Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/1735/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано судом: 13.01.2021. Зареєстровано: 14.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2021.
Дата набрання законної сили: 12.01.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/861/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Титов А.О.
		Доповідач -Коновалова В.А.
		 
		Справа № 428/1735/20
		Провадження № 22-ц/810/861/20
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		12 січня 2021 року                                                                                  м. Сєвєродонецьк
		                                                                                        
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Коновалової В.А.,
		суддів: Луганської В.М., Стахової Н.В.,
		за участю секретаря судового засідання Пономарьової В.С.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи - Сєвєродонецька міська рада, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
		за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області
		на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Титова А.О. в смт Білокуракине Луганської області,
		за заявою  ОСОБА_1 про встановлення факту постійного сумісного проживання, заінтересовані особи - Сєвєродонецька міська рада, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, 
		в с т а н о в и в:
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту постійного сумісного проживання, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із суми недоотриманої пенсії. На час смерті чоловіка заявниця була зареєстрована та мешкала разом з чоловіком за однією адресою. Вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину після смерті чоловіка. 
		Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом відмовлено у здійсненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з ненаданням документу, який підтверджує з ким спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований на час смерті, з огляду на те, що такі документи знаходяться на території непідконтрольній українській владі.
		Встановлення факту необхідно заявниці для отримання свідоцтва про право на спадщину.
		ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного сумісного проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 за адресою їх реєстрації: АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Білокуракинськогорайонного суду Луганської області від 06 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Суд встановив факт постійного сумісного проживання ОСОБА_1 разом з її чоловіком, ОСОБА_2 , за адресою їх реєстрації - АДРЕСА_1 .
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження та не викликає у суду сумніву факт спільного сумісного проживання ОСОБА_1 та її чоловіка  ОСОБА_2 за однією адресою.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог заявника відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області вказує на те, що посилання суду на постанову Верховного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/2312/16-ц є помилковим, оскільки в постанові зазначено про те, що реєстрація спадкоємця за місцем реєстрації спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». Тому спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, надавши паспорт із реєстрацією місця проживання. В даній справі заявниця зверталась до нотаріуса, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. 
		Зазначає, що виходячи з факту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України, то ОСОБА_2 перемістився до Марківського району Луганської області, а ОСОБА_1 перемістилась до міста Харкова, оскільки перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.
		Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного сумісного проживання заявником не надано.
		Також, Управління зазначило, що з питання отримання грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області ОСОБА_1 не зверталась.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 та Сєвєродонецькій міський раді, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
		ОСОБА_1 як про постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, так і про дату, час і місце судового засідання  повідомлена належним чином і в порядку, передбаченому ч. 1,2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу цієї ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Учасники процесу в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залучено військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області до участі у цій справі, як правонаступника прав та обов`язків Сєвєродонецької міської ради.
		Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження та не викликає у суду сумніву факт спільного сумісного проживання ОСОБА_1 та її чоловіка  ОСОБА_2 за однією адресою.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 28 листопада 1986 року (а.с. 8).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в зроблено актовий запис від 09 листопада 2019 року за № 438, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09 листопада 2019 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с.9).
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
		Відповідно до частини третьої статті1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
		Згідно частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Постановою приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговською О.В. від 18 лютого 2020 року № 39/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 .
		Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину приватний нотаріус зазначив, що спадкоємець не має можливості надати необхідні документи для видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме документ, який би підтверджував з ким ОСОБА_2 був зареєстрований на час смерті, з огляду на те, що такі документи знаходяться на території непідконтрольній українській владі. Ці дані необхідні для встановлення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_2 .
		Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Частиною третьою статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
		Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про  встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		У відповідності до роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
		Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
		Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
		Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
		Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, провадження № 61-15965св19.
		Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту заявниця зазначала, що встановлення факту постійного сумісного проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком  ОСОБА_2 за адресою їх реєстрації: АДРЕСА_1 , необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману ОСОБА_2 пенсію, яка увійшла до складу спадщини.
		Під час розгляду справи в суді першої інстанції Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надавалися пояснення щодо заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в яких заінтересована особа заперечує щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .
		Проте суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини.
		В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зазначає, що заявниця та ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщені особи, перебували на обліку в різних Управліннях Пенсійного Фонду України. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, оскільки визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне, в даному випадку про право на спадкування недоотриманої пенсії.
		 
		Щодо суті апеляційної скарги
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
		Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а заяву  ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання однією сім`єю залишити без розгляду відповідно до положень частини 6 статті 294 ЦПК України.
		Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.
		Керуючись ст.ст. 367, п. 4 ч. 1 ст. 374,  п. 4 ч. 1 ст. 379, 384 ЦПК України,  апеляційний суд,
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.
		Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 жовтня 2020 року скасувати.
		Заяву ОСОБА_1  про встановлення факту постійного сумісного проживання, заінтересовані особи - Сєвєродонецька міська рада, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, залишити без розгляду.
		Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 13 січня 2021 року.
		 
		Головуючий                                                                                    В.А. Коновалова
		Судді В.М. Луганська 
		 
		                                                                Н.В. Стахова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...