Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1640/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2020. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 21.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/26938/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 816/1640/18
		адміністративне провадження № К/9901/26938/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Усенко Є.А.,
		суддів: Блажівської Н.Є.,  Гусака М.Б., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» до Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 (суддя Супрун Є.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 (головуючий суддя Калиновський В.А. ,судді Сіренко О.І., Мінаєва О.М.),
		У С Т А Н О В И В:
		У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» (далі - ТОВ «ФК «Факторинг Про», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2018: 
		№0001781407 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3' 066' 367,50 грн, в тому числі: штрафні (фінансові) санкції - 613' 273,50 грн; 
		№0001791407 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 89' 855,00 грн, в тому числі:  штрафні (фінансові) санкції - 17' 971,00 грн; 
		№0001801407 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн.
		Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ФК «Факторинг Про» посилалося на те, що акт перевірки не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вказаний контрольний захід за місцезнаходженням платника фактично не проводився. Крім того, позивач заперечував обґрунтованість зафіксованих в акті перевірки порушень ним підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), посилаючись на те, що укладений з ТДВ «СК «ЮНІТІ» договір добровільного страхування фінансових ризиків від 07.12.2016 №9910.0000101 не передбачає отримання активу, а тому витрати за таким договором підлягали відображенню в бухгалтерському обліку на дату збільшення зобов`язань, як це передбачено пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248. Також ТОВ «ФК «Факторинг Про» вказало на безпідставне нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нерухомості, якими позивач повноправно не володів, у зв`язку з накладенням на них арешту судовим рішенням. Окрім того, позивач вказував на те, що обставини, які зумовили прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 №000180140, станом на дату звернення до суду усунуті шляхом подання контролюючому органу коригуючих розрахунків за формою 1ДФ за ІV квартал 2014 року та за ІІІ квартал 2016 року.
		Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 26.04.2019 адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 №0001791407 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 417,50 грн, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 83,50 грн; в задоволенні іншої частини позову відмовив.
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.08.2019 за результатами апеляційного перегляду справи в частині відмови в задоволенні позову залишив судове рішення суду першої інстанції без змін.
		Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: контролюючий орган дотримався процедури проведення документальної планової виїзної перевірки, представники ТОВ «ФК «Факторинг Про» були ознайомлені з усіма прийнятими відповідачем наказами та рішеннями щодо перевірки, про що свідчать відповідні розписки на вказаних документах представників Товариства; ТОВ «ФК «Факторинг Про» мало право включати до витрат 2016 року не усю суму страхового платежу за договором добровільного страхування фінансових ризиків від 07.12.2016 №9910.0000101, а лише її частину, обчислену, виходячи з економічної вигоди, отриманої у звітному періоді - в 2016 році - відносно усього терміну страхування; позивач був зобов`язаний нараховувати та сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік за нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б , оскільки арешт, накладений на ці приміщення згідно з ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.01.2016 у справі №641/814/16-к, не припиняв права власності позивача на них; контролюючим органом допущено помилку при здійсненні розрахунку грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в частині визначення площі одного з приміщень, у зв`язку з чим суд першої інстанції за результатами зміни відповідних вихідних даних встановив належну до нарахування суму податкового зобов`язання (71' 549,97 грн) та штрафних (фінансових) санкцій (17' 887,50 грн) за податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2018 №0001791407. Суд також зробив висновок, що неподання Товариством податкової звітності, безвідносно до обставин щодо усунення такого порушення в подальшому, є достатньою підставою для притягнення до відповідальності, встановленої пунктом 120.1 статті 120 ПК, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 №0001801407.
		ТОВ «ФК «Факторинг Про» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Позивач вказує, що в суді першої інстанції справу вирішено суддею Супруном Є.Б., якому було заявлено відвід, в задоволенні якого необґрунтовано відмовлено. Так, згідно з позицією Товариства у даному випадку наявні обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Супрун Є.Б., з огляду на такі обставини: вказаний суддя під час розгляду справи неодноразово витребовував первинні документи, які стосувалися прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не зважаючи на надані докази про вилучення таких документів правоохоронними органами; Харківським апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.12.2018 спростовані висновки судді Супруна Є.Б. про наявність підстав для залишення позову без розгляду, а також встановлено помилковість його висновків у цій справі, в тому числі щодо некомпетентності представника позивача; вирішуючи питання про виклик свідків (ревізорів - посадових осіб, які проводили перевірку), суддя надав право вибору цих свідків відповідачу.
