Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 299/3228/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Результат оскарження 18.07.2023 Верховний Суд України: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/299/117/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Виноградівський районний суд Закарпатської області 
		___________________________________________________________________________________________________                     Справа № 299/3228/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22.12.2020 року м.Виноградів
		 
		Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Терек Я.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича, Фермерського господарства "Колос" про скасування запису про державну реєстрацію права власності, третя особа без самостійних вимог: Виноградівська міська рада Закарпатської області, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Нечаєв В.В., звернувся в суд із позовом до ФГ «Колос», державного реєстратора прав на нерухоме майно Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича, третя особа, без самостійних вимог: Виноградівська міська рада. У поданому позові просив суд скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 45168202 від 23.01.2019 року, на будівлю трансформаторної, загальною площею 59,4 (кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «КОЛОС», код ЄДРПОУ: 03747509, місцезнаходження: м. Виноградів, вул. Тюльпанів 48/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1748251621212 (з урахуванням уточнення формулювання прохальної частини позову) (а.п. 2-11 т.1, а.п. 6-11 т. 3). 
		Позов мотивовано тим, що в провадженні Хустського районного суду Закарпатської області знаходилася цивільна справа за №299/1382/16-ц за позовом ФГ «Колос» до Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Виноградівської РДА Закарпатської області. Виноградівської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2 . У даній позовній заяві ФГ «Колос» просив суд визнати недійсним та скасувати: Розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації №704 від 21.12.1999 року, Розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації №493 від 13.09.2000 року в частині видачі актів про право приватної власності на землю згідно земельних часток /паїв/ відповідачу ОСОБА_2 із земель КСГП «8-го Березня», та визнати недійсними Державний акт про право приватної власності на землю серії ЗК №031597 від 29.12.1999 року та Державний акт про право приватної власності на землю серії ЗК №04755 від 27.09.2000 року, виданими Виноградівською районною державною адміністрацією відповідачу ОСОБА_2 .
		На підтвердження заявлених позовних вимог та наявності права, за захистом якого звернувся до суду, представник ФГ «Колос», крім правонаступництва за КСГП «8-го Березня», послався в тому числі і нату обставину, що ФГ «Колос» здійснив 23.01.2019 року державну реєстрацію права власності на Будівлю трансформаторної, загальною площею 59,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці ОСОБА_2 .
		На підтвердження свого права власності на будівлю трансформаторної, представник ФГ «Колос» надав копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, від 23.01.2019 року, індексний номер витягу: 153559829.
		Дії державного реєстратора пов`язані із прийняттям рішення про проведення вказаної державної реєстрації є незаконними та такими,щосуперечатьвимогам чинного законодавства.
		Прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно будівлі трансформаторної за ФГ «Колос», яка розташована на земельній ділянці позивача ОСОБА_2 , порушує його право власності на користування вказаною земельною ділянкою, що в свою чергу і стало підставою звернення позивача ОСОБА_2 до суду із вказаним позовом, оскільки іншого позасудового порядку вирішення даного питання не існує, у зв`язку з чим просив їх скасувати.
		Відзив ФГ Колос обґрунтовується тим, що права ОСОБА_2 не порушено. Останній з порушенням чинного законодавства оформив право власності на земельні ділянки.
		Дана позиція підтверджується висновками викладеними Виноградівським районним судом Закарпатської області у рішенні від 14.09.2018 року та висновком Закарпатського апеляційного суду викладеним у постанові від 16.05.2019 року по справі №299/3113/16 за позовом ОСОБА_2 до Виноградівської РДА, ФГ «Колос», треті особи на боці позивача Виноградівська міська рада та ОСОБА_3 про визнання актів прийому- передачі матеріальних цінностей недійсними та Державного акту на право колективної власності на землю зерії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996 року, недійсним та скасування його державної реєстрації в Книзі записів державних актів на право колективної власності.
		Судом зазначено, що невизнання та оспорювання фермерським господарством «Колос» права ОСОБА_2 на земельну ділянку в іншій цивільній справі не може слугувати підставою для визнання такого недійсним.
		Крім того, підставою звернення до суду ФГ «Колос» у справі №299/13 82/16-ц відкритої за позовом ФГ «Колос» до Виноградівської РДА, Управління Держгеокадастру у Виноградівському районі та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування Розпоряджень Виноградівської РДА №704 від 21.12.1999 року № 493 від 13.09.2000 року та Державних актів на право приватної власності на землю серії ЗК №031597 від 29.12.1999 року та серії ЗК №04755 від 27.09.2000 року, якими визнано право власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 1,39 га та 2,01 га відповідно із земель КСГП «8 Березня» є те, що ОСОБА_2 отримав Державні акти про право приватної власності на землю з порушенням діючого на той час законодавства на підставі підробних документів та із земель, які не підлягали до розпаювання і по цій причині були передані ФГ «Колос», правонаступнику КСГП «8 Березня».
		Підставою прийняття розпоряджень РДА №704 від 21.12.1999 року та № 493 від 13.09.2000 року були сертифікати на право на земельну частку на пай серії ЗК №0056507 та відповідно ЗК № 0065616 та ЗК № 0065614.
		Відповідно до відповіді управління держгеокадастру у Виноградівському районі № 29-703-99,5-432/2-16 від 17.02.2016 року сертифікат серії ЗК №0056507 виданий 07.03.1997 року громадянину ОСОБА_4 , а сертифікати серії ЗК №0065616 та ЗК №0065614, невидавалися.
		В ході даної цивільної справи суддею Бак М.Д. було винесено ухвалу від 12.01.2017 року, якою витребувано від Управління Держгеокадастру у Виноградівському районі відомості та документи /чи засвідчені у встановленому копії документів/ щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю серії III- ЗК №031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК №004755 від 27.09.2000 року виданих ОСОБА_2 , в тому числі документів на підставі яких видано державні акти, даних та документів щодо їх реєстрації.
		На виконання даної ухвали Управління Держгеокадастру у Виноградівському районі листом від 19.01.2017 року повідомило, що відомості та документи/чи засвідчені у встановленому порядку копії документів/ щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК №004755 від 27.09.2000 року виданих ОСОБА_2 Виноградівською районною радою, в тому числі документи, на підставі яких видано державні акти, даних та документів щодо їх реєстрації, в Управлінні відсутні.
		На запит до Виноградівської районної ради, приватного адвоката Продай О.В. в інтересах ФГ «Колос», від 20.03.2017року, щодо наявності документів які були підставою видачі та реєстрації актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК №004755 від 27.09.2000 року на прізвище ОСОБА_2 , 04.04.2017року отримано відповідь згідно якої Виноградівська районна рада повідомляє, що відомості та документи щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК № 004755 від 27.09.2000 року на прізвище ОСОБА_2 , в тому числі документи, на підставі яких було видано державні акти, даних та документів щодо їх реєстрації у Виноградівської районної ради, відсутні.
