Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1223/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано судом: 31.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 03.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"03" грудня 2020 р.           Справа№ 911/1223/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Тищенко О.В.
		суддів:            Дикунської С.Я. 
		          Станіка С.Р. 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
		за участю представників згідно протоколу судового засідання від 03.12.2020
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 (повний текст рішення підписано 05.08.2020)
		 
		у справі №911/1223/20 (суддя Конюх О.В.)
		 
		за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
		до Комунального підприємства  Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»
		про стягнення 624 003,47 грн
		 
		1. Зміст позовних вимог та заперечень
		Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - КП «Броваритепловодоенергія», відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 624 003,47 грн за неналежне виконання умов договору від 14.09.2016 № 1629/1617-БО-17 постачання природного газу (із змінами та доповненнями), з яких: 326 480,16 грн пеня, 72 981,85 грн 3% річних, 224 541,46 грн інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати за природний газ, отриманий у жовтні-грудні 2016 та січні-вересні 2017, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 360,05 грн
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2016 між АТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Броваритепловодоенергія» укладено Договір № 1629/1617-БО-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
		На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 15  987  337,31 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач розрахунок здійснював несвоєчасно з порушенням строків, встановлених договором, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача передбачену договором пеню у розмірі 326 480,16 грн, 3% річних у сумі 72  981,85 грн загалом за період з 26.11.2016 по 22.12.2018 та інфляційні втрати у сумі 42650,13 грн загалом період квітень 2017 року - листопад 2018 року.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також керуючись ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, про які заявляє позивач, а саме просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат на 99%, та просить суд врахувати наступні обставини:
		- станом на дату подання позову основна заборгованість за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року відсутня;
		- відповідач визнає прострочення грошового зобов`язання за актами приймання-передачі природного газу. Проте, відповідач позбавлений можливості уникнути порушення даного зобов`язання так, як розрахунки здійснюються відповідно до постанов НКРЕКП, якими встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, тому відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів;
		- відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки: дебіторська заборгованість споживачів за теплопостачання становить 53  017,40 тис. грн; невідшкодована державою різниця в тарифах становить: за 2015 рік в сумі 1  600,00 тис. грн, за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 в сумі 145  841,00 тис. грн;
		- тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується фінансовими звітами та згідно показників балансу сума непокритих збитків становить за 2017 рік 51  544 тис. грн, за 2018 рік  79  498 тис. грн, за 2019 рік 125 464 тис. грн, станом на 31.03.2020 - 110  071 тис. грн;
		- підприємство відноситься до критичної інфраструктури і змушене нести додаткове навантаження, в тому числі у зв`язку з введенням карантину, спричиненого коронавірусом, оскільки оплата споживачів зменшилась на 30%;
		- задоволення позовних вимог в повному обсязі стане причиною зупинення водопостачання та водовідведення, теплопостачання в місті Бровари, що призведе до техногенної катастрофи в місті Бровари.
		У відповіді на відзив позивач стверджує, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами спірного договору, в розумінні ч. 1  ст. 233 ГК України, а тому покликання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих АТ «НАК «Нафтогаз України» сум, - задоволенню не підлягає. Як стверджує позивач, відповідачем обов`язку щодо доказування не виконано, а тому клопотання про зменшення пені є таким, що не може бути задоволеним з будь-яких підстав.
		 
