Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17686/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання цін і тарифів.
Надіслано судом: 16.12.2020. Зареєстровано: 18.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2020.

Результат оскарження 20.04.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		02 грудня 2020 року                               м. Київ                              № 640/17686/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О.,  представника позивача Прокопенка П.С. (ордер від 29.10.2019 року серії КС №708552), представника відповідача Мкртчяна В.Х., представника третьої особи 2 Вознюка Є.В. (довіреність від 02.01.2020 №Др-10-0120), вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом  ОСОБА_1 до  треті особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»про визнання протиправним та скасування положень пункту 4 постанови, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - відповідач, НКРЕКП), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» (далі також - тертя особа - 1), Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі також - третя особа 2) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить визнати протиправними та нечинними положення пункту 7 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині: «Прогнозована точка вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку природного газу), що має бути зазначена в технічних умовах приєднання та договорі на приєднання, визначається в точці приєднання. Якщо з технічних причин неможливо чи недоцільно організувати точку вимірювання (місце встановлення вузла обліку) в точці приєднання, точка вимірювання за згодою Оператора ГРМ та замовника визначається в найближчій точці до межі балансової належності. У такому разі проектна та кошторисна частина щодо організації вузла обліку визначається у відповідному проекті зовнішнього або внутрішнього газопостачання».
		Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач є кваліфікованим інженером - проектувальником, який здійснює розробку проектів будівництва газових мереж, що підтверджується Кваліфікаційним сертифікатом відповідального виконавця окремих робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури серії АР №009564.
		На переконання позивача, оскаржувані положення Кодексу газорозподільних систем є дискримінаційними для Замовників за ознакою обрання суб`єкта господарювання для здійснення проектних та будівельних робіт.
		Також, позивач вважає, що у рішенні відповідача наявні ознаки антиконкурентних дій.
		Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.11.2019 року.
		Через канцелярію суду 29.10.2019 року відповідачем подано відзив на позов.
		НКРЕКП проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено свого порушеного права, крім того, позивачем не наведено жодної обґрунтованої підстави та доказу, яким чином зазначений пункт Кодексу газорозподільних систем суперечить принципам недискримінації та спричинює антиконкурентні дії стосовно позивача, та не дозволяє йому заробляти на життя працею, яку ним вільно обрано або на яку останній вільно погоджується.
		При цьому, оскаржуваними положеннями Кодексу газорозподільних систем взагалі не регулюється питання оплати праці, зокрема, інженерам-проектувальникам.
		Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
		У підготовче засідання 27.11.2019 року прибув представник відповідача. З огляду на неявку позивача, судом оголошено про відкладення підготовчого засідання на 23.01.2020 року.
		Через канцелярію суду 28.11.2019 року відповідачем подано пояснення.
		У підготовче засідання 23.01.2020 року представники сторін не прибули. З огляду на що, судом відкладено підготовче засідання.
		Через канцелярію суду 26.02.2020 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову.
		У підготовче засідання 26.02.2020 року прибув представник позивача.
		Судом прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, та запропоновано відповідачу надати відзив з урахуванням цієї заяви у строк до 20.03.2020 року.
		Підготовче засідання відкладено до 02.04.2020 року.
		Через канцелярію суду 30.03.2020 року відповідачем подано клопотання по відкладення підготовчого засідання.
		Через канцелярію суду 02.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
		У підготовче засідання 02.04.2020 року прибув представник позивача. 
		З огляду на те, що представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, судом вказане клопотання задоволено та відкладено підготовче засідання на 28.05.2020 року.
		Через канцелярію суду 08.04.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
		Через канцелярію суду 18.05.2020 року позивачем подано відповідь на відзив.
		У підготовче засідання 28.05.2020 року прибули представник позивача та представник відповідача. 
		Судом поставлено на вирішення клопотання ТОВ «ТСКНОВ» про вступ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
		В обґрунтування клопотання ТОВ «ТСКНОВ» зазначено, що останнім розроблено ряд проектів з газопостачання, у тому числі Робочий проект «Газопостачання садового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: Вишгородоський район, Хотянівська с/р, с/т «Троянда-2», вул. Лінія 4, буд. 8» (далі також - Робочий проект).
