Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1144/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2021. Зареєстровано: 17.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 15.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.01.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1144/20
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач) 
		суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г., 
		розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2020, ухвалене суддею Науменко А.О., повний текст якого складений 07.08.2020, у справі №908/1144/20
		за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування, м. Київ
		до Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради, м. Запоріжжя 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя 
		про стягнення 11 350,00 грн 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2020 року до Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування про стягнення з Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради 11350 грн 00 коп. суми сплаченого страхового відшкодування.
		Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача сплатити позивачу грошові кошти виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
		Позивач вважає, що, має право зворотної вимоги до Комунального підприємства Наше Місто Запорізької міської ради на суму 11350 грн 00 коп., яку позивач виплатив у якості страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_1 за комплексним договором № 001552\17-И\ЕК\Зп1 від 28.12.2017 добровільного страхування майна та відповідальності, пов`язаної з експлуатацією майна ЕКСПРЕС-КВАРТИРА у зв`язку із залиттям застрахованого майна: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки балансоутримувачем будинку за цією адресою, а відтак особою, яка відповідальна за належне утримання комунікацій будинку, є відповідач. 
		 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.08.2020 у справі № 908/1144/20 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
		Стягнуто з Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради, на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування, 11350 грн 00 коп. суми сплаченого страхового відшкодування та витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн 00 коп. 
		Не погодившись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Наше місто" Запорізької міської ради звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, надання невірної оцінки наявним доказам у справі, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що страховий акт містить неточності в частині встановлення винної сторони, зазначенні відомостей укладеного договору страхування та адреси де відбувся страховий випадок. А оскільки страховий акт є одним із документів, який підтверджує факт страхового випадку та є підставою для здійснення страхової виплати, то акт, що містить неточності не може бути належним та допустимим доказом у справі.
		З посиланням на пункт 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 року за № 927/11207, та додаток до листа Мінжитлкомунгоспу від 29.08.2008 №20-8-18, відповідно до якого присутність при фіксації факту залиття квартири та його наслідків представників зацікавленої особи від потерпілої сторони та з боку винної сторони є обов"язковою, та з урахуванням відсутності у складеному представниками підприємства відповідача акті обстеження технічного стану квартири інформації щодо встановлення винних осіб у спричинені залиття, що свідчить про те, що винною особою, може вважатися не лише організація, яка надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а й інші особи, які могли б мати доступ до горищного приміщення будинку, вважає безпідставним пред"явлення до нього позову та висновок суду, з урахуванням пояснень позивача, що достатнім є зазначення у акті обстеження тільки висновків та рекомендацій і відсутність прямої вказівки щодо обов"язку по зазначенню винної особи. При цьому, апелянт також зауважує, що Позивачем не надано жодних доказів, які могли б свідчити про те, що залиття відбулося з вини Відповідача.
		Зазначає, що суттєвим у даній справі є наявність заборгованості мешканців будинку по вул. Сталеварів, 11 у місті Запоріжжі з оплати послуг на утримання будинку та прибудинкової території, яка існувала у мешканців будинку перед Відповідачем та суттєво впливає на періодичність та якість надання будь-яких послуг, які є складовими встановленого тарифу; в свою чергу, Відповідач не має права використовувати грошовий фонд інших мешканців інших будинків для проведення будь-яких робіт чи надання послуг в будинках, де належним чином не виконуються зобов`язання за укладеним Публічним договором про надання послуг.
		Посилаючись на абз.1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6 (з наступними змінами) відповідно до якого, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна шкода майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, вважає, що для застосування вимог ст.1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями Відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи; за відсутності хоча б одного із цих елементів вважає неможливим настання цивільно-правової відповідальності.
		 
		Позивач, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення, заперечив, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає, що категорично не погоджується з доводами скарги, про те, що страховий акт, який має ряд неточностей, не може бути доказом по справі. 
