Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/5188/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; особливої охорони природних територій та об’єктів, визначених законом.
Надіслано для оприлюднення: 04.01.2021. Зареєстровано: 05.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2021.
Дата набрання законної сили: 04.06.2020
Номер судового провадження: 852/5001/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		04 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5188/19
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
		 суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., 
		за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року
		у адміністративній справі №280/5188/19 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Запорізької обласної державної адміністрації, Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області та третьої особи  Приазовського національного природного парку про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» відмовлено у задоволені вимог про визнання протиправними дій: Міністерства екології та природних ресурсів України щодо схвалення клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про розширення Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» від 14.06.2019 року № 1082, а також щодо покладання обов`язку на Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації разом з адміністрацією Приазовського національного природного парку забезпечити подальшу роботу щодо зміни меж (розширення) території шляхом погодження клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області із розпорядниками земельних ділянок, заінтересованими органами державної влади, з подальшим поданням матеріалів Проекту зміни (розширення) меж території Приазовського національного природного парку до Міністерство екології та природних ресурсів України для підготовки відповідного проекту Указу Президента України; Запорізької обласної державної адміністрації щодо погодження клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області «Про розширення Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» від 14.06.2019 №1082, схваленого Міністерством екології та природніх ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України; Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації щодо внесення на розгляд Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області клопотання про включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману»; голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області щодо прийняття розпорядження про погодження розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману»; Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області щодо подання до Міністерства екології та природніх ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України, клопотання від 14.06.2019 №1082 «про розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману».
		Цим же рішенням суду позивачу відмовлено у задоволенні його вимог про визнання протиправними та скасуваня розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області №218 від 21.08.2019 року «Про погодження розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» і рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №20 від 18.04.2019 «Про погодження включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману», та про зобов`язання Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Запорізьку обласну державну адміністрацію, Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, голову Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області та Кирилівську селищну раду Якимівського району Запорізької області утриматися від дій пов`язаних із зміною меж Приазовського національного природного парку шляхом його розширення за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га на якій знаходиться ізольований ставок  випаровувач Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», організований у верхів`ях морської затоки Утлюцького лиману Азовського моря у 1987 році.
		Позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у цій справі подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв`язку з неповним з`ясуванням фактичних обставин, що мають значення для справи та помилкового застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема того, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не відноситься до перелічених у ст.51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» органів (осіб), які мають повноваження подавати клопотання про розширення об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а саме клопотання вказаного неповноважного органу не містить в собі належного обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал. При цьому, додані до цього клопотання: наукове обґрунтування не містить жодних реквізитів, які б свідчили про те, що це є саме наукове обґрунтування та вказівки на наукову установу, якою надавалося таке наукове обґрунтування і цей документ взагалі не підписаний жодною особою, яка б мала необхідні наукові знання та відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень; картографічний матеріал письмово не погоджений ні з землевласниками/землекористувачами, ні з повноважними органами виконавчої влади, що у сукупності є грубим порушенням вимог ст.ст.51, 52, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п.37 ч.1 ст.26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування», які суд першої інстанції трактував всупереч їх змісту, оскільки органи місцевого самоврядування не є «науковою установою, природоохоронним громадським об`єднанням або іншим заінтересованим підприємством, установою, організацією», а мають самостійну правову природу, діяльність яких регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п.37 ч.1 ст.26), і до виключних повноважень селищної ради віднесено прийняття рішень про організацію території об`єктів природно-заповідного фонду лише місцевого значення. При цьому, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції наводить в своєму рішенні наводить взаємовиключні висновки, а саме вказує на наявність у Кирилівської селищної ради повноважень приймати рішення про розширення меж Приазовського НПП, та одночасно стверджує про те, що рішення Кирилівської селищної ради № 20 від 18.04.2019 року стосується тільки погодження включення до складу Приазовського національного парку земельної ділянки, а не організації території об`єктів природно-заповідного фонду, що є помилковою позицією суду, оскільки вказане рішення Кирилівської селищної ради регулює саме розширення об`єктів природно-заповідного фонду і стало підставою для початку процесу розширення Приазовського НПП за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману».
		За твердженням апелянта неправомірними є: розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області №218 від 21.08.2019 року про погодження розширення території Приазовського НПП за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману», оскільки голови районної державної адміністрації відповідно до положень Законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про природно - заповідний фонд» та Земельного кодексу України не наділені повноваженнями приймати рішення з питань розширення меж національного природного парку загальнодержавного значення; а Мінприроди не мало право листом №07352/08-39 від 02.10.2019 року покладати на Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації разом з адміністрацією Приазовського НПП обов`язок забезпечити подальшу роботу щодо зміни меж (розширення) території Парку, погодження клопотання селищної ради із розпорядниками земельних ділянок, заінтересованими органами державної влади і подати матеріали Проекту зміни меж (розширення) території Парку до Мінприроди для підготовки відповідного Указу Президента України, оскільки ні Департамент ні адміністрація Приазовського НПП не наділені відповідними повноваженнями, а чинне законодавство не допускає делегування повноважень одним суб`єктом владних повноважень іншому суб`єкту.
		Окремо, апелянт акцентує увагу судової колегії на положення ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, які вказують на момент виникнення права постійного користування та права оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації цих прав і про обов`язковість оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також на приписи п.1.8 розділу 1 Положення про Приазовський національний парк, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 517 від 15.11.2010 року, в якому прописано, що межі земельних ділянок, які перебувають у користування Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку визначеному законодавством, а відомості про межі, цільове призначення в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково використовуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
		Апелянт вважає, що судом першої інстанції не була надана правова оцінка вказаним вище нормам матеріального права, внаслідок чого суд взагалі не брав до уваги та не обговорював обставини відсутності будь-якої документації на підтвердження визначення та встановлення меж території і об`єктів Приазовського НПП, також як і не звертав уваги на Акт Державної морської екологічної інспекції № 66 від 12.07.2019 р., яким встановлена відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку Приазовського НПП, що було визнано заступником директора Приазовського НПП Санько В. у листі від 09.01.2020 № 19-13/08 та підтверджено у судовому засіданні особисто в.о. директора Приазовського НПП Воловик Д.І. Проте, за твердженням позивача, саме вказані обставини та норми матеріального права у сукупності свідчить про відсутність законних підстав взагалі розглядати питання розширення меж НПП, оскільки при розширенні меж НПП обов`язковою умовою є наявність оформленого відповідно до вимог законодавства картографічного матеріалу, в тому числі як меж існуючого НПП так і меж його розширення, а не врахування судом цих фактів свідчить про неповноту розгляду спору у цій справі судом першої інстанції, який до того ж безпідставно стверджує про фізичну відсутність об`єкту «ставок-випарювач» посилаючись на дані обліку органів влади та місцевого самоврядування і дані внутрішнього обліку позивача, хоча такі дані суду не подавалися і останнім не досліджувалися. Водночас, зазначаючи про передачу до статутного фонду позивача згідно переліку державного майна «плотини водосховища», а не «ставка - випаровувача», суд проігнорував, що ставок-випаровувач являє собою акваторію Утлюцького лиману, ізольовану двома перегороджуючими дамбами площею водного дзеркала 47,7 км2 і те, що цей ставок-випаровувач створений у акваторії Утлюцького лиману шляхом будівництва гідротехнічних споруд: греблі водосховища, греблі випаровувача, обвідного каналу, і відповідно до Технічного проекту «Відвід шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату до Утлюцького лиману» для організації випаровування шахтних вод в Утлюцькому лимані було огороджена земельна ділянка площею 43 км2, яку виокремлено з природного середовища. 