		2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом
		14.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України», що в подальшому перейменовано на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Броваритепловодоенергія» (споживач) укладено договір № 1629/1617-БО-17 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
		Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).
		Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 4  685,57 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): жовтень 2016 - 270,18; листопад 2016 - 723,20, грудень 2016 - 942,78, січень 2017 - 1  034,44, лютий 2017 - 927,40, березень 2017 - 787,57.
		Додатковою угодою №2 від 28.10.2016 п. 2.1 договору викладено у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 2  652,100 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): жовтень 2016 -  152,68; листопад 2016 -  411,06, грудень 2016  - 533,69, січень 2017 -  583,51, лютий 2017 -  525,46, березень 2017  - 445,70.
		Додатковою угодою №7 від 31.03.2017 до п. 2.1 договору додано абзац у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 145 тис.куб.м у тому числі по місяцях (тис. куб метрів): квітень 2017 - 72; травень 2017 - 18,2; червень 2017 - 15,64; липень 2017 - 6,2; серпень 2017 - 15,92; вересень 2017 - 17,69».
		Відповідно до п. 2.2 договору обсяги природного газу, які плануються поставити згідно з цим договором (далі  планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору.
		Згідно з п. 3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
		Ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення становить 5  635,00 грн, крім того ПДВ (20%) - 1127,00 грн. До сплати за 1000 куб. м природнього газу з ПДВ - 6762,00 грн (п. 5.2 договору).
		Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Пунктом 6.3 договору, передбачено, що платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. В будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природній газ відповідно до п. 6.1 цього договору. В платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.
		За наявності заборгованості у споживача за цим договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти які надійшли від споживача, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
		Додатковою угодою №2 від 28.10.2016 розділ 6 договору викладено у новій редакції, зокрема, п. 6.3 договору викладено в наступній редакції: «У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовується витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу- сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пеня, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.»
		Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		Додатковою угодою №2 від 28.10.2016 п. 8.2 договору викладено у наступній редакції: «у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення».
		Додатковою угодою №7 від 31.03.2017 у п. 8.2 договору змінено слова « 21% річних» на « 16,4% річних».
		Пунктом 10.3 договору, передбачено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
		Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 12.1. договору).
		Додатковою угодою №7 від 31.03.2017 розділ 12 договору викладено у наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підпису печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків  - до їх повного здійснення.».
		Сторонами неодноразово вносились зміни до умов договору щодо ціни та порядку розрахунків.
		Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 22.09.2016, додаткової угоди №3 від 28.10.2016, додаткової угоди №4 від 22.11.2016, додаткової угоди №5 від 30.12.2016, додаткової угоди №7 від 31.03.2017 сторони визначили вартість 1000 куб.м природнього газу з 01 жовтня, з 01 листопада, з 01 грудня та з 23 грудня 2016 року, з 01 квітня 2017, яка становила: 7099,20 грн з ПДВ, 8182,80 грн з ПДВ, 8577,60 грн з ПДВ, 5930,40 грн з ПДВ, 9488,64 грн з ПДВ відповідно.
		На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 15  987  337,31 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками обох сторін, та які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:
		- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 1  533  171,62 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 3  617  640,43 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 3  829  873,92 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 2  016  021,68 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 2  320  025,86 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 1  496  299,22 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 на суму 942  487,63 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2017 на 56  381,50 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2017 на суму 44  900,24 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2017 на суму 42  376,27 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2017 на суму 40  687,28 грн;
		- акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2017 на суму 47  471,66 грн.
		Позивач належним чином виконав зобов`язання за договором щодо поставки природного газу в період жовтень-грудень 2016 року та січень-вересень 2017 року.
		Відповідач вартість отриманого за актами приймання - передачі газу оплатив у повному обсязі, лише, 22.12.2018, тобто оплата вартості отриманого газу здійснена відповідачем з прострочкою, що підтверджується карткою розрахунків та копіями банківських виписок. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.
		У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем газ, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 624  003,47 грн, з яких: 326  480,16 грн пеня, 72  981,85 грн 3% річних, 224  541,46 грн інфляційні втрати.
		 
		3. Короткий зміст рішення місцевого суду
		Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2020 позов задоволено частково.
		Стягнуто з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 97944,05 грн пені, 72  981,85 грн 3% річних, 224  541,46 грн інфляційних втрат, 9 360,05 грн судового збору.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач свій обов`язок за договором щодо передачі відповідачу природнього газу виконав належним чином, однак відповідач розрахувався за газ з порушенням строків, які встановлені договором, а тому позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пеню.
		Крім того, суд першої інстанції, зазначив, що спірні відносини у справі не підпадають під регулювання ч. 3  ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на усю суму боргу.
		Що стосується заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру неустойки, місцевий господарський суд вказав, що необхідно зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, на 70% від заявленої позивачем суми, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, враховуючи майновий стан сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та враховуючи майновий стан підприємства відповідача (відповідно до поданих копій звітів про фінансовий стан, звітів про фінансові результати наявні значні показники непокритих збитків).
		 
		4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 31.08.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1223/20 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню у розмірі 228 536,11 грн. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
		В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, порушив та неправильно застосував норми процесуального права та норми матеріального права, зокрема, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, а також неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.
		Також позивач вказав, що рішення суду не містить жодного покликання на докази, які б підтверджували скрутне становище відповідача, оскільки саме по собі посилання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є підставою для зменшення пені на підставі положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 251 Цивільного кодексу України, а КП «Броваритепловодоенергія» не надав жодного доказу для того, щоб суд міг зробити висновок про його скрутне фінансове становище.
		Позивач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував інтереси позивач та не дослідив чи даний випадок є винятковим та чи були заподіяні позиву збитки неналежним виконанням зобов`язань.
		Крім цього, позивач зазначив, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
		 
		5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги
		У поясненнях на апеляційну скаргу, КП «Броваритепловодоенергія» проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, є безпідставними.
		Відповідач зазначив, що станом на дату подання позивачем позову, основна заборгованість відсутня. 
		При цьому, відповідач визнає прострочення грошового зобов`язання за актами приймання-передачі природного газу. Однак КП «Броваритепловодоенергія» позбавлений можливості уникнути порушення даного зобов`язання так як розрахунки здійснюються відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРП), якими встановлено нормативне перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, тому відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів.
		Також відповідач зазначив, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке підтверджується фінансовими звітами.
		Одночасно, відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника.
		 