		Зазначає, що страховий акт  це документ, який описує факт і причину страхового випадку, обставини його настання, що відображає розмір і форму шкоди, заподіяної в результаті страхового випадку, розрахунок страхового відшкодування (забезпечення) і приймає рішення про виплату. До страхового акта додається весь комплект документів, які підтверджують обґрунтованість визнання події страховим випадком, оцінку збитку, претензії до винної сторони (у разі її наявності) для пред`явлення суброгації, а також відповідні повідомлення та заяви страхувальника.
		В той же час, страховий акт, складений позивачем є внутрішнім документом, що засвідчує факт прийняття таким страховиком відповідного рішення по справі, а не встановлює дійсні обставини справи. Відповідно до умов договору страхування №001552/17-И/ЕК/ЗП1 позивач склав страховий акт №011.00103218-1 від 06 березня 2018 року, згідно з яким, залиття нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 11, кв. 10 визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11 350, 00 грн.
		Звертає увагу, що страхова компанія не є органом, який встановлює належного відповідача, не є органом що проводить розслідування, а тим паче органом, що встановлює покарання винуватцям страхових подій, а в свою чергу, страховий акт, що складений страховиком, є лише внутрішнім документом, що підтверджує факт настання страхового випадку та суми страхового відшкодування.
		Позивач наголошує, що у пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 року за № 927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Акт обстеження технічного стану квартири - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась. Цей документ складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок. В акті мають бути зазначені такі обставини: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття (адреса); подія, що трапилась; наслідки події (перелік майна, що постраждало в результаті залиття, із зазначенням видів та об`ємів пошкоджень; причини залиття. В акті можуть бути зазначені висновки та рекомендації комісії (які дії необхідно здійснити, хто заподіяв шкоду тощо), тобто прямої вказівки щодо обов`язку зазначення винної особи в акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) не міститься. У разі заперечень чи сумнівів будь-яка зі сторін має можливість зазначити свої заперечення або звернутись до незалежної експертної установи за проведенням експертизи та встановленням відповідних фактів.
		Позивач зауважує, що позов пред"явлено до належного відповідача, оскільки рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 26.08.2016 "Про вилучення об`єктів житлового та нежитлового фонду, об`єктів благоустрою та обкладення з господарського відання МКП "Основаніє" та передачу в господарське відання комунального підприємства "Наше Місто", утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в місті Запоріжжя покладено на комунальне підприємство "Наше Місто". Відповідно до положень статуту та нормативних актів, що регулюють діяльність відповідача, на КП "Наше місто" покладається обов`язок здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а також здійснювати поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. При цьому акт технічного стану квартири №10 по вул. Сталеварів, 11 на предмет залиття був складений відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, таким чином, позивачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції доведено, що залиття квартири сталося з вини відповідача, натомість, останній, зазначаючи про можливе проникнення сторонніх осіб до горищного приміщення, які могли здійснити пошкодження труби, в результаті чого відбулося затоплення квартири, доказів такого проникнення та діяльності таких осіб до суду не надав, тому дані твердження скаржника слід розцінювати як здогадки та припущення.
		Щодо наявної заборгованості жителів вказаного будинку з оплати наданих відповідачем послуг, що не дає йому змоги виконувати свої обов"язки, то позивач погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вказує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності заборгованості по будинку перед відповідачем в розмірі 188041,58 грн, на яку останній посилався у відзиві, а відтак, неможливості запобігання затоплення квартири.
		 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2020 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради залишено без руху з підстав неподання належних та допустимих доказів направлення скарги позивачу та третій особі листом з описом вкладення, з наданням Відповідачу строку на усунення недоліків апеляційної скарги. 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2020 (у складі колегії суддів: головуючий, доповідач  Іванов О.Г., Дармін М.О., Антонік С.Г.) скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2020 у справі №908/1144/20; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги; з урахуванням ціни позову вирішено розглядати скаргу в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
		28.12.2017 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Арсенал Страхування (страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (страхувальник, третя особа у справі) укладено комплексний договір №001552/17-И/ЕК/Зп1 добровільного страхування майна та відповідальності, пов`язаної з експлуатацією майна Експрес-Квартира, предметом якого, зокрема, є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим майном, вказаним у п. п. 2.2.1  2.2.3 договору (надалі  майно та/або застраховане майно та/або застрахований об`єкт).