		Так, ТОВ «ТСКНОВ» є учасником правовідносин щодо розробки проекту, а безпідставне непогодження АТ «Київоблгаз» точки встановлення лічильника відмінної від місця приєднання, у Робочому проекті, якій розроблено ТОВ «ТСКНОВ» наносить шкоди діловій репутації ТОВ «ТСКНОВ», у свою чергу, зменшує кількість звернення замовників та прибуток ТОВ «ТСКНОВ».
		Тобто, скасування положень пункту 7 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем, які вимагають встановлювати (проектувати) лічильник у точці приєднання, а у разі технічної неможливості його встановлення у відповідній точці приєднання, погоджувати іншу точку встановлення лічильника з Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз»), прямо впливає на можливість ТОВ «ТСКНОВ» виконувати свої зобов`язання перед замовниками щодо розробки робочих проектів - непогоджений проект вказує на неправильну його розробку, хоча останній розроблений ТОВ «ТСКНОВ» з дотриманням положень підрозділу «Облік використання газу», а також інших положень ДБН «Газопостачання», у яких чітко прописано де саме слід встановити лічильник, а де технічно неможливо.
		Враховуючи викладене, ТОВ «ТСКНОВ» вважає, що рішення, прийняте за результатами розгляду справи №640/17686/19 вплине на права останнього.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ". Відкладено підготовче засідання на 02.07.2020 року.
		Через канцелярію суду 26.06.2020 року ТОВ «ТСКНОВ» подано пояснення, в яких  позовні вимоги підтримує з тих підстав, що усі проекти будівництва газопроводів Замовників, якими обрано виконавцем будівельних робіт до їх земельної ділянки іншого (крім Оператора ГРМ) суб`єкта господарювання, у разі встановлення вузла обліку в місці приєднання, будуть порушувати норми ДБН «Газопостачання» В.2.5-20-2018 , а отже, підлягатимуть погодженню із Операторами ГРМ.
		Через канцелярію суду 02.07.2020 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке у підготовчому засіданні 02.07.2020 року задоволено судом та відкладено підготовче засідання на 03.08.2020 року.
		У підготовче засідання 03.08.2020 року прибули позивач, представник позивача та представник відповідача. Належним чином повідомленою третьою особою участь уповноваженого представника не забезпечено.
		Представником відповідача подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, до участі у справі - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз». 
		В обґрунтування заяви представником відповідача зазначено, що у відповіді на відзив та поясненнях позивач та третя особа посилаються на правовідносини та розгляд судової справи між третьою особою та АТ «Київоблгаз», як оператора газорозподільних мереж, який здійснює підключення до газорозподільної системи. Своїми діями або бездіяльністю АТ «Київоблгаз», на думку позивача та третьої особи, не здійснює такого підключення по не     зрозумілим причинам, що, на переконання відповідача, є підтвердженням того, що рішення, прийняте за результатами розгляду справи №640/17686/19 вплине на права АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».
		Представник позивача проти залучення третьої особи заперечував.
		Ухвалою Окружного адміністративного судочинства України від 03.08.2020 року  залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178, код ЄДРПОУ 20578072). Зобов`язано позивача подати до суду два примірники позовної заяви з додатками через канцелярію суду (адреса: 01051, м. Київ, вул. П. Болбачана, 8, корпус «А») для вручення третій особі. Встановлено Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» - десять днів з дня вручення (отримання) ухвали суду та примірника позовної заяви для подання пояснень на останню з доказами їх направлення іншим учасникам справи. Відкладено підготовче засідання на 31.08.2020 року.
		У підготовче засідання 31.08.2020 року прибули представники сторін окрім представника третьої особи - 1.
		Представником третьої особи - 2 подано пояснення у справі, в яких проти позову заперечує. Третя особа - 2 вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено обґрунтування порушеного права, з огляду на що, позовні вимоги, на переконання третьої особи - 2, задоволенню не підлягають.
		З огляду на наявність у матеріалах справи усіх необхідних доказів, суд дійшов висновку про вирішення питання закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
		Ухвалою Окружного адміністративного судочинства України від 31.08.2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.09.2020 року.