		З даних відповідей видно, що твердження ОСОБА_2 стосовно того, що він є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК №004755 від 27.09.2000 року, не відповідає дійсності, оскільки у компетентних органах відсутні відомості та документів на підставі яких видані дані акти, як і відсутні відомості про сертифікати на право на земельну частку пай, які використані для оформлення розпоряджень РДА, що є підставою видачі актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК № 004755 від 27.09.2000 року, які також не видавалися.
		З наведеного вбачається, що державні акти на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК № 004755 від 27.09.2000 року оформлені на прізвище ОСОБА_2 є недійсними.
		На даний час цивільна справа №299/1382/16-ц за позовом ФГ «Колос» до Управління держгеокадастру у Виноградівському районі, Виноградівської РДА, Виноградівської районної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування в частині видачі державних актів на право приватної власності на землю громадянину ОСОБА_2 розпоряджень РДА №704 від 21.12.1999 року та № 493 від 13.09.2000 року та визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №031597 від 29.12.1999 року та серії І-ЗК № 004755 від 27.09.2000 року виданих ОСОБА_2 перебуває на розгляді Хустського районного суду.
		Позивач ОСОБА_2 не надав на розгляд суду жодного доказу, який би доводив його права щодо будівлі трансформаторної розташованої в АДРЕСА_1 , порушення яких потребувало б захисту в суді.
		В позовній заяві позивач ОСОБА_2 стверджує, що він є власником земельної ділянки площею 0,024 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Свідоцтва про право власності від 12.07.2014року серії САК № 511814 кадастровий номер 2121210100:07:011:0008 і заперечує належність даної земельної ділянки до всієї площі земельної ділянки в розмірі 2,01 га посвідченої державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004755 від 27.09.2000 року виданого на підставі розпорядження Виноградівської РДА № 493 від 13.09.2000 року.
		Цим самим, ОСОБА_2 утаює від суду ту обставину, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004755 від 27.09.2000 року ОСОБА_2 20.06.2013 року замовив та виготовив у ТОВ «Експерт» Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості на всю земельну ділянку площею 2,01 га. В подальшому подав дану технічну документацію у відділі Держкомзему у Виноградівському районі для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру /2121210100:07:011:0003/ після чого провів державну реєстрацію права власності на цю ділянку відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з отриманням відповідного свідоцтва на право власності на нерухоме майно.
		У період з 20.06.2013 року по 05.10.2015 року ОСОБА_2 декілька разів звертався до ТОВ «Експерт» із заявами про розподіл земельних ділянок та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу /об`єднання/ земельної ділянки. 
		За наслідками таких дій ОСОБА_2 поділив земельну ділянку площею 2,01 га кадастрового номеру 2121210100:07:0.11:0003 на земельні ділянки в кінцевому етапі:
		кадастровий номер 2121210100:07:011:0008 площею 0,024 га на якій саме розташована будівдя електротрансформаторної підстанції ФГ «Колос»;
		кадастровий номер 2121210100:07:011:0010 площею 0,0236 га;
		кадастровий номер 2121210100:07:011:0011 площею 0,02 га;
		кадастровий номер 2121210100:07:011:0013 площею 0,8068 га;
		кадастровий номер 2121210100:07:011:0014 площею 0,1912 га;
		кадастровий номер 2121210100:07:011:0015 площею 0,9444 га;
		Після чого провів державну реєстрацію права власності на ці ділянки відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з отрманням відповідних свідоцтв на право власності на нерухоме майно.
		Будівля електротрансформаторної розташована в АДРЕСА_1 на території господарського двору КСГП «8 Березня», нині ФГ «Колос». Згідно матеріалів технічної документації побудована в 1990році, будівництвом завершена, інвентарна вартість її станом на липень 2014 року становить 16667 грн., площа будівлі 59,4 кв.м., згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 року будівля трансформаторної рахується за ФГ «Колос» на підставі акта прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей КСГП «8 Березня», ФГ «Колос» від 26.06.2000 року /довідка №415/14 від 30.07.2014 року/.
		Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно від 10.10.1996 року Виноградівська районна державна адміністрація посвідчує, що в цілому будівлі з належними до них спорудами, які розташовані, в тому числі, в АДРЕСА_1 /господарський двір/ є районною комунальною власністю і належать радгоспу «8 Березня».
		В подальшому на виконання вимог Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» №290/96-ВР, Фонд Державного майна України у Виноградівському районі в зв`язку з реформуванням радгоспу «8 Березня» в КСГП «8 Березня», 15.10.1996 року було проведено приватизацію майна радгоспу «8 Березня», шляхом укладення договору про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» на користь товариства покупців. Згідно до якого: Орган приватизації зобов`язався передати у власність товариства покупців майно цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня», а товариство покупців зобов`язалося прийняти це майно, що включає в себе всі активи і пасиви підприємства, нерухомість, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно (п. 1.1.).
		Право власності на майно переходить до товариства покупців з моменту підписання акту прийому-передачі (п.1.2.).
		На виконання умов даного договору було складено Акт №9613 від 18.10.1996року прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» в який увійшли будівлі, споруди за балансовою вартістю 997128 грн.
		18.10.1996 року Фондом державного майна у Виноградівському районі видано товариству покупців радгоспу «8 Березня» Свідоцтво про власність № 9612, яким засвідчило належність товариству на праві власності цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» вартістю 1201210 грн., до складу якого входять, зокрема, будівлі та споруди, вартістю 997128 грн.
		12.11.1996 року на базі даного майна товариством покупців радгоспу «8 Березня» було створено КСГП «8 Березня».
		ФГ «Колос» є правонаступником КСГП «8 Березня» з 26.06.2000 року. ФГ «Колос» створене шляхом реорганізації перетворення КСГП «8 Березня» у ФГ «Колос» за рішенням загальних зборів /зборів уповноважених/ КСГП «8 Березня» протокол № 5 від 10.03.1998 року, за рішенням зборів уповноважених КСГП «8 Березня» протокол № 6 від 17.08.1998 року та за рішенням зборів уповноважених КСГП «8 Березня» протокол №7 від 30.12.1998 року.
		Указом Президента України №720/95 від 8.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» було розпочато земельну реформу у сфері сільськогосподарського виробництва.
		В подальшому на підставі Указу Президента України №1529/99 від 03.12.1999 року п.1 пп. а було здійснено реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, шляхом створення на їх основі приватних /приватно-орендних/ підприємств, селянських /фермерських/ господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Це право гарантується ч.2 ст.14 Конституції України не може бути обмежене рішенням загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.
		Відповідно до ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» /в редакції станом на 1998-2000 роки/: 1. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду. 3. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. 6. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
		Статут КСГП «8 Березня» /розділ 13/: п. 13.1 ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення) перетвоення підприємства проводиться рішенням загальних зборів його членів (зборів уповноважених) чи за рішенням суду або арбітражного суду. П.13.3 підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. П.13.6. при реорганізації одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
		Згідно ст. 37 ЦК УРСР 1963 року /в редакції станом на 1998-2000 роки/ юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації /злиття, поділу або приєднання/. При злитті і поділі юридичних осіб майно /права і обов`язки/ переходять до нововиниклих юридичних осіб.