		Пунктом 2.2.1 договору страхування визначено, що страхова сума для нерухомого майна (конструкції з невід`ємними комунікаціями) складає 80000,00 грн., франшиза  1000,00 грн. 
		За п.9.7.1.1 договору страхування розмір страхового відшкодування дорівнює розміру (сумі) заподіяних внаслідок страхового випадку матеріальних збитків , визначених згідно з п.9.7.1.3 договору за вирахуванням встановленої договором франшизи та суми отриманої страхувальником (вигодонабувачем) відшкодування збитків від інших осіб, без врахування коефіцієнту недострахування (співвідношення розміру страхової суми до дійсної вартості застрахованого майна), але не більше страхової суми або відповідних лімітів відповідальності, встановленої щодо окремих категорій майна згідно з п.2.2, 2.1 та 3.7 договору. 
		За п.9.7.1.3 договору збитки визначаються: при загибелі майна  у розмірі дійсної вартості майна безпосередньо перед настанням страхового випадку, за вирахуванням вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання, але не більше страхової суми або відповідних лімітів відповідальності, встановлених щодо окремих категорій майна згідно з п.2.2, 2.1 та 3.7 договору; при ушкодженні (частковій руйнації) майна  у розмірі витрат на відновлення, але не більше страхової суми або відповідних лімітів відповідальності, встановлених щодо окремих категорій майна згідно з п.2.2, 2.1 та 3.7 договору. Загибель застрахованого майна означає повне або часткове знищення майна, при якому витрати на відновлення дорівнюють дійсній вартості або її перебільшують. Під втратою майна розуміється також викрадення майна. 
		Строк дії договору страхування визначено в п. 3.10 договору з 28.12.2017 по 27.12.2018. 
		Відповідно до реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.10.1999 ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1999 №70165. 
		30.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування з повідомленням про страховий випадок вх. №229-18 від 30.01.2018. 
		Як зазначено в повідомлені, квартира знаходиться на 4 поверсі 4-х поверхового будинку, лопнула труба центрального опалення на горищі будинку понад зазначеною квартирою. Вина компанії Міські теплові мережі (не проводять огляд теплових мереж). В результаті страхового випадку завдано матеріальну шкоду майну, а саме: після тривалого впливу гарячої води відпала частина стелі з гіпсокартону; у деяких місцях відклеїлись шпалери; в місцях поєднання стін і стелі утворилися тріщини, проступила жовтизна від гарячої води в деяких місцях на стінах та стелі, а також на відкосах стелі. Про подію заявлено до Керуючої компанії Наше місто. 
		18.01.2018 комісією у складі інженера 1 категорії виробничо-технічного відділу комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради Піки О.В., майстра комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради Ярмачек О.В., майстра комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради Рибакова С.О. на звернення власника квартири АДРЕСА_2 до комунального підприємства Наше місто через контакт центр 15-80 №155931 від 16.01.2018 у присутності мешканців проведено обстеження технічного стану квартири заявника. В результаті обстеження складено акт обстеження технічного стану квартири №10 по пр. Соборний, 151/Сталеварів, 11 на предмет залиття, яким встановлено, що 16.01.2018 відбулося залиття приміщень кухні та коридору квартири АДРЕСА_3 . Під час обстеження спостерігається: 
		1) в кухні зі стелі (підвісний гіпсокартон) відпав лист гіпсокартону площею орієнтовно 2,5 кв.м., на стінах (шпалери) спостерігаються плями на площі орієнтовно 1,0 кв.м. та відшарування шпалер по стикам, віконні укоси (шпалери)  спостерігаються плями на площі орієнтовно 0,5 кв.м.; 
		2) в коридорі: арка (декоративна штукатурка)  спостерігаються плями на площі орієнтовно  0,5 кв.м., стіни  (декоративна штукатурка)  спостерігаються плями на площі орієнтовно 1,0 кв.м. 
		Встановлено причину залиття: відбулася аварійна ситуація на трубопроводі центрального опалення, розташованого в горищному приміщенні. 
