Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/2106/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку зі звільненням за вчинення дисциплінарного проступку.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2021. Зареєстровано: 06.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: 2/648/690/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа № 648/2106/20
		Провадження № 2/648/690/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2020 року 
		       Білозерський районний суд Херсонської області у складі:
		головуючого судді                                                Рибас А.В.,
		при секретарі                                                        Данильченко О.О.,
		з участю позивача                                         ОСОБА_1 ,
		представник відповідача-2                                   Ляшенко І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 в смт. Білозерка Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до голови Білозерської державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 та Білозерської державної адміністрації Херсонської області про визнання недійсними розпоряджень голови Білозерської районної державної адміністрації про оголошення догани та про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - 
		в с т а н о в и в:
		Позивач 20.07.2020 року звернувся до Білозерського районного суду Херсонської області із позовом до голови Білозерської державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 та Білозерської державної адміністрації Херсонської області про визнання недійсними розпоряджень голови Білозерської районної державної адміністрації про оголошення догани та про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому зазначив, що розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 № 9-ос від 19.03.2020 його було звільнено з посади директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, в зв`язку із систематичним невиконанням обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України. Розпорядження мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконано доручення голови районної державної адміністрації ОСОБА_2 №43-д від 26.12.2019р. «Про переміщення працівників та закріпленого майна Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді в приміщення за адресою: смт. Білозерка, вул. Свободи, буд. 108» із терміном виконання до 01.03.2020 року. Крім того, розпорядженнями голови Білозерської державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 № 3-ос від 03.02.2020  та № 7-ос від 04.03.2020 були оголошені догани директору Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_1 Вважає розпорядження про оголошення доган та своє звільнення незаконними, не погоджується з вказаними розпорядженнями голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 та простить визнати їх недійсними, оскільки з його боку не було допущено порушень трудової дисципліни, невиконання покладених на нього обов`язків та прогулу, поновити його на посаді, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до ст. 21, 31 КЗпП України, не будь-які вказівки або розпорядження роботодавця зобов`язаний виконувати працівник, а тільки ті, які належать до сфери його обов`язків, визначених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а його обов`язки зафіксовані у посадовій інструкції директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та тільки за порушення трудової дисципліни може бути оголошена догана. Також зазначив, що отримавши розпорядження №43-д від 26.12.2019 «Про переміщення працівників та закріпленого майна Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді в приміщення за адресою: смт. Білозерка, вул. Свободи, буд. 108», він спрямовував листи від 18.02.2020р. за вих. №01-24/33, 26.02.2020р. за вих. №01-24/146 та 10.03.2020р. за вих. №01-24/178 голові Білозерської районної державної адміністрації, в яких просив розглянути питання щодо подальшого перебування Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за тією ж юридичною адресою у смт. Білозерка, вул. Кооперативна, 29 до кінця реорганізації установи, та інформував, що розмір нового приміщення не відповідає нормам праці,  просив залишити Центр у тому ж приміщенні та  вказував про недоцільність та фактично неможливість виконати доручення №43-д від 26.12-2019р. Вважав, що виконати доручення голови районної державної адміністрації ОСОБА_2 №43-д від 26.12.2019р. «Про переміщення працівників та закріпленого майна Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді в приміщення за адресою: смт. Білозерка, вул. Свободи, буд. 108» без порушення діючого законодавства України неможливе, а також що в розпорядженні голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 № 9-ос від 19.03.2020р. про звільнення ОСОБА_1 не зазначено, яким чином ним були порушено обов`язки директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.
		Крім того, позивач вважав, що передумовою його звільнення за ч.3 ст. 40 КЗпП України є дві догани, які теж є незаконними. Так, розпорядженням голови Білозерської районної адміністрації від 03.02.2020 № 3-ос позивачу було оголошено догану за невиконання доручення голови Білозерської районної адміністрації від 29.01.2020 №7-д про надання пропозицій щодо проведення ремонту будівлі Центру для тимчасового перебування осіб та сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, із зазначенням переліку робіт та орієнтовного обсягу необхідних коштів для винесення питання фінансування на сесію районної ради із терміном виконання до 31.01.2020, проте 31.01.2020 року ОСОБА_1 повідомив відповідачу, що для визначення виду робіт першочергово необхідно створити комісію, вважав вказану догану незаконною, оскільки у розпорядженні відповідача не вказано, яким чином позивачем були порушені обов`язки, зазначені в його посадовій інструкції. 
