Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 226/2546/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 31.12.2020. Зареєстровано: 01.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 23.03.2021
Результат оскарження 23.03.2021 Донецький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/226/898/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 226/2546/20
		 
		                       
		ЄУН № 226/2546/20
		Провадження №2/226/898/2020
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 грудня 2020 року Димитровський міський суд Донецької області в складі: 
		головуючого  судді Клепка Л.І., 
		при секретарі Тіссен О.В.,
		   розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про зобов`язання забезпечення безоплатним вугіллям на побутові потреби,-
		   
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про зобов`язання безоплатно забезпечити його вугіллям на побутові потреби. В обґрунтування позову зазначив, що він є пенсіонером вугільної промисловості, останнім місцем його роботи був Відокремлений підрозділ «Шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля», звідки він був звільнений 16.05.2020 року у зв`язку з виходом на пенсію. Він проживає у будинку з пічним опаленням за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно до ст.ст.43,48 Гірничого Закону України, пункту 12.10. Галузевої угоди між Міністерствами палива і енергетики України та Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби за нормою 5,9 т на рік. 24.07.2020 року він звернувся до ДП «Мирноградвугілля» із заявою про надання йому вугілля на побутові потреби за І та ІІ півріччя 2020 року. Відповідачем за вказаною заявою було було прийнято рішення про забезпечення його безоплатним вугіллям за І півріччя 2020 року, в забезпеченні його безоплатним вугіллям за ІІ півріччя 2020 року йому було відмовлено з причини того, що він вийшов на пенсію працюючи не на ДП «Мирноградвугілля», а на іншому підприємстві вугледобувної галузі. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач просить суд зобов`язати відповідача забезпечити його безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 2,95 тонн за ІІ півріччя 2020 року та стягнути з нього на його користь понесені ним при зверненні до суду судові витрати в розмірі 840,80 грн.
		Будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, сторони в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
		Згідно відзиву відповідача на позовну заяву, позовні вимоги ним не визнаються. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що позивач з 01.02.2010 року по 16.05.2020 року дійсно перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом № 139-к від 15.05.2020 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України позивач був звільнений за власним бажанням. Запис у трудовій книжці позивача про те, що він звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію є помилковим, так як він вийшов на пенсію 23.02.2006року, коли працював в ВАТ «Укрвуглебуд». У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позову.
		Надавши оцінку позиціям сторін та дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, вийшов на пенсію з вугледобувного підприємства, де працював на підземних роботах. Згідно його трудової книжки останнім місцем його роботи, звідки він звільнився 16.05.2020 року за ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію, є ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» (а.с.8-19) .
		Відповідно до довідки від 16.07.2020, наданої Гришинською сільською радою, позивач проживає в будинку з пічним опаленням за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33).
		   Згідно довідки, наданої Красноармійським управлінням по газопостачанню та газифікації, позивач послугами газопостачання не користується, не є абонентом Красноармійського управлінням по газопостачанню та газифікації в приватному секторі по природному газу (а.с.34).
		   Як слідує з матеріалів справи, позивач в липні 2020року, надавши необхідні документи, звернувся з заявою до директора ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» про включення його до списків на отримання безкоштовного вугілля на побутові потреби на 2020рік (а.с.33).
		   Рішенням комісії з розгляду документів трудящих і пенсіонерів ВП «Шахта «Капітальна» на право отримання вугілля на побутові потреби від 02.09.2020року йому було відмовлено у виписці вугілля за друге півріччя 2020року, так як він вийшов на пенсію 23.02.2006року з ВАТ «Вуглебуд» (а.с.35).
		Згідно ст.2 Гірничого Закону України, дія цьогоЗакону поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об`єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.
		Відповідно до абзацу третього частини сьомоїстатті 43 цього Закону підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, зокрема, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов`язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.
		Право на отримання побутового вугілля передбачено п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3 липня 2001 року.    
		Підпункт 12.10.3 цієї Угоди передбачає, що безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше, складаються додаткові списки.
		За змістом підпунктів 12.10.7-12.10.9 Галузевої угоди, безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі:
		- на підземних роботах чоловікине менше 10 років, жінки7,5 років;
		- на роботах, пов`язаних з підземними умовами, чоловікине менше 15 років, жінки12,5 років;
		- на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловікине менше 20 років, жінки15 років.
		Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію.
		Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, в тому числі ті, що пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному підприємстві або їх правонаступниками.
		Згідно з розділом І Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств та організацій Міністерства вугільної промисловості СРСР паливом на побутові потреби правом на безоплатне отримання вугілля користуються працівники та пенсіонери, які проживають в будинках з пічним опаленням або пічними кухонними вогнищами.
		Судом встановлено, що позивач мешкає в негазифікованому будинку з пічним опаленням. Вказаного факту, як і права позивача на забезпечення його пільговим вугіллям, відповідач не заперечує. Разом з тим, на думку відповідача, позивач має забезпечуватися вугіллям не ДП «Мирноградвугілля», а іншим підприємством, так як на пенсію він вийшов 23.02.2006року, коли працював в ОАО «Укрвуглебуд». 
		Відповідно до ч.1ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Серед інших даних до неї заносяться відомості про роботу.
		Як вбачається з трудової книжки позивача, він більше 20 років пропрацював на різних підприємствах вугільної галузі, вперше звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ч.1 ст.38 КЗпП України з Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля», де пропрацював з 01.02.2010 по 16.05.2020року (а.с.18-19).
		Рішенням Димитровського міського суду від 07.09.2020року, яке набрало законної сили 08.10.2020року, за позивачем, який був вперше звільнений з підприємства відповідача у зв`язку з виходом на пенсію, було визнано його право на одноразову допомогу відповідно до п.12.15 Галузевої угоди та стягнуто з ДП «Мирноградвугілля» на його користь три середньомісячні заробітки (а.с.74-75).
		Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач не має права на забезпечення його безоплатним вугіллям Державним підприємством «Мирноградвугілля» та що запис у його трудовій книжці про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію помилковий, є неспроможними.
		Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч.ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Доказами відповідно до ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Заперечуючи проти доводів позивача, жодного доказу на підтвердження своєї позиції відповідач суду не надав.
		Проаналізувавши докази у справі та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позивач має право на безоплатне вугіллям на побутові потреби і обов`язок забезпечення позивача безоплатним вугіллям покладається на відповідача.
		   Статтею 1 «Захист власності» Першого Протоколу до Європейської конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
		   Оскільки підстав для звільнення відповідача від обов`язку щодо забезпечення позивача безоплатним вугіллям за друге півріччя 2020року не встановлено, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити, захистивши тим самим його майновий інтерес.
		   Судові витрати, понесені позивачаем при зверненні до суду, які складаються з судового сбору в розмірі 840,80 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 
		Керуючись ст.ст.2,12-13,259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до Державного підприємства «Мирноградвугілля», (ЄДРПОУ 32087941), місце розташування: м. Мирноград, Донецька область, вулиця Соборна, буд.1, про зобов`язаннязабезпечення безоплатнимвугіллям напобутові потреби задовольнити.
		Зобов`язати Державне підприємство «Мирноградвугілля» безоплатно надати  ОСОБА_1  вугілля на побутові потреби за II півріччя 2020 року у кількості 2,95 тон.
		Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь  ОСОБА_1  витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
		     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		 
		Суддя                      Л.І.Клепка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...