		Висновки комісії: аварійна ситуація усунена комунальним підприємством Запоріжремсервіс МАС (контакт-центр 15-80 №155913 від 16.01.2018). 
		05.02.2018 експертом-оцінювачем проведено огляд майна, що підлягає оцінці, результати якого зафіксовано актом огляду від 05.02.2018.
		У дефектному акті по об`єкту будівництва (ремонт кухні після затоплення по вул. Сталеварів, 11, кв. 10 у м. Запоріжжя) зафіксовано найменування робіт і витрат, що належить здійснити для відновлення об`єкта. 
		Згідно з локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, складеного в поточних цінах на 14.02.2018, кошторисна вартість ремонтних робіт склала 11588,00 грн. За підсумковою вартістю ресурсів до зведеного кошторису вартість ресурсів склала 3465,77 грн. 
		Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва (ремонт кухні після затоплення по вул. Сталеварів, 11, кв. 10 у м. Запоріжжя) вартість ремонту складає 12112,00 грн. 
		Відповідно до пояснювальної записки до інвесторської документації на будівництво (ремонт кухні після затоплення по вул. Сталеварів, 11, кв. 10 у м. Запоріжжя) загальна кошторисна вартість ремонту по зведеному розрахунку склала 14820,00 грн., у тому числі будівельні (будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні) роботи  12112,00 грн., інші витрати  2708,00 грн.
		Страховим актом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування №011.00103218-1 від 06.03.2018 дану подію кваліфіковано згідно договору страхування, як страховий випадок, та на підставі кошторису відновлювального ремонту, заяви щодо напрямку виплати страхового відшкодування співвласника від 16.02.2018 визначено до виплати страхове відшкодування в сумі 11350,00 грн. на карту страхувальника ОСОБА_1 .
		Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування звернулося до Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради (відповідач у справі) з претензією вих. №001552/АК від 22.11.2018 про відшкодування збитків у порядку регресу на суму 11350,00 грн. 
		У відповідь на дану претензію відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для розгляду даної претензії, оскільки в страховому акті №011.00103218-1 від 06.03.2018 зазначено, що страхова подія сталася з вини Концерну Міські теплові мережі, а також про те, що позов висувається у порядку регресу до Концерну Міські теплові мережі. 
		На підставі вказаних обставин Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування звернулося до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради 11350 грн 00 коп. суми сплаченого страхового відшкодування.
		Пред"явлення позову до відповідача у цій справі, як балансоутримувача будинку, в якому настав страхований випадок, позивачем обґрунтовано нормами ст.ст.1, 20, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". 
		 
		Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.06.2016 №311 Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг визначено відповідача з 01.09.2016 виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зобов`язано виконавця послуг забезпечити вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг відповідно до норм та стандартів, визначених чинним законодавством. 
		Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.2016 №494 Про визначення об`єктів житлового та нежитлового фонду, об`єктів благоустрою та обладнання з господарського відання міського комунального підприємства Основаніє та передачу в господарське відання комунального підприємства Наше місто та затвердження актів приймання-передачі зобов`язано Міське комунальне підприємство Основаніє вилучити з господарського відання об`єкти житлового та нежитлового фонду, благоустрою та обладнання згідно з додатками 1, 2, 3; передати за актами приймання-передачі в господарське відання комунальному підприємству Наше місто об`єкти житлового та нежитлового фонду, благоустрою та обладнання згідно з додатками 1, 2, 3. Комунальному підприємству Наше місто визначено прийняти за актами приймання-передачі в господарське відання об`єкти житлового та нежитлового фонду, об`єкти благоустрою та обладнання згідно з додатками 1, 2, 3; з 01.09.2016 обслуговувати прийнятий житловий фонд в межах діючого законодавства; затверджено акти приймання-передачі об`єктів житлового та нежитлового фону з господарського відання міського комунального підприємства Основаніє в господарське відання комунального підприємства Наше місто згідно з додатками 1, 2, 3.