		У судове засідання 24.09.2020 року прибули представники сторін, окрім представника третьої особи - 1.
		Судом заслухано вступні слова представників сторін та оголошено перерву у судовому засіданні до 02.12.2020 року.
		У судове засідання 02.12.2020 року прибули представники позивача, відповідача та третьої особи 2.
		Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 02.12.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем.
		Абзацами 1, 2 пункту 7 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем встановлено: «Прогнозована точка вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку природного газу), що має бути зазначена в технічних умовах приєднання та договорі на приєднання, визначається в точці приєднання.
		Якщо з технічних причин неможливо чи недоцільно організувати точку вимірювання (місце встановлення вузла обліку) в точці приєднання, точка вимірювання за згодою Оператора ГРМ та замовника визначається в найближчій точці до межі балансової належності. У такому разі проектна та кошторисна частина щодо організації вузла обліку визначається у відповідному проекті зовнішнього або внутрішнього газопостачання.».
		Вважаючи ці положення пункту 7 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені         Конституцією та законами України.
		Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений    Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року    №2494 (далі також - Кодекс) (тут і далі в редакції від 30 вересня 2015 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови).
		Відповідно до пункту 3 розділу І Кодексу його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
		Указом Президента України №715/2014 від 10.09.2014 року    затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - Положення №715/2014).
		Відповідно до пункту 1 Положення №715/2014 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.
		НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно пункту 2 Положення №715/2014 НКРЕКП у своїй діяльності керується    Конституцією    та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
		Основними завданнями НКРЕКП відповідно до пункту 3 Положення №715/2014 є, серед іншого, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.
		Відповідно до пункту 4 Положення №715/2014        НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань: розробляє і затверджує: типові форми господарських договорів, у тому числі на: купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу); транспортування природного газу магістральними трубопроводами; зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу; приєднання до газових мереж; розподіл природного газу; постачання природного газу за регульованим тарифом; приєднання електроустановок до електричних мереж; показники надійності та комерційної якості надання послуг суб`єктами природних монополій; економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії, а також критерії визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги; інші нормативно-правові акти, передбачені законодавством; тощо.
		Згідно пункту 6 Положення №715/2014 НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право, серед іншого: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання.
		Пунктом 13 Положення №715/2014 встановлено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.
		Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.
		Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.
		Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
		Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
		Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.
		Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог    Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Відповідно до частини першої    статті 41 Закону України «Про ринок природного газу»    Регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті.
		На підставі системного аналізу наведених правових норм Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що   затвердження Кодексу газорозподільних систем, а також внесення до нього змін належить до компетенції відповідача як Регулятора у сфері державного регулювання ринку природного газу.
		Відповідно до    статті 9 Закону України 11.09.2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1160) кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.
		Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений    статтею 13 цього Закону.
		У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.
		Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений    статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
		Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього    Закону    або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою    статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.
		Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
		Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
		Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
		Згідно із    статті 11 Закону №1160    перегляд регуляторного акта здійснюється: на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта; за ініціативою регуляторного органу, який прийняв відповідний регуляторний акт; в інших випадках, передбачених    Конституцією    та іншими законодавчими актами України.
		Статтею 21 Закону №1160    встановлено, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.
		Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.
		Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.
		Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.
		Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу.
		Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.
		У разі незгоди з рішенням про відмову в погодженні проекту регуляторного акта розробник цього проекту може звернутися відповідно до уповноваженого органу з ініціативою щодо утворення погоджувальної групи для проведення консультацій з метою усунення суперечностей. До складу погоджувальної групи входять представники розробника проекту регуляторного акта та уповноваженого органу.
		Якщо поданий на погодження проект регуляторного акта не оприлюднювався розробником цього проекту, уповноважений орган залишає цей проект без розгляду, про що повідомляє розробникові проекту в письмовій формі не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного проекту уповноваженим органом.
		Після оприлюднення проект регуляторного акта, який було залишено без розгляду, подається його розробником на погодження до уповноваженого органу в порядку, встановленому цим Законом.
		З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання частини третьої статті 4 статті 41 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 119 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2014 року №762, НКРЕКП розроблено проект та аналіз, які оприлюднено на офіційному  веб-сайті НКРЕКП в мережі Інтернет, та затверджено постановою від 30.09.2015 року №2494 Кодекс газорозподільних систем.