		Як вказує апелянт, «ставок-випаровувач» є частиною комплексу «Відвід шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату в Утлюкський лиман Азовського моря», який побудовано, прийнято в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію першого пускового комплексу «Відводу шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату № 1 в Утлюкський лиман Азовського моря», затверджений наказом Мінчермету СРСР № 1126 від 05.12.1980 року та акту державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію комплексу «Відвід шахтних вод ЗЗРК в Утлюкський лиман Азовського моря», затверджений наказом Мінчермету СРСР № 7 від 05.01.1988 року, і включено до складу Запорізького залізорудного комбінату відповідно до чинного на той час законодавства, а в подальшому, згідно установчого договору про здійснення спільної діяльності по створенню Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» від 03.12.1996 року передано у власність позивача усі вказані вище гідроспоруди: гребля водосховища інш. №2531 (за переліком майна російською мовою «плотина-водохранилища); гребля випаровувача інв № 2669 (за переліком майна російською мовою «плотина испарителя»); обвідний канал інв. № 2670 (за переліком майна російською мовою «обводной канал»). Вказані споруди та ізольований «ставок-випаровувач» позивач використовує згідно технології видобутку залізної руди підземним способом та на підставі: Дозволу на спеціальне водокористування № 217/ЗП/49д-18, виданого державним агентством водних ресурсів України від 29.01.2018 року; акту Державної комісії з приймання в експлуатацію першого пускового комплексу відводу шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату № 1 до Утлюцького лиману Азовського моря Міністерства чорної металургії СРСР від 30.09.1980 року; акту Державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію комплексу « Відвід шахтних вод ЗЗРК до Утлюцького лиману Азовського моря» Державного виробничого об`єднання гірничорудних і нерудних підприємств півдня «Південруда» Міністерства чорної металургії СРСР від 23.12.1987 року ; паспорту ізольованого ставка - випаровувача системи відводу ЗАТ «ЗЗРК», розробленого Державним Центром проблем гідротехнічних споруд накопичувачів промислових стоків Українського державного науково-дослідницького інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «УкрВОДГЕО» від 11.10.2004 року (м. Харків); «Оцінки впливу ставка-випаровувача Запорізького залізорудного комбінату на навколишнє середовище» Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (УкрНДІЕП, м. Харкова) (висновок державної екологічної експертизи № 187/01 від 30.08.2001року); робочого проекту ПКО ПрАТ «ЗЗРК» «Стабілізація води у ставку- випаровувачі шахтних вод» (висновок державної екологічної експертизи Держуправління екоресурсів у Запорізькій області № 346/02 від 23.08.2002 року - позитивний).
		Крім того, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ставок-випаровувач повністю ізольовано штучно створеними греблями (гребля
		ставка-випаровувача і гребля водосховища), які є об`єктом власності ПрАТ «ЗЗРК», який є зареєстрований 11.02.2020 року під номерами запису про право власності 35509069 та 35510151 відповідно, і створений в акваторії Утлюцького лиману шляхом будівництва гідротехнічних споруд (гребля ставка-випаровувача та гребля водосховища), якими було виокремлено частину природного водного об`єкту, і за своїм функціональним призначенням «ставок-випаровувач» слугує для випаровування дренажних шахтних вод природнім шляхом, що є частиною технологічного процесу без якого неможлива основна господарська діяльність ПрАТ «ЗЗРК» взагалі. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача Мінекоенерго вказує на необґрунтованість доводів ПрАТ «ЗЗРК» та вважає рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити без задоволення апеляцію позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки судом з посиланням на норми чинного законодавства, цілком правомірно встановлено, що Кирилівською селищною радою за результатами розгляду листа Департаменту в межах наданої законом компетенції прийнято рішення від 18.04.2019 року №20 щодо погодження включення до складу Приазовського НПП земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею приблизно 4500 га, що розташована між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману». Вказує на те, що саме після прийняття вказаного рішення Кирилівська селищна рада звернулася до Міністерства екології та природних ресурсів України з клопотанням від 14.06.2019 року №1082 щодо погодження включення до складу Приазовського національного природного парку вищевказаної земельної ділянки, а твердження апелянта про те, що саме це рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 року №20 стало підставою для початку процесу розширення Приазовського НПП суперечить нормам статті 51 Закону «Про природно - заповідний фонд».
		Також відповідач  Міненерго у відзиві вказує на те, що Департамент є структурним підрозділом ЗОДА, а Приазовський НПП входить до сфери управління Мінекоенерго, зазначені організації наділені повноваженнями щодо забезпечення подальшої роботи зі зміни меж (розширення) території парку. Помилковим вважає також посилання апелянта на порушення норм ст.54 Закону «Про природно - заповідний фонд» внаслідок погодження Мінекоенерго клопотання від 14.06.2019 року №1082 без відповідного експертного висновку, оскільки відповідно до ч.4 ст.7 цього Закону, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства, а до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Міненерго також у відзиві наголошує на тому, що оскільки ч.5 ст.57 Закону «Про природно - заповідний фонд» визначено, що території та об`єкти природно- заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання, а позовну заяву ПрАТ «ЗЗРК» було подано на етапі погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, отже рішення щодо розширення меж територій Приазовського НПП не приймалось і ніяких зобов`язань на ПрАТ «ЗЗРК» не було покладено, вважає, що права позивача жодним чином не були порушені.
		Запорізька обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу позивача посилається на обґрунтованість та законність висновків суду першої інстанції у цій справі, оскільки дії всіх органів влади, місцевого самоврядування та державних установ відбувалися у спірних правовідносинах в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, тому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказуючи на безпідставність доводів апелянта, Запорізька обласна державна адміністрація вказує на відсутність у даному випадку умов правового захисту судом ПрАТ «ЗЗРК», оскільки дії та рішення відповідачів по справі не перешкоджають і не будуть перешкоджати в майбутньому у здійсненні господарської діяльності позивачем, який до того ж не є землекористувачем земельної ділянки, яка планується до включення до меж природного парку, а є тільки користувачем в межах спеціального дозволу.
		Про час та місце судового розгляду справи сторони належним чином та у спосіб визначений законом були повідомлені, проте в судове засідання прибув лише представник позивача, Запорізька обласна державна адміністрація надіслала клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Іншими учасниками по справі заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату  не подавалися.
		Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки, а також застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного.
		Предметом спору у цій справі є питання дотримання відповідачами по справі процедури зміни меж (розширення) території природно-заповідного фонду Приазовського національного природного парку, який є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, створеного Указом Президента України №154/2010 від 10.02.2010 року. 
		Зокрема, позивач оскаржує у цій справі правомірність дій Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Запорізької обласної державної адміністрацію, Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області та Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, що пов`язані із зміною меж Приазовського національного природного парку шляхом його розширення за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, на якій знаходиться організований ще у 1987 році у Верхів`ях морської затоки Утлюцького лиману Азовського моря ізольований ставоквипаровувач Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат». Також позивач оскаржує у цій справі прийняті з цього приводу розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області №218 від 21.08.2019 року та рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №20 від 18.04.2019 року, якими погоджено розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» та включення вказаної земельної ділянки водного фонду до складу Приазовського національного природного парку.