		Крім того, розпорядженням голови Білозерської районної адміністрації ОСОБА_2 від 04.03.2020 №7-ос ОСОБА_1 було оголошено догану за відсутність на робочому місці у робочий день 28.02.2020р. в період с 10:00 до 12:00, в зв`язку з тим, що він самовільно, не повідомивши керівництво, перебував на засіданні сесії Херсонської обласної ради, в результаті чого не взяв участь робочій нараді з виробничих питань в управлінні соціального захисту населення районної державної адміністрації та не виконував інші обов`язки згідно посадової інструкції. Вважав вказане розпорядження незаконним, оскільки 28.02.2020 року був відсутній на робочому місці з питань своєї службової діяльності, а саме: близько 10 години 28.02.2020р. перебував в відділі аудиту та контролю управління внутрішньої безпеки Херсонської обласної державної адміністрації по питанням позапланового внутрішнього аудиту в Білозерському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді; в період з 14:00 до 16:00 приймав участь у заході, який був організований «Центром пробації» у м. Херсоні, про що завчасно повідомив начальника УСЗН Білозерської державної адміністрації; в період між вказаними заходами дійсно був присутній на сесії Херсонської обласної ради, оскільки з урахуванням дороги та часу, обідньої перерви, повернення до смт. Білозерки, а потім знову до м.Херсон, зайняло б відповідний час між вказаними заходами. На переконання позивача вищевказані догани є незаконними, вказують на упереджене відношення голови Білозерської районної адміністрації ОСОБА_2 до позивача ОСОБА_1 , та намагання позбутися останнього як небажаного для нього керівника.
		Також, посилаючись на те, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2020р. було прийнято адміністративний позов  ОСОБА_1  про визнання недійсним розпоряджень голови Білозерської державної адміністрації Херсонської області про оголошення догани та про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2020р вказане провадження по справі закрито в зв`язку з тим, що відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження, а зазначений спір є виключно трудовим спором і повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства, та останню ухвалу отримано позивачем лише 15.07.2020, просив поновити пропущений строк звернення до суду.
		       Ухвалою Білозерського районного суд Херсонської області від 27.07.2020 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано десятиденний трок для усунення недоліків.
		Ухвалою Білозерського районного суд Херсонської області від 12.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження за позовною заявою ОСОБА_1 визначено строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив. 
		Відповідач- Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надіслав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
		Положенням про Білозерський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, затвердженим розпорядженням голови районної державної адміністрації від 09 жовтня 2019 року № 258, у п.8 визначено, що вказаний Центр очолює директор, який призначається на посаду звільняється з посади в установленому порядку головою районної державні адміністрації.
		Розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації від 12 вересня 2019 року №17-ос позивача призначено на посаду директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. 
		Відповідно до п.1 Загального положення про центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №573, діяльність центру спрямовується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної держадміністрації.
		Посадовою інструкцією директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді визначено, що він безпосередньо підпорядковується начальнику управління соціального захисту населені Білозерської районної державної адміністрації та дорученням голови Білозерської районної державної адміністрації від 30 січня 2020 року № 9-д начальнику управління соціального захисту населення- Жадану М.А. доручено здійснювати координацію роботи структур соціального спрямування, у тому числі Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.
		Розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності винесені відповідно до вимог діючого законодавства та є законними.
		Так, розпорядження голови районної державної адміністрації від 03 лютого 2020 року № 3-ос «Про оголошення догани», винесено в зв`язку з невиконанням позивачем доручення у визначений термін, що потягло негативні наслідки, оскільки не було виділені кошти та не проведено вчасно ремонт будівлі, у якій проживають особи, які опинилися у складних життєвих обставинах, переміщені з тимчасово окупованих територій, у зимовий період. Крім вищезазначених негативних наслідків взято до уваги попередню роботу позивача, а саме, той факт, що розпорядженням голови районної державні адміністрації від 26 грудня 2019 року № 31-ос ОСОБА_1 було вказано на неналежне виконання службових обов`язків та попереджено про недопущень порушень фінансової та трудової дисципліни. Перед винесенням догани ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення, які він виклав у пояснювальній записці від 31 січня 2020 року №301-24/87. Отже, на переконання відповідача, при прийнятті розпорядження голови районної державної адміністрації від 03 лютого 2020 року № 3-ос «Про оголошення догани» були дотримані статті 147-1, 148, 149 КЗпП України.