		На підставі Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Статуту КСГП «8 Березня», рішення загальних зборів КСГП «8 Березня» протокол №5 від 10.03.1998 року та протокол №7 від 30 грудня 1998 року та згідно акта прийому передачі залишкових матеріальних цінностей /будівель та комунікацій/ КСГП «8 Березня», фермерському господарству «Колос» від 26 червня 2000 року було передано будівлі, які належали КСГП «8 Березня» і передавалися з метою погашення боргових зобов`язань КСГП «8 Березня» в тому числі електролінія та два ЗТП. 
		У редакції ст. 4 ЦК УРСР /чинній станом на 26.06.2000 року передачі будівлі ФГ «Колос»/ цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок інших дій громадян і організацій та в наслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.
		Згідно ст. 128 ЦК УРСР /чинній станом на 26.06.2000 року передачі будівлі ФГ «Колос»/ моментом виникнення права власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, що мало місце 26.06.2000року в момент підписання акту прийому- передачі матеріальних цінностей /будівель і комунікацій/ від КСГП «8 Березня» до ФГ «Колос».
		У відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі за текстом - Закон) голова ФГ «Колос» звернувся до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності ФГ «Колос» на будівлю трансформаторної розташованої в АДРЕСА_1 .
		Державним реєстратором дотримано вимоги Закону.
		Правові засади, підстави та процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі по тексту - Закон, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою KM України №1127 від 25.12.2015 року, далі по тексту Порядок, в редакціях чинних на момент проведення даної оскаржуваної реєстраційної дії /17.01.2019 року/.
		Відповідно до ст. 2 Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме мйно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інші речові права.
		Статтею 3 Закону передбачено засади державної реєстрації прав, та речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
		1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
		2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
		За змістом ч. 5 ст. 3 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. 
		Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п`ятим цієї частини.
		До повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав /ст.9 Закону/.
		Статтями 10, 18 Закону передбачено перелік дій державного реєстратора пов`язаних з розглядом заяви у сфері державної реєстрації прав із подальшим прийняттям відповідного рішення за наслідками проведеного розгляду /ст.11 Закону/.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону встановлено Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та поядок державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		За приписами ч. 5 ст. 18 Закону заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна.
		У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав па такі об`єкти.
		При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою.
		Частина 8 ст. 18 Закону передбачає, що у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.
		Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.
		Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.
		Аналогічні вимоги передбачено п.13 Порядку, а саме: у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймає рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше.
		Статтею 27 Закону передбачено підстави для державної реєстрації прав до яких віднесено в тому числі: п.6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат; та п.14 інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
		Так, Порядком передбачено розділ «Державна реєстрація прав та документи, необхідні для такої реєстрації», згідно з п.40 якого передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
		Пунктом 49 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються: 1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам; 2) ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл Між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи); 3) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття. приєднання або перетворення юридичної особи); 4) розподільний баланс. затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).
		На виконання вимог ст. 27 Закону та п. 49 Положення головою ФГ «Колос» для проведення державної реєстрації права власності на будівлю електротрансформаторну підстанцію надано державному реєстратору наступні документи: свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно від 10.10.1996року видане Виноградівською районною державною адміністрацією, договір про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» на користь товариства покупців від 15.10.1996 року, Свідоцтво про власність № 9612 від 18.10.1996 року видане Фондом Державного майна України у Виноградівському районі, довідка № 415/14 від 30.07.2014 року видана КП «Виноградівське РБТІ», технічний паспорт на будівлю трансформаторної виготовлений КП «Виноградівське РБТІ», протокол зборів КСГП «8 Березня» №7 від 30 грудня 1998 року, акт прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей /будівель та комунікацій/ КСГП «8 Березня» ФГ «Колос» від 26.06.2000 року, установчі документи ФГ «Колос» посвідчуючі повноваження голови ФГ «Колос» ОСОБА_5 , та паспорт громадянина України засвідчуючий особу голови ФГ «Колос» ОСОБА_5 .
		На підставі зазначених документів у відповідності до вимог Закону та Порядку державним реєстратором прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос».
		ФГ «Колос» стверджує про те, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. дотримано вимоги Закону та Положення при проведенні реєстрації права власноті на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос», та жодним чином не порушено права позивача ОСОБА_2 .
		Приймаючи до уваги викладене ФГ «Колос» вважає, що твердження позивача стосовно незаконності проведення державної реєстрації права власності на будівлю трансформаторної є безпідставними, так-як позивачем не доведено та не обґрунтовано факт порушення державним реєстратором Законів та нормативно-правових актів при здійсненні ним реєстраційної дії. Так само, позивачем не доведено його право, щодо будівлі трансформаторної, а відтак наявності права на захист якого є необхідність подачі позову до суду щодо захисту порушеного права, у звязку з чим заявлені вимоги не підлягають задоволенню (а.с. 123-131 т.1).
		Позивач ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив (а.с. 4-11 т. 2).
		Поданий відзив обґрунтовує тим, що частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Позивач звернувся до суду для врегулювання спору, пов`язаного із скасуванням запису про державну реєстрацію права власності за ФГ «Колос» на будівлю трансформаторної, розташованої в АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці позивача ОСОБА_2 , згідно до Свідоцтва про право власності від 12.07.2019 року, серії' НОМЕР_1 , кадастровий номер 2121210100:07:011:0008, площею 0,024 га, оскільки державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області ОСОБА_6 , порушив вимоги закону при здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю трансформаторної, розташованої, за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем-ФГ «Колос», оскільки останній не надав документів, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), є підставою для реєстрації права власності.
		Разом з цим позивач ОСОБА_2 зазначає про те, що на момент звернення з позовом до Виноградівського районного суду (справа №299/3228/19), був і є власником земельної ділянки на якій розміщена спірна будівля трансформаторної підстанції, згідно до Свідоцтва про право власності від 12.07.2019 року, серії НОМЕР_1 , кадастровий номер 2121210100:07:011:0008, площею 0,024 га. А вчинений державним реєстратором запис про державну реєстрацію (за відповідачем ФГ Колос) прав на нерухоме майно порушує права позивача ОСОБА_2 як власника земельної ділянки, на якій розміщена будівля трансформаторної.
		Так, належними документами підтверджується те, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, загальною площею 0,024 га, яка була зареєстрована Управлінням Держземагенства у Виноградівському районі 08.07.2014 року, за кадастровим номером: 2121210100:07:011:0008, що також стверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2020 року (копія Витягу із схематичним розташуванням будівлі трансформаторної додається), дану обставину, відповідач ФГ «Колос», належним чином спростувати не може.