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач також вказує на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено зібрані у справі докази та неналежним чином встановлено обставини, що мають істотне значення для вирішення спору. Так, позивач наголошував на тому, що судами при вирішенні справи не враховано обставини щодо отримання ним направлення на проведення перевірки після її проведення; щодо відсутності факту здійснення контрольного заходу саме за його місцезнаходженням; щодо ознайомлення ревізорів з первинними документами в приміщенні Генеральної прокуратури України у протиправний спосіб (перебування ревізорів у приміщенні без реєстрації в автоматизованій пропускній системі, ознайомлення з документами без складання опису, позбавлення можливості позивача бути присутнім під час проведення перевірки, давати пояснення та заперечення, реалізувати своє право на недопуск до проведення контрольного заходу). Крім того, Товариство посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права щодо встановлених перевіркою порушень, а також не врахування висновку Верховного Суду в постанові від 20.03.2018 у справі №810/1438/17, згідно з яким податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.
		Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «ФК «Факторинг Про» є юридичною особою, зареєстрованою 19.12.2013 за №1068102000035499. Основним видом економічної діяльності підприємства є діяльність у сфері надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).
		Наказом в.о. заступника начальника ГУ ДФС від 26.04.2017 №1106 згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на травень 2017 року та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК було призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з 10.05.2017 тривалістю 20 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.12.2013 по 31.12.2016.
		26.04.2017 відповідач направив на адресу позивача лист щодо початку проведення планової перевірки, який було вручено 27.04.2017 представнику Товариства за довіреністю Пузакову М.М . 
		У період з 10.05.2017 по 01.06.2017 посадовими особами ГУ ДФС на підставі відповідних направлень та наказу від 26.04.2017 №1106 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ФК «Факторинг Про».
		Наказом ГУ ДФС від 01.06.2017 №1390 термін проведення перевірки був продовжений на 10 робочих днів.
		Під час здійснення перевірки посадовими особами Товариства були надані копії протоколів обшуку, відповідно до яких вилучено первинні документи, які стосуються предмету перевірки.
		За результатами вивчення зазначених протоколів контролюючим органом встановлено, що необхідні для проведення перевірки документи вилучені слідчим відділом Дарницького УП ГУНП у м. Києві при проведенні обшуків в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні від 17.05.2016 №42016101020000104.
		У зв`язку з викладеним, наказом ГУ ДФС від 15.06.2017 №1517 термін проведення перевірки перенесено з 15.06.2017 до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них, копія якого 15.06.2017 була вручена головному бухгалтеру ТОВ «ФК «Факторинг Про» Каришеній О.А.
		ГУ ДФС були направлені листи до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, на які надійшли відповіді з посиланням на наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо кримінального провадження №42016101020000104, а також повідомлено, що у слідчому відділі Дарницького УП ГУНП у м. Києві відсутня будь-яка інформація щодо доступ до вилучених документів.
		З метою проведення документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС в листі від 11.12.2017 за №20987/10/16-31-14-02-15 направлено запит до ТОВ «ФК «Факторинг Про» про надання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них.
		У відповідь на вказаний запит отримано лист від 11.12.2017 №0l/11.12.17, в якому зазначено, що вилучені 14.06.2017 під час проведення обшуку в рамках кримінального провадження №42016101020000104 документи були повернуті позивачу 31.07.2017, проте 22.08.2017 за місцезнаходженням ТОВ «ФК «Факторинг Про» (вул. Ветеринарна, 22 в м. Полтава) слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Паламарчуком В.В. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у кримінальному провадженні №42016101020000104 був проведений обшук, за результатами якого усі фінансово-господарські документи Товариства знову були вилучені.
		ГУ ДФС направлено запит від 13.12.2017 за №21115/10/16-31-14-02-15 до Генеральної прокуратури України з пропозицією надати протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту копій вилучених документів або забезпечити доступ до них з метою проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ФК «Факторинг Про».