		Крім того, 04 березня 2020 за № 7- ос головою районної державної адміністрації було видано розпорядження «Про оголошення догани». Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що ОСОБА_1  28 лютого 2020 року перебував на робочому місці неповний робочий день (був відсутній орієнтовно з 10.00 год. до 12.00 год.) та самовільно, не повідомивши керівництво перебував на засіданні сесії Херсонської обласної ради, що підтверджується доповідними записками та письмовими поясненнями ОСОБА_3 .. Крім того, об 11.35 год. спеціаліст управління соціального захисту ОСОБА_4 у телефонному режимі запросила ОСОБА_1 на робочу нараду з питань соціального обслуговування, проте останній повідомив, що знаходиться за межами населеного пункту. Відповідно до листа начальника управління соціального захисту від 03 лютого 2020, року № 01-27/334 Білозерському районному Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді доведено до відома про необхідність, у тому числі, повідомляти про позапланові заходи (наприклад: проведення нарад, участі у засіданнях судів, виїзді на територію сільських рад, тощо). Згідно, режиму роботи Білозерського районного Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, визначеного Колективним договором Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, час початку та закінчення роботи - з 8:00 до 17.00 годин, обідня перерва - з 12:00 до 12:45, у п`ятницю робочий день закінчується о 15:45 год. Отже, на переконання відповідача ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у робочий час без поважних причин та не повідомив посадових осіб районної державної адміністрації про свій від`їзд всупереч вищезгаданому нормативному документу. Перед застосуванням дисциплінарного стягнення у ОСОБА_1 відібрано пояснення від 03 березня 2020 року та враховано, що ОСОБА_1 вже допускав неналежне виконання службових обов`язків, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та попереджався про недопущення порушення трудової дисципліни.
		Також відповідач зазначив, що 19 березня 2020 року № 9-ос головою Білозерської районної державної адміністрації було видане розпорядження про звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з неналежним виконанням його трудових обов`язків.
		Так, головою районної державної адміністрації видано доручення від 26 грудня 2019 року №43-д «Про переміщення працівників та закріпленого майна Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді в приміщення за адресою: смт Білозерка, вул. Свободи, буд 108». Для виконання доручення встановлено термін - до 01 березня 2020 року. Проте, позивач у листах на ім`я голови районної державної адміністрації від 18.02.2020 р. № 01-24/133, від 26.02.2020р. № 01-24/146, заявив про неможливість виконання вказаного доручення про переміщення адмінперсоналу та майна закладу за новою адресою, через необхідність зміни юридичної адреси та просив відкласти переміщення до закінчення реорганізації. Однак, на час видання вищевказаного доручення будь-які рішення щодо реорганізації Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не приймалися та останній функціонував у звичайному режимі, зміна юридичної адреси у статутних документах, у разі необхідності, не є перешкодою для виконання доручення, нове приміщення за адресою: смт. Білозерка, вул. Свободи, 108 , розташоване в адміністративній будівлі, у якій функціонують також інші установи, та пристосоване для роботи працівників. Після розгляду вищезгаданих листів, голова районної державної адміністрації не змінив свого рішення та доручення залишилось чинним, проте ОСОБА_1 навмисно не виконав наказ керівника (доручення від 26 грудня 2019 року №43-д). Перед застосуванням дисциплінарного стягнення у формі звільнення у ОСОБА_1 відібрано пояснення (лист від 10.03.2020 № 01-24/178) та з урахуванням попередніх доган, які не втратили юридичну силу, головою районної державної адміністрації прийняте рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
		Також відповідач вважав твердження позивача про упереджене відношення голови Білозерської районної державної адміністрації ОСОБА_2 до нього та намагання позбутися останнього як небажаного керівника, надуманими та такими, що спрямовані на уникнення покарання за безвідповідальну роботу. Також відповідач вважає посилання позивача на незазначення у розпорядженнях голови районної державної адміністрації, яким чином та які саме ним були порушено обов`язки, безпідставними, оскільки у посадовій інструкції не може бути передбачено увесь перелік дій працівника, у тій чи іншій ситуації. Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення обов`язку, що випливає із трудової функції керівника закладу. Адже, саме директор Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді має вирішувати організаційні питання стосовно ремонту будівлі, яка перебуває на балансі закладу; організовувати переміщення персоналу та майна в іншу будівлю за рішенням керівника. А обов`язок перебувати на робочому місці у робочий час та виконувати належним чином трудові обов`язки прямо випливає із норми права про трудову дисципліну, яка міститься у статті 139 КЗпП України.