		На момент вчинення державної реєстрації права власності на будівлю трансформаторої, відповідач ФГ «Колос» не мав та не має жодних речових прав на земельну ділянку, загальною площею 0,024 га. на якій розташована згадана будівля трансформаторної, а власником такої земельної ділянки є позивач ОСОБА_2 . Отже, державна реєстрація за ФГ «Колос» права власної на будівлю трансформаторної проведена відповідачем реєстратором Горщар М.В. за відсутності для цього усіх передбачених законом підстав та документів.
		Існування у відповідача ФГ «Колос» зареєстрованого права власності на будівлю трансформаторної на земельній ділянці позивача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121210100:07:011:0008, площею 0,024 га, а також безпосередньо фактичне знаходження цього майна на ділянці ОСОБА_2 , безпосередньо зачіпає права та інтереси позивача ОСОБА_2 , як її законного власника, оскільки цим обмежує їх.
		Тому позивач, ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки має право на захист свого права та інтересу шляхом подання позову про скасування державної реєстрації права власності набудівлю трансформаторної, яка розташована на даній земельній ділянці, що вчинена незаконно.
		Позивач ОСОБА_2 ніколи не заперечував, що земельна ділянки, загальною площею 0,024 га, за кадастровим номером: 2121210100:07:011:0008, яка розташована в АДРЕСА_2 входила до складу Державного Акту на право приватної власності на землю позивача ОСОБА_2 , серії І-ЗК №004755, площею 2,01 га, при цьому позивач ОСОБА_2 письмовими доказами підтверджує, що на час розгляду даної справи у Виноградівському районному суді, наявний факт розташування будівлі трансформаторної, власником якої є відповідач ФГ «Колос», саме на земельній ділянці, загальною площею 0,024 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , за кадастровим номером: 2121210100:07:011:0008.
		Державний реєстратор, приймаючи примірник Акту прийому-передачі будівель та споруд від 26.06.2000 року, укладеного між КСГП «8-го Березня» та ФГ «Колос», з незрозумілих підстав, чомусь не виявив, що в такому Акті від 26.06.2000 року, взагалі відсутній об`єкт нерухомості - «БУДІВЛЯ ТРАНСФОРМАТОРНОЇ», і не зважаючи на те, прийняв рішення провести державну реєстрацію права власності на дану будівлю трансформаторної за відповідачем ФГ «Колос».
		Таким чином, державний реєстратор Горщар М.В., приймаючи рішення про проведення державної реєстрації вказаного об`єкту, не врахував очевидні розбіжності заявленим правам.
		Крім того, під час розгляду Господарським судом Закарпатської області господарської справи (№907/1284/15) за позовом ФГ «Колос» м. Виноградів до Виноградівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання права власності на об"єкти нерухомого майна, в тому числі на: - будівлю електротрансформаторної підстанції, яка розташована в АДРЕСА_2 , в матеріалах справи знаходиться примірник Акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (будівель) КСГП «8-го Березня» в м. Виноградів- Фермерському господарству «Колос» від 26.06.2000 року, згідно до якого будівля ЗТП (не здана в експлуатацію).
		Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно  це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.
		Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року за №461 (із змінами від 21.10.2015 року), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі  закінчені будівництвом об`єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
		Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
		Однак, згідно матеріалів зазначеного позову, представником ФГ «Колос», не надано доказів на уведення вищезазначеного об`єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права, і такі не існують.
		Заперечення позивача ОСОБА_2 щодо підстав набуття права власності на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос», розташованої в АДРЕСА_2 .
		Так, представник відповідача ФГ «Колос», у своєму відзиві робить посилання на документи, які взагалі не були подані державному реєстратору Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області ОСОБА_6 та не слугували підставою для здійснення запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос».
		У своєму відзиві представник ФГ «Колос» Терк Я.Т. безпідставно зазначає обставини, які не відповідають дійсності, а саме зазначає наступне: «На виконання вимог ст. 27 Закону та п. 49 Положення головою ФГ «Колос» для проведення державної реєстрації права власності на будівлю електротрансформаторну підстанцію надано державному реєстратору наступні документи: свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно віл 10.10.1996 року видане Виноградівською районною державною адміністрацією, договір про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» на користь товариства покупців віл 15.10.1996 року, Свідоцтво про власність № 9612 від 18.10.1996 року видане Фондом Державного майна України у Виноградівському районі, довідка №415/14 віл 30.07.2014 року видана КП «Виноградівське РБТІ», технічний паспорт на будівлю трансформаторної виготовлений КП «Виноградівське РБТІ», протокол зборів КСГП «8 Березня» №7 від 30 грудня 1998 року, акт прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей /будівель та комунікацій/ КСГП «8 Березня» ФГ «Колос» від 26.06.2000 року, установчі документи ФГ «Колос» посвідчуючі повноваження голови ФГ «Колос» ОСОБА_5 та паспорт громадянина України засвідчуючий особу голови ФГ «Колос» ОСОБА_5 . 
		На підставі зазначених документів у відповідності до вимог Закону та Порядку державним реєстратором прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності і на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос». 
		Позивач зазначає наступні обставини: 
		По-перше. Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Індексний номер витягу: 153559829, (сформованого 23.01.2019 року 11:07:42), в якості підстав для виникнення права власності, державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайло Васильовичем, вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, ви ляп ми 26.06.2000, власник: КСГП «8 Березня» та ФГ «Колос»: Протокол зборів КСГП «8 Березня», серія та номер: б/н, виданий 30.12.1998 року, власник КСГП «8 Березня»; Довідка КП Виноградівського РБТІ, серія та номер: 415/4, видана 30.07.2014, видавник Комунальне підприємство Виноградівське районне БТІ; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2014, видавник: Комунальне підприємство Виноградівське районне БТІ.
		По-друге. У відповідності до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: 1. Реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. 2. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру, прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій. 3. Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом десяти років з дати 'її закриття. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку. Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно. 4. Державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті. 5. Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України. 6. Витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду.
		Таким чином, твердження представника ФГ «Колос» про те, що серед підстав виникнення права власності на будівлю трансформаторної було подано: свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно віл 10.10.1996 року видане Виноградівською районною державною адміністрацією, договір про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» на користь товариства покупців від 15.10.1996 року, Свідоцтво про власність №9612 від 18.10.1996 року видане Фондом Державного майна України у Виноградівському районі, довідка №415/14 від 30.07.2014 року видана КП «Виноградівське РБТІ», не відповідає дійсності, оскільки вказані письмові документи взагалі не були подані представником ФГ «Колос» Терек Т.І. державному реєстратору для проведення реєстраційних дій, що стверджується відсутністю посилання на такі у самому Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Індексний номер витягу: 153559829, (сформованого 23.01.2019 року 11:07:42) та такі не було ні подано, ні збережено у електронній формі вищезазначеної реєстраційної справи, внаслідок чого, представники ФГ «Колос», подають до суду завідомо недостовірні докази, чим вчиняють дії, які підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 384 КК України.
		Додатковими, докази протиправності дій державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В., під час здійснення ним державної реєстрації будівлі трансформаторної за ФГ «Колос», є те, що ним не було враховане існуюче Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень за №25935694 від 06.11.2015 року на Будівлю трансформаторної, що розташована в АДРЕСА_2 , яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області Свириденко Н.З.