		6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
		31.08.2020 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1223/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко  О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 поновлено пропущений строк на оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено на 15.10.2020.
		У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 12.10.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.10.2020 у справі №911/1223/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко     О.В., судді: Станік С.Р., Мальченко А.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 справу №911/1223/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко  О.В., судді: Мальченко А.О., Станік     С.Р., розгляд справи призначено на 05.11.2020.
		У зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. 05.11.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.11.2020 у справі №911/1223/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко     О.В., судді: Станік С.Р., Дикунська     С.Я.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 справу №911/1223/20 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 03.12.2020.
		03.12.2020 до початку розгляду справи по суті від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Зазначено, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.
		У судове засідання 03.12.2020 представники сторін не з`явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. При цьому, як зазначалось вище позивача та відповідач просили суд апеляційної інстанції справу розглядати без участі їх представників.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.
		Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час, дату і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
		 
		7. Джерела права й акти їх застосування
		Господарський кодекс України
		Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
		Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
		- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
		- сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;
		- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
		За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою   статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		 
		Цивільний кодекс України
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
		Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. 
		Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
		Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		 
		Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії»
		Відповідно до приписів   статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»   заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього   Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
		Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).
		За приписами частин першої та третьої статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
		На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
		Частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»   передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
		 
		Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, затверджений   постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93
		Пунктом 14 Порядку передбачено, що у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
		 
		Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217
		Відповідно до пункту 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
		Згідно з пунктом 14 Порядку № 217 у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості:
		- природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками;
		- послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи;
		- послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи.
		 
		Господарський процесуальний кодекс України.
		За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		8. Позиція апеляційного суду
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу природного газу виконав належним чином.
		Згідно з умовами спірного договору остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (пункт 8.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України).
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені договором, що підтверджується карткою розрахунків та копіями банківських виписок. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.
		У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, АТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано КП «Броваритепловодоенергія» та заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню.
		Як вбачається з наданих до позовної заяви розрахунків суми позовних вимог, вищезазначені суми пені, 3% річних та інфляційних нараховані позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат, зокрема пеня та 3% річних нараховані, починаючи з 26.11.2016 (1-го дня прострочки за зобов`язаннями за жовтень 2016  року) до 22.12.2018 та інфляційні нараховані за період квітень 2017 року - листопад 2018 року.
		30.11.2016 набрав чинності Закон України від 03.11.2016 № 1730-VII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон № 1730-VII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
		При цьому, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, основним видом діяльності КП «Броваритепловодоенергія» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основне), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які є предметом позову у цій справі, нараховані позивачем на заборгованість за поставлений природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (пункт 1.2 договору).
		Отже, відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що погашення заборгованості за спожитий природний газ за актами приймання-передачі газу, які є підставою для поданого у справу позову, був здійснений відповідачем починаючи з 30.11.2016, що підтверджується банківськими виписками, а також складеною позивачем бухгалтерською випискою по операціях по спірному договору.
		А тому, спірні відносини у справі не підпадають під регулювання ч. 3  ст. 7 Закону № 1730-VII, тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на цю суму боргу.
		Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, враховуючи заявлені позивачем в позовній заяві періоди, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам договору та нормам законодавства України, тому позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача КП «Броваритепловодоенергія» 326  480,16 грн пені, 72  981,85 грн 3% річних, 224 541,46 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за природний газ, отриманий у жовтні 2016 - вересні 2017 є обґрунтованими та законними.
		Що стосується заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру неустойки, колегія суддів зазначає наступне.
		Главою 24 Господарського кодексу України  загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
		Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи  закону  за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
		Передбачена статті 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
		Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст.  612,  625 Цивільного кодексу України).
		При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
		Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до  статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. 
		Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містяться переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 03.06.2020 у справі 910/9813/19.
		При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
		Із мотивувальної частини  рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013  вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
		Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
		Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у  статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.
		Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для здійснення функцій, визначених  законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів. Крім того, судом враховано, що розрахунки за поставлений природний газ частково здійснювалися з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання. Нормативи перерахування грошових коштів з цього рахунку визначалися не відповідачем, а НКРЕКП відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217.
		Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника (зокрема, понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки).
		З огляду на зазначене, та приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності та положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованих  висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
		 
		9. Висновки апеляційного суду 
		На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 20.07.2020 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
		 
		Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1223/20 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1223/20 залишити без змін.
		3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
		4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1223/20.
		5. Матеріали справи №911/1223/20 повернути до Господарського суду Київської області.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
		          Повний текст підписано після виходу судді з відпустки 28.12.2020 
		 
		Головуючий суддя                                                            О.В. Тищенко 
		 
		Судді                                                                                С.Я. Дикунська
		 
		                                                                                С.Р. Станік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...