		При цьому відповідач вказав, що вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не можуть бути задоволені через те, що головою районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 15 травня 2020 року №123 «Про ліквідацію Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді», яким також утворено ліквідаційну комісію, до голови якої перейшли функції керівника установи. На даний час усі працівники установи звільнені у порядку, встановленому трудовим законодавством.
		Крім того, відповідач вважав, що позивачем пропущений визначений законом строк для звернення до суду з позовною заявою про вирішення трудового спору.
		В судовому засіданні позивач та його представник вважали поважною причину пропуску визначеного законом строк для звернення до суду із вказаним позовом та просили цей строк поновити, позовні вимогами підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. 
		При цьому позивач пояснив суду, що вважає ставлення відповідача 1 - ОСОБА_2 до нього упередженим, а всі його дії такими, що були спрямовані на його усунення з посади, в тому числі видання ним незаконних розпоряджень, в зв`язку з чим позовні вимоги висунуті безпосередньо до вказаної особи. Крім того, пояснив, що був дійсно відсутній на робочому місці 28.02.2020 року та перебував на сесії Херсонської обласної рали, на якій розглядалися питання фінансування соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, на вказану сесію його запросили у телефонному режимі, про свою участь у вказаному засіданні він керівництво не повідомляв. З питання невиконання розпорядження №43-д від 26.12.2019 Про переміщення працівників та закріпленого майна Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді в інше приміщення, на питання суду пояснив, що очолюваний ним Центр підлягав закриттю в зв`язку із ліквідацією, проте розмір нового приміщення не відповідав встановленим законодавством вимогам, з урахуванням інтересів громадян та забезпечення їм доступу до послуг, він інформував відповідача про недоцільність такого переміщення та запропонував залишити Центр у колишньому приміщенні. При цьому йому відомо, що власником приміщення, у якому розташовувався очолюваний ним Центр, є Білозерська районна рада Херсонської області та на її сесії було прийнято рішення про передачу вказаної будівлі іншій юридичній особі, зазначене рішення ним не оскаржувалося. Також, пояснив суду, що на теперішній час Білозерський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді припинив свою роботу та здійснюється ліквідаційна процедура, а також, що він отримував мінімальну заробітну плату та вважає що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача виходячи саме з цього розміру, проте будь-яких розрахунків та доказів щодо розміру отримуваної ним заробітної плати суду не надав.
		В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 вважав позовні вимог безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач, як керівник державного органу, діяв відповідно до наданих йому повноважень та діючого законодавства, а оскаржувані позивачем розпорядження винесені за наявності достатніх підстав. 
		Представник відповідача-Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області вважала позовні вимоги безпідставними та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав та обґрунтування, викладених у відзиві на позовну заяву, також вважала, що позивачем пропущений без поважної причини визначений законом строк для оскарження розпоряджень про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 
		Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши усі наявні у справі докази, оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні усіх наявних у справі доказів в їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд встановив наступні обставини.
		З наданої позивачем копії ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі №540/807/20 за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до голови Білозерської державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 та Білозерської державної адміністрації Херсонської області про визнання недійсними розпоряджень голови Білозерської районної державної адміністрації про оголошення догани та про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вбачається, що позивач звернувся до суду 27.03.2020 року та ухвалою вищевказаного суду від 31.03.2020 року його позовну заяву було залишено без руху. Ухвалою Херсонського адміністративного суду від 17.04.2020 року провадження у справі за позовною заявою було відкрито. 24.06.2020 року провадження в адміністративній справі закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та роз`яснено позивачу, що вказаний спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Отримавши вищезазначену ухвалу позивач звернуся до Білозерського районного суду Херсонської області 20.07.2020 року. 
		З урахуванням вищевикладеного, а також положень ч. 1 ст.55 Конституції України, згідно з якими кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, суд дійшов переконання, що позивач звернувся до суду у визначений ст.233 КЗпП України термін, вважаючи що до компетенції саме адміністративного суду належить вирішення вищевказаного спору, оскільки він є державним службовцем. Причини не звернення ОСОБА_1 до Білозерського районного суду Херсонської області, як суду загальної юрисдикції, до компетенції якого віднесено вирішення трудових спорів, суд вважає поважними, оскільки здійснювалося провадження в адміністративній справі, в зв`язку з чим строк звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом підлягає поновленню. 