		Тобто, виходячи з предмету спору і характеру спірних правовідносин у цій справі, адміністративний суд зобов`язаний був з`ясувати повноваження усіх залучених до участі по цій справі відповідачів та перевірити правомірність їх дій та рішень в розумінні положень Земельного кодексу України (надалі - ЗКУ) та Законів України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16.06.1992 (надалі - Закон N 2456-XII), «Про місцеві державні адміністрації» № 586-XIV від 09.04.1999 (надалі  Закон 586-XIV) і «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97 від 21.05.1997 (надалі  Закон № 280/97), якими законодавець наділив вказаних суб`єктів владних повноважень відповідними права і обов`язками під час організації чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, або зміни меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду, правовий режим існування яких визначено Законом N 2456-XII та Земельним кодексом України.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, ст.2 та частина четверта ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, саме тому, адміністративний суд зобов`язаний під час вирішення спору у цій справі оцінити оскаржувані позивачем дії та рішення відповідачів з урахуванням визначених ч.2 ст.2 КАСУ критерій правомірності дій та рішень суб`єктів владних повноважень. 
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року не відповідає, а вимоги апеляційної скарги позивача є обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини другої ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, суд першої інстанції перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, повинен був з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Проте, у даному випадку, суд першої інстанції обговорюючи правомірність дій Департаменту Запорізької ОДА та рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 року №20, формально обмежився тільки цитуванням змісту ст.ст.51, 54 Закону № 2456-XII і п.37 ч.1 ст.26 Закону №280/97, та п.п.4,5 Положення про Департамент Запорізької ОДА, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.03.2019 №115.
		При цьому, суд першої інстанції не здійснив належного аналізу вказаних норм у співвідношенні до правовідносин, що виникли у даному випадку між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» - з одного боку та Міністерством енергетики та захисту довкілля України, Запорізькою обласною державною адміністрацією, Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області і Приазовським національним природним парком  з другого боку, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку, що звернення Департаменту Запорізької ОДА до Кирилівської селищної ради з листом від 12.04.2019 року №02.1-26/05.1/572, в якому викладено пропозицією включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею приблизно 4500 га, що розташована між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» - є поданим Департаментом «в межах власних повноважень», а прийняте за результатом розгляду вказаного клопотання Кирилівською селищною радою рішення від 18.04.2019 року №20 стосовно погодження включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею приблизно 4500 га, що розташована між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» - є правомірним, з посиланням лише на те, що селищна рада в цьому випадку діяла в межах наданих законом повноважень та у передбачений законом спосіб. 
		А обговорюючи правомірність дій Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яким у відповідь на клопотання Кирилівської селищної ради від 14.06.2019 року №1082 стосовно схвалення клопотання про включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки, до Департаменту Запорізької ОДА було направлено лист від 24.07.2019 року №5/4.1-8/8174-19 з проханням забезпечити подальшу роботу з розширення меж парку шляхом погодження клопотання селищної ради із землекористувачами та заінтересованими органами державної влади та подання матеріалів до міністерства, суд першої інстанції формально спираючись на положення ст.52 Закону № 2456-XII визнав, що в даному випадку Міністерство екології також діяло у відповідності до вимог законодавства і у межах компетенції, що не може судовою колегією сприйняте правильним навіть з огляду на положення тієї ж статті 52 Закону № 2456-XII.
		Наведений вище формальний підхід суду першої інстанції при вирішенні спору у цій справі шляхом застосування процитованих у рішенні вирваних із законодавства окремих норм, на думку судової колегії фактично призвело до спотворення визначеної Законом № 2456-XII та Земельним кодексом України процедури зміни меж (розширення) території природно-заповідного фонду, яка є гарантією, що унеможливлює вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень із порушенням вимог закону і прав, інтересів фізичних та юридичних осіб. А внаслідок неправильного розуміння принципу формальної законності, судом першої інстанції було нейтралізовано мету, на яку Законом № 2456-XII спрямовано правове регулювання організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, та відтворення його об`єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, і які виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та навколишнього природного середовища. 
		Більш того, діючи всупереч згаданого у попередньому абзаці принципу «закон - понад усе» внаслідок підтримання позиції відповідачів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції у такий спосіб фактично «узаконив» іншу, ніж встановлено ст.54 Закону № 2456-XII процедуру зміни меж існуючих територій природно-заповідного фонду, яка повинна проводитися відповідно до статей 51 - 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку, який може бути наданий науковими установами та організаціями, з обґрунтуванням необхідності розширення меж територій природно-заповідного фонду на підставі аналізу: раніше наданих наукових обґрунтувань створення вже існуючих територій та об`єктів ПЗФ; інформації про визначення перспективних та придатних території для заповідання і доцільності створення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії; характеристики природоохоронних, наукових, естетичних та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання; детальних відомостей про їх місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів; відповідних картографічних матеріалів; існуючих екологічних програм та програм соціально-економічного і регіонального розвитку області; і т.д.
		Головна помилка, що допущена була судом першої інстанції під час вирішення спору у цій справі, на погляд судової колегії полягає в ігноруванні визначених на законодавчому рівні відмінності при створенні меж територій і об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та об`єктів місцевого значення, які відрізняються між собою, як по процедурі підготовки і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, так і по порядку попереднього розгляду клопотань та при прийнятті рішень про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон, про що чітко прописано у положеннях ст.ст.51-53 Закону № 2456-XII, якими саме встановлено особливості порядку оголошення територій об`єктами природно-заповідного фонду, і які згідно ст.54 Закону № 2456-XII з незначними доповненнями застосовуються під час зміни меж категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду. 
		Саме вказана помилка, перш за все, не дозволила суду першої інстанції під час вирішення спору правильно визначитися у цій справі з процедурою створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та об`єктів місцевого значення, відмінностей по вказаним процедурам як по особам, які звертаються з відповідними клопотаннями, так і по особам, які уповноважені розглядати ці клопотання, а по друге, позбавила суд першої інстанції зрозуміти різницю між процедурою створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду та процедурою при зміні меж територій об`єктів природно-заповідного фонду, яка хоча і проводиться відповідно до статей 51-53 Закону № 2456-XII, але тільки за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку, що по суті і призвело до неправильного вирішення спору у цій справі. 
		Зокрема, вирішуючи позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», суд першої інстанції хоча і процитував у своєму рішенні положення ст.ст.51-54 Закону № 2456-XII, разом з тим, посилаючись на п.4 і п.5 Положення про Департамент Запорізької ОДА, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.03.2019 року №115, суд визнав звернення Департаменту Запорізької ОДА листом від 12.04.2019 року № 02.1-26/05.1/572 до Кирилівської селищної ради з пропозицією включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею приблизно 4500 га, що розташована між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» - вчинених в межах власних повноважень, а розгляд Кирилівською селищною радою вказаного клопотання Департаменту, з прийняттям рішення від 18.04.2019 року №20, суд визнав вчиненими Кирилівською селищною радою в межах наданих законом повноважень та у передбачений законом спосіб з огляду на положення п.37 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою до повноважень сільських, селищних міських рад відноситься прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.
