Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1417/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2010. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-1417/10 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		06 травня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі: 
		Головуючого  судді : Козлова Р.Ю., 
		при секретарях : Гуцинюку М.І., Адерейко Т.В.  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики» про захист честі та гідності, відкликання документу, що містить недостовірну інформацію, та заборону діяльності відповідача, -  
		ВСТАНОВИВ: 
		У січні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що у 2008 року відповідач, який є легалізованим обєднанням громадян, поширив документ під назвою «Рішення Комісії з журналістської етики «Про упередженість журналіста» . Посилаючись на те, що шляхом оприлюднення даного документу відповідач поширив щодо позивача негативну недостовірну інформацію, зокрема «автор публікації ОСОБА_1 не зустрічався з ОСОБА_2», «не перевіряв інформацію, що була надана явно упередженою щодо ОСОБА_2 особою», «Комісія зауважує журналісту ОСОБА_1 свідоме порушення етичних норм. З огляду на вищесказане, Комісія оголошує ОСОБА_1 громадський осуд», позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги. 
		У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені вимоги. 
		Представник відповідача заперечувала проти задоволення заявлених вимог. 
		Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог. 
		Судом встановлено, що відповідачем, в тому числі і шляхом розміщення у всесвітній інформаційній мережі «Інтернет», було поширено документ під назвою  «Рішення Комісії з журналістської етики «Про упередженість журналіста». Як вбачається зі змісту даного документа, зазначене рішення Комісії прийнято за результатами розгляду питання щодо відповідності дій журналіста ОСОБА_1 під час підготовки ним матеріалу «Правозащитный Хлестаков» надувает простаков», опублікованого на Інтернет-порталах «Майдан» та «Народна правда» Етичному кодексу українського журналіста. При цьому в рішенні зазначається, що при підготовці публікації позивач допустив порушення п.п. 6, 9 та 10 вищевказаного кодексу, незважаючи на серйозність звинувачень, висловлених у публікації та суспільну важливість поданої інформації, позивач не зустрічався з ОСОБА_2, як зі стороною, яку критикує та не перевіряв інформацію, що була надана явно упередженою щодо ОСОБА_2 особою. 
		Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що він є членом комісії  з журналістської етики з 2002 року. У 2008 року до комісії надійшло звернення ОСОБА_2 з приводу перевірки відповідності дій журналіста ОСОБА_1 принципам журналістської етики при підготовці ним статті «Правозащитный Хлестаков» надувает простаков». Згідно статуту, на підставі якого вона діє, комісія доручила  ОСОБА_3, який на той час перебував у її складі, здійснити збір попередньої інформації. Після спілкування з  ОСОБА_2 та позивачем  ОСОБА_3 повідомив комісії про зміст цих розмов. Проаналізувавши отриману інформацію комісія дійшла висновку про невідповідність дій позивача Етичному кодексу українського журналіста та прийняла вищезазначене рішення. Крім того свідок зазначив, що рішення комісії є оцінкою дій журналіста з точки зору професійної етики та не створює для такої особи жодних правових наслідків. 
		Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що у 2008 році він був членом комісії  з журналістської етики і здійснював попередній збір інформації за зверненням ОСОБА_2 При цьому він особисто зустрічався з ОСОБА_2 та автором публікації і дійшов висновку про порушення позивачем принципів професійної етики. Також свідок зазначив, що позивач особисто повідомив йому, що під час підготовки статті він з ОСОБА_2 не зустрічався. 
		Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію  Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики», відповідач має статус громадської організації, основною метою діяльності якої є, зокрема, сприяння формуванню культури професійної та чесної журналістики. Згідно п.п. 2.2 статуту, на підставі якого діє відповідач, до завдань комісії з журналістської етики належать в тому числі встановлення порушень професійної етики у журналістській діяльності та винесення рішень з цих питань. 
		Відповідно до змісту ч.1 ст.277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. 
		Разом з тим, згідно з правилом ст.47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.  Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки автора, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. 
		Таким чином, оскільки оприлюднене відповідачем рішення комісії прийнято у відповідності до статутних завдань Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики» та за своїм змістом є критичною оцінкою професійної діяльності позивача як журналіста, позовні вимоги про захист честі і гідності шляхом зобовязання відповідача відкликати опублікований документ є безпідставними. 
		Вимоги позивача в частині заборони діяльності відповідача в порядку ст.4 Закону України «Про обєднання громадян» також задоволенню не підлягають, оскільки в ході розгляду даної справи не було здобуто жодних доказів на підтвердження того, що метою діяльності Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики» є обмеження загальновизнаних прав людини. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 34 Конституції України, ст. 277 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст.ст. 1, 47-1 Закону України "Про інформацію",  ст.ст. 3, 4, 6, 11, 15, 23, 27-31, 62, 88, 176, 179, 185, 208, 209, 215 ЦПК України, суд - 
		ВИРІШИВ: 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики» про захист честі та гідності, відкликання документу, що містить недостовірну інформацію, та заборону діяльності відповідача - відмовити. 
		Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 
		 Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...