		Причиною відмови в проведенні державної реєстрації, державний реєстратор зазначив: « -документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на
		нерухоме майно (за КСГП 8-Березня) - Вами подане Свідоцтво про право власності, видане Виноградівською районною державною адміністрацією 10 жовтня 1996 року на будівлю, що належить господарству «8-Березня» і є районною комунальною власністю. Дане свідоцтво не зареєстроване у Виноградівському районному бюро технічної інвентаризації, не проведено держану реєстрацію відповідно до діючого на той час законодавства, будівля трансформаторної відсутня у переліку об`єктів.
		Крім того державний реєстратор звернув увагу на те, що за ідентифікаційним кодом 03747509, згідно даних з реєстру ЄДРПОУ, зареєстровано юридичну особу - Селянське (фермерське господарство) «Колос», яке було зареєстровано тільки 26.06.2000 року Виноградівською РДА, а тому відповідно на час проведення загальних зборів КСГП «8-го Березня» протокол №7 від 30.12.1998 року, згідно до якого ФГ «Колос» отримав майно, не було зареєстровано як юридична особа, тобто ФГ «Колос».
		Вказаним рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень за №25935694 від 06.11.2015 року, та встановленими в ньому обставинами, представник ФГ «Колос», погодився, оскільки таке він не оскаржив.
		Однак вищезазначені обставини, державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В., під час здійснення ним державної реєстрації будівлі трансформаторної за ФГ «Колос», вже чомусь встановлені не були, що в свою чергу підтверджує протиправність дій державного реєстратора Горщар М.В.
		Враховуючи наведене, позивач просить позовну заяву задовольнити. 
		ФГ Колос подано заперечення на відповідь ОСОБА_2 (а.с. 46-48 т. 2 ).
		Подане заперечення на відповідь обґрунтовується тим, що позивачем не доведено факт порушеного права на захист якого він звернувся з позовом до суду, з обставин зазначених у відзиві ФГ «Колос» на позовну заяву ОСОБА_2 .
		Твердження ОСОБА_2 про відсутність в переліку будівель зазначених в акті прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей /будівель та комунікацій/ КСГП «8 Березня» фермерському господарству «Колос» складеному 26.06.2000 року, будівлі електротрансформаторної підстанції, є неправдивим і надуманим, оскільки саме в п.13 зазначеного акту зафіксовано передачу ЗТП /електротрансформаторні підстанції/ в кількості два об`єкта.
		Не відповідають дійсності і твердження позивача про нібито не подання ФГ «Колос» документів зазначених у відзиві на позовну заяву, Державному реєстратору Вєлятинської сільської ради Хустського району для проведення реєстраційних дій, оскільки всі зазначені документи були подані та на думку ФГ «Колос» копії з них знаходяться у матеріалах реєстраційної справи створеної в процесі проведення реєстраційної дії, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Твердження позивача про те, що Свідоцтво про власність № НОМЕР_2 від 18.10.1996 року видане Фондом Державного майна України у Виноградівському районі, нібито згідно наказу Фонду державного майна України за № 2482 від 06.09.2005 року «Про скасування свідоцтв про власність», скасоване  не відповідає дійсності. 
		На підтвердження недостовірності тверджень позивача ФГ «Колос» надає на розгляд суду копію наказу Фонду державного майна України за №2482 від 06.09.2005 року «Про скасування свідоцтв про власність» та копію наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області №09-01/221 від 11.10.2005року «Про скасування свідоцтв про власність з додатком №1 /перелік підприємств та свідоцтв, які скасовано/.
		Відповідно до цих наказів та додатку №1 до наказу №09-01/221 від 11.10.2005 року, Свідоцтво про власність № 9612 від 18.10.1996 року видане Фондом Державного майна України у Виноградівському районі товариству покупців Радгоспу «8 Березня», не значиться, хоч саме на ці накази йде посилання у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області за №09/10/4448 від 17.11.2005 року про нібито скасування вищезазначеного Свідоцтва про власність № НОМЕР_2 від 18.10.1996 року. Відтак Свідоцтво про власність № НОМЕР_2 від 18.10.1996 року видане Фондом Державного майна України у Виноградівському районі товариству покупців Радгоспу «8 Березня», є чинне і не скасоване, а твердження позивача ОСОБА_2 недостовірними.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інші речові права.
		Згідно ст.4 ЦК УРСР /чинній станом на 26.06.2000 року передачі будівлі ФГ «Колос»/ цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок інших дій громадян і організацій та в наслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.
		Згідно ст.128 ЦК УРСР /чинній станом на 26.06.2000 року передачі будівлі ФГ «Колос»/ моментом виникнення права власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, що мало місце 26.06.2000 року в момент підписання акту прийому-передачі матеріальних цінностей /будівель і комунікацій/ від КСГП «8 Березня» до ФГ «Колос».
		Відтак, саме з 26.06.2000 року ФГ «Колос» став власником будівлі трансформаторної підстанції, а проведена державна реєстрація права власності в Єдиному реєстрі нерухомого майна є лише офіційне визнання державою факту набуття права власності ФГ «Колос» на будівлю трансформаторної.
		Згідно судової практики та чинного законодавства реєстрація права власності - це лише визнання державою та підтвердження права власності на нерухоме майно. Відсутність державної реєстрації не позбавляє особу права власності. Зазначену позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, зазначаючи, що до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом, визнаються державою.
		Позивач ОСОБА_2 в тексті своєї відповіді на відзив ФГ «Колос» на позовну заяву ОСОБА_2 від 03.02.2020 року параграф 2, підтверджує і визнає, що будівля трансформаторної є власністю саме ФГ «Колос», що він ОСОБА_2 до цієї будівлі не має ніяких прав. 
		З огляду на викладене ФГ «Колос» вважає, що позивачем ОСОБА_2 , не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав проведеною державною реєстрацією права власності на будівлю трансформаторної підстанції за ФГ «Колос», а відтак наявності порушеного права позивача на захист якого подано позов, а тому такий позов не підлягає до задоволення.
		В судовому засіданні представник позивача адвокат Нечаєв В.В., вимоги заявленого позову з урахуванням уточнення формулювання прохальної частини позову без зміни підстав та предмету позову, підтримав повністю, зокрема зазначив, що приписами ЦПК не передбачено право подавати до суду заяви та процесуальні документи після завершення підготовчого провадження, але і не містить такої заборони, крім того зазначив, що у розумінні положень п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020 року), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 (у попередній редакції, тобто на час проведення державної реєстрації реєстратором Горщар М.В.), яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, а тому з 16.01.2020 року, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає. Також зазначив, що у державного реєстратора Горщар М.В., не було правових підстав приймати рішення про проведення державної реєстрації прав на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос», що розташована на земельній ділянці позивача ОСОБА_2 , площею 0,024 га, яка розташована в АДРЕСА_2 . Просив суд застосувати до спірних правовідносин Рішення Виноградівського районного суду по справі за №299/3113/16-ц, а також застосувати правові висновки Великої Палати Верховного суду викладені в Постанові від 01.09.2020 року по справі за №907/29/19 та висновки викладені в Постанові Верховного суду від 13.10.2020 року по справі за №907/525/18, які в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиційними, поскільки в таких брав безпосередньо участь ФГ «Колос», і що вказані Постанови Верховного суду, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковими до застосування судом при розгляді даної справи.
