Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2432/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2021. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2021.
Дата набрання законної сили: 14.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/18590/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа №822/2432/17
		адміністративне провадження №К/9901/18590/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Пасічник С.С., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (колегія суддів: Кузьмишин В.М., Боровицький О. А.,  Сушко О.О. ) у справі № 822/2432/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання недійсними та скасування вимоги та рішення, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП, ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС, податковий орган, податкова, відповідач) про:
		- визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" №0027871303 від 09.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного внеску на суму 43564,31 грн.;
		- визнання недійсним та скасування рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0027881303 від 09.08.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 7117,86 грн.  
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що твердження контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення п. 44.2 ст. 44, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), щодо включення позивачем до суми витрат вартості товарів, які були повернуті постачальникам є безпідставним. Стверджує, що до складу витрат у відповідності до вимог ст. 177 ПК України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат вартості товарів, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність правомірно ним на законних підставах включені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, а саме суми оплати постачальникам за поставлений та на час оплати реалізований товар.
		 
		Короткій зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21.03.2017 по 10.04.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
		За результатами вказаної перевірки складено акт №0377/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 18.04.2017, яким встановлені та зафіксовані порушення ФОП, а саме:
		- пп. "а" п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 ПК України, зі змінами та доповненнями та п. 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 - порушено ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему;
		- п. 44.1 ст. 44, п. 177.4 ст. 177 ПК України, підприємцем, в періоді, що перевірявся занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 77631,35 грн. в 2016 році;
		- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пп. 2 п. 5 розділу ІV Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідачем занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 43564,31 грн., в тому числі в 2015 році - 27614,31 грн., в 2016 році - 15950,00 грн.;
		- п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення"ПК України, відповідачем в періоді, що перевірявся занижено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 6469,28 грн.;
		- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. 1.4, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідачем несвоєчасно перераховано до відповідного бюджету утриманих сум військового збору з виплачених та/або нарахованих доходів фізичним особам в сумі 2,15 грн., в т.ч. в лютому 2016 року в розмірі 0,47 грн., в березні 2016 в розмірі 1,68 грн.;
		- пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.202.1 ст. 202 ПК України відповідачем несвоєчасно подано до Кам`янець-Подільської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, а саме: граничний термін подання декларації 20.03.2015 року, фактично подано декларацію 21.03.2015 року.
		Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки відповідачем винесені: вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" №0027871303 від 09.08.2017, якою збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного внеску на суму 43564,31 грн. та рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0027881303 від 09.08.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 7117,86 грн.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2017, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Суд прийшов до висновку, що контролюючим органом було доведено правомірність своїх дій під час перевірки та винесення спірних рішень. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 апеляційну скаргу задоволено. Скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
		Відповідач, в свою чергу, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		Відповідач зазначає, що єдиним належним доказом включення вартості списаних та повернутих товарів до складу витрат може лише Книга обліку доходів та витрат, в якій міститься інформація про витрати, підтверджені первинними документами, та які відображені позивачем в декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Проте, позивачем під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій, копію Книги обліку доходів і витрат за 2016 рік, надано не було.
		Також, податковий орган вказує, що встановленим порушенням, яке полягає у нерівномірному поділі чистого оподаткованого доходу, зазначеного в деклараціях про майновий стан та доходи за 2015-2016 роки на кількість календарних місяців, в яких отримано дохід, встановлено заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з врахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в розмірі 152080,18 грн.
		З таких підстав, відповідач просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018, скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		           Письмових заперечень та/або письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
		          
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду  від 19.02.2018, відкрито касаційне провадження. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		Згідно до п. 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464 ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до статті 4 Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Пунктом 4 частини першої  статті першої Закону № 2464 передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу   застрахованої   особи,   що   дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. З 01.01.2016 (редакція Закону № 2464 від 24.12.2015) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		Частиною 11 статті 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		З 01.01.2016 частиною 5 статті 8 Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		В силу вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Відповідно до частин другої та третьої статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
		Крім того, пп. 177.4.1 п. 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
		Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не відносив спірні суми до витрат. Водночас дане підтверджується документами які були надані ФОП, та які булі в повному обсязі досліджені судом апеляційної інстанції .
		Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. 
		          Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
		          Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		          Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі № 822/2432/17 - без змін.          
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва   С.С. Пасічник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...