		Судом встановлено, що розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 09 жовтня 2019 року № 258 затверджено Положення про Білозерський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, відповідно до п.8 вказаного положення, Центр очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку головою районної державної адміністрації. Відповідно до п. 9 Положення, директор центру здійснює загальне керівництво діяльністю центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, законність прийнятих ним рішень.
		Відповідно до колективного договору Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на 2018-2020 роки, схваленого загальними зборами трудового колективу 01.10.2018 та зареєстрованого у Білозерській районній державній адміністрації за №664 від 29.10.2018 року, визначено режим роботи та тривалість робочого часу, робочий день починається з 8:00 год та закінчується о 17:00 год., обідня перерва з 12:00 до 12:45 год.
		Позивача-  ОСОБА_1  призначено на посаду директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації від 12 вересня 2019 року №17-ос.
		Відповідно до Посадової інструкції директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, затвердженої головою Білозерської районної адміністрації 16.09.2019 року, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 16.09.2019 року, директор Центру безпосередньо підпорядковується начальнику Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації, а також призначається на посаду і звільняється з посади головою Білозерської районної державної адміністрації. 
		Відповідно до розділів 2, 4 вищевказаної посадової інструкції, директор Центру здійснює загальне керівництво діяльністю Центру, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку Центру, виконує інші доручення керівництва, показниками оцінки роботи директора Центру є якість і своєчасність виконання посадових завдань та обов`язків, несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань, обов`язків та бездіяльність. 
		Згідно із п.1 Загального положення про центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №573, діяльність центру спрямовується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної держадміністрації.
		Відповідно до доручення голови Білозерської районної державної адміністрації №9-д від 30.01.2020 року координацію роботи структур соціального спрямування, в тому числі Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, доручено начальнику Управління соціального захисту населення Жадану М.А. 
		03.02.2020 року на адресу Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді начальником Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Жаданом М.А. спрямовано лист № 01-27/334, яким зобов`язано у разі позапланових заходів (проведення нарад, участь у засіданні судів, виїзд на території сільських рад тощо) повідомляти письмово.
		03 лютого 2020 року за № 3-ос головою райдержадміністрації видано розпорядження «Про оголошення догани» ОСОБА_1 , яке винесено в зв`язку з невиконанням позивачем доручення у визначений термін, при цьому, взято до уваги негативні наслідки, які настали в результаті невиконання доручення, та те, що розпорядженням голови районної державні адміністрації від 26 грудня 2019 року № 31-ос ОСОБА_1 було вказано на неналежне виконання службових обов`язків та попереджено про недопущень порушень фінансової та трудової дисципліни. Перед винесенням догани ОСОБА_1 надав письмові пояснення 31 січня 2020 року за №301-24/87. 
		Крім того, 04 березня 2020 за № 7- ос головою районної державної адміністрації було видано розпорядження «Про оголошення догани», у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 28 лютого 2020 року був відсутній на робочому місці орієнтовно з 10.00 год. до 12.00 год. без поважних причин, оскільки самовільно, всупереч встановленого порядку, не повідомивши будь-яким чином керівництво, перебував на засіданні сесії Херсонської обласної ради, що підтверджується письмовими доказами та не заперечується самим позивачем, що на переконання суду є порушенням встановленого трудового розпорядку та свідчить про порушення трудової дисципліни, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення відповідно до ст. 147, ч. 1 ст. 147-1 КЗпП. При цьому, перед виданням вказаного розпорядження ОСОБА_6 03.03.2020 надав власноручне пояснення. 
		Крім того, 26.12.2019 року головою Білозерської районної державної адміністрації видано розпорядження №43-д, яким ОСОБА_1 зобов`язано забезпечити переміщення працівників та закріпленого майна Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді в інше приміщення, що перебуває на балансі центру, згідно рішення Білозерської районної ради від 19.09.2018 року, та встановлено термін виконання-01.03.2020 року.