		У відповідності до статті 21 Закону №1160, для погодження до уповноваженого органу (Держаної регуляторної служби України) разом з проектом регуляторного акта НКРЕКП подано аналіз регуляторного впливу цього проекту та копію про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.
		Листом Державної регуляторної служби України від 06.11.2015 року №8471/0/26-15 НКРЕКП повідомлено, що за результатами проведеної експертизи проект постанови НКРЕКП відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Листом Антимонопольного комітету України від 30.09.2015 року №128-06/01-9936, в межах компетенції, повідомлено про погодження проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем».
		Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 06.11.2015 року №7193/24487-0-26-5/12.2.1 повідомлено НКРЕКП, що постанова від 30.09.2015 року №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
		Крім того, листом Міністерства юстиції України від 09.11.2015 року №24466-0-26-15.-10.1 повідомлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06.11.2015 року №2237/5 повернуто після державної реєстрації постанову НКРЕКП «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», зареєстровану у Міністерстві юстиції від 06.11.2015 року №1378/27824.
		Сторонами не заперечується, що після офіційної публікації жодних зауважень і пропозицій до оприлюдненого проекту змін до Кодексу газорозподільних систем від позивача не надходило.
		Докази того, що постанова НКРЕКП «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» суперечить нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу, до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
		З урахуванням вищевикладеного за наявності погоджень постанови НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 усіма необхідними органами, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що останню прийнято відповідачем в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, у спосіб, визначений законодавством України, та у відповідності до положень законодавства України, що мають вищу юридичну силу.
		Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (далі також - Кодекс в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Абзацами 1, 2 пункту 7 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем встановлено: «Прогнозована точка вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку природного газу), що має бути зазначена в технічних умовах приєднання та договорі на приєднання, визначається в точці приєднання.
		Якщо з технічних причин неможливо чи недоцільно організувати точку вимірювання (місце встановлення вузла обліку) в точці приєднання, точка вимірювання за згодою Оператора ГРМ та замовника визначається в найближчій точці до межі балансової належності. У такому разі проектна та кошторисна частина щодо організації вузла обліку визначається у відповідному проекті зовнішнього або внутрішнього газопостачання.».
		На переконання позивача, із змісту вказаних положень Кодексу вбачаються ознаки антиконкурентних дій, а саме, «дії, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності, порівняно із конкурентами», на що суд зауважує наступне.
		Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, врегульовано Законом України від 09.04.2015 року № 329-VIII «Про ринок газу» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №329).
		Відповідно до пунктів 9, 19, 30 частини першої статті 1 Закону №329 встановлено, що: замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG; оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); приєднання - сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуг транспортування чи розподілу природного газу, які здійснюються у зв`язку з підключенням об`єкта будівництва чи існуючого об`єкта замовника до газотранспортної або газорозподільної системи; 
		Згідно з абзацом 2 частини другої статті 19 Закону №329 оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов`язані за зверненням суб`єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити його приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.
		Таким чином, Законом №329 визначено обов`язок оператора газорозподільної системи забезпечити надання послуг з приєднання до газорозподільної системи.
		При цьому, згідно з частиною першою статті 37 Закону №329 оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
		Отже, Оператор ГРМ має усі правові підстави здійснювати будівництво газових мереж, забезпечуючи розвиток газорозподільної системи.
		 Разом  з тим, Законом №329 визначено також право замовника на власний розсуд обирати виконавця проектних та будівельних робіт з приєднання серед суб`єктів господарювання, які мають право на здійснення відповідного виду діяльності згідно з вимогами  законодавства. При цьому, витрати замовника, пов`язані з виконанням проектних та будівельних робіт, не включаються до складу плати за приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи, відповідно до положення частини дев`ятої статті 19 Закону №329.
		Аналогічні норми містяться й у положеннями Кодексу у пунктах 3-6 глави 2 розділу  V, зокрема цими пунктами визначено відповідальну особу або суб`єкта за виконання будівельно-монтажних робіт, в залежності від вибору споживача (Оператор ГРМ або інший суб`єкт господарювання).