		Сторонами не надано суду актів приймання-передачі в господарське відання комунального підприємства Наше місто об`єктів житлового та нежитлового фонду, благоустрою та обладнання, втім, відповідач не заперечував в суді першої інстанції того факту, що він здійснює обслуговування житлового будинку по вул. Сталеварів, 11 в м. Запоріжжя, у якому стався страховий випадок (залиття квартири). 
		З огляду на приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України, відповідно до яких обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом, судом визнано такою, що не підлягає доведенню обставину щодо визнання КП "Наше місто" ЗМР балансоутримувачем будинку по вул. Сталеварів, 11 у місті Запоріжжі та виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій послуг за спірною адресою. 
		Пунктом 3.5 статуту КП Наше місто Запорізької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.12.2016 №763, передбачено, що підприємство зобов`язане забезпечувати здійснення робіт, виконання доручень власника в межах його повноважень, надавати послуги згідно з предметом діяльності. 
		Відповідно до п. п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 статуту КП Наше місто Запорізької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.12.2016 №763, дане підприємство створено з метою здійснення відповідно до вимог чинного законодавства функцій управління та в господарському віданні, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов проживання; забезпечення схоронності і підвищення рівня благоустрою житлового фонду який знаходиться на балансі підприємства; забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків. 
		Згідно з п. п. 3.2.1, 3.2.4, 3.2.5 статуту предметом діяльності підприємства є виконання послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території; здійснення технічного контролю за станом житлового фонду та інженерного забезпечення; управління, методичне керівництво і контроль за своєчасним проведенням та якістю чергових та позачергових оглядів житлових будинків; своєчасним відбором житлових будинків. які потребують поточного і капітального ремонту; забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків шляхом проведення профілактичного обслуговування, виконання планово-попереджувальних поточних ремонтів, своєчасного усунення наслідків аварійних ситуацій.
		Згідно з п. 2.3.7 Правил технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.
		Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 15.08.2016 №441 Про встановлення тарифів на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинків (гуртожитків) житлового фонду комунальної власності м. Запоріжжя затверджено Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідний для забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання, перебування в приміщеннях та забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку, виконавцем яких є комунальне підприємство Наше місто Запорізької міської ради; затверджено Порядок та періодичність надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинків м. Запоріжжя, виконавцем яких є комунальне підприємство Наше місто Запорізької міської ради; встановлено тарифи на послуги відповідача. 
		Відповідно до п. п. 3, 6 затвердженого Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідач здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого опалення.
		Відповідно до п. 3 затвердженого Порядку та періодичності надання послуг в частині обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення відповідач здійснює огляд труб, згонів, відводів, переходів, трійників, хрестовин, місць проходження крізь стіни та перегородки - 2 рази на рік; огляд запірної та регулювальної арматури системи централізованого опалення у горищних та підвальних приміщеннях (в опалювальний період)  3 рази на рік; перевірка стану ізоляції, покриття ізоляції, опор кріплень  1 раз на рік; оглядання та підтягування на трубах контргайок, муфт або їх заміню в опалювальний період  2 рази на рік; поновлення сальникових ущільнень на вентилях/засувках  2 рази на рік та інше. Згідно з п. 5 даного Порядку відповідач здійснює ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем централізованого опалення згідно з планами робіт підприємства та в межах коштів, отриманих від власників квартир, квартиронаймачів будинку. 
		У пунктах 2.4, 2.4.3, 2.4.4, 2.5 Правил визначено, що поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.
		Періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку.
		Перелік ремонтних робіт на кожен будинок, включений до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником.
		Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта.
		Згідно з п. п. 3.2.6, 3.2.7 статуту на відповідача покладається оформлення замовлень або виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення капітального і планово-попереджувального поточного ремонтів житлових будинків; організація проведення капітального ремонту житлового фонду, інженерної інфраструктури, контроль за виконанням ремонтно-будівельних робіт. 
		Відповідно до п. 3.3 статуту підприємство в межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства має право здійснювати всі необхідні заходи, спрямовані на реалізацію мети і предметі діяльності, що передбачені статутом, а саме:
		- укладати договори та угоди, що не суперечать чинному законодавству України, з державними установами та іншими підприємствами та організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами;
		- залучати при необхідності інші підприємства, організації та окремих спеціалістів для виконання робіт з утримання житлового фонду та прибудинкової території. 