		Листом від 04.01.2018 №07/1/3-19309-17 на цей запит надано відповідь про можливість уповноважених працівників ГУ ДФС у Полтавській області ознайомитись із вилученими документами ТОВ «ФК «Факторинг Про» в Генеральній прокуратурі України.
		ГУ ДФС листом від 12.01.2018 №680/10/16-31-14-02-15 направлено до Генеральної прокуратури України перелік уповноважених працівників, якими буде здійснено виїзд з метою ознайомлення з документами ТОВ «ФК «Факторинг Про», які були вилучені під час обшуку 22.08.2017.
		Листами Генеральної прокуратури України від 22.01.2018 №07/1/3-19309-17-86-вих та №07/1/3-19309-17-87-вих відповідача проінформовано про можливість уповноважених працівників ГУ ДФС ознайомитись з вилученими документами.
		Наказом ГУ ДФС у Полтавській області від 23.01.2018 №182 поновлено проведення перевірки позивача з 24.01.2018 на 4 робочих дні. Копія цього наказу вручена представнику ТОВ «ФК «Факторинг Про» 24.01.2018.
		Відповідно до наказів ГУ ДФС від 23.01.2018 №80-К, №83-К, від 29.01.2018 №l02-К, №103-К з метою проведення документальної планової перевірки ТОВ «ФК «Факторинг Про» та оформлення матеріалів перевірки до Генеральної прокуратури України були  відряджені відповідальні за проведення документальної перевірки службові особи ГУ ДФС.
		В межах термінів поновленої перевірки службовими особами ГУ ДФС були досліджені вилучені під час проведення 22.08.2017 обшуку за місцезнаходженням Товариства документи в приміщенні Генеральної прокуратури України
		За результатами перевірки складено акт від 05.02.2018 № 158/16-31-14-02-08/39030472, в якому зроблені висновки про такі порушення Товариством податкового законодавства:
		-заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2016 рік на 2' 453' 094,00 грн внаслідок заниження фінансового результату до оподаткування за 2016 рів за рахунок неправомірного включення до  складу адміністративних витрат 13628296,00грн як страхових платежів за договором добровільного страхування фінансових ризиків від 07.12.2016 №9910.0000101, укладеним з ТДВ «СК «ЮНІТІ», які є витратами інших звітних періодів (порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК);
		-заниження податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на 71' 884,00 грн внаслідок несплати цього податку за об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 11432,9 м2, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, власником яких позивач був до 02.06.2016 (порушено підпункт 266.1.1 пункту 266.1, підпункт 266.2.1 пункту 266.2, підпункти 266.3.1, 266.3.3 пункту 266.3, підпункт 266.5.1 пункту 266.5, підпункт 266.7.5 пункту 266.7, підпункт 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК); 
		-подання не в повному обсязі податкових розрахунків за формою 1ДФ за ІV квартал 2014 року та ІІІ квартал 2016 року (порушено абзац «б» пункту 176.2 статті 176 ПК та Порядок заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою 1ДФ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49).
		07.02.2018 ТОВ «ФК «Факторинг Про» подані заперечення на акт перевірки.
		13.02.2018 відповідач направив на адресу Товариства лист-повідомлення від 13.02.2018 № 3161/10/16-31-14-02-15 про розгляд заперечень, в якому зазначив дату, час та місце такого розгляду.
		Під час розгляду заперечень представники ТОВ «ФК «Факторинг Про» не були присутні.
		20.02.2018 ТОВ «ФК «Факторинг Про» була направлена відповідь в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області на заперечення Товариства на акт перевірки, згідно з якою порушення, встановлені під час проведення планової виїзної перевірки, визнано такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
		21.02.2018 на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 05.02.2018 №158/16-31-14-02-08/39030472 ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.
		За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень до ДФС України ці акти індивідуальної дії залишені без змін.
		Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. 
		Згідно з абзацами 1, 2, 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Стаття 81 ПК визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
		Пунктом 85.4 статті 85 ПК передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		За приписами пункту 85.9 у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при призначенні, продовженні, перенесенні, поновленні та проведенні перевірки контролюючий орган  діяв у відповідності до вимог норм Податкового кодексу України, права ТОВ «ФК «Факторинг Про» при цьому порушені не були, його представники були обізнані з усіма прийнятими в межах проведення перевірки наказами та рішеннями, про що свідчать відповідні розписки на вказаних документах, які є у справі.