		Судова колегія наголошує, що відповідно до статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є місцевими органами виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади. Запорізька обласна державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території Запорізької області, а також реалізує делеговані їй Запорізькою обласною радою повноваження, а Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації лише входить до складу облдержадміністрації та підпорядковується голові облдержадміністрації і є підзвітним та підконтрольним Міністерству екології та природних ресурсів України.
		Відповідно до п.7 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вирішення питань про використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля належить до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, а у главі 2 цього Закону закріплено основні галузеві повноваження місцевих державних адміністрацій базового рівня, які на підставі принципу розподілу повноважень віднесені до виключних повноважень місцевих державних адміністрацій, ними вирішуються у визначених Законом порядку і в межах, та не можуть передаватися на вирішення іншим органам і посадовим особам.
		Зокрема, наведені у ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, виходячи з предметів відання за своїм змістом є виключними повноваженнями місцевих державних адміністрацій, а саме, щодо: 1) розробки та забезпечення виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; 2) розпорядження землями державної власності відповідно до закону; 5) внесення пропозицій відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; 11) погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища; і т.д.
		У той же час, вищенаведені галузеві повноваження базового рівня, Запорізькою обласною державною адміністрацією не передавалися Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, що підтверджується затвердженим розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.03.2019 №115 Положенням про Департамент Запорізької ОДА, в тому числі і змістом пунктів 4 та 5 цього Положення, на які послався суд першої інстанції, оскільки перелічені в цих пунктах основні завдання Департаменту (у тому числі згідно п.4: забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ), екологічної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі; здійснення регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі), також як і повноваження Департаменту, в тому числі прописаними у підпункті 5 пункту 5 цього Положення стосовно забезпечення реалізації повноважень у сфері раціонального використання, відтворення і збереження об`єктів тваринного і рослинного світу, біо- та ландшафтного різноманіття, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, екомережі та земельних ресурсів шляхом: опрацювання в межах своєї компетенції пропозицій щодо розвитку та формування екологічної мережі області та розширення природно-заповідного фонду; внесення пропозицій відповідним органам місцевого самоврядування щодо створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду  не є тотожними та подібними тим, що визначені ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» як галузеві повноваження Запорізької обласної державної адміністрації, оскільки опрацювання питань розширення природно-заповідного фонду  має здійснюватися Департаментом тільки в межах його компетенції, а внесення пропозицій відповідним органам місцевого самоврядування щодо створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду  не є процедурою підготовки і подання клопотання про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення у розумінні ст.51 Закону № 2456-XII, на виконання якої законодавець призначив обмежене коло осіб: обласні, Київські та Севастопольські міські державні адміністрації, та орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
		Щодо згаданих судом першої інстанції повноважень Департаменту, прописаних у підпункті 5 пункті 5 Положення про Департамент Запорізької ОДА стосовно: погодження положення про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; погодження лімітів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; затвердження лімітів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, - судова колегія зазначає, що перелічені повноваження Департаменту не безпосередньо стосуються процедури підготовки і подання клопотання про зміну меж територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, також як і не стосуються питань, пов`язаних з попереднім розглядом цих клопотань і прийняттям рішень про зміну меж раніше створеного об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та їх охоронних зон, а тому ці повноваження навіть не підлягали згадуванню судом та їх обговоренню.
		Інших переконливих та беззаперечних доводів стосовно наявності у Департаменту Запорізької ОДА повноважень на підготовку та подання клопотання про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, як це визначено у ст.51 Закону № 2456-XII, або про зміну меж території об`єкту природно-заповідного фонду Приазовського національного природного парку загальнодержавного значення, як це прописано у ст.54 Закону №2456-XII  суд першої інстанції в своєму рішенні не навів.
		У той же час, суд першої інстанції не звернув уваги тому, що Департамент Запорізької ОДА у даному спірному випадку не підготовлював і не подавав клопотання згідно ст.51, ст.54 Закону №2456-XII про зміну меж раніше створеного об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а лише звернувся до Кирилівської селищної ради з пропозицією погодити включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду орієнтованою площею приблизно 4500 га, що розташована між дамбою Утюлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утюлюцького лиману» згідно з наданою картосхемою (а.с.66 т.1). 
		Тобто, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що Департамент діяв не у спосіб та не на підставі прописаного у розділі VII цього Закону Порядку створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що вже є достатньою підставою для визнання протиправними описаних дій Департаменту.
		Переконання суду першої інстанції про те, що Департамент екології та природних ресурсів, як структурний підрозділ Запорізької ОДА та Приазовський національний природний парк, який перебуває в управлінні Мінекоенерго, наділенні повноваженнями щодо забезпечення подальшої роботи із зміни меж (розширення) території парку - не відповідають жодному нормативно-правовому акту, якими регулюються спірні у цій справі правовідносини. Такі висновки суду першої інстанції є лише помилковим трактуванням положень ст.ст.51-54 Закону № 2456-XII і п.п.4, 5 Положення про Департамент Запорізької ОДА.
		Разом з тим, власне розуміння судом першої інстанції передбаченої ст.54 Закону № 2456-XII процедури зміни меж території об`єкту природно-заповідного фонду Приазовського національного природного парку загальнодержавного значення - має негативний ефект для позивача у цій справі та грубо порушує належну правову (справедливу) процедуру, яка є частиною принципів належного адміністрування, а також протиправно розширює дискрецію суб`єктів владних повноважень та дозволяє останнім діяти поза встановлених законом правил щодо проведення певної процедури зміни меж раніше створеного об`єкта ПЗФ на стадії підготовки і подання клопотання про зміну меж раніше створеного об`єкту ПЗФ та розгляду і погодження цього клопотання.
		Вищеописані порушення процедури зміни меж об`єкту ПЗФ загальнодержавного значення, допущених внаслідок внесення Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької ОДА до Кирилівської селищної ради пропозиції про погодження включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду орієнтованою площею приблизно 4500 га, підтверджуються тим, що:
		- ініціювання питання зміни меж території об`єктів природно-заповідного фонду мало бути не з боку Департаменту екології та природних ресурсів, а безпосередньо обласною державною адміністрацією, яка повинна була підготувати клопотання та подати його до державних органів, уповноважених проводити попередній його розгляд (ч.1 ст.51 Закону № 2456-XII), оскільки питання стосується територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
		- зазначене у ч.1 ст.51 Закону №2456-XII клопотання, у відповідності до вимог ч.2 і ч.3 ст.51 цього Закону, має містити в собі обґрунтування необхідності зміни меж території природно-заповідного фонду певної категорії, характеристики природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також належні картографічні матеріали і інші документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності зміни існуючої території природно-заповідного фонду;
		- крім того, оскільки у спірному випадку поставало питання не про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а про зміну його меж, згідно вимог ст.54 Закону №2456-XII  означена у ст.ст.51-53 цього Закону процедура, взагалі могла бути розпочати у визначений ст.54 Закону №2456-XII, тобто, тільки за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та на підставі відповідного експертного висновку. 
		Під час вирішення спору у цій справі, суд першої інстанції описаних вище фактів не взяв до уваги взагалі, а відхиляючи доводи позивача з цього приводу суд безпідставно зазначав, що «клопотання містить всю необхідну інформацію, визначену статтею 51 ЗУ «Про ПЗФ України», а саме: обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал, і до клопотання додано документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єктів природно-заповідного фонду, а саме - наукове обґрунтування щодо розширення території Приазовського національного природного парку.»