		Таким чином, відповідно до положень статуту та нормативних актів, що регулюють діяльність відповідача, на КП Наше місто покладається обов`язок здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а також здійснювати поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі страхового акту № 011.00103218-1 від 06.03.2018 на користь страхувальника ОСОБА_1 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 11 350 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 986558 від 13.03.2018.
		Відповідно до договору добровільного страхування майна №0011552/17-И/ЕК/Зп1, встановлено ліміт відповідальності страховика (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") за шкоду заподіяну майну в розмірі відновлювального ремонту (п.9.7.1.1., 9.7.1.3 договору) і франшизу в сумі 1 000 грн. Згідно кошторису від 06.03.2018 розмір відновлювального ремонту становить 12350 грн, отже, за вирахуванням франшизи розмір страхового відшкодування дорівнює 11350 грн. 
		Позивач, в порядку регресу, з метою реалізації свого права на отримання сплаченого відшкодування майнової шкоди, звернувся до відповідача (винної особи) з претензією № 001552/АК від 22.11.2018, як до особи, яка згідно зі ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, зобов`язана компенсувати таку шкоду.
		Матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем страхового відшкодування позивачу, а містять відмову відповідача у такій виплаті, з огляду на те, що у страховому акті зазначено, що страхова подія сталась з вини "Міські теплові мережі", що є підставою для задоволення позову. 
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
		За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		У пунктах 1, 2, 3 статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (залиття приміщення) визначено:
		аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров`ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам;
		внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення;
		послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;
		управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
		У Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 N 76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 927/11207 (далі  Правила), наведено такі визначення:
		житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; 
		утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;
		виконавець послуг - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. 
		Судом першої інстанції встановлено, що балансоутримувачем та надавачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою вул. Сталеварів, 11 у місті Запоріжжі є відповідач.
		Згідно з п. 2.3.7 Правил точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є, зокрема, для тепломережі - вентиль або трійник біля будівлі. Таким чином, враховуючи, що будинок по пр. Соборний, 151/Сталеварів, 11 перебуває в господарському віданні відповідача, саме відповідач є відповідальним за утримання комунікацій будинку в належному стані.
		Пунктами 2.3.1, 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 N 76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 927/11207 (далі  Правила) передбачено, що склад робіт з технічного обслуговування жилих будинків і терміни їх виконання відображаються в плані-графіку, що складається виконавцем послуг на тиждень, місяць і рік. Заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов`язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку. У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).
		Факт залиття квартири №10 по пр. Соборний, 151/Сталеварів, 11 у м. Запоріжжя та факт усунення даної аварії зафіксовано комісією у складі представників відповідача у присутності мешканців квартири в акті обстеження технічного стану квартири №10 по пр. Соборний, 151/Сталеварів, 11 на предмет залиття. Отже, факт аварії та її усунення зафіксований у встановленому порядку.
		Посилання апелянта на те, що у акті обстеження не зазначено винної сторони, присутність якої є обов"язковою згідно з додатком до листа Мінжитлкомунгоспу від 29.08.2008 №20-8-18, відхиляються колегією суддів, як такі, що суперечать нормам закону та дійсним обставинам справи, зокрема, п.2.3.6 Правил не містить такої обов"язкової умови як присутність винної особи, при цьому в акті обстеження зазначено, що залиття сталось через аварійну ситуацію на трубопроводі центрального опалення в горищному приміщенні. Слід зауважити, що такий акт складений за присутності осіб (працівників відповідача), відповідальних за комунікації у будинку, з урахуванням того, що горищне приміщення це нежитлова частина будинку. 