		Такий висновок судів ґрунтується на повному з`ясуванні та дослідженні обставин у справі та .відповідає правильному застосуванню наведених вище норм.
		Норма абзацу 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК, якою місцем проведення виїзної перевірки визначено місцезнаходження платника податків, у взаємозв`язку з нормами пункту 85.9 статті 85 ПК, які передбачають можливість перенесення термінів перевірки до дати забезпечення контролюючому органу, який проводить перевірку, доступу до документів, вилучених правоохоронними органами, свідчить на користь висновку, що податковим законодавством передбачено випадки вивчення (ознайомлення) контролюючим органом документів в межах виїзної документальної перевірки поза межами місцезнаходження платника податків, а саме - у місці, в якому можливо забезпечити ознайомлення з вилученими документами.
		Отже, посилання позивача в обґрунтування доводу про протиправність перевірки, призначеної наказом від 26.04.2017 №1106, на проведення перевірки не за місцезнаходженням Товариства, є безпідставними. Перевірка частини первинної документації позивача посадовими особами контролюючого органу здійснювалася в приміщенні Генеральної прокуратури України - у місці, де ці документи знаходилися внаслідок вилучення їх в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні і де можливим було забезпечити доступ до них. 
		Доводи позивача щодо обставин, які ставлять під сумнів, що документи, вилучені під час обшуку, були досліджені посадовими особами ГУ ДПС, як-то: перебування ревізорів в Генеральній прокуратурі України без реєстрації в автоматизованій пропускній системі, ознайомлення з документами без складання опису досліджених документів та позбавлення можливості позивача бути присутнім при цьому його представника - не є такими, що мають наслідком визнання перевірки протиправною, а її наслідків - юридично неспроможними.
		Так, ТОВ «ФК «Факторинг Про» не заперечує, що необхідні для перевірки документи були у нього вилучені і знаходилися у Генеральній прокуратурі України, де і були надані службовим особами ГУ ДФС. При цьому позивач не обґрунтовує, як проведення перевірки за цими документами не за його місцезназнаходженням, без участі його представника та без складення акта опису досліджених документів вплинуло на повноту перевірки. 
		У контексті цього доводу позивача суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові від 21.02.2020, ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №826/17123/18 (провадження №К/9901/25669/19), зроблено висновок щодо правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні документальної або фактичної перевірки.
		Згідно з цим правовим висновком Верховного Суду незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		Наведені позивачем обставини щодо процедурних порушень контролюючим органом проведення документальної планової виїзної перевірки не є такими, що тягнуть протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такого контрольного заходу.
		Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо зафіксованих в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
		Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК. 
		Пунктом 44.2 статті 44 ПК встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Нормою підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). 
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзаци другий, третій підпункту 131.1.1).
		Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
		Таким чином, платник податку на прибуток підприємства з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16).
		Так, відповідно до пунктів 5-8 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. 
		Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. 
		Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. 
		Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох  звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
		Отже, право платника податку на включення до складу витрат звітного періоду витрат, понесених на придбання товарів, робіт, послуг, виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат у вигляді зменшення власного капіталу (збільшення зобов`язань) документами, обов`язкове складання яких встановлена правовими нормами. При цьому, якщо зміст операції не дає можливості визначити певний період отримання доходу, то витрати відображаються у періоді на дату їх понесення, а у разі, якщо здійснення операції забезпечується одержанням економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом системного розподілу вартості цієї операції між відповідними звітними періодами.