		Проте, судова колегія не може визнати обґрунтованими викладені у попередньому абзаці висновки суду першої інстанції стосовно належного обґрунтування відповідачами необхідності створення чи оголошення території або об`єкту ПЗФ і підтвердження необхідності змін меж ПЗФ документами, оскільки суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої оцінки зверненню Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької ОДА до Кирилівської селищної ради з пропозицією погодити включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду орієнтованою площею приблизно 4500 га, що розташована між дамбою Утюлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утюлюцького лиману» (а.с.66 т.1), хоча саме з вказаного звернення і була розпочата процедура зміни меж Приазовського НПП та винесено рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 року № 20. 
		Отже, некваліфіковано та якісно підготовлені матеріали на підтвердження необхідності змін меж ПЗФ, з яких неможливо зрозуміти чи дійсно цінною в розумінні Закону № 2456-XII, є запропоновані Кирилівською селищною радою території в акваторій Утлюцького лиману, де розміщено належні позивачу на праві власності обєкти нерухомості, які використовуються на постійнй основі в господарській діяльності позивача по цій справі  не могли слугувати підставою для схвалення Міністерством екології та природних ресурсів України клопотання Кирилівської селищної ради і початку процессу зміни меж території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, в тому числі і покладенням обов`язку на Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації разом з адміністрацією Приазовського національного природного парку забезпечити подальшу роботу щодо зміни меж (розширення) території шляхом погодження клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області із розпорядниками земельних ділянок, заінтересованими органами державної влади, з подальшим поданням матеріалів Проекту зміни (розширення) меж території Приазовського національного природного парку до Міністерство екології та природних ресурсів України для підготовки відповідного проекту Указу Президента України.
		Враховуючи положення чинного Закону №2456-XII та новозатверджених Методичних рекомендацій, ініціатором спірного у цій справі питання змін меж ПЗФ, повинні залучатися профільні наукові установи, які розроблятимуть Проекти створення ПЗФ (зміни меж) загальнодержавного значення на основі оформлених документів про користування земельними ділянками, та затверджених первинних документів встановлення меж земельних ділянок і їх закріплення межовими знаками в порядку визначеному законодавством, з внесенням відповідних записів до Державного земельного кадастру, що в даному випадку не було дотримано.
		Вищеописаним спростовується незрозуміла позиція суду першої інстанції у цій справі стосовно правомірності звернення Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької ОДА до Кирилівської селищної ради (а.с.66 т.1), яке відбулося з порушенням положень ст.51 Закону № 2456-XII, та рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 року №20 (а.с.67 т.1), про дефектність якого свідчить сам факт погодження розширення території Приазовського національного природного парку селищною радою за зверненням Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, тобто, не уповноваженими на вказані дії особам в розумінні процедури, що визначена ст.ст.51-54 Закону №2456-XII, що в свою чергу вочевидь свідчить про наявність підстав у суду першої інстанції для визнання протиправними дій Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації щодо внесення на розгляд Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області пропозиції про включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду та погодження вказаного питання Кирилівською селищною радою, і для скасування рішення селищної ради від 18.04.2019 року № 20.
		Не може судова колегія також визнати обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність звернення Кирилівською селищною радою з клопотанням вих.№1082 від 14.06.2019 року до Міністерства екології та природних ресурсів України (а.с.68 т.1), в якому заявник текстуально процитувавши ст.51 Закону № 2456-XII та долучивши до клопотання наукове обґрунтування, просить схвалити (погодити) клопотання щодо можливості розширення території Приазовського національного природного парку в адміністративних межах Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за рахунок земель водного фонду орієнтованою площею 4500 га, що розташована між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утюлюцького лиману». 
		В дійсності Кирилівська селищна рада не відноситься др перелічених у ч.1 ст.51 № 2456-XII осіб, уповноважених на підготовку та подання Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а подане вказаною селищною радою клопотання не містить в собі необхідної інформації, визначеної ст.51 Закону №2456-XII, у тому числі: «обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристики природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомостей про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів», а долучене до клопотання наукове обґрунтування щодо розширення території Приазовського національного природного парку (а.с.70-76 т.1)  фактично містить в собі тільки опис території з посиланням на дані обліку осінньої міграції птахів без зазначення конкретного року, але не містить в собі ні дати його підготовки (виготовлення), ні реквізитів особи, якою підготовлено це обґрунтування.
		Про не можливість брати до уваги вказане у попередньому абзаці наукове обґрунтування свідчить той факт, що при його підготовці використовувалися головним чином відомості актуальністю станом на 2004-2010 р.р. (тобто, до винесення Указу Президента України № 154/2010 від 10.02.2010 року про створення Приазовського природного парку) і станом на 2011, 2013,2016 р.р., які також не можуть бути станом на 2019 рік визнані актуальним обґрунтуванням необхідності зміни меж об`єкту ПЗФ загальнодержавного значення. До того ж, вказане наукове обґрунтування щодо розширення території Приазовського національного природного парку, всупереч положень ч.2 ст.51 Закону № 2456-XII, окрім загального опису території, не містить в собі інформації про створення Приазовського національного природного парку Указом Президента України № 154/2010 від 10 лютого 2010 року, та інших суттєвих характеристик, у тому числі і відомостей про господарське використання території, і про землевласників та землекористувачів. Зокрема, про розташуванні на земельній ділянці в акваторії Утлюцького лиману Азовського моря, яка пропонується для заповідання, належних на праві власності з 03.12.1996 року позивачу-ПрАТ «ЗЗРК» об`єктів комплексу для відводу шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату з усіма гідроспорудами («ставок-випаровувач»), призначених для випаровування дренажних шахтних вод природнім шляхом, що є частиною технологічного процесу без якого неможлива основна господарська діяльність, що також суперечить вимогам ч.2 ст.51 Закону № 2456-XII.
		З урахуванням викладених вище обставин та наведених на спростування доводів позивача у рішенні суду першої інстанції висновків про те, що рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 №20 «стосується погодження включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки, а не організації територій і об`єктів природно-заповідного фонду», судова колегія визнає безпідставним визнання судом першої інстанції рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 № 20 про погодження звернення Департаменту стосовно включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду (а.с.67 т.1) таким, що прийнято в межах наданих законом повноважень, тобто, згідно ст.25, п.37 ч.1 ст.26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування». Також судова колегія наголошує на необґрунтованості висновків суду першої інстанції про звернення Кирилівської селищної ради у передбачений ст.51 Закону № 2456-XII спосіб до Міністерства екології з клопотанням від 14.06.2019 №1082 про включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки (а.с.68 т.1). 
		Звертає на себе також увагу судової колегії і послання суду першої інстанції на те, що рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 року №20 стосується тільки погодження включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки, а не організації територій і об`єктів природно-заповідного фонду. Проте, вказане посилання суду першої інстанції не тільки не відповідає змісту п.37 ч.1 ст.26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування», а і не узгоджується з предметом спору у цій справі та суперечить викладеним у судовому рішенні висновкам стосовно відповідності вимогам ст.51 Закону № 2456-XII звернення Кирилівської селищної ради з клопотанням до Міністерства екології.