		Порядок приєднання замовників (технічного доступу) до газорозподільної системи (ГРМ) визначений розділом V та складається з двох глав: 1) «Загальні умови приєднання (технічного доступу) до ГРМ», якою визначено загальні умови приєднання; 2) «Порядок приєднання об`єктів замовників до ГРМ», у якій визначено порядок приєднання об`єктів змовників до ГРМ.
		Абзацом четвертим пункту 4 глави 1 розділу V Кодексу визначено, якщо в заяві на приєднання (опитувальному листі Оператора ГРМ) замовник визначає виконавцем будівельних робіт з приєднання іншого (крім Оператора ГРМ) суб`єкта господарювання, то точка приєднання визначається в існуючій газорозподільній системі Оператора ГРМ та збігається з місцем забезпечення потужності, від якого замовник забезпечує будівництво газових мереж внутрішнього постачання відповідно до вихідних даних Оператора ГРМ, визначених в технічних умовах приєднання.
		Аналогічні норми містить також абзац перший пункту 5 глави 2 розділу V Кодексу (більш детальні норми), а саме, якщо в опитувальному листі та/або заяві на приєднання замовник визначає виконавцем будівельних робіт з прокладання газових мереж до його земельної ділянки іншого (крім Оператора ГРМ) суб`єкта господарювання (у тому числі якщо тип приєднання підпадає під приєднання, що є стандартним), точка приєднання для об`єкта замовника визначається в існуючій розподільній системі Оператора ГРМ та збігається з місцем забезпечення потужності (максимально до нього наближена). 
		Згідно з частиною четвертою статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки.
		Відповідно до положень розділу І Кодексу: газові мережі внутрішнього газопостачання - газові мережі від місця/точки приєднання об`єкта або земельної ділянки замовника до його газових приладів (пристроїв) включно або до системи газоспоживання третіх осіб (замовників, споживачів); газові мережі зовнішнього газопостачання - газові мережі від місця забезпечення потужності до місця/точки приєднання об`єкта або земельної ділянки замовника; комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об`єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку;  межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу; місце забезпечення потужності (точка забезпечення потужності) - місце/точка на існуючому об`єкті газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора газорозподільної системи, від якого (якої) здійснюється будівництво (розвиток) газових мереж до об`єкта замовника (точки приєднання) та/або забезпечується необхідний рівень потужності, замовленої для об`єкта приєднання; місце приєднання (точка приєднання) - запроектована або існуюча межа балансової належності між газовими мережами зовнішнього та внутрішнього газопостачання; приєднання до ГРМ - сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуги розподілу природного газу, які здійснюються у зв`язку з підключенням об`єкта будівництва чи існуючого об`єкта замовника до газорозподільної системи.
		Таким чином, якщо при оформленні опитувального листа та/або заяви на приєднання заявником визначено виконавцем будівельних робіт з прокладання газових мереж до його земельної ділянки іншого (крім Оператора ГРМ) суб`єкта господарювання, відповідно створені газові мережі будуть власністю цього замовника (газові мережі внутрішнього газопостачання).
		При цьому, ураховуючи, що точка приєднання є межею балансової належності, вона має бути встановлена в газових мережах Оператора ГРМ (у точці забезпечення потужності). У такому випадку, згідно з абзацами 2-5 пункту 5 глави 2 розділу V Кодексу, вартість послуг Оператора ГРМ з приєднання об`єкта замовника ( плата за приєднання) значно зменшується і включає: закупівлю, встановлення та приймання в експлуатацію вузла обліку в точці вимірювання; розробку проекту зовнішнього газопостачання (за його необхідності та у разі визначення Оператора ГРМ виконавцем розробки цього проекту); підключення газових мереж зовнішнього газопостачання в місці забезпечення потужності (за їх наявності); підключення газових мереж внутрішнього газопостачання замовника в точці приєднання; пуск газу на об`єкт замовника та укладання договору розподілу природного газу (технічної угоди) з урахуванням вимог цього Кодексу.
		Водночас, згідно з положеннями пункту 7 глави 2 розділу V Кодексу прогнозована точка вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку природного газу), що має бути зазначена в технічних умовах приєднання та договорі на приєднання, визначається в точці приєднання.
