Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/541/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2021. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2021.
Дата набрання законної сили: 13.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/32087/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 802/541/17-а
		адміністративне провадження № К/9901/32087/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білоуса О.В.,
		суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннторгсервіс» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віннторгсервіс» до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
		УСТАНОВИВ:
		ТОВ «Віннторгсервіс» (далі - Товариство) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування вартості товару від 27 січня 2017 року №401000009/2017/000003/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090001/2017/00008.
		В обґрунтування позову зазначено, що у митного органу були відсутні підстави вимагати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 МК України, оскільки Товариством надано достатню кількість документів для визначення митної вартості товару за ціною договору.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Віннторгсервіс» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 грудня 2016 року між TONGXIANG CP TEXTILE CO., Ltd (Китай) (Продавець) та ТОВ «Віннторгсервіс» (Україна) (Покупець) укладено контракт №TX2011 про купівлю непродовольчих товарів на загальну суму 10 000 000 (десять мільйонів) доларів США, відповідно до умов якого Продавець продає, а покупець купляє товар на умовах СРТ-Вінниця у відповідності до Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту і які виставляються Продавцем по кожній партії у відповідності до заявок Покупця. Кількість, асортимент та відповідність технічним умовам вказується окремо на кожну партію товару відповідним замовленням Покупця. Ціна встановлюється Продавцем на день укладання договору і може бути змінена за взаємними домовленостями. Продавець вказує кількість і ціну Покупцю у відповідності до його заявок в Інвойсі.
		Згідно із пунктом 4 Контракту ціна за товар може бути змінена за взаємними домовленостями. Ціна товару включає вартість транспортування, тари, пакування і маркування. Завантаження товару на транспорт здійснюється силами Продавця та сплачується ним.
		25 січня 2017 року Товариство подало до Вінницької митниці митну декларацію №401000000/2017/900192 для митного оформлення товару, а саме: різного виду тканин, країна виробництва - CN, торгівельна марка - не визначена, виробник - TONGXIANG CP TEXTILE CO., Ltd. Ціна товару - 56 610,85 доларів США за рахунком-фактурою (інвойсом) від 28 грудня 2016 року №CNPL 1200452.
		На підтвердження заявленої митної вартості Товариством подані наступні документи: Контракт №TX2011 від 2 грудня 2016 року та доповнення до нього, рахунок-фактура (інвойс) від 28 грудня 2016 року №CNPL 1200452, копія Китайської експортної декларації від 29 грудня 2016 року №941261980685278672, прайс-лист виробника товару б/н від 1 грудня 2016 року та інші документи.
		Під час митного контролю відповідач встановив, що у поданих для митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема, для підтвердження митної вартості товару Товариством, як митну декларацію країни відправлення за кодом (9610), задекларовано копію Китайської експортної декларації від 29 грудня 2016 року №941261980685278672, проте відправка товару згідно з гр. 15 митної декларації та листа невідомого підприємства №1200 від 27 січня 2017 року фактично здійснювалась з Республіки Польща; відповідно до CMR №U/170123001 від 23 січня 2017 року - з Республіки Литва (м. Вільнюс); в поданому до митного оформлення прайс-листі присутня загальна назва товару (Ткань) без зазначення будь-яких артикулів чи опису товару, за яким його можливо було б ідентифікувати та віднести до певної товарної позиції; зазначена дата складання прайс-листа 1 грудня 2016 року, тобто до моменту підписання контракту від 25 грудня 2016 року №ТХ2011; поданий до митного оформлення інвойс №CNPL1200452 від 28 грудня 2016 року також не містить інформації про артикули, назву, склад та характеристики товару; в контракті №TX2011 від 25 грудня 2016 року відсутній конкретний термін здійснення розрахунків (проведення оплати) за поставлений товар.
		Враховуючи викладене, відповідачем було направлено декларанту - ТОВ «Віннторгсервіс» повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару і містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправника - Литви (згідно СМR №U/170123001 від 23 січня 2017 року) чи Польщі (згідно листа №1200 від 27 січня 2017 року); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У зв`язку з цим, позивач повідомив контролюючий орган, що каталог (прейскурант) цін виробника було надано разом з декларацією, а надати всі інші документи у позивача можливості немає.
		Після вивчення поданих позивачем документів з урахуванням повідомлення Товариства про неможливість надання будь-яких додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №401000009/2017/000003/1 від 27 січня 2017 року із застосуванням резервного методу, передбаченого статтею 64 МК України, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090001/2017/00008 від 27 січня 2017 року.
		Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, Товариство звернулось до суду з позовом.
		Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару, а також з факту ненадання позивачем додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товару.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.
		Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Частиною другою цієї ж статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
		Згідно із частиною четвертою зазначеної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
		За приписами частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
		Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
		При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
		У зв`язку з цим, приписи вказаних вище статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
		При цьому, митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару та необхідність витребування додаткових документів.
		Так, з метою уточнення інформації відповідачем витребовувались у Товариства додаткові документи, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправника - Литви чи Польщі; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Однак, як встановлено судами, позивач відмовив у наданні додаткових документів з підстав відсутності такої можливості (а.с. 69).
		Отже колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару, а також беручи до уваги відмову позивача у наданні додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, відповідач правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.
		Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність можливості визначення митної вартості тканини із застосуванням:
		- методу, передбаченого статтею 58 МК України (за ціною договору), у зв`язку з тим, що декларантом не надані всі документи, що вимагалися органом доходів і зборів, відповідно не було підтверджено документально таку ціну договору;
		- методів передбачених статтею 59 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та статтею 60 (ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) МК України через відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні.
		- методів передбачених статтею 62 (на основі віднімання вартості) та статтею 63 (на основі додавання вартості (обчислена вартість) МК України з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості.
		Частинами першою та другою статті 64 МК України встанволено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
		Крім того, судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам Товариства про те, що судом першої інстанції не досліджено декларації, що були взяті за основу для визначення митної вартості.
		Так, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем було надано інформацію з бази даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України, яка була джерелом числового значення митної вартості, та на яку зроблено посилання у рішенні Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості №401000009/2017/000003/1 від 27 січня 2017 року, у формі таблиць. Оцінивши надані відповідачем докази, суд апеляційної інстанції встановив, що коригування митної вартості проведено відповідачем згідно з вимогами чинного законодавства України, ґрунтуючись на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях на аналогічні товари.
		 
		Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, обставини справи та пояснення сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність можливості визначити митну вартість шляхом послідовного використання методів, вказаних у статтях 58-63 Митного кодексу України, а тому, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод, передбачений статтею 64 Митного кодексу України.
		За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.
		Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.
		В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннторгсервіс» залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                          О.В.Білоус
		 
		Судді                                                                                                               Н.Є.Блажівська
		 
		                                                                                                              І.Л.Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...