		При вирішенні спору у цій справі слід брати до уваги спеціальні норми Закону № 2456-XII, які регулюють питання підготовки та подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ст.51), і зміну меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду (ст.54), але не передбачають процедури погодження органами місцевого самоврядування питання включення земельної ділянки до складу національного природного парку загальнодержавного значення. Вказана процедура погодження також не врегульована п.37 ч.1 ст.26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування», на яку посилається суд першої інстанції, але яка не відносить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад: питань погодження включення земельних ділянок до складу вже існуючого національного природного парку загальнодержавного значення; та будь-яких інших питань з організації територій і об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, або створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, чи зміни меж цих територій, що у сукупності надає підстави апеляційному суду ще раз підкреслити, що суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі не зміг правильно розібратися з визначеними ст.ст.51-54 Закону №2456-XII двома відмінними по своїй суті процедурами при створенні чи оголошенні територій та об`єктів природно-заповідного фонду і при зміні меж територій об`єктів природно-заповідного фонду, а також з тим, що підготовка і подання клопотань, законодавцем визначено різних осіб, з чіткою вказівкою на право підготовки клопотання і його подання щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення  тільки обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища; а щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення - науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
		Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність у Кирилівської селищної ради та будь-якої організація чи громадянина права клопотати з питання створення/зміни меж територій чи об`єктів ПЗФ загальнодержавного значення - судова колегія визнає помилковими та такими, що суперечать положенням ст.51 Закону № 2456-XII, а сам факт подання Кирилівською селищною радою до Міністерства екології клопотання від 14.06.2019 року №1082 стосовно включення до складу раніше створеного об`єкту Приазовського національного природного парку загальнодержавного значення земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, розташованих між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» - на думку судової колегії свідчить про перевищення владних повноважень.
		Виходячи із міркувань розумності і доцільності, якими мають керуватися суб`єкти владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, судова колегія з огляду на вищеописані по тексту постанови апеляційного суду процедурні порушення, допущені усіма відповідачами у цій справі на етапі підготовки, подання та розгляду клопотання щодо зміни меж раніше створеного об`єкту ПЗФ загальнодержавного значення, а також з урахуванням вчинених цими суб`єктами владних повноважень у спірних правовідносинах дій у не передбачений законом спосіб та без дотриманням встановленої процедури закону, а також з використанням своїх повноважень не з метою, з якою це повноваження надано, що в свою чергу суттєво вплинуло на прийняття Кирилівською селищною радою невмотивованого рішення від 18.04.2019 року № 20 та винесення головою Якимівської РДА Розпорядження від 21.08.2019 року №218 без урахування усіх обставин, на які вказує закон і які мають значення у спірній ситуації, судова колегія скасовуючи рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року та задовольняючи вимоги позивача у цій справі, окрім вищевикладених по тексту постанови апеляційного суду обставини, бере до уваги нижченаведене.
		Указом Президента України № 154/2010 від 10 лютого 2010 року, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території Бердянського, Мелітопольського, Приазовського, Якимівського районів, міст Бердянська та Мелітополя Запорізької області  з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних степових і водних природних комплексів північно-західного узбережжя Азовського моря, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення було створено Приазовський національний природний парк.
		До території Приазовського національного природного парку вказаним Указом Президента України було погоджено в установленому порядку включення 78126,92 гектара земель, що складаються з : 1) 48053,20 гектара земель державної власності, що передаються (в тому числі з вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування (з них 12481,20 гектара земель згідно з додатком 1 та 35572 гектари земель водного фонду (22072 гектари Молочного лиману і 13500 гектарів Утлюцького лиману); 2) 3592,15 гектара земель, що включаються до території національного природного парку без вилучення, згідно з додатком 2; 3) 26481,57 гектара земель державної власності (землі водного фонду), прилеглих до акваторії Азовського моря, що включаються до території національного природного парку без вилучення, у тому числі: а) уздовж берегової лінії шириною два кілометри від урізу води: від точки з координатами 46°15'52" північної широти та 35°16'41" східної довготи до точки з координатами 46°39'34" північної широти та 35°55'7,7" східної довготи площею 13565 гектарів; від точки з координатами 46°45'17" північної широти та 35°31'14" східної довготи до точки з координатами 46°46'50" північної широти та 36°42'33" східної довготи площею 3151,29 гектара; від точки з координатами 46°42'21" північної широти та 36°50'1" східної довготи до точки з координатами 46°53'2" північної широти та 37°3'46" східної довготи площею 5618,71 гектара; б) прилеглих до коси Бердянської від точки урізу води з координатами 46°43'32,8" північної широти та 36°48'59,2" східної довготи до точки з координатами 46°42'46,4" північної широти та 36°47'39,3" східної довготи, далі до точки з координатами 46°39'10,8" північної широти та 36°43'44,7" східної довготи, далі до точки з координатами 46°38'24,6" північної широти та 36°43'24" східної довготи, далі до точки з координатами 46°37'9,7" північної широти та 36°43'58,4" східної довготи, далі до точки з координатами 46°36'46,7" північної широти та 36°45'58,4" східної довготи, далі до точки з координатами 46°37'26,4" північної широти та 36°47'44,5" східної довготи, до точки урізу води з координатами 46°38'15,4" північної широти та 36°46'37,2" східної довготи площею 4146,57 гектара.
		При створенні Указом Президента України № 154/2010 Приазовського національного природного парку досліджувалося питання можливості на необхідності включення до його складу земельної ділянки водного фонду орієнтовною площею 4500 га, розташованої між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману», на якій знаходиться створений в акваторії Утлюцького лиману шляхом будівництва гідротехнічних споруд (греблі водосховища, греблі випаровувача, обвідного каналу) повністю ізольований штучно створеними греблями ставок-випаровувач (гребля ставка-випаровувача і гребля водосховища), які відокремлюють частину природного водного об`єкту у акваторії Утлюцького лиману двома перегороджуючими дамбами площею водного дзеркала 47,7 км2. Зазначений «ставок-випаровувач» був побудований та прийнятий в експлуатацію згідно Акту державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію першого пускового комплексу «Відводу шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату № 1 в Утлюкський лиман Азовського моря», затвердженим наказом Мінчермету СРСР № 1126 від 05.12.1980 року та Акту державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію комплексу «Відвід шахтних вод ЗЗРК в Утлюкський лиман Азовського моря», затвердженим наказом Мінчермету СРСР № 7 від 05.01.1988 року, і відповідно до Технічного проекту «Відвід шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату до Утлюцького лиману» для організації випаровування шахтних вод в Утлюцькому лимані було огороджене земельну ділянку площею 43 км2, яку виокремлено з природного середовища. 
		При цьому, територію земельної ділянки Утлюцького лимана, відповідно до чинного на той час законодавства було включено до складу Запорізького залізорудного комбінату як частину комплексу «Відвід шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату в Утлюкському лимані Азовського моря», який з усіма вказаними вище гідроспорудами в подальшому згідно установчого договору про здійснення спільної діяльності по створенню Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» від 03.12.1996 року передано у власність позивача по цій справі, з присвоєнням інвентарних номерів: греблі водосховища - інв. №2531 (за переліком майна російською мовою «плотина-водохранилища); греблі випаровувача - інв № 2669 (за переліком майна російською мовою «плотина испарителя»); обвідному каналу - інв. № 2670 (за переліком майна російською мовою «обводной канал»). 