		Проте, позивач, 18.02.2020р. за вих. №01-24/33,  26.02.2020р. за вих. №01-24/146 10.03.2020р. за вих. №01-24/178 спрямовував листи голові Білозерської районної державної адміністрації, в яких просив залишити Центр у тому ж приміщенні та  вказував про недоцільність та неможливість виконати доручення, тобто фактично вказане доручення керівництва упродовж встановленого строку позивачем не було виконано без поважних причин, що стало підставою для видання головою районної державної адміністрації Розпорядження №9-ос від 19.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України. 
		Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує звільнення його з посади директора Білозерського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, в зв`язку із систематичним невиконанням обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, без поважної причини та притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді доган, стверджуючи при цьому, що видаючи оскаржувані розпорядження голова Білозерської районної державної адміністрації діяв упереджено, не маючи на те достатніх фактичних та правових підстав, та вказані розпорядження є незаконними, оскільки в них не вказано, які саме обов`язки він не виконав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором.
		Згідно із ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Статтею  140 КЗпП України,  передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
		Відповідно до ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
		Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП України).
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках, в тому числі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
		Відповідно до ст. 147, ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Звільнення за систематичне невиконане обов`язків без поважних причин являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
		За правилами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
		Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.
		У пункті 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40, п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
		Згідно із п. 23 вказаної постанови Пленуму, за передбаченими  п.3  ст.40  КЗпП  підставами  працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі,  вчинений  після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання  без  поважних  причин  обов`язків, покладених на нього трудовим  договором  або  правилами  внутрішнього  трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 766/8638/16-ц (провадження № 61-28444св18), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. 
		Як встановлено судом, оскаржувані позивачем розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у виді доган, винесені за наявності достатніх підстав та у порядку визначеному законом, оскільки факти неналежного виконання службових обов`язків позивачем та порушення ним трудової дисципліни дійсно мали місце. Дисциплінарні стягнення накладені уповноваженою на це особою та упродовж визначеного законом строку, із додержанням вимог ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання вищевказаних розпоряджень недійсними, що тягне за собою їх скасування, задоволенню не підлягають.
		Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року по справі № 6-20213св0, в справах у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
		Суд дійшов переконання, що відповідачем-Білозерською районною державною адміністрацією надані достатні та допустимі докази, які підтверджують систематичне невиконання позивачем покладених на нього службових обов`язків та законність накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Оскільки у ході судового розгляду встановлено, що невиконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на директора Центру, носило систематичний характер та позивача упродовж року вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді доган, які до моменту прийняття рішення про звільнення позивача з посади не були ним оскаржені або зняті у визначеному порядку, а вказане розпорядження видано уповноваженою на те особою та із дотриманням визначеного законом порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Білорзерської районної адміністрації від 19.03.2020 року №9-ос про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що тягне за собою скасування такого розпорядження та поновлення працівника на посаді, не підлягають задоволенню. 
		З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведено відповідачем 2-Білозерською районною адміністрацією в особі її голови, з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України, із врахуванням і з`ясуванням всіх обставин, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання недійсними розпорядження про звільнення та поновлення позивача на посаді не підлягають задоволенню.
		Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що вказані позовні вимоги є похідними, та оскільки суд дійшов переконання про відсутність підстав для поновлення позивача на посаді, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню.
		Крім того, щодо позовних вимог позивача до відповідача -1- ОСОБА_2 , як фізичної особи, суд дійшов переконання, що єдиним належним відповідачем по справі є Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області, оскільки дії щодо видання оспорюваних розпоряджень проводились ОСОБА_2 не як фізичною особою, а як посадовою особою-керівником державного органу виконавчої влади.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки останній не є належним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями ст. 141 ч.1, ч.2 п.2, ч.6 ЦПК України, згідно яких, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,  у разі відмови в позові покладаються на позивача, та враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, суд дійшов висновку про віднесення судових витрат за рахунок позивача.
		Керуючись ст.ст.3, 15, 80-82, 141, 263-265, 272 ЦПК України,  суд-
		у х в а л и в :
		В задоволенні позову  ОСОБА_1 до голови Білозерської державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 та Білозерської державної адміністрації Херсонської області про визнання недійсними розпоряджень голови Білозерської районної державної адміністрації №3-ос від 03.02.2020 року, №7-ос від 04.03.2020 року про оголошення догани  ОСОБА_1 , №9-ос від 19.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1   з посади директора Білозерського районного центру  соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		            Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		           У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Повне рішення складено 21 грудня 2020 року.
		 
		Суддя                                                                                          А.В.Рибас

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...