		Факт завдання внаслідок залиття шкоди та її розмір підтверджуються актом огляду експерта-оцінювача від 05.02.2018, дефектним актом по об`єкту будівництва (ремонт кухні після затоплення по вул. Сталеварів, 11, кв. 10 у м. Запоріжжя), локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, складеним у поточних цінах на 14.02.2018, зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва (ремонт кухні після затоплення по вул. Сталеварів, 11, кв. 10 у м. Запоріжжя), пояснювальною запискою до інвесторської документації на будівництво (ремонт кухні після затоплення по вул. Сталеварів, 11, кв. 10 у м. Запоріжжя), відповідно до якої загальна кошторисна вартість ремонту по зведеному розрахунку склала 14820,00 грн., у тому числі будівельні (будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні) роботи  12112,00 грн., інші витрати  2708,00 грн.
		Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
		Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. 
		Страховим актом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування №011.00103218-1 від 06.03.2018 факт залиття квартири №10 по вул. Сталеварів, 11 у м. Запоріжжя кваліфіковано як страховий випадок за комплексним договором № 001552/17-И/ЕК/Зп1 від 28.12.2017 добровільного страхування майна та відповідальності, пов`язаної з експлуатацією майна ЕКСПРЕС-КВАРТИРА, та на підставі кошторису відновлювального ремонту, заяви щодо напрямку виплати страхового відшкодування співвласника від 16.02.2018 визначено до виплати страхове відшкодування в сумі 11350,00 грн. на карту страхувальника Іващенко О.В., яке здійснено платіжним дорученням №986558 від 13.03.2018.
		Таким чином, наданими у справу доказами підтверджується, що позивач як страховик за комплексним договором № 001552\17-И\ЕК\Зп1 від 28.12.2017 добровільного страхування майна та відповідальності, пов`язаної з експлуатацією майна ЕКСПРЕС-КВАРТИРА, здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника ОСОБА_1 в сумі 11350,00 грн. у зв`язку з фактом залиття вищевказаної квартири. 
		Посилання апелянта на те, що страховий акт не може бути належним доказом у справі, оскільки містить ряд неточностей, зокрема в частині встановлення винної сторони, зазначенні відомостей укладеного договору страхування та адреси де відбувся страховий випадок, не приймається колегією суддів, оскільки адреса у страховому акті, де відбувся страховий випадок, є вірною, посилання на договір страхування "наземного транспорту", з урахуванням пояснень позивача слід визнати опискою, оскільки сам номер договору страхування майна є вірним, щодо встановлення винної сторони  Концерну Міські теплові мережі, то зазначена обставина не є обов`язковою для суду. Судом першої інстанції правильно зазначено, що обставини, зафіксовані у даних документах, не є такими, що не підлягають доведенню за приписами ст. 75 ГПК України. 
		Відповідно до ст. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		 
		За статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
		Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		При цьому колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду з даними позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування позивач посилався на статті 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" та зазначав про виникнення у нього до відповідача права вимоги у порядку регресу.
		Втім, колегія суддів не погоджується з даними доводами про те, що вказані вимоги є регресними замість правовідносин суброгації, з наступних підстав.
		Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.04.2018 у справі № 910/8982/17.
		Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого (вказаної правової позиції притримується Верховний Суд у постановах від 29.01.2018 у справі № 910/2351/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17).
		У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного кодексу України), а також статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а для суброгації відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 Цивільного кодексу України суброгація застосовується лише до майнового страхування. Правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 183/791/16-ц та від 28.02.2018 року у справі № 521/16989/13-ц.
		Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.
		Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (пункт 4 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України ), але не навпаки.
		Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто, заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.
		Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією, а не регресом.
		Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
		Тобто, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.
		Суд вказує, що право страховика за договором страхування на подання до суду позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком, як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.
		Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частини 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
		У випадку помилкового посилання позивача не на ту норму закону, суд, встановивши підстави позову, застосовує норму закону, яка регулює правовідносини сторін, незалежно від згоди на це позивача чи відповідача.
