Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11773/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2021. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2021.
Дата набрання законної сили: 19.04.2021
Номер судового провадження: П/520/14504/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  
		 14 січня 2021 р.                                                                       № 520/11773/2020  
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до  Головного управління ДПС у Харківській області  про скасування податкового повідомлення-рішення,- 
		ВСТАНОВИВ:
		До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач,   ОСОБА_1 , з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДІІС у Харківській області від 05.06.2020 року № 225455-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 11 685,90 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо сплати земельного податку з фізичних осіб винесено з порушеннями вимог податкового законодавства, оскільки відповідачем не враховано, що позивач є власником частини приміщень у багатоквартирному будинку, позивач не є власником або землекористувачем земельної ділянки, земельна ділянка, щодо якої позивачу нараховано земельний податок, не є  сформованою як об`єкт цивільних прав.
		Ухвалою від 29.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
		Відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач зобов`язаний сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові приміщення незалежно від факту оформлення права користування або власності відповідною земельною ділянкою. 
		Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що суб`єкт владних повноважень не спростував жодних доводів позивача, а тому вимоги позову є обґрунтованими.
		Від  відповідача надійшли заперечення в яких останній підтримав доводи позову та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. 
		Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Справа розглянута відповідно до   ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування судді Севастьяненко К.О. у щорічній відпустці з 17.10.2020 по 29.10.2020 та з 31.10.2020 року по 15.11.2020 року.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
		Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 01.12.2005 за № 24800000000042889 та перебуває на податковому обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДПС у Харківській області. Позивач є платником єдиного податку третьої групи та перебуває па спрощеній системі оподаткування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення, що знаходяться у житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		З наданого відзиву вбачається, що контролюючим органом здійснено розрахунок нарахування земельного податку позивачу в автоматичному режимі засобами АІС «Податковий блок» за наступною формулою: (639,78 * 3* 2,25 * 3%) * 90,2 = 11 685,90 грн, де: 639,78 - базова вартість 1 м2 земель м. Харкова; 3 - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки; 2,25 - зональний коефіцієнт; 3 % - ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких не проведена; 90,2 - площа оподатковуваної земельної ділянки.
		На підставі зазначеного розрахунку Головним управління ДПС у Харківській області було сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 225455-5606-2030 від 05.06.2020.
		Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду за його оскарженням.
		Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України в частині обов`язку позивача сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, за відсутності реєстрації права власності чи користування на таку земельну ділянку.
		Зокрема, сторонами не заперечувалось, що у власності позивача перебувало нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху у будинку за адресою  АДРЕСА_1 . Між сторонами також відсутній спір щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, ставки земельного податку, тощо. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі приписи норм чинного законодавства.
		У відповідності до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.
		Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.    14.1.72 п.14.1 ст. 14 ПК України).
		Відповідно п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
		Згідно пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
		          На підставі п.287.8 ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		          Аналізуючи викладені вище норми, суд приходить до висновку, що наведені вище норми встановлюють, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
		          Фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано за ним право власності/ користування земельною ділянкою під таким приміщенням.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №809/2498/14; від 19.06.2018 у справі №826/8009/16; від 21.11.2018 у справі №826/10289/16.
		Тобто, позивач є платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщені нежитлові приміщення, що належать їй на праві приватної власності, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
		Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
		Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
		Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пп.14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
		Згідно з п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку.
		Відповідно до п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
		Відповідно ч.1 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
		Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
		Пунктом 286.6 статті 286 ПК України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
		За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
		Враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, позивач як власник нежитлових приміщень наділений обов`язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно до площі нежитлової будівлі, яка йому належить. Втім, такий податок нараховується контролюючим органом виключно із врахуванням (на підставі) даних державного земельного кадастру (п.286.1 ст. 286 ПК України).
		Під час розгляду справи встановлено, що розрахунок земельного податку позивачу здійснювався на підставі площі земельної ділянки розміром 90,2 кв.м. та до суду надано докази, що у власності позивача перебували нежитлові приміщення площею 90,2 кв.м.
		Тобто, розрахунок земельного податку відповідачем зроблено, виходячи з розміру площі земельної ділянки 90,2 кв.м, при цьому до суду не надано доказів того, що використаний для розрахунку земельного податку у межах спірних правовідносин числовий показник площі земельної ділянки відповідає площі земельної ділянки (з пропорційною часткою прибудинкової території) у розумінні приписів статтей 286, 287 ПК України.
		Контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. вул. Отакара Яроша, буд. 21, та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці. Доказів протилежного до суду не надано.
		Отже, суд зазначає, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами  ПК України.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, не наведено доказів врахування частини загальної площі земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належало позивачу.
		Наведені обставини роблять неможливим визначення позивачу в установленому порядку правильної суми плати за землю, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		При цьому суд з врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №803/1672/16, не може самостійно визначити суму податку, що належить сплатити позивачу, не тільки з підстав дискреційних повноважень контролюючого органу щодо цього питання, а також і за відсутності відомостей щодо даних Державного земельного кадастру та пропорційності частини загальної площі земельної ділянки відносно площі нежитлового приміщення, яке належало позивачу.
		Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
		Усі інші аргументи сторін, у тому числі правова позиція позивача щодо того, що земельна ділянка не є сформованою та не належить позивачу на праві власності або користування, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1  до  Головного управління ДПС у Харківській області  про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
		Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.06.2020 року № 225455-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 11 685,90 грн. 
		Стягнути на користь ОСОБА_1  (код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ43143704).
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 14 січня 2021 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                      Севастьяненко К.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...