Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/4436/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2021. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2021.
Дата набрання законної сили: 14.01.2021
Номер судового провадження: 854/10169/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		____________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4436/20Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		судді-доповідача  Стас Л.В.
		суддів  Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби у місті Миколаєві Миколаївської області про стягнення майнової шкоди в розмірі 17 150,00 грн.,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби у місті Миколаєві Миколаївської області про стягнення з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача, майнової шкоди в розмірі 17 150,00 грн. (недоотримана у 2017, 2018, 2019 роках щорічна до 5 травня разова грошова допомога як учаснику бойових дій), що завдана окремим положенням п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, який було визнано неконституційним.
		В обґрунтування позову зазначав, що мав право на виплату разової грошової допомоги у 2017 - 2019 роках, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначена допомога була йому виплачена у значно меншому розмірі, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, що були прийняті з урахуванням п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Оскільки виплата разової грошової допомоги здійснювалася в розмірі, визначеному Урядом, а норма закону, яка визначала повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати розмір такої допомоги, визнана неконституційною, на думку позивача, йому завдано майнову шкоду у вигляді недонарахованої разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2019 роки, розмір якої, за його розрахунком, становить 17 150,00 грн., а тому він має право на відшкодування завданої майнової шкоди.
		 
		Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 - відмовлено, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		 
		В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду спору по суті. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо непідсудності даної справи адміністративному судочинству, оскільки враховуючи суб`єктний склад даного спору та характер спірних правовідносин, вирішення даної справи відноситься саме до компетенції судів адміністративної юрисдикції, оскільки правовідносини, які стосуються виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, є публічно-правовими правовідносинами та ґрунтуються на нормах публічного права.
		 
		Відповідач, Управління Державної казначейської служби у місті Миколаєві Миколаївської області у відзиві на апеляційну скаргу звертав увагу на тому, що жодних протиправних дій (або бездіяльності) відносно позивача не було вчинено Управлінням. Крім того, відповідач зазначав про те, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні із вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами у порядку цивільного судочинства.
		 
		Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
		 
		Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов, заявлений ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні із вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому такий спір відноситься до юрисдикції цивільного судочинства.
		 
		Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого. 
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Так, у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
		Так, за приписами ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		З матеріалів справи вбачається, що у позові позивачем було заявлено вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача майнову шкоду в розмірі 17 150,00 грн. (недоотримана у 2017, 2018 та 2019 роках щорічна до 5 травня разова грошова допомога як учаснику бойових дій), внаслідок застосування Закону України, який було визнано неконституційним.
		Однак слід зазначити, що ч. 5 ст. 21 КАС України передбачено що, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов, а саме: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень, такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави мають приватно правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом розгляду у справі, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
		На думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано було зазначено, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки в заявленому позові відсутня вимога про вирішення публічно-правового спору.
		Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 9901/17/20, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд має враховувати при виборі та застосуванні норм права.
		Слід також зазначити, що 29.09.2020 року Верховний Суд прийняв рішення у зразковій справі № 440/2722/20, в якому визначено, що вказане рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Отже, у разі звернення позивача до суду із аналогічними позовними вимогами, які визначені у зразковій справі № 440/2722/20 та з таким суб`єктним складом, спір розглядатиметься за правилами адміністративного судочинства.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
		Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
		Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні питання про повернення позову, апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін.
		Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 327-329 КАС України, суд  
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення. 
		Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби у місті Миколаєві Миколаївської області про стягнення майнової шкоди в розмірі 17 150,00 грн. - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення складено 14.01.2021 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя  Стас Л.В.Судді    Шеметенко Л.П.   Турецька І.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...