		Таким чином, під час створення Указом Президента України №154/2010 Приазовського національного природного парку загальнодержавного значення, було чітко визначено на якій самі площі створюється НПП та на яку площу його територія розширюється. При цьому, до переліку земель водного фонду спірну у цій справі орієнтовну площу 4500 га, розташовану на території Приазовського національного природного парку між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» - не було включено в акваторій Утлюцького лиману. Тобто, на земельній ділянці, де розміщено споруди та ізольований «ставок-випаровувач», які використовуються позивачем по цій справі згідно технології видобутку залізної руди підземним способом  визначально не визначалося створювати об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, або оголошувати цю територія як таку, що підлягають особливій охороні.
		Про відсутність у держави наміру оголошувати спірну у цій справі територію як природний чи інший об`єкт, що має екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, або визначати цю територію пам`яткою природи, історії або культури, які охороняються законом, чи визначати її як місця масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами і птахів, з обмеженням господарської діяльності Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» свідчить багаторічне узаконювання діяльності цього підприємства на спірних у теперішній час земельних ділянках в Утлюкського лиману Азовського моря, в тому числі і водного фонду. А доказом цього є: 
		- Акт Державної комісії з приймання в експлуатацію першого пускового комплексу відводу шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату № 1 до Утлюцького лиману Азовського моря Міністерства чорної металургії СРСР від 30.09.1980 року; 
		- Акт Державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію комплексу «Відвід шахтних вод ЗЗРК до Утлюцького лиману Азовського моря» Державного виробничого об`єднання гірничорудних і нерудних підприємств півдня «Південруда» Міністерства чорної металургії СРСР від 23.12.1987 року; 
		-паспорт ізольованого ставка - випаровувача системи відводу ЗАТ «ЗЗРК», розробленого 11.10.2004 року Державним Центром проблем гідротехнічних споруд накопичувачів промислових стоків Українського державного науково-дослідницького інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «УкрВОДГЕО»; 
		- висновок державної екологічної експертизи № 187/01 від 30.08.2001року «Оцінка впливу ставка-випаровувача Запорізького залізорудного комбінату на навколишнє середовище», наданого Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем (УкрНДІЕП, м. Харкова); 
		- робочий проект ПКО ПрАТ «ЗЗРК» «Стабілізація води у ставку-випаровувачі шахтних вод» з позитивним висновком державної екологічної експертизи Держуправління екоресурсів у Запорізькій області № 346/02 від 23.08.2002 року;
		- а також виданий Державним агентством водних ресурсів України від 29.01.2018 року Дозвіл на спеціальне водокористування № 217/ЗП/49д-18. 
		Звертає на себе увагу також той факт, що територія вказаної спірної земельної ділянки в акваторії Утлюцького лиману Азовського моря, на якій розташовано передані у власність позивача 03.12.1996 року об`єкти комплексу для відводу шахтних вод Запорізького залізорудного комбінату з усіма гідроспорудами («ставок-випаровувач»), що призначені для випаровування дренажних шахтних вод природнім шляхом, і які є частиною технологічного процесу без якого неможлива основна господарська діяльність ПрАТ «ЗЗРК», та право власності на які було зареєстровано в Державному реєстрі 11.02.2020 року під номерами запису № 35509069 та № 35510151  не тільки не включалася до території Приазовського національного природного парку загальнодержавного значення, а й навіть не резервувалася з метою наступного заповідання, і відповідне рішення про резервування уповноваженими на це органами в період 2010-2020 років не приймалося. Зазначене також в свою чергу свідчить про відсутність у держави зацікавленості встановлення відповідного природоохоронного режиму на спірних у цій справі землях водного фонду Утлюцького лиману та про визначальну відсутність необхідності віднесення цієї території до категорії цінних природних комплексів і об`єктів шляхом змінення категорії, типу та режиму використання земель, а також для збереження вказаної спірної території з метою наукового, екологічного, пізнавального, рекреаційного, історико-культурного та іншого природокористування.
		Вищеописані обставини та факти, відповідачами по справі повністю були проігноровані при проведенні прописаної у розділі VII Закону № 2456-XII процедури «Створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду», а суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі не взяв до уваги, що за змістом визначеної розділом VII Закону № 2456-XII процедури, створення об`єктів ПЗФ включає в себе декілька стадій (етапів): 1) підготовка і подання клопотання щодо створення об`єкту ПЗФ (або зміни меж); 2) розгляд клопотання у місячний строк; 3) погодження з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, а також погодження з місцевими органами влади і самоврядування всіх рівнів; 4) розроблення проекту створення об`єкту ПЗФ; 5) підготовка проекту указу Президента України щодо створення (зміни меж) об`єкту ПЗФ загальнодержавного значення, або рішення обласної ради стосовно об`єкту ПЗФ місцевого значення; 6) узгодження проекту у відповідних міністерствах та відомствах. 7) підготовка необхідного комплекту документів та подання проекту рішення про створення об`єкта ПЗФ до Кабінету Міністрів України або обласної ради; 8) передача документів Кабінетом Міністрів України до Адміністрації Президента України; 9) підписання указу Президентом України. При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст.51 Закону № 2456-XII, якими чітко визначено як порядок підготовки та подання клопотання, так і перелік матеріалів, які включає в себе цей документ, зокрема: обґрунтування відповідності території, що пропонується для заповідання, природоохоронним, науковим, рекреаційним та іншим критеріям. Це обґрунтування має здійснюватися та оформлюватися на науковому рівні фахівцями відповідної кваліфікації.
		Як вже зазначалося вище по тексту постанови апеляційного суду, основу документального забезпечення клопотання складають його наукове обґрунтування, карта-схема майбутнього об`єкта, відомості про господарське використання території, землевласників та землекористувачів, і до цього клопотання повинні також додаватися інші матеріали, що підтверджують і доповнюють обґрунтування необхідності створення об`єкту ПЗФ. Такими матеріалами, зокрема, є: характеристика історико-культурної цінності території, його етнографічне значення, сучасний стан та перспективи розвитку рекреації та народних промислів, пропозиції щодо діяльності майбутньої природоохоронної установи. А зміна меж територій об`єктів природно-заповідного фонду хоча і проводиться відповідно до статей 51 - 53 Закону № 2456-XII, але з відмінностями визначеними ст.54 цього Закону, тобто: тільки за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та на підставі відповідного експертного висновку.
		Отже, навіть якщо ініціаторами спірного у цій справі питання щодо «включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» є наукова установа, природоохоронна громадська організація, підрозділ центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, або інші зацікавлені установи, організації та громадяни, то і в цьому випадку початок такої процедури можливий лише за умови двох первісних дій: 
		1) погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (до яких не відноситься: ні Кирилівська селищна рада, ні Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації);
		2) та відповідний експертний висновок, який має відповідати положенням Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» та яким не може вважатися згадане у ст.51 Закону № 2456-XII клопотання з обґрунтуванням необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, або надане Кирилівською селищною радою до Міністерства енергетики та захисту довкілля України наукове обґрунтування.
		Таким чином, судова колегія визнає, що відповідачами у цій справі грубо було порушено порядок зміни меж території визначеного Указом Президента України № 154/2010 від 10.02.2010 року об`єкту природно-заповідного фонду - Приазовського природного парку загальнодержавного значення, внаслідок проведення такої процедури без передбачених ст.54 Закону № 2456-XII відмінностей.