		Якщо з технічних причин неможливо чи недоцільно організувати точку вимірювання (місце встановлення вузла обліку) в точці приєднання, точка вимірювання за згодою Оператора ГРМ та замовника визначається в найближчій точці до межі балансової належності. У такому разі проектна та кошторисна частина щодо організації вузла обліку визначається у відповідному проекті зовнішнього або внутрішнього газопостачання.
		Організація комерційного вузла обліку в точці вимірювання та порядок введення його в експлуатацію здійснюються відповідно до вимог розділів IX та Х цього Кодексу.
		Разом з тим, згідно з положеннями частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону України    від 05.11.2009 року
		№ 1704-VI «Про будівельні норми» (далі також - Закон №1704) застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Державні будівельні норми «Газопостачання», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.11.2018 року №305 (далі також - ДБН В.2.5-20-2018) встановлено вимоги проектування при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті та технічному переоснащенні наявних систем постачання, що забезпечують споживачів природним газом із надлишковим тиском не більше 1, 2 МПа, а також скрапленими вуглеводневими газами із надлишковим тиском не більше 1,6 МПа. Так, відповідно до положень розділу 9 «Внутрішнє улаштування газопостачання» ДБН В.2.5-20-118 місце розташування вузлів обліку газу, крім тих, що складаються з побутових лічильників вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими актами і нормативно-технічними їй, повинне бути максимально близько до точки розмежування газопроводів споживача та операторів газорозподільних мереж наскільки це технічно можливо.
		Вузли обліку газу, у тому числі що складаються з побутових лічильників газу (далі - прилади обліку), повинні встановлюватися: у газифікованому приміщенні, у нежитловому приміщенні газифікованого житлового будинку, що має природну вентиляцію; у суміжному з газифікованим приміщенні виробничого будинку та котельної, сполученими з ним відкритим отвором; у ГРП, ШГРП, ГРПБ; зовні будинку.
		Встановлення приладів обліку зовні будинку передбачається відкритим, під навісом, в шафах або інших конструкціях, що забезпечують їх захист від зовнішніх впливів за умови, що можливість такого встановлення вказана в паспорті виробника.
		Отже, установка лічильників газу повинна передбачатися із умов зручності їх монтажу, обслуговування та ремонту, а також згідно з експлуатаційною документацією виробника.
		Таким чином, з огляду на встановлене, твердження позивача щодо суперечності оскаржуваних положень Кодексу принципам недискримінації та антиконкурентності в цій частині спростовано вищенаведеним.
		Крім того, з урахуванням підстав, якими позивач обґрунтовує порушене право, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Конституційним Судом України неодноразово розглядалося питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; пункту 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року; та пункту 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 року від 14.12.2011 року).
		У Рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційним Судом України зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України свідчить про те, що частиною другою цієї статті гарантовано «кожному» захист «своїх прав», які порушено органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. 
		У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі № 800/541/16 звернуто увагу, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		З аналізу вищезазначених норм слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок вчинення його бездіяльності та прийняття оскаржуваного рішення.
		Відповідно до пункту 3 розділу І Кодексу його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
		Звертаючись до суду з адміністративним позовом, судом встановлено, що позивач, як розробник проектів будівництва газових мереж, вважає порушеним своє право внаслідок визначення зазначеними положеннями Кодексу місця встановлення лічильника в точці приєднання, яка співпадає з місцем забезпечення потужності.
		Втім, позивачем не наведено підстав, яким чином саме оскаржуваними положеннями  Кодексу порушено право саме позивача - розробника проектів будівництва газових мереж в призмі пункту 3 розділу І Кодексу.
		Разом з тим, позивач скористалися своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного останніми.
		Крім того, твердження позивача щодо вчинення НКРЕКП антикункурентних дій та порушення принципу недискримінації не ґрунтуються на жодних доказах, які могли б бути досліджені судом.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
		Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
		Позивач : ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
		Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19);
		Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» (код ЄДРПОУ 37360041, адреса: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 42);
		Третя особа 2: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (код ЄДРПОУ 20578072, адреса: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178).
		          Повне рішення складено  15.12.2020 року.
		Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...