		Згідно з частиною першою статті 979 Цивільного кодексу України,  частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Специфіка зобов`язань за вказаним правочином полягає в тому, що на момент укладення договору страхування існує лише ймовірність виникнення страхового випадку. Страховик визнається таким, що виконав зобов`язання перед страхувальником, після закінчення дії договору, якщо страховий випадок так і не настав. 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (страхувальник) та ТДВ «СК «ЮНІТІ» (страховик) був укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків від 07.12.2016 №9910.0000101, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані зі збитками при здійсненні господарської діяльності. Згідно з умовами вказаного договору страхова виплата, яку зобов`язувався виплатити страховик, складає 205' 437' 102,85 грн, а страховий платіж, який підлягав сплаті страхувальником до 30.09.2017, становить 14' 524' 403,17 грн. Страховим ризиком за цим договором є виникнення втрат страхувальника у зв`язку із здійснюваною ним господарською діяльністю, зокрема у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням контрагентом страхувальника зобов`язань за комерційними контрактами, право вимоги по яких було прийнято страхувальником згідно з договорами про надання фінансових послуг факторингу від 29.11.2016 №03/29.11.2016. Договір від 07.12.2016 № 9910.0000101 розпочинає дію з 08.12.2016 та діє до 24 год. 00 хв. 31.12.2017. Відповідальність страховика починається з дати, вказаної як дата початку цього договору, та діє до дати, вказаної як дата закінчення дії цього договору.
		Отже, економічні вигоди за вказаним договором можуть бути одержані ТОВ «ФК «Факторинг Про» протягом терміну дії договору (період з 08.12.2016 по 31.12.2017), а тому витрати, понесені у вигляді нарахованого страхового платежу в загальній сумі 14' 524' 403,17 грн, повинні рівномірно розподілятись між відповідними звітними періодами в межах визначеного терміну страхування у відповідності до положень пункту 8 П(С)БО 16.
		Суди попередніх інстанцій обґрунтовано погодилися з доводами відповідача, що витрати за договором добровільного страхування фінансових ризиків від 07.12.2016 №9910.0000101, які можуть бути віднесені позивачем до витрат 2016 року, складають 896' 107,00 грн (14' 524' 403,17 / 389 днів х 24 дні, де 398 днів - термін дії договору, 24 дні - термін дії договору, який припадає на 2016 рік), а не 14' 524' 403,17 грн, як це позивач відобразив у фінансовому звіті, тобто всю суму страхового платежу, за відсутності станом на 31.12.2016 фактичної сплати цієї суми страховику за договором добровільного страхування фінансових ризиків від 07.12.2016 №9910.0000101.
		Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач порушив пункт 8 П(С)БО 16 та безпідставно включив до адміністративних витрат за 2016 рік 13' 628' 296,00 грн, які можуть бути витратами інших звітних періодів, що й призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за 2016 рік на 13' 628' 296,00 грн.
		За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 №0001781407 прийняте відповідачем правомірно. 
		Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Згідно з підпунктом 266.2.1 цього пункту об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
		Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (підпункт 266.3.3).
		Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
		Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		За змістом підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
		Із системного аналізу вище наведених норм висновується, що обов`язок з подання податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також зі сплати такого податку лежить на юридичній особі, яка є власником об`єкта житлової та нежитлової нерухомості.
		В обґрунтування висновку про порушення позивачем підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1, 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 № 0001791407, ГУ ДПС вказувало на те, що позивач, будучи власником нерухомого майна упродовж періоду з 20.01.2016 по 02.06.2016, повинен був сплачувати податок, однак, не сплатив його.
		Так, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.01.2016 за ТОВ «ФК «Факторинг Про» з 20.01.2016 зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі площею 15285 м2 та 11431,4 м2, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б.
		Відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2016 №60544603 підтверджується, що право власності на ці об`єкти нерухомого майна (реєстраційний номер 157008963101) 02.06.2016 зареєстровано за ТОВ «Роттен Мікс» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.06.2016 №3773. Позивач, заперечуючи свій обов`язок сплати податок на зазначене нерухоме майно, посилається на те, що не володів ним у повній мірі, оскільки воно перебувало під арештом.
		Відповідно до ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.01.2016 у справі №641/814/16-к задоволено клопотання старшого слідчого СВ Комінтернівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області майора поліції Дуднік Л.С. про арешт майна та накладено арешт на нежитлові будівлі літ. «АА-8» площею 15285,0 м2, літ. «АБ-1» площею 11431,4 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, належні ТОВ «ФК «Факторинг Про», шляхом заборони їх відчуження, а також шляхом заборони відчужувати, користуватися, розпоряджатися цим майном представникам, працівникам чи посадовим особам ТОВ «ФК «Факторинг Про».
