
		 
		 в с т а н о в и в :
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новогребельської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом. 
		Свої вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємцем за заповітом від 01 жовтня 2020 року своєї двоюрідної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини входить належна померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ №015468, виданого 11 грудня 2001 року, земельна ділянка площею 4,628 га, яка розташована на території Новогребельської сільської ради Роменського району. На підставі її заяви приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. заведена спадкова справа, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 червня 2020 року їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії є відсутність у неї правовстановлюючого документа на спадкове майно, а сааме: оригіналу державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ №015468. Після складення заповіту ОСОБА_2 передала їй лише копію державного акту. Відсутність оригіналу державного акту позбавляє її можливості реалізувати право на спадкування.
		Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
		Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення її позову, оскільки приймаючи рішення про відмову у вчиненні нотаріальних дій, нотаріус перевіряв інформацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно та, встановивши відсутність відомостей про спірну земельну ділянку, відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вказує, що суд також не був позбавлений можливості перевірити інформацію у відповідних Державних реєстрах, однак таких дій не вчинив та ухвалив необґрунтоване рішення. 
		Доводить, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за померлою ОСОБА_2 , а тому у нотаріуса відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій є належним доказом її неможливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку. 
		Також зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки в заяві відповідача було вказано про визнання сільською радою позову, але в супереч вимогам ст. 206 ЦПК України суд не зробив висновку, чому визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову. 
		Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
		Учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з`явились. Від ОСОБА_1 та Новогребельської сільської ради Роменського району Сумської області надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно із заповітом, посвідченим 03 жовтня 2012 року секретарем Озерянської сільської ради Кононенко Т.П., реєстровий № 21, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла належну їй земельну ділянку, яка розташована на території Новогребельської сільської ради площею 4,628 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_1 (а.с. 7).
		ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
		Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 07 травня 2020 року приватним нотаріусом Ряжко О.В. зареєстровано спадкову справу № 65803272 після смерті ОСОБА_2 (а.с. 8).
		Із копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ  СМ № 015468, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення Новогребельської сільської ради від 24 жовтня 2001 року, передана у приватну власність земельна ділянка площею - 4,628 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новогребельської сільської ради, кадастровий номер: 5924186700:03:001:0143 (а.с. 11). 
		Згідно з Витягом з Поземельної книги про земельну ділянку від 05 березня 2012 року № 592410000672012 власником земельної ділянки кадастровий номер: 5924186700:03:001:0143 є ОСОБА_2 (а.с. 35).
		За договором оренди земельної ділянки від 12 січня 2012 року та актом приймання - передачі земельної ділянки, земельна ділянка площею 4,032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новогребельської сільської ради, передана ОСОБА_2 в строкове платне користування СФГ «Урожай» (а.с. 13-14, 15, 16).
		Приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області 16 червня 2020 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після померлої ОСОБА_2 , оскільки не було надано правовстановлюючих документів (а.с. 10).
		З повідомлення приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. від 30 вересня 2020 року № 241/01-16 вбачається, що згідно з поданою заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа № 24/2020 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Відповідно до інформації зі спадкової справи ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , немає (а.с. 53).
		Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
		За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність перешкод для отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, за умови самостійного отримання відповідних документів  Витягу з реєстру речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку і Витягу з Державного земельного кадастру та надання їх нотаріусу, або за умови самостійного отримання необхідних для видачі свідоцтва документів нотаріусом  на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до реєстру.
		Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		У ст. 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. 
		Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		Згідно зі ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
		Відповідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Відповідно до частин 1-2 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
		Методичними рекомендаціями нотаріальної палати України від 19 жовтня 2016 року визначено, що у випадку, якщо спадкодавцем за життя було набуто право власності, однак документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, втрачений і видача його дублікату не передбачена діючим законодавством, реєстрацію права власності спадкодавця за заявою спадкоємця можливо здійснити, застосовуючи у сукупності норми пунктів 53 і 66 Порядку № 1127.
		Відповідно до пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).
		У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.
		Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.
		Пунктом 66 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
		Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності  спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
		Тобто, керуючись зазначеними вище положеннями діючого законодавства, позивач не позбавлений можливості звернутися до державного реєстратора з метою внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності  спадкодавця ОСОБА_2 , надавши останньому витяги з Поземельної книги про земельну ділянку (а.с. 02), копію Державного акта на право власності на землю (а.с. 11) та передбачені п. 66 вказаного Порядку документи від нотаріуса, який завів спадкову справу.
		При ухваленні судового рішення суд першої інстанції врахував вказані норми та, оцінивши у сукупності зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 за життя реалізувала своє право скласти заповіт і визначити спадкоємця свого майна.
		Після внесення відомостей до Державного реєстру прав про спадкодавця ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно буде вчинена нотаріусом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
		Відповідно до позиції, викладеної в методичних рекомендаціях нотаріальної палати України від 19 жовтня 2016 року, щодо особливостей державної реєстрації права власності спадкодавця за заявою спадкоємця з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 553, у випадку належної реєстрації права власності спадкодавця на нерухоме майно за життя, додаткової реєстрації права власності на підставі дубліката документа, що підтверджує набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно  не вимагається.
		Встановивши, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя набула право власності на земельну ділянку, а оригінал Державного акту на землю у спадкоємця відсутній і отримати дублікати неможливо, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем перешкод для отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, за умови самостійного одержання даних з Витягу з реєстру речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку і Витягу з Державного земельного кадастру та надання їх нотаріусу.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження і доводи апеляційної скарги про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у порушенні передбаченого ст. 206 ЦПК України порядку вирішення заяви відповідача про визнання позову. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		 п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2020 року  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий - О.Ю. Кононенко 
		 
		Судді: О.І. Собина 
		 
		 Т.А. Левченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...