		В судовому засіданні представник ФГ «Колос» заперечив проти задоволення заявленого позову, на його думку позовні вимогами ОСОБА_2 безпідставними та необґрунтованими, поскільки згідно до статуту ФГ «Колос» є правонаступником КСГП «8-го Березня», і йому, як правонаступнику, згідно з актом приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей від 26.06.2000 року та на підставі рішення зборів уповноважених КСГП 8 Березня від 30.12.1998 року, оформлених Протоколом № 7, було передано будівлю трансформаторної, що розташована в АДРЕСА_2 , а тому вважає, що дії відповідача як державного реєстратора не суперечать нормам права. Крім того, просить суд першої інстанції відхилити правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного суду від 01.09.2020 року по справі №907/29/19, та просить суд при прийнятті рішення по справі врахувати висловлені Окремі думки по справі за №907/29/19 від 01.09.2020 року, постанову Верховного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 299/3439/16-ц, у задоволенні позову відмовити, зокрема і з підстав викладених у письмових поясненнях (а.п. 187-194 т. 2).
		Державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Горщар М.В., будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно поданої заяви заявлені вимоги не визнає і вважає їх такими, що не підлягають до задоволення (а.с.106 т. 1).
		Представник третьої особи - Виноградівської міської ради, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився однак подав до суду письмові пояснення, згідно до яких заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав повністю, просив суд справу розглядати за його відсутності (а.с. 111-115, 116 т. 1). 
		В судовому засіданні вирішено клопотання сторін, зокрема, про витребування письмових доказів, витребувано докази: матеріали реєстраційної справи на будівлю трансформаторної, в тому числі і в електронному виді, досліджено письмові докази на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень. Вирішив інші клопотання сторін та заяву про відвід.
		Суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
		Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України,право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18).
		Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
		Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
		Судом встановлено, що у провадженні Хустського районного суду Закарпатської області на розгляді перебувала цивільна справа за № 299/1382/16-ц за позовом ФГ «Колос» до Управління Держгеокадастру у Виноградівському районі Закарпатської області, Виноградівської РДА, ОСОБА_2 . На підтвердження своїх позовних вимог та наявності права, за захистом якого звернувся до суду представник ФГ «Колос», послався, в тому числі на державну реєстрацію за ФГ «Колос» права власності на Будівлю трансформаторної, загальною площею 59,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, від 23.01.2019 року, індексний номер витягу: 153559829. Як вбачається із вказаного Витягу, державна реєстрація Будівлі трансформаторної, була проведена державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайло Васильовичем, 23.01.2019 року о 11:07:42, на підставі заяви з реєстраційним номером: 3229996, яка була зареєстрована 17.01.2019 року о 14:02:49, заявник ОСОБА_5 (уповноважена особа) (а.с. 35 т. 1). Рішенням суду позов задоволено (а.п. 135-141 т. 2). Однак, таке рішення суду законної сили не набрало, у звязку з чим, обставини встановлені судом у цьому рішенню не мають преюдиційного значення для даної справи, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України. 
		Позивач ОСОБА_2 є законним власником земельних ділянок, права якого відповідачем ФГ Колос не визнаються та порушуються.
		Так, будівля трансформаторної розташована на земельній ділянці позивача ОСОБА_2 , яка йому належить на праві приватної власності, згідно до Свідоцтва про право власності від 12.07.2019 року, серії НОМЕР_1 , кадастровий номер 2121210100:07:011:0008, площею 0,024 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 36-38 т.1).
		За приписами статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній установлюються законом.
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі за текстом - Закон), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (преамбула даного Закону).
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 даного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон) державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Згідно ч.ч. 1, 2, 9 ст. 18 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
		Ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
		Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
		За положеннямич. 4 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Серед підстав длявідмови в державній реєстрації прав, передбачених ч.1 ст. 24 Законувизначені наступні: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
		Ч. 2 цієї статтіпередбачає, щоза наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
		Порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування регулюється ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, згідно ч. 1 даної статті записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Так, згідно п.49 Порядку (№1127), в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором вказано, що для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:
		1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
		2) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи).
		Отже, у вищезазначеній редакції Порядку, для державної реєстрації права власності передбачено подання документу, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав). 
		Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Індексний номер витягу: 153559829 (сформованого 23.01.2019 року 11:07:42), в якості підстав для виникнення права власності, державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_6 вказано:
		- акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 26.06.2000, видавник: КСГП «8 Березня» та ФГ «Колос»;
		- протокол зборів КСГП «8 Березня», серія та номер:б/н, виданий 30.12.1998 року, видавник КСГП «8 Березня»;
		- довідка КП Виноградівського РБТІ, серія та номер:415/4, виданий 30.07.2014, видавник Комунальне підприємство Виноградівське районне БТІ;
		- технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2014, видавник: Комунальне підприємство Виноградівське районне БТІ.
		У відповідності до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:
		1. Реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.
		Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.
		2. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
		Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.
		3. Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом десяти років з дати її закриття. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку.
		Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно.
		4. Державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті.
		5. Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України.
		6. Витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду.
		З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області 30.06.2020 року в порядку ч.1 ст. 84 ЦПК України витребувано з Відділу з питань державної реєстрації Виноградівської районної державної адміністрації, матеріали реєстраційної справи у електронній формі, сформованої 17.01.2019 року державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Горщар М.В., сформованої за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення реєстраційних дій яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос», що розташована в АДРЕСА_2 (а.п. 96-97 т. 2).
		23.07.2020 року на виконання ухвали суду від 30.06.2020 року, Відділом з питань державної реєстрації Виноградівської РДА, надано матеріали реєстраційної справи у електронній формі на будівлю трансформаторної, розташованої в АДРЕСА_2 (а.с. 105-115 Т.2).
		Вказані матеріали реєстраційної справи містять наступні документи: 
		- заяву уповноваженої особи ФГ «Колос» Терек Т.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності від 17.01.2019 року;
		- копію паспорта;
		- акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 26.06.2000, видавник: КСГП «8 Березня» та ФГ «Колос»;
		- протокол зборів КСГП «8 Березня», серія та номер:б/н, виданий 30.12.1998 року, видавник КСГП «8 Березня»;
		- довідку КП Виноградівського РБТІ, серія та номер:415/4, виданий 30.07.2014, видавник Комунальне підприємство Виноградівське районне БТІ;
		- технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2014, видавник: Комунальне підприємство Виноградівське районне БТІ.