		Так, предметом позову у даній справі є відшкодування страхової виплати за шкоду, спричинену внаслідок аварійного випадку (залиття квартири). При цьому позивачем у позові зазначені і правильні, і неправильні норми на обґрунтування позову (такі як ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування", і ст..ст.1166, 1191 ЦК України). Неправильне зазначення позивачем правової норми на обґрунтування позову та некоректне формулювання позовної вимоги з посиланням на виникнення права вимоги у порядку регресу, не є визначальним для суду при вирішенні питання про те, яким законом необхідно керуватись при захисті права зворотної вимоги страховика до винної у спричиненні збитків особи (схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 521/16989/13-ц).
		Відповідно до приписів частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		З урахування вищевикладеного колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог через невірне визначення позивачем характеру спірних правовідносин як регресних.
		В свою чергу, з урахуванням правильного посилання судом першої інстанції у рішенні на норми ст.993 ЦК України та ст..27 Закону України "Про страхування", відсутність посилання на норми ст.1191 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для зміни мотивувальної частини рішення щодо дійсного характеру спірних відносин, як суброгаційних, а зазначення судом про правомірність заявлення позивачем позову в порядку регресу - опискою.
		Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".
		У відповідності до вищевказаних норм до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, за шкоду, заподіяну внаслідок аварійної ситуації з внутрішньобудинковими мережами центрального опалення, належне утримання та ремонт яких входить до компетенції відповідача.
		Судом встановлено на підставі належних та допустимих доказів настання 16.01.2018 страхової події, внаслідок якої було завдано шкоди майну третьої особи у справі, яке було застраховано за договором добровільного страхування майна та відповідальності, пов`язаної з експлуатацією майна ЕКСПРЕС-КВАРТИРА № 001552\17-И\ЕК\Зп1 від 28.12.2017, розмір відновлювального ремонту (завданої шкоди) в сумі 11 350 грн, виплату страхувальнику вказаної суми за платіжним дорученням №986558 від 13.03.2018. 
		Позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання відшкодування майнової шкоди, звернувся до відповідача, як до особи, яка згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, зобов`язана сплатити потерпілому завдану шкоду, з претензією № 001552/АК від 22.11.2018, яка за своїми формою та змістом є заявою про страхове відшкодування, тобто у межах річного строку після настання страхового випадку.
		Матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем страхового відшкодування позивачу.
		Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідач доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, суду не надав, як не надав доказів належного виконання своїх обов"язків щодо утримання в належному стані мереж будинку, покладених на нього Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та визначених статутом відповідача, отже, мала місце неправомірна бездіяльність відповідача.
		При цьому посилання апелянта на те, що отриманих від мешканців коштів було недостатньо для здійснення покладених на відповідача обов`язків суд не приймає, оскільки Відповідачем не доведено вказані обставини (не надано жодних доказів на підтвердження наявності заборгованості по будинку перед відповідачем в розмірі 188041,58 грн).
		За таких обставин, є обґрунтованим висновок господарського суду про те, що вжиття відповідачем заходів щодо включення робіт із заміни мереж опалення до Титульного списку об`єктів капітального ремонту фонду Запорізької міської ради на 2017, 2018 та 2019 роки не є достатнім доказом належного виконання відповідачем зобов`язань щодо підтримання мереж централізованого опалення в належному стані та доказом того, що відповідачем вжито усіх необхідних заходів для запобігання аварійній ситуації. 
		З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підставно задоволено у повному обсязі, а в апеляційній скарзі не наведено доводів та не надано доказів на спростування прийнятого рішення суду.
		Щодо описки в претензії позивача в адресі квартири, де мав місце страховий випадок, то вказане з урахуванням пояснень позивача вірно визнано судом очевидною опискою, з урахуванням зазначення у тексті цієї ж претензії і вірної адреси квартири, де мав місце страховий випадок, крім того, з урахуванням того, що акт обстеження квартири здійснював відповідач, отже, був обізнаний про яку квартиру йде мова у претензії. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
		Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
		 
		Оскільки загальна ціна позову становить 11 350,00 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
		Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2020 у справі №908/1144/20 - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2020 у справі №908/1144/20  залишити без змін.
		Судові витрати Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.01.2021.
		 
		 
		Головуючий суддя О.Г. Іванов
		 
		СуддяМ.О. Дармін
		 
		Суддя С.Г. Антонік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...