		На думку судової колегії не повинен залишатися без уваги той факт, що підпунктом першим пункту другого Указу Президента України № 154/2010 від 10.02.2010 року  чітко було прописано обов`язкове: затвердження у двомісячний строк у встановленому порядку Положення про Приазовський національний природний парк; підготовку протягом 2010-2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання у постійне користування Приазовському національному природному парку 48961,14 гектара земель; розроблення протягом 2010-2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території Приазовського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів; розроблення протягом 2010-2011 років проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками.
		А на виконання зазначених в попередньому абзаці приписів Указу Президента України № 154/2010 від 10.02.2010 року, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 517 від 15.11.2010 року Положенням Про Приазовський національний парк, а саме, у пункті 1.8. розділу 1, було прописано, що: межі земельних ділянок, що перебувають у користування Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково використовуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
		Однак, всупереч наведених положень Указу Президента України №154/2010 від 10.02.2010 року та Положення Про Приазовський національний парк, а також в порушення вимог ст. 2, 25, 45, 47, 67 Закону України «Про землеустрій» і ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, якими визначено, що право власності на земельну ділянку, або право постійного користування чи право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, і вказані права оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в період з 2012 року і до наступного часу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проект землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку  не оформлено і уповноваженими органами не затверджено, також як і не отримано державний акт на право постійного користування земельними ділянками Приазовського національного парку загальнодержавного користування, та не оформлено відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації прав постійного користування - у Приазовського національного природного парку взагалі відсутнє право постійного користування земельною ділянкою в розумінні норм чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, що підтверджується в тому числі і актом Державної Азовської морської екологічної інспекції щодо перевірки дотримання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Приазовського національного парку № 66 від 12.07.2019 року, яким встановлена відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку Приазовського НПП, та листом заступника директора Приазовського НПП від 09.01.2020 № 19-13/08, а також не спростовується відповідачами по справі. 
		Відтак, судова колегія наголошує на тому, що при невиконанні обов`язкової умови оформлення відповідно до Закону права користування територіями Приазовського національного природного парку, у тому числі і не встановлення в натурі (на місцевості) та не закріплення межовими знаками в порядку визначеному законодавством - взагалі свідчить про відсутність правових підстав для початку визначеної ст.ст.51-64 Закону№ 2456-XII процедури зміни меж Приазовського національного природного парку, у зв`язку з відсутністю оформленого відповідно до вимог законодавства картографічного матеріалу та не встановлення меж НПП і не внесенням до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку відомостей про межі та цільове призначення їх використанні, що є первісним у використанні при реконструкції та розвитку прилеглих територій НПП. Тобто, неможливо змінити (розширити) межі території, яка у встановленому законодавством порядку ще не встановлювалася в натурі (на місцевості), не закріплювалася межовими знаками та не реєструвалася у Державному земельному кадастрі.
		Підсумовуючи досліджені апеляційною інстанцією вищевикладені факти та обставини у їх сукупності, судова колегія визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду матеріалів даної адміністративної справи, та які беззаперечно підтверджують як протиправність дій Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації і рішення Кирилівської селищної ради № 20 від 18.04.2019 року про погодження включення до складу Приазовського національного парку земельної ділянки, та дій останнього щодо подання до Міністерства екології та природніх ресурсів України клопотання від 14.06.2019 №1082 про розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду, так і дій Міністерства екології та природних ресурсів України при схваленні клопотання Кирилівської селищної ради про розширення Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» від 14.06.2019 року №1082, з покладанням обов`язку на Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації разом з адміністрацією Приазовського національного природного парку забезпечити подальшу роботу щодо зміни меж (розширення) території шляхом погодження клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області із розпорядниками земельних ділянок, заінтересованими органами державної влади, з подальшим поданням матеріалів Проекту зміни (розширення) меж території Приазовського національного природного парку до Міністерство екології та природних ресурсів України для підготовки відповідного проекту Указу Президента України. Протиправність дій та рішень вказаних суб`єктів владним повноважень  є в свою чергу беззаперечним підтвердженням протиправності погодження Запорізькою обласною державною адміністрацією клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області «Про розширення Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» від 14.06.2019 №1082, та голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області щодо прийняття розпорядження про погодження розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» шляхом винесення протиправного розпорядження № 218 від 21.08.2019 року про погодження розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману.
		Оскільки питанням протиправності вищеописаних дій та рішень відповідачів у цій справі судом першої інстанції не надавалося належної правової оцінки, а судове рішення по суті спору суперечить як наявним в матеріалах справи доказам, так і фактичним обставинам спірних правовідносин і нормам матеріального права, якими врегульовано порядок створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також зміну меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, з прийняттям у цій справ іншої постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі. 
		Керуючись ст.ст.238, 242, 315, 317, 322 325, 328 КАС України, суд, -
		 
		П о с т а н о в и в: 
		Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»  задовольнити. 
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року  скасувати та задовольнити адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» - у повному обсязі.
		Визнати протиправними дії Міністерства енергетики та захисту довкілля України, який є правонаступником Міністерство екології та природних ресурсів України, щодо процедури схвалення клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про розширення Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» від 14.06.2019 року № 1082, а також щодо покладання обов`язку на Департамент екології та природних рсурсів Запорізької обласної державної адміністрації разомз адміністрацією Приазовського національного природного паркузабезпечити подальшу роботу щодо зміни меж (розширення) території шляхом погодження клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області із розпорядниками земельних ділянок, заінтересованими органами державної влади, з подальшим поданням матеріалів Проекту зміни (розширення) меж території Приазовського національного природного парку до Міністерство екології та природних ресурсів України для підготовки відповідного проекту Указу Президента України.
		Визнати протиправними дії Запорізької обласної державної адміністрації щодо процедури погодження клопотання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області «Про розширення Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману» від 14.06.2019 №1082, схваленого Міністерством екології та природніх ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
		Визнати протиправними дії Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації щодо процедури внесення на розгляд Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області клопотання про включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману».
		Визнати протиправними дії голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області щодо прийняття розпорядження про погодження розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману».
		Визнати протиправними дії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області щодо подання до Міністерства екології та природніх ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України, клопотання від 14.06.2019 №1082 «про розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману». 
		Зобов`язати Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Запорізьку обласну державну адміністрацію, Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, голову Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області та Кирилівську селищну раду Якимівського району Запорізької області утриматися від протиправних дій пов`язаних із зміною меж Приазовського національного природного парку шляхом його розширення за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га на якій знаходиться ізольований ставок  випаровувач Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», організований у верхів`ях морської затоки Утлюцького лиману Азовського моря у 1987 році.
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області № 218 від 21.08.2019 року «Про погодження розширення території Приазовського національного природного парку за рахунок земель водного фонду орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману».
		Визнати протиправним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №20 від 18.04.2019 «Про погодження включення до складу Приазовського національного природного парку земельної ділянки водного фонду, орієнтовною площею 4500 га, що розташовані між дамбою Утлюцького лиману та комплексною пам`яткою природи загальнодержавного значення «Верхів`я Утлюцького лиману».
		Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		 
		 
		Головуючий - суддяС.В. Сафронова 
		 
		 суддяВ.В. Мельник 
		 
		 суддяД.В. Чепурнов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...