		Встановлено, що на підставі вищезазначеного переліку документів, державним реєстратором і було сформовано реєстраційну справу щодо права власності на будівлю трансформаторної за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Разом з тим, документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно (в даному випадку КСГП «8-го Березня»), що передається у власність фізичним та юридичним особам у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи, державному реєстратору подано не було, і посилання на такий правовстановлюючий документ відсутній у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2019 року. 
		Тобто, державний реєстратор Горщар М.В. Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області, при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на будівлю трансформаторної за ФГ «Колос», діяв всупереч п. 49 Порядку.
		Таким чином, реєстрація права власності була проведена державним реєстратором не на підставі документа, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, та документів безправових підстав для цього.
		Суд зазначає на наявність в паперовому примірнику реєстраційної справи на будівлю трансформаторної (а.с. 201-230 т.1): копії Свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно від 10.10.1996 року, виданого Виноградівською районною державною адміністрацією (а.с. 215 т.1), копії Договору про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» на користь товариства покупців від 15.10.1996 року (а.с.216-217 т.1), та копії Свідоцтва про власність № НОМЕР_2 від 18.10.1996 року, виданого Фондом Державного майна України у Виноградівському районі (а.с.220 т.1). Поряд з цим ці документи відсутні в матеріалах реєстраційної справи в електронній формі на даний об`єкт (ас. 105-114 т.2). Разом з тим, вказані документи не є належними правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності на будівлю електротрансформаторної. Так, Свідоцтво про право власності, видане Виноградівською районною державною адміністрацією 10 жовтня 1996 року на будівлі, що належать господарству «8-Березня» і є районною комунальною власністю, не зареєстроване в Виноградівському районному бюро технічної інвентаризації, відповідно не проведено його держану реєстрацію до діючого на той час законодавства і в такому відсутня будівля трансформаторної (а.с. 21 т. 2). Щодо копії договору про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу радгоспу «8 Березня» на користь товариства покупців від 15.10.1996 року та копії Свідоцтва про власність № 9612 від 18.10.1996 року, виданого Фондом Державного майна України у Виноградівському районі, то таке також не є належним доказом, який підтверджує право власності на такий обєкт, оскільки в такому взагалі відсутня будівля трансформаторної, що розташована в АДРЕСА_2 .
		Згідно Листа Виноградівської РДА за №03-24/2840 від 20.11.2019 року, матеріали реєстраційної справи від державного реєстратора Горщар М.В. в паперовому вигляді не надходили до Виноградівської РДА, у зв`язку із чим було порушено Порядок формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року за №3267/5, а саме протягом трьох робочих днів з дати проведення відповідної державної реєстрації (а.с.199 т.1), і такі були надіслані лише 11.12.2019 року (а.с. 201 т.1).
		Також пунктом 12 Порядку (№1127) визначено, що під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що в свою чергу державним реєстратором Горщар М.В. зроблено не було, поскільки, реєстратор у разі проведення ним перевірки місця розташування будівлі трансформаторної, повинен був виявити крім іншого, що вказана будівля, розташована на земельній ділянці, на якій вже зареєстроване речове право (право власності) за позивачем ОСОБА_2 , кадастровий номер: 2121210100:07:011:0008, площею 0,024 га, яка розташована в АДРЕСА_2 .
		Крім того, державним реєстратором Горщар М.В. в супереч п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було встановлено невідповідність заявлених прав і поданих представником ФГ «Колос» Терек Т.І. документів, вимогам законодавства.
		Так, під час прийняття державним реєстратором Горщар М.В., поданих представником ФГ «Колос» письмових документів, які стали підставою для прийняття ним рішення про проведення державної реєстрації на будівлю трансформаторної, не встановив невідповідність поданих представником ФГ «Колос», документів вимогам законодавства.
		Приймаючи до відому копію Акту прийому-передачі будівель та споруд від 26.06.2000 року, укладеного між КСГП «8-го Березня» та ФГ «Колос», який було складено на основі Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.2000 року, державний реєстратор в межах своїх повноважень не перевірив повноваження (органу самоуправління), а саме Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», згідно до Статуту КСГП «8-го Березня» (а.с.39-62 т.1).
		Також державний реєстратор не перевірив зміст Статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого Загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06.11.1993 року, де встановлено, щозгідно до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», Вищим органом управління підприємством є Загальні збори. Статут КСГП «8-го Березня», не передбачає такого вищого органу управління як Збори уповноважених, що також підтверджується обставинами, встановленими рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.09.2018 року по справі за №299/3113/16-ц, яке набрало законної сили, згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019 року (а.с. 67-88 т.1), які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.
		Крім того, державний реєстратор приймаючи примірник Акт прийому-передачі будівель та споруд від 26.06.2000 року, укладеного між КСГП «8-го Березня» та ФГ «Колос», не виявив, що у вказаному Акті від 26.06.2000 року (а.с.110 т.2), взагалі відсутній такий об`єкт нерухомості як - «БУДІВЛЯ ТРАНСФОРМАТОРНОЇ», а наявний у п. 13 об`єкт - «Два ЗТП», без зазначення конкретної адреси місця розташування. 
		За іншим примірником акту прийому-передачі будівель та споруд від 26.06.2000 року, укладеного між КСГП «8-го Березня» та ФГ «Колос», у п. 7 зазначено - Два ЗТП/не здані в експлуатацію/, без зазначення конкретної адреси місця розташування (а.с. 22 т. 2).
		Також, державний реєстратор ОСОБА_6 , приймаючи рішення про проведення державної реєстрації вказаного об`єкту, не врахував очевидні розбіжності заявленим правам, які полягають у тому, що Збори уповноважених КСГП «8-го Березня», згідно до наданого реєстратору Протоколу №7, відбулися 30.12.1998 року, тоді як юридична особа ФГ «Колос», за ідентифікаційним кодом 03747509, було зареєстровано тільки 26.06.2000 року Виноградівською РДА.
		Згідно п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речовихправ на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
		1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
		За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
		Виходячи з викладених вище норм, встановлених обставин, у державного реєстратора Горщар М.В. були наявні підстави для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав ФГ «Колос» на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Приймаючи рішення про проведення державної реєстрації на будівлю трансформаторної за відповідачем ФГ «Колос», відбулося порушенням державним реєстратором вимог закону при здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, оскільки ним безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт Будівлю трансформаторної за ФГ «Колос», оскільки представником ФГ «Колос» не було надано державному реєстратору необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 (у редакції чинній на час проведення відповідної реєстрації), слугували б підставою для прийняття рішення про реєстрацію права власності. Разом з тим, не встановлення державним реєстратором невідповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства у розумінні статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і стало підставою для проведення державної реєстрації права власності.
		Судом встановлено, що як на момент вчинення державної реєстрації права власності на будівлю трансформаторої 23.01.2019 року, так і на момент прийняття рішення по даній справі, відповідач ФГ «Колос» не мав та не має жодних речових прав на земельну ділянку, власником якої є позивач ОСОБА_2 , загальною площею 0,024 га, на якій і розташована будівля трансформаторної. 
		Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
		Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
		Станом на час розгляду справи, наявні судові рішення у справах, що мають приюдиційне значення.
		Так, відповідно до рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі за № 299/3113/16-ц від 14.09.2018 року, яке набрало законної сили, згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019 року, - відповідач ФГ «Колос» не набув статусу землекористувача чи статусу власника земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_2 .
		Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 01.09.2020 року по справі за № 907/29/19, встановлено, що реорганізація КСП «8 Березня» шляхом перетворення у ФГ «Колос» не відбувалася, оскільки 26 червня 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства ФГ «Колос». За змістом наведеного протоколу № 7 йдеться про збори уповноважених КСП «8 Березня», на вирішення яких було винесено питання, зокрема, прийняття рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника ФГ «Колос»; затвердження розподільчого балансу; зняття з реєстрації КСП «8 Березня». Разом з тим матеріали справи не містять інформації про те, що таке рішення - щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступникаФГ «Колос» -було прийнято. Оскільки прийняття від імені юридичної особи рішення органом, який не передбачений статутом цієї юридичної особи, не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване. Відповідно й акти приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів), складені на підставі такого рішення, не спричиняють і не підтверджують перехід права власності до ФГ «Колос». 
		Також, відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегій Касаційного господарського суду від 13.10.2020 року по справі за №907/525/18, - згідно з відомостями, які містяться у витягу з ЄДР, 26.06.2000 проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ "Колос", а не перетворення КСП "8 Березня".
		У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в Постановах Верховного Суду.
		Таким чином, існування у відповідача ФГ «Колос», зареєстрованого права власності на будівлю трансформаторної, що розташована на земельній ділянці позивача ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2121210100:07:011:0008, безпосередньо порушує права та інтересипозивача ОСОБА_2 , як законного власника земельної ділянуки, оскільки цим обмежує їх.
		Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Стаття 155 ЗК України зазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Щодо обраного позивачем ОСОБА_2 способу захисту - скасування рішення про державну реєстрацію прав. 
		За ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Приписами ч. 2 ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. 
		В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції ( Walchli v. France , заява № 35787/03, § 29).
		При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя, як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини ( Esim v. Turkey , заява № 59601/09, § 21).
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у субєктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
		В даній справі слід керуватися правовими висновками, викладеними Верховним судом 04.04.2018 року при розгляді справи № 817/1048/16 (ЄДРСРУ № 73304854) та 14.03.2018 р. при розгляді справи № 396/2550/17 (ЄДРСРУ № 72850788).
		При розгляді вказаних справ Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори з державним реєстратором не належать до адміністративної юрисдикції, оскільки стосуються майнового інтересу і обов`язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, при цьому Велика Палата Верховного Суду констатує, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне. Так Верховний суд зазначає: «......У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією права власності на будівлю, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства...».
		Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у Постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14.
		Таку ж правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.
		Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи обтяження такого права іншої особи є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.
		Оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами прав на спірненерухоме майно підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства (Аналогічна позиція викладена у Постановах ВП ВС від 20.06.2018р. №820/4146, 18.09.2018р. у справі №823/235/16, від 29.08.2018р. у справі №807/719/15, 4.02.2020р. №910/7781/19).
		Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
		Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеногоправаабо можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).
		Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц.
		Разом з тим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Окрім цього, суд враховує, що у Постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини". Аналогічну правову позицію викладено і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.
		За приписами ч.1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.При цьому, в силу ч.6 ст.13 даного нормативно-правового акту, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Судом встановлено, що у розумінні положень п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. 
		При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.
		Правові висновки наведені у Постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.
		Таким чином з 16.01.2020 року, тобто на час ухвалення рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак суд вважає правильним застосування позивачем ОСОБА_2 такого способу судового захисту, як скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, оскільки цей спосіб захисту в практичному аспекті зможезабезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а тому спроможний надати особі ефективний захист її прав.
		Нормами п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.
		За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
		Зважаючи на істотну зміну з 16.01.2020 року і на час ухвалення рішення по даній справі матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування судами при вирішенні спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду у Постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 і від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та у Постанові Касаційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/56/19 щодо застосування норми ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 в редакції, яка вже втратила свою чинність, оскільки через наведену зміну законодавства має місце неоднакове правове регулювання відносин (різні редакції ст. 26 Закону України № 1952), що виключає подібність правовідносин у наведених справах з правовідносинами у цій справі (Постанова КГС ВС від 28.10.2020 року № 910/10963/19).
		Приймаючи до уваги викладене суд встановив, що державним реєстратором під час розгляду заяви продержавну реєстрацію права власності та прийняття рішення про таку реєстрацію за ФГ «Колос» допустив порушення вимогп.п.3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.49 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015р. №1127 в редакції, що діяла на час проведення реєстрації прав.
		Таким чином, суд приймає рішення про скасування рішення державного реєстратора з урахування положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Ч. 3ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, яка набрала чинності на 16.01.2020 року та діє на час прийняттясудового рішення,передбачено, щоу разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомуп. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
		Рішення суду про скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для проведення державним реєстратором припинення речових прав на спірне майно  будівлю трансформаторної за адресою АДРЕСА_2 ,за ФГ «Колос», відповідно до умов наведеної нормиЗакону. 
		Заперечення ФГ Колос проти позову суд відхиляє, оскільки такі не спростовують встановлені в судовому засіданні обставини та не містять належних й допустимих доказів які б підтверджували обставину про те, що державна реєстрація права власності на будівлю трансформаторної була проведена з дотриманням встановленого Законом порядку та без порушення прав позивача, як чинного власника земельної ділянки, на якій знаходиться будівля трансформаторної, зареєстрованої за фермерським господарством. Судові рішення на які представники ФГ Колос посилаються, зворотнього не містять. Крім цього, ФГ Колос зазначаючи про преюдиційність фактів, які встановлені судом та викладені, зокрема, у постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, не враховував те, що такі судові рішення скасовані Постановою Верховного Суду 07 серпня 2019 року (а.с. 228-238 т. 2).
		З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем/представником позивача доведено в судовому засіданні факт порушення прав ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2121210100:07:011:0008, внаслідок прийняття рішення державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайлом Васильовичем про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 45168202 від 23.01.2019 року на будівлю трансформаторної, загальною площею 59,4 (кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «КОЛОС», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1748251621212, у звязку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
		Питання розподілу судових витрат вирішити у додатковому рішенні, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 259 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 24, 26, 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції з 16.01.2020 року), ст.ст. 152, 155 ЗК України,- 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.
		Скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 45168202 від 23.01.2019 року на будівлю трансформаторної, загальною площею 59,4 (кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «КОЛОС», код ЄДРПОУ: 03747509, місцезнаходження: м. Виноградів, вул. Тюльпанів 48/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1748251621212.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. 
		 
		ГоловуючийВ. Р. Трагнюк 
		 
		 
		Повний текст рішення суду
		складено 30.12.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...