		У подальшому, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.06.2016 у цій же справі було задоволено клопотання представника ТОВ «ФК «Факторинг Про» Сеника С.Г. та скасовано арешт на нежитлові будівлі, накладений ухвалою від 25.01.2016.
		Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що норми чинного на момент проведення перевірки податкового законодавства не передбачали будь-яких винятків чи пільг щодо подання звітності та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для власників об`єкта оподаткування у випадку обмеження їх права користування таким майном  судовим рішенням шляхом накладення арешту.
		Арешт, накладений згідно з ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.01.2016 у справі №641/814/16-к на належні позивачу об`єкти нерухомості, тимчасово обмежив права позивача  на це майно, однак, не позбавив його права власності. 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.04.2016 уклав з ТОВ «Роттен Мікс» попередній договір купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень. Після зняття арешту 02.06.2016 позивач уклав з ТОВ «Роттен Мікс» договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, предметом якого є ті самі нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б . Цією ж датою (02.06.2016) складено акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 02.06.2016.
		За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивача обов`язку здійснювати сплату податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період перебування у його власності (з 20.01.2016 по 02.06.2016) нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б .
		Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що позивача був зобов`язаний сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 20.01.2016 по 02.06.2016 за нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 21.01.2018 №0001791407 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на  89' 437,50 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 71' 550,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 17' 887,50 грн, є правомірним.
		Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 №000180140 про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн, встановлених пунктом 120.1 статті 120 ПК, контролюючий орган виходив з неподання Товариством у визначений підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК строк звітної податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік.
		У свою чергу, позивач, не погоджуючись з прийняттям вказаного акта індивідуальної дії наголошував на тому, що станом на дату звернення до суду з позовом обставини, які зумовили прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.02.2018 №000180140, усунуті шляхом подання контролюючому органу коригуючих розрахунків з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою 1ДФ за 4 квартал 2014 року та за 3 квартал 2016 року.
		Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Суди попередніх інстанцій правильно застосували норму пункту 120.1 статті 120 ПК, вказавши, що сам факт неподання платником податків податкової звітності, безвідносно до обставин усунення такого порушення в майбутньому, є достатньою підставою для застосування штрафу, передбаченого цим пунктом.
		Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 №000180140 прийнято  на законних підставах. 
		За наслідками оцінки доводів позивача, викладених в касаційній скарзі, з приводу його відводу судді Супруну Є.Б. з посиланням на наявність обґрунтованих сумнівів в неупередженості судді та його об`єктивності під час розгляду справи, суд касаційної інстанції визнає їх неспроможними та такими, що суперечать нормам процесуального права.
		Так, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 заяву позивача від 26.02.2019 про відвід судді Супруну Є.Б. було залишено без задоволення, оскільки ТОВ «ФК «Факторинг Про» не забезпечено надання суду будь-яких доказів на підтвердження прямої чи опосередкованої заінтересованості судді Супруна Є.Б. в результаті розгляду справи чи наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
		Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС), відповідно до пункту 4 частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
		Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді (частина четверта статті 36 КАС).
		Доводи позивача щодо упередженості судді Супруна Є.Б. зводяться до його незгоди з процесуальними рішеннями, які прийняв суддя під час розгляду справи (щодо витребування доказів, залишення позову без розгляду у зв`язку з ненаданням витребуваних доказів, задоволення клопотання про виклик свідків).
		Скасування судом апеляційної інстанції постановленої суддею Супруном Є.Б. ухвали від 31.10.2018 про залишення позову без розгляду, а також викладені в такому рішенні мотиви з приводу помилковості висновків судді першої інстанції, не є підставами для відводу цього судді.
		Статтею 6 Конвенції, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
		Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
		Підсумовуючи вищезазначене у сукупності, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають правильному застосуванню норм матеріального права та ґрунтуються на обставинах у справі, які встановлені повно, всебічно і об`єктивно.
		Ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині відповідають вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
		За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		08.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.
		Керуючись статтями 52, 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		СуддіЄ.А. Усенко Н.Є. Блажівська